Орха́н I Газі, Урхан (Орган I Ґазі, Урган; осман. أورخان غازي, трансліт. Orhân Gâzî, тур. Orhan Gazi, Birinci Orhan; 1281—1362) — турецький бей з династії Османів, другий правитель османської держави, що правив з 1326 по 1362 роки.
Орхан I Газі أورخان غازي - Orhân Gâzî | |||
| |||
---|---|---|---|
1326—1362 | |||
Попередник: | Осман I | ||
Спадкоємець: | Мурад I | ||
Народження: | 1281 або 1284 Мала Азія, | ||
Смерть: | 1362 Мала Азія, Бурса | ||
Поховання: | Бурса | ||
Країна: | Османська імперія | ||
Релігія: | іслам | ||
Рід: | Османи | ||
Батько: | Осман I | ||
Мати: | Рабія Бала Малхун Хатун | ||
Шлюб: | Нілюфер Хатун, Аспорча Хатун, d і d | ||
Діти: |
| ||
Автограф: | |||
Медіафайли у Вікісховищі |
При Орхані було створено багато умов для перетворення невеликого османського бейлика на сильну державу. У 1327 році було викарбувано перші османські срібні монети (акче), влада османів в Анатолії значно посилилася, державна організація стала правильнішою, а армію османів, що раніше складалася з однієї лише регулярної кінноти, було реорганізовано, вона поповнилася піхотним корпусом, складеним з яничарів. Також Орхан здійснив перші турецькі завоювання у Європі. Орхан перший з османських правителів, який мав в гаремі дочок європейських правителів.
Джерела
Османських джерел, сучасних Осману, Орханові, Мураду і Баязиду I до нас не дійшло. Відомо про існування лише однієї ранньої хроніки, написаної в кінці XIV століття і належала вона перу Яхши Факиха, синові імама Орхана, Дурсун Факиха. Але і вона не збереглася, а дійшла до нас, будучи використаною або скопійованою в більш пізні тексти, наприклад, Ашікпашазаде. Ашікпашазаде писав, що він зупинявся в будинку Яхши Факиха в 1413 році. Яхши Факих дав йому свою Історію, з якої Ашікпашазаде «переказав» події. Крім того, деякі відомості про цих правителів містяться в хроніках візантійських, арабських, європейських авторів. Зокрема про Орхана пишуть Никифор Григора, Іоанн Кантакузин, Ібн Баттута.
Титул
Історики називають Османа і Орхана султанами, хоча вони називали себе лише беями або емірами. Ібн Баттута називає султаном і Османа, і Орхана, але султаном з X століття могли називати будь-якого світського правителя.
Є розбіжності щодо того, хто першим з османських правителів взяв титул «султан». На думку одних вчених, сам назвав себе султаном Орхан, на думку інших — лише син Орхана, Мурад I, в 1383 році. На деяких османських монетах, карбованих за Орхана, можна прочитати «ал-султан ал-азам» (великий султан, султан султанів), але використання титулу «султан» за Орхана було непостійним.
Життєпис
Ще під час правління свого батька Османа I Орхан грав помітну роль у житті османського держави. Він керував облогою великої візантійської фортеці Бруса в північно-західній Анатолії. У той час османське військо складалося з однієї лише кінноти і не мало облогових машин, без яких штурм добре укріпленого міста був неможливий. 1316 року Орхан розпочав облогу Бруса, продав у рабство мешканців-християн з околиць міста і заселив околиці турками. Місто трималося десять років і здалося туркам лише у 1326 році, в рік смерті Османа I. Успадкувавши владу в османському бейліку, Орхан переніс столицю держави в Бурсу (так турки стали називати Брус). Нову столицю Орхан мріяв зробити культурним центром мусульманського світу: було побудовано чудові мечеті й відкрито ісламську академію, у якій навчалися студенти з Персії та Аравії.
Був молодшим з синів Османа I. Батько зробив його своїм наступником за неабиякі військові здібності. Прийнято вважати, що Орхан був молодшим із синів Османа I. Всупереч поширеній думці, він не був спадкоємцем Османа, він був одним з декількох можливих спадкоємців — структура племінного устрою передбачала передачу влади голосуванням старійшин (знаті) племені будь-якому родичу чоловічої статі колишнього вождя. Таку процедуру проходив і батько Орхана — Осман. За легендами, у Османа був старший син, Алаеддін, який не отримав більшості голосів на раді племені, на відміну від Орхана, якого вважали краще. Алаеддін не образився і залишався вірним помічником свого брата. Існує навіть легенда, що він сам відмовився від пропозиції Орхана розділити державу після смерті батька, але прийняв його пропозицію стати першим великим візиром. Згідно турецькому історику Халілу Іналджіку, якщо у Османа і був син Алаеддін, то він був молодшим. За тюрксько-монгольським традиціям кочівників молодший син залишався з батьками, а воювали старші сини. У хроніці Якши Факиха в переказі Ашікпашазаде написано: «Народився у Османа син Алаеддін і залишив він його при собі». А Орхан, як повідомляють хроніки, брав участь у військових кампаніях батька і під його керівництвом, і самостійно. Останнім часом з'явилася точка зору, що всі події і всі люди, що згадуються в наративних джерелах про перші століття становлення імперії, виключно легендарні. Згідно з цією версією Алаеддін і Кьосе Міхаль — вигадані персонажі. Лорд Кінросс теж вважав, що першим візиром Османського бейлика була інша людина — Ходжі Камалладіноглу Алаеддін-паша, не був сином бея Османа.
