Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Поминки за Фіннеганом роман ірландського письменника Джеймса Джойса Твір добре відомий своїм експериментальним стилем і

Поминки за Фіннеганом

Поминки за Фіннеганом

«Поминки за Фіннеганом» — роман ірландського письменника Джеймса Джойса. Твір добре відомий своїм експериментальним стилем і репутацією одного з найскладніших творів художньої літератури в західному каноні. Його називають «твором художньої літератури, який поєднує в собі масу байок... з роботою аналізу та деконструкції». Написані в Парижі протягом сімнадцяти років і опубліковані в 1939 році, «Поминки за Фіннеганом» були останнім твором Джойса. Уся книга написана значною мірою мовою, яка поєднує стандартні англійські слова з неологізмами, ірландськими виразами та каламбурами кількома мовами для досягнення унікального ефекту. Багато критиків вважають, що ця техніка була спробою Джойса відтворити досвід сну та сновидінь , відтворюючи явище, як люди, поняття та місця зливаються уві сні. Роман є спробою Джойса поєднати багато своїх естетичних ідей із посиланнями на інші твори та сторонніми ідеями, вплетеними в текст. Джойс заявляв, що «кожен склад можна виправдати». Через лінгвістичні експерименти, стиль написання потоку свідомості, літературні алюзії, вільні асоціації сновидінь і відмову від наративних умовностей «Поминки за Фіннеганом» залишаються здебільшого нечитаними загалом.

«Поминки за Фіннеганом»
image
Автор Джеймс Джойс
Мова Англійська
Жанр Sui generis, d і меніппова сатира
Видавництво
Видано 4 травня 1939
Попередній твір Улісс

Незважаючи на перешкоди, читачі та коментатори досягли загального висновку щодо центрального складу персонажів книги та, меншою мірою, її сюжет. Ключові деталі залишаються невловимими. У книзі в неортодоксальний спосіб розповідається про сім’ю Ервікерів, до складу якої входять батько HCE, мати ALP та їхні троє дітей Шем Писака, Шон Листоноша та Іссі. Після невизначених чуток про HCE, книга, у нелінійній розповіді сну , розповідає про спроби його дружини виправдати батька за допомогою листа, боротьбу його синів, щоб замінити його, піднесення Шона до видатності та фінальний монолог ALP на світанку. Початковий рядок книги — це фрагмент речення, який продовжує незакінчений заключний рядок книги, що робить твір нескінченним. Багато відомих дослідників Джойса, як-от Семюел Беккет і , пов’язують цю циклічну структуру з основоположним текстом Джамбаттіста Віко La Scienza Nuova (Нова наука), на основі якого вони стверджують, що «Поминки за Фіннеганом» структуровані.

Відтоді твір посів визначне місце в англійській літературі. Ентоні Берджесс похвалив «Поминки за Фіннеганом» як «чудове комічне бачення, одну з небагатьох книг у світі, яка може змусити нас сміятися вголос майже на кожній сторінці». Видатний літературознавець Гарольд Блум назвав його шедевром Джойса і в «Західному каноні» (1994) написав, що «якби естетичні достоїнства колись знову стали центром канону, [Поминки за Фіннеганом] були б настільки близькі до нашого хаосу вершини Шекспіра і Данте».

Тло і композиція

image
Малюнок Джойса (з пов’язкою на оці) роботи Джуни Барнса 1922 року, коли Джойс розпочав 17-річну роботу з написання «Поминок за Фіннеганом »

Джойс був настільки втомлений, закінчивши роботу над «Уліссом», що цілий рік не написав жодного прозового рядка. 10 березня 1923 року він надіслав листа своєму покровителю Гарієт Вівер: «Вчора я написав дві сторінки — перші, які я маю після останнього «Так» Улісса. Знайшовши ручку, я з деякими труднощами переписав їх великим почерком на подвійний аркуш бланка, щоб я міг їх прочитати» . Це найперша згадка про те, що згодом стане «Поминками за Фіннеганом ».

Дві сторінки, про які йде мова, складалися з короткого ескізу «Родерік О'Конор» про історичного останнього короля Ірландії, який прибирав за гостями, випиваючи осад з їхніх брудних склянок. Джойс завершив ще чотири короткі ескізи в липні та серпні 1923 року під час відпустки в Богнорі. Скетчі, які стосувалися різних аспектів історії Ірландії, широко відомі як «Трістан та Ізольда», «Святий Патрік і друїд», «Орісони Кевіна» та «Мамалухо». Хоча ці замальовки згодом у тій чи іншій формі будуть включені до «Поминок за Фіннеганом», вони не містили жодного з головних героїв чи сюжетних моментів, які згодом стануть основою книги. Перші ознаки того, що врешті-решт перетвориться на «Поминки за Фіннеганом», з’явилися в серпні 1923 року, коли Джойс написав ескіз «Сюди приходять усі», у якому вперше йдеться про головного героя книги HCE.

Протягом наступних кількох років метод Джойса став методом «все більш одержимої турботи про конспектування, оскільки [він] очевидно вважав, що будь-яке написане ним слово спочатку має бути записане в якийсь блокнот». У міру того як Джойс продовжував включати ці нотатки у свою роботу, текст ставав дедалі щільнішим і незрозумілішим.

До 1926 року Джойс в основному завершив першу та третю частини. Ґерт Лернаут стверджує, що на цій ранній стадії частина I мала «справжній фокус, який виник із ескізу HCE [«Всі йдуть»]: історія HCE, його дружини та дітей. Були пригоди самого Хемфрі Чімпдена Ервікера та чутки про них у розділах 2–4, опис листа його дружини ALP у розділі 5, викриття його сина Шема в розділі 7 та діалог про ALP у розділі 8. Ці тексти [...] становили єдність» . Того ж року Джойс познайомився з Марією та Еженом Жолас у Парижі, саме тоді, коли його нова робота викликала все більш негативну реакцію читачів і критиків, кульмінацією чого стала відмова The Dial опублікувати чотири розділи частини III у вересні 1926 року. Жоласи надавали Джойсу цінне заохочення та матеріальну підтримку протягом тривалого процесу написання «Поминок за Фіннеганом» і опублікували розділи книги в серійній формі у своєму літературному журналі Transition під назвою Work in Progress. Протягом наступних кількох років Джойс швидко працював над книгою, додаючи те, що згодом стане розділами 1 і 6, і переглядаючи вже написані сегменти, щоб зробити їх лексично складнішими.

До цього часу деякі ранні прихильники творчості Джойса, такі як Езра Паунд і брат автора , дедалі більше не симпатизували його новим творам. Щоб створити більш сприятливий критичний клімат, група прихильників Джойса (зокрема Семюел Беккет, Вільям Карлос Вільямс, Ребекка Вест та інші) зібрала збірку критичних есе про новий твір. Він був опублікований у 1929 році під назвою «Наше дослідження навколо його фактифікації для викриття незавершеної роботи». У липні 1929 року, дедалі більше деморалізований поганими відгуками, які отримав його новий твір, Джойс звернувся до свого друга Джеймса Стівенса з проханням завершити книгу. Наприкінці 1929 року Джойс писав Віверу, що він «пояснив [Стівенсу] все про книгу, принаймні багато чого, і він пообіцяв мені, що якщо я вважаю божевіллям продовжувати у моєму стані, і не бачу іншого виходу, він присвятить себе серцем і душею завершенню його, тобто другої частини та епілогу четвертої». Очевидно, Джойс вибрав Стівенса через забобони, оскільки він народився в тій же лікарні, що й Джойс, рівно через тиждень, і мав спільні імена самого Джойса та його вигаданого альтер-его Стівена Дедалуса. Зрештою Стівенса не попросили закінчити книгу.

У 1930-х роках, коли він писав частини II і IV, прогрес Джойса значно сповільнився. Це сталося через низку факторів, включаючи смерть його батька в 1931 році; стурбованість психічним здоров'ям своєї доньки Люсії; і його власні проблеми зі здоров'ям, головним чином погіршення зору.

«Поминки за Фіннеганом» були видані 4 травня 1939 року у вигляді книги після 17 років написання. Джойс помер дванадцять місяців потому в Цюриху, 13 січня 1941 року.

Короткий зміст розділів

Поминки за Фіннеганом складаються із сімнадцяти розділів, розділених на чотири частини або книги. Частина I містить вісім розділів, частини II і III містять по чотири, а частина IV складається лише з одного короткого розділу. Розділи з’являються без назв, і хоча Джойс ніколи не надавав можливих імен розділів, як він зробив це для «Улісса », він давав найменування різним розділам, опублікованим окремо (див. Історію публікацій нижче). Стандартна практика полягає в тому, щоб номер частини вказувати римськими цифрами, а назву розділу — арабською, так що III.2, наприклад, вказує на другий розділ третьої частини.

Враховуючи рухливий і мінливий підхід книги до сюжету та персонажів, остаточний, критично узгоджений короткий опис сюжету залишається невловимим (див. Критичну реакцію та теми: Труднощі короткого опису сюжету нижче). Таким чином, наступний синопсис намагається підсумувати події в книзі, які знаходять загальний, хоча неминуче не єдиний висновок серед критиків.

Частина І

"In the first chapter of Finnegans Wake Joyce describes the fall of the primordial giant Finnegan and his awakening as the modern family man and pub owner H.C.E." –
Donald Phillip Verene's summary and interpretation of the Wake's episodic opening chapter

Увесь твір утворює цикл: останнє речення — фрагмент — повертається до початкового речення: «a way a lone a last a loved a long the / riverrun, past Eve and Adam's, from swerve of shore to bend of bay, brings us by a commodious vicus of recirculation back to Howth Castle and Environs». Сам Джойс розповів, що книга «закінчується в середині речення і починається в середині того самого речення». У вступному розділі (I.1) дія книжки описана як «Замок Хаут і його околиці» (тобто район Дубліна ), а також представлено дублінського перевізника Фіннегана, який насмерть падає з драбини під час будівництва стіни. Дружина Фіннегана Енні кладе його труп як їжу для скорботних на його поминках, але він зникає, перш ніж вони встигають його з’їсти. Далі йде серія епізодичних обрамлень, які приблизно пов’язані з мертвим Фіннеганом. Їх найчастіше називають «The Willingdone Museroom», «Mutt and Jute» і «The Prankquean». Наприкінці глави спалахує бійка, віскі бризкає на труп Фіннегана, і «мертвий Фіннеган піднімається зі своєї труни, кричачи через віскі, і його плакальники кладуть його назад», переконуючи його, що йому краще там, де він є. Розділ закінчується зображенням персонажа HCE, який пливе до Дублінської затоки, щоб відіграти центральну роль в історії.

image
Фонтан у Дубліні, який представляє Анну Лівію Плюрабель, персонаж у «Поминках за Фіннеганом ».

