Про глав історичних держав Португалії до 1910 року див Список португальських монархів Повний список президентів Португал

Про глав історичних держав Португалії до 1910 року див. Список португальських монархів.

Повний список президентів Португальської Республіки складається з 20 глав держави в усій історії Португалії, починаючи з революції 5 жовтня 1910 року, внаслідок якої було встановлено республіканський режим правління. Цей перелік містить у собі не тільки тих осіб, які були приведені до присяги як президенти Португалії, але й тих, хто де-факто виконував обов'язки глави держави з 1910 року. Мова йде про Теофілу Брагу, який виконував ці повноваження як голова Тимчасового уряду після республіканського державного перевороту. Сюди ж відносяться Сідоніу Пайш, Мендіш Кабесадаш, Гоміш да Кошта, а також Канту і Каштру і Ошкар Кармона, які на початковому етапі не були приведені до присяги президента Республіки і зазвичай були главами уряду (прем'єр-міністрами), хоча фактично виконували ті ж функції, що і глава держави. Для отримання додаткової інформації див. примітки.

Марселу Ребелу ді Соза, президент на посаді

Нумерація в таблиці відображає час без перерви на посаді одного президента. Наприклад, Рамалью Еаніш виконував президентські повноваження два мандати поспіль як 16-й президент (а не 16-й і 17-й). Теофілу Брага був першим та єдиним главою Тимчасового уряду, і тому не вважається першим президентом, хоча він став главою держави, будучи, таким чином, 2-м президентом після відставки Мануела де Арріаги. Бернардіну Машаду був главою держави двічі, але не поспіль, тому вважається 3-м і 8-м президентом. Тому, у таблиці зазначені 20 президентств, але тільки 19 президентів.

Колір у таблиці відображає політичну приналежність того чи іншого президента.

Діючим президентом є Марселу Ребелу ді Соза, який переміг на президентських виборах 2016 року, та був переобраний у 2021 році.

Президенти

Позапартійний

/

Національна єдність/Народна національна дія

Соціалістична партія

Соціал-демократична партія

#	Президент	Початок правління	Кінець правління	Партійна приналежність
Тимчасовий уряд Португальської Республіки (1910—1911)
-	Жоакін Теофілу Фернандеш Брага	5 жовтня 1910	24 серпня 1911
Перша Португальська Республіка (1911—1926)
1	Мануел Жозе де Арріага Брун да Сілвейра і Пейрелонге	24 серпня 1911	25 травня 1915^[В]	, згодом
2	Жоакін Теофілу Фернандіш Брага	29 травня 1915	5 серпня 1915
3	Бернардіну Луїш Машаду Гімарайш	6 серпня 1915	5 грудня 1917^[Ф]
4	Сідоніу Бернардіну Кардозу да Сілва Пайш	28 квітня 1918	14 грудня 1918^[З]
5	Жуан ду Канту і Каштру да Сілва Антуніш	14 грудня 1918	5 жовтня 1919
6	Антоніу Жозе де Алмейда	5 жовтня 1919	5 жовтня 1923	, згодом
7	Мануел Тейшейра Гоміш	5 жовтня 1923	11 грудня 1925^[В]
8	Бернардіну Луїш Машаду Гімарайш	11 грудня 1925	31 травня 1926^[Ф]
(1926—1932)
9	Жозе Мендіш Кабесадаш Жуніор	31 травня 1926	17 червня 1926^[Ф]	Військовий офіцер
10	Мануел де Олівейра Гоміш да Кошта	17 червня 1926	9 липня 1926^[Ф]	Військовий офіцер
Нова держава (Estado Novo) / Друга Португальська Республіка (1932—1974)
11	Антоніу Ошкар Фрагозу Кармона	9 липня 1926	18 квітня 1951^[П]	Військовий офіцер, з 1932 року — Національна єдність
-	Антоніу де Олівейра Салазар	18 квітня 1951	21 липня 1951	Національна єдність
12	Франсішку Іжіну Кравейру Лопіш	21 липня 1951	9 серпня 1958	Національна єдність
13	Амеріку де Деуш Родрігеш Томаш	9 серпня 1958	25 квітня 1974^[Ф]	Національна єдність, з 1968 року — Національна єдність/Народна національна дія
Третя Португальська Республіка (демократична) (1974—дотепер)
14	Антоніу Себаштьяу Рібейру де Спінола	25 квітня 1974	30 вересня 1974^[В]	Військовий офіцер
15	Франсішку да Кошта Гоміш	30 вересня 1974	13 липня 1976	Військовий офіцер
16	Антоніу душ Сантуш Рамалью Іаніш	14 липня 1976	9 березня 1986	Військовий офіцер, згодом
17	Маріу Алберту Нобре Лопіш Суаріш	9 березня 1986	9 березня 1996	Соціалістична партія
18	Жорж Фернанду Бранку де Сампайю	9 березня 1996	9 березня 2006	Соціалістична партія
19	Анібал Антоніу Каваку Сілва	9 березня 2006	9 березня 2016	Соціал-демократична партія
20	Марселу Нуну Дуарте Ребелу де Соза	9 березня 2016	нині на посаді	Соціал-демократична партія