Орхан почав реформувати армію, яка раніше складалася виключно з регулярної кавалерії. Був створений піхотний корпус, також при Орхані юних полонених стали навертати на іслам і робити з них воїнів. Як і за його батька, у володіння Орхана в північно-західній Анатолії продовжили стікатися воїни газавату з усіх сусідніх турецьких еміратів для битви з Візантією. Армія Орхана складалася з 25 тисяч навчених воїнів. Османи продовжили захоплювати візантійські міста в Малій Азії. 1331 року впала Нікея (сучасний Ізнік), а в 1337 році — Нікомедія (сучасний Ізміт). Ізміт став першою верф'ю і гаванню зародження турецького флоту.
У 1345 отримав доступ до протоки Дарданели, без особливої боротьби приєднавши сусідній бейлік Карасу, ослаблений міжусобними війнами. Тоді ж османи втрутилися в (1341—1347) на боці майбутнього імператора Іоанна VI Кантакузина і відправили шість тисяч воїнів на Балкани для війни з чинним імператором Іоанном V Палеологом. На підтвердження союзу за Орхана було видано дочку Іоанна VI, Феодору. Незважаючи на союз з візантійським імператором, Орхан таємно провадив переговори з сербським царем Стефаном Душаном, який сподівався на допомогу турків у захопленні Константинополя. Проте цьому союзу не судилося відбутися, оскільки візантійці перехопили і вбили послів Орхана, які повинні були сповістити Стефана про готовність османського правителя надати йому підтримку.
У той самий час Іоан VI регулярно брав османських воїнів як наймане військо у війнах з сербами і болгарами. У 1353 році син Орхана, Сулейман, прибув на Галліпольський півострів, щоб вступити у володіння фортецею , обіцяний візантійським імператором його батькові. Незабаром в результаті обвалилися стіни сусідньої фортеці , яку Сулейман відразу ж зайняв. Півострів незабаром був заселений турками і став першою османською територією в Європі. Втрата Галліполі стала причиною позбавлення влади імператора Іоанна Кантакузина, якого піддані звинувачували у продажу Константинополя османам. Однак і імператор Іоанн V Палеолог, що став у 1354 році одноосібним правителем Візантії, був сильно залежний від Орхана. Він не перешкодив подальшому заселенню турками.
У 1354 році Орхан захопив Анкару, яка перебувала під владою хана Хулагу. В 1357 році молодший син Орхана Халіл був захоплений християнськими піратами в полон в затоці Ізміт і доставлений в Фокею. Галіль Іналджик вважає, що захоплення Халіла насправді є інструментом візантійців для примусу Орхана до миру. Візантійським губернатором Фокеї був Лео Калофетос. Іоанн Кантакузін, дід Халіла, запропонував себе як посередника в переговорах з Лео Калофетосом, щоб звільнити хлопчика. Калофетос відмовився співпрацювати, поки Імператор не заплатив йому викуп в розмірі 100 000 гіперпіронів. У 1358 році Орхан особисто зустрічався з Лео і передав викуп за сина. Орхан підписав договір, згідно з яким він припиняв набіги на візантійські землі. Так само він відмовився від підтримки Матвія, бунтівного сина Іоанна Кантакузіна, у Фракії, і в конфлікті батька і сина перейшов на бік імператора Іоанна. До моменту укладення договору, за словами Григори, старший син Орхана Сулейман вже був мертвий.
У 1361 році Орхан захопив Дідімотіхо, інше важливе фракійське місто. 1 березня 1362 року Орхан помер, залишивши спадкоємців грізну державу зі значними територіями як в Анатолії, так і в Європі.
Пам'ять
Орхан будував мечеті, медресе, хамами, хани (постоялі двори) і Імарет. Наприклад, збереглися мечеті Орхана в Бурсі, Карасу, Кандира, Гебзе, Коджаелі. Орханом було побудовано перше османське медресе в 1331 році в Ізнику. Всього в період правління Орхана було побудовано 11 медресе, з них 8 — членами сім'ї Орхана. Перший готель (Емір Хан або Бей Хан) був побудований в Бурсі Орханом, в ньому було 74 кімнати на двох поверхах.