I.2 починається розповіддю про «Гарольда чи Хамфрі» Чімпдена, який отримав прізвисько «Вухастий » від Короля-моряка, який стикається з ним, коли той намагався ловити вуховерток за допомогою перевернутого квіткового горщика на палиці, під час керування платною брамою, через яку проходить король. Це ім’я допомагає Чімпдену, тепер відомому за ініціалами HCE, піднятися в дублінському суспільстві як «Сюди приходять усі». Потім він пригнічений чутками, які починають поширюватися Дубліном, очевидно, щодо сексуального посягання за участю двох дівчат у парку Фенікс, хоча деталі злочину HCE змінюються з кожним переказом подій.

Розділи з I.2 по I.4 розповідають про розвиток цієї чутки, починаючи зі зустрічі HCE із «хлопцем з трубою» у Фенікс-парку. Хлопець вітає HCE гельською мовою та запитує котра година, але HCE неправильно розуміє це питання як звинувачення та викриває себе, заперечуючи чутки, яких він ще не чув. Ці чутки швидко поширилися Дубліном, набираючи обертів, поки не перетворилися на пісню, написану персонажем Хості під назвою «Балада про Персе О'Райлі». У результаті HCE переховується, де під час чого його осаджує біля зачинених воріт його ж пабу приїжджий американець, який шукає випивку в неробочий час. HCE зберігає мовчання – не реагує на звинувачення чи словесні образи – і мріє, як його ховають у труні на дні озера Лох-Ніг . Він врешті постає перед судом під ім’ям Фесті Кінг. Зрештою його звільняють і він знову переховується. Важливий доказ під час суду – лист про HCE, написаний його дружиною ALP, – вимагається для більш детального вивчення.

Лист ALP стає центральним пунктом, оскільки його детально проаналізовано в I.5. Цей лист ALP продиктувала своєму синові Шему, письменнику, і довірила для доставки своєму іншому синові Шону, листоноші. Лист так і не досягає місця призначення, опиняючись у купі, де його викопує курка на ім’я Бідді. Розділ I.6 відступає від оповіді, щоб більш детально представити головних і другорядних персонажів у формі дванадцяти загадок і відповідей. В одинадцятому запитанні чи загадці Шона запитують про його стосунки з братом Шемом, і як частина його відповіді розповідається притча про Мукса та Грипсів. :117–122

В останніх двох розділах частини I ми дізнаємося більше про автора листа Шема Писаку (I.7) та його оригінального автора, його матір ALP (I.8). Розділ про Шема складається з «вбивства персонажем Шона свого брата Шема», який описує художника-герметиста як фальсифікатора та обманщика, а потім «Шема захищає його мати [ALP], яка з’являється в кінці, щоб прийти і захистити її сина." Наступний розділ про матір Шема, відомий як «Анна Лівія Плюрабель», переплітається з тисячами назв річок з усього світу і вважається найвідомішим уривком книги. У 1924 році Джойс описав цей розділ як «балакучий діалог двох прачок, які з настанням ночі перетворюються на камінь і дерево». Ці дві прачки пліткують про реакцію ALP на звинувачення, висунуті проти її чоловіка HCE, коли вони перуть одяг у Ліффі. Кажуть, що ALP написала листа, в якому заявила, що втомилася від свого чоловіка. Потім їхні плітки відходять до її юнацьких справ і сексуальних стосунків, перш ніж повернутися до публікації провини HCE у ранковій газеті та помсти його дружини чоловіковим ворогам: позичивши поштовий мішок у свого сина Шона Листоноші, вона доставляє подарунки своїм 111 дітям. Наприкінці розділу прачки намагаються підхопити нитку історії, але їхня розмова стає дедалі складнішою, оскільки вони знаходяться по різні боки Ліффі, що розширюється, і починаються сутінки. Нарешті, коли вони перетворюються на дерево і камінь, вони просять розповісти їм казку про Шема чи Шона.

Частина II

У той час як Частина I Поминки за Фіннеганом стосується переважно батьків HCE та ALP, Частина II зосереджується на їхніх дітях, Шемові, Шону та Іссі.

II.1 починається програмою-пантомімою, яка відносно чіткою мовою описує особистості та атрибути головних героїв книги. Далі в цьому розділі йдеться про гру в здогадування серед дітей, у якій Шем тричі намагається вгадати за допомогою погляду колір, який вибрали дівчата. Нездатний відповісти через поганий зір, Шем з ганьбою йде у вигнання, а Шон завойовує прихильність дівчат. Нарешті з пабу виходить HCE і громовим голосом кличе дітей усередину.

Розділ II.2 розповідає про Шема, Шона та Іссі, які вчаться нагорі в пабі, після того як їх покликали всередину в попередньому розділі. Розділ описує, як «[Шем] тренує [Шона], як робити Евклід Bk I, 1», і структурований як «репродукція старого класного зошита для школярів (і школярок) із маргіналіями близнюків, які міняються ролями в перерві, і виноски дівчини (хто не робить)». Коли Шем (тут його звуть Дольф) допоміг Шону (тут його звуть Кев) намалювати діаграму Евкліда, останній розуміє, що він намалював схему геніталій ALP, і «Кев нарешті усвідомлює значення трикутників [..і.. ] вражає Дольфа». Після цього «Дольф прощає Кеву», а дітям дають «завдання на твір про 52 відомих людей». Розділ закінчується дитячим «нічним листом» до HCE та ALP, у якому вони «очевидно об'єднані бажанням подолати своїх батьків».

Section 1: a radio broadcast of the tale of Pukkelsen (a hunchbacked Norwegian Captain), Kersse (a tailor) and McCann (a ship's husband) in which the story is told inter alia of how HCE met and married ALP.

Sections 2–3: an interruption in which Kate (the cleaning woman) tells HCE that he is wanted upstairs, the door is closed and the tale of Buckley is introduced.

Sections 4–5: the tale, recounted by Butt and Taff (Shem and Shaun) and beamed over the television, of how Buckley shot the Russian General (HCE)
– Danis Rose's overview of the extremely complex chapter 2.3, which he believes takes place in the bar of Earwicker's hotel.

II.3 переходить до опису HCE, що працює в пабі поверхом нижче під дітьми, які навчаються. Коли HCE обслуговує своїх клієнтів, через радіо та телевізори бару транслюються дві розповіді, а саме «Норвезький капітан і дочка кравця» і «Як Баклі застрелив російського генерала». Перша зображує HCE як норвезького капітана, який піддався любові до домашнього життя й одружився з донькою кравця. Друга, розказаний Шемом і Шоном, шифрує Батта і Таффа, представляє HCE як російського генерала, якого застрелив Баклі, ірландський солдат британської армії під час Кримської війни. Ервікер був відсутній протягом останньої історії, оскільки його викликала нагору ALP. Він повертається і зазнає ганьби з боку своїх клієнтів, які бачать те, що Баклі застрелив генерала, символом того, що Шем і Шон замінили свого батька. Це засудження його характеру змушує HCE зробити загальне зізнання у своїх злочинах, включаючи кровозмішне бажання до молодих дівчат. Нарешті приходить поліцейський, щоб відправити п'яних клієнтів додому, паб зачиняється, і клієнти зникають, співаючи вночі. Тоді як п'яний HCE, прибираючи бар і ковтаючи залишки склянок, що залишилися позаду, перетворюється на старовинного верховного ірландського короля Рорі О'Коннора і втрачає свідомість.

II.4, зображуючи сон п'яного та сплячого Ервікера, розповідає про шпигунство чотирьох старих (Матью, Марка, Луки та Івана) під час подорожі Трістана та Ізольди. У короткому розділі зображено «старого як короля Марка, якого покинули молоді закохані, які відпливають у майбутнє без нього», у той час як четверо старих спостерігають за Трістаном та Ізольдою та пропонують чотири переплетені коментарі про коханців які «завжди повторюються».

Частина III

Частина III стосується майже виключно Шона, у його ролі листоноші, який повинен доставити лист ALP, який згадувався в частині I, але ніколи не бачений.

III.1 починається з Чотирьох Старих, об'єднаних у Мамалуйо, який розповідає, як він думав, що, коли він «засинав», він почув і побачив привида Шона Листоноші. У результаті Шон знову прокидається і, пливучи по Ліффі в бочці, отримує чотирнадцять запитань щодо значення та змісту листа, який він несе. Шон «боїться бути зневаженим, насторожений, і примирливі оповідачі ніколи не отримують від нього прямої відповіді». Відповіді Шона зосереджені на його власній хвалькуватості та його застереженнях автора листа — його брата-художника Шема. Відповідь на восьме запитання містить історію Ондта та Грейсхопера — інше обрамлення стосунків Шона і Шема. Після допиту Шон втрачає рівновагу, і бочка, в якій він плавав, перекидається, і він котиться назад за межі поля зору оповідача, перш ніж повністю зникнути з поля зору.

У III.2 Шон знову з'являється як «Жвавий Джаун» і виголошує довгу та інтимну проповідь своїй сестрі Іссі та її двадцяти восьми однокласникам зі школи Св. Брігід. У цій книзі Шон безперервно регресує, перетворюючись зі старого на дорослу дитину, що лежить на спині, і зрештою, у III.3, на посудину, через яку голос HCE знову говорить за допомогою духовного середовища. Це призводить до того, що HCE захищає своє життя в уривку «Haveth Childers Everywhere». Частина III закінчується в спальні містера і місіс Портер, їхні діти, Джеррі, Кевін та Ізобель Портер, сплять нагорі, а надворі світає (III.4). Джеррі прокидається від кошмару про страшну постать батька, і місіс Портер іде втішити його словами: «Ти спав, любий».

Частина IV

Частина IV складається лише з одного розділу, який, як і початковий розділ книги, здебільшого є серією, здавалося б, не пов’язаних між собою розповідей. Після вступного заклику до світанку решта розділу складається з історій «Святий Кевін», «Берклі та Патрік» і «Шановний лист». Останнє слово надано ALP, оскільки книга закінчується версією її Листа та її останнього довгого монологу, у якому вона намагається розбудити свого сплячого чоловіка, проголошуючи: «Вставай, людино, ти так спав довго!», і згадує прогулянку, яку вони колись здійснили, і сподівається на її повторення. Наприкінці її монологу ALP у ролі річки Ліффі – зникає на світанку в океані. Останні слова книги обірвані, але їх можна перетворити на повне речення, приєднавши їх до слів, з яких починається книга:

Шлях одинокий і останній улюблений довгою течією річки, повз Єву й Адама, від повороту берега до вигину затоки, повертає нас через commodius vicus рециркуляції назад до замку Хоут і його околиць.

