Оже́нин — село в Україні, в Острозькій міській громаді Рівненського району Рівненської області. Населення становить 4879 осіб. До 1939 року під владою Польщі (місцевий пан — Яловіцький).
село Оженин | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Рівненська область | ||
Район | Рівненський район | ||
Громада | Острозька міська громада | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1534 | ||
Населення | 4879 | ||
Площа | 5,23 км² | ||
Густота населення | 913,38 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 35820 | ||
Телефонний код | +380 3654 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | H G O | ||
Середня висота над рівнем моря | 208 м | ||
Найближча залізнична станція | Острог | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 35820, Рівненська обл., Рівненський р-н, Острозька громада, с. Оженин, вул. Шкільна, 1 | ||
Карта | |||
Оженин | |||
Оженин | |||
Мапа | |||
Оженин у Вікісховищі |
У Оженині розташовані:
- Залізнична станція Острог
- Цукровий завод
- Агроцентр «Галнафтохім»
Площа села— 5758 га. Розташований на схилах вибалку, по дну якого протікає невеличкий безіменний струмок. Шосейна дорога сполучає його з райцентром — м. Острогом (за 12 кілометрів на південь від села) і обласним центром. З м. Рівне село зв'язане також залізницею.
За два кілометри від Оженина протікає Горинь, по обидва боки якої зеленіють широкі луки. Із заходу село оточують ліси.
Історія
Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до Вікіпедії. |
Заснування села
Час заснування села невідомий. За одними переказами назва його походить від того, що в навколишніх лісах було багато ожини. Інша розповідає про те, що у пана, який володів селом був син (чи дочка), якому довгий час не вдавалося ні на кому оженитися. І от коли ця подія сталася батько, на радощах, подарував молодятам село, яке і назвав Оженин.
Велике Князівство Литовське
Вперше Оженин згадується в акті, датованому 1 липня 1534 року. В ньому йдеться про те, що князь Андрій Юрійович (Юрович) Заславський відписав князю Іллі Острозькому частину своїх маєтків у селах Верхові та в Оженині «з людьми і полями, і сіножатями, з лісами і борами, і дібровами, і озерами, і данинами грошовими і медовими, і куничними, і з бобровими гонами, і з ловами звіриними і пташиними, і з ставами, і з всіма пожитками».
На той час Оженин входив до складу Великого князівства Литовського.
Річ Посполита та польсько-українська війна
За Люблінською унією 1569 року, відійшов до Речі Посполитої. Становище селян значно погіршилося. Посилився їх соціальний і національний гніт. Особливо нестерпним він став з другої половини XVI ст., коли Оженин став належати князям Заславським. Крім цього важке становище селян погіршували спустошливі набіги татар і феодальні міжусобиці.
Так, у 1583 році Оженин був закладений його власником Михайлом Заславським за кілька тисяч коп литовських грошей Яну Комницькому. Але в цьому ж році Заславський силою відняв назад маєток Оженин. Справа дійшла до судового розгляду. Через те, що Заславський не підкорився рішенню суду і не вийшов з Оженина, на село, захищаючи інтереси Комницького, рушила повітова шляхта разом з Луцьким намісником. Проте Заславський зустрів їх пострілами.
У цю справу втрутився польський король Стефан Баторій, який своїм указом 20 червня 1583 року зобов'язав кременецького, Володимирського і Луцького старост ополчити шляхту всього Волинського воєводства і рушити на маєток Заславського, щоб силою зброї повернути Оженин Яну Комницького. Через кілька місяців, а саме 29 вересня 1583 року князь Михайло Заславський продав Оженин разом із селом Стадники , а цей 10 липня 1590 року в м. Луцьку підписав акт продажу Оженина і Стадників . Останній 30 липня 1629 року перепродав ці села Данилу Боженець-Єловицькому — підкоморію кременецькому, наступні покоління якого володіли Оженином до 1939 року.
В цей час Оженин був порівняно невеликим селом, у ньому нараховувалось всього 51 дим і населення трохи більше 300 чоловік. Форми експлуатації населення власниками села була подібна до тих, які в цей час панували по всій Волині. Тому в селі почалась гостра антифеодальна боротьба. Особливої гостроти вона набула в період українсько-польської війни під проводом Богдана Хмельницького. В районі Оженина діяли загони повстанців, які розправлялися з шляхтою.
Так, підкоморій Єловицький звернувся 13 квітня 1649 року в уряд гродський у м. Володимирі із заявою, у якій розповідав, що селяни Хорова і міщани Острога на чолі з Любком Коновалом «покозачились» і напали на його маєтки — Стадники і Оженин, знищили панський архів, документи на володіння землею, все його майно. Селянське ж майно не потерпіло.
Наприкінці XVIII ст. було зруйновано і Оженинський замок.
Після визвольної війни Оженин залишився у складі Польщі. Селяни не мирилися з жорстоким гнітом. Вони нападали на поміщицькі маєтки, рубали панський ліс, знищували панські посіви.
З розвитком товарно-грошових відносин посилився феодальний і релігійний гніт. Поряд з економічним закабаленням польська влада разом з католицьким духовенством намагалися місцеве населення. Так у 1728 році поміщик Францішек Єловицький, якому належав тоді Оженин, придбав у Римі ікону Божої Матері та встановив її в греко-католицькому костелі, куди примушував ходити місцеве населення, яке цьому чинило опір.
Коли населення жило в надзвичайно важких умовах, то власник села Станіслав Єловицький у першій половині XVIII ст. будує в селі палац у ставропольському стилі, з класичним , який спирався на дорицькі колони.
Російська імперія
Після третього поділу Польщі в 1795 році Оженин разом із усією Західною Волинню увійшов до складу царської Росії. Наприкінці XVIII ст. Оженин залишався невеликим селом. В ньому в 1798 році налічувалось 63 двори та 451 жителів.
Місцеве селянство продовжувало жити у злиднях і безправ'ї. Кріпаків, незважаючи на численні скарги до земського суду, жорстоко експлуатували польські й російські поміщики. Феодальна держава, її правові установи захищали інтереси дворян, не обмежували сваволі панських управителів, посесорів і економів.
17 лютого 1840 року економ із дворян Микола Дідковський тримав на холоді в колоді роздягненого за непокірність селянина-кріпака Т. Прокопчука, бив його канчуком, палицею, кулаками й ногами, погрожував убити або заслати в Сибір. Від жорстоких тортур Прокопчук помер. Інші кріпаки, яких також катував економ, залишалися каліками, втратили здоров'я.
За розпорядженням генерал-губернатора Київської, Подільської і Волинської губернії було вирішено «вчинити суд на правопорушника економа М. Дідковського», щоб в якійсь мірі вгамувати обурення селян вчинками цього ката-дворянина. Однак судді зробили все від них залежне, щоб виправдати вбивцю. Судова процедура тягнулася 2 роки і 10 місяців. Тільки 22 грудня 1842 року Волинська палата кримінального суду надіслала Волинському губернському правлінню документ, у якому рекомендувалось позбавити волі М. Дідковського … на два тижні.
1855 кріпак Іван Стецюк скаржився губернатору Волинської губернії на знущання поміщика Єловицького над селянами в Оженині. Не сталось помітних змін в економічному становищі селян і після скасування кріпацтва в 1861 році, яке дало поштовх для розвитку капіталістичних відносин в Російській імперії. Про злиденне життя населення говорить і той факт, що в 1865 в Оженині нараховувалося 128 селян, які мали 235 га землі, а один поміщик — 513 га.
Викупні платежі важким тягарем лягли на плечі зубожілих селян. Низького врожаю, який збирав селянин на своїй невеличкій ниві, далеко не завжди вистачало для того, щоб прогодувати сім'ю. Ціни ж на робочу силу в Острозькому повіті, до якого входив і Оженин у 1886 році, були: під час посіву хлібів робітнику з конем платили 60 копійок, без коня — 30 копійок у день. По 20 копійок отримували жінки. Деякі селяни наймалися на підприємства, які в той час почали виникати на Волині. Частина їх знаходила заробіток на будівництві залізниці Київ-Брест, яка прокладалась через Оженин. У 1873 році було побудовано залізничну станцію, яка одержала назву села; в 1933 році її перейменовано в станцію Острог.