Основною заслугою Орхана було територіальне розширення бейлика. При Орхані були істотно збільшені османські землі в Анатолії та розпочато завоювання Румелії.
У 1327 році були викарбувані перші срібні акче. Його керівники були знайомі з класичним веденням канцелярії. Візантійська система прони (грец. Πρόνοια) і запозичена у сельджуків система ікта за Орхану дали початок системі тимарів (тур. Tımar). (Грецьке слово пронія і турецьке Тимар означають турбота, піклування.)
Ібн Баттута писав про нього: «Султан Бурси — Орхан Бек, син Османджіка. Він — найбільший з туркменських королів і багатющий в майні, землях і армії і володіє майже сотнею фортець, які він постійно відвідує для інспекції. Він бореться з невірними і тримає в облозі їх». Пахимер назвав його найенергійнішим з тюркських емірів, які тероризують Візантію.
Орхан вважається другим з трьох засновників Османської імперії, при ньому невелике тюркське плем'я остаточно перетворилося на сильну державу з сучасною армією.
У 2011 році в Бурсі був відкритий Унівестітет Орхангази. Місто Орхангази, розташоване на березі озера Ізнік навпроти Нікеї, назване на честь Орхана, який заснував на цьому місці поселення після завоювання Віфінії.
Дружини та діти
1. Нілюфер-хатун — згідно з легендами — дочка Текфур Ярхісара, шлюб з якою був укладений в 1299 році. Згідно з іншою версією, Нілюфер була наложницею-рабинею, а не дружиною, і увійшла в гарем незадовго до народження сина. Ашікпашазаде, вважав, що син Нилюфер, Мурад I, народився приблизно в 1326 році, і тому, що вона не могла бути дочкою Текфур Ярхісара, викраденої більше двадцяти п'яти років перед цим .
- Мурад I (29 червня 1326 — 28 червня 1389)
2. Аспорча-хатун — гречанка; згідно з легендами — дочка візантійського імператора Андроніка III або Андроніка II, шлюб з якою був укладений приблизно в 1320 році [46]. Згідно з іншою версією, саме Аспорча була дочкою Текфур Ярхісара, і тоді вона стала дружиною Орхана 1299 року.
- Ібрагім (1310 — страчений в 1360).
- Фатьма-хатун
- Сельчук-хатун — була одружена з Сулейман-беєм, сином імператора Айдин Мехмеда II .
3. Теодора-хатун — дочка сербського царя Стефана Душана і Олени Болгарської. Шлюб укладений в 1342 году.
4. Теодора Кантакузіна — дочка візантійського імператора Іоанна VI Кантакузина та Ірини Асень. Шлюб укладений в травні 1346 года. Джерела не згадують про християнську процедурі одруження.
- Халіль (1347-страчений в 1360) — з 1359 року був одружений з Іриною Палеолог, дочкою візантійського імператора Іоанна V Палеолога і Олени Кантакузіна.
5. Білун-хатун / Беялун-хатун. Так Ібн Баттута назвав дружину Орхана, з якою зустрівся в Бурсі.
6. Ефтандісе-хатун — фігурує в даруванні Орхана від 1324 року. Згідно місцем серед членів сім'ї, в якому вона згадана, вона була дружиною. Імовірно, Ефтандісе — дочка Акбашлу Гюндюз Альпа, дядька Орхана.
- Сулейман (1316—1359) — традиційно було прийнято вважати його матір'ю Нілюфер-хатун, ця версія сумнівна. Мав трьох синів і дочку. Імовірно — син Ефтендісе-хатун.
7. — фігурує в даруванні Орхана від 1324 року. Згідно місця серед членів сім'ї, в якому вона згадана, вона була дружиною.
- Султан (1324—1347), імовірно — син Мелек-хатун.
Від невідомої матері:
- Касим (пом. 1347)
Примітки
- Emecen, Feridun (2023). Mal Hatun. (3rd ed.) (тур.). Т. Annex 2. с. 182—183.
- Murphey, Rhoads (20 жовтня 2011). (англ.). A&C Black. ISBN . Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 6 червня 2018.
- Pamuk, Sevket; Pamuk, Professor of Economic History Sevket (9 березня 2000). (англ.). Cambridge University Press. ISBN . Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 6 червня 2018.
- IMBER, Colin (1 січня 1987). . Turcica. Т. 19, № 0. с. 7—27. doi:10.2143/turc.19.0.2014268. ISSN 0082-6847. Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 6 червня 2018.