Персонажі

Критики розходяться в думках щодо того, чи існують конкретні персонажі в «Поминках за Фіннеганом». Наприклад, Грейс Еклі стверджує, що персонажі відрізняються один від одного, і захищає це поясненням подвійних оповідачів, «нас» у першому абзаці, а також відмінності між Шемом і Шоном, тоді як Марго Норріс стверджує, що «персонажі мінливі та взаємозамінні». Підтримуючи останню позицію, Ван Халле вважає, що «персонажі» в «Поминках за Фіннеганом » — це скоріше «архетипи або амальгами персонажів, які приймають різні форми», а Рікельме так само називає склад мінливих персонажів книги « протейними ». Ще в 1934 році, у відповідь на нещодавно опублікований уривок «The Mookse and the Gripes», стверджував, що «персонажі Work in Progress, відповідно до просторово-часового хаосу, в якому вони живуть, змінюють ідентичність за бажанням». Одного разу вони є особами, потім — річками, камінням чи деревами, згодом — уособленням ідеї, часом вони губляться й ховаються в структурі прози, з винахідливістю, що набагато перевершує кросворди». Таке приховування ідентичності персонажів призвело до певної невідповідності щодо того, як критики ідентифікують головних героїв книги. Хоча більшість дійшла висновку, що Фесті Кінг, який постає перед судом у I.4, є типом HCE, не всі аналітики погоджуються з цим – наприклад, Ентоні Берджесс вважає, що це Шон.

У той час як персонажі знаходяться в стані постійної зміни — постійно змінюються імена, професії та фізичні атрибути — можна помітити повторюваний набір основних символів або типів персонажів (те, що Норріс називає « шифрами »). Під час написання «Поминок за Фіннеганом» Джойс використовував знаки, або так звані «сигли», а не імена для позначення цих типів персонажів. У листі до свого мецената Гаррієт Шоу Вівер (березень 1924 р.) Джойс склав список цих сигл. Для тих, хто стверджує про існування характерних персонажів, книга зосереджена на родині Ервікерів, яка складається з батька, матері, синів-близнюків і доньки.

Гамфрі Чімпден Ервікер (HCE)

Кітчер виступає за батька HCE як головного героя книги, заявляючи, що він є «домінуючою фігурою [...]. Його провина, його недоліки, його невдачі пронизують всю книгу». Бішоп стверджує, що хоча постійна зміна характеру та атрибутів HCE може спонукати нас вважати його «будь-якою людиною», він стверджує, що «сама щільність певних повторюваних деталей і проблем дозволяє нам знати, що він конкретний, справжній дублінець." Загальний критичний висновок щодо незмінного характеру HCE коротко описується Бішопом як «старий чоловік-протестант скандинавського походження, пов’язаний із пивним бізнесом десь у районі Чапелізода, який має дружину, дочку та двох синів».

У книзі HCE згадується буквально тисячами імен; що змусило Теренса Кілліна стверджувати, що в «Поминках за Фіннеганом» «іменування — це [...] плавний і тимчасовий процес». HCE спочатку згадується як «Гарольд або Хамфрі Чімпден»; поєднання цих імен як «Гаромфрейльд» і як наслідок його ініціалів «Сюди приходять усі». Ці ініціали піддаються фразі за фразою по всій книзі; наприклад, з’являється у першому реченні книги як «Howth Castle and Environs». По мірі того, як робота просувається, імена, якими його можна називати, стають все більш абстрактними (наприклад, «Фінн МакКул», «Містер Мейкол пішов» або «Містер Портер» ).

Деякі критики Wake, такі як Фінн Фордхем, стверджують, що ініціали HCE походять від ініціалів кремезного політика Г’ю Чайлдерса (1827–96), якого прозвали «Сюди приходять усі» за його розмір.

Багато критиків бачать у Фіннегані, чия смерть, пробудження та воскресіння є предметом першої глави, або прототипом HCE, або ще одним із його проявів. Одна з причин такого близького ототожнення полягає в тому, що Фіннегана називають "man of hod, cement and edifices" і "like Haroun Childeric Eggeberth" ототожнюючи його з ініціалами HCE. Парріндер, наприклад, стверджує, що «Бігместер Фіннеган [...] є HCE», і знаходить, що його падіння та воскресіння передвіщає «падіння HCE на початку Книги I [яке] відбувається паралельно з його воскресінням наприкінці III.3, у розділі, який спочатку називався «Haveth Childers Everywhere», коли привид [HCE] виступає посеред сеансу ».

Анна Лівія Плюрабель (ALP)

Патрік Маккарті описує дружину HCE ALP як «жінку-річку, чия присутність мається на увазі в «течі», якою починається «Поминки за Фіннеганом» і чий монолог завершує книгу. Упродовж понад шестисот сторінок Джойс представляє нам Анну Лівію майже виключно через інших персонажів, подібно до того, як в «Уліссі» ми чуємо те, що Моллі Блум має сказати про себе лише в останньому розділі». Найширше обговорення ALP міститься в розділі I.8, де сотні назв річок вплітаються в історію життя ALP, яку розповіли дві прачки, що пліткують. Подібним чином сотні назв міст вплетені в «Haveth Childers Everywhere», відповідний уривок у кінці III.3, який зосереджується на HCE. Як наслідок, зазвичай стверджується, що HCE уособлює місто Дублін, засноване вікінгами, а його дружина ALP уособлює річку Ліффі, на березі якої було побудоване місто.

Шем, Шон та Іссі

У ALP і HCE є дочка Іссі, особистість якої часто роздвоєна (представлена її дзеркальним близнюком). Парріндер стверджує, що «як дочка і сестра, вона є об’єктом таємного і пригніченого бажання як для свого батька [...], так і для своїх двох братів». Сини-близнюки HCE і ALP складаються з письменника на ім’я Шем Писака і листоноші на ім’я Шон Листоноша які змагаються за заміну свого батька та за прихильність своєї сестри Іссі. Шон зображений як тупий листоноша, який відповідає очікуванням суспільства, а Шем — яскравий художник і зловісний експериментатор, якого в книзі часто сприймають як альтер-его Джойса. Г’ю Стейплз вважає, що Шон «хоче, щоб про нього думали як про міського чоловіка, який стильно одягається, ненажеру та гурмана... Він має музичний голос і є хвастуном. Він не щасливий у своїй роботі, яка є роботою посильного чи листоноші; він би радше був священиком». Раптове і дещо несподіване підвищення Шона до центрального персонажа книги в Частині III пояснюється Тіндаллом твердженням, що «позбувшись старого HCE, Шон стає новим HCE».

Як і їхній батько, Шем і Шон у книзі називаються різними іменами, наприклад «Кедді і Примас»; «Мерцій» і «Юстій»; «Дольф і Кевін»; і «Джеррі і Кевін». Ці близнюки протиставлені в книзі алюзіями на набори протилежних близнюків і ворогів у літературі, міфології та історії; такі як Сет і Гор з історії Осіріса ; біблійні пари Яків і Ісав, Каїн і Авель, а також святий Михайло і диявол, прирівнюючи Шона до «Міка», а Шема до «Ніка», а також Ромула і Рема. Вони також представляють протиставлення часу і простору, дерева і каменю. :224

Другорядні персонажі

Найбільш часто повторюваними персонажами за межами родини Ервікерів є четверо старих, відомих під загальною назвою «Мамалуйо» (поєднання їхніх імен: Метт Грегорі, Маркус Лайонс, Люк Тарпі та Джонні Мак Дугал). Ці четверо найчастіше виступають як оповідачі, але вони також відіграють низку активних ролей у тексті, наприклад, коли вони служать суддями в судовій справі I.4, або як інквізитори, які допитують Позіхання в III.4. Тіндол підсумовує ролі, які відіграють ці старі люди, як Чотирьох Вчителів, Чотирьох Євангелістів і чотирьох Провінцій Ірландії («Матвій, з півночі, це Ольстер ; Марк з півдня — Манстер; Лука зі сходу — Ленстер; а Джон із заходу — Коннот». :255 Згідно з Фінном Фордхемом, Джойс розповів своїй невістці Хелен Флейшман, що «Мамалуйо» також представляє власну сім’ю Джойса, а саме його дружину Нору (mama), доньку Лючію (lu) і сина Джорджіо (jo). :77

Окрім чотирьох старих, є група з дванадцяти неназваних чоловіків, які завжди з’являються разом і є клієнтами в пабі Ервікера, пліткарями про його гріхи, присяжними на суді та плакальниками на його поминках. :5 У родині Ервікерів також є два прибиральники: Кейт, покоївка, і Джо, який по черзі працює різноробочим і барменом у пабі Ервікера. Тіндаль вважає цих персонажів старішими версіями ALP і HCE. :4-5 Кейт часто виконує роль куратора музею, як в епізоді «Willingdone Museroom» 1.1, і її впізнають за повторюваним мотивом Tip! Джо часто називають «Секерсон», і Кітчер описує його як «фігуру, яка іноді грає роль поліцейського, іноді [...] убогого покидька, а найчастіше дивака в корчмі HCE. Він - чоловічий аналог Кейт, який може неоднозначно вказувати на старішу версію HCE». :17

