Раймон Беренгер IV (ісп. Ramón Berenguer IV; бл. 1198 — 19 серпня 1245) — граф Провансу і Форкальк'є у 1209—1245 роках. Інколи рахується як Раймон Беренгер V.
Раймон Беренгер IV | |
---|---|
фр. Raimond Bérenger IV de Provence | |
Народився | не раніше 1196 і не пізніше 1200 Екс-ан-Прованс |
Помер | 26 серпня 1245 Екс-ан-Прованс |
Поховання | d |
Країна | d |
Діяльність | політик |
Знання мов | |
Титул | граф[d] |
Конфесія | християнство |
Рід | Барселонський дім |
Батько | Альфонсо II (граф Провансу) |
Мати | d |
Брати, сестри | d |
У шлюбі з | Беатрис Савойська[2] |
Діти | Елеонора Прованська[2], Беатриса Прованська[2], Маргарита Прованська[2] і d[3][2] |
|
Життєпис
Походив з Барселонського дому. Єдиний син Альфонсо II Беренгера, графа Провансу, і , графині Форкальк'є. Народився близько 1198 року. Вперше письмово згадується 1209 року, коли помер його батько й Раймон Беренгер став новим графом Провансу. Регенткою була оголошена його мати. Невдовзі другим регентом став родич Санчо, граф Руссільйону. Останній швидко придушив заворушення в Арлі, а потім допоміг Гарсенді де Сабран вступити у спадок графства Форкальк'є після смерті її батька Вільгельма IV, яка стала того ж року.
Освіту молодого графа було доручено Вільгельму де Монтродону, магістру ордену тамплієрів в Арагоні і Провансі, та богослову . 1214 року Санчо Руссільйонський, оскільки став регентом Арагону, передав регентство над Провансом своєму синові Нуно Санчесу. Невдовзі почалося протистояння між регентами Нуно і Гарсендою, в якому 1216 року перемогу здобула остання. Цими обставинами скористалася Ніцца, яка 1215 року відновила незалежність.
1219 року Раймон Беренгер IV пошлюбив представницю Савойського дому.
1222 року став самостійним правителем Провансу, приєднавши до нього графство Форкальк'є. 1225 року підтримав ідею нового альбігойського походу до Лангедоку, оскільки розраховував захопити маркізат Прованс в Раймунда VII, графа Тулузи. 1226 року доєднався до війська Людовика VIII, короля Франції, допомігши тому в захопленні Авіньйону. Також граф Провансу обмежив міські свободи Тарасону, Арля та Марселя. Але невдовзі в останньому чиновників графа було вигнано.
З метою посилення влади в округах та зменшення впливу місцевих феодалів закріпив правове становище байлі, розширивши їх повноваження. 1227 року захопив замки Пюї та Ла-Фуа, після цього встановив владу в місті Грасс. 1229 року знову підкорив Ніццу, але Марсель продовжував чинити спротив. Разом з тим був невдоволений Паризьким договором між Францією та Тулузою, оскільки не отримав гарантій передачі під свою владу Прованського маркізату. Останній дістався Папському престолу. Граф Провансу отримав лише Авіньойн.
1231 року заснував місто Барселоннетт та першу готичну церкву Провансу — Сен-Жан-де-Мальте в місті Екс. 1232 року надав права консульства в Барселонетті. 1233 року домовився про шлюб доньки з королем Франції, надавши посаг в 10 тис. срібних марок. 1235 року домовився про шлюб іншої доньки Елеонори з королем Англії. 1238 року прибув на збори в Турині, які скликав імператор Фрідріх II Гогенштауфен. Втім в 1239 році граф Провансу перейшов на бік суперника імператора — папи римського Інокентія IV, вигнавши з Арля призначеного Фрідріхом II віцекороля Арелату — Бероарда де Лоретта. За це імператор в грудні того ж року оголосив Раймону Беренгеру IV імперську опалу і передав графства Форкальк'є і Сістерон — графу Раймунду VII Тулузському. Улітку 1240 року останній вдерся до Провансу, сплюндрувавши місто Камарг і взявши в облогу Арль. На бік графа Тулузи перейшов Марсель. Але під тиском короля Франції тулузьке військо відступило до своїх володінь.