- Хотко С.Х. Включение Северо-Западного Кавказа в сферу влияния Османской империи, 1475–1520 гг. Genesis: исторические исследования. Т. 3, № 3. 2016-03. с. 29—41. doi:10.7256/2409-868x.2016.3.19308. ISSN 2409-868X.
- DELİBAŞI, Melek; İNALCIK, Halil (1996). Prof. Dr. Halil İnalcık. OTAM(Ankara. doi:10.1501/otam_0000000381. ISSN 1019-469X.
- 1891-1967., Babinger, Franz, (1978). Mehmed the Conqueror and his time. Princeton, N.J.: Princeton University Press. ISBN . OCLC 3168859.
- Ibn Battúta, Travels in Asia and Africa, 1325–1354. Nature. Т. 124, № 3120. 1929-08. с. 261—261. doi:10.1038/124261b0. ISSN 0028-0836.
- The Structure of the Ottoman Dynasty. By A. D. Alderson. (New York: Oxford University Press. 1956. Pp. xvi, 187. $12.80.). The American Historical Review. 1957-01. doi:10.1086/ahr/62.2.365. ISSN 1937-5239.
- Ates, A. (31 грудня 1948). Islam Ansiklopedisi. Islam alemi tarih, cografya ve biyografya lugati. Oriens. Т. 1, № 2. с. 330. doi:10.2307/1579002. ISSN 0078-6527.
- P., Peirce, Leslie. . New York. ISBN . OCLC 27811454. Архів оригіналу за 6 березня 2020. Процитовано 6 червня 2018.
Література
- Alderson A. D. The Structure of the Ottoman Dynasty. — Oxford: Clarendon Press, 1956. (англ.)
- İnalcık H. Osman I: Islamansiklopedisi. — 2007. — Vol. 33. — P. 443—453. (тур.)
- İnalcık H. Orhan: Islamansiklopedisi. — 2007. — Vol. 33. — P. 375—386. (тур.)
- Imber C. The Ottoman Dynastic Myth: Turcica. — 1987. — № XIX. — P. 7—27. —DOI:10.2143/TURC.19.0.2014268
- Ibn Battuta. Travels in Asia and Africa: 1325—1354 / H.a.r. Gibb. — London: Broadway House, 1929.
- Pamuk Sevket. A Monetary History of the Ottoman Empire. — Cambridge University Press, 2000. — 341 с. — ISBN 9780521441971. (англ.)
- Peirce, Leslie P. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. — Oxford: Oxford University Press, 1993. — ISBN 0195086775, 9780195086775. (англ.)
- Zachariadou E.A. The Emirate of Karasi and that of the Ottomans: Two Rival States // The Ottoman Emirate (1300—1389). Halcyon Days in Crete I: A Symposium Held in Rethymnon, 11–13 January 1991 / Zachariadou E.. — Crete University Press, 1994. — С. 225—236. — ISSN960-7309-58-8. (англ.)
- Zachariadou E.. Orkhan / Encyclopaedia of Islam, Second Edition. — Leiden: BRILL, 1995. — Vol. VIII. — С. 175—177. — (E.J. Brill's first encyclopaedia of Islam, 1913—1936). —ISBN 978-0-691-01078-6.
Посилання
- Deans, William.History of the Ottoman empire: from the earliest period to the present time — Edinburgh, Fullarton & Co, 1854 с. 322
- Рыжов К. В.Все монархи мира. Мусульманский Восток VII—XV вв[недоступне посилання з липня 2019] М.-Вече, 2004, с. 544 ISBN5945383015
- http://www.resmigazete.gov.tr/eskiler/2016/07/20160723-8-1.pdf [ 23 липня 2016 у Wayback Machine.]
