Ре шето предмет хатнього начиння у вигляді дерев яного обода обичайки з натягнутою з одного боку сіткою для просіювання

Ре́шето — предмет хатнього начиння у вигляді дерев'яного обода (обичайки) з натягнутою з одного боку сіткою для просіювання чого-небудь (переважно зерна, борошна). Від сита відрізняється більшими вічками. Різновид решета з не дуже великими вічками називався підрешіткою або підрешітком.

Решето на брусованій стіні сільськогосподарської споруди. Естонія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Решето (значення).

Майстер з виготовлення решіт — решета́р, реші́тник.

Походження назви

Загальнослов'янське слово решето, можливе, походить від прасл. *rěcha («дірка, проріха»), з того ж кореня, що й слово «рідкий».

Решето. Етнологічний музей Валенсії, Іспанія

Також припускається походження від дієслова «рішити» (яке колись значило «в'язати»), тобто «зв'язане, сплетене». Споріднене з латис. rekšis («плетінка, решето») і лит. règzti («зв'язувати, плести»).

Від решето утворене й слово решітка.

Історія

Решето, знайдене при розкопках Мангазеї, XVII ст.

Решето з натягнутою дірчастою шкірою. Музей у Пирогові.

Решета використовувалися як для просіювання, так і для зберігання сипких речовин. Заготовку для дерев'яної обичайки розпарювали над вогнем чи в гарячій воді, для того щоб її можна було зігнути в кільце. Кінці обичайки склеювали, місце з'єднання додатково зміцнювали шпильками. На обичайку натягали дно — дротяну сітку чи шкіру з пробитими висічкою отворами, закріплюючи її цвяшками. Для захисту з'єднання дна з обичайкою знизу надівали дерев'яне кільце, аналогічне обичайці, але вужче. Дно додатково стягалося шкіряними шнурами, що проходили крізь отвори, просвердлені через широке і вузьке кільця обичайки.

Приказки, мовні звороти

Як решето — дірявий.
Голова, як решето (пам'ять як решето) — дуже погана пам'ять.
Ловити решетом, ловити у решето — байдикувати.
Носити воду решетом — робити що-небудь даремно, марно витрачати час (іронічне).
Попа в решеті возити — брехати під час сповіді (застаріле).
Пройти крізь сито й решето, перейти крізь сито й решето — багато побачивши, зазнавши в житті, здобути великий досвід, набути спритності.
П'яний решетом гроші міряє, а проспиться — ні за що й решета купити
Решетом не накрити — дуже товсте (про обличчя). Уживається як жартівливе.
У решеті повозити кого — обдурити кого-небудь.
Чудеса (диво) в решеті — уживається для вираження здивування з приводу чогось.
Як води у решеті — зовсім нема.

Інше

Решето — пристрій у сільськогосподарських машинах та установках для просіювання і сортування зерна. Просіююча поверхня для грохотів у вигляді металевого листа з штампованими отворами (квадратними, прямокутними, круглими, овальними або ін.). Виготовляють також литі решета — металеві, поліуретанові; зварні — дротяні або пруткові; набірні — з окремих карт або колосників;
Решето (відсаджувальне решето) — робоча поверхня відсаджувальної машини, яка може бути металева штампована, поліуретанова або комбінована набрана з окремих колосників обтічного профілю, а також з фасонним поперечним перетином — для створення спрямованих висхідних струменів води. Решето буває рухомим і нерухомим. Рухоме решето у відсаджувальних машинах використовується для збагачення важких та в'язких руд, наприклад, марганцевих.
Решето — рідковживана назва одного з народних музичних ударних інструментів, різновиду бубна або тамбурина. Складається з дерев'яної обичайки діаметром до 50 см. На обичайку натягається шкіра (первісно сітка). Видобувають звук рукою чи паличкою.
Одна з кісток мозкового черепа, решітчаста кістка, отримала назву за схожість з решетом — завдяки численним отворам. Аналогічні назви вживаються в білоруській (рашэцістая косць), російській (решётчатая кость), болгарській (решетъчна кост) і хорватській (rešetnica) мовах. В інших слов'янських мовах вона називається «ситовою» чи «нюховою».

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Решето

Примітки

Решето // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Решето // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Підрешітка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Підрешіток // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Решетар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Решітник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — .
Гуменюк, А. Українські народні музичні інструменти, К.: Наукова думка, 1967
Мізинець, В. Українські народні інструменти, Мельбурн: Bayda books, 1984
Черкаський, Л. Українські народні музичні інструменти, К.: Техніка, 2003. 262 сторінок.

Джерела

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — .

Посилання

Решето // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1584-1585. — 1000 екз.

Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Решето // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[ЕСБЕ-2] Решето // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[3] Підрешітка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[4] Підрешіток // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[5] Решетар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[6] Решітник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[ЕСУМ-7] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — .

[8] Гуменюк, А. Українські народні музичні інструменти, К.: Наукова думка, 1967

[9] Мізинець, В. Українські народні інструменти, Мельбурн: Bayda books, 1984

[10] Черкаський, Л. Українські народні музичні інструменти, К.: Техніка, 2003. 262 сторінок.