1243 року відновив свою владу в Марселі. Потім відправив своїх представників на Перший Ліонський собор. Помер 1245 року в Екс-ан-Провансі. Спадкоємицею було оголошено його доньку Беатрису, оскільки та не була одружена.
Меценатство
Підтримував трубадурів Сорделя, Фолькета Марсельського, Бертрана д'Аламанона, Пейре Бремона Рікаса Новаса, Вільгельма де Монтан'яголя. Сам граф Провансу склав декілька пісень-кансон.
Родина
Дружина — Беатриса, донька Томаса I, графа Савойського.
Діти:
- Раймунд (1220)
- Маргарита (1221—1295), дружина Людовика IX, короля Франції
- Елеонора (бл. 1223—1291), дружина Генріха III, короля Англії
- (бл. 1225—1291), дружина Річарда Плантагенета, короля Німеччини
- Беатриса (1229—1267), графиня Провансу і Форкальк'є, дружина Карла I Анжуйського
Примітки
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Kindred Britain
- Lundy D. R. The Peerage
Джерела
- Vivoli, Marguerite. Raymond-Bérenger V de Provence et ses quatre filles. Paris: Panthéon, 2000.
- Thierry Pécout, Raymond Bérenger V: l'invention de la Provence, Paris, Éditions Perrin, 2004
- Häuptli, Bruno W. (2005). «Raimund Berengar V». In Bautz, Traugott (ed.). Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). 25. Nordhausen: Bautz. cols. 1118—1122. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rajmon Berenger IV isp Ramon Berenguer IV bl 1198 19 serpnya 1245 graf Provansu i Forkalk ye u 1209 1245 rokah Inkoli rahuyetsya yak Rajmon Berenger V Rajmon Berenger IVfr Raimond Berenger IV de ProvenceNarodivsyane ranishe 1196 i ne piznishe 1200 Eks an ProvansPomer26 serpnya 1245 Eks an ProvansPohovannyadKrayinadDiyalnistpolitikZnannya movTitulgraf d KonfesiyahristiyanstvoRidBarselonskij dimBatkoAlfonso II graf Provansu MatidBrati sestridU shlyubi zBeatris Savojska 2 DitiEleonora Provanska 2 Beatrisa Provanska 2 Margarita Provanska 2 i d 3 2 Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodiv z Barselonskogo domu Yedinij sin Alfonso II Berengera grafa Provansu i grafini Forkalk ye Narodivsya blizko 1198 roku Vpershe pismovo zgaduyetsya 1209 roku koli pomer jogo batko j Rajmon Berenger stav novim grafom Provansu Regentkoyu bula ogoloshena jogo mati Nevdovzi drugim regentom stav rodich Sancho graf Russiljonu Ostannij shvidko pridushiv zavorushennya v Arli a potim dopomig Garsendi de Sabran vstupiti u spadok grafstva Forkalk ye pislya smerti yiyi batka Vilgelma IV yaka stala togo zh roku Osvitu molodogo grafa bulo dorucheno Vilgelmu de Montrodonu magistru ordenu tampliyeriv v Aragoni i Provansi ta bogoslovu 1214 roku Sancho Russiljonskij oskilki stav regentom Aragonu peredav regentstvo nad Provansom svoyemu sinovi Nuno Sanchesu Nevdovzi pochalosya protistoyannya mizh regentami Nuno i Garsendoyu v yakomu 1216 roku peremogu zdobula ostannya Cimi obstavinami skoristalasya Nicca yaka 1215 roku vidnovila nezalezhnist 1219 roku Rajmon Berenger IV poshlyubiv predstavnicyu Savojskogo domu 1222 roku stav samostijnim pravitelem Provansu priyednavshi do nogo grafstvo Forkalk ye 1225 roku pidtrimav ideyu novogo albigojskogo pohodu