Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Секуляри зм від лат saecularis світський філософсько світоглядний напрям який стверджує необхідність відділення релігії

Секуляризм

Секуляризм

Секуляри́зм (від лат. saecularis — світський) — філософсько-світоглядний напрям, який стверджує необхідність відділення релігії від світського життя — політики, освіти тощо. Також термін може вживатися на позначення тенденції зменшення ролі релігії у політичному, соціальному та особистому житті. Секуляризм не слід плутати із атеїзмом, агностицизмом та індиферентизмом. Процес втілення секуляризму часто називають секуляризацією. Стан розділення релігійної та світської сфер має назву секулярності.

image
Михайлівська площа в Києві, де розташовані як храм, так і світські установи

Секуляризм можна розділити на два типи: «жорсткий» і «м'який». За «жорсткого» секуляризму релігія вважається шкідливою і пропагується її маргіналізація, викорінення. «М'який» різновид визнає право людей належати до певної релігії, або й користь від цього, проте проголошує принцип взаємного невтручання релігії та світського життя. З 1960-х років утверджується думка, що секуляризм нездійсненний на практиці і на зміну йому прийшов чи все ще приходить постсекуляризм.

Характеристики секулярного суспільства

image
Держави, в яких певна релігія офіційно затверджена

Сучасні західні демократичні суспільства здебільшого оцінюються як «м'які» секулярні. В них проголошується, що ніяка сила не може володіти монополією у встановленні погляду на Всесвіт і місце людини в ньому; визнається, що люди мають певні спільні цілі, тому для цього належить виробляти узгоджені методи вирішення проблем та загальну система права; суспільство не ставить жодної загальної мети для всіх своїх представників або ідеалу поведінки, але допомагає своїм членам реалізувати власні цілі, якщо вони не порушують чиїхось прав і свобод. Секулярне суспільство підходить до вирішення проблем раціонально, шляхом вивчення фактів і рівної участі в цьому компетентних осіб, незалежно від їхнього класового походження, раси тощо. Універсальні права людини переважають над релігійними вимогами. Віряни будь-якої релігії та невіруючі за секуляризму рівні перед законом і однаково можуть брати участь у виборах або представляти інтереси своєї групи. Кожна людина може однаково бути вільною як у виборі релігії, так і виборі не належати до жодної. Всім надається свобода слова, всі ідеї та переконання відкриті для обговорення.

У політичному плані секуляризм — це рух до розділення релігії та держави, що проявляється в розділенні ними функцій, заміні законів, заснованих на священних текстах, цивільними законами, усунення дискримінації на ґрунті релігії.

Історія

image
Підписання Вестфальського миру, картина Герарда Тернборха, 1648 р.

Термін «секуляризм» уперше використав британський письменник Джордж Голіок в 1851 році. Ним він описував свої погляди щодо місця релігії в суспільстві, за якими релігія не повинна заперечуватися, проте не повинна втручатися у світське життя. Однак, сама ідея відділення релігії від світського життя існувала ще в стародавні часи, зокрема в ісламського середньовічного мислителя Аверроеса, котрий стверджував, що релігія й філософія не суперечать одна одній, бо відповідають на різні питання. Зародження секуляризму часто асоціюється з антирелігійними настроями епохи Просвітництва в Європі, хоча світські держави існували ще за раннього середньовіччя в ісламському світі. Таким був Омеядський халіфат, де світська та релігійна еліти мали власні вертикалі влади, незалежні одна від одної.

Найсильніше панування релігії над світським життям у Європі припадало на XIII — початок XIV століття. Саме в цей час відбулися головні Хрестові походи проти мусульман і язичників, що мали на меті, окрім встановлення християнства, поширення політичної влади й відкриття нових торговельних шляхів. Хоча релігійні цілі здебільшого не були досягнуті походами, європейська культура завдяки їм суттєво збагатилася, а економіка отримала великий поштовх до розвитку. Піднесення протестантизму спочатку посилило релігійність у Західній Європі та зумовило релігійні війни, такі як гуситські війни 1419—1434, Тридцятирічну війну 1618—1648, й католицьку Контрреформацію 1560—1648 років. Однак, зрештою урізноманітнення релігійних течій і виснаження учасників бойових дій призвели до посилення релігійної терпимості.