Попередник: | Султан Османської імперії 1326-1362 | Наступник: |
Осман I | Мурад I |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Orha n I Gazi Urhan Organ I Gazi Urgan osman أورخان غازي translit Orhan Gazi tur Orhan Gazi Birinci Orhan 1281 1362 tureckij bej z dinastiyi Osmaniv drugij pravitel osmanskoyi derzhavi sho praviv z 1326 po 1362 roki Orhan I Gazi أورخان غازي Orhan GaziOrhan I Gazi Prapor Osmanskij bej 1326 1362 Poperednik Osman I Spadkoyemec Murad I Narodzhennya 1281 abo 1284 Mala Aziya Smert 1362 1362 Mala Aziya BursaPohovannya BursaKrayina Osmanska imperiyaReligiya islamRid OsmaniBatko Osman IMati Rabiya Bala Malhun HatunShlyub Nilyufer Hatun Asporcha Hatun d i dDiti Avtograf Mediafajli b u Vikishovishi Pri Orhani bulo stvoreno bagato umov dlya peretvorennya nevelikogo osmanskogo bejlika na silnu derzhavu U 1327 roci bulo vikarbuvano pershi osmanski sribni moneti akche vlada osmaniv v Anatoliyi znachno posililasya derzhavna organizaciya stala pravilnishoyu a armiyu osmaniv sho ranishe skladalasya z odniyeyi lishe regulyarnoyi kinnoti bulo reorganizovano vona popovnilasya pihotnim korpusom skladenim z yanichariv Takozh Orhan zdijsniv pershi turecki zavoyuvannya u Yevropi Orhan pershij z osmanskih praviteliv yakij mav v garemi dochok yevropejskih praviteliv DzherelaOsmanskih dzherel suchasnih Osmanu Orhanovi Muradu i Bayazidu I do nas ne dijshlo Vidomo pro isnuvannya lishe odniyeyi rannoyi hroniki napisanoyi v kinci XIV stolittya i nalezhala vona peru Yahshi Fakiha sinovi imama Orhana Dursun Fakiha Ale i vona ne zbereglasya a dijshla do nas buduchi vikoristanoyu abo skopijovanoyu v bilsh pizni teksti napriklad Ashikpashazade Ashikpashazade pisav sho vin zupinyavsya v budinku Yahshi Fakiha v 1413 roci Yahshi Fakih dav jomu svoyu Istoriyu z yakoyi Ashikpashazade perekazav podiyi Krim togo deyaki vidomosti pro cih praviteliv mistyatsya v hronikah vizantijskih arabskih yevropejskih avtoriv Zokrema pro Orhana pishut Nikifor Grigora Ioann Kantakuzin Ibn Battuta Titul Istoriki nazivayut Osmana i Orhana sultanami hocha voni nazivali sebe lishe beyami abo emirami Ibn Battuta nazivaye sultanom i Osmana i Orhana ale sultanom z X stolittya mogli nazivati bud yakogo svitskogo pravitelya Ye rozbizhnosti shodo togo hto pershim z osmanskih praviteliv vzyav titul sultan Na dumku odnih vchenih sam nazvav sebe sultanom Orhan na dumku inshih lishe sin Orhana Murad I v 1383 roci Na deyakih osmanskih monetah karbovanih za Orhana mozhna prochitati al sultan al azam velikij sultan sultan sultaniv ale vikoristannya titulu sultan za Orhana bulo nepostijnim ZhittyepisShe pid chas pravlinnya svogo batka Osmana I Orhan grav pomitnu rol u zhitti osmanskogo derzhavi Vin keruvav oblogoyu velikoyi vizantijskoyi forteci Brusa v pivnichno zahidnij Anatoliyi U toj chas osmanske vijsko skladalosya z odniyeyi lishe kinnoti i ne malo oblogovih mashin bez yakih shturm dobre ukriplenogo mista buv nemozhlivij 1316 roku Orhan rozpochav oblogu Brusa prodav u rabstvo meshkanciv hristiyan z okolic mista i zaseliv okolici turkami Misto trimalosya desyat rokiv i zdalosya turkam lishe u 1326 roci v rik smerti Osmana I Uspadkuvavshi vladu v osmanskomu bejliku Orhan perenis stolicyu derzhavi v Bursu tak turki stali nazivati Brus Novu stolicyu Orhan mriyav zrobiti kulturnim centrom musulmanskogo svitu bulo pobudovano chudovi mecheti j vidkrito islamsku akademiyu u yakij navchalisya studenti z Persiyi ta Araviyi Buv molodshim z siniv Osmana I Batko zrobiv jogo svoyim nastupnikom za neabiyaki vijskovi zdibnosti Prijnyato vvazhati sho Orhan buv molodshim iz siniv Osmana I Vsuperech poshirenij dumci vin ne buv spadkoyemcem Osmana vin buv odnim z dekilkoh mozhlivih spadkoyemciv struktura pleminnogo ustroyu peredbachala peredachu vladi golosuvannyam starijshin znati