Посилання

  1. Joyce, Joyceans, and the Rhetoric of Citation, p 3, Eloise Knowlton, University Press of Florida, 1998,
  2. , James Joyce (Cambridge: Cambridge University Press, 1984), pp. 210–211.
  3. Mercanton 1967, p.233
  4. Joyce critic Lee Spinks argues that Finnegans Wake "has some claim to be the least-read major work of Western literature." Spinks, Lee. A Critical Guide to James Joyce, p.127
  5. Kitcher 2007
  6. James Atherton states that despite the amount of critical work "explaining [the book's] profundities from various viewpoints and in varying ways [...] agreement has still not been reached on many fundamental points" Atherton 2009, p. ii; Vincent Cheng similarly argues that "through the efforts of a dedicated handful of scholars, we are approaching a grasp of the Wake. Much of Finnegans Wake, however, remains a literary outland that is still barely mapped out." Cheng 1984, p.2
  7. The Cambridge Introduction to James Joyce, p 98, Eric Bulson, Cambridge University Press, 2006,
  8. James Joyce A to Z, p 74, A. Nicholas Fargnoli, Oxford University Press US, 1996,
  9. Chaucer's Open Books, p 29, Rosemarie P McGerr, University Press of Florida, 1998,
  10. via Beckett's signal contribution to ("Dante... Bruno. Vico.. Joyce")
  11. Giambattista Vico article in
  12. . It's About Women. Архів оригіналу за 15 August 2015.
  13. Bloom, Harold (1994). The Western Canon: The Books and School of the Ages (англ.). New York: Harcourt Brace & Company. с. 422. ISBN . Процитовано 8 березня 2018.
  14. Barnes, D., "James Joyce", Vanity Fair, Apr 1922, p. 65.
  15. Bulson, Eric. The Cambridge Introduction to James Joyce. Cambridge University Press, 2006. Page 14.
  16. Joyce, James. Ulysses: The 1922 Text. Oxford University Press, 1998. Page xlvii.
  17. Crispi, Slote 2007, p. 5
  18. The piece would eventually become the conclusion of Part II Chapter 3 (FW: 380.07–382.30); cf Crispi, Slote 2007, p. 5.
  19. Hofheinz, p. 120.
  20. Crispi, Slote 2007, pp. 12–13.
  21. Mailhos 1994, p. 49
  22. Lernout, in Crispi, Slote 2007, p. 50
  23. Crispi, Slote 2007, p.22
  24. quoted in Crispi, Slote 2007, p. 22
  25. Ellmann 1983, pp. 577–585, 603
  26. The Cambridge Companion to James Joyce, Derek Attridge, Cambridge University Press, 1990, , p 174
  27. quoted in Crispi, Slote 2007, p. 23
  28. Ellmann 1983, pp. 591–592
  29. The Cambridge Introduction to James Joyce, p 15, Eric Bulson, Cambridge University Press, 2006,
  30. Ethical Joyce, p 110, Marian Eide, Cambridge University Press, 2002,
  31. Bristow, D., Joyce and Lacan: Reading, Writing and Psychoanalysis (: Routledge, 2017), p. 129.
  32. Verene, Donald Phillip. Knowledge of Things Human and Divine, p. 5
  33. Joyce, Letters I, p.246
  34. Finnegan is first referred to on p.4, line 18, as "Bygmester Finnegan"
  35. . Robot Wisdom. Архів оригіналу за 31 October 2007. Процитовано 19 листопада 2007.
  36. Herman, David (1994). . bnet Research Center. Архів оригіналу за 25 September 2008. Процитовано 20 листопада 2007.
  37. Bishop, John; collected in A Collideorscape of Joyce, p.233
  38. Benstock 1965, p.xvi. Benstock, Bernard. Benstock, Bernard / Joyce-again's wake: an analysis of Finnegans wake, p. xvi. The James Joyce Scholars' Collection.
  39. Burgess, Anthony, A Shorter Finnegans Wake, p.17
  40. Tindall, W. Y., A Reader's Guide to Finnegans Wake, pp. 117–122.
  41. Fordham, Finn. Lots of Fun at Finnegans Wake, p.12
  42. A Starchamber Quiry: A James Joyce Centennial Volume, 1882–1982, p 23, Edmund L. Epstein, Routledge, 1982,
  43. Killeen, Terence. Life, Death and the Washerwomen. Hypermedia Joyce Studies.
  44. cf Patrick A. McCarthy's chapter summary in Crispi, Slote 2007, pp. 165–6
  45. Tindall 1969, pp. 153—170
  46. Finnegans Wake II.2§ 8 (282.05–304.04), the main narrative of which is known critically as «The Triangle» and which Joyce referred to in letters as «Night Lessons», first appeared as «The Triangle» in transition 11 in February 1928 and then again under the newer title «The Muddest Thick That Was Ever Heard Dump» in Tales Told of Shem and Shaun, and finally as a book called «Storiella as She is Syung» in 1937 (Paris: Black Sun Press, June 1929). See JJA 52 and 53.
  47. Joyce, Letters I, p. 242
  48. Joyce, Letters I, p405–6
  49. Benstock 1965, pp. xx–xxi
  50. Fordham, Finn Lots of Fun at Finnegans Wake, p. 242
  51. Rose, The Textual Diaries of James Joyce, p.122
  52. Joyce called the Norwegian Captain's story a «wordspiderweb» and referred to it as «perhaps the most complacently absurd thing that I ever did until now […] It is the story of a Captain […] and a Dublin tailor which my god-father told me forty years ago, trying to explain the arrival of my Viking in Dublin, his marriage, and a lot of things I don't care to mention here.» See, Joyce, Letters, III, p. 422
  53. Rose, The Textual Diaries of James Joyce, pp.122–3
  54. Tindall 1969, p.187
  55. Bishop, John; Introduction to Penguin's 1999 edition of Finnegans Wake, pp. xxii–xxiii
  56. Rose, The Textual Diaries of James Joyce, p.129
  57. Burgess, A Shorter Finnegans Wake, p.166
  58. Tindall 1969, pp. 202—203
  59. Rose, The Textual Diaries of James Joyce, p. 131
  60. Tindall 1969, p.205
  61. The chapter is a composite of two shorter pieces called «Mamalujo» and «Tristan and Isolde», which Joyce had written as early as 1923. See Rose, The Textual Diaries of James Joyce, p.131
  62. Bishop, Introduction, p. xxiii
  63. Tindall 1969, p.210
  64. Joyce referred to Part III's four chapters as «The Four Watches of Shaun», and characterised them as «a description of a postman travelling backwards in the night through the events already narrated. It is narrated in the form of a via crucis of 14 stations but in reality, is only a barrel rolling down the .» Joyce, Letters, vol. I, p.214.
  65. «Letter to Harriet Weaver» [ 2022-08-06 у Wayback Machine.] (24 May 1924), James Joyce Digital Archive.
  66. Wim Van Mierlo, in Crispi, Slote 2007, p. 347
  67. Tindall, A Reader's Guide to Finnegans Wake, pp. 229—231.
  68. Joyce gave some hint of the intention behind the three separate episodes in conversation with : "In Part IV there is in fact a – though the central window is scarcely illuminated. Namely the supposed windows of the village church gradually lit up by the dawn, the windows, i.e., representing on one side the meeting of (Japanese) & the (Chinese) Archdruid Bulkely (this by the way is all about colour) & the legend of the progressive isolation of , the third being , patron saint of Dublin; buried in Eu in Normandy." quoted in McHugh, Annotations to Finnegans Wake: Third Edition, p.613
  69. . Robot Wisdom. Архів оригіналу за 31 October 2007. Процитовано 19 листопада 2007.
  70. Herring, Joyce's Uncertainty Principle, p.186
  71. Mythic Time by Grace Eckley. Newsstead.itgo.com. Процитовано 10 червня 2011.
  72. Norris, Margot, The decentered universe of Finnegans wake, p.4
  73. van Hulle, Dirk. Finnegans Wake. The Literary Encyclopedia.
  74. Riquelme 1983, p. 8
  75. , quoted in James Joyce: The Critical Heritage, p.606
  76. Burgess, A Shorter Finnegans Wake, p.17
  77. Bishop 1986, p. 135.
  78. Killeen, terence. Life, Death, and the Washerwomen. Hypermedia Joyce studies: VOLUME 9, NUMBER 1, 2008 ISSN 1801-1020. Процитовано 4 січня 2009.
  79. See Fordham, Finn. "The Universalization of Finnegans Wake and the Real HCE." Joyce, Ireland, Britain. Ed. Gibson, Andrew; Platt, Len. Florida James Joyce Series. Gainesville: University Press of Florida, 2007. 198-211.
  80. Parrinder 1984, p. 222.
  81. Patrick A. McCarthy, in Crispi, Slote 2007, p. 163
  82. Parrinder 1984, p. 210.
  83. cf, for example, Parrinder 1984, p. 205.
  84. quoted in Norris, The De-Centred Universe of Finnegans Wake, p. 16
  85. Tindall 1969, p. 223
  86. in Chapter II.2
  87. in Chapter III.4
  88. Borg, Ruben. (2007). The measureless time of Joyce, Deleuze and Derrida. London: Continuum. ISBN . OCLC 153772582.
  89. Eckley, G., The Encryption of Finnegans Wake Resolved: W. T. Stead (Lanham, MD: , 2018), p. 224.
  90. Tindall 1969, p. 255.
  91. Fordham, Finn. Lots of Fun at Finnegans Wake, p. 77.
  92. Tindall 1969, p. 5.
  93. Tindall 1969, pp. 4–5.
