Печериця рудіюча отруйна

Печериця рудіюча отруйна
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Гриби (Fungi) Підцарство: Вищі гриби (Dikarya) Тип: Базидієві (Basidiomycota) Підтип: Agaricomycotina Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes) Підклас: Порядок: Агарикальні (Agaricales) Родина: Печерицеві (Agaricaceae) Рід: Печериця (Agaricus) Вид: Печериця рудіюча отруйна
Біноміальна назва
Agaricus xanthodermus , 1876
Посилання
Вікісховище: Agaricus xanthodermus EOL: 1030008 NCBI: 83518 MB: 155072 IF: 155072

Печериця рудіюча отруйна (Agaricus xanthodermus Gen.) — отруйний гриб з родини агарикових — Agaricaceae.

Будова

Плодове тіло біле, брудно-біле, від дотику одразу жовтіє, м'якуш гриба має запах карболової кислоти. Шапинка 5—8(12) см у діаметрі, напівсферична, згодом опукло- або плоскорозпростерта, гладенька, до краю луската, часто тріщинувата; при підсиханні коричнювато- або бурувато-сіра з білуватими плямами. Пластинки рожеві, з віком коричневі. Спорова маса коричнева. Спори 5—6(7—9) X (3)3—4,5(6) мкм. Ніжка дорівнює діаметру шапки або коротша, порожня, кольору шапки, біля основи жовта, гладенька. Кільце вузьке, товсте, повисле, біле, по краю жовтувате, нестійке. М'якуш шапки білий, бруднувато-білий, м'якуш ніжки — біля основи жовтуватий із запахом карболової кислоти, у сухих плодових тілах сіруватий з легким фіолетовим відтінком, при розрізанні на повітрі м'якуш ніжки жовтіє, а біля основи — стає помаранчевим.

Поширення та середовище існування

Росте печериця рудіюча у липні — жовтні в садах, парках, на луках, в лісах на галявинах. Поширена по всій Україні.І поширена в Німеччині.

Практичне використання

Отруйний гриб, при вживанні спричиняє тяжке шлунково-кишкове захворювання. Природа отрути, властивої грибу, не з'ясована.

Використовують у народній медицині як джерело лікарських речовин.

Джерела

• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: Урожай, 1979.
• Зерова М. Я., , Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 196–197.