Початком секуляризації в Європі в сучасному вигляді вважається Вестфальський мир (1648), який заклав основи національних держав і міжнародного права. Хоча такі сучасні дослідники, як Хосе Казанова, критикували цю думку, вказуючи, що закінчення Тридцятирічної війни ще не створило світські держави, а створило держави, де протестантизм зрівняно в правах із католицизмом. Секулярні ідеї XVII—XIX століть були різноманітні в плані ставлення до релігії. Деякі мислителі, такі як Джон Лок і Джон Стюарт Мілль, виступали за релігійну толерантність, тоді як інші, особливо у Франції за часів Просвітництва, жорстко критикували релігію. Такі, як Вольтер, вважали, що релігія корисна для представників нижчих класів, зберігаючи їх чесними, старанними і миролюбними. Французька революція 1789—1799 утвердила думку, що націоналізм цілком може конкурувати з релігійністю або навіть замінити її. Націоналізм створив ідеологічну основу для нерелігійної лояльності, а також полегшив поширення рівних прав громадян, які сповідують різні релігійні переконання. Світська національна держава в XIX столітті швидко набуває більшої ваги в регулюванні життя, ніж церква. Період з 1860 по 1914 рік відзначений поширенням секуляризації в Європі та розквітом оптимістичних теорій еволюційного прогресу людини Карла Маркса, Оґюста Конта, Герберта Спенсера та ін., за якими релігія — це дораціональна форма осягнення світу, що існує тепер як атавізм.

У східноєвропейських країнах, де переважало православне християнство, секуляризм міцніє між XVII і початком ХХ століття. Так, Петро I призначив представника уряду головним прокурором синоду. Катерина II конфіскувала значну частину церковних земель, і наступники царів XIX століття вжили подальших заходів для контролю над православною церквою, позбавляючи її політичної сили.

image
Політична мапа Європи після революцій 1848-1849 р. Поява національних держав кинула виклик релігійній владі

Тріумфом секуляризму в європейській культурі вважається твердження про «смерть Бога» в «Веселій науці» (1882) Фрідріха Ніцше. В теології він укорінився в 60-х роках ХХ століття, коли американські теологи Габріель Ваханян, Гарві Кокс, Шуберт Огден, Томас Альтицер, Віктор Гамільтон, Пол Ван-Бюрен пропагували програми «теології безрелігійного християнства» і «теології мертвого Бога», за яких релігія не претендує на статус носія чи джерела світського знання.

Соціальні та політичні науки в XX ст. завдяки таким дослідникам, як Макс Вебер (зокрема праця «Протестантська етика і дух капіталізму», 1905) і Еміль Дюркгайм (, 1912), визнали соціально-інтегративну функцію релігії: вона регулює діяльність суспільства, визначаючи цінності й правила поведінки, об'єднує групи людей на ґрунті релігії, сприяє стабільності культури. Вони відзначали, що релігія в міру розвитку суспільства поступається науці в формуванні світогляду та світській владі в законодавстві. Причини цього вбачаються в науково-технічному прогресі, що створює для людини штучне середовище життя, де людина відчуває дедалі більшу екзистенційну захищеність і все менше шукає захисту в надприродних сил.

Попри прогнози, в другій половині XX століття в Західному світі відбувся стрімкий розвиток релігій з появою нових напрямків, загальним зростанням релігійності та проникненням релігії в політичну сферу. Зростання ісламського радикалізму, ісламізації Європи й теракти 11 вересня 2001 року спонукали до перегляду політики невтручання світської влади в релігію. Також проявилися тенденції до десекуляризації — зворотного секуляризації процесу, наприклад, в наслідках Іранської революції 1979 року, або «сатанинській паніці» в США 1980-х, коли релігійні переконання народних мас мали суттєвий вплив на світське життя. Прикладом невдалої секуляризації слугують країни з комуністичною ідеологією, в яких домінування світського життя над релігійним призвело до втрати як релігійних, так і політичних свобод.

