Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az
  • Вікіпедія

Нердлінгер Рис нім Nördlinger Ries 24 кілометровий метеоритний кратер у Німеччині Утворився в міоцені близько 15 млн рок

Нордлінгер Ріс

Нордлінгер Ріс
www.wikidata.uk-ua.nina.azhttps://www.wikidata.uk-ua.nina.az

Нердлінгер-Рис (нім. Nördlinger Ries) — 24-кілометровий метеоритний кратер у Німеччині. Утворився в міоцені, близько 15 млн років тому. Більшою частиною лежить у Баварії (район Донау-Ріс), західним краєм — у Баден-Вюртемберзі (район Східний Альб). Всередині кратера, приблизно за 6 км на південний захід від центру, розташоване місто Нердлінген.

Нердлінгер-Рис
нім. Nördlinger Ries
image
Карта висот

Карта висот

48°52′38″ пн. ш. 10°32′57″ сх. д. / 48.87722° пн. ш. 10.54917° сх. д. / 48.87722; 10.54917
Країнаimage Німеччина
ЗемляБаварія
Типметеоритний
Діаметр24 км
Висота410—430 м
ЕпонімРеція
У базах даних
EID
ПКИСЗ
ISW
EDEIS
image
image
image
image
Нердлінгер-Рис
image Нердлінгер-Рис у Вікісховищі
image
Схема будови Риса
image
Вид із південного заходу
image
Вал кратера (внутрішній бік) поблизу села Менксдеггінген
image
Конус руйнування в лампрофірі (магматичній породі) з кар'єру на внутрішньому кільці Риса. Ширина — 7 см.

У Німеччині кратер називають просто Рис (Ries). Ймовірно, це слово походить від назви римської провінції Реція.

Рис — найкраще збережений [en] Землі, одна з найкраще вивчених та найбільш густонаселена астроблема. Його дослідження суттєво допомогло вивченню метеоритних кратерів загалом. У Нердлінгені є [en], присвячений Рису. На території кратера та його околиць загальною площею 1800 км2 створено геопарк [de].

Приблизно за 42 км на захід-південь-захід від центру Риса розташований 3,8-кілометровий [ru]. Вважають, що вони виникли одночасно внаслідок падіння подвійного астероїда.

Рис є джерелом молдавітів — тектитів, виявлених у Чехії, Німеччині, Австрії та Польщі на відстанях до 500 км від нього.

Опис

Загальний опис

Рис лежить на масиві вапнякових плато, поділяючи його на Швабський та Франконський Альб. Цей масив існував і на час удару. Кратер перетинає річка [ru], що зливається там із річкою [de].

Місце, куди влучило космічне тіло, було вкрите товстим шаром осадових порід. Угорі лежав шар піску з невеликою кількістю вапняку (олігоценові та міоценові річкові та озерні відклади) товщиною до 50 м. Нижче був розташований 600-700-метровий шар вапняків, сланців та пісковиків (переважно юрського та тріасового віку). Його підстилали кристалічні (магматичні та метаморфічні) породи — граніти, під якими лежали гнейси та амфіболіти.

Діаметр Риса — близько 24 км (за різними вимірюваннями, від 22—23 до 25—26 км). Вал височіє над внутрішньою частиною кратера на 100—150 м (на півдні — на 200 м), а над околицями — на кількадесят метрів. Якби в кратері не було осадових порід, його глибина відносно рівня навколишньої поверхні сягала би приблизно 500 м, а якби ще й імпактних — близько 800 м. Під згаданими нашаруваннями лежить дно кратера, яке складається з розтрісканих від удару кристалічних порід. Їх верхні шари багаті на конуси руйнування. Розтріскування простежується до глибини 6 км і проявляється в сповільненні сейсмічних хвиль.

У центрі Риса його сховане під нашаруваннями дно утворює заглибину діаметром 11—12 км. Її оточує свій вал — внутрішнє кільце. Воно, як і дно кратера, складене переважно розтрісканими кристалічними породами. Як і у зовнішнього кільця, його внутрішній край крутіший і краще виражений, ніж зовнішній. Подекуди внутрішнє кільце виходить на поверхню у вигляді пагорбів висотою до 50 м. Всередині центральної заглибини на дні кратера є ще одне кільцеподібне скупчення пагорбів, яке, однак, на поверхню не виходить. Його діаметр становить 4—5 км, а висота відносно дна — близько 300 м.

Дно центральної заглибини вкрите шаром імпактної брекчії ([en]) товщиною до 400 м. На ньому лежить шар осадових порід товщиною до 350 м від озера, що існувало в кратері в міоцені. Більш молодих відкладів у Рисі набагато менше.

Область між внутрішнім та зовнішнім кільцем містить численні уламки порід розміром у десятки — сотні метрів (до 2 км) і відома як зона мегаблоків. Деякі з цих уламків утворилися при ударі, а інші — при осіданні стінок щойно утвореного кратера. Серед них є фрагменти як осадових, так і кристалічних порід. Їх загальний об'єм — близько 50 км3.

Зовнішнє кільце (край кратера) діаметром близько 24 км утворене скидами — розломами, вздовж яких породи з внутрішнього боку цього кільця зміщені вниз.

Кратер, особливо його центральна зона, створює від'ємні гравітаційну та магнітну аномалії. Величина гравітаційної аномалії з поправкою на тяжіння деталей рельєфу ([ru]) становить −18 мГал. Негативні аномалії Буге звичні для метеоритних кратерів і спричинені низькою густиною розтрісканих порід дна, ударних брекчій та осадових порід. Магнітне поле біля центра Риса послаблене на величину до 300 нТл. Причиною цього є товстий шар зювіту, що містить магнетит, який при остиганні сприйняв тодішній протилежний сучасному напрямок магнітного поля Землі.

Викиди

image
Зювіт (сірий) та кольорова брекчія (коричнева) поблизу північно-східного краю Риса

Викиди Риса збереглися винятково добре. Це єдиний земний кратер середнього розміру, у якого можна дослідити всі типи викидів, характерні для різних відстаней від центра. Вони розповсюждені і в самому кратері, і поза ним, переважно на півдні та сході (ймовірно, через сильнішу ерозію в інших місцях).

Основна маса викидів складається з двох різко відмінних шарів поліміктової брекчії: кольорової брекчії (нижній) та [en] (верхній). Межа між ними скрізь дуже чітка, але дуже нерівна на масштабах одиниць — сотень метрів, що свідчить про горбистість нижнього шару на час відкладення верхнього.

Двошаровість викидів спостерігається у всіх [en] Землі, викиди яких збереглися донині (втім, таких кратерів небагато). Крім того, вона яскраво виражена у деяких кратерів Марса, що викликає у дослідників інтерес до їх порівняння з Рисом.

Кольорова брекчія

Кольорова брекчія (нім. Bunte Breccie) складається з різнокольорових уламків переважно осадових порід (частка кристалічних становить 3—10 %), що мало змінені ударом. Не містить застиглих розплавів. Поширена від внутрішнього кільця до відстані близько 45 км від центра кратера. Найбільший за об'ємом та площею поширення тип викидів; її загальний об'єм оцінюють у 95 км3, а максимальна зареєстрована товщина становить 121 м.

У місцях, де кольорова брекчія лежить на вапняку, він відполірований та вкритий пошкрябинами, спрямованими від центра Риса (результат ковзання брекчії по вапняку, подібний до льодовикової шліфовки), а подекуди розбитий. Ця брекчія утворена уламками, що вилітали з кратера, ймовірно, за (балістичними траєкторіями), та подрібненими ними місцевими породами, причому з віддаленням від центра Риса частка місцевих порід зростає і на відстані двох радіусів кратера сягає 90 % за об'ємом.

Зювіт

image
Зювіт. Чорні включення — скло. Ширина зразка — близько 8 см.

[en] — скловмісна брекчія, утворена переважно з кристалічних порід (граніту та гнейсу), що зазнали сильнішого впливу удару, ніж складники кольорової брекчії, і були частково розплавлені. Наявність зювіту — характерна ознака кратерів, що утворилися принаймні частково в кристалічних породах; Рис є його ти́повим місцезнаходженням.

Зювіт поширений від центра кратера на відстань близько 22 км; його загальний об'єм оцінюють у 20—30 км3. Майже весь зювіт, що зберігся донині, перебуває в центральному заглибленні кратера. Там він утворює суцільний шар товщиною до 400 м (схований під озерними відкладами), а за межами цього заглиблення — лише окремі скупчення (що подекуди виходять на поверхню). Ці скупчення в зовнішній частині кратера сягають товщини принаймні 84 м, а за його межами — 25—30 м. Низка міркувань вказує на те, що фрагментарність зювітового покриву поза центральним заглибленням — наслідок не лише ерозії, а й неоднорідного відкладення.

image
Скляна «бомба» з Риса. Довжина — близько 15 см.

У різних місцях зювіт дещо відрізняється. Так, зовні (але не всередині) центральної западини кратера він містить подібні до вулканічних скляні «бомби» розміром переважно 1—10 см (іноді до кількох дециметрів). Крім того, в «зовнішньому» зювіті 0,05—1,2 % (зрідка до 8 %) складають осадові породи — переважно верхньоюрський вапняк — тоді як у «внутрішньому» осадових порід набагато менше і вапняку серед них нема. У «бомбах» та зювіті трапляються мікроскопічні зерна алмазу, лонсдейліту та карбіду кремнію, утворені при появі кратера. Розмір алмазів сягає 0,3 мм, а їх вміст варіює в межах 0,06—0,7 мільйонної частки. Деякі з них утворилися шляхом параморфізму графіту в складі гнейсів, а деякі — шляхом хімічного осадження з розжареного газу. Загальна маса алмазів у зювіті Риса вимірюється десятками тисяч тон.

Зювіт є продуктом осідання розжарених порід. Щодо деталей його утворення є різні версії. Існують ознаки того, що він осідав із гарячих потоків — за однією з версій, подібних до пірокластичних. Є гіпотеза, що зювіт утворився при вибуховій взаємодії ударного розплаву з водою, але походження потрібної для цього кількості води та деякі інші деталі пояснити важко. Зювіт відкладався при температурі понад 580 °C і, ймовірно, навіть понад 900 °C. При цьому кольорова брекчія була значно холоднішою, на що вказує незакристалізованість скла в нижньому шарі зювіту. Після осідання з зювіту виділилося багато газів, які лишили в ньому численні вертикальні канали.

Інші викиди

У кольоровій брекчії широко розповсюджені «мегаблоки» викинутого з кратера вапняку розміром від 25 до приблизно 1000 м. Уламки вапняку, що залягав найвище (верхньоюрського), розліталися далі, ніж уламки більш глибокого (середньоюрського та старшого). Кольорову брекчію та алохтонні мегаблоки, які походять із перехідної порожнини, об'єднують під німецькою назвою [de] («кольорові маси уламків»).

image
Ростри белемнітів, поламані ударом

Юрський вапняк, що зазнав впливу удару, примітний рострами белемнітів, розтрісканими на скибки, що змістилися під дією напруження зсуву і згодом зцементувалися знову. Вони трапляються як у мегаблоках, так і в кольоровій брекчії.

У зовнішній частині кратера та за його межами зрідка трапляється своєрідна поліміктова брекчія, що складається виключно з кристалічних порід (менш перетворених ударом, ніж породи в складі зювіту) і не містить розплаву. Вона утворює нагромадження розміром до десятків метрів, що залягають нижче зювіту і зазвичай вище кольорової брекчії. Крім того, виокремлюють дайкову брекчію, що заповнює тріщини в мегаблоках і може складатися як з уламків цих мегаблоків, так і з інших порід.

На найбільші відстані розлетілися викиди, що з'явилися на самому початку формування кратера. Вони утворилися з порід, що лежали найвище — на глибині до 50 м. Ці викиди вилітали зі швидкістю до 10 км/с і досягали висоти в десятки кілометрів, де завдяки малому опору повітря могли летіти дуже далеко:

  • «блоки Рейтера» (нім. Reutersche Blöcke) — шматки верхньоюрського вапняку розміром до кількох дециметрів, що часто містять конуси руйнування, — трапляються на відстанях до 180 км від місця удару. В осадових породах [en] такі уламки (розміром від <1 мм до 20 см) утворюють прошарок товщиною 10-15 см, відомий як Brockhorizont або Blockhorizont. Він важливий як стратиграфічний орієнтир. Крім того, завдяки наявності вище та нижче нього прошарків вулканічного туфу, що добре піддається датуванню, він дає можливість доволі точного визначення віку кратера;
image
Молдавіт
  • молдавіти — утворені при ударі тектити — виявлено на відстанях приблизно від 200 до 500 км від Риса. Вони були викинуті в напрямку удару — на схід і північний схід — і трапляються переважно в Богемії і Моравії (Чехія), рідше в Саксонії (Німеччина), Нижній Сілезії (Польща) та Нижній Австрії. Всі їх місцезнаходження лежать у межах клину шириною 57° із вершиною в Рисі. Таке розповсюдження тектитів свідчить про велике відхилення напрямку удару від вертикалі. Судячи з елементного та ізотопного складу молдавітів, вони утворилися з кайнозойського піску, що містив домішки глини та вапняку прісноводного походження. Деякі ознаки вказують на формування молдавітів не лише з розплаву, а і з йонізованої пари. Їх з'явилося порядку мільйона тон, із яких порядку 10 000 тон збереглося донині. Як і викиди вапняку, молдавіти (а також інші види імпактного скла) корисні для датування кратера.