Через неї вивозили , пшеницю, цукор, в Оженин прибували сіль, залізо, сталь, тютюн, вугілля, знаряддя землеробства. Побудова залізниці дала новий поштовх для розвитку економіки села. З 1879 по 1883 рік з Оженина в середньому щорічно відправлялось понад 244 тис. пудів вантажів, прибувало — понад 112 тис. пудів; виїхав 12 501 пасажир.
Важке матеріальне становище погіршувалось численними податками. Селянам доводилося сплачувати подушне, державний, земельний податки, земські та страхові збори. Селяни також утримували і церковно-приходську школу, яка тут відкрилась 20 жовтня 1884 року і працювала в громадському приміщенні. На утримання вчителя щорічно селяни збирали по 100 карбованців. У школі тоді навчалось 25 хлопчиків і 2 дівчинки. Це були діти заможних селян. Діти бідняків майже не ходили до школи — треба було допомагати батькам по господарству, а більшість не мала в що одягтись.
Селяни не мирилися зі своїм злиденним життям, політичним та національним безправ'ям. У грудні 1905 року робітники станції Острог підтримали Всеросійський страйк залізничників. Революційними настроями були охоплені і селяни. Село Оженин тоді входило до Острозького повіту Хорівської волості і налічувало 132 двори і 674 жителі.
Минали роки. Збільшувалась кількість селянських дворів і зменшувались земельні наділи. В 1914 році в селі Оженин налічувалось 300 дрібних селянських господарств. Велике господарство Єловицького налічувало понад 600 гектарів орної землі, 400 гектарів луків, пасовищ і лісу. В той же час селянські господарства мали 531 га, або в середньому 0,5 га на душу. До того ж, ця земля нерівномірно розподілялась серед селянських господарств. Одні, заможні, мали по 12 га. Але таких було мало. Основна маса зовсім не мала землі, або обробляла по одному-два гектари. Погані знаряддя обробітку — рало та дерев'яна борона, низька агротехніка не могли забезпечити високих врожаїв. Крім того більше половини господарств не мали коней.
Перша світова війна принесла велике горе та лихо жителям Оженина. Більше половини працездатних чоловіків було мобілізовано на фронт. Царська влада забрала і реквізувала в селян всіх коней, виганяла маси людей на будівництво укріплень, окопні роботи тощо. І саме в цей час у березні 1915 року влада вирішила перевести селян на відрубні та хутірні дільниці. Але селянки відмовились від цього, вийшли на поле і не допустили землеміра до роботи, заявивши, щоб цю справу залишили до повернення чоловіків з фронту.
Начальник Волинського губернського жандармського управління у своєму рапорті називає агітаторів по цій справі — Іллю Драбенюка, Мирона Ярмолюка, Артема Кондратишена, Опанаса Дмитрука.
Українська революція
У 1917 році до Оженина дійшла звістка про Лютневу революцію. 1917 році в селі проголошено владу Української Народної Республіки.
У травні 1919 року в районі Оженина відбувалися сутички між армією УНР і більшовицькими військами. В серпні 1919 року село було захоплене польськими військами. Влітку 1920 року Оженин став ареною боїв будьонівців та поляків.
Історичні обставини склалися так, що територія Західної Волині, у тому числі й Оженин, відійшли з осені 1920 року до Польщі.
Польська республіка
Село відносилось до Хорівської волості Острозького повіту Волинського воєводства. У селі на 30 вересня 1921 року було 155 житлових будинків і проживало 865 жителів.
Як і на всіх західноукраїнських землях, селяни Оженина зазнавали важкого національного і соціального гніту. Про зубожіння основної маси селян свідчать відомості про їхнє землекористування. Більшість селянських господарств Оженина мало невеликі земельні ділянки в 1—2 га. Придбати ще селянин не міг, бо 1 га коштував 1100—1200 злотих, а один центнер зерна — лише 13—15 злотих. Ціни ж на сільськогосподарські продукти весь час падали. Так у 1932 році ціна малої свині становила від 50 грошів до 4 злотих, великої — 30 злотих, корови — 60—75 злотих, віз моркви коштував 4 злоті, літр олії — 3 злотих, одне яйце — 6 грошів. До того ж дошкуляла селянам і надмірна кількість податків, яких налічували до 70 видів.
Крім поземельного податку, з них стягували на самоврядування, маєтковий, зрівняльний, оподатковувалась кожна голова худоби, кожне плодоносне дерево.
Селяни сплачували також численні мита: за в'їзд до міста, за користування мостом, за одержання того чи іншого свідоцтва, за право забивати худобу. Важким тягарем лягали на плечі трудящих різні штрафи, шляхова повинність та інші примусові роботи. Все це вкрай розоряли селянські господарства. Польський сейм встановив ще й такі нові податки: кризовий податок 5-4 %, скасування прогресії і дегресії, тобто зменшення податку поміщикам та куркулям, та збільшення його для визискуваних селян збільшення гербових оплат на 40 %, поштових оплат, податок на звільнення від військової служби, податок по 4 кг картоплі і 1 кг збіжжя для безробітних, звільнення з роботи в промисловості всіх, хто походить з села (якщо вони мають тільки кілька квадратних метрів землі).
За несплату селянами податку пан конфіскував їх майно. Господарства поступово розорялися, безземелля, низька продуктивність господарств призводило до того, що більшість селян не доїдала, а інколи і просто голодували. Після сплати всіх податків і повинностей переважній більшості селян хліба не вистачало до нового урожаю.
Не витримуючи злиднів і голоду, деякі селяни кидали свої господарства і в пошуках кращої долі емігрували за кордон — переважно до США і Канади. Так з Оженина виїхало кілька сімей.
Низькою була оплата селян. Наймит отримував 100—120 злотих річно. Поденні робітники заробляли ще менше. Їх грошова заробітна плата коливалась, у залежності від категорії робітників, від 70 грошів до 2 злотих за день.
Соціальний гніт доповнювався і політичним безправ'ям і національним гнобленням. Одержати кваліфіковану роботу українець не міг, не прийнявши католицької віри. Українців не приймали на роботу, їх беззаконно звільняли. Особливо багато звільнили залізничників-українців весною 1921 року, коли залізнична лінія Радзівілів-Здолбунів-Оженин відійшла з Львівської у Радзивілівську дирекцію залізниць. У квітні цього року адміністрація залізниці перед видачею заробітної плати примусила залізничників дати розписки про те, що вони не будуть мати ніяких претензій у випадку їх звільнення за скороченням штатів. І як наслідок — з 40 сімей, які працювали на станції Оженин, українських було лише п'ять.
Багато жителів працювали на будівництві шосейної дороги Оженин-Острог. Оплата праці була низькою, через що дорога будувалась повільно. З 1923 по 1927 рік прокладено було лише 75 кілометрів. На її будівництво місцеве самоврядування відпустило 90 тисяч злотих. З 1928 року почав курсувати автобус Оженин-Острог. Але ним могли користуватись лише багачі, бо оплата за проїзд була високою. В 1928 році в Оженині почали працювати пошта і телеграф.
У травні 1924 року в Оженині, як і в інших селах Острозького повіту, побувала каральна експедиція в складі 40 поліцейських і військового загону уланів. Експедиція розшукувала якийсь таємний склад зброї і військові речі. Методи, якими користувались у своїй роботі члени цієї експедиції, були нечувано образливі. Село оточили солдати, нікого з нього не випускали, невинних затриманих жахливо били.