plemeni bud yakomu rodichu cholovichoyi stati kolishnogo vozhdya Taku proceduru prohodiv i batko Orhana Osman Za legendami u Osmana buv starshij sin Alaeddin yakij ne otrimav bilshosti golosiv na radi plemeni na vidminu vid Orhana yakogo vvazhali krashe Alaeddin ne obrazivsya i zalishavsya virnim pomichnikom svogo brata Isnuye navit legenda sho vin sam vidmovivsya vid propoziciyi Orhana rozdiliti derzhavu pislya smerti batka ale prijnyav jogo propoziciyu stati pershim velikim vizirom Zgidno tureckomu istoriku Halilu Inaldzhiku yaksho u Osmana i buv sin Alaeddin to vin buv molodshim Za tyurksko mongolskim tradiciyam kochivnikiv molodshij sin zalishavsya z batkami a voyuvali starshi sini U hronici Yakshi Fakiha v perekazi Ashikpashazade napisano Narodivsya u Osmana sin Alaeddin i zalishiv vin jogo pri sobi A Orhan yak povidomlyayut hroniki brav uchast u vijskovih kampaniyah batka i pid jogo kerivnictvom i samostijno Ostannim chasom z yavilasya tochka zoru sho vsi podiyi i vsi lyudi sho zgaduyutsya v narativnih dzherelah pro pershi stolittya stanovlennya imperiyi viklyuchno legendarni Zgidno z ciyeyu versiyeyu Alaeddin i Kose Mihal vigadani personazhi Lord Kinross tezh vvazhav sho pershim vizirom Osmanskogo bejlika bula insha lyudina Hodzhi Kamalladinoglu Alaeddin pasha ne buv sinom beya Osmana Orhan pochav reformuvati armiyu yaka ranishe skladalasya viklyuchno z regulyarnoyi kavaleriyi Buv stvorenij pihotnij korpus takozh pri Orhani yunih polonenih stali navertati na islam i robiti z nih voyiniv Yak i za jogo batka u volodinnya Orhana v pivnichno zahidnij Anatoliyi prodovzhili stikatisya voyini gazavatu z usih susidnih tureckih emirativ dlya bitvi z Vizantiyeyu Armiya Orhana skladalasya z 25 tisyach navchenih voyiniv Osmani prodovzhili zahoplyuvati vizantijski mista v Malij Aziyi 1331 roku vpala Nikeya suchasnij Iznik a v 1337 roci Nikomediya suchasnij Izmit Izmit stav pershoyu verf yu i gavannyu zarodzhennya tureckogo flotu U 1345 otrimav dostup do protoki Dardaneli bez osoblivoyi borotbi priyednavshi susidnij bejlik Karasu oslablenij mizhusobnimi vijnami Todi zh osmani vtrutilisya v 1341 1347 na boci majbutnogo imperatora Ioanna VI Kantakuzina i vidpravili shist tisyach voyiniv na Balkani dlya vijni z chinnim imperatorom Ioannom V Paleologom Na pidtverdzhennya soyuzu za Orhana bulo vidano dochku Ioanna VI Feodoru Nezvazhayuchi na soyuz z vizantijskim imperatorom Orhan tayemno provadiv peregovori z serbskim carem Stefanom Dushanom yakij spodivavsya na dopomogu turkiv u zahoplenni Konstantinopolya Prote comu soyuzu ne sudilosya vidbutisya oskilki vizantijci perehopili i vbili posliv Orhana yaki povinni buli spovistiti Stefana pro gotovnist osmanskogo pravitelya nadati jomu pidtrimku Karta zavoyuvan Orhana I U toj samij chas Ioan VI regulyarno brav osmanskih voyiniv yak najmane vijsko u vijnah z serbami i bolgarami U 1353 roci sin Orhana Sulejman pribuv na Gallipolskij pivostriv shob vstupiti u volodinnya forteceyu obicyanij vizantijskim imperatorom jogo batkovi Nezabarom v rezultati obvalilisya stini susidnoyi forteci yaku Sulejman vidrazu zh zajnyav Pivostriv nezabarom buv zaselenij turkami i stav pershoyu osmanskoyu teritoriyeyu v Yevropi Vtrata Gallipoli stala prichinoyu pozbavlennya vladi imperatora Ioanna Kantakuzina yakogo piddani zvinuvachuvali u prodazhu Konstantinopolya osmanam Odnak i imperator Ioann V Paleolog sho stav u 1354 roci odnoosibnim pravitelem Vizantiyi buv silno zalezhnij vid Orhana Vin ne pereshkodiv podalshomu zaselennyu turkami U 1354 roci Orhan zahopiv Ankaru yaka perebuvala pid vladoyu hana Hulagu V 1357 roci molodshij sin Orhana Halil buv zahoplenij hristiyanskimi piratami v polon v zatoci Izmit i dostavlenij v Fokeyu Galil Inaldzhik vvazhaye sho zahoplennya Halila naspravdi ye instrumentom vizantijciv