Деякі дослідники припускали, що з викидів Риса утворився і один із прошарків бентоніту в осадових породах [en]. Ця гіпотеза базувалася насамперед на однаковості віку цього прошарку та молдавітів (у межах похибки, що вимірюється сотнями тисяч років). Однак мінералогічні дані вказують на вулканічне походження цього бентоніту.

Ударний розплав

Поблизу східного краю Риса виявлено кілька маленьких місцезнаходжень застиглого ударного розплаву. Він утворився з кристалічних порід і виглядає як червонуватий камінь, що містить численні нерозплавлені їх уламки. Ударний розплав Риса примітний відсутністю алмазів (в аналогічних породах низки інших астроблем вони є). Він залягає вище кольорової брекчії або мегаблоків і утворює тіла розміром до десятків метрів. Ймовірно, його східне розташування має ту ж причину, що у молдавітів.

Відсутність суцільного шару розплаву відрізняє Рис від багатьох інших кратерів. Це може пояснюватися великою кількістю осадових порід у місці удару: потоки летких речовин, що з них виділялися, могли викинути розплав із кратера. З іншого боку, багато розплаву є у складі зювіту, і питання може полягати не в нестачі розплаву, а в його диспергованості.

Космічна речовина

Космічної речовини в Рисі майже або зовсім нема. Можливо, це результат похилості удару: комп'ютерне моделювання показує, що при ударі під кутом менше 30° до горизонту вся вона одразу викидається з кратера. Але при куті удару 45° у перехідній порожнині мало б лишитися приблизно 1/10 маси космічного тіла, що склало б у тамтешніх породах домішку близько 1 %.

Найкращим показником наявності космічної речовини є домішки сидерофільних елементів, а найбільший її вміст моделі передбачають в ударних розплавах та зювіті. У Рисі в більшості зразків цих порід помітної збагаченості згаданими елементами нема, хоча скляні «бомби» вирізняються дещо підвищеним вмістом нікелю порівняно з кристалічними породами, з яких вони, ймовірно, утворилися. Збільшений вміст нікелю, кобальту, іридію та хрому виявлено і в деяких зразках зювіту. Їх дослідження вказують на можливу наявність домішки астероїдної (хондритної) речовини в кількості 0,1—0,2 %.

Верхній шар кристалічних порід під центральною заглибиною кратера містить численні мікроскопічні прожилки з заліза, нікелю та хрому з домішками кобальту, іридію, осмію, кремнію, кальцію та інших елементів. Першовідкривачі цих прожилок інтерпретували їх як результат конденсації в мікротріщинах пари астероїдної речовини, але не виключена й можливість їх земного походження. Подібні прожилки знайдені і в розтрісканих ударом рострах белемнітів на краю кратера.

Інтерпретацію даних щодо вмісту згаданих елементів ускладнює великий і варіабельний початковий вміст деяких із них у кристалічних породах поблизу місця удару, і це часом вводило дослідників в оману. Згідно з деякими авторами, дані щодо нікелю, кобальту, хрому та золота взагалі непридатні для пошуку космічної речовини в Рисі.

За результатами моделювання, речовина космічного тіла при ударі мала частково розплавитися і частково випаруватися. Краплі її розплаву мали вилетіти з кратера подібно до матеріалу тектитів — за схожими траєкторіями і з подібними швидкостями. Проте ці матеріали не змішувалися, і тому помітних позаземних домішок у тектитах нема. Область випадання космічної речовини, згідно з моделлю, подібна до області випадання тектитів, хоча й не збігається з нею. Маса цієї речовини на одиницю площі має сягати більших значень, ніж у тектитів, але вона випадала набагато дрібнішими частками, що швидко руйнуються. Проте можливо, що її вдасться виявити в ґрунтах області поширення тектитів за допомогою геохімічних досліджень.

Геологічна історія

За даними молдавітів 2018 року, зіткнення сталося 14,808 ± 0,038 млн років тому. За даними опублікованого того ж року уран-свинцевого датування цирконів з прошарків вулканічного туфу, між якими лежить прошарок викидів Риса в осадових породах [en], вік кратера лежить між 14,93 і 15,00 млн років. У 2011—2017 роках було отримано ще кілька оцінок, що лежать у межах 14,5—15,0 млн років. Всі ці значення відповідають міоценової епохи неогенового періоду. Всього за останні 50 років було виконано близько 70 досліджень з визначення віку Риса.

Незважаючи на виключно добру дослідженість кратера, про космічне тіло, що його утворило, відомо мало. За висновками низки робіт із пошуку в породах Риса домішок космічної речовини, це був кам'яний астероїд. Деякі дослідники схилялися до його хондритного складу, деякі — до ахондритного. Згідно з іншими авторами, інформації для висновків про склад цього тіла недостатньо і воно могло бути навіть залізним. Його розмір (за умови кам'яного складу) оцінюють в 1,1—1,5 км, а розмір його супутника, що створив [ru] — у 150—200 м. Вони зіткнулися з Землею в напрямку схід-північ-схід під кутом 30—50° до поверхні. За даними комп'ютерного моделювання, Рис могло би створити зіткнення зі швидкістю 15—18 км/с, при якому тиск сягав 300—500 ГПа, а температура — 20—35 тисяч градусів. Виділену енергію оцінюють у 1020—1021 Дж, що на 6—7 порядків більше, ніж у ядерного вибуху в Хіросімі.

Об'єм викинутих при зіткненні порід оцінюють у 120—220 км3, а об'єм розплавлених — у 5—16 км3 (із яких лише 0,25—0,5 км3 утворюють суцільні маси, тоді як решта перебуває в складі зювіту).

image
Анімація утворення Риса

За даними комп'ютерного моделювання, через 10 с після удару (на стадії перехідної порожнини) кратер сягнув глибини близько 4 км (згідно з іншими роботами, 2—2,5 км). При цьому його діаметр був дещо меншим, ніж у сучасної внутрішньої западини. Її край — внутрішнє кільце — є залишком тодішнього краю кратера. Підйом дна та осідання стінок негайно зменшили глибину порожнини і збільшили діаметр. Навколишні породи великими уламками змістилися до центру та вниз, створивши зовнішню частину Риса — «зону мегаблоків». Формування кратера, згідно з моделями, мало тривати приблизно хвилину. Втім, ці моделі мають значні труднощі в поясненні особливостей Риса.

За деякими оцінками, удар знищив усе живе в радіусі понад 100 км. Але дослідження, присвячені довгостроковому впливу зіткнення на живу природу, не виявили значних наслідків. За висновками їх авторів, фауна та флора півдня Німеччини після удару швидко відновилися. Коректність цих досліджень піддавали сумніву, але принаймні масових вимирань утворення Риса та Штайнгаймського кратера не спричинили.

Викиди від удару, перекривши сусідні річки, створили нові озера. З'явилося озеро і в самому кратері. Воно існувало там у міоцені впродовж 0,3—2 млн років. Деякий час на його дні відбувалися гідротермальні процеси, підживлювані теплом зювітового шару (і, можливо, глибинних порід, піднятих при появі кратера). Ці процеси могли тривати тисячі (існує оцінка в 250 000) років і проявлялися у змінах мінерального складу зювіту та появі характерних карбонатних відкладів.

Спершу озеро було [en] і евтрофним, потім стало солоним, а наприкінці свого існування, після появи стоку, — прісним оліготрофним. У відкладах останньої стадії, на відміну від попередніх, багато решток хребетних — риб, земноводних, черепах, ящірок та різноманітних птахів і ссавців. Деякий час рівень озера був вище сучасної поверхні дна кратера, тому нині тогочасні відклади на височинах виходять на поверхню. Під кінець міоцену озерні відклади заповнили Рис цілком, але потім — переважно в плейстоцені — понад 100 м цих відкладів знищила ерозія. Тривале перебування кратера та його викидів під осадовим покривом забезпечило їхню добру збереженість. Між пізнім міоценом та плейстоценом тектонічні рухи дещо нахилили поверхню регіону на північний схід.

Історія дослідження

image
Зювітова дзвіниця [de] в Нердлінгені, відома як «Даніель» (XV ст.)

Утворену при ударі брекчію, відому як [en], із римських часів використовували як будівельний камінь. Наприкінці XVIII століття зювіт привернув увагу військового інженера Карла фон Касперса, який виявив, що з нього можна робити ще й будівельний розчин. 1792 року фон Касперс висловив першу гіпотезу щодо походження зювіту: він припустив, що це різновид вулканічного туфу. Відсутність в околицях вулканів не завадила цій ідеї набути широкого визнання геологів, оскільки в ті часи в Європі часто виявляли невідомі раніше згаслі вулкани. Підтримав її і Бернгард фон Котта — автор першого ґрунтовного геологічного дослідження Риса (1834). Ця версія переважала серед геологів до 1960-х років.

У XIX та XX століттях чимало дослідників намагалися пояснити виникнення Риса вулканічними явищами. Через його явні відмінності від типових вулканічних кратерів при цьому доводилося залучати інші, зокрема льодовикові процеси. Свого часу більшість геологів поділяла гіпотезу Вальтера Кранца (1911) про вибух пари від нагрітих магмою підземних вод. Існували й більш екстравагантні ідеї: 1849 року [de] висунув припущення, що западина утворилася при обезводнюванні та стисканні підземних мас силікатного гелю.

Метеоритне походження Риса вперше припустив 1904 року німецький купець та геолог-любитель Ернст Вернер. Він — ймовірно, під впливом робіт [en] — порівняв його з кратерами Місяця (хоча більшість вчених і їх тоді (вважала вулканічними)). Вдруге цю ідею висловив 1933 року естонський вчитель Юліус Освальд Кальювее, а втретє — 1936 року німецький геолог [de], який задався питанням, якої сили має бути вибух пари для утворення кратера такого розміру, і відзначив подібність Риса до Аризонського кратера. Перші дві роботи лишилися непоміченими, а третя була рішуче відкинута всіма фахівцями.

Через два десятки років робота Штутцера привернула увагу американського геолога Юджина Шумейкера, який 1960 року разом із колегами довів метеоритне походження Аризонського кратера, після чого став шукати інші кратери, для яких припускалося те саме. Відібравши зразок зювіту в кар'єрі в Оттінгу поблизу Риса, він відправив його своєму колезі Едварду Чао. Останній виявив там зерна коеситу, який утворюється лише за величезного тиску і в породах, що не бували на великій глибині, міг з'явитися тільки від удару космічного тіла. Результати цього дослідження Шумейкер та Чао опублікували 1961 року.

Геологи Німеччини сприйняли ці результати по-різному. Розв'язання проблеми, над якою багато людей старанно працювали понад 100 років, заїжджим науковцем, який уперше побачив кратер і докази якого видно лише під мікроскопом, не всім видалося переконливим. У дискусіях проявилися і патріотичні міркування, і давнє протистояння між класичною геологією та мінералогією. Зате складні стосунки між геологами Баварії та Баден-Вюртемберга, які відстоювали різні варіанти вулканічної гіпотези, відійшли на другий план.

Робота Шумейкера та Чао поклала початок інтенсивним дослідженням. Того ж 1961 року американський геофізик Альвін Коен припустив, що Рис є джерелом молдавітів, що через два роки було підтверджено їх однаковим віком із зювітом. 1962 року в кратері виявили стишовіт, який потребує для утворення ще більшого тиску, ніж коесит. 1969 року буріння показало, що магнітна аномалія, яку пояснювали базальтовою інтрузією, насправді створена шаром зювіту. Завдяки цим та іншим результатам метеоритне походження Риса набувало все більшого визнання і в 1970-х роках стало загальноприйнятим. Численні дослідження кратера було підсумовано в двох спеціальних збірках Баварського геологічного управління (1969 та 1977) та низці інших робіт.

image
Музей кратера Рис у Нердлінгені, розміщений у господарській будівлі 1503 року побудови

Буріння в Рисі вперше здійснила нафтова компанія [en] ще 1953—1954 року. В центральній частині кратера було зроблено свердловину глибиною близько 350 м. Значних наукових результатів з цього керну тоді не отримали, хоча згодом він приніс деяку користь. Більш результативним виявилося буріння 1969 року в зовнішній частині кратера (на глибину 180 м) і особливо 1973 року у внутрішній частині (на глибину 1206 м). Пізніше в Рисі та області його викидів було пробурено ще низку свердловин.