В околицях Оженина діяли диверсійні партизанські загони, які боролися проти польського засилля. Так у 1924 році партизанський загін зробив наліт на село Стадники, що нині належить до Оженинської сільської ради. []
Не турбувались польська влада і про розвиток культури і освіти села. Клубу не було, бібліотеки теж. У шкільній бібліотеці можна було взяти книги, але польською мовою. Деякий час в селі діяла читальня «Просвіти». У ній налічувалось кілька десятків книг українських, російських письменників. Але її незабаром закрили.
У 1936 році в Оженині було 150 господарств, 832 жителі.
Друга світова війна
У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова — Ріббентропа, село захоплено СРСР.
У селі було утворено тимчасовий комітет, який очолив безземельний селянин Іван Францович Сорочинський. Відбулися вибори на Народні Збори Західної України. Депутатом від села Оженин була колишня селянка-наймичка з села Стадник . Вона виступала на Народних Зборах у Львові, а пізніше на позачерговій сесії Верховної Ради СРСР.
У січні 1940 році в Оженині було утворено сільську раду. В грудні 1940 відбулися вибори до місцевих рад. Цього ж року утворилась комсомольська організація, секретарем якої було вибрано Олександра Юрченка.
У селі було роздано 332 га поміщицької землі 182 малоземельним і безземельним дворам, а на 5 грудня 1940 у селі 182 двори мали у своєму користуванні 529.5 га землі, у тому числі 419.6 га — орної.
У лютому 1941 року 20 господарств об'єднали в колгосп, який назвали ім. Ворошилова. У березні 1941 року в колгоспі був 161 га землі 12 пар коней. Поля допомагали засівати трактори Оженинської МТС, яка була організована у 1940 році в колишньому маєтку Єловицького.
На 1 січня 1941 року МТС мала 9 тракторів,1 автомашину, 20 тракторних плугів,4 тракторних сівалки, 4 жатки 7 молотарок. На кінець 1941 року в колгоспі було засіяно 63 % площ, відведених під ярі.
Сталися зміни і культурному житті села. В Оженині почала працювати семирічна школа. У сільському клубу, який відкрив двері на початку 1940 року, в одному з колишніх приміщень маєтку пана Єловицького, почали працювати гуртки художньої самодіяльності.
3 липня 1941 року в Оженин увійшли гітлерівці.
Німці забрали 196 корів, 12 коней, 34 свині, птицю. Гітлерівці жорстоко карали за найменшу спробу опору, намагалися розпалити ворожнечу між поляками та українцями, які проживали в селі. Сваволя німців викликала впертий опір жителів Оженина.
Недалеко від сіл Теремне і Оженин вели бойові дії проти гітлерівців комуністичні загони з'єднання А. З. Одухи.
В самому селі діяла підпільна комуністична група, організована на початку 1942 року і яка ввійшла до складу Острозької підпільної організації. Наприкінці року група вже налічувала 40 чоловік. Очолював її заступник голови Острозького підпільного комітету К. М. Дмитрук. Для безпеки і кращого спостереження за рухом поїздів через станцію Острог Дмитрук влаштувався на залізничній станції Острог села Оженин в пункт заготзерна. Згодом до підпільної роботи він залучив техніка В. Г. Бузюна, який жив на станції і міг спостерігати за рухом поїздів у ночі. Таким чином, спостереження велися цілодобово. Розвідувальні дані передавали в Острозький підпільний комітет, а потім партизанському загонові А. З. Одухи. Підпільники всіляко шкодили німцям, засипали пісок у букси вагонів, вантажили їх піском, сміттям, битим склом замість зерна, робили в підлозі отвори тощо. У 1942 році на північно-західній околиці села було пущено під укіс німецький ешелон із спорядженням. У липні 1943 року К. М. Дмитрук разом з В. Г. Бузюном і робітником пункту заготзерна М.Шведом зібрали розвідувальні дані про розташування вогневих точок на залізничній лінії, стан охорони залізничного мосту через р. Горинь, що поблизу села Бродова. Після відповідної підготовки диверсійна група загону Д. М. Медведєва підірвала міст. Протягом двох тижнів рух ворожих поїздів на залізниці Здолбунів-Шепетівка було перервано.
У січні 1944 року війська І-го Українського фронту (командувач — генерал армії М. Ф. Ватутін), розгортаючи Рівне-Луцьку наступальну операцію проти німців, розпочали бої на підступах до Оженина. 28 січня 1944 року 870-й стрілецький полк 287-ї стрілецької дивізії Червоної Армії обійшов село, де знаходився вузол опору німців, з півдня через ліс. Залишивши в районі Оженина один стрілецький для прикриття дій головних сил з тилу, командир полку підполковник А. Г. Писарєв двома батальйонами почав розвивати наступ вздовж залізниці на Здолбунів. Гарнізон гітлерівців в Оженині силою до двох піхотних батальйонів, щоб уникнути загрози оточення, спішно залишив село. 5 лютого 1944 року Оженин було захоплено радянськими військами.
85 жителів села було примусово мобілізовано до лав Червоної Армії. 46 з них загинуло. Серед них — Є. С. Барбанюк, П. І. Кондратюк, С. С. Войчук та ін.
Радянська окупація
У лютому 1944 відновила свою роботу сільська рада. Насамперед вона розподілила між селянами 150 гектарів поміщицької землі, яку під час окупації відібрали гітлерівці. Члени земельної комісії спрямували свої зусилля на вчасне виконання весняно-польових робіт. Почала ремонтувати приміщення і техніку Оженинська МТС. У 1944 році на її відбудову держава відпустила 40 тис. крб. МТС уклала договори з селянськими господарствами — родинами червоноармійців, інвалідів Другої Світової війни та бідняцькими господарствами на виконання тракторних робіт.
Оженинська сільрада виступила ініціатором змагання за збирання урожаю протягом 6 днів, за вчасний обмолот і виконання хлібозаготівель. Взявши шефство над шахтою ім. 1-го травня в Донбасі, сільрада вирішила надіслати шахтарям продукти. За прикладом Оженинської сільради всі сільради району передали колективу підшефної шахти значну кількість продуктів. Шахтарі у свою відповідь дали слово видобути понад план 200 тонн вугілля і надіслати його в район.
Поступово налагоджувалося мирне життя. В 1045 році держава виділила 30 кубометрів лісоматеріалу для будівництва хат родинам військовослужбовців, демобілізованим, виділено селянам майже 150 га землі.
Силами громадськості було відремонтовано приміщення семирічної школи і всі діти шкільного віку сіли за парти. На потреби школи держава відпустила у 1946 році майже 31 тис. крб., на навчання по ліквідації неписьменності та малописьменності — 1,8 тис. крб.
Сільську бібліотеку та клуб було вирішено відкрити наприкінці 1945 року. Сільська рада асигнувала на їх утримання близько 12 тис. крб.
Наприкінці 1948 року 12 селянських господарств подали заяви про вступ до колгоспу, а 29 березня 1949 року колгосп ім. Ворошилова було відновлено. 10 жовтня 1950 року колгоспи ім. Енгельса (Високого хутора) та ім. Свердлова (села Бродова) об'єдналися з колгоспом ім. Ворошилова. У 1951 році створено колгоспну партійну організацію. У вересні 1957 року колгосп назвали ім'ям Богдана Хмельницького, а з об'єднанням його у 1959 році з артіллю «Дружба» села Краєва він одержав назву «Червона зірка».
Водночас розвивалась і промисловість. У селі працювали відділення райоб'єднання «Сільгосптехніки», хлібоприймальний пункт, пункт заготзерна, залізнична станція, лісосклад, хлібозавод.
У 1967 році на території Оженина почав працювати Острозький плодоконсервний завод, у 1968 — Острозький цукровий завод. На його будівництві поряд з українцями трудились росіяни, грузини, білоруси, молдавани. Різні машини, прилади, транспортери та інше устаткування привозили з Чехословаччини, Угорщини, Болгарії, Югославії, НДР. Потужність цукрового заводу — 30 тис. центнерів переробки буряків на добу. Під час сезону цукроваріння на ньому працювало 1200 чоловік, у ремонтний період 600—700 чоловік.
