Обрамлення в літературі

Обра́млення — літературний жанр, якому властиве об'єднання за допомогою зв'язувальної рамки різнорідних сюжетів новелістичного, казкового чи байкового ґатунку. Розважальна настанова вставних сюжетів сполучається із дидактичним завданням «рамкової» історії, сприяючи художній та логічній цілісності твору.

Обрамлена повість зародилася в античну добу та в давніх літературах Сходу, зокрема у санскритській «Великій сповіді» Гунадхьї, «Панчатантрі», «Океані сказань» та також у «Книзі Синбада», «Тисячі і одній ночі», «Шукасаптаті», «Туті-наме» і т.ін. Ця традиція спостерігалася в «Кентерберійських оповіданнях» Дж. Чосера, «Гептамероні» Маргарити Наваррської, «Декамероні» Дж. Боккаччо.

Трапляються випадки обрамленої повісті і в українській літературі, наприклад, сатиричне оповідання І. Франка «Свинська конституція», де авторська розповідь складає зв'язувальну рамку, що допомагає розкрити несумісність між лицемірною цісарською конституцією та дійсністю.

Джерела

• Літературознавчий словник-довідник / Роман Гром'як, Юрій Ковалів та ін. — К. : Академія, 1997.

Посилання

• Обрамлення // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 141.