do Langedoku oskilki rozrahovuvav zahopiti markizat Provans v Rajmunda VII grafa Tuluzi 1226 roku doyednavsya do vijska Lyudovika VIII korolya Franciyi dopomigshi tomu v zahoplenni Avinjonu Takozh graf Provansu obmezhiv miski svobodi Tarasonu Arlya ta Marselya Ale nevdovzi v ostannomu chinovnikiv grafa bulo vignano Z metoyu posilennya vladi v okrugah ta zmenshennya vplivu miscevih feodaliv zakripiv pravove stanovishe bajli rozshirivshi yih povnovazhennya 1227 roku zahopiv zamki Pyuyi ta La Fua pislya cogo vstanoviv vladu v misti Grass 1229 roku znovu pidkoriv Niccu ale Marsel prodovzhuvav chiniti sprotiv Razom z tim buv nevdovolenij Parizkim dogovorom mizh Franciyeyu ta Tuluzoyu oskilki ne otrimav garantij peredachi pid svoyu vladu Provanskogo markizatu Ostannij distavsya Papskomu prestolu Graf Provansu otrimav lishe Avinojn 1231 roku zasnuvav misto Barselonnett ta pershu gotichnu cerkvu Provansu Sen Zhan de Malte v misti Eks 1232 roku nadav prava konsulstva v Barselonetti 1233 roku domovivsya pro shlyub donki z korolem Franciyi nadavshi posag v 10 tis sribnih marok 1235 roku domovivsya pro shlyub inshoyi donki Eleonori z korolem Angliyi 1238 roku pribuv na zbori v Turini yaki sklikav imperator Fridrih II Gogenshtaufen Vtim v 1239 roci graf Provansu perejshov na bik supernika imperatora papi rimskogo Inokentiya IV vignavshi z Arlya priznachenogo Fridrihom II vicekorolya Arelatu Beroarda de Loretta Za ce imperator v grudni togo zh roku ogolosiv Rajmonu Berengeru IV impersku opalu i peredav grafstva Forkalk ye i Sisteron grafu Rajmundu VII Tuluzskomu Ulitku 1240 roku ostannij vdersya do Provansu splyundruvavshi misto Kamarg i vzyavshi v oblogu Arl Na bik grafa Tuluzi perejshov Marsel Ale pid tiskom korolya Franciyi tuluzke vijsko vidstupilo do svoyih volodin 1243 roku vidnoviv svoyu vladu v Marseli Potim vidpraviv svoyih predstavnikiv na Pershij Lionskij sobor Pomer 1245 roku v Eks an Provansi Spadkoyemiceyu bulo ogolosheno jogo donku Beatrisu oskilki ta ne bula odruzhena MecenatstvoPidtrimuvav trubaduriv Sordelya Folketa Marselskogo Bertrana d Alamanona Pejre Bremona Rikasa Novasa Vilgelma de Montan yagolya Sam graf Provansu sklav dekilka pisen kanson RodinaDruzhina Beatrisa donka Tomasa I grafa Savojskogo Diti Rajmund 1220 Margarita 1221 1295 druzhina Lyudovika IX korolya Franciyi Eleonora bl 1223 1291 druzhina Genriha III korolya Angliyi bl 1225 1291 druzhina Richarda Plantageneta korolya Nimechchini Beatrisa 1229 1267 grafinya Provansu i Forkalk ye druzhina Karla I AnzhujskogoPrimitkiIdentifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570 Kindred Britain d Track Q75653886 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824DzherelaVivoli Marguerite Raymond Berenger V de Provence et ses quatre filles Paris Pantheon 2000 ISBN 2 84094 544 4 Thierry Pecout Raymond Berenger V l invention de la Provence Paris Editions Perrin 2004 Hauptli Bruno W 2005 Raimund Berengar V In Bautz Traugott ed Biographisch Bibliographisches Kirchenlexikon BBKL 25 Nordhausen Bautz cols 1118 1122 ISBN 3 88309 332 7