Плодоконсервний завод мав цехи: консервний, безалкогольний і консервно-засолочний. Потужність заводу становила 6 млн умовних банок консервів на рік. На заводі працювало 340—380 чоловік, в осінньо-зимовий сезон до 580 чоловік.
Середня загальноосвітня школа була збудована 1968 року.
З 1964 року село одержує струм із Добротвірської ДРЕС. Є два відділення зв'язку. За роки восьмої п'ятирічки тут збудовано 146 житлових будинків, кілька типових три і чотириповерхових будинки.
Незалежна Україна
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
Після здобуття Україною незалежності потреба у великих і потужних заводах відпала і як наслідок у 1998 році закрився хлібозавод, а у 2001 році — плодоконсервний. Цукровий завод працює не на повну потужність.
В селі діє парафія ПЦУ.
Оженинська ЗОШ № 2
З 1884 року в селі працювала церковно-парафіяльна школа. На утримання вчителя селяни збирали щороку до 100 крб. У школі налічувалося 25-30 дітей.
До 1924 року школа складалася з 4-х класів. Два класи вчилися зранку, а два класи — після обіду. Школою завідував священник Федір Кушевич. Учнів вчили церковному співу, грі на скрипці, мандоліні. В 1924 році Польща присилала своїх вчителів. Навчання ведеться тільки польською мовою. Учитель О. В. Влодик змушений залишити школу.
1928 року як свідчать жителі села Оженин, вчилися по книжці «Зірка». Польської мови навчала пані Козловська Аделя, української — пані Німчукова Кароліна, арифметики — пані Кобилянська, «Слово Боже» вів священник Люткевич.
З 1 жовтня 1939 року до 22 червня 1941 року організатором і директором першої семирічної школи був В. Я. Щепцов. Школа знаходилася в старих панських покоях.
В часи німецької окупації 1942—1943 рр. школа також діяла. Директором цієї школи був Шаповал Григорій Петрович. Радянська школа була відновлена в 1946 р. директор школи — Мартинюк Яків Михайлович. В 1947 році відбувся ІІ випуск школи семирічки. За 1949—1959 рр. зі стін Оженинської семирічної школи вийшло 42 випускники.
В 1951 році стіни рідної школи покинули 43 учні. Директором на той час був Виговський. В 50-х роках на місці колишнього костелу була створена школа.
В 1960 році школа стала восьмирічною. Директором школи був Батура Іван Артемович. У 1986 році побудоване нове приміщення школи. В 1987 році школа стає середньою, її директором була Чубай Марія Констянтинівна. Назву Оженинська ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 отримала в 2000 році. Зараз у школі навчається 427 учнів. Мережа школи становить 18 класів. З 2007 року в школі запроваджено профільне навчання у 10 — 11 класах: фізико-математичний та суспільно-гуманітарні профілі.
Для всебічного розвитку школярів обладнано: навчальні класи, кабінети початкових класів, майстерня, спортивний зал, актовий зал, комп'ютерний клас, бібліотеку.
Досить широко розвинута гурткова робота. Діють такі гуртки: історико-краєзнавчий, вокальний, народні музики, християнська етика, вишиванка, туристичний, козацький гарт, художньо-графічний.
З 1990 по 2010 рік школа випустила 37 медалістів: 28 — золота медаль; 9 — срібна медаль.
Випускники школи:
- П. А. Влодик — проректор волинської духовної семінарії, знавець семи мов, працював 6 років в Берліні, 8 років у Канаді.
- Г. Ф. Марискевич — кандидат історичних наук, доцент Львівського університету.
- Ф. А. Жогло — професор Львівського медінституту.
- С. Л. Савіч — кандидат хімічних наук, доцент Одеського національного політехнічного університету
Відомі люди
Народилися
- Микола Бендюк (нар. 7 березня 1967) — український художник-реставратор, мистецтвознавець, краєзнавець, історик, науковець, колекціонер, громадський діяч.
- Олег Жох (нар. 13 жовтня 1992) — український рукоборець, семиразовий переможець чемпіонату світу, триразовий переможець і бронзовий призер чемпіонатів Європи у різних вагових категорях. Заслужений майстер спорту України (2012).
- Антоніна Немирич з Єловицьких — поетеса, писала польською мовою
Примітки
- . «Рівне Вечірнє». Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 26 лютого 2013.
Джерела
- Ożenin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 794. (пол.).— S. 794—795. (пол.)
Посилання
- Погода в селі Оженин
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ozhe nin selo v Ukrayini v Ostrozkij miskij gromadi Rivnenskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti Naselennya stanovit 4879 osib Do 1939 roku pid vladoyu Polshi miscevij pan Yalovickij selo Ozhenin Gerb Krayina Ukrayina Oblast Rivnenska oblast Rajon Rivnenskij rajon Gromada Ostrozka miska gromada Osnovni dani Zasnovane 1534 Naselennya 4879 Plosha 5 23 km Gustota naselennya 913 38 osib km Poshtovij indeks 35820 Telefonnij kod 380 3654 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 26 31 pn sh 26 28 59 sh d H G O Serednya visota nad rivnem morya 208 m Najblizhcha zaliznichna stanciya Ostrog Misceva vlada Adresa radi 35820 Rivnenska obl Rivnenskij r n Ostrozka gromada s Ozhenin vul Shkilna 1 Karta Ozhenin Ozhenin Mapa Ozhenin u Vikishovishi U Ozhenini roztashovani Zaliznichna stanciya Ostrog Cukrovij zavod Agrocentr Galnaftohim Plosha sela 5758 ga Roztashovanij na shilah vibalku po dnu yakogo protikaye nevelichkij bezimennij strumok Shosejna doroga spoluchaye jogo z rajcentrom m Ostrogom za 12 kilometriv na pivden vid sela i oblasnim centrom Z m Rivne selo zv yazane takozh zalizniceyu Za dva kilometri vid Ozhenina protikaye Gorin po obidva boki yakoyi zeleniyut shiroki luki Iz zahodu selo otochuyut lisi IstoriyaCej rozdil potribno povnistyu perepisati vidpovidno do standartiv yakosti Vikipediyi Vi mozhete dopomogti pererobivshi jogo Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin Zasnuvannya sela Pam yatnik voyinam odnoselchanam s Ozhenin jpg Chas zasnuvannya sela nevidomij Za odnimi perekazami nazva jogo pohodit vid togo sho v navkolishnih lisah bulo bagato ozhini Insha rozpovidaye pro te sho u pana yakij volodiv selom buv sin chi dochka yakomu dovgij chas ne vdavalosya ni na komu ozhenitisya I ot koli cya podiya stalasya batko na radoshah podaruvav molodyatam selo yake i nazvav Ozhenin Velike Knyazivstvo Litovske Vpershe Ozhenin zgaduyetsya v akti datovanomu 1 lipnya 1534 roku V nomu jdetsya pro te sho knyaz Andrij Yurijovich Yurovich Zaslavskij vidpisav knyazyu Illi Ostrozkomu chastinu svoyih mayetkiv