Вікентій Олександрович Слендзінський (пол. Wincenty Sleńdziński; лит. Vincas Slendzinskis; 2 січня 1838, Скрябіно, Каунаський повіт — 19 (6) серпня 1909, Вільно) — польський живописець і піаніст, син художника Олександра Слендзінського, батько художника Людомира Слендзінського.
Следзінський Вікентій Олександрович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 2 (14) січня 1838 d, Ковенський повіт, Віленська губернія, Російська імперія | |||
Смерть | 6 (19) серпня 1909 (71 рік) | |||
Вільнюс, Російська імперія | ||||
Поховання | d | |||
Країна | Російська імперія | |||
Жанр | портрет | |||
Навчання | Московське училище живопису, скульптури та зодчества | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | реалізм | |||
Вчитель | Русецький Канут і Зарянко Сергій Костянтинович | |||
Відомі учні | d | |||
Батько | d | |||
Діти | d | |||
| ||||
Следзінський Вікентій Олександрович у Вікісховищі | ||||
Біографія
Народився в 1838 році в багатодітній родині, в якій виховувалося шестеро дітей. У дитинстві Вікентій проживав із сім'єю в селі Гміна Барцяни і Бояришках над річкою Невежис, а також у маєтку Красний Двір (лит. Raudondvaris) під Каунасом. Перші уроки живопису отримав від батька, художника Олександра Слендзінського. У період з 1808 по 1822 роки сім'я жила у Вільно, в будинку, який знаходився на вулиці Великій, 15. Там їх відвідував поет Адам Міцкевич. Вікентій брав уроки гри на фортепіано у Станіслава Монюшка, натомість, Олександр Слендзінський вчив дочку композитора малюванню. Сам Вікентій займався живописом під керівництвом Канута Русецького, який, як і Олександр Слендзінський, був учнем Яна Рустема і продовжувачем традицій віленської школи живопису.
Навчання в Москві
У 1856 році Вікентій Слендзінський разом із другом, також майбутнім художником, Міхалом Андріолі, розпочали навчання в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, де викладачем працював земляк Вікентія — художник Сергій Зарянко. Також наставником В. Слендзінського був російський живописець Олексій Саврасов.
Навчання в Санкт-Петербурзі
У 1859 році Вікентій Слендзінський, знову разом із Міхалом Андріолі, розпочали навчання в Імператорській Академії мистецтв. За результатами навчання, Вікентій двічі був нагороджений медалями — 2-га срібна медаль Академії мистецтв в 1858 році і 1-ша срібна медаль в 1859 році за етюд «Даниїл у рові лева». Цю роботу згодом придбав граф Бенедикт Тишкевич. У 1861 році Вікентій був удостоєний звання класного художника 3 ступеня. Творча кар'єра Слендзінського могла б бути дійсно успішною, якби не участь в антиурядовому повстанні.
Вигнання
Вікентій Слендзінський брав участь у таємному русі, який підтримував тісні відносини з Литовським провінційним комітетом. За участь у Січневому повстанні 1863 року, після повернення до Литви, він був заарештований поблизу Біржаю. Болеслав Колиско, художник родом із Ковенського повіту, з яким Слендзінський і Андріолі жили в Москві в одній квартирі, був засуджений до смертної кари, один із їхніх соратників — Юліан Черновський — був відправлений на 12 років на каторгу, а разом із ще одним учасником повстання, студентом Московської медичної академії Фердинандом Боричевським, Вікентій Слендзінський 19 листопада 1863 року за рішенням суду був засланий у Княгиніно Нижньогородської губернії під суворим наглядом поліції. 9 січня 1864 року віленський генерал-губернатор Михайло Муравйов-Віленський (1796—1866) підтвердив рішення, і засуджені вирушили на заслання в призначене місце.
У 1867 році російська влада дала дозвіл Слендзінському на перебування в Харкові, де художник пробув до 1872 року, коли отримав дозвіл на повернення. Звідти він переїхав до Кракова, де познайомився з Яном Матейко. Пізніше переселився до Дрездена, де жив у письменника Юзефа Ігнація Крашевського, творчість якого високо цінував. Завдяки Крашевському і філософу Августу Цешковському, Слендзінський познайомився з відомими польськими меценатами мистецтва, які робили йому замовлення на портрети — графом Яном Дзялинським, Юзефом Мельжинським і графом Квілецьким. Займався реставрацією полотен із зібрання Дзялинського в замку Курника і вивченням спадщини старих майстрів європейського живопису Дрезденської картинної галереї. У 1875 році знову був відправлений до Харкова.