  94. Kitcher 2007, p. 17.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Pominki za Finneganom roman irlandskogo pismennika Dzhejmsa Dzhojsa Tvir dobre vidomij svoyim eksperimentalnim stilem i reputaciyeyu odnogo z najskladnishih tvoriv hudozhnoyi literaturi v zahidnomu kanoni Jogo nazivayut tvorom hudozhnoyi literaturi yakij poyednuye v sobi masu bajok z robotoyu analizu ta dekonstrukciyi Napisani v Parizhi protyagom simnadcyati rokiv i opublikovani v 1939 roci Pominki za Finneganom buli ostannim tvorom Dzhojsa Usya kniga napisana znachnoyu miroyu movoyu yaka poyednuye standartni anglijski slova z neologizmami irlandskimi virazami ta kalamburami kilkoma movami dlya dosyagnennya unikalnogo efektu Bagato kritikiv vvazhayut sho cya tehnika bula sproboyu Dzhojsa vidtvoriti dosvid snu ta snovidin vidtvoryuyuchi yavishe yak lyudi ponyattya ta miscya zlivayutsya uvi sni Roman ye sproboyu Dzhojsa poyednati bagato svoyih estetichnih idej iz posilannyami na inshi tvori ta storonnimi ideyami vpletenimi v tekst Dzhojs zayavlyav sho kozhen sklad mozhna vipravdati Cherez lingvistichni eksperimenti stil napisannya potoku svidomosti literaturni alyuziyi vilni asociaciyi snovidin i vidmovu vid narativnih umovnostej Pominki za Finneganom zalishayutsya zdebilshogo nechitanimi zagalom Pominki za Finneganom Avtor Dzhejms DzhojsMova AnglijskaZhanr Sui generis d i menippova satiraVidavnictvoVidano 4 travnya 1939Poperednij tvir Uliss Pominki za Finneganom u Vikishovishi Nezvazhayuchi na pereshkodi chitachi ta komentatori dosyagli zagalnogo visnovku shodo centralnogo skladu personazhiv knigi ta menshoyu miroyu yiyi syuzhet Klyuchovi detali zalishayutsya nevlovimimi U knizi v neortodoksalnij sposib rozpovidayetsya pro sim yu Ervikeriv do skladu yakoyi vhodyat batko HCE mati ALP ta yihni troye ditej Shem Pisaka Shon Listonosha ta Issi Pislya neviznachenih chutok pro HCE kniga u nelinijnij rozpovidi snu rozpovidaye pro sprobi jogo druzhini vipravdati batka za dopomogoyu lista borotbu jogo siniv shob zaminiti jogo pidnesennya Shona do vidatnosti ta finalnij monolog ALP na svitanku Pochatkovij ryadok knigi ce fragment rechennya yakij prodovzhuye nezakinchenij zaklyuchnij ryadok knigi sho robit tvir neskinchennim Bagato vidomih doslidnikiv Dzhojsa yak ot Semyuel Bekket i pov yazuyut cyu ciklichnu strukturu z osnovopolozhnim tekstom Dzhambattista Viko La Scienza Nuova Nova nauka na osnovi yakogo voni stverdzhuyut sho Pominki za Finneganom strukturovani Vidtodi tvir posiv viznachne misce v anglijskij literaturi Entoni Berdzhess pohvaliv Pominki za Finneganom yak chudove komichne bachennya odnu z nebagatoh knig u sviti yaka mozhe zmusiti nas smiyatisya vgolos majzhe na kozhnij storinci Vidatnij literaturoznavec Garold Blum nazvav jogo shedevrom Dzhojsa i v Zahidnomu kanoni 1994 napisav sho yakbi estetichni dostoyinstva kolis znovu stali centrom kanonu Pominki za Finneganom buli b nastilki blizki do nashogo haosu vershini Shekspira i Dante Tlo i kompoziciyaMalyunok Dzhojsa z pov yazkoyu na oci roboti Dzhuni Barnsa 1922 roku koli Dzhojs rozpochav 17 richnu robotu z napisannya Pominok za Finneganom Dzhojs buv nastilki vtomlenij zakinchivshi robotu nad Ulissom sho cilij rik ne napisav zhodnogo prozovogo ryadka 10 bereznya 1923 roku vin nadislav lista svoyemu pokrovitelyu Gariyet Viver Vchora ya napisav dvi storinki pershi yaki ya mayu pislya ostannogo Tak Ulissa Znajshovshi ruchku ya z deyakimi trudnoshami perepisav yih velikim pocherkom na podvijnij arkush blanka shob ya mig yih prochitati Ce najpersha zgadka pro te sho zgodom stane Pominkami za Finneganom Dvi storinki pro yaki jde mova skladalisya z korotkogo eskizu Roderik O Konor pro istorichnogo ostannogo korolya Irlandiyi yakij pribirav za gostyami vipivayuchi osad z yihnih brudnih sklyanok Dzhojs zavershiv she chotiri korotki eskizi v lipni ta serpni 1923 roku pid chas vidpustki v Bognori Sketchi yaki stosuvalisya riznih aspektiv istoriyi Irlandiyi shiroko vidomi yak Tristan ta Izolda Svyatij Patrik i druyid Orisoni Kevina ta Mamaluho Hocha ci zamalovki zgodom u tij chi inshij formi budut vklyucheni do Pominok za Finneganom voni ne mistili zhodnogo z golovnih geroyiv chi syuzhetnih momentiv yaki zgodom stanut osnovoyu knigi Pershi oznaki togo sho vreshti resht peretvoritsya na Pominki za Finneganom z yavilisya v serpni 1923 roku koli Dzhojs napisav eskiz Syudi prihodyat usi u yakomu vpershe jdetsya pro golovnogo geroya knigi HCE Protyagom nastupnih kilkoh rokiv metod Dzhojsa stav metodom vse bilsh oderzhimoyi turboti pro konspektuvannya oskilki vin ochevidno vvazhav sho bud yake napisane nim slovo spochatku maye buti zapisane v yakijs bloknot U miru togo yak Dzhojs prodovzhuvav vklyuchati ci notatki u svoyu robotu tekst stavav dedali shilnishim i nezrozumilishim Do 1926 roku Dzhojs v osnovnomu zavershiv pershu ta tretyu chastini Gert Lernaut stverdzhuye sho na cij rannij stadiyi chastina I mala spravzhnij fokus yakij vinik iz eskizu HCE Vsi jdut istoriya HCE jogo druzhini ta ditej Buli prigodi samogo Hemfri Chimpdena Ervikera ta chutki pro nih u rozdilah 2 4 opis lista jogo druzhini ALP u rozdili 5 vikrittya jogo sina Shema v rozdili 7 ta dialog pro ALP u rozdili 8 Ci teksti stanovili yednist Togo zh roku Dzhojs poznajomivsya z Mariyeyu ta Ezhenom Zholas u Parizhi same todi koli jogo nova robota viklikala vse bilsh negativnu reakciyu chitachiv i kritikiv kulminaciyeyu chogo stala vidmova The Dial opublikuvati chotiri rozdili chastini III u veresni 1926 roku Zholasi nadavali Dzhojsu cinne zaohochennya ta materialnu pidtrimku protyagom trivalogo procesu napisannya Pominok za Finneganom i opublikuvali rozdili knigi v serijnij formi u svoyemu literaturnomu zhurnali Transition pid nazvoyu Work in Progress Protyagom nastupnih kilkoh rokiv Dzhojs shvidko pracyuvav nad knigoyu dodayuchi te sho zgodom stane rozdilami 1 i 6 i pereglyadayuchi vzhe napisani segmenti shob zrobiti yih leksichno skladnishimi Do cogo chasu deyaki ranni prihilniki tvorchosti Dzhojsa taki yak Ezra Paund i brat avtora dedali bilshe ne simpatizuvali jogo novim tvoram Shob stvoriti bilsh spriyatlivij kritichnij klimat grupa prihilnikiv Dzhojsa zokrema Semyuel Bekket Vilyam Karlos Vilyams Rebekka Vest ta inshi zibrala zbirku kritichnih ese pro novij tvir Vin buv opublikovanij u 1929 roci pid nazvoyu Nashe doslidzhennya navkolo jogo faktifikaciyi dlya vikrittya nezavershenoyi roboti U lipni 1929 roku dedali bilshe demoralizovanij poganimi vidgukami yaki otrimav jogo novij tvir Dzhojs zvernuvsya do svogo druga Dzhejmsa Stivensa z prohannyam zavershiti knigu Naprikinci 1929 roku Dzhojs pisav Viveru sho vin poyasniv Stivensu vse pro knigu prinajmni bagato chogo i vin poobicyav meni sho yaksho ya vvazhayu bozhevillyam prodovzhuvati u moyemu stani i ne bachu inshogo vihodu vin prisvyatit sebe sercem i dusheyu zavershennyu jogo tobto drugoyi chastini ta epilogu chetvertoyi Ochevidno Dzhojs vibrav Stivensa cherez zaboboni oskilki vin narodivsya v tij zhe likarni sho j Dzhojs rivno cherez tizhden i mav spilni imena samogo Dzhojsa ta jogo vigadanogo alter ego Stivena Dedalusa Zreshtoyu Stivensa ne poprosili zakinchiti knigu U 1930 h rokah koli vin pisav chastini II i IV progres Dzhojsa znachno spovilnivsya Ce stalosya cherez nizku faktoriv vklyuchayuchi smert jogo batka v 1931 roci sturbovanist psihichnim zdorov yam svoyeyi donki Lyusiyi i jogo vlasni problemi zi zdorov yam golovnim chinom pogirshennya zoru Pominki za Finneganom buli vidani 4 travnya 1939 roku u viglyadi knigi pislya 17 rokiv napisannya Dzhojs pomer dvanadcyat misyaciv potomu v Cyurihu 13 sichnya 1941 roku Korotkij zmist rozdilivPominki za Finneganom skladayutsya iz simnadcyati rozdiliv rozdilenih na chotiri chastini abo knigi Chastina I mistit visim rozdiliv chastini II i III mistyat po chotiri a chastina IV skladayetsya lishe z odnogo korotkogo rozdilu Rozdili z yavlyayutsya bez nazv i hocha Dzhojs nikoli ne nadavav mozhlivih imen rozdiliv yak vin zrobiv ce dlya Ulissa vin davav najmenuvannya riznim rozdilam opublikovanim okremo div Istoriyu publikacij nizhche Standartna praktika polyagaye v tomu shob nomer chastini vkazuvati rimskimi ciframi a nazvu rozdilu arabskoyu tak sho III 2 napriklad vkazuye na drugij rozdil tretoyi chastini Vrahovuyuchi ruhlivij i minlivij pidhid knigi do syuzhetu ta personazhiv ostatochnij kritichno uzgodzhenij korotkij opis syuzhetu zalishayetsya nevlovimim div Kritichnu reakciyu ta temi Trudnoshi korotkogo opisu syuzhetu nizhche Takim chinom nastupnij sinopsis namagayetsya pidsumuvati podiyi v knizi yaki znahodyat zagalnij hocha neminuche ne yedinij visnovok sered kritikiv Chastina I In the first chapter of Finnegans Wake Joyce describes the fall of the primordial giant Finnegan and his awakening as the modern family man and pub owner H C E Donald Phillip Verene s summary and interpretation of the Wake s episodic opening chapter Uves tvir utvoryuye cikl ostannye rechennya fragment povertayetsya do pochatkovogo rechennya a way a lone a last a loved a long the riverrun past Eve and Adam s from swerve of shore to bend of bay brings us by a commodious vicus of recirculation back to Howth Castle and Environs Sam Dzhojs rozpoviv sho kniga zakinchuyetsya v seredini rechennya i pochinayetsya v seredini togo samogo rechennya U vstupnomu rozdili I 1 diya knizhki opisana yak Zamok Haut i jogo okolici tobto rajon Dublina a takozh predstavleno dublinskogo pereviznika Finnegana yakij nasmert padaye z drabini pid chas budivnictva stini Druzhina Finnegana Enni klade jogo trup yak yizhu dlya skorbotnih na jogo pominkah ale vin znikaye