u selah Verhovi ta v Ozhenini z lyudmi i polyami i sinozhatyami z lisami i borami i dibrovami i ozerami i daninami groshovimi i medovimi i kunichnimi i z bobrovimi gonami i z lovami zvirinimi i ptashinimi i z stavami i z vsima pozhitkami Na toj chas Ozhenin vhodiv do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo Rich Pospolita ta polsko ukrayinska vijna Za Lyublinskoyu uniyeyu 1569 roku vidijshov do Rechi Pospolitoyi Stanovishe selyan znachno pogirshilosya Posilivsya yih socialnij i nacionalnij gnit Osoblivo nesterpnim vin stav z drugoyi polovini XVI st koli Ozhenin stav nalezhati knyazyam Zaslavskim Krim cogo vazhke stanovishe selyan pogirshuvali spustoshlivi nabigi tatar i feodalni mizhusobici Tak u 1583 roci Ozhenin buv zakladenij jogo vlasnikom Mihajlom Zaslavskim za kilka tisyach kop litovskih groshej Yanu Komnickomu Ale v comu zh roci Zaslavskij siloyu vidnyav nazad mayetok Ozhenin Sprava dijshla do sudovogo rozglyadu Cherez te sho Zaslavskij ne pidkorivsya rishennyu sudu i ne vijshov z Ozhenina na selo zahishayuchi interesi Komnickogo rushila povitova shlyahta razom z Luckim namisnikom Prote Zaslavskij zustriv yih postrilami U cyu spravu vtrutivsya polskij korol Stefan Batorij yakij svoyim ukazom 20 chervnya 1583 roku zobov yazav kremeneckogo Volodimirskogo i Luckogo starost opolchiti shlyahtu vsogo Volinskogo voyevodstva i rushiti na mayetok Zaslavskogo shob siloyu zbroyi povernuti Ozhenin Yanu Komnickogo Cherez kilka misyaciv a same 29 veresnya 1583 roku knyaz Mihajlo Zaslavskij prodav Ozhenin razom iz selom Stadniki a cej 10 lipnya 1590 roku v m Lucku pidpisav akt prodazhu Ozhenina i Stadnikiv Ostannij 30 lipnya 1629 roku pereprodav ci sela Danilu Bozhenec Yelovickomu pidkomoriyu kremeneckomu nastupni pokolinnya yakogo volodili Ozheninom do 1939 roku V cej chas Ozhenin buv porivnyano nevelikim selom u nomu narahovuvalos vsogo 51 dim i naselennya trohi bilshe 300 cholovik Formi ekspluataciyi naselennya vlasnikami sela bula podibna do tih yaki v cej chas panuvali po vsij Volini Tomu v seli pochalas gostra antifeodalna borotba Osoblivoyi gostroti vona nabula v period ukrayinsko polskoyi vijni pid provodom Bogdana Hmelnickogo V rajoni Ozhenina diyali zagoni povstanciv yaki rozpravlyalisya z shlyahtoyu Tak pidkomorij Yelovickij zvernuvsya 13 kvitnya 1649 roku v uryad grodskij u m Volodimiri iz zayavoyu u yakij rozpovidav sho selyani Horova i mishani Ostroga na choli z Lyubkom Konovalom pokozachilis i napali na jogo mayetki Stadniki i Ozhenin znishili panskij arhiv dokumenti na volodinnya zemleyu vse jogo majno Selyanske zh majno ne poterpilo Naprikinci XVIII st bulo zrujnovano i Ozheninskij zamok Pislya vizvolnoyi vijni Ozhenin zalishivsya u skladi Polshi Selyani ne mirilisya z zhorstokim gnitom Voni napadali na pomishicki mayetki rubali panskij lis znishuvali panski posivi Z rozvitkom tovarno groshovih vidnosin posilivsya feodalnij i religijnij gnit Poryad z ekonomichnim zakabalennyam polska vlada razom z katolickim duhovenstvom namagalisya misceve naselennya Tak u 1728 roci pomishik Francishek Yelovickij yakomu nalezhav todi Ozhenin pridbav u Rimi ikonu Bozhoyi Materi ta vstanoviv yiyi v greko katolickomu kosteli kudi primushuvav hoditi misceve naselennya yake comu chinilo opir Koli naselennya zhilo v nadzvichajno vazhkih umovah to vlasnik sela Stanislav Yelovickij u pershij polovini XVIII st buduye v seli palac u stavropolskomu stili z klasichnim yakij spiravsya na doricki koloni Rosijska imperiya Pislya tretogo podilu Polshi v 1795 roci Ozhenin razom iz usiyeyu Zahidnoyu Volinnyu uvijshov do skladu carskoyi Rosiyi Naprikinci XVIII st Ozhenin zalishavsya nevelikim selom V nomu v 1798 roci nalichuvalos 63 dvori ta 451 zhiteliv Misceve selyanstvo prodovzhuvalo zhiti u zlidnyah i bezprav yi Kripakiv nezvazhayuchi na chislenni skargi do zemskogo sudu zhorstoko ekspluatuvali polski j rosijski pomishiki Feodalna derzhava yiyi pravovi ustanovi zahishali interesi dvoryan ne obmezhuvali svavoli panskih upraviteliv posesoriv i ekonomiv 17 lyutogo 1840 roku ekonom iz dvoryan Mikola Didkovskij trimav na holodi v kolodi rozdyagnenogo za nepokirnist selyanina kripaka T Prokopchuka biv jogo kanchukom paliceyu kulakami j nogami pogrozhuvav ubiti abo zaslati v Sibir Vid zhorstokih tortur Prokopchuk pomer Inshi kripaki yakih takozh katuvav ekonom zalishalisya kalikami vtratili zdorov ya Za rozporyadzhennyam general gubernatora Kiyivskoyi Podilskoyi i Volinskoyi guberniyi bulo virisheno vchiniti sud na pravoporushnika ekonoma M Didkovskogo shob v yakijs miri vgamuvati oburennya selyan vchinkami cogo kata dvoryanina Odnak suddi zrobili vse vid nih zalezhne shob vipravdati vbivcyu Sudova procedura tyagnulasya 2 roki i 10 misyaciv Tilki 22 grudnya 1842 roku Volinska palata kriminalnogo sudu nadislala Volinskomu gubernskomu pravlinnyu dokument u yakomu rekomenduvalos pozbaviti voli M Didkovskogo na dva tizhni 1855 kripak Ivan Stecyuk skarzhivsya gubernatoru Volinskoyi guberniyi na znushannya pomishika Yelovickogo nad selyanami v Ozhenini Ne stalos pomitnih zmin v ekonomichnomu stanovishi selyan i pislya skasuvannya kripactva v 1861 roci yake dalo poshtovh dlya rozvitku kapitalistichnih vidnosin v Rosijskij imperiyi Pro zlidenne zhittya naselennya govorit i toj fakt sho v 1865 v Ozhenini narahovuvalosya 128 selyan yaki mali 235 ga zemli a odin pomishik 513 ga Vikupni platezhi vazhkim tyagarem lyagli na plechi zubozhilih selyan Nizkogo vrozhayu yakij zbirav selyanin na svoyij nevelichkij nivi daleko ne zavzhdi vistachalo dlya togo shob progoduvati sim yu Cini zh na robochu silu v Ostrozkomu poviti do yakogo vhodiv i Ozhenin u 1886 roci buli pid chas posivu hlibiv robitniku z konem platili 60 kopijok bez konya 30 kopijok u den Po 20 kopijok otrimuvali zhinki Deyaki selyani najmalisya na pidpriyemstva yaki v toj chas pochali vinikati na Volini Chastina yih znahodila zarobitok na budivnictvi zaliznici Kiyiv Brest yaka prokladalas cherez Ozhenin U 1873 roci bulo pobudovano zaliznichnu stanciyu yaka oderzhala nazvu sela v 1933 roci yiyi perejmenovano v stanciyu Ostrog Cherez neyi vivozili pshenicyu cukor v Ozhenin pribuvali sil zalizo stal tyutyun vugillya znaryaddya zemlerobstva Pobudova zaliznici dala novij poshtovh dlya rozvitku ekonomiki sela Z 1879 