В суспільствах XX століття стали активно проявлятися явища, котрі мають риси релігії, проте виникають поза церквою чи іншими релігійними інституціями. Так, твори масової культури, широко послуговуються образами й сюжетами, взятими зі світових релігій. Чарльз Тейлор у книзі «Секулярна епоха» (2007) писав, що за Нового часу невір'я стало офіційною нормою, хоча людина, якщо не має орієнтирів у житті, продовжує шукати їх у релігії як тій формі осягнення світу, котра забезпечувала це впродовж більшої частини історії. Відмінність сучасної релігії полягає в тому, що вона індивідуальніша і завдяки мас-медіа можливо створити власну релігію, комбінуючи елементи різних вірувань, аби найефективніше задовільняти свої потреби. Таким чином, релігія, принаймні на індивідуальному рівні, за сучасності не зменшила значення. Релігія, все менше обмежена думкою авторитетів або загалу, стає додатковим засобом самоідентифікації, а об'єднання на ґрунті релігійних поглядів фрагментарніші, ніж у минулі епохи, але тим самим і нерідко ефективніші.

Лінгвістичний поворот посприяв сумнівам у тому, що світська влада й наука повинні бути публічними авторитетами; що істина в принципі може належати кому-небудь поза мовним контекстом. Такі філософи, як Жан-Франсуа Ліотар стверджували, що жодна система знань не може надавати істину, а може тільки легітимізувати її через так звані гранднаративи. Ліотар працею «Стан постмодерну» (1979) задав розуміння істини як відносної, хто б її не проголошував. Вільям Коннолі в книзі «Чому я не секулярист» (1999) критикував секуляризм за його претензії на правильність та істинність, вказуючи, що релігійні та метафізичні концепції належить розглядати як рівноцінні з політичними, інакше принципи рівності та визнання різноманітності не можуть виконуватися, перетворюючись на дискримінацією за ознакою віри/невір'я. Тому потрібно враховувати релігійні вірування, виробляючи шляхи взаємодії релігійних інституцій та політики. Політолог Альфред Стефан охарактеризував у 2001 році такі стосунки як «подвійну терпимість» між релігією та світською владою.

Юрген Габермас популяризував термін «постсекуляризм» для позначення нинішнього часу, коли потрібно шукати мирний діалог і терпиме співіснування між вірою і знанням. Габермас називав це «постметафізичним мисленням», за якого загальні правила поведінки визначаються в ході спільного обговорення, а не твердження про апріорну правильність тієї чи іншої позиції. Джон Роулз ще в 1993 році писав, що навіть непримиренні доктрини можуть продуктивно взаємодіяти, обмінюючись публічними аргументами, що подаються в термінах політичних концепцій справедливості.