Повернення до Вільно
Пробувши 20 років у вигнанні, завдяки імперській амністії, в 1883 році В. Следзінський повернувся до міста Вільно. Одружився з Анною Больцевич, вдовою фотографа Йосифа Чеховича. Займався реставрацією фресок і живописних творів віленських церков, в тому числі костелу святого Варфоломія. Писав портрети, в тому числі Адама Гонорія Кіркора, релігійні картини, зокрема, в костелі святого Казимира у Вільнюсі і в костелі святих Якова і Філіпа в Лукішках, фрески в каплиці на кладовищі Расу (на замовлення віленського лікаря Гілярія Радушкевича, статського радника і господаря однойменного неоготичного палацу, що зображують самого замовника в оточенні чотирьох Євангелістів).
Вікентій Слендзінський помер у 1909 році, на 72-му році життя, і був похований на Бернардинському кладовищі у Вільно.
Творчість
Вікентій Слендзінський створював портрети, пейзажі, жанрові картини, працював над історичною тематикою Литви. Був автором релігійних картин, розписував церкви в Москві, Друскінінкаї, Пінську, Вільно і Янові, а також займався реставрацією. Творча спадщина зустрічається по колекціях різних країн. Збереглися відомості про такі його твори:
- «Литовські діти» (1873)
- «Дівчина в білій сукні» (1874)
- «Дівчина, що стоїть у дверях» (1879)
- «Лісовий пейзаж» (1884)
- «Сад бернардинців» (1886)
- «Вежа Гедиміна» (1891)
У 1898 році брав участь у колективній виставці живопису у Вільно з картиною «Вид на Остру браму».
Галерея
- Портрет Тадеуша Богдановича. 1891 (?)
- Портрет Єлизавети Євфимії Радзивіл (Вишневецької), 1884
- Портрет Вікентія Богдановича
- Портрет Наполеона Дем'яновича Галицького, 1868, Художній музей Литви
- Портрет дами, 1878
- «Бабуся, котра просилює нитку», 1860, Художній музей Литви
- Автопортрет. Галерея Слендзінських у Білостоку.
- Портрет Орловського. Галерея Слендзінських у Білостоку.
- Портрет Рози Верещинської-Місевич. Галерея Слендзінських у Білостоку.
- «Єлеазар». Галерея Слендзінських у Білостоку.
Примітки
- Marius Vyšniauskas (Мариус Вишняускас) (18 серпня 2013). Dailininkas sukilėlis (Художник-повстанец) (лит.). Bernardinai.lt. Процитовано 21 березня 2014.
- V. Juzėnaitė. Tarybų Lietuvos enciklopedija (Энциклопедия Советской Литвы). — том 4 : Вильнюс, 1988. — 42 с.
- E. Szulborski. Sleńdzińscy i Galeria im. Sleńdzińskich. Encyklopedia Ziemi Wileńskiej. Wileński słownik biograficzny / H. Dubowik. — Bydgoszcz, 2002. — С. 374-375.
- Викентий Слендзинский(пол.)