1970 року НАСА відправило в кратер майбутніх астронавтів «Аполлона-14», які під керівництвом німецьких геологів вчилися там геології загалом і розпізнаванню порід ударного походження зокрема.

1990 року в Нердлінгені відкрито [en], розташований на площі Юджина Шумейкера, 1. 1998 року поруч відкрито Центр досліджень кратера Рис та зіткнень у Нердлінгені (нім. ZERIN) — підрозділ Музею природознавства в Берліні, що надає дослідникам доступ до кернів та інших матеріалів, які стосуються кратера. 2006 року на території Риса та його околиць загальною площею 1800 км2 створено [de], призначений для сприяння туризму та освіті. Він став першим геопарком Баварії.

Примітки

Коментарі
  1. На спільне утворення цих кратерів вказує їх однаковий вік та розташування приблизно вздовж осі симетрії області поширення викинутих при появі Риса тектитів.
  2. На осідання зювіту з потоків (на противагу випаданню з «хмари» подібно до снігу) вказує відсутність у більшій частині зювітових відкладів сортування часток за розміром, схильність зювіту до заповнення заглибин у поверхні кольорової брекчії (замість утворення шару постійної товщини) та кілька інших спостережень.
  3. Намагніченість магнетиту в складі зювіту земним магнітним полем означає, що зювіт відклався при температурі, більшій за температуру Кюрі магнетиту (580 °C). При цьому наявність у ньому розбитих скляних «бомб» означає, що під час відкладення вони були крихкими і, отже, не дуже гарячими (менше 600 °C, або, за іншими оцінками, — 750 °C). Втім, інші «бомби» падали в пластичному стані, а сліди термічного розкладу на включеннях вапняку в зювіті вказують на температуру понад 900 °C.
  4. У середньому шарі зювіту весь розплав закристалізувався, що свідчить про малу швидкість його охолодження. Кристалізації скла не спостерігається в нижньому шарі зювіту товщиною близько 1 м, а в не пошкоджених ерозією місцях — і в верхньому шарі товщиною до 10 м.
  5. Умовна межа, встановлена для картографічних цілей; менші уламки розглядають як частину кольорової брекчії.
  6. За висновками авторів цього дослідження, співвідношення концентрацій елементів у цих прожилках вказує на кам'яний (можливо, вуглецево-хондритний) склад астероїда.
  7. Параметри матеріалу космічного тіла в цій моделі взяті такими, як у граніту.
  8. Це не могли бути фрагменти єдиного тіла, що розділилися в атмосфері, бо тоді відстань між точками удару не перевищувала б сотень метрів.
  9. Моделі з наведених робіт не пояснюють, зокрема, двошаровість викидів та відсутність товстого суцільного шару ударного розплаву.
  10. За фон Касперсом — трас (наступні дослідники відносили зювіт і до інших різновидів туфу).
  11. Свердловина біля Дайнінгена. Бур пройшов 330 м озерних відкладів і 20 м зювіту.
  12. Свердловина біля . Бур пройшов 25 м озерних відкладів, 75 м зювіту і 80 м брекчійованих порід фундаменту.
  13. Свердловина біля Нердлінгена. Бур пройшов 325 м озерних відкладів, 281 м зювіту і 600 м фрагментованих кристалічних порід із домішкою зювіту.
Джерела
  1. Pohl J., Stoeffler D., Gall H., Ernstson K. (1977). The Ries impact crater. Impact and explosion cratering: Planetary and terrestrial implications; Proceedings of the Symposium on Planetary Cratering Mechanics, Flagstaff, Ariz., September 13-17, 1976: 343—404. Bibcode:1977iecp.symp..343P.
  2. Baier J., Sach V. J. (2018). Shatter-Cones aus den Impaktkratern Nördlinger Ries und Steinheimer Becken. Fossilien. 35 (2): 228—232.
  3. Ries crater impact outcrops. Ernstson Claudin impact structures – meteorite craters. Архів оригіналу за 31 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  4. Schmieder M., Kennedy T., Jourdan F., Buchner E., Reimold W. U. (2018). A high-precision 40Ar/39Ar age for the Nördlinger Ries impact crater, Germany, and implications for the accurate dating of terrestrial impact events. Geochimica et Cosmochimica Acta. 220: 146—157. Bibcode:2018GeCoA.220..146S. doi:10.1016/j.gca.2017.09.036.
  5. Rocholl A., Schaltegger U., Gilg H. A., Wijbrans J., Böhme M. (2018). The age of volcanic tuffs from the Upper Freshwater Molasse (North Alpine Foreland Basin) and their possible use for tephrostratigraphic correlations across Europe for the Middle Miocene (PDF). International Journal of Earth Sciences. 107 (2): 387—407. Bibcode:2018IJEaS.107..387R. doi:10.1007/s00531-017-1499-0. Архів оригіналу (PDF) за 31 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  6. 37 Ries // Entwurf einer kulturlandschaftlichen Gliederung Bayerns als Beitrag zur Biodiversität. — Bayerisches Landesamt für Umwelt, 2011. Архівовано з джерела 12 грудня 2018
  7. [de] (1896). The Dialect of the Ries (PDF). Modern Language Notes. 11 (5): 142—144. doi:10.2307/2918785.
  8. Stöffler D., Pösges G., Barfeld R. (2008). Development of Geotourism in the National Geopark Ries, Southern Germany (PDF). Large Meteorite Impacts and Planetary Evolution IV, held August 17-21, 2008 at Vredefort Dome, South Africa. LPI Contribution No. 1423, paper id. 3070. Bibcode:2008LPICo1423.3070S.
  9. Wünnemann K., Morgan J. V., Jödicke H. Is Ries crater typical for its size? An analysis based upon old and new geophysical data and numerical modeling // Geological Society of America Special Paper 384: Large Meteorite Impacts III / T. Kenkmann, F. Hörz, A. Deutsch. — 2005. — P. 67–83. — . — DOI:10.1130/0-8137-2384-1.67. Архівовано з джерела 29 грудня 2018 (Other link).
  10. Arp G. (2006). Field Trip F2: Sediments of the Ries Crater Lake (Miocene, Southern Germany) (PDF). Schriftenreihe der deutschen Gesellschaft für Geowissenschaften. 45: 213—236. Архів оригіналу (PDF) за 18 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  11. Pontefract A., Osinski G. R., Flemming R., Southam G. (2010). Characterization of Polymict Crystalline Breccias, Ries Crater, Germany (PDF). Nördlingen 2010: The Ries Crater, the Moon, and the Future of Human Space Exploration, held June 25-27, 2010 in Nördlingen, Germany. LPI Contribution No. 1559, p.30. Bibcode:2010LPICo1559...30P.
  12. Reimold W. U., McDonald I., Schmitt R.-T., Hansen B., Jacob J., Koeberl C. (2013). Geochemical studies of the SUBO 18 (Enkingen) drill core and other impact breccias from the Ries crater, Germany. Meteoritics & Planetary Science. 48 (9): 1531—1571. Bibcode:2013M&PS...48.1531R. doi:10.1111/maps.12175.
  13. Nordlingen. Travel for Kids. Архів оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  14. Geopark Ries. Архів оригіналу за 13 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  15. Stöffler D., Artemieva N. A., Pierazzo E. (2002). Modeling the Ries-Steinheim impact event and the formation of the moldavite strewn field. Meteoritics & Planetary Science. 37 (12): 1893—1907. Bibcode:2002M&PS...37.1893S. doi:10.1111/j.1945-5100.2002.tb01171.x. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  16. Stöffler D., Artemieva N. A., Wünnemann K. та ін. (2013). Ries crater and suevite revisited—Observations and modeling Part I: Observations. Meteoritics & Planetary Science. 48 (4): 515—589. Bibcode:2013M&PS...48..515S. doi:10.1111/maps.12086. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  17. Brachaniec T., Szopa K., Karwowski Ł. (2014). Discovery of the most distal Ries tektites found in Lower Silesia, southwestern Poland. Meteoritics & Planetary Science. 49 (8): 1315—1322. Bibcode:2014M&PS...49.1315B. doi:10.1111/maps.12311.
  18. Sturm S., Kenkmann T., Willmes M., PöSges G., Hiesinger H. (2015). The distribution of megablocks in the Ries crater, Germany: Remote sensing, field investigation, and statistical analyses. Meteoritics & Planetary Science. 50 (1): 141—171. Bibcode:2015M&PS...50..141S. doi:10.1111/maps.12408.
  19. Shoemaker E. M., Chao E. C. T. (1961). New Evidence for the Impact Origin of the Ries Basin, Bavaria, Germany. Journal of Geophysical Research. 66 (10): 3371—3378. Bibcode:1961JGR....66.3371S. doi:10.1029/JZ066i010p03371.
  20. von Engelhardt W. (1990). Distribution, petrography and shock metamorphism of the ejecta of the Ries crater in Germany: a review. Tectonophysics. 171 (1-4): 259—273. Bibcode:1990Tectp.171..259V. doi:10.1016/0040-1951(90)90104-G.
  21. Ries. Earth Impact Database, Planetary and Space Science Centre University of New Brunswick. (англ.)
  22. El Goresy A., Chao E. C. T. (1977). The 1973 Ries-Research Deep Drill Core: Metal Condensates from the Impacting Body Below the Crater Floor. Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference. 8: 278—280. Bibcode:1977LPI.....8..278E.
  23. Ries, Germany. Lunar and Planetary Institute. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 31 грудня 2018.
  24. Osinski G. R. (2005). Hydrothermal activity associated with the Ries impact event, Germany. Geofluids. 5 (3): 202—220. doi:10.1111/j.1468-8123.2005.00119.x.
  25. Arp G., Hansen B. T., Pack A., Reimer A., Schmidt B. C., Simon K., Jung D. (2017). The soda lake—mesosaline halite lake transition in the Ries impact crater basin (drilling Löpsingen 2012, Miocene, southern Germany). Facies. 63 (1): 1—20. doi:10.1007/s10347-016-0483-7.
  26. Sturm S., Willmes M., Hiesinger H., Kenkmann T., Pösges G. (2011). Megablocks in the Ries Impact Crater, Germany: New Discoveries and Statistical Analysis of Distribution and Lithologies (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.1705. Bibcode:2011LPI....42.1705S.
  27. Gravity surveys. Ernstson Claudin impact structures – meteorite craters. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  28. Kölbl-Ebert M. Drilling the Ries Crater // From Local Patriotism to a Planetary Perspective. — Ashgate Publishing Limited, 2015. — P. 279–285. — .
  29. Osinski G. R., Grieve R. A. F., Spray J. G. (2004). The nature of the groundmass of surficial suevite from the Ries impact structure, Germany, and constraints on its origin. Meteoritics & Planetary Science. 39 (10): 1655—1683. Bibcode:2004M&PS...39.1655O. doi:10.1111/j.1945-5100.2004.tb00065.x.
  30. Sturm S., Wulf G., Jung D., Kenkmann T. (2013). The Ries impact, a double-layer rampart crater on Earth. Geology. 41 (5): 531—534. Bibcode:2013Geo....41..531S. doi:10.1130/G33934.1.
  31. Osinski G. R., Grieve R. A. F., Chanou A., Sapers H. M. (2016). The "suevite" conundrum, Part 1: The Ries suevite and Sudbury Onaping Formation compared. Meteoritics & Planetary Science. 51 (12): 2316—2333. Bibcode:2016M&PS...51.2316O. doi:10.1111/maps.12728.