po 1883 rik z Ozhenina v serednomu shorichno vidpravlyalos ponad 244 tis pudiv vantazhiv pribuvalo ponad 112 tis pudiv viyihav 12 501 pasazhir Vazhke materialne stanovishe pogirshuvalos chislennimi podatkami Selyanam dovodilosya splachuvati podushne derzhavnij zemelnij podatki zemski ta strahovi zbori Selyani takozh utrimuvali i cerkovno prihodsku shkolu yaka tut vidkrilas 20 zhovtnya 1884 roku i pracyuvala v gromadskomu primishenni Na utrimannya vchitelya shorichno selyani zbirali po 100 karbovanciv U shkoli todi navchalos 25 hlopchikiv i 2 divchinki Ce buli diti zamozhnih selyan Diti bidnyakiv majzhe ne hodili do shkoli treba bulo dopomagati batkam po gospodarstvu a bilshist ne mala v sho odyagtis Selyani ne mirilisya zi svoyim zlidennim zhittyam politichnim ta nacionalnim bezprav yam U grudni 1905 roku robitniki stanciyi Ostrog pidtrimali Vserosijskij strajk zaliznichnikiv Revolyucijnimi nastroyami buli ohopleni i selyani Selo Ozhenin todi vhodilo do Ostrozkogo povitu Horivskoyi volosti i nalichuvalo 132 dvori i 674 zhiteli Minali roki Zbilshuvalas kilkist selyanskih dvoriv i zmenshuvalis zemelni nadili V 1914 roci v seli Ozhenin nalichuvalos 300 dribnih selyanskih gospodarstv Velike gospodarstvo Yelovickogo nalichuvalo ponad 600 gektariv ornoyi zemli 400 gektariv lukiv pasovish i lisu V toj zhe chas selyanski gospodarstva mali 531 ga abo v serednomu 0 5 ga na dushu Do togo zh cya zemlya nerivnomirno rozpodilyalas sered selyanskih gospodarstv Odni zamozhni mali po 12 ga Ale takih bulo malo Osnovna masa zovsim ne mala zemli abo obroblyala po odnomu dva gektari Pogani znaryaddya obrobitku ralo ta derev yana borona nizka agrotehnika ne mogli zabezpechiti visokih vrozhayiv Krim togo bilshe polovini gospodarstv ne mali konej Persha svitova vijna prinesla velike gore ta liho zhitelyam Ozhenina Bilshe polovini pracezdatnih cholovikiv bulo mobilizovano na front Carska vlada zabrala i rekvizuvala v selyan vsih konej viganyala masi lyudej na budivnictvo ukriplen okopni roboti tosho I same v cej chas u berezni 1915 roku vlada virishila perevesti selyan na vidrubni ta hutirni dilnici Ale selyanki vidmovilis vid cogo vijshli na pole i ne dopustili zemlemira do roboti zayavivshi shob cyu spravu zalishili do povernennya cholovikiv z frontu Nachalnik Volinskogo gubernskogo zhandarmskogo upravlinnya u svoyemu raporti nazivaye agitatoriv po cij spravi Illyu Drabenyuka Mirona Yarmolyuka Artema Kondratishena Opanasa Dmitruka Ukrayinska revolyuciya U 1917 roci do Ozhenina dijshla zvistka pro Lyutnevu revolyuciyu 1917 roci v seli progolosheno vladu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki U travni 1919 roku v rajoni Ozhenina vidbuvalisya sutichki mizh armiyeyu UNR i bilshovickimi vijskami V serpni 1919 roku selo bulo zahoplene polskimi vijskami Vlitku 1920 roku Ozhenin stav arenoyu boyiv budonivciv ta polyakiv Istorichni obstavini sklalisya tak sho teritoriya Zahidnoyi Volini u tomu chisli j Ozhenin vidijshli z oseni 1920 roku do Polshi Polska respublika Selo vidnosilos do Horivskoyi volosti Ostrozkogo povitu Volinskogo voyevodstva U seli na 30 veresnya 1921 roku bulo 155 zhitlovih budinkiv i prozhivalo 865 zhiteliv Yak i na vsih zahidnoukrayinskih zemlyah selyani Ozhenina zaznavali vazhkogo nacionalnogo i socialnogo gnitu Pro zubozhinnya osnovnoyi masi selyan svidchat vidomosti pro yihnye zemlekoristuvannya Bilshist selyanskih gospodarstv Ozhenina malo neveliki zemelni dilyanki v 1 2 ga Pridbati she selyanin ne mig bo 1 ga koshtuvav 1100 1200 zlotih a odin centner zerna lishe 13 15 zlotih Cini zh na silskogospodarski produkti ves chas padali Tak u 1932 roci cina maloyi svini stanovila vid 50 groshiv do 4 zlotih velikoyi 30 zlotih korovi 60 75 zlotih viz morkvi koshtuvav 4 zloti litr oliyi 3 zlotih odne yajce 6 groshiv Do togo zh doshkulyala selyanam i nadmirna kilkist podatkiv yakih nalichuvali do 70 vidiv Krim pozemelnogo podatku z nih styaguvali na samovryaduvannya mayetkovij zrivnyalnij opodatkovuvalas kozhna golova hudobi kozhne plodonosne derevo Selyani splachuvali takozh chislenni mita za v yizd do mista za koristuvannya mostom za oderzhannya togo chi inshogo svidoctva za pravo zabivati hudobu Vazhkim tyagarem lyagali na plechi trudyashih rizni shtrafi shlyahova povinnist ta inshi primusovi roboti Vse ce vkraj rozoryali selyanski gospodarstva Polskij sejm vstanoviv she j taki novi podatki krizovij podatok 5 4 skasuvannya progresiyi i degresiyi tobto zmenshennya podatku pomishikam ta kurkulyam ta zbilshennya jogo dlya viziskuvanih selyan zbilshennya gerbovih oplat na 40 poshtovih oplat podatok na zvilnennya vid vijskovoyi sluzhbi podatok po 4 kg kartopli i 1 kg zbizhzhya dlya bezrobitnih zvilnennya z roboti v promislovosti vsih hto pohodit z sela yaksho voni mayut tilki kilka kvadratnih metriv zemli Za nesplatu selyanami podatku pan konfiskuvav yih majno Gospodarstva postupovo rozoryalisya bezzemellya nizka produktivnist gospodarstv prizvodilo do togo sho bilshist selyan ne doyidala a inkoli i prosto goloduvali Pislya splati vsih podatkiv i povinnostej perevazhnij bilshosti selyan hliba ne vistachalo do novogo urozhayu Ne vitrimuyuchi zlidniv i golodu deyaki selyani kidali svoyi gospodarstva i v poshukah krashoyi doli emigruvali za kordon perevazhno do SShA i Kanadi Tak z Ozhenina viyihalo kilka simej Nizkoyu bula oplata selyan Najmit otrimuvav 100 120 zlotih richno Podenni robitniki zaroblyali she menshe Yih groshova zarobitna plata kolivalas u zalezhnosti vid kategoriyi robitnikiv vid 70 groshiv do 2 zlotih za den Socialnij gnit dopovnyuvavsya i politichnim bezprav yam i nacionalnim gnoblennyam Oderzhati kvalifikovanu robotu ukrayinec ne mig ne prijnyavshi katolickoyi viri Ukrayinciv ne prijmali na robotu yih bezzakonno zvilnyali Osoblivo bagato zvilnili zaliznichnikiv ukrayinciv vesnoyu 1921 roku koli zaliznichna liniya Radziviliv Zdolbuniv Ozhenin vidijshla z Lvivskoyi u Radzivilivsku direkciyu zaliznic U kvitni cogo roku administraciya zaliznici pered vidacheyu zarobitnoyi plati primusila zaliznichnikiv dati rozpiski pro te sho voni ne budut mati niyakih pretenzij u vipadku yih zvilnennya za skorochennyam shtativ I yak naslidok z 40 simej yaki pracyuvali na stanciyi Ozhenin ukrayinskih bulo lishe p yat Bagato zhiteliv pracyuvali na