persh nizh voni vstigayut jogo z yisti Dali jde seriya epizodichnih obramlen yaki priblizno pov yazani z mertvim Finneganom Yih najchastishe nazivayut The Willingdone Museroom Mutt and Jute i The Prankquean Naprikinci glavi spalahuye bijka viski brizkaye na trup Finnegana i mertvij Finnegan pidnimayetsya zi svoyeyi truni krichachi cherez viski i jogo plakalniki kladut jogo nazad perekonuyuchi jogo sho jomu krashe tam de vin ye Rozdil zakinchuyetsya zobrazhennyam personazha HCE yakij plive do Dublinskoyi zatoki shob vidigrati centralnu rol v istoriyi Fontan u Dublini yakij predstavlyaye Annu Liviyu Plyurabel personazh u Pominkah za Finneganom I 2 pochinayetsya rozpoviddyu pro Garolda chi Hamfri Chimpdena yakij otrimav prizvisko Vuhastij vid Korolya moryaka yakij stikayetsya z nim koli toj namagavsya loviti vuhovertok za dopomogoyu perevernutogo kvitkovogo gorshika na palici pid chas keruvannya platnoyu bramoyu cherez yaku prohodit korol Ce im ya dopomagaye Chimpdenu teper vidomomu za inicialami HCE pidnyatisya v dublinskomu suspilstvi yak Syudi prihodyat usi Potim vin prignichenij chutkami yaki pochinayut poshiryuvatisya Dublinom ochevidno shodo seksualnogo posyagannya za uchastyu dvoh divchat u parku Feniks hocha detali zlochinu HCE zminyuyutsya z kozhnim perekazom podij Rozdili z I 2 po I 4 rozpovidayut pro rozvitok ciyeyi chutki pochinayuchi zi zustrichi HCE iz hlopcem z truboyu u Feniks parku Hlopec vitaye HCE gelskoyu movoyu ta zapituye kotra godina ale HCE nepravilno rozumiye ce pitannya yak zvinuvachennya ta vikrivaye sebe zaperechuyuchi chutki yakih vin she ne chuv Ci chutki shvidko poshirilisya Dublinom nabirayuchi obertiv poki ne peretvorilisya na pisnyu napisanu personazhem Hosti pid nazvoyu Balada pro Perse O Rajli U rezultati HCE perehovuyetsya de pid chas chogo jogo osadzhuye bilya zachinenih vorit jogo zh pabu priyizhdzhij amerikanec yakij shukaye vipivku v nerobochij chas HCE zberigaye movchannya ne reaguye na zvinuvachennya chi slovesni obrazi i mriye yak jogo hovayut u truni na dni ozera Loh Nig Vin vreshti postaye pered sudom pid im yam Festi King Zreshtoyu jogo zvilnyayut i vin znovu perehovuyetsya Vazhlivij dokaz pid chas sudu list pro HCE napisanij jogo druzhinoyu ALP vimagayetsya dlya bilsh detalnogo vivchennya List ALP staye centralnim punktom oskilki jogo detalno proanalizovano v I 5 Cej list ALP prodiktuvala svoyemu sinovi Shemu pismenniku i dovirila dlya dostavki svoyemu inshomu sinovi Shonu listonoshi List tak i ne dosyagaye miscya priznachennya opinyayuchis u kupi de jogo vikopuye kurka na im ya Biddi Rozdil I 6 vidstupaye vid opovidi shob bilsh detalno predstaviti golovnih i drugoryadnih personazhiv u formi dvanadcyati zagadok i vidpovidej V odinadcyatomu zapitanni chi zagadci Shona zapituyut pro jogo stosunki z bratom Shemom i yak chastina jogo vidpovidi rozpovidayetsya pritcha pro Muksa ta Gripsiv 117 122 V ostannih dvoh rozdilah chastini I mi diznayemosya bilshe pro avtora lista Shema Pisaku I 7 ta jogo originalnogo avtora jogo matir ALP I 8 Rozdil pro Shema skladayetsya z vbivstva personazhem Shona svogo brata Shema yakij opisuye hudozhnika germetista yak falsifikatora ta obmanshika a potim Shema zahishaye jogo mati ALP yaka z yavlyayetsya v kinci shob prijti i zahistiti yiyi sina Nastupnij rozdil pro matir Shema vidomij yak Anna Liviya Plyurabel pereplitayetsya z tisyachami nazv richok z usogo svitu i vvazhayetsya najvidomishim urivkom knigi U 1924 roci Dzhojs opisav cej rozdil yak balakuchij dialog dvoh prachok yaki z nastannyam nochi peretvoryuyutsya na kamin i derevo Ci dvi prachki plitkuyut pro reakciyu ALP na zvinuvachennya visunuti proti yiyi cholovika HCE koli voni perut odyag u Liffi Kazhut sho ALP napisala lista v yakomu zayavila sho vtomilasya vid svogo cholovika Potim yihni plitki vidhodyat do yiyi yunackih sprav i seksualnih stosunkiv persh nizh povernutisya do publikaciyi provini HCE u rankovij gazeti ta pomsti jogo druzhini cholovikovim vorogam pozichivshi poshtovij mishok u svogo sina Shona Listonoshi vona dostavlyaye podarunki svoyim 111 dityam Naprikinci rozdilu prachki namagayutsya pidhopiti nitku istoriyi ale yihnya rozmova staye dedali skladnishoyu oskilki voni znahodyatsya po rizni boki Liffi sho rozshiryuyetsya i pochinayutsya sutinki Nareshti koli voni peretvoryuyutsya na derevo i kamin voni prosyat rozpovisti yim kazku pro Shema chi Shona Chastina II U toj chas yak Chastina I Pominki za Finneganom stosuyetsya perevazhno batkiv HCE ta ALP Chastina II zoseredzhuyetsya na yihnih dityah Shemovi Shonu ta Issi II 1 pochinayetsya programoyu pantomimoyu yaka vidnosno chitkoyu movoyu opisuye osobistosti ta atributi golovnih geroyiv knigi Dali v comu rozdili jdetsya pro gru v zdogaduvannya sered ditej u yakij Shem trichi namagayetsya vgadati za dopomogoyu poglyadu kolir yakij vibrali divchata Nezdatnij vidpovisti cherez poganij zir Shem z ganboyu jde u vignannya a Shon zavojovuye prihilnist divchat Nareshti z pabu vihodit HCE i gromovim golosom kliche ditej useredinu Rozdil II 2 rozpovidaye pro Shema Shona ta Issi yaki vchatsya nagori v pabi pislya togo yak yih poklikali vseredinu v poperednomu rozdili Rozdil opisuye yak Shem trenuye Shona yak robiti Evklid Bk I 1 i strukturovanij yak reprodukciya starogo klasnogo zoshita dlya shkolyariv i shkolyarok iz marginaliyami bliznyukiv yaki minyayutsya rolyami v perervi i vinoski divchini hto ne robit Koli Shem tut jogo zvut Dolf dopomig Shonu tut jogo zvut Kev namalyuvati diagramu Evklida ostannij rozumiye sho vin namalyuvav shemu genitalij ALP i Kev nareshti usvidomlyuye znachennya trikutnikiv i vrazhaye Dolfa Pislya cogo Dolf proshaye Kevu a dityam dayut zavdannya na tvir pro 52 vidomih lyudej Rozdil zakinchuyetsya dityachim nichnim listom do HCE ta ALP u yakomu voni ochevidno ob yednani bazhannyam podolati svoyih batkiv Section 1 a radio broadcast of the tale of Pukkelsen a hunchbacked Norwegian Captain Kersse a tailor and McCann a ship s husband in which the story is told inter alia of how HCE met and married ALP Sections 2 3 an interruption in which Kate the cleaning woman tells HCE that he is wanted upstairs the door is closed and the tale of Buckley is introduced Sections 4 5 the tale recounted by Butt and Taff Shem and Shaun and beamed over the television of how Buckley shot the Russian General HCE Danis Rose s overview of the extremely complex chapter 2 3 which he believes takes place in the bar of Earwicker s hotel II 3 perehodit do opisu HCE sho pracyuye v pabi poverhom nizhche pid ditmi yaki navchayutsya Koli HCE obslugovuye svoyih kliyentiv cherez radio ta televizori baru translyuyutsya dvi rozpovidi a same Norvezkij kapitan i dochka kravcya i Yak Bakli zastreliv rosijskogo generala Persha zobrazhuye HCE yak norvezkogo kapitana yakij piddavsya lyubovi do domashnogo zhittya j odruzhivsya z donkoyu kravcya Druga rozkazanij Shemom i Shonom shifruye Batta i Taffa predstavlyaye HCE yak rosijskogo generala yakogo zastreliv Bakli irlandskij soldat britanskoyi armiyi pid chas Krimskoyi vijni Erviker buv vidsutnij protyagom ostannoyi istoriyi oskilki jogo viklikala nagoru ALP Vin povertayetsya i zaznaye ganbi z boku svoyih kliyentiv yaki bachat te sho Bakli zastreliv generala simvolom togo sho Shem i Shon zaminili svogo batka Ce zasudzhennya jogo harakteru zmushuye HCE zrobiti zagalne ziznannya u svoyih zlochinah vklyuchayuchi krovozmishne bazhannya do molodih divchat Nareshti prihodit policejskij shob vidpraviti p yanih kliyentiv dodomu pab zachinyayetsya i kliyenti znikayut spivayuchi vnochi Todi yak p yanij HCE pribirayuchi bar i kovtayuchi zalishki sklyanok sho zalishilisya pozadu peretvoryuyetsya na starovinnogo verhovnogo irlandskogo korolya Rori O Konnora i vtrachaye svidomist II 4 zobrazhuyuchi son p yanogo ta splyachogo Ervikera rozpovidaye pro shpigunstvo chotiroh starih Matyu Marka Luki ta Ivana pid chas podorozhi Tristana ta Izoldi U korotkomu rozdili zobrazheno starogo yak korolya Marka yakogo pokinuli molodi zakohani yaki vidplivayut u majbutnye bez nogo u toj chas yak chetvero starih sposterigayut za Tristanom ta Izoldoyu ta proponuyut chotiri perepleteni komentari pro kohanciv yaki zavzhdi povtoryuyutsya Chastina III Chastina III stosuyetsya majzhe viklyuchno Shona u jogo roli listonoshi yakij povinen dostaviti list ALP yakij zgaduvavsya v chastini I ale nikoli ne bachenij III 1 pochinayetsya z Chotiroh Starih ob yednanih u Mamalujo yakij rozpovidaye yak vin dumav sho koli vin zasinav vin pochuv i pobachiv privida Shona Listonoshi U rezultati Shon znovu prokidayetsya i plivuchi po Liffi v bochci otrimuye chotirnadcyat zapitan shodo znachennya ta zmistu lista yakij vin nese Shon boyitsya buti znevazhenim nastorozhenij i primirlivi opovidachi nikoli ne otrimuyut vid nogo pryamoyi vidpovidi Vidpovidi Shona zoseredzheni na jogo vlasnij hvalkuvatosti ta jogo zasterezhennyah avtora lista jogo brata hudozhnika Shema Vidpovid