Роза Потоцька

Роза Станіславівна Браницька, також Потоцька, з родини Потоцьких (пол. Róża Potocka; 1780, Тульчин — 20 жовтня 1862, Париж) — польська аристократка, художниця-аматор.

Роза Потоцька
Народження	1780 Тульчин, Брацлавський повіт
Смерть	20 грудня 1862(1862-12-20)^[1]
	VIII округ Парижа, Париж, Франція^[1]
Країна	Річ Посполита
Діяльність	рисувальниця, акварелістка
Батько	Станіслав Щенсний Потоцький
Мати	^d
У шлюбі з	Антоні Потоцький і Владислав-Гжегож Браницький
Діти	^d, Катажина Потоцька, ^d, ^d, ^d, Еліза Браніцька, ^d, Костянтин Браницький і ^d
Брати, сестри	Софія Станіславівна Потоцька, Потоцька Ольга Станіславівна, Олександр Потоцький, Мечислав (Михаїл) Потоцький, Ярослав Потоцький, ^d, Бореслав Потоцький, Володимир Потоцький, ^d і Констанція Рачинська
Роза Потоцька у Вікісховищі

Біографія

Народилася 1780 року в Тульчині в родині Станіслава Щенсного Потоцького та Юзефіни Амалії, уродженої Мнішек.

Її перший шлюб — з Антонієм Потоцьким, від якого вона мала доньку — закінчився розлученням у 1812 році. Пізніше вона вийшла заміж за Владислава Гжегожа Браницького, з яким мала семеро дітей: Ксаверія, Елізу, Олександра, Софію, Костянтина, Катажину та Владислава. Мати Браницького була проти шлюбу і відмовлялася зустрічатися з Розою до 1831 року. Після смерті Браницького Роза виїхала до Франції. У 1849 році вона купила замок для свого сина Ксавері і половину власності в Монтрезорі, а також 2300 гектарів навколишньої землі. У замку зібрано численні полоністичні артефакти. Заснувала школу в Браницькій.

Аматорськи захоплювалася малюванням та аквареллю. У дитинстві, ймовірно, брала участь у родинній вишивці хоругв, які були подаровані Станіславу Августу Понятовському під час його візиту до Тульчина, коли він повертався з зустрічі з Катериною II. У колекції Національного музею у Варшаві є два портрети, виконані Браніцькою в техніці акварелі: Портрет Зофії Жултовської (29 х 21,6 см) та Портрет Бернарда Потоцького (30,2 х 22,6 см). У музеї також зберігається портрет Браницької роботи Арі Шеффера. Її доньки Еліза, Зофія і Катажина також стали художницями-аматорами.

Браницька фігурувала в листах Зигмунта Красінського, чиєю тещею вона була, під псевдонімом «Фрегата».

Мала вищий російський жіночий орден. У квітні 1837 р. нагороджена «малым крестом ордена Святой Екатерины».

Померла 20 жовтня 1862 року в Парижі. Спочатку її останки були поховані на кладовищі в Монтрезорі, а потім перенесені до Кшешовіце.

Галерея

• Портрет Анджея Бернарда Потоцького
• Портрет доньки
• Зустріч на дорозі

Примітки

1. https://archives.paris.fr/arkotheque/visionneuse/visionneuse.php?arko=YTo2OntzOjQ6ImRhdGUiO3M6MTA6IjIwMjMtMTItMTUiO3M6MTA6InR5cGVfZm9uZHMiO3M6MTE6ImFya29fc2VyaWVsIjtzOjQ6InJlZjEiO2k6NDtzOjQ6InJlZjIiO2k6MjAzNTM5O3M6MTY6InZpc2lvbm5ldXNlX2h0bWwiO2I6MTtzOjIxOiJ2aXNpb25uZXVzZV9odG1sX21vZGUiO3M6NDoicHJvZCI7fQ==#uielem_move=-366%2C-472&uielem_rotate=F&uielem_islocked=0&uielem_zoom=110
2. Potocka Róża, Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających (zmarłych przed 1966 r.). Malarze, rzeźbiarze, graficy, т. 7, Instytut Sztuki PAN, 1971, с. 439 {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |inventor= ()
3. Róża Branicka, Artystki polskie. Katalog wystawy, Muzeum Narodowe w Warszawie, 1991, с. 122 {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |inventor= ()
4. [1], Iwona M. Dacka-Górzyńska, Sławomir Górzyński, Piotr Ugniewski, "Polacy pochowani na cmentarzu w Montrésor. Les Polonais enterrés au cimetiere de Montrésor" 
5. Ordery i medale Rosji. Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek. 1993. с. 16. ISBN .
6. Список кавалерам российских Императорских и Царских орденов. Санкт-Петербург: Тип. 2 Отд. собственной Его Императорского Величества канцелярии. 1850. с. 21.