budivnictvi shosejnoyi dorogi Ozhenin Ostrog Oplata praci bula nizkoyu cherez sho doroga buduvalas povilno Z 1923 po 1927 rik prokladeno bulo lishe 75 kilometriv Na yiyi budivnictvo misceve samovryaduvannya vidpustilo 90 tisyach zlotih Z 1928 roku pochav kursuvati avtobus Ozhenin Ostrog Ale nim mogli koristuvatis lishe bagachi bo oplata za proyizd bula visokoyu V 1928 roci v Ozhenini pochali pracyuvati poshta i telegraf U travni 1924 roku v Ozhenini yak i v inshih selah Ostrozkogo povitu pobuvala karalna ekspediciya v skladi 40 policejskih i vijskovogo zagonu ulaniv Ekspediciya rozshukuvala yakijs tayemnij sklad zbroyi i vijskovi rechi Metodi yakimi koristuvalis u svoyij roboti chleni ciyeyi ekspediciyi buli nechuvano obrazlivi Selo otochili soldati nikogo z nogo ne vipuskali nevinnih zatrimanih zhahlivo bili V okolicyah Ozhenina diyali diversijni partizanski zagoni yaki borolisya proti polskogo zasillya Tak u 1924 roci partizanskij zagin zrobiv nalit na selo Stadniki sho nini nalezhit do Ozheninskoyi silskoyi radi dzherelo Ne turbuvalis polska vlada i pro rozvitok kulturi i osviti sela Klubu ne bulo biblioteki tezh U shkilnij biblioteci mozhna bulo vzyati knigi ale polskoyu movoyu Deyakij chas v seli diyala chitalnya Prosviti U nij nalichuvalos kilka desyatkiv knig ukrayinskih rosijskih pismennikiv Ale yiyi nezabarom zakrili U 1936 roci v Ozhenini bulo 150 gospodarstv 832 zhiteli Druga svitova vijna U veresni 1939 roku zgidno iz paktom Molotova Ribbentropa selo zahopleno SRSR U seli bulo utvoreno timchasovij komitet yakij ocholiv bezzemelnij selyanin Ivan Francovich Sorochinskij Vidbulisya vibori na Narodni Zbori Zahidnoyi Ukrayini Deputatom vid sela Ozhenin bula kolishnya selyanka najmichka z sela Stadnik Vona vistupala na Narodnih Zborah u Lvovi a piznishe na pozachergovij sesiyi Verhovnoyi Radi SRSR U sichni 1940 roci v Ozhenini bulo utvoreno silsku radu V grudni 1940 vidbulisya vibori do miscevih rad Cogo zh roku utvorilas komsomolska organizaciya sekretarem yakoyi bulo vibrano Oleksandra Yurchenka U seli bulo rozdano 332 ga pomishickoyi zemli 182 malozemelnim i bezzemelnim dvoram a na 5 grudnya 1940 u seli 182 dvori mali u svoyemu koristuvanni 529 5 ga zemli u tomu chisli 419 6 ga ornoyi U lyutomu 1941 roku 20 gospodarstv ob yednali v kolgosp yakij nazvali im Voroshilova U berezni 1941 roku v kolgospi buv 161 ga zemli 12 par konej Polya dopomagali zasivati traktori Ozheninskoyi MTS yaka bula organizovana u 1940 roci v kolishnomu mayetku Yelovickogo Na 1 sichnya 1941 roku MTS mala 9 traktoriv 1 avtomashinu 20 traktornih plugiv 4 traktornih sivalki 4 zhatki 7 molotarok Na kinec 1941 roku v kolgospi bulo zasiyano 63 plosh vidvedenih pid yari Stalisya zmini i kulturnomu zhitti sela V Ozhenini pochala pracyuvati semirichna shkola U silskomu klubu yakij vidkriv dveri na pochatku 1940 roku v odnomu z kolishnih primishen mayetku pana Yelovickogo pochali pracyuvati gurtki hudozhnoyi samodiyalnosti 3 lipnya 1941 roku v Ozhenin uvijshli gitlerivci Nimci zabrali 196 koriv 12 konej 34 svini pticyu Gitlerivci zhorstoko karali za najmenshu sprobu oporu namagalisya rozpaliti vorozhnechu mizh polyakami ta ukrayincyami yaki prozhivali v seli Svavolya nimciv viklikala vpertij opir zhiteliv Ozhenina Nedaleko vid sil Teremne i Ozhenin veli bojovi diyi proti gitlerivciv komunistichni zagoni z yednannya A Z Oduhi V samomu seli diyala pidpilna komunistichna grupa organizovana na pochatku 1942 roku i yaka vvijshla do skladu Ostrozkoyi pidpilnoyi organizaciyi Naprikinci roku grupa vzhe nalichuvala 40 cholovik Ocholyuvav yiyi zastupnik golovi Ostrozkogo pidpilnogo komitetu K M Dmitruk Dlya bezpeki i krashogo sposterezhennya za ruhom poyizdiv cherez stanciyu Ostrog Dmitruk vlashtuvavsya na zaliznichnij stanciyi Ostrog sela Ozhenin v punkt zagotzerna Zgodom do pidpilnoyi roboti vin zaluchiv tehnika V G Buzyuna yakij zhiv na stanciyi i mig sposterigati za ruhom poyizdiv u nochi Takim chinom sposterezhennya velisya cilodobovo Rozviduvalni dani peredavali v Ostrozkij pidpilnij komitet a potim partizanskomu zagonovi A Z Oduhi Pidpilniki vsilyako shkodili nimcyam zasipali pisok u buksi vagoniv vantazhili yih piskom smittyam bitim sklom zamist zerna robili v pidlozi otvori tosho U 1942 roci na pivnichno zahidnij okolici sela bulo pusheno pid ukis nimeckij eshelon iz sporyadzhennyam U lipni 1943 roku K M Dmitruk razom z V G Buzyunom i robitnikom punktu zagotzerna M Shvedom zibrali rozviduvalni dani pro roztashuvannya vognevih tochok na zaliznichnij liniyi stan ohoroni zaliznichnogo mostu cherez r Gorin sho poblizu sela Brodova Pislya vidpovidnoyi pidgotovki diversijna grupa zagonu D M Medvedyeva pidirvala mist Protyagom dvoh tizhniv ruh vorozhih poyizdiv na zaliznici Zdolbuniv Shepetivka bulo perervano U sichni 1944 roku vijska I go Ukrayinskogo frontu komanduvach general armiyi M F Vatutin rozgortayuchi Rivne Lucku nastupalnu operaciyu proti nimciv rozpochali boyi na pidstupah do Ozhenina 28 sichnya 1944 roku 870 j strileckij polk 287 yi strileckoyi diviziyi Chervonoyi Armiyi obijshov selo de znahodivsya vuzol oporu nimciv z pivdnya cherez lis Zalishivshi v rajoni Ozhenina odin strileckij dlya prikrittya dij golovnih sil z tilu komandir polku pidpolkovnik A G Pisaryev dvoma bataljonami pochav rozvivati nastup vzdovzh zaliznici na Zdolbuniv Garnizon gitlerivciv v Ozhenini siloyu do dvoh pihotnih bataljoniv shob uniknuti zagrozi otochennya spishno zalishiv selo 5 lyutogo 1944 roku Ozhenin bulo zahopleno radyanskimi vijskami 85 zhiteliv sela bulo primusovo mobilizovano do lav Chervonoyi Armiyi 46 z nih zaginulo Sered nih Ye S Barbanyuk P I Kondratyuk S S Vojchuk ta in Radyanska okupaciya U lyutomu 1944 vidnovila svoyu robotu silska rada Nasampered vona rozpodilila mizh selyanami 150 gektariv pomishickoyi zemli yaku pid chas okupaciyi vidibrali gitlerivci Chleni zemelnoyi komisiyi spryamuvali svoyi zusillya na vchasne vikonannya vesnyano polovih robit Pochala remontuvati primishennya i tehniku Ozheninska MTS U 1944 roci na yiyi vidbudovu derzhava vidpustila 40 tis krb MTS uklala dogovori z selyanskimi gospodarstvami rodinami chervonoarmijciv invalidiv Drugoyi Svitovoyi vijni ta bidnyackimi gospodarstvami na vikonannya traktornih robit Ozheninska silrada vistupila iniciatorom