Примітки

  1. Kosmin, Barry A. (2006). Hard and Soft Secularists and Hard and Soft Secularism: An Intellectual and Research Challenge / Session on the Study of Secularism and Irreligion, Society for the Scientific Study of Religion Annual Conference, 19–21 October 2006. Portland, Oregon.
  2. Munby, D. L. (1963). The Idea of a Secular Society. London, Oxford: University Press. с. 14–32.
  3. . www.secularism.org.uk (брит.). Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 2 листопада 2020.
  4. Feldman, Noah, 1970- (2006). Divided by God : America's church-state problem-- and what we should do about it (вид. 1st pbk. ed). New York: Farrar, Straus and Giroux. с. 14. ISBN . OCLC 70203074.
  5. . www.gutenberg.org. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
  6. . www.muslimphilosophy.com. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 1 листопада 2020.
  7. Ira, M. Lapidus (1975). The Separation of State and Religion in the Development of Early Islamic Society / International Journal of Middle East Studies. Т. 6 (4). с. 363—385.
  8. . Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 7 травня 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
  9. . American Academy of Arts & Sciences (англ.). Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 2 листопада 2020.
  10. Jones, Elizabeth Richards. Public Religions Revisited (англ.). Процитовано 2 листопада 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  11. Радугин, А. А.; Радугина, А. А. (2014). Постсекуляризм как мировоззренческая матрица общества постмодерна. Омский научный вестник. Т. 3 (129). с. 85—88.
  12. Joas, Hans, 1948- (2008). Do we need religion? : on the experience of self-transcendence. Boulder, CO: Paradigm Publishers. ISBN . OCLC 132681454.
  13. Casanova, José. (1994). Public religions in the modern world. Chicago: University of Chicago Press. ISBN . OCLC 28965685.
  14. . www.signandsight.com. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 24 жовтня 2020.
  15. Sharma, Arvind; Religion, ContributorBirks Professor of Comparative (8 лютого 2012). . HuffPost (англ.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 2 листопада 2020.
  16. Davie, Grace. (1994). Religion in Britain since 1945 : believing without belonging. Oxford: Blackwell. ISBN . OCLC 29844783.
  17. Fatu-Tutoveanu, Andrada; Pintilescu, Corneliu (1 грудня 2012). . Journal for the Study of Religions and Ideologies. Т. 11, № 33. с. 182. ISSN 1583-0039. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  18. Taylor, Charles, 1931-. A secular age (вид. First Harvard University Press paperback edition). Cambridge, Massachusetts. ISBN . OCLC 1028618204.
  19. . Reset DOC (англ.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020.
  20. Lyotard, Jean-François, 1924-1998,; Massumi, Brian,. The postmodern condition : a report on knowledge. Minneapolis. ISBN . OCLC 9756705.
  21. Connolly, William E. (1999). Why I am not a secularist. Minneapolis: University of Minnesota Press. ISBN . OCLC 40417641.
  22. Stepan, Alfred C. (2000). Religion, Democracy, and the "Twin Tolerations". Journal of Democracy (англ.). Т. 11, № 4. с. 37—57. doi:10.1353/jod.2000.0088. ISSN 1086-3214. Процитовано 2 листопада 2020.
  23. . Political Geography (англ.). Т. 46. 1 травня 2015. с. 21—30. doi:10.1016/j.polgeo.2014.10.006. ISSN 0962-6298. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020.
  24. Rawls, John, 1921-2002. (2005). Political liberalism (вид. Expanded ed). New York: Columbia University Press. ISBN . OCLC 759837500.