dlya primusu Orhana do miru Vizantijskim gubernatorom Fokeyi buv Leo Kalofetos Ioann Kantakuzin did Halila zaproponuvav sebe yak poserednika v peregovorah z Leo Kalofetosom shob zvilniti hlopchika Kalofetos vidmovivsya spivpracyuvati poki Imperator ne zaplativ jomu vikup v rozmiri 100 000 giperpironiv U 1358 roci Orhan osobisto zustrichavsya z Leo i peredav vikup za sina Orhan pidpisav dogovir zgidno z yakim vin pripinyav nabigi na vizantijski zemli Tak samo vin vidmovivsya vid pidtrimki Matviya buntivnogo sina Ioanna Kantakuzina u Frakiyi i v konflikti batka i sina perejshov na bik imperatora Ioanna Do momentu ukladennya dogovoru za slovami Grigori starshij sin Orhana Sulejman vzhe buv mertvij U 1361 roci Orhan zahopiv Didimotiho inshe vazhlive frakijske misto 1 bereznya 1362 roku Orhan pomer zalishivshi spadkoyemciv griznu derzhavu zi znachnimi teritoriyami yak v Anatoliyi tak i v Yevropi Pam yatOrhan buduvav mecheti medrese hamami hani postoyali dvori i Imaret Napriklad zbereglisya mecheti Orhana v Bursi Karasu Kandira Gebze Kodzhaeli Orhanom bulo pobudovano pershe osmanske medrese v 1331 roci v Izniku Vsogo v period pravlinnya Orhana bulo pobudovano 11 medrese z nih 8 chlenami sim yi Orhana Pershij gotel Emir Han abo Bej Han buv pobudovanij v Bursi Orhanom v nomu bulo 74 kimnati na dvoh poverhah Osnovnoyu zaslugoyu Orhana bulo teritorialne rozshirennya bejlika Pri Orhani buli istotno zbilsheni osmanski zemli v Anatoliyi ta rozpochato zavoyuvannya Rumeliyi U 1327 roci buli vikarbuvani pershi sribni akche Jogo kerivniki buli znajomi z klasichnim vedennyam kancelyariyi Vizantijska sistema proni grec Pronoia i zapozichena u seldzhukiv sistema ikta za Orhanu dali pochatok sistemi timariv tur Timar Grecke slovo proniya i turecke Timar oznachayut turbota pikluvannya Ibn Battuta pisav pro nogo Sultan Bursi Orhan Bek sin Osmandzhika Vin najbilshij z turkmenskih koroliv i bagatyushij v majni zemlyah i armiyi i volodiye majzhe sotneyu fortec yaki vin postijno vidviduye dlya inspekciyi Vin boretsya z nevirnimi i trimaye v oblozi yih Pahimer nazvav jogo najenergijnishim z tyurkskih emiriv yaki terorizuyut Vizantiyu Orhan vvazhayetsya drugim z troh zasnovnikiv Osmanskoyi imperiyi pri nomu nevelike tyurkske plem ya ostatochno peretvorilosya na silnu derzhavu z suchasnoyu armiyeyu U 2011 roci v Bursi buv vidkritij Univestitet Orhangazi Misto Orhangazi roztashovane na berezi ozera Iznik navproti Nikeyi nazvane na chest Orhana yakij zasnuvav na comu misci poselennya pislya zavoyuvannya Vifiniyi Druzhini ta diti1 Nilyufer hatun zgidno z legendami dochka Tekfur Yarhisara shlyub z yakoyu buv ukladenij v 1299 roci Zgidno z inshoyu versiyeyu Nilyufer bula nalozhniceyu rabineyu a ne druzhinoyu i uvijshla v garem nezadovgo do narodzhennya sina Ashikpashazade vvazhav sho sin Nilyufer Murad I narodivsya priblizno v 1326 roci i tomu sho vona ne mogla buti dochkoyu Tekfur Yarhisara vikradenoyi bilshe dvadcyati p yati rokiv pered cim Murad I 29 chervnya 1326 28 chervnya 1389 2 Asporcha hatun grechanka zgidno z legendami dochka vizantijskogo imperatora Andronika III abo Andronika II shlyub z yakoyu buv ukladenij priblizno v 1320 roci 46 Zgidno z inshoyu versiyeyu same Asporcha bula dochkoyu Tekfur Yarhisara i todi vona stala druzhinoyu Orhana 1299 roku Ibragim 1310 strachenij v 1360 Fatma hatun Selchuk hatun bula odruzhena z Sulejman beyem sinom imperatora Ajdin Mehmeda II 3 Teodora hatun dochka serbskogo carya Stefana Dushana i Oleni Bolgarskoyi Shlyub ukladenij v 1342 godu 4 Teodora Kantakuzina dochka vizantijskogo imperatora Ioanna VI Kantakuzina ta Irini Asen Shlyub ukladenij v travni 1346 goda Dzherela ne zgaduyut pro hristiyansku proceduri odruzhennya Halil 1347 strachenij v 1360 z 1359 roku buv odruzhenij z Irinoyu Paleolog dochkoyu vizantijskogo