  32. Artemieva N. A., Wünnemann K., Krien F., Reimold W. U., Stöffler D. (2013). Ries crater and suevite revisited—Observations and modeling Part II: Modeling. Meteoritics & Planetary Science. 48 (4): 590—627. Bibcode:2013M&PS...48..590A. doi:10.1111/maps.12085.
  33. Geology: Rocks of the Ries Crater. Geopark Ries. Архів оригіналу за 15 грудня 2018.
  34. Siebenschock M., Schmitt R. T., Stöffler D. (1998). Suevite from Hohenaltheim: A New Deposit from the Ries Crater, Germany (PDF). 29th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 16-20, 1998, Houston, TX, abstract no. 1020. Bibcode:1998LPI....29.1020S.
  35. Schmitt R. T., Siebenschock M., Stöffler D. (1999). Distribution of Impact Diamonds in the Ries Crater, Germany (PDF). Meteoritics & Planetary Science, vol. 34, Supplement, p.A102. Bibcode:1999M&PSA..34Q.102S.
  36. Vishnevsky S., Palchik N. (2010). The Ries Impact Diamonds: Distribution, Microscopy, X-Ray and Some Other Data (PDF). Nördlingen 2010: The Ries Crater, the Moon, and the Future of Human Space Exploration, held June 25-27, 2010 in Nördlingen, Germany. LPI Contribution No. 1559, p.40. Bibcode:2010LPICo1559...40V.
  37. Hough R. M., Gilmour I., Pillinger C. T. та ін. (1995). Diamond and silicon carbide in impact melt rock from the Ries impact crater. Nature. 378 (6552): 41—44. Bibcode:1995Natur.378...41H. doi:10.1038/378041a0. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  38. Siegert S., Branney M. J., Hecht L. (2017). Density current origin of a melt-bearing impact ejecta blanket (Ries suevite, Germany) (PDF). Geology. 45 (9): 855—858. Bibcode:2017Geo....45..855S. doi:10.1130/G39198.1.
  39. Newsom H. E., Graup G., Sewards T., Keil K. (1986). Fluidization and Hydrothermal Alteration of the Suevite Deposit at the Ries Crater, West Germany, and Implications for Mars (PDF). Journal Of Geophysical Research. 91 (B13): E239—E251. Bibcode:1986LPSC...17..239N. doi:10.1029/JB091iB13p0E239.
  40. The Ries crater impactites. Ernstson Claudin impact structures – meteorite craters. Архів оригіналу за 8 квітня 2017. Процитовано 31 грудня 2018.
  41. Ries crater: spallation and mesoscopic deformations. Ernstson Claudin impact structures – meteorite craters. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  42. Buchner E., Schmieder M. (2015). Meteoritic Matter on Fracture Surfaces of Shocked Fossils (Shattered Belemnites) from the Nördlinger Ries Impact Structure, Southern Germany (PDF). Bridging the Gap III: Impact Cratering In Nature, Experiments, and Modeling, held 21-26 September, 2015 at University of Freiburg, Germany. LPI Contribution No. 1861, p.1025. Bibcode:2015LPICo1861.1025B.
  43. Lange J.-M., Suhr P. Palaeogeography and comparative stratigraphy of the Ries impact event // Crustal evolution and geodynamic processes in Central Europe. Proceedings of the Joint conference of the Czech and German geological societies held in Plzen (Pilsen) September 16-19, 2013 / J. Zak, G. Zulauf, H.-G. Röhling. — 2013. — P. 71. — .
  44. Alwmark C., Holm S., Meier M. M. M., Hofmann B. A. (2012). A Study of Shocked Quartz in Distal Ries Ejecta from Eastern Switzerland (PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1827. Bibcode:2012LPI....43.1827A.
  45. Žák K., Skála R., Řanda Z., Mizera J., Heissig K., Ackerman L., Ďurišová J., Jonášová Š., Kameník J., Magna T. (2016). Chemistry of Tertiary sediments in the surroundings of the Ries impact structure and moldavite formation revisited. Geochimica et Cosmochimica Acta. 179: 287—311. Bibcode:2016GeCoA.179..287Z. doi:10.1016/j.gca.2016.01.025.
  46. Trnka M., Houzar S. (2002). Moldavites: a review (PDF). Bulletin of the Czech Geological Survey. 77 (4): 283—302. doi:10.3140/bull.geosci.2002.04.283. Архів оригіналу (PDF) за 31 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  47. Horn P., Mueller-Sohnius D., Koehler H., Graup G. (1985). Rb-Sr systematics of rocks related to the Ries Crater, Germany. Earth and Planetary Science Letters. 75 (4): 384—392. Bibcode:1985E&PSL..75..384H. doi:10.1016/0012-821X(85)90181-5.
  48. Viczián I. (1996). The possible role of clay mineralogy in the study of microspherules of cosmic origin (PDF). Acta Mineralogica-Petrographica. 37: 35—40. Архів оригіналу (PDF) за 24 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  49. French B. M. Impact Melts // Traces of Catastrophe. — Lunar and Planetary Institute, 1998. — P. 79–96. — (LPI Contribution No. 954) Архівовано з джерела 16 травня 2017
  50. Arp G., Kolepka C., Simon K., Karius V., Nolte N., Hansen B. T. (2013). New evidence for persistent impact-generated hydrothermal activity in the Miocene Ries impact structure, Germany. Meteoritics & Planetary Science. 48 (12): 2491—2516. Bibcode:2013M&PS...48.2491A. doi:10.1111/maps.12235.
  51. Schmidt G., Pernicka E. (1994). The determination of platinum group elements (PGE) in target rocks and fall-back material of the Nördlinger Ries impact crater (Germany). Geochimica et Cosmochimica Acta. 58 (22): 5083—5090. Bibcode:1994GeCoA..58.5083S. doi:10.1016/0016-7037(94)90233-X.
  52. Buchner E., Schmieder M. (2016). Discovery of Possible Meteoritic Matter on Shatter Cones and Slickensides — 1. Ries Crater, Southern Germany (PDF). 79th Annual Meeting of the Meteoritical Society, held 7-12 August, 2016 in Berlin, Germany. LPI Contribution No. 1921, id.6027. Bibcode:2016LPICo1921.6027B.
  53. Kölbl-Ebert M. Research Drilling at Nördlingen // From Local Patriotism to a Planetary Perspective. — Ashgate Publishing Limited, 2015. — P. 285–290. — .
  54. Buchner E., Schmieder M. (2017). Possible traces of the impactor on fracture surfaces of shattered belemnites from the Nördlinger Ries crater (Southern Germany) and potential consequences for the classification of the Ries impactor. Zeitschrift der Deutschen Gesellschaft für Geowissenschaften. 168 (2): 245—262. doi:10.1127/zdgg/2017/0090.
  55. Schmidt G., El Goresy A., Pernicka E. (2017). Meteoritic matter from the Ries and Steinheim impactors?. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  56. Artemieva N. A. (2003). Distal Ejecta from the Ries Crater — Moldavites and Projectile (PDF). Third International Conference on Large Meteorite Impacts, to be held August 5-7, 2003, Nördlingen, Germany, abstract no.4050. Bibcode:2003lmim.conf.4050A.
  57. International Chronostratigraphic Chart (PDF). International Commission on Stratigraphy. 2018-08. Архів оригіналу (PDF) за 7 вересня 2018.
  58. Arp G., Blumenberg M., Hansen B. T., Jung D., Kolepka C., Lenz O., Nolte N., Poschlod K., Reimer A., Thiel V. (2013). Chemical and ecological evolution of the Miocene Ries impact crater lake, Germany: A reinterpretation based on the Enkingen (SUBO 18) drill core. Geological Society of America Bulletin. 125 (7-8): 1125—1145. Bibcode:2013GSAB..125.1125A. doi:10.1130/B30731.1.
  59. The Formation of the Ries Crater. Geopark Ries. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  60. Böhme M., Gregor H.-J., Heissig K. The Ries and Steinheim Meteorite Impacts and their Effect on Environmental Conditions in Time and Space // Geological and Biological Effects of Impact Events / E. Buffetaut, C. Koeberl. — Springer, 2002. — P. 217–235. — . — DOI:10.1007/978-3-642-59388-8_10. Архівовано з джерела 6 вересня 2018
  61. Kölbl-Ebert M. A New Routine // From Local Patriotism to a Planetary Perspective. — Ashgate Publishing Limited, 2015. — P. 324–329. — .
  62. Sapers H. M., Osinski G. R., Buitenhuis E., Banerjee N. R., Flemming R. L., Hainge J., Blain S. (2015). Impact-Generated Hydrothermal Activity Beyond the Ries Crater Rim (PDF). 46th Lunar and Planetary Science Conference, held March 16-20, 2015 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1832, p.2917. Bibcode:2015LPI....46.2917S.
  63. Der "Daniel" in Nördlingen. Bayerisches Landesamt für Umwelt. 2018. Архів оригіналу за 29.06.2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  64. Geology and Architecture. Geopark Ries. Архів оригіналу за 29 грудня 2018.
  65. Von Caspers C. Entdeckung des Feuerduftsteins im Herzogthum Pfalz-Neuburg. — Ingolstadt, 1792. — 29 с.
  66. von Engelhardt W. (1982). Hypotheses on the origin of the Ries Basin, Germany, from 1792 to 1960. Geologische Rundschau. 71 (2): 475—485. Bibcode:1982GeoRu..71..475E. doi:10.1007/BF01822378.
  67. Kölbl-Ebert M. Early impactists and their sources // From Local Patriotism to a Planetary Perspective. — Ashgate Publishing Limited, 2015. — P. 27–51. — .
  68. Cokinos C. (2009). The Fallen Sky. Penguin. ISBN .
  69. Kölbl-Ebert M. Artificial Boundaries and their Influence on Geological Research // From Local Patriotism to a Planetary Perspective. — Ashgate Publishing Limited, 2015. — P. 62–75. — .
  70. Kölbl-Ebert M. Setting the Stage // From Local Patriotism to a Planetary Perspective. — Ashgate Publishing Limited, 2015. — P. 171–189. — .
  71. Kölbl-Ebert M. Dismissing Impact II // From Local Patriotism to a Planetary Perspective. — Ashgate Publishing Limited, 2015. — P. 205–245. — .
  72. Kölbl-Ebert M. From Local Patriotism to a Planetary Perspective // From Local Patriotism to a Planetary Perspective. — Ashgate Publishing Limited, 2015. — P. 335–342. — .
  73. Geologica Bavarica Band 61: Das Ries. Geologie, Geophysik und Genese eines Kraters / Bayerisches Geologisches Landesamt. — München, 1969. — 478 с. Архівовано з джерела 17 грудня 2018
  74. Geologica Bavarica Band 75: Ergebnisse der Ries-Forschungsbohrung 1973: Struktur des Kraters und Entwicklung des Kratersees / Bayerisches Geologisches Landesamt. — München, 1977. — 470 с. Архівовано з джерела 17 грудня 2018
  75. Pösges G. (2005). The Ries Crater Museum in Nördlingen, Bavaria, Germany. Meteoritics & Planetary Science. 40 (9-10): 1555—1557. Bibcode:2005M&PS...40.1555P. doi:10.1111/j.1945-5100.2005.tb00417.x.
  76. Kölbl-Ebert M. Astronauts at the Ries Crater // From Local Patriotism to a Planetary Perspective. — Ashgate Publishing Limited, 2015. — P. 310–319. — .
  77. Ries Krater Museum Nördlingen. Архів оригіналу за 16 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  78. Science. Geopark Ries. Архів оригіналу за 20 грудня 2018.