zmagannya za zbirannya urozhayu protyagom 6 dniv za vchasnij obmolot i vikonannya hlibozagotivel Vzyavshi shefstvo nad shahtoyu im 1 go travnya v Donbasi silrada virishila nadislati shahtaryam produkti Za prikladom Ozheninskoyi silradi vsi silradi rajonu peredali kolektivu pidshefnoyi shahti znachnu kilkist produktiv Shahtari u svoyu vidpovid dali slovo vidobuti ponad plan 200 tonn vugillya i nadislati jogo v rajon Postupovo nalagodzhuvalosya mirne zhittya V 1045 roci derzhava vidilila 30 kubometriv lisomaterialu dlya budivnictva hat rodinam vijskovosluzhbovciv demobilizovanim vidileno selyanam majzhe 150 ga zemli Silami gromadskosti bulo vidremontovano primishennya semirichnoyi shkoli i vsi diti shkilnogo viku sili za parti Na potrebi shkoli derzhava vidpustila u 1946 roci majzhe 31 tis krb na navchannya po likvidaciyi nepismennosti ta malopismennosti 1 8 tis krb Silsku biblioteku ta klub bulo virisheno vidkriti naprikinci 1945 roku Silska rada asignuvala na yih utrimannya blizko 12 tis krb Naprikinci 1948 roku 12 selyanskih gospodarstv podali zayavi pro vstup do kolgospu a 29 bereznya 1949 roku kolgosp im Voroshilova bulo vidnovleno 10 zhovtnya 1950 roku kolgospi im Engelsa Visokogo hutora ta im Sverdlova sela Brodova ob yednalisya z kolgospom im Voroshilova U 1951 roci stvoreno kolgospnu partijnu organizaciyu U veresni 1957 roku kolgosp nazvali im yam Bogdana Hmelnickogo a z ob yednannyam jogo u 1959 roci z artillyu Druzhba sela Krayeva vin oderzhav nazvu Chervona zirka Vodnochas rozvivalas i promislovist U seli pracyuvali viddilennya rajob yednannya Silgosptehniki hliboprijmalnij punkt punkt zagotzerna zaliznichna stanciya lisosklad hlibozavod U 1967 roci na teritoriyi Ozhenina pochav pracyuvati Ostrozkij plodokonservnij zavod u 1968 Ostrozkij cukrovij zavod Na jogo budivnictvi poryad z ukrayincyami trudilis rosiyani gruzini bilorusi moldavani Rizni mashini priladi transporteri ta inshe ustatkuvannya privozili z Chehoslovachchini Ugorshini Bolgariyi Yugoslaviyi NDR Potuzhnist cukrovogo zavodu 30 tis centneriv pererobki buryakiv na dobu Pid chas sezonu cukrovarinnya na nomu pracyuvalo 1200 cholovik u remontnij period 600 700 cholovik Plodokonservnij zavod mav cehi konservnij bezalkogolnij i konservno zasolochnij Potuzhnist zavodu stanovila 6 mln umovnih banok konserviv na rik Na zavodi pracyuvalo 340 380 cholovik v osinno zimovij sezon do 580 cholovik Serednya zagalnoosvitnya shkola bula zbudovana 1968 roku Z 1964 roku selo oderzhuye strum iz Dobrotvirskoyi DRES Ye dva viddilennya zv yazku Za roki vosmoyi p yatirichki tut zbudovano 146 zhitlovih budinkiv kilka tipovih tri i chotiripoverhovih budinki Nezalezhna Ukrayina Z 24 serpnya 1991 roku selo vhodit do skladu nezalezhnoyi Ukrayini Pislya zdobuttya Ukrayinoyu nezalezhnosti potreba u velikih i potuzhnih zavodah vidpala i yak naslidok u 1998 roci zakrivsya hlibozavod a u 2001 roci plodokonservnij Cukrovij zavod pracyuye ne na povnu potuzhnist V seli diye parafiya PCU Ozheninska ZOSh 2Z 1884 roku v seli pracyuvala cerkovno parafiyalna shkola Na utrimannya vchitelya selyani zbirali shoroku do 100 krb U shkoli nalichuvalosya 25 30 ditej Do 1924 roku shkola skladalasya z 4 h klasiv Dva klasi vchilisya zranku a dva klasi pislya obidu Shkoloyu zaviduvav svyashennik Fedir Kushevich Uchniv vchili cerkovnomu spivu gri na skripci mandolini V 1924 roci Polsha prisilala svoyih vchiteliv Navchannya vedetsya tilki polskoyu movoyu Uchitel O V Vlodik zmushenij zalishiti shkolu 1928 roku yak svidchat zhiteli sela Ozhenin vchilisya po knizhci Zirka Polskoyi movi navchala pani Kozlovska Adelya ukrayinskoyi pani Nimchukova Karolina arifmetiki pani Kobilyanska Slovo Bozhe viv svyashennik Lyutkevich Z 1 zhovtnya 1939 roku do 22 chervnya 1941 roku organizatorom i direktorom pershoyi semirichnoyi shkoli buv V Ya Shepcov Shkola znahodilasya v starih panskih pokoyah V chasi nimeckoyi okupaciyi 1942 1943 rr shkola takozh diyala Direktorom ciyeyi shkoli buv Shapoval Grigorij Petrovich Radyanska shkola bula vidnovlena v 1946 r direktor shkoli Martinyuk Yakiv Mihajlovich V 1947 roci vidbuvsya II vipusk shkoli semirichki Za 1949 1959 rr zi stin Ozheninskoyi semirichnoyi shkoli vijshlo 42 vipuskniki V 1951 roci stini ridnoyi shkoli pokinuli 43 uchni Direktorom na toj chas buv Vigovskij V 50 h rokah na misci kolishnogo kostelu bula stvorena shkola V 1960 roci shkola stala vosmirichnoyu Direktorom shkoli buv Batura Ivan Artemovich U 1986 roci pobudovane nove primishennya shkoli V 1987 roci shkola staye serednoyu yiyi direktorom bula Chubaj Mariya Konstyantinivna Nazvu Ozheninska ZOSh I III st 2 otrimala v 2000 roci Zaraz u shkoli navchayetsya 427 uchniv Merezha shkoli stanovit 18 klasiv Z 2007 roku v shkoli zaprovadzheno profilne navchannya u 10 11 klasah fiziko matematichnij ta suspilno gumanitarni profili Dlya vsebichnogo rozvitku shkolyariv obladnano navchalni klasi kabineti pochatkovih klasiv majsternya sportivnij zal aktovij zal komp yuternij klas biblioteku Dosit shiroko rozvinuta gurtkova robota Diyut taki gurtki istoriko krayeznavchij vokalnij narodni muziki hristiyanska etika vishivanka turistichnij kozackij gart hudozhno grafichnij Z 1990 po 2010 rik shkola vipustila 37 medalistiv 28 zolota medal 9 sribna medal Vipuskniki shkoli P A Vlodik prorektor volinskoyi duhovnoyi seminariyi znavec semi mov pracyuvav 6 rokiv v Berlini 8 rokiv u Kanadi G F Mariskevich kandidat istorichnih nauk docent Lvivskogo universitetu F A Zhoglo profesor Lvivskogo medinstitutu S L Savich kandidat himichnih nauk docent Odeskogo nacionalnogo politehnichnogo universitetuVidomi lyudiNarodilisya Mikola Bendyuk nar 7 bereznya 1967 ukrayinskij hudozhnik restavrator mistectvoznavec krayeznavec istorik naukovec kolekcioner gromadskij diyach Oleg Zhoh nar 13 zhovtnya 1992 ukrayinskij rukoborec semirazovij peremozhec chempionatu svitu trirazovij peremozhec i bronzovij prizer chempionativ Yevropi u riznih vagovih kategoryah Zasluzhenij majster sportu Ukrayini 2012 Antonina Nemirich z Yelovickih poetesa pisala polskoyu movoyuPrimitki Rivne Vechirnye Arhiv originalu za 10 sichnya 2014 Procitovano 26 lyutogo 2013 DzherelaOzenin Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1886 T VII S 794 pol S 794 795 pol PosilannyaPogoda v seli Ozhenin