na vosme zapitannya mistit istoriyu Ondta ta Grejshopera inshe obramlennya stosunkiv Shona i Shema Pislya dopitu Shon vtrachaye rivnovagu i bochka v yakij vin plavav perekidayetsya i vin kotitsya nazad za mezhi polya zoru opovidacha persh nizh povnistyu zniknuti z polya zoru U III 2 Shon znovu z yavlyayetsya yak Zhvavij Dzhaun i vigoloshuye dovgu ta intimnu propovid svoyij sestri Issi ta yiyi dvadcyati vosmi odnoklasnikam zi shkoli Sv Brigid U cij knizi Shon bezperervno regresuye peretvoryuyuchis zi starogo na doroslu ditinu sho lezhit na spini i zreshtoyu u III 3 na posudinu cherez yaku golos HCE znovu govorit za dopomogoyu duhovnogo seredovisha Ce prizvodit do togo sho HCE zahishaye svoye zhittya v urivku Haveth Childers Everywhere Chastina III zakinchuyetsya v spalni mistera i misis Porter yihni diti Dzherri Kevin ta Izobel Porter splyat nagori a nadvori svitaye III 4 Dzherri prokidayetsya vid koshmaru pro strashnu postat batka i misis Porter ide vtishiti jogo slovami Ti spav lyubij Chastina IV Chastina IV skladayetsya lishe z odnogo rozdilu yakij yak i pochatkovij rozdil knigi zdebilshogo ye seriyeyu zdavalosya b ne pov yazanih mizh soboyu rozpovidej Pislya vstupnogo zakliku do svitanku reshta rozdilu skladayetsya z istorij Svyatij Kevin Berkli ta Patrik i Shanovnij list Ostannye slovo nadano ALP oskilki kniga zakinchuyetsya versiyeyu yiyi Lista ta yiyi ostannogo dovgogo monologu u yakomu vona namagayetsya rozbuditi svogo splyachogo cholovika progoloshuyuchi Vstavaj lyudino ti tak spav dovgo i zgaduye progulyanku yaku voni kolis zdijsnili i spodivayetsya na yiyi povtorennya Naprikinci yiyi monologu ALP u roli richki Liffi znikaye na svitanku v okeani Ostanni slova knigi obirvani ale yih mozhna peretvoriti na povne rechennya priyednavshi yih do sliv z yakih pochinayetsya kniga Shlyah odinokij i ostannij ulyublenij dovgoyu techiyeyu richki povz Yevu j Adama vid povorotu berega do viginu zatoki povertaye nas cherez commodius vicus recirkulyaciyi nazad do zamku Hout i jogo okolic PersonazhiKritiki rozhodyatsya v dumkah shodo togo chi isnuyut konkretni personazhi v Pominkah za Finneganom Napriklad Grejs Ekli stverdzhuye sho personazhi vidriznyayutsya odin vid odnogo i zahishaye ce poyasnennyam podvijnih opovidachiv nas u pershomu abzaci a takozh vidminnosti mizh Shemom i Shonom todi yak Margo Norris stverdzhuye sho personazhi minlivi ta vzayemozaminni Pidtrimuyuchi ostannyu poziciyu Van Halle vvazhaye sho personazhi v Pominkah za Finneganom ce skorishe arhetipi abo amalgami personazhiv yaki prijmayut rizni formi a Rikelme tak samo nazivaye sklad minlivih personazhiv knigi protejnimi She v 1934 roci u vidpovid na neshodavno opublikovanij urivok The Mookse and the Gripes stverdzhuvav sho personazhi Work in Progress vidpovidno do prostorovo chasovogo haosu v yakomu voni zhivut zminyuyut identichnist za bazhannyam Odnogo razu voni ye osobami potim richkami kaminnyam chi derevami zgodom uosoblennyam ideyi chasom voni gublyatsya j hovayutsya v strukturi prozi z vinahidlivistyu sho nabagato perevershuye krosvordi Take prihovuvannya identichnosti personazhiv prizvelo do pevnoyi nevidpovidnosti shodo togo yak kritiki identifikuyut golovnih geroyiv knigi Hocha bilshist dijshla visnovku sho Festi King yakij postaye pered sudom u I 4 ye tipom HCE ne vsi analitiki pogodzhuyutsya z cim napriklad Entoni Berdzhess vvazhaye sho ce Shon U toj chas yak personazhi znahodyatsya v stani postijnoyi zmini postijno zminyuyutsya imena profesiyi ta fizichni atributi mozhna pomititi povtoryuvanij nabir osnovnih simvoliv abo tipiv personazhiv te sho Norris nazivaye shiframi Pid chas napisannya Pominok za Finneganom Dzhojs vikoristovuvav znaki abo tak zvani sigli a ne imena dlya poznachennya cih tipiv personazhiv U listi do svogo mecenata Garriyet Shou Viver berezen 1924 r Dzhojs sklav spisok cih sigl Dlya tih hto stverdzhuye pro isnuvannya harakternih personazhiv kniga zoseredzhena na rodini Ervikeriv yaka skladayetsya z batka materi siniv bliznyukiv i donki Gamfri Chimpden Erviker HCE Kitcher vistupaye za batka HCE yak golovnogo geroya knigi zayavlyayuchi sho vin ye dominuyuchoyu figuroyu Jogo provina jogo nedoliki jogo nevdachi pronizuyut vsyu knigu Bishop stverdzhuye sho hocha postijna zmina harakteru ta atributiv HCE mozhe sponukati nas vvazhati jogo bud yakoyu lyudinoyu vin stverdzhuye sho sama shilnist pevnih povtoryuvanih detalej i problem dozvolyaye nam znati sho vin konkretnij spravzhnij dublinec Zagalnij kritichnij visnovok shodo nezminnogo harakteru HCE korotko opisuyetsya Bishopom yak starij cholovik protestant skandinavskogo pohodzhennya pov yazanij iz pivnim biznesom des u rajoni Chapelizoda yakij maye druzhinu dochku ta dvoh siniv U knizi HCE zgaduyetsya bukvalno tisyachami imen sho zmusilo Terensa Killina stverdzhuvati sho v Pominkah za Finneganom imenuvannya ce plavnij i timchasovij proces HCE spochatku zgaduyetsya yak Garold abo Hamfri Chimpden poyednannya cih imen yak Garomfrejld i yak naslidok jogo inicialiv Syudi prihodyat usi Ci iniciali piddayutsya frazi za frazoyu po vsij knizi napriklad z yavlyayetsya u pershomu rechenni knigi yak Howth Castle and Environs Po miri togo yak robota prosuvayetsya imena yakimi jogo mozhna nazivati stayut vse bilsh abstraktnimi napriklad Finn MakKul Mister Mejkol pishov abo Mister Porter Deyaki kritiki Wake taki yak Finn Fordhem stverdzhuyut sho iniciali HCE pohodyat vid inicialiv kremeznogo politika G yu Chajldersa 1827 96 yakogo prozvali Syudi prihodyat usi za jogo rozmir Bagato kritikiv bachat u Finnegani chiya smert probudzhennya ta voskresinnya ye predmetom pershoyi glavi abo prototipom HCE abo she odnim iz jogo proyaviv Odna z prichin takogo blizkogo ototozhnennya polyagaye v tomu sho Finnegana nazivayut man of hod cement and edifices i like Haroun Childeric Eggeberth ototozhnyuyuchi jogo z inicialami HCE Parrinder napriklad stverdzhuye sho Bigmester Finnegan ye HCE i znahodit sho jogo padinnya ta voskresinnya peredvishaye padinnya HCE na pochatku Knigi I yake vidbuvayetsya paralelno z jogo voskresinnyam naprikinci III 3 u rozdili yakij spochatku nazivavsya Haveth Childers Everywhere koli privid HCE vistupaye posered seansu Anna Liviya Plyurabel ALP Patrik Makkarti opisuye druzhinu HCE ALP yak zhinku richku chiya prisutnist mayetsya na uvazi v techi yakoyu pochinayetsya Pominki za Finneganom i chij monolog zavershuye knigu Uprodovzh ponad shestisot storinok Dzhojs predstavlyaye nam Annu Liviyu majzhe viklyuchno cherez inshih personazhiv podibno do togo yak v Ulissi mi chuyemo te sho Molli Blum maye skazati pro sebe lishe v ostannomu rozdili Najshirshe obgovorennya ALP mistitsya v rozdili I 8 de sotni nazv richok vplitayutsya v istoriyu zhittya ALP yaku rozpovili dvi prachki sho plitkuyut Podibnim chinom sotni nazv mist vpleteni v Haveth Childers Everywhere vidpovidnij urivok u kinci III 3 yakij zoseredzhuyetsya na HCE Yak naslidok zazvichaj stverdzhuyetsya sho HCE uosoblyuye misto Dublin zasnovane vikingami a jogo druzhina ALP uosoblyuye richku Liffi na berezi yakoyi bulo pobudovane misto Shem Shon ta Issi U ALP i HCE ye dochka Issi osobistist yakoyi chasto rozdvoyena predstavlena yiyi dzerkalnim bliznyukom Parrinder stverdzhuye sho yak dochka i sestra vona ye ob yektom tayemnogo i prignichenogo bazhannya yak dlya svogo batka tak i dlya svoyih dvoh brativ Sini bliznyuki HCE i ALP skladayutsya z pismennika na im ya Shem Pisaka i listonoshi na im ya Shon Listonosha yaki zmagayutsya za zaminu svogo batka ta za prihilnist svoyeyi sestri Issi Shon zobrazhenij yak tupij listonosha yakij vidpovidaye ochikuvannyam suspilstva a Shem yaskravij hudozhnik i zlovisnij eksperimentator yakogo v knizi chasto sprijmayut yak alter ego Dzhojsa G yu Stejplz vvazhaye sho Shon hoche shob pro nogo dumali yak pro miskogo cholovika yakij stilno odyagayetsya nenazheru ta gurmana Vin maye muzichnij golos i ye hvastunom Vin ne shaslivij u svoyij roboti yaka ye robotoyu posilnogo chi listonoshi vin bi radshe buv svyashenikom Raptove i desho nespodivane pidvishennya Shona do centralnogo personazha knigi v Chastini III poyasnyuyetsya Tindallom tverdzhennyam sho pozbuvshis starogo HCE Shon staye novim HCE Yak i yihnij batko Shem i Shon u knizi nazivayutsya riznimi imenami napriklad Keddi i Primas Mercij i Yustij Dolf i Kevin i Dzherri i Kevin Ci bliznyuki protistavleni v knizi alyuziyami na nabori protilezhnih bliznyukiv i vorogiv u literaturi mifologiyi ta istoriyi taki yak Set i Gor z istoriyi Osirisa biblijni pari Yakiv i Isav Kayin i Avel a takozh svyatij Mihajlo i diyavol pririvnyuyuchi Shona do Mika a Shema do Nika a takozh Romula i Rema Voni takozh predstavlyayut protistavlennya chasu i prostoru dereva i kamenyu 224 Drugoryadni personazhi Najbilsh chasto povtoryuvanimi personazhami za mezhami rodini Ervikeriv ye chetvero starih vidomih pid zagalnoyu nazvoyu Mamalujo poyednannya yihnih imen Mett Gregori Markus Lajons Lyuk Tarpi