Посилання

  • Ries Krater Museum Nördlingen. Архів оригіналу за 16 грудня 2018.
  • Geopark Ries. Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 31 грудня 2018.
  • The Ries impact structure (Germany). Ernstson Claudin impact structures – meteorite craters. Архів оригіналу за 30 грудня 2018.
  • The Explorer's Guide to Impact Craters -- Ries virtual tour. Planetary Science Institute. Архів оригіналу за 29 грудня 2018.
  • Ries, Germany. Lunar and Planetary Institute. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 31 грудня 2018.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Nerdlinger Ris nim Nordlinger Ries 24 kilometrovij meteoritnij krater u Nimechchini Utvorivsya v mioceni blizko 15 mln rokiv tomu 4 5 Bilshoyu chastinoyu lezhit u Bavariyi rajon Donau Ris zahidnim krayem u Baden Vyurtemberzi rajon Shidnij Alb Vseredini kratera priblizno za 6 km na pivdennij zahid vid centru roztashovane misto Nerdlingen Nerdlinger Ris nim Nordlinger Ries Karta visotKarta visot 48 52 38 pn sh 10 32 57 sh d 48 87722 pn sh 10 54917 sh d 48 87722 10 54917 Krayina Nimechchina ZemlyaBavariya Tipmeteoritnij Diametr24 km Visota410 430 1 m EponimReciya U bazah danihEID PKISZ ISW EDEIS Nerdlinger Ris Nerdlinger Ris u Vikishovishi Shema budovi Risa Vid iz pivdennogo zahoduVal kratera vnutrishnij bik poblizu sela MenksdeggingenKonus rujnuvannya v lamprofiri magmatichnij porodi z kar yeru na vnutrishnomu kilci Risa Shirina 7 sm 2 3 U Nimechchini krater nazivayut prosto Ris Ries Jmovirno ce slovo pohodit vid nazvi rimskoyi provinciyi Reciya 6 7 Ris najkrashe zberezhenij skladnij krater en Zemli 4 8 odna z najkrashe vivchenih 9 10 11 ta najbilsh gustonaselena astroblema 8 Jogo doslidzhennya suttyevo dopomoglo vivchennyu meteoritnih krateriv zagalom 12 U Nerdlingeni ye muzej en prisvyachenij Risu 13 Na teritoriyi kratera ta jogo okolic zagalnoyu plosheyu 1800 km2 stvoreno geopark Ris de 8 14 Priblizno za 42 km na zahid pivden zahid vid centru Risa roztashovanij 3 8 kilometrovij Shtajngajmskij krater ru Vvazhayut sho voni vinikli odnochasno vnaslidok padinnya podvijnogo asteroyida prim 1 15 16 Ris ye dzherelom moldavitiv tektitiv viyavlenih u Chehiyi Nimechchini Avstriyi ta Polshi na vidstanyah do 500 km vid nogo 17 Zmist 1 Opis 1 1 Zagalnij opis 1 2 Vikidi 1 2 1 Kolorova brekchiya 1 2 2 Zyuvit 1 2 3 Inshi vikidi 1 3 Udarnij rozplav 1 4 Kosmichna rechovina 2 Geologichna istoriya 3 Istoriya doslidzhennya 4 Primitki 5 PosilannyaOpisred Zagalnij opisred Ris lezhit na masivi vapnyakovih plato podilyayuchi jogo na Shvabskij ta Frankonskij Alb 10 1 Cej masiv isnuvav i na chas udaru 18 Krater peretinaye richka Vernic ru sho zlivayetsya tam iz richkoyu Eger de Misce kudi vluchilo kosmichne tilo bulo vkrite tovstim sharom osadovih porid Ugori lezhav shar pisku z nevelikoyu kilkistyu vapnyaku oligocenovi ta miocenovi richkovi ta ozerni vidkladi tovshinoyu do 50 m 16 Nizhche buv roztashovanij 600 700 metrovij shar vapnyakiv slanciv ta piskovikiv perevazhno yurskogo ta triasovogo viku Jogo pidstilali kristalichni magmatichni ta metamorfichni porodi graniti pid yakimi lezhali gnejsi ta amfiboliti 19 20 18 Diametr Risa blizko 24 km 21 za riznimi vimiryuvannyami vid 22 23 1 do 25 26 16 km Val visochiye nad vnutrishnoyu chastinoyu kratera na 100 150 m na pivdni na 200 m a nad okolicyami na kilkadesyat metriv 19 Yakbi v krateri ne bulo osadovih porid jogo glibina vidnosno rivnya navkolishnoyi poverhni syagala bi priblizno 500 m a yakbi she j impaktnih blizko 800 m 16 Pid zgadanimi nasharuvannyami lezhit dno kratera yake skladayetsya z roztriskanih vid udaru kristalichnih porid Yih verhni shari bagati na konusi rujnuvannya 22 Roztriskuvannya prostezhuyetsya do glibini 6 km i proyavlyayetsya v spovilnenni sejsmichnih hvil 1 U centri Risa jogo shovane pid nasharuvannyami dno utvoryuye zaglibinu diametrom 11 12 km Yiyi otochuye svij val vnutrishnye kilce Vono yak i dno kratera skladene perevazhno roztriskanimi kristalichnimi porodami Yak i u zovnishnogo kilcya jogo vnutrishnij kraj krutishij i krashe virazhenij nizh zovnishnij Podekudi vnutrishnye kilce vihodit na poverhnyu u viglyadi pagorbiv visotoyu do 50 m 1 18 9 23 Vseredini centralnoyi zaglibini na dni kratera ye she odne kilcepodibne skupchennya pagorbiv yake odnak na poverhnyu ne vihodit Jogo diametr stanovit 4 5 km a visota vidnosno dna blizko 300 m 1 24 Dno centralnoyi zaglibini vkrite sharom impaktnoyi brekchiyi zyuvitu en tovshinoyu do 400 m 20 1 Na nomu lezhit shar osadovih porid tovshinoyu do 350 m vid ozera sho isnuvalo v krateri v mioceni 25 Bilsh molodih vidkladiv u Risi nabagato menshe 19 Oblast mizh vnutrishnim ta zovnishnim kilcem mistit chislenni ulamki porid rozmirom u desyatki sotni metriv do 2 km 18 i vidoma yak zona megablokiv Deyaki z cih ulamkiv utvorilisya pri udari a inshi pri osidanni stinok shojno utvorenogo kratera Sered nih ye fragmenti yak osadovih tak i kristalichnih porid Yih zagalnij ob yem blizko 50 km3 18 26 20 Zovnishnye kilce kraj kratera diametrom blizko 24 km utvorene skidami rozlomami vzdovzh yakih porodi z vnutrishnogo boku cogo kilcya zmisheni vniz 1 18 Krater osoblivo jogo centralna zona stvoryuye vid yemni gravitacijnu ta magnitnu anomaliyi Velichina gravitacijnoyi anomaliyi z popravkoyu na tyazhinnya detalej relyefu anomaliya Buge ru stanovit 18 mGal Negativni anomaliyi Buge zvichni dlya meteoritnih krateriv i sprichineni nizkoyu gustinoyu roztriskanih porid dna udarnih brekchij ta osadovih porid 1 27 Magnitne pole bilya centra Risa poslablene na velichinu do 300 nTl 24 Prichinoyu cogo ye tovstij shar zyuvitu sho mistit magnetit yakij pri ostiganni sprijnyav todishnij protilezhnij suchasnomu napryamok magnitnogo polya Zemli 16 28 20 Vikidired nbsp Zyuvit sirij ta kolorova brekchiya korichneva poblizu pivnichno shidnogo krayu Risa 29 8 Vikidi Risa zbereglisya vinyatkovo dobre 1 12 Ce yedinij zemnij krater serednogo rozmiru u yakogo mozhna dosliditi vsi tipi vikidiv harakterni dlya riznih vidstanej vid centra 16 Voni rozpovsyuzhdeni i v samomu krateri i poza nim perevazhno na pivdni ta shodi jmovirno cherez silnishu eroziyu v inshih miscyah 30 29 Osnovna masa vikidiv skladayetsya z dvoh rizko vidminnih shariv polimiktovoyi brekchiyi kolorovoyi brekchiyi nizhnij ta zyuvitu en verhnij Mezha mizh nimi skriz duzhe chitka ale duzhe nerivna na masshtabah odinic soten metriv sho svidchit pro gorbistist nizhnogo sharu na chas vidkladennya verhnogo 16 20 1 29 Dvosharovist vikidiv sposterigayetsya u vsih skladnih krateriv en Zemli vikidi yakih zbereglisya donini vtim takih krateriv nebagato 31 Krim togo vona yaskravo virazhena u deyakih krateriv Marsa sho viklikaye u doslidnikiv interes do yih porivnyannya z Risom 30 32 31 Kolorova brekchiyared Kolorova brekchiya nim Bunte Breccie skladayetsya z riznokolorovih ulamkiv perevazhno osadovih porid chastka kristalichnih stanovit 3 10 16 30 sho malo zmineni udarom Ne mistit zastiglih rozplaviv 24 Poshirena vid vnutrishnogo kilcya do vidstani blizko 45 km vid centra kratera 30 18 Najbilshij za ob yemom ta plosheyu poshirennya tip vikidiv yiyi zagalnij ob yem ocinyuyut u 95 km3 18 a maksimalna zareyestrovana tovshina stanovit 121 m 30 U miscyah de kolorova brekchiya lezhit na vapnyaku vin vidpolirovanij ta vkritij poshkryabinami spryamovanimi vid centra Risa rezultat kovzannya brekchiyi po vapnyaku podibnij do lodovikovoyi shlifovki a podekudi rozbitij Cya brekchiya utvorena ulamkami sho vilitali z kratera jmovirno za balistichnimi trayektoriyami ta podribnenimi nimi miscevimi porodami 20 29 32 prichomu z viddalennyam vid centra Risa chastka miscevih porid zrostaye i na vidstani dvoh radiusiv kratera syagaye 90 za ob yemom 30 Zyuvitred nbsp Zyuvit Chorni vklyuchennya sklo Shirina zrazka blizko 8 sm Zyuvit en sklovmisna brekchiya utvorena perevazhno z kristalichnih porid granitu ta gnejsu sho zaznali silnishogo vplivu udaru nizh skladniki kolorovoyi brekchiyi i buli chastkovo rozplavleni 4 33 Nayavnist zyuvitu harakterna oznaka krateriv sho utvorilisya prinajmni chastkovo v kristalichnih porodah Ris ye jogo ti povim misceznahodzhennyam 16 31 Zyuvit poshirenij vid centra kratera na vidstan blizko 22 km 16 1 jogo zagalnij ob yem ocinyuyut u 20 30 km3 16 Majzhe ves zyuvit sho zberigsya donini perebuvaye v centralnomu zagliblenni kratera Tam vin utvoryuye sucilnij shar tovshinoyu do 400 m 20 1 shovanij pid ozernimi vidkladami a za mezhami cogo zagliblennya lishe okremi skupchennya sho podekudi vihodyat na poverhnyu Ci skupchennya v zovnishnij chastini kratera syagayut tovshini prinajmni 84 m a za jogo mezhami 25 30 m 29 1 Nizka mirkuvan vkazuye na te sho fragmentarnist zyuvitovogo pokrivu poza centralnim zagliblennyam naslidok ne lishe eroziyi a j neodnoridnogo vidkladennya 16 nbsp Sklyana bomba z Risa Dovzhina blizko 15 sm U riznih miscyah zyuvit desho vidriznyayetsya Tak zovni ale ne vseredini centralnoyi zapadini kratera vin mistit podibni do vulkanichnih sklyani bombi rozmirom perevazhno 1 10 sm inodi do kilkoh decimetriv 20 1 Krim togo v zovnishnomu zyuviti 0 05 1 2 zridka do 8 skladayut osadovi porodi perevazhno verhnoyurskij vapnyak todi yak u vnutrishnomu osadovih porid nabagato menshe i vapnyaku sered nih nema 1 34 29 U bombah ta zyuviti traplyayutsya mikroskopichni zerna almazu lonsdejlitu ta karbidu kremniyu utvoreni pri poyavi kratera Rozmir almaziv syagaye 0 3 mm a yih vmist variyuye v mezhah 0 06 0 7 miljonnoyi chastki 35 36 Deyaki z nih utvorilisya shlyahom paramorfizmu grafitu v skladi gnejsiv a deyaki shlyahom himichnogo osadzhennya z rozzharenogo gazu 36 35 37 Zagalna masa almaziv u zyuviti Risa vimiryuyetsya desyatkami tisyach ton 37 Zyuvit ye produktom osidannya rozzharenih porid Shodo detalej jogo utvorennya ye rizni versiyi 38 31 32 Isnuyut oznaki togo sho vin osidav iz garyachih potokiv za odniyeyu z versij podibnih do piroklastichnih prim 2 29 38 Ye gipoteza sho zyuvit utvorivsya pri vibuhovij vzayemodiyi udarnogo rozplavu z vodoyu 16 32 ale pohodzhennya potribnoyi dlya cogo kilkosti vodi ta deyaki inshi detali poyasniti vazhko 31 Zyuvit vidkladavsya pri temperaturi ponad 580 C i jmovirno navit ponad 900 C prim 3 20 29 Pri comu kolorova brekchiya bula znachno holodnishoyu na sho vkazuye nezakristalizovanist skla v nizhnomu shari zyuvitu prim 4 16 Pislya osidannya z zyuvitu vidililosya bagato gaziv yaki lishili v nomu chislenni vertikalni kanali 39 Inshi vikidired U kolorovij brekchiyi shiroko rozpovsyudzheni megabloki vikinutogo z kratera vapnyaku rozmirom vid 25 prim 5 do priblizno 1000 m Ulamki vapnyaku sho zalyagav najvishe verhnoyurskogo rozlitalisya dali nizh ulamki bilsh glibokogo serednoyurskogo ta starshogo 20 Kolorovu brekchiyu ta alohtonni