- Эдмунд Малахович. Кладбище Росса в Вильнюсе. — Вроцлав, 1993. — 155 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vikentij Oleksandrovich Slendzinskij pol Wincenty Slendzinski lit Vincas Slendzinskis 2 sichnya 1838 18380102 Skryabino Kaunaskij povit 19 6 serpnya 1909 Vilno polskij zhivopisec i pianist sin hudozhnika Oleksandra Slendzinskogo batko hudozhnika Lyudomira Slendzinskogo Sledzinskij Vikentij OleksandrovichNarodzhennya2 14 sichnya 1838 d Kovenskij povit Vilenska guberniya Rosijska imperiyaSmert6 19 serpnya 1909 71 rik Vilnyus Rosijska imperiyaPohovannyadKrayina Rosijska imperiyaZhanrportretNavchannyaMoskovske uchilishe zhivopisu skulpturi ta zodchestvaDiyalnisthudozhnikNapryamokrealizmVchitelRuseckij Kanut i Zaryanko Sergij KostyantinovichVidomi uchnidBatkodDitid Sledzinskij Vikentij Oleksandrovich u Vikishovishi Avtoportret 1862 Vikentij Slendzinskij Daniyil u rovi leva Galereya Slendzinskih u Bilostoku BiografiyaNarodivsya v 1838 roci v bagatoditnij rodini v yakij vihovuvalosya shestero ditej U ditinstvi Vikentij prozhivav iz sim yeyu v seli Gmina Barcyani i Boyarishkah nad richkoyu Nevezhis a takozh u mayetku Krasnij Dvir lit Raudondvaris pid Kaunasom Pershi uroki zhivopisu otrimav vid batka hudozhnika Oleksandra Slendzinskogo U period z 1808 po 1822 roki sim ya zhila u Vilno v budinku yakij znahodivsya na vulici Velikij 15 Tam yih vidviduvav poet Adam Mickevich Vikentij brav uroki gri na fortepiano u Stanislava Monyushka natomist Oleksandr Slendzinskij vchiv dochku kompozitora malyuvannyu Sam Vikentij zajmavsya zhivopisom pid kerivnictvom Kanuta Ruseckogo yakij yak i Oleksandr Slendzinskij buv uchnem Yana Rustema i prodovzhuvachem tradicij vilenskoyi shkoli zhivopisu Navchannya v Moskvi U 1856 roci Vikentij Slendzinskij razom iz drugom takozh majbutnim hudozhnikom Mihalom Andrioli rozpochali navchannya v Moskovskomu uchilishi zhivopisu skulpturi ta arhitekturi de vikladachem pracyuvav zemlyak Vikentiya hudozhnik Sergij Zaryanko Takozh nastavnikom V Slendzinskogo buv rosijskij zhivopisec Oleksij Savrasov Navchannya v Sankt Peterburzi U 1859 roci Vikentij Slendzinskij znovu razom iz Mihalom Andrioli rozpochali navchannya v Imperatorskij Akademiyi mistectv Za rezultatami navchannya Vikentij dvichi buv nagorodzhenij medalyami 2 ga sribna medal Akademiyi mistectv v 1858 roci i 1 sha sribna medal v 1859 roci za etyud Daniyil u rovi leva Cyu robotu zgodom pridbav graf Benedikt Tishkevich U 1861 roci Vikentij buv udostoyenij zvannya klasnogo hudozhnika 3 stupenya Tvorcha kar yera Slendzinskogo mogla b buti dijsno uspishnoyu yakbi ne uchast v antiuryadovomu povstanni Vignannya Vikentij Slendzinskij brav uchast u tayemnomu rusi yakij pidtrimuvav tisni vidnosini z Litovskim provincijnim komitetom Za uchast u Sichnevomu povstanni 1863 roku pislya povernennya do Litvi vin buv zaareshtovanij poblizu Birzhayu Boleslav Kolisko hudozhnik rodom iz Kovenskogo povitu z yakim Slendzinskij i Andrioli zhili v Moskvi v odnij kvartiri buv zasudzhenij do smertnoyi kari odin iz yihnih soratnikiv Yulian Chernovskij buv vidpravlenij na 12 rokiv na katorgu a razom iz she odnim uchasnikom povstannya studentom Moskovskoyi medichnoyi akademiyi Ferdinandom Borichevskim Vikentij Slendzinskij 19 listopada 1863 roku za rishennyam sudu buv zaslanij u Knyaginino Nizhnogorodskoyi guberniyi pid suvorim naglyadom policiyi 9 sichnya 1864 roku vilenskij general gubernator Mihajlo Muravjov Vilenskij 1796 1866 