Дострокове припинення повноважень:

[З] — був застрелений;

[П] — помер на посаді природною смертю;

[В] — подав у відставку;

[Ф] — був примушений подати у відставку;

Хронологічна діаграма

Див. також

Примітки

Теофілу Брага був главою Тимчасового уряду, де-факто главою уряду і главою держави, з часу республіканської революції 1910 року і до виборів Мануела де Арріаги, 1-го президента Португалії.
Біографія Теофілу Браги з офіційного сайту Президенції Португальської Республіки. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 7 травня 2009.
Після здійснення державного перевороту, Сідоніу Пайш став главою революційної хунти, а згодом і главою уряду (порт. Presidente do Ministério). Таким чином, він взяв на себе повноваження глави держави, скасувавши посаду президента Республіки. Був застрілений у 1918 році.
Канту і Каштру з 14 по 16 грудня у 1918 році був головою Ради міністрів, тобто фактично главою держави Португалії після вбивства Сідоніу Пайша. Пізніше став виконувачим обов'язки президента до обрання Антоніу Жозе де Алмейди на цю посаду.
Мендіш Кабесадаш, Гоміш да Кошта і Ошкар Кармона були главами революційних тимчасових урядів у 1926 році. Хоч вони і не називались президентами, проте були главами держави де-факто.
Ошкар Кармона, який в результаті контр-революції усунув від влади Гоміша да Кошту, був спочатку головою революційного уряду. Він був де-факто главою держави між 9 липня і 16 листопада 1926 року. Проте офіційно на посаду президента Республіки вступив лише 16 листопада 1926 року. 6 років потому, у 1932 році, Салазаром було проголошено Нову державу і утворено єдину дозволену партію — Національної єдності. Кармона вступив у партію і до самої смерті у 1951 році був кандидатом на посаду президента на всіх президентських виборах, результати яких вважались сфальсифікованими.
Диктаторський голова Ради міністрів (прем'єр-міністр) Антоніу де Олівейра Салазар був проміжним президентом після смерті Ошкара Кармони і до обрання Франсішку Кравейру Лопіша.
Між Революцією гвоздик, яка відбулася 25 квітня 1974 року, і 15 травня того ж року, Антоніу де Спінола був головою Ради національного порятунку, будучи де-факто главою держави і уряду. Після 15 травня Аделіну да Палма Карлуш став прем-єр-міністром, а Спінола продовжував бути де-юре главою держави як президент Республіки.

Посилання

Біографії на офіційному сайті Президенції Португальської Республіки [Архівовано 8 лютого 2012 у WebCite] (порт.) (англ.)
Маріу Соареша (порт.)
Біографії на історичному порталі [Архівовано 8 лютого 2012 у WebCite] (порт.)

[1] Теофілу Брага був главою Тимчасового уряду, де-факто главою уряду і главою держави, з часу республіканської революції 1910 року і до виборів Мануела де Арріаги, 1-го президента Португалії.

[2] Біографія Теофілу Браги з офіційного сайту Президенції Португальської Республіки. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 7 травня 2009.

[3] Після здійснення державного перевороту, Сідоніу Пайш став главою революційної хунти, а згодом і главою уряду (порт. Presidente do Ministério). Таким чином, він взяв на себе повноваження глави держави, скасувавши посаду президента Республіки. Був застрілений у 1918 році.

[4] Канту і Каштру з 14 по 16 грудня у 1918 році був головою Ради міністрів, тобто фактично главою держави Португалії після вбивства Сідоніу Пайша. Пізніше став виконувачим обов'язки президента до обрання Антоніу Жозе де Алмейди на цю посаду.

[ditadura-5] Мендіш Кабесадаш, Гоміш да Кошта і Ошкар Кармона були главами революційних тимчасових урядів у 1926 році. Хоч вони і не називались президентами, проте були главами держави де-факто.

[6] Ошкар Кармона, який в результаті контр-революції усунув від влади Гоміша да Кошту, був спочатку головою революційного уряду. Він був де-факто главою держави між 9 липня і 16 листопада 1926 року. Проте офіційно на посаду президента Республіки вступив лише 16 листопада 1926 року. 6 років потому, у 1932 році, Салазаром було проголошено Нову державу і утворено єдину дозволену партію — Національної єдності. Кармона вступив у партію і до самої смерті у 1951 році був кандидатом на посаду президента на всіх президентських виборах, результати яких вважались сфальсифікованими.

[7] Диктаторський голова Ради міністрів (прем'єр-міністр) Антоніу де Олівейра Салазар був проміжним президентом після смерті Ошкара Кармони і до обрання Франсішку Кравейру Лопіша.

[8] Між Революцією гвоздик, яка відбулася 25 квітня 1974 року, і 15 травня того ж року, Антоніу де Спінола був головою Ради національного порятунку, будучи де-факто главою держави і уряду. Після 15 травня Аделіну да Палма Карлуш став прем-єр-міністром, а Спінола продовжував бути де-юре главою держави як президент Республіки.