megabloki yaki pohodyat iz perehidnoyi porozhnini ob yednuyut pid nimeckoyu nazvoyu Bunte Trummermassen de kolorovi masi ulamkiv 18 nbsp Rostri belemnitiv polamani udarom Yurskij vapnyak sho zaznav vplivu udaru primitnij rostrami belemnitiv roztriskanimi na skibki sho zmistilisya pid diyeyu napruzhennya zsuvu i zgodom zcementuvalisya znovu Voni traplyayutsya yak u megablokah tak i v kolorovij brekchiyi 41 42 U zovnishnij chastini kratera ta za jogo mezhami zridka traplyayetsya svoyeridna polimiktova brekchiya sho skladayetsya viklyuchno z kristalichnih porid mensh peretvorenih udarom nizh porodi v skladi zyuvitu i ne mistit rozplavu 24 Vona utvoryuye nagromadzhennya rozmirom do desyatkiv metriv sho zalyagayut nizhche zyuvitu i zazvichaj vishe kolorovoyi brekchiyi 1 16 11 29 Krim togo viokremlyuyut dajkovu brekchiyu sho zapovnyuye trishini v megablokah i mozhe skladatisya yak z ulamkiv cih megablokiv tak i z inshih porid 1 Na najbilshi vidstani rozletilisya vikidi sho z yavilisya na samomu pochatku formuvannya kratera Voni utvorilisya z porid sho lezhali najvishe na glibini do 50 m 32 16 1 Ci vikidi vilitali zi shvidkistyu do 10 km s i dosyagali visoti v desyatki kilometriv de zavdyaki malomu oporu povitrya mogli letiti duzhe daleko 32 15 bloki Rejtera nim Reutersche Blocke shmatki verhnoyurskogo vapnyaku rozmirom do kilkoh decimetriv sho chasto mistyat konusi rujnuvannya traplyayutsya na vidstanyah do 180 km vid miscya udaru 43 16 32 V osadovih porodah Peredalpijskogo krajovogo proginu en taki ulamki rozmirom vid lt 1 mm do 20 sm utvoryuyut prosharok tovshinoyu 10 15 sm vidomij yak Brockhorizont abo Blockhorizont Vin vazhlivij yak stratigrafichnij oriyentir 44 5 Krim togo zavdyaki nayavnosti vishe ta nizhche nogo prosharkiv vulkanichnogo tufu sho dobre piddayetsya datuvannyu vin daye mozhlivist dovoli tochnogo viznachennya viku kratera 5 nbsp Moldavit moldaviti utvoreni pri udari tektiti viyavleno na vidstanyah priblizno vid 200 do 500 km vid Risa 17 Voni buli vikinuti v napryamku udaru na shid i pivnichnij shid i traplyayutsya perevazhno v Bogemiyi i Moraviyi Chehiya ridshe v Saksoniyi Nimechchina Nizhnij Sileziyi Polsha ta Nizhnij Avstriyi 17 45 Vsi yih misceznahodzhennya lezhat u mezhah klinu shirinoyu 57 iz vershinoyu v Risi Take rozpovsyudzhennya tektitiv svidchit pro velike vidhilennya napryamku udaru vid vertikali 16 46 Sudyachi z elementnogo ta izotopnogo skladu moldavitiv voni utvorilisya z kajnozojskogo pisku sho mistiv domishki glini ta vapnyaku prisnovodnogo pohodzhennya 15 Deyaki oznaki vkazuyut na formuvannya moldavitiv ne lishe z rozplavu a i z jonizovanoyi pari 45 20 Yih z yavilosya poryadku miljona ton iz yakih poryadku 10 000 ton zbereglosya donini 46 Yak i vikidi vapnyaku moldaviti a takozh inshi vidi impaktnogo skla korisni dlya datuvannya kratera 5 Deyaki doslidniki pripuskali sho z vikidiv Risa utvorivsya i odin iz prosharkiv bentonitu v osadovih porodah Peredalpijskogo krajovogo proginu en Cya gipoteza bazuvalasya nasampered na odnakovosti viku cogo prosharku ta moldavitiv u mezhah pohibki sho vimiryuyetsya sotnyami tisyach rokiv Odnak mineralogichni dani vkazuyut na vulkanichne pohodzhennya cogo bentonitu 47 48 1 28 Udarnij rozplavred Poblizu shidnogo krayu Risa viyavleno kilka malenkih misceznahodzhen zastiglogo udarnogo rozplavu Vin utvorivsya z kristalichnih porid 15 29 i viglyadaye yak chervonuvatij kamin sho mistit chislenni nerozplavleni yih ulamki Udarnij rozplav Risa primitnij vidsutnistyu almaziv v analogichnih porodah nizki inshih astroblem voni ye 35 36 Vin zalyagaye vishe kolorovoyi brekchiyi abo megablokiv i utvoryuye tila rozmirom do desyatkiv metriv 12 29 1 40 Jmovirno jogo shidne roztashuvannya maye tu zh prichinu sho u moldavitiv 16 15 Vidsutnist sucilnogo sharu rozplavu vidriznyaye Ris vid bagatoh inshih krateriv Ce mozhe poyasnyuvatisya velikoyu kilkistyu osadovih porid u misci udaru potoki letkih rechovin sho z nih vidilyalisya mogli vikinuti rozplav iz kratera 49 50 Z inshogo boku bagato rozplavu ye u skladi zyuvitu i pitannya mozhe polyagati ne v nestachi rozplavu a v jogo dispergovanosti 32 Kosmichna rechovinared Kosmichnoyi rechovini v Risi majzhe abo zovsim nema Mozhlivo ce rezultat pohilosti udaru komp yuterne modelyuvannya pokazuye sho pri udari pid kutom menshe 30 do gorizontu vsya vona odrazu vikidayetsya z kratera Ale pri kuti udaru 45 u perehidnij porozhnini malo b lishitisya priblizno 1 10 masi kosmichnogo tila sho sklalo b u tamteshnih porodah domishku blizko 1 32 16 Najkrashim pokaznikom nayavnosti kosmichnoyi rechovini ye domishki siderofilnih elementiv a najbilshij yiyi vmist modeli peredbachayut v udarnih rozplavah ta zyuviti 51 U Risi v bilshosti zrazkiv cih porid pomitnoyi zbagachenosti zgadanimi elementami nema hocha sklyani bombi viriznyayutsya desho pidvishenim vmistom nikelyu porivnyano z kristalichnimi porodami z yakih voni jmovirno utvorilisya 1 52 16 Zbilshenij vmist nikelyu kobaltu iridiyu ta hromu viyavleno i v deyakih zrazkah zyuvitu Yih doslidzhennya vkazuyut na mozhlivu nayavnist domishki asteroyidnoyi hondritnoyi rechovini v kilkosti 0 1 0 2 12 Verhnij shar kristalichnih porid pid centralnoyu zaglibinoyu kratera mistit chislenni mikroskopichni prozhilki z zaliza nikelyu ta hromu z domishkami kobaltu iridiyu osmiyu kremniyu kalciyu ta inshih elementiv Pershovidkrivachi cih prozhilok interpretuvali yih yak rezultat kondensaciyi v mikrotrishinah pari asteroyidnoyi rechovini prim 6 22 53 ale ne viklyuchena j mozhlivist yih zemnogo pohodzhennya 12 51 Podibni prozhilki znajdeni i v roztriskanih udarom rostrah belemnitiv na krayu kratera 42 54 Interpretaciyu danih shodo vmistu zgadanih elementiv uskladnyuye velikij i variabelnij pochatkovij vmist deyakih iz nih u kristalichnih porodah poblizu miscya udaru i ce chasom vvodilo doslidnikiv v omanu 16 51 12 Zgidno z deyakimi avtorami dani shodo nikelyu kobaltu hromu ta zolota vzagali nepridatni dlya poshuku kosmichnoyi rechovini v Risi 55 Za rezultatami modelyuvannya rechovina kosmichnogo tila pri udari mala chastkovo rozplavitisya i chastkovo viparuvatisya prim 7 32 56 Krapli yiyi rozplavu mali viletiti z kratera podibno do materialu tektitiv za shozhimi trayektoriyami i z podibnimi shvidkostyami Prote ci materiali ne zmishuvalisya i tomu pomitnih pozazemnih domishok u tektitah nema Oblast vipadannya kosmichnoyi rechovini zgidno z modellyu podibna do oblasti vipadannya tektitiv hocha j ne zbigayetsya z neyu Masa ciyeyi rechovini na odinicyu ploshi maye syagati bilshih znachen nizh u tektitiv ale vona vipadala nabagato dribnishimi chastkami sho shvidko rujnuyutsya Prote mozhlivo sho yiyi vdastsya viyaviti v gruntah oblasti poshirennya tektitiv za dopomogoyu geohimichnih doslidzhen 56 Geologichna istoriyared Za danimi argon argonovogo datuvannya moldavitiv 2018 roku zitknennya stalosya 14 808 0 038 mln rokiv tomu 4 Za danimi opublikovanogo togo zh roku uran svincevogo datuvannya cirkoniv z prosharkiv vulkanichnogo tufu mizh yakimi lezhit prosharok vikidiv Risa v osadovih porodah Peredalpijskogo krajovogo proginu en vik kratera lezhit mizh 14 93 i 15 00 mln rokiv 5 U 2011 2017 rokah bulo otrimano she kilka ocinok sho lezhat u mezhah 14 5 15 0 mln rokiv 16 4 Vsi ci znachennya vidpovidayut langijskomu viku miocenovoyi epohi neogenovogo periodu 57 Vsogo za ostanni 50 rokiv bulo vikonano blizko 70 doslidzhen z viznachennya viku Risa 5 Nezvazhayuchi na viklyuchno dobru doslidzhenist kratera pro kosmichne tilo sho jogo utvorilo vidomo malo 42 Za visnovkami nizki robit iz poshuku v porodah Risa domishok kosmichnoyi rechovini ce buv kam yanij asteroyid 16 55 Deyaki doslidniki shilyalisya do jogo hondritnogo skladu 22 12 deyaki do ahondritnogo Zgidno z inshimi avtorami informaciyi dlya visnovkiv pro sklad cogo tila nedostatno i vono moglo buti navit zaliznim 52 54 58 Jogo rozmir za umovi kam yanogo skladu ocinyuyut v 1 1 1 5 km a rozmir jogo suputnika prim 8 sho stvoriv Shtajngajmskij krater ru u 150 200 m 16 Voni zitknulisya z Zemleyu v napryamku shid pivnich shid pid kutom 30 50 do poverhni 15 Za danimi komp yuternogo modelyuvannya Ris moglo bi stvoriti zitknennya zi shvidkistyu 15 18 km s pri yakomu tisk syagav 300 500 GPa a temperatura 20 35 tisyach gradusiv Vidilenu energiyu ocinyuyut u 1020 1021 Dzh 16 sho na 6 7 poryadkiv bilshe nizh u yadernogo vibuhu v Hirosimi Ob yem vikinutih pri zitknenni porid ocinyuyut u 120 220 km3 a ob yem rozplavlenih u 5 16 km3 iz yakih lishe 0 25 0 5 km3 utvoryuyut sucilni masi todi yak reshta perebuvaye v skladi zyuvitu 16 nbsp Animaciya utvorennya Risa Za danimi komp yuternogo modelyuvannya cherez 10 s pislya udaru na stadiyi perehidnoyi porozhnini krater syagnuv glibini blizko 4 km 16 32 zgidno z inshimi robotami 2 2 5 km 1 10 Pri comu jogo diametr buv desho menshim nizh u suchasnoyi vnutrishnoyi zapadini 16 1 8 Yiyi kraj vnutrishnye kilce ye zalishkom todishnogo krayu kratera 20 18 Pidjom dna ta osidannya stinok negajno zmenshili glibinu porozhnini i zbilshili diametr Navkolishni porodi velikimi ulamkami zmistilisya do centru ta vniz stvorivshi zovnishnyu chastinu Risa zonu megablokiv 20 Formuvannya kratera zgidno z modelyami malo trivati priblizno hvilinu 8 32 Vtim ci modeli mayut znachni trudnoshi v poyasnenni osoblivostej Risa prim 9 32 Za deyakimi ocinkami udar znishiv use zhive v radiusi ponad 100 km 59 Ale doslidzhennya 60 prisvyacheni dovgostrokovomu vplivu zitknennya na zhivu prirodu ne viyavili znachnih naslidkiv Za visnovkami yih avtoriv fauna ta flora pivdnya Nimechchini pislya udaru shvidko vidnovilisya Korektnist cih doslidzhen piddavali sumnivu ale prinajmni masovih vimiran utvorennya Risa ta Shtajngajmskogo kratera ne sprichinili 61 Vikidi vid udaru perekrivshi susidni richki stvorili novi ozera 18 Z yavilosya ozero i v samomu krateri Vono isnuvalo tam u mioceni vprodovzh 0 3 2 mln rokiv 58 16 25 Deyakij chas na jogo dni vidbuvalisya gidrotermalni procesi pidzhivlyuvani teplom zyuvitovogo sharu i mozhlivo glibinnih porid pidnyatih pri poyavi kratera 24 50 Ci procesi mogli trivati tisyachi isnuye ocinka v 250 000 50 rokiv i proyavlyalisya u zminah mineralnogo skladu zyuvitu ta poyavi harakternih karbonatnih vidkladiv 50 62 Spershu ozero bulo sodovim en i evtrofnim potim stalo solonim a naprikinci svogo isnuvannya pislya poyavi stoku prisnim oligotrofnim 10 58 U vidkladah ostannoyi stadiyi na vidminu vid poperednih bagato reshtok hrebetnih rib zemnovodnih cherepah yashirok ta riznomanitnih ptahiv i ssavciv 10 59 Deyakij chas riven ozera buv vishe suchasnoyi poverhni dna kratera tomu nini togochasni vidkladi na visochinah vihodyat na poverhnyu 1 Pid kinec miocenu ozerni vidkladi zapovnili Ris cilkom ale potim perevazhno