pidtverdiv rishennya i zasudzheni virushili na zaslannya v priznachene misce U 1867 roci rosijska vlada dala dozvil Slendzinskomu na perebuvannya v Harkovi de hudozhnik probuv do 1872 roku koli otrimav dozvil na povernennya Zvidti vin pereyihav do Krakova de poznajomivsya z Yanom Matejko Piznishe pereselivsya do Drezdena de zhiv u pismennika Yuzefa Ignaciya Krashevskogo tvorchist yakogo visoko cinuvav Zavdyaki Krashevskomu i filosofu Avgustu Ceshkovskomu Slendzinskij poznajomivsya z vidomimi polskimi mecenatami mistectva yaki robili jomu zamovlennya na portreti grafom Yanom Dzyalinskim Yuzefom Melzhinskim i grafom Kvileckim Zajmavsya restavraciyeyu poloten iz zibrannya Dzyalinskogo v zamku Kurnika i vivchennyam spadshini starih majstriv yevropejskogo zhivopisu Drezdenskoyi kartinnoyi galereyi U 1875 roci znovu buv vidpravlenij do Harkova Foto Vikentiya Slendzinskogo Petrivskij yarmarok v rajoni Antakalnis u Vilno 1892 rik Povernennya do Vilno Probuvshi 20 rokiv u vignanni zavdyaki imperskij amnistiyi v 1883 roci V Sledzinskij povernuvsya do mista Vilno Odruzhivsya z Annoyu Bolcevich vdovoyu fotografa Josifa Chehovicha Zajmavsya restavraciyeyu fresok i zhivopisnih tvoriv vilenskih cerkov v tomu chisli kostelu svyatogo Varfolomiya Pisav portreti v tomu chisli Adama Gonoriya Kirkora religijni kartini zokrema v kosteli svyatogo Kazimira u Vilnyusi i v kosteli svyatih Yakova i Filipa v Lukishkah freski v kaplici na kladovishi Rasu na zamovlennya vilenskogo likarya Gilyariya Radushkevicha statskogo radnika i gospodarya odnojmennogo neogotichnogo palacu sho zobrazhuyut samogo zamovnika v otochenni chotiroh Yevangelistiv Vikentij Slendzinskij pomer u 1909 roci na 72 mu roci zhittya i buv pohovanij na Bernardinskomu kladovishi u Vilno Konvert Respubliki Bilorus 2014 roku z reprodukciyeyu portreta shlyahticha Tadeusha Bogdanovicha avtorstva Vikentiya Slendzinskogo 1891 TvorchistVikentij Slendzinskij stvoryuvav portreti pejzazhi zhanrovi kartini pracyuvav nad istorichnoyu tematikoyu Litvi Buv avtorom religijnih kartin rozpisuvav cerkvi v Moskvi Druskininkayi Pinsku Vilno i Yanovi a takozh zajmavsya restavraciyeyu Tvorcha spadshina zustrichayetsya po kolekciyah riznih krayin Zbereglisya vidomosti pro taki jogo tvori Litovski diti 1873 Divchina v bilij sukni 1874 Divchina sho stoyit u dveryah 1879 Lisovij pejzazh 1884 Sad bernardinciv 1886 Vezha Gedimina 1891 U 1898 roci brav uchast u kolektivnij vistavci zhivopisu u Vilno z kartinoyu Vid na Ostru bramu GalereyaPortret Tadeusha Bogdanovicha 1891 Portret Yelizaveti Yevfimiyi Radzivil Vishneveckoyi 1884 Portret Vikentiya Bogdanovicha Portret Napoleona Dem yanovicha Galickogo 1868 Hudozhnij muzej Litvi Portret dami 1878 Babusya kotra prosilyuye nitku 1860 Hudozhnij muzej Litvi Avtoportret Galereya Slendzinskih u Bilostoku Portret Orlovskogo Galereya Slendzinskih u Bilostoku Portret Rozi Vereshinskoyi Misevich Galereya Slendzinskih u Bilostoku Yeleazar Galereya Slendzinskih u Bilostoku PrimitkiMarius Vysniauskas Marius Vishnyauskas 18 serpnya 2013 Dailininkas sukilelis Hudozhnik povstanec lit Bernardinai lt Procitovano 21 bereznya 2014 V Juzenaite Tarybu Lietuvos enciklopedija Enciklopediya Sovetskoj Litvy tom 4 Vilnyus 1988 42 s E Szulborski Slendzinscy i Galeria im Slendzinskich Encyklopedia Ziemi Wilenskiej Wilenski slownik biograficzny H Dubowik Bydgoszcz 2002 S 374 375 Vikentij Slendzinskij pol Edmund Malahovich Kladbishe Rossa v Vilnyuse Vroclav 1993 155 s