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Sekulyari zm vid lat saecularis svitskij filosofsko svitoglyadnij napryam yakij stverdzhuye neobhidnist viddilennya religiyi vid svitskogo zhittya politiki osviti tosho Takozh termin mozhe vzhivatisya na poznachennya tendenciyi zmenshennya roli religiyi u politichnomu socialnomu ta osobistomu zhitti Sekulyarizm ne slid plutati iz ateyizmom agnosticizmom ta indiferentizmom Proces vtilennya sekulyarizmu chasto nazivayut sekulyarizaciyeyu Stan rozdilennya religijnoyi ta svitskoyi sfer maye nazvu sekulyarnosti Mihajlivska plosha v Kiyevi de roztashovani yak hram tak i svitski ustanovi Sekulyarizm mozhna rozdiliti na dva tipi zhorstkij i m yakij Za zhorstkogo sekulyarizmu religiya vvazhayetsya shkidlivoyu i propaguyetsya yiyi marginalizaciya vikorinennya M yakij riznovid viznaye pravo lyudej nalezhati do pevnoyi religiyi abo j korist vid cogo prote progoloshuye princip vzayemnogo nevtruchannya religiyi ta svitskogo zhittya Z 1960 h rokiv utverdzhuyetsya dumka sho sekulyarizm nezdijsnennij na praktici i na zminu jomu prijshov chi vse she prihodit postsekulyarizm Harakteristiki sekulyarnogo suspilstvaDerzhavi v yakih pevna religiya oficijno zatverdzhena Suchasni zahidni demokratichni suspilstva zdebilshogo ocinyuyutsya yak m yaki sekulyarni V nih progoloshuyetsya sho niyaka sila ne mozhe voloditi monopoliyeyu u vstanovlenni poglyadu na Vsesvit i misce lyudini v nomu viznayetsya sho lyudi mayut pevni spilni cili tomu dlya cogo nalezhit viroblyati uzgodzheni metodi virishennya problem ta zagalnu sistema prava suspilstvo ne stavit zhodnoyi zagalnoyi meti dlya vsih svoyih predstavnikiv abo idealu povedinki ale dopomagaye svoyim chlenam realizuvati vlasni cili yaksho voni ne porushuyut chiyihos prav i svobod Sekulyarne suspilstvo pidhodit do virishennya problem racionalno shlyahom vivchennya faktiv i rivnoyi uchasti v comu kompetentnih osib nezalezhno vid yihnogo klasovogo pohodzhennya rasi tosho Universalni prava lyudini perevazhayut nad religijnimi vimogami Viryani bud yakoyi religiyi ta neviruyuchi za sekulyarizmu rivni pered zakonom i odnakovo mozhut brati uchast u viborah abo predstavlyati interesi svoyeyi grupi Kozhna lyudina mozhe odnakovo buti vilnoyu yak u vibori religiyi tak i vibori ne nalezhati do zhodnoyi Vsim nadayetsya svoboda slova vsi ideyi ta perekonannya vidkriti dlya obgovorennya U politichnomu plani sekulyarizm ce ruh do rozdilennya religiyi ta derzhavi sho proyavlyayetsya v rozdilenni nimi funkcij zamini zakoniv zasnovanih na svyashennih tekstah civilnimi zakonami usunennya diskriminaciyi na grunti religiyi IstoriyaPidpisannya Vestfalskogo miru kartina Gerarda Ternborha 1648 r Termin sekulyarizm upershe vikoristav britanskij pismennik Dzhordzh Goliok v 1851 roci Nim vin opisuvav svoyi poglyadi shodo miscya religiyi v suspilstvi za yakimi religiya ne povinna zaperechuvatisya prote ne povinna vtruchatisya u svitske zhittya Odnak sama ideya viddilennya religiyi vid svitskogo zhittya isnuvala she v starodavni chasi zokrema v islamskogo serednovichnogo mislitelya Averroesa kotrij stverdzhuvav sho religiya j filosofiya ne superechat odna odnij bo vidpovidayut na rizni pitannya Zarodzhennya sekulyarizmu chasto asociyuyetsya z antireligijnimi nastroyami epohi Prosvitnictva v Yevropi hocha svitski derzhavi isnuvali she za rannogo serednovichchya v islamskomu sviti Takim buv Omeyadskij halifat de svitska ta religijna eliti mali vlasni vertikali vladi nezalezhni odna vid odnoyi Najsilnishe panuvannya religiyi nad svitskim zhittyam u Yevropi pripadalo na XIII pochatok XIV stolittya Same v