v plejstoceni ponad 100 m cih vidkladiv znishila eroziya Trivale perebuvannya kratera ta jogo vikidiv pid osadovim pokrivom zabezpechilo yihnyu dobru zberezhenist 16 18 Mizh piznim miocenom ta plejstocenom tektonichni ruhi desho nahilili poverhnyu regionu na pivnichnij shid 10 1 Istoriya doslidzhennyared nbsp Zyuvitova dzvinicya cerkvi svyatogo Georga de v Nerdlingeni vidoma yak Daniel XV st 63 64 Utvorenu pri udari brekchiyu vidomu yak zyuvit en iz rimskih chasiv vikoristovuvali yak budivelnij kamin Naprikinci XVIII stolittya zyuvit privernuv uvagu vijskovogo inzhenera Karla fon Kaspersa yakij viyaviv sho z nogo mozhna robiti she j budivelnij rozchin 1792 roku fon Kaspers visloviv 65 pershu gipotezu shodo pohodzhennya zyuvitu vin pripustiv sho ce riznovid vulkanichnogo tufu prim 10 Vidsutnist v okolicyah vulkaniv ne zavadila cij ideyi nabuti shirokogo viznannya geologiv oskilki v ti chasi v Yevropi chasto viyavlyali nevidomi ranishe zgasli vulkani Pidtrimav yiyi i Berngard fon Kotta avtor pershogo gruntovnogo geologichnogo doslidzhennya Risa 1834 66 16 1 Cya versiya perevazhala sered geologiv do 1960 h rokiv 16 U XIX ta XX stolittyah chimalo doslidnikiv namagalisya poyasniti viniknennya Risa vulkanichnimi yavishami Cherez jogo yavni vidminnosti vid tipovih vulkanichnih krateriv pri comu dovodilosya zaluchati inshi zokrema lodovikovi procesi Svogo chasu bilshist geologiv podilyala gipotezu Valtera Kranca 1911 pro vibuh pari vid nagritih magmoyu pidzemnih vod Isnuvali j bilsh ekstravagantni ideyi 1849 roku Karl Emil fon Shafgojtl de visunuv pripushennya sho zapadina utvorilasya pri obezvodnyuvanni ta stiskanni pidzemnih mas silikatnogo gelyu 66 Meteoritne pohodzhennya Risa vpershe pripustiv 1904 roku nimeckij kupec ta geolog lyubitel Ernst Verner Vin jmovirno pid vplivom robit Grouva Karla Gilberta en porivnyav jogo z kraterami Misyacya hocha bilshist vchenih i yih todi vvazhala vulkanichnimi Vdruge cyu ideyu visloviv 1933 roku estonskij vchitel Yulius Osvald Kalyuvee a vtretye 1936 roku nimeckij geolog Otto Shtutcer de yakij zadavsya pitannyam yakoyi sili maye buti vibuh pari dlya utvorennya kratera takogo rozmiru i vidznachiv podibnist Risa do Arizonskogo kratera Pershi dvi roboti lishilisya nepomichenimi a tretya bula rishuche vidkinuta vsima fahivcyami 66 67 Cherez dva desyatki rokiv robota Shtutcera privernula uvagu amerikanskogo geologa Yudzhina Shumejkera yakij 1960 roku razom iz kolegami doviv meteoritne pohodzhennya Arizonskogo kratera pislya chogo stav shukati inshi krateri dlya yakih pripuskalosya te same 66 Vidibravshi zrazok zyuvitu v kar yeri v Ottingu poblizu Risa vin vidpraviv jogo svoyemu kolezi Edvardu Chao Ostannij viyaviv tam zerna koesitu yakij utvoryuyetsya lishe za velicheznogo tisku i v porodah sho ne buvali na velikij glibini mig z yavitisya tilki vid udaru kosmichnogo tila Rezultati cogo doslidzhennya Shumejker ta Chao opublikuvali 1961 roku 19 68 Geologi Nimechchini sprijnyali ci rezultati po riznomu Rozv yazannya problemi nad yakoyu bagato lyudej staranno pracyuvali ponad 100 rokiv zayizhdzhim naukovcem yakij upershe pobachiv krater i dokazi yakogo vidno lishe pid mikroskopom ne vsim vidalosya perekonlivim U diskusiyah proyavilisya i patriotichni mirkuvannya i davnye protistoyannya mizh klasichnoyu geologiyeyu ta mineralogiyeyu Zate skladni stosunki mizh geologami Bavariyi ta Baden Vyurtemberga yaki vidstoyuvali rizni varianti vulkanichnoyi gipotezi vidijshli na drugij plan 69 70 71 Robota Shumejkera ta Chao poklala pochatok intensivnim doslidzhennyam Togo zh 1961 roku amerikanskij geofizik Alvin Koen pripustiv sho Ris ye dzherelom moldavitiv sho cherez dva roki bulo pidtverdzheno yih odnakovim vikom iz zyuvitom 45 1962 roku v krateri viyavili stishovit yakij potrebuye dlya utvorennya she bilshogo tisku nizh koesit 1969 roku burinnya pokazalo sho magnitna anomaliya yaku poyasnyuvali bazaltovoyu intruziyeyu naspravdi stvorena sharom zyuvitu 28 Zavdyaki cim ta inshim rezultatam meteoritne pohodzhennya Risa nabuvalo vse bilshogo viznannya i v 1970 h rokah stalo zagalnoprijnyatim 72 16 1 Chislenni doslidzhennya kratera bulo pidsumovano v dvoh specialnih zbirkah Bavarskogo geologichnogo upravlinnya 1969 73 ta 1977 74 ta nizci inshih robit 20 16 nbsp Muzej kratera Ris u Nerdlingeni rozmishenij u gospodarskij budivli 1503 roku pobudovi 75 Burinnya v Risi vpershe zdijsnila naftova kompaniya Deutsche Erdol AG en she 1953 1954 roku V centralnij chastini kratera bulo zrobleno sverdlovinu glibinoyu blizko 350 m prim 11 Znachnih naukovih rezultativ z cogo kernu todi ne otrimali hocha zgodom vin prinis deyaku korist 70 53 Bilsh rezultativnim viyavilosya burinnya 1969 roku v zovnishnij chastini kratera na glibinu 180 m prim 12 i osoblivo 1973 roku u vnutrishnij chastini na glibinu 1206 m prim 13 28 53 16 Piznishe v Risi ta oblasti jogo vikidiv bulo probureno she nizku sverdlovin 16 1970 roku NASA vidpravilo v krater majbutnih astronavtiv Apollona 14 yaki pid kerivnictvom nimeckih geologiv vchilisya tam geologiyi zagalom i rozpiznavannyu porid udarnogo pohodzhennya zokrema 76 1990 roku v Nerdlingeni vidkrito muzej kratera Ris en roztashovanij na ploshi Yudzhina Shumejkera 1 75 77 1998 roku poruch vidkrito Centr doslidzhen kratera Ris ta zitknen u Nerdlingeni nim ZERIN pidrozdil Muzeyu prirodoznavstva v Berlini sho nadaye doslidnikam dostup do kerniv ta inshih materialiv yaki stosuyutsya kratera 75 78 2006 roku na teritoriyi Risa ta jogo okolic zagalnoyu plosheyu 1800 km2 stvoreno geopark Ris de priznachenij dlya spriyannya turizmu ta osviti Vin stav pershim geoparkom Bavariyi 8 14 Primitkired Komentari Na spilne utvorennya cih krateriv vkazuye yih odnakovij vik ta roztashuvannya priblizno vzdovzh osi simetriyi oblasti poshirennya vikinutih pri poyavi Risa tektitiv 15 Na osidannya zyuvitu z potokiv na protivagu vipadannyu z hmari podibno do snigu vkazuye vidsutnist u bilshij chastini zyuvitovih vidkladiv sortuvannya chastok za rozmirom shilnist zyuvitu do zapovnennya zaglibin u poverhni kolorovoyi brekchiyi zamist utvorennya sharu postijnoyi tovshini ta kilka inshih sposterezhen 31 29 Namagnichenist magnetitu v skladi zyuvitu zemnim magnitnim polem oznachaye sho zyuvit vidklavsya pri temperaturi bilshij za temperaturu Kyuri magnetitu 580 C Pri comu nayavnist u nomu rozbitih sklyanih bomb oznachaye sho pid chas vidkladennya voni buli krihkimi i otzhe ne duzhe garyachimi menshe 600 C abo za inshimi ocinkami 750 C 20 29 Vtim inshi bombi padali v plastichnomu stani a slidi termichnogo rozkladu na vklyuchennyah vapnyaku v zyuviti vkazuyut na temperaturu ponad 900 C 29 31 U serednomu shari zyuvitu ves rozplav zakristalizuvavsya sho svidchit pro malu shvidkist jogo oholodzhennya Kristalizaciyi skla ne sposterigayetsya v nizhnomu shari zyuvitu tovshinoyu blizko 1 m a v ne poshkodzhenih eroziyeyu miscyah i v verhnomu shari tovshinoyu do 10 m 16 Umovna mezha vstanovlena dlya kartografichnih cilej menshi ulamki rozglyadayut yak chastinu kolorovoyi brekchiyi 1 40 Za visnovkami avtoriv cogo doslidzhennya spivvidnoshennya koncentracij elementiv u cih prozhilkah vkazuye na kam yanij mozhlivo vuglecevo hondritnij sklad asteroyida 22 Parametri materialu kosmichnogo tila v cij modeli vzyati takimi yak u granitu 56 32 Ce ne mogli buti fragmenti yedinogo tila sho rozdililisya v atmosferi bo todi vidstan mizh tochkami udaru ne perevishuvala b soten metriv 15 Modeli z navedenih robit ne poyasnyuyut zokrema dvosharovist vikidiv ta vidsutnist tovstogo sucilnogo sharu udarnogo rozplavu 16 32 Za fon Kaspersom tras nastupni doslidniki vidnosili zyuvit i do inshih riznovidiv tufu 66 Sverdlovina bilya Dajningena Bur projshov 330 m ozernih vidkladiv i 20 m zyuvitu 28 Sverdlovina bilya Vernicostgajma Bur projshov 25 m ozernih vidkladiv 75 m zyuvitu i 80 m brekchijovanih porid fundamentu 28 Sverdlovina bilya Nerdlingena Bur projshov 325 m ozernih vidkladiv 281 m zyuvitu i 600 m fragmentovanih kristalichnih porid iz domishkoyu zyuvitu 53 Dzherela a b v g d e zh i k l m n p r s t u f h c sh sh yu ya aa ab av ag ad Pohl J Stoeffler D Gall H Ernstson K 1977 The Ries impact crater Impact and explosion cratering Planetary and terrestrial implications Proceedings of the Symposium on Planetary Cratering Mechanics Flagstaff Ariz September 13 17 1976 343 404 Bibcode 1977iecp symp 343P Baier J Sach V J 2018 Shatter Cones aus den Impaktkratern Nordlinger Ries und Steinheimer Becken Fossilien 35 2 228 232 Ries crater impact outcrops Ernstson Claudin impact structures meteorite craters Arhiv originalu za 31 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 a b v g d Schmieder M Kennedy T Jourdan F Buchner E Reimold W U 2018 A high precision 40Ar 39Ar age for the Nordlinger Ries impact crater Germany and implications for the accurate dating of terrestrial impact events Geochimica et Cosmochimica Acta 220 146 157 Bibcode 2018GeCoA 220 146S doi 10 1016 j gca 2017 09 036 a b v g d e Rocholl A Schaltegger U Gilg H A Wijbrans J Bohme M 2018 The age of volcanic tuffs from the Upper Freshwater Molasse North Alpine Foreland Basin and their possible use for tephrostratigraphic correlations across Europe for the Middle Miocene PDF International Journal of Earth Sciences 107 2 387 407 Bibcode 2018IJEaS 107 387R doi 10 1007 s00531 017 1499 0 Arhiv originalu PDF za 31 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 37 Ries Entwurf einer kulturlandschaftlichen Gliederung Bayerns als Beitrag zur Biodiversitat Bayerisches Landesamt fur Umwelt 2011 Arhivovano z dzherela 12 grudnya 2018 Schmidt F G G de 1896 The Dialect of the Ries PDF Modern Language Notes 11 5 142 144 doi 10 2307 2918785 a b v g d e zh Stoffler D Posges G Barfeld R 2008 Development of Geotourism in the National Geopark Ries Southern Germany PDF Large Meteorite Impacts and Planetary Evolution IV held August 17 21 2008 at Vredefort Dome South Africa LPI Contribution No 1423 paper id 3070 Bibcode 2008LPICo1423 3070S a b Wunnemann K Morgan J V Jodicke H Is Ries crater typical for its size An analysis based upon old and new geophysical data and numerical modeling Geological Society of America Special Paper 384 Large Meteorite Impacts III T Kenkmann F Horz A Deutsch 2005 P 67 83 ISBN 9780813723846 DOI 10 1130 0 8137 2384 1 67 Arhivovano z dzherela 29 grudnya 2018 Other link a b v g d e Arp G 2006 Field Trip F2 Sediments of the Ries Crater Lake Miocene Southern Germany PDF Schriftenreihe der deutschen Gesellschaft fur Geowissenschaften 45 213 236 Arhiv originalu PDF za 18 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 a b Pontefract A Osinski G R Flemming R Southam G 2010 Characterization of Polymict Crystalline Breccias Ries Crater Germany