ta Dzhonni Mak Dugal Ci chetvero najchastishe vistupayut yak opovidachi ale voni takozh vidigrayut nizku aktivnih rolej u teksti napriklad koli voni sluzhat suddyami v sudovij spravi I 4 abo yak inkvizitori yaki dopituyut Pozihannya v III 4 Tindol pidsumovuye roli yaki vidigrayut ci stari lyudi yak Chotiroh Vchiteliv Chotiroh Yevangelistiv i chotiroh Provincij Irlandiyi Matvij z pivnochi ce Olster Mark z pivdnya Manster Luka zi shodu Lenster a Dzhon iz zahodu Konnot 255 Zgidno z Finnom Fordhemom Dzhojs rozpoviv svoyij nevistci Helen Flejshman sho Mamalujo takozh predstavlyaye vlasnu sim yu Dzhojsa a same jogo druzhinu Noru mama donku Lyuchiyu lu i sina Dzhordzhio jo 77 Okrim chotiroh starih ye grupa z dvanadcyati nenazvanih cholovikiv yaki zavzhdi z yavlyayutsya razom i ye kliyentami v pabi Ervikera plitkaryami pro jogo grihi prisyazhnimi na sudi ta plakalnikami na jogo pominkah 5 U rodini Ervikeriv takozh ye dva pribiralniki Kejt pokoyivka i Dzho yakij po cherzi pracyuye riznorobochim i barmenom u pabi Ervikera Tindal vvazhaye cih personazhiv starishimi versiyami ALP i HCE 4 5 Kejt chasto vikonuye rol kuratora muzeyu yak v epizodi Willingdone Museroom 1 1 i yiyi vpiznayut za povtoryuvanim motivom Tip Dzho chasto nazivayut Sekerson i Kitcher opisuye jogo yak figuru yaka inodi graye rol policejskogo inodi ubogogo pokidka a najchastishe divaka v korchmi HCE Vin cholovichij analog Kejt yakij mozhe neodnoznachno vkazuvati na starishu versiyu HCE 17 Posilannya Joyce Joyceans and the Rhetoric of Citation p 3 Eloise Knowlton University Press of Florida 1998 ISBN 0 8130 1610 X James Joyce Cambridge Cambridge University Press 1984 pp 210 211 Mercanton 1967 p 233 Joyce critic Lee Spinks argues that Finnegans Wake has some claim to be the least read major work of Western literature Spinks Lee A Critical Guide to James Joyce p 127 Kitcher 2007 James Atherton states that despite the amount of critical work explaining the book s profundities from various viewpoints and in varying ways agreement has still not been reached on many fundamental points Atherton 2009 p ii Vincent Cheng similarly argues that through the efforts of a dedicated handful of scholars we are approaching a grasp of the Wake Much of Finnegans Wake however remains a literary outland that is still barely mapped out Cheng 1984 p 2 The Cambridge Introduction to James Joyce p 98 Eric Bulson Cambridge University Press 2006 ISBN 0 521 84037 6 James Joyce A to Z p 74 A Nicholas Fargnoli Oxford University Press US 1996 ISBN 0 19 511029 3 Chaucer s Open Books p 29 Rosemarie P McGerr University Press of Florida 1998 ISBN 0 8130 1572 3 via Beckett s signal contribution to Dante Bruno Vico Joyce Giambattista Vico article in It s About Women Arhiv originalu za 15 August 2015 Bloom Harold 1994 The Western Canon The Books and School of the Ages angl New York Harcourt Brace amp Company s 422 ISBN 0 15 195747 9 Procitovano 8 bereznya 2018 Barnes D James Joyce Vanity Fair Apr 1922 p 65 Bulson Eric The Cambridge Introduction to James Joyce Cambridge University Press 2006 Page 14 Joyce James Ulysses The 1922 Text Oxford University Press 1998 Page xlvii Crispi Slote 2007 p 5 The piece would eventually become the conclusion of Part II Chapter 3 FW 380 07 382 30 cf Crispi Slote 2007 p 5 Hofheinz p 120 Crispi Slote 2007 pp 12 13 Mailhos 1994 p 49 Lernout in Crispi Slote 2007 p 50 Crispi Slote 2007 p 22 quoted in Crispi Slote 2007 p 22 Ellmann 1983 pp 577 585 603 The Cambridge Companion to James Joyce Derek Attridge Cambridge University Press 1990 ISBN 0 521 37673 4 p 174 quoted in Crispi Slote 2007 p 23 Ellmann 1983 pp 591 592 The Cambridge Introduction to James Joyce p 15 Eric Bulson Cambridge University Press 2006 ISBN 0 521 84037 6 Ethical Joyce p 110 Marian Eide Cambridge University Press 2002 ISBN 0 521 81498 7 Bristow D Joyce and Lacan Reading Writing and Psychoanalysis Routledge 2017 p 129 Verene Donald Phillip Knowledge of Things Human and Divine p 5 Joyce Letters I p 246 Finnegan is first referred to on p 4 line 18 as Bygmester Finnegan Robot Wisdom Arhiv originalu za 31 October 2007 Procitovano 19 listopada 2007 Herman David 1994 bnet Research Center Arhiv originalu za 25 September 2008 Procitovano 20 listopada 2007 Bishop John collected in A Collideorscape of Joyce p 233 Benstock 1965 p xvi Benstock Bernard Benstock Bernard Joyce again s wake an analysis of Finnegans wake p xvi The James Joyce Scholars Collection Burgess Anthony A Shorter Finnegans Wake p 17 Tindall W Y A Reader s Guide to Finnegans Wake pp 117 122 Fordham Finn Lots of Fun at Finnegans Wake p 12 A Starchamber Quiry A James Joyce Centennial Volume 1882 1982 p 23 Edmund L Epstein Routledge 1982 ISBN 0 416 31560 7 Killeen Terence Life Death and the Washerwomen Hypermedia Joyce Studies cf Patrick A McCarthy s chapter summary in Crispi Slote 2007 pp 165 6 Tindall 1969 pp 153 170 Finnegans Wake II 2 8 282 05 304 04 the main narrative of which is known critically as The Triangle and which Joyce referred to in letters as Night Lessons first appeared as The Triangle in transition 11 in February 1928 and then again under the newer title The Muddest Thick That Was Ever Heard Dump in Tales Told of Shem and Shaun and finally as a book called Storiella as She is Syung in 1937 Paris Black Sun Press June 1929 See JJA 52 and 53 Joyce Letters I p 242 Joyce Letters I p405 6 Benstock 1965 pp xx xxi Fordham Finn Lots of Fun at Finnegans Wake p 242 Rose The Textual Diaries of James Joyce p 122 Joyce called the Norwegian Captain s story a wordspiderweb and referred to it as perhaps the most complacently absurd thing that I ever did until now It is the story of a Captain and a Dublin tailor which my god father told me forty years ago trying to explain the arrival of my Viking in Dublin his marriage and a lot of things I don t care to mention here See Joyce Letters III p 422 Rose The Textual Diaries of James Joyce pp 122 3 Tindall 1969 p 187 Bishop John Introduction to Penguin s 1999 edition of Finnegans Wake pp xxii xxiii Rose The Textual Diaries of James Joyce p 129 Burgess A Shorter Finnegans Wake p 166 Tindall 1969 pp 202 203 Rose The Textual Diaries of James Joyce p 131 Tindall 1969 p 205 The chapter is a composite of two shorter pieces called Mamalujo and Tristan and Isolde which Joyce had written as early as 1923 See Rose The Textual Diaries of James Joyce p 131 Bishop Introduction p xxiii Tindall 1969 p 210 Joyce referred to Part III s four chapters as The Four Watches of Shaun and characterised them as a description of a postman travelling backwards in the night through the events already narrated It is narrated in the form of a via crucis of 14 stations but in reality is only a barrel rolling down the Joyce Letters vol I p 214 Letter to Harriet Weaver 2022 08 06 u Wayback Machine 24 May 1924 James Joyce Digital Archive Wim Van Mierlo in Crispi Slote 2007 p 347 Tindall A Reader s Guide to Finnegans Wake pp 229 231 Joyce gave some hint of the intention behind the three separate episodes in conversation with In Part IV there is in fact a though the central window is scarcely illuminated Namely the supposed windows of the village church gradually lit up by the dawn the windows i e representing on one side the meeting of Japanese amp the Chinese Archdruid Bulkely this by the way is all about colour amp the legend of the progressive isolation of the third being patron saint of Dublin buried in Eu in Normandy quoted in McHugh Annotations to Finnegans Wake Third Edition p 613 Robot Wisdom Arhiv originalu za 31 October 2007 Procitovano 19 listopada 2007 Herring Joyce s Uncertainty Principle p 186 Mythic Time by Grace Eckley Newsstead itgo com Procitovano 10 chervnya 2011 Norris Margot The decentered universe of Finnegans wake p 4 van Hulle Dirk Finnegans Wake The Literary Encyclopedia Riquelme 1983 p 8 quoted in James Joyce The Critical Heritage p 606 Burgess A Shorter Finnegans Wake p 17 Bishop 1986 p 135 Killeen terence Life Death and the Washerwomen Hypermedia Joyce studies VOLUME 9 NUMBER 1 2008 ISSN 1801 1020 Procitovano 4 sichnya 2009 See Fordham Finn The Universalization of Finnegans Wake and the Real HCE Joyce Ireland Britain Ed Gibson Andrew Platt Len Florida James Joyce Series Gainesville University Press of Florida 2007 198 211 ISBN 0 8130 3015 3 Parrinder 1984 p 222 Patrick A McCarthy in Crispi Slote 2007 p 163 Parrinder 1984 p 210 cf for example Parrinder 1984 p 205 quoted in Norris The De Centred Universe of Finnegans Wake p 16 Tindall 1969 p 223 in Chapter II 2 in Chapter III 4 Borg Ruben 2007 The measureless time of Joyce Deleuze and Derrida London Continuum ISBN 9780826498373 OCLC 153772582 Eckley G The Encryption of Finnegans Wake Resolved W T Stead Lanham MD Hamilton Books 2018 p 224 Tindall 1969 p 255 Fordham Finn Lots of Fun at Finnegans Wake p 77 Tindall 1969 p 5 Tindall 1969 pp 4 5 Kitcher 2007 p 17

Дата публікації:
Топ