cej chas vidbulisya golovni Hrestovi pohodi proti musulman i yazichnikiv sho mali na meti okrim vstanovlennya hristiyanstva poshirennya politichnoyi vladi j vidkrittya novih torgovelnih shlyahiv Hocha religijni cili zdebilshogo ne buli dosyagnuti pohodami yevropejska kultura zavdyaki yim suttyevo zbagatilasya a ekonomika otrimala velikij poshtovh do rozvitku Pidnesennya protestantizmu spochatku posililo religijnist u Zahidnij Yevropi ta zumovilo religijni vijni taki yak gusitski vijni 1419 1434 Tridcyatirichnu vijnu 1618 1648 j katolicku Kontrreformaciyu 1560 1648 rokiv Odnak zreshtoyu uriznomanitnennya religijnih techij i visnazhennya uchasnikiv bojovih dij prizveli do posilennya religijnoyi terpimosti Pochatkom sekulyarizaciyi v Yevropi v suchasnomu viglyadi vvazhayetsya Vestfalskij mir 1648 yakij zaklav osnovi nacionalnih derzhav i mizhnarodnogo prava Hocha taki suchasni doslidniki yak Hose Kazanova kritikuvali cyu dumku vkazuyuchi sho zakinchennya Tridcyatirichnoyi vijni she ne stvorilo svitski derzhavi a stvorilo derzhavi de protestantizm zrivnyano v pravah iz katolicizmom Sekulyarni ideyi XVII XIX stolit buli riznomanitni v plani stavlennya do religiyi Deyaki misliteli taki yak Dzhon Lok i Dzhon Styuart Mill vistupali za religijnu tolerantnist todi yak inshi osoblivo u Franciyi za chasiv Prosvitnictva zhorstko kritikuvali religiyu Taki yak Volter vvazhali sho religiya korisna dlya predstavnikiv nizhchih klasiv zberigayuchi yih chesnimi starannimi i mirolyubnimi Francuzka revolyuciya 1789 1799 utverdila dumku sho nacionalizm cilkom mozhe konkuruvati z religijnistyu abo navit zaminiti yiyi Nacionalizm stvoriv ideologichnu osnovu dlya nereligijnoyi loyalnosti a takozh polegshiv poshirennya rivnih prav gromadyan yaki spoviduyut rizni religijni perekonannya Svitska nacionalna derzhava v XIX stolitti shvidko nabuvaye bilshoyi vagi v regulyuvanni zhittya nizh cerkva Period z 1860 po 1914 rik vidznachenij poshirennyam sekulyarizaciyi v Yevropi ta rozkvitom optimistichnih teorij evolyucijnogo progresu lyudini Karla Marksa Ogyusta Konta Gerberta Spensera ta in za yakimi religiya ce doracionalna forma osyagnennya svitu sho isnuye teper yak atavizm U shidnoyevropejskih krayinah de perevazhalo pravoslavne hristiyanstvo sekulyarizm micniye mizh XVII i pochatkom HH stolittya Tak Petro I priznachiv predstavnika uryadu golovnim prokurorom sinodu Katerina II konfiskuvala znachnu chastinu cerkovnih zemel i nastupniki cariv XIX stolittya vzhili podalshih zahodiv dlya kontrolyu nad pravoslavnoyu cerkvoyu pozbavlyayuchi yiyi politichnoyi sili Politichna mapa Yevropi pislya revolyucij 1848 1849 r Poyava nacionalnih derzhav kinula viklik religijnij vladi Triumfom sekulyarizmu v yevropejskij kulturi vvazhayetsya tverdzhennya pro smert Boga v Veselij nauci 1882 Fridriha Nicshe V teologiyi vin ukorinivsya v 60 h rokah HH stolittya koli amerikanski teologi Gabriel Vahanyan Garvi Koks Shubert Ogden Tomas Alticer Viktor Gamilton Pol Van Byuren propaguvali programi teologiyi bezreligijnogo hristiyanstva i teologiyi mertvogo Boga za yakih religiya ne pretenduye na status nosiya chi dzherela svitskogo znannya Socialni ta politichni nauki v XX st zavdyaki takim doslidnikam yak Maks Veber zokrema pracya Protestantska etika i duh kapitalizmu 1905 i Emil Dyurkgajm 1912 viznali socialno integrativnu funkciyu religiyi vona regulyuye diyalnist suspilstva viznachayuchi cinnosti j pravila povedinki ob yednuye grupi lyudej na grunti religiyi spriyaye stabilnosti kulturi Voni vidznachali sho religiya v miru rozvitku suspilstva postupayetsya nauci v formuvanni svitoglyadu ta