PDF Nordlingen 2010 The Ries Crater the Moon and the Future of Human Space Exploration held June 25 27 2010 in Nordlingen Germany LPI Contribution No 1559 p 30 Bibcode 2010LPICo1559 30P a b v g d e zh Reimold W U McDonald I Schmitt R T Hansen B Jacob J Koeberl C 2013 Geochemical studies of the SUBO 18 Enkingen drill core and other impact breccias from the Ries crater Germany Meteoritics amp Planetary Science 48 9 1531 1571 Bibcode 2013M amp PS 48 1531R doi 10 1111 maps 12175 Nordlingen Travel for Kids Arhiv originalu za 21 listopada 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 a b Geopark Ries Arhiv originalu za 13 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 a b v g d e zh i Stoffler D Artemieva N A Pierazzo E 2002 Modeling the Ries Steinheim impact event and the formation of the moldavite strewn field Meteoritics amp Planetary Science 37 12 1893 1907 Bibcode 2002M amp PS 37 1893S doi 10 1111 j 1945 5100 2002 tb01171 x Arhiv originalu za 15 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 a b v g d e zh i k l m n p r s t u f h c sh sh yu ya aa ab av ag ad ae azh ai ak al am an ap ar as Stoffler D Artemieva N A Wunnemann K ta in 2013 Ries crater and suevite revisited Observations and modeling Part I Observations Meteoritics amp Planetary Science 48 4 515 589 Bibcode 2013M amp PS 48 515S doi 10 1111 maps 12086 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka a b v Brachaniec T Szopa K Karwowski L 2014 Discovery of the most distal Ries tektites found in Lower Silesia southwestern Poland Meteoritics amp Planetary Science 49 8 1315 1322 Bibcode 2014M amp PS 49 1315B doi 10 1111 maps 12311 a b v g d e zh i k l m n Sturm S Kenkmann T Willmes M PoSges G Hiesinger H 2015 The distribution of megablocks in the Ries crater Germany Remote sensing field investigation and statistical analyses Meteoritics amp Planetary Science 50 1 141 171 Bibcode 2015M amp PS 50 141S doi 10 1111 maps 12408 a b v g Shoemaker E M Chao E C T 1961 New Evidence for the Impact Origin of the Ries Basin Bavaria Germany Journal of Geophysical Research 66 10 3371 3378 Bibcode 1961JGR 66 3371S doi 10 1029 JZ066i010p03371 a b v g d e zh i k l m n p r s von Engelhardt W 1990 Distribution petrography and shock metamorphism of the ejecta of the Ries crater in Germany a review Tectonophysics 171 1 4 259 273 Bibcode 1990Tectp 171 259V doi 10 1016 0040 1951 90 90104 G Ries Earth Impact Database Planetary and Space Science Centre University of New Brunswick angl a b v g El Goresy A Chao E C T 1977 The 1973 Ries Research Deep Drill Core Metal Condensates from the Impacting Body Below the Crater Floor Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference 8 278 280 Bibcode 1977LPI 8 278E Ries Germany Lunar and Planetary Institute Arhiv originalu za 8 veresnya 2017 Procitovano 31 grudnya 2018 a b v g d Osinski G R 2005 Hydrothermal activity associated with the Ries impact event Germany Geofluids 5 3 202 220 doi 10 1111 j 1468 8123 2005 00119 x a b Arp G Hansen B T Pack A Reimer A Schmidt B C Simon K Jung D 2017 The soda lake mesosaline halite lake transition in the Ries impact crater basin drilling Lopsingen 2012 Miocene southern Germany Facies 63 1 1 20 doi 10 1007 s10347 016 0483 7 Sturm S Willmes M Hiesinger H Kenkmann T Posges G 2011 Megablocks in the Ries Impact Crater Germany New Discoveries and Statistical Analysis of Distribution and Lithologies PDF 42nd Lunar and Planetary Science Conference held March 7 11 2011 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1608 p 1705 Bibcode 2011LPI 42 1705S Gravity surveys Ernstson Claudin impact structures meteorite craters Arhiv originalu za 29 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 a b v g d e Kolbl Ebert M Drilling the Ries Crater From Local Patriotism to a Planetary Perspective Ashgate Publishing Limited 2015 P 279 285 ISBN 9781317132097 a b v g d e zh i k l m n p r Osinski G R Grieve R A F Spray J G 2004 The nature of the groundmass of surficial suevite from the Ries impact structure Germany and constraints on its origin Meteoritics amp Planetary Science 39 10 1655 1683 Bibcode 2004M amp PS 39 1655O doi 10 1111 j 1945 5100 2004 tb00065 x a b v g d e Sturm S Wulf G Jung D Kenkmann T 2013 The Ries impact a double layer rampart crater on Earth Geology 41 5 531 534 Bibcode 2013Geo 41 531S doi 10 1130 G33934 1 a b v g d e zh Osinski G R Grieve R A F Chanou A Sapers H M 2016 The suevite conundrum Part 1 The Ries suevite and Sudbury Onaping Formation compared Meteoritics amp Planetary Science 51 12 2316 2333 Bibcode 2016M amp PS 51 2316O doi 10 1111 maps 12728 a b v g d e zh i k l m n p r s Artemieva N A Wunnemann K Krien F Reimold W U Stoffler D 2013 Ries crater and suevite revisited Observations and modeling Part II Modeling Meteoritics amp Planetary Science 48 4 590 627 Bibcode 2013M amp PS 48 590A doi 10 1111 maps 12085 Geology Rocks of the Ries Crater Geopark Ries Arhiv originalu za 15 grudnya 2018 Siebenschock M Schmitt R T Stoffler D 1998 Suevite from Hohenaltheim A New Deposit from the Ries Crater Germany PDF 29th Annual Lunar and Planetary Science Conference March 16 20 1998 Houston TX abstract no 1020 Bibcode 1998LPI 29 1020S a b v Schmitt R T Siebenschock M Stoffler D 1999 Distribution of Impact Diamonds in the Ries Crater Germany PDF Meteoritics amp Planetary Science vol 34 Supplement p A102 Bibcode 1999M amp PSA 34Q 102S a b v Vishnevsky S Palchik N 2010 The Ries Impact Diamonds Distribution Microscopy X Ray and Some Other Data PDF Nordlingen 2010 The Ries Crater the Moon and the Future of Human Space Exploration held June 25 27 2010 in Nordlingen Germany LPI Contribution No 1559 p 40 Bibcode 2010LPICo1559 40V a b Hough R M Gilmour I Pillinger C T ta in 1995 Diamond and silicon carbide in impact melt rock from the Ries impact crater Nature 378 6552 41 44 Bibcode 1995Natur 378 41H doi 10 1038 378041a0 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka a b Siegert S Branney M J Hecht L 2017 Density current origin of a melt bearing impact ejecta blanket Ries suevite Germany PDF Geology 45 9 855 858 Bibcode 2017Geo 45 855S doi 10 1130 G39198 1 Newsom H E Graup G Sewards T Keil K 1986 Fluidization and Hydrothermal Alteration of the Suevite Deposit at the Ries Crater West Germany and Implications for Mars PDF Journal Of Geophysical Research 91 B13 E239 E251 Bibcode 1986LPSC 17 239N doi 10 1029 JB091iB13p0E239 a b The Ries crater impactites Ernstson Claudin impact structures meteorite craters Arhiv originalu za 8 kvitnya 2017 Procitovano 31 grudnya 2018 Ries crater spallation and mesoscopic deformations Ernstson Claudin impact structures meteorite craters Arhiv originalu za 29 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 a b v Buchner E Schmieder M 2015 Meteoritic Matter on Fracture Surfaces of Shocked Fossils Shattered Belemnites from the Nordlinger Ries Impact Structure Southern Germany PDF Bridging the Gap III Impact Cratering In Nature Experiments and Modeling held 21 26 September 2015 at University of Freiburg Germany LPI Contribution No 1861 p 1025 Bibcode 2015LPICo1861 1025B Lange J M Suhr P Palaeogeography and comparative stratigraphy of the Ries impact event Crustal evolution and geodynamic processes in Central Europe Proceedings of the Joint conference of the Czech and German geological societies held in Plzen Pilsen September 16 19 2013 J Zak G Zulauf H G Rohling 2013 P 71 ISBN 978 3 510 49231 2 Alwmark C Holm S Meier M M M Hofmann B A 2012 A Study of Shocked Quartz in Distal Ries Ejecta from Eastern Switzerland PDF 43rd Lunar and Planetary Science Conference held March 19 23 2012 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1659 id 1827 Bibcode 2012LPI 43 1827A a b v Zak K Skala R Randa Z Mizera J Heissig K Ackerman L Durisova J Jonasova S Kamenik J Magna T 2016 Chemistry of Tertiary sediments in the surroundings of the Ries impact structure and moldavite formation revisited Geochimica et Cosmochimica Acta 179 287 311 Bibcode 2016GeCoA 179 287Z doi 10 1016 j gca 2016 01 025 a b Trnka M Houzar S 2002 Moldavites a review PDF Bulletin of the Czech Geological Survey 77 4 283 302 doi 10 3140 bull geosci 2002 04 283 Arhiv originalu PDF za 31 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 Horn P Mueller Sohnius D Koehler H Graup G 1985 Rb Sr systematics of rocks related to the Ries Crater Germany Earth and Planetary Science Letters 75 4 384 392 Bibcode 1985E amp PSL 75 384H doi 10 1016 0012 821X 85 90181 5 Viczian I 1996 The possible role of clay mineralogy in the study of microspherules of cosmic origin PDF Acta Mineralogica Petrographica 37 35 40 Arhiv originalu PDF za 24 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 French B M Impact Melts Traces of Catastrophe Lunar and Planetary Institute 1998 P 79 96 LPI Contribution No 954 Arhivovano z dzherela 16 travnya 2017 a b v g Arp G Kolepka C Simon K Karius V Nolte N Hansen B T 2013 New evidence for persistent impact generated hydrothermal activity in the Miocene Ries impact structure Germany Meteoritics amp Planetary Science 48 12 2491 2516 Bibcode 2013M amp PS 48 2491A doi 10 1111 maps 12235 a b v Schmidt G Pernicka E 1994 The determination of platinum group elements PGE in target rocks and fall back material of the Nordlinger Ries impact crater Germany Geochimica et Cosmochimica Acta 58 22 5083 5090 Bibcode 1994GeCoA 58 5083S doi 10 1016 0016 7037 94 90233 X a b Buchner E Schmieder M 2016 Discovery of Possible Meteoritic Matter on Shatter Cones and Slickensides 1 Ries Crater Southern Germany PDF 79th Annual Meeting of the Meteoritical Society held 7 12 August 2016 in Berlin Germany LPI Contribution No 1921 id 6027 Bibcode 2016LPICo1921 6027B a b v g Kolbl Ebert M Research Drilling at Nordlingen From Local Patriotism to a Planetary Perspective Ashgate Publishing Limited 2015 P 285 290 ISBN 9781317132097 a b Buchner E Schmieder M 2017 Possible traces of the impactor on fracture surfaces of shattered belemnites from the Nordlinger Ries crater Southern Germany and potential consequences for the classification of the Ries impactor Zeitschrift der Deutschen Gesellschaft fur Geowissenschaften 168 2 245 262 doi 10 1127 zdgg 2017 0090 a b Schmidt G El Goresy A Pernicka E 2017 Meteoritic matter from the Ries and Steinheim impactors Arhiv originalu za 28 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 a b v Artemieva N A 2003 Distal Ejecta from the Ries Crater Moldavites and Projectile PDF Third International Conference on Large Meteorite Impacts to be held August 5 7 2003 Nordlingen Germany abstract no 4050 Bibcode 2003lmim conf 4050A International Chronostratigraphic Chart PDF International Commission on Stratigraphy 2018 