imperatora Ioanna V Paleologa i Oleni Kantakuzina 5 Bilun hatun Beyalun hatun Tak Ibn Battuta nazvav druzhinu Orhana z yakoyu zustrivsya v Bursi 6 Eftandise hatun figuruye v daruvanni Orhana vid 1324 roku Zgidno miscem sered chleniv sim yi v yakomu vona zgadana vona bula druzhinoyu Imovirno Eftandise dochka Akbashlu Gyundyuz Alpa dyadka Orhana Sulejman 1316 1359 tradicijno bulo prijnyato vvazhati jogo matir yu Nilyufer hatun cya versiya sumnivna Mav troh siniv i dochku Imovirno sin Eftendise hatun 7 figuruye v daruvanni Orhana vid 1324 roku Zgidno miscya sered chleniv sim yi v yakomu vona zgadana vona bula druzhinoyu Sultan 1324 1347 imovirno sin Melek hatun Vid nevidomoyi materi Kasim pom 1347 PrimitkiEmecen Feridun 2023 Mal Hatun 3rd ed tur T Annex 2 s 182 183 Murphey Rhoads 20 zhovtnya 2011 angl A amp C Black ISBN 9781441102515 Arhiv originalu za 12 bereznya 2018 Procitovano 6 chervnya 2018 Pamuk Sevket Pamuk Professor of Economic History Sevket 9 bereznya 2000 angl Cambridge University Press ISBN 9780521441971 Arhiv originalu za 12 bereznya 2018 Procitovano 6 chervnya 2018 IMBER Colin 1 sichnya 1987 Turcica T 19 0 s 7 27 doi 10 2143 turc 19 0 2014268 ISSN 0082 6847 Arhiv originalu za 2 chervnya 2018 Procitovano 6 chervnya 2018 Hotko S H Vklyuchenie Severo Zapadnogo Kavkaza v sferu vliyaniya Osmanskoj imperii 1475 1520 gg Genesis istoricheskie issledovaniya T 3 3 2016 03 s 29 41 doi 10 7256 2409 868x 2016 3 19308 ISSN 2409 868X DELIBASI Melek INALCIK Halil 1996 Prof Dr Halil Inalcik OTAM Ankara doi 10 1501 otam 0000000381 ISSN 1019 469X 1891 1967 Babinger Franz 1978 Mehmed the Conqueror and his time Princeton N J Princeton University Press ISBN 0691099006 OCLC 3168859 Ibn Battuta Travels in Asia and Africa 1325 1354 Nature T 124 3120 1929 08 s 261 261 doi 10 1038 124261b0 ISSN 0028 0836 The Structure of the Ottoman Dynasty By A D Alderson New York Oxford University Press 1956 Pp xvi 187 12 80 The American Historical Review 1957 01 doi 10 1086 ahr 62 2 365 ISSN 1937 5239 Ates A 31 grudnya 1948 Islam Ansiklopedisi Islam alemi tarih cografya ve biyografya lugati Oriens T 1 2 s 330 doi 10 2307 1579002 ISSN 0078 6527 P Peirce Leslie New York ISBN 0195076737 OCLC 27811454 Arhiv originalu za 6 bereznya 2020 Procitovano 6 chervnya 2018 LiteraturaAlderson A D The Structure of the Ottoman Dynasty Oxford Clarendon Press 1956 angl Inalcik H Osman I Islamansiklopedisi 2007 Vol 33 P 443 453 tur Inalcik H Orhan Islamansiklopedisi 2007 Vol 33 P 375 386 tur Imber C The Ottoman Dynastic Myth Turcica 1987 XIX P 7 27 DOI 10 2143 TURC 19 0 2014268 Ibn Battuta Travels in Asia and Africa 1325 1354 H a r Gibb London Broadway House 1929 Pamuk Sevket A Monetary History of the Ottoman Empire Cambridge University Press 2000 341 s ISBN 9780521441971 angl Peirce Leslie P The Imperial Harem Women and Sovereignty in the Ottoman Empire Oxford Oxford University Press 1993 ISBN 0195086775 9780195086775 angl Zachariadou E A The Emirate of Karasi and that of the Ottomans Two Rival States The Ottoman Emirate 1300 1389 Halcyon Days in Crete I A Symposium Held in Rethymnon 11 13 January 1991 Zachariadou E Crete University Press 1994 S 225 236 ISSN960 7309 58 8 angl Zachariadou E Orkhan Encyclopaedia of Islam Second Edition Leiden BRILL 1995 Vol VIII S 175 177 E J Brill s first encyclopaedia of Islam 1913 1936 ISBN 978 0 691 01078 6 PosilannyaDeans William History of the Ottoman empire from the earliest period to the present time Edinburgh Fullarton amp Co 1854 s 322 Ryzhov K V Vse monarhi mira Musulmanskij Vostok VII XV vv nedostupne posilannya z lipnya 2019 M Veche 2004 s 544 ISBN5945383015 http www resmigazete gov tr eskiler 2016 07 20160723 8 1 pdf 23 lipnya 2016 u Wayback Machine Poperednik Sultan Osmanskoyi imperiyi 1326 1362 Nastupnik Osman I Murad I