svitskij vladi v zakonodavstvi Prichini cogo vbachayutsya v naukovo tehnichnomu progresi sho stvoryuye dlya lyudini shtuchne seredovishe zhittya de lyudina vidchuvaye dedali bilshu ekzistencijnu zahishenist i vse menshe shukaye zahistu v nadprirodnih sil Popri prognozi v drugij polovini XX stolittya v Zahidnomu sviti vidbuvsya strimkij rozvitok religij z poyavoyu novih napryamkiv zagalnim zrostannyam religijnosti ta proniknennyam religiyi v politichnu sferu Zrostannya islamskogo radikalizmu islamizaciyi Yevropi j terakti 11 veresnya 2001 roku sponukali do pereglyadu politiki nevtruchannya svitskoyi vladi v religiyu Takozh proyavilisya tendenciyi do desekulyarizaciyi zvorotnogo sekulyarizaciyi procesu napriklad v naslidkah Iranskoyi revolyuciyi 1979 roku abo sataninskij panici v SShA 1980 h koli religijni perekonannya narodnih mas mali suttyevij vpliv na svitske zhittya Prikladom nevdaloyi sekulyarizaciyi sluguyut krayini z komunistichnoyu ideologiyeyu v yakih dominuvannya svitskogo zhittya nad religijnim prizvelo do vtrati yak religijnih tak i politichnih svobod V suspilstvah XX stolittya stali aktivno proyavlyatisya yavisha kotri mayut risi religiyi prote vinikayut poza cerkvoyu chi inshimi religijnimi instituciyami Tak tvori masovoyi kulturi shiroko poslugovuyutsya obrazami j syuzhetami vzyatimi zi svitovih religij Charlz Tejlor u knizi Sekulyarna epoha 2007 pisav sho za Novogo chasu nevir ya stalo oficijnoyu normoyu hocha lyudina yaksho ne maye oriyentiriv u zhitti prodovzhuye shukati yih u religiyi yak tij formi osyagnennya svitu kotra zabezpechuvala ce vprodovzh bilshoyi chastini istoriyi Vidminnist suchasnoyi religiyi polyagaye v tomu sho vona individualnisha i zavdyaki mas media mozhlivo stvoriti vlasnu religiyu kombinuyuchi elementi riznih viruvan abi najefektivnishe zadovilnyati svoyi potrebi Takim chinom religiya prinajmni na individualnomu rivni za suchasnosti ne zmenshila znachennya Religiya vse menshe obmezhena dumkoyu avtoritetiv abo zagalu staye dodatkovim zasobom samoidentifikaciyi a ob yednannya na grunti religijnih poglyadiv fragmentarnishi nizh u minuli epohi ale tim samim i neridko efektivnishi Lingvistichnij povorot pospriyav sumnivam u tomu sho svitska vlada j nauka povinni buti publichnimi avtoritetami sho istina v principi mozhe nalezhati komu nebud poza movnim kontekstom Taki filosofi yak Zhan Fransua Liotar stverdzhuvali sho zhodna sistema znan ne mozhe nadavati istinu a mozhe tilki legitimizuvati yiyi cherez tak zvani grandnarativi Liotar praceyu Stan postmodernu 1979 zadav rozuminnya istini yak vidnosnoyi hto b yiyi ne progoloshuvav Vilyam Konnoli v knizi Chomu ya ne sekulyarist 1999 kritikuvav sekulyarizm za jogo pretenziyi na pravilnist ta istinnist vkazuyuchi sho religijni ta metafizichni koncepciyi nalezhit rozglyadati yak rivnocinni z politichnimi inakshe principi rivnosti ta viznannya riznomanitnosti ne mozhut vikonuvatisya peretvoryuyuchis na diskriminaciyeyu za oznakoyu viri nevir ya Tomu potribno vrahovuvati religijni viruvannya viroblyayuchi shlyahi vzayemodiyi religijnih institucij ta politiki Politolog Alfred Stefan oharakterizuvav u 2001 roci taki stosunki yak podvijnu terpimist mizh religiyeyu ta svitskoyu vladoyu Yurgen Gabermas populyarizuvav termin postsekulyarizm dlya poznachennya ninishnogo chasu koli potribno shukati mirnij dialog i terpime spivisnuvannya mizh viroyu i znannyam Gabermas nazivav ce postmetafizichnim mislennyam za yakogo zagalni pravila povedinki viznachayutsya v hodi spilnogo obgovorennya a ne tverdzhennya pro apriornu pravilnist tiyeyi chi inshoyi poziciyi Dzhon Roulz she v 1993 roci pisav sho navit neprimirenni doktrini mozhut produktivno vzayemodiyati obminyuyuchis publichnimi argumentami sho podayutsya v terminah politichnih koncepcij spravedlivosti PrimitkiKosmin Barry A 2006 Hard and Soft Secularists and Hard and Soft Secularism An Intellectual and Research Challenge Session on the Study of Secularism and Irreligion Society for the Scientific Study of Religion Annual Conference 19 21 October 2006 Portland Oregon Munby D L 1963 The Idea of a Secular Society London Oxford University Press s 14 32 www secularism org uk brit Arhiv originalu za 1 listopada 2020 Procitovano 2 listopada 2020 Feldman Noah 1970 2006 Divided by God America s church state problem and what we should do about it vid 1st pbk ed New York Farrar Straus and Giroux s 14 ISBN 978 0 374 53038 9 OCLC 70203074 www gutenberg org Arhiv originalu za 4 listopada 2020 Procitovano 1 listopada 2020 www muslimphilosophy com Arhiv originalu za 30 bereznya 2019 Procitovano 1 listopada 2020 Ira M Lapidus 1975 The Separation of State and Religion in the Development of Early Islamic Society International Journal of Middle East Studies T 6 4 s 363 385 Encyclopedia Britannica angl Arhiv originalu za 7 travnya 2020 Procitovano 1 listopada 2020 American Academy of Arts amp Sciences angl Arhiv originalu za 1 listopada 2020 Procitovano 2 listopada 2020 Jones Elizabeth Richards Public Religions Revisited angl Procitovano 2 listopada 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Radugin A A Radugina A A 2014 Postsekulyarizm kak mirovozzrencheskaya matrica obshestva postmoderna Omskij nauchnyj vestnik T 3 129 s 85 88 Joas Hans 1948 2008 Do we need religion on the experience of self transcendence Boulder CO Paradigm Publishers ISBN 978 1 59451 438 8 OCLC 132681454 Casanova Jose 1994 Public religions in the modern world Chicago University of Chicago Press ISBN 0 226 09534 7 OCLC 28965685 www signandsight com Arhiv originalu za 9 listopada 2020 Procitovano 24 zhovtnya 2020 Sharma Arvind Religion ContributorBirks Professor of Comparative 8 lyutogo 2012 HuffPost angl Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 2 listopada 2020 Davie Grace 1994 Religion in Britain since 1945 believing without belonging Oxford Blackwell ISBN 0 631 18443 0 OCLC 29844783 Fatu Tutoveanu Andrada Pintilescu Corneliu 1 grudnya 2012 Journal for the Study of Religions and Ideologies T 11 33 s 182 ISSN 1583 0039 Arhiv originalu za 8 listopada 2020 Procitovano 30 zhovtnya 2020 Taylor Charles 1931 A secular age vid First Harvard University Press paperback edition Cambridge Massachusetts ISBN 0 674 98691 1 OCLC 1028618204 Reset DOC angl Arhiv originalu za 31 zhovtnya 2020 Procitovano 24 zhovtnya 2020 Lyotard Jean Francois 1924 1998 Massumi Brian The postmodern condition a report on knowledge Minneapolis ISBN 0 8166 1166 1 OCLC 9756705 Connolly William E 1999 Why I am not a secularist Minneapolis University of Minnesota Press ISBN 0 8166 3331 2 OCLC 40417641 Stepan Alfred C 2000 Religion Democracy and the Twin Tolerations Journal of Democracy angl T 11 4 s 37 57 doi 10 1353 jod 2000 0088 ISSN 1086 3214 Procitovano 2 listopada 2020 Political Geography angl T 46 1 travnya 2015 s 21 30 doi 10 1016 j polgeo 2014 10 006 ISSN 0962 6298 Arhiv originalu za 31 zhovtnya 2020 Procitovano 24 zhovtnya 2020 Rawls John 1921 2002 2005 Political liberalism vid Expanded ed New York Columbia University Press ISBN 978 0 231 52753 8 OCLC 759837500 PosilannyaWhat is Secularism 1 listopada 2020 u Wayback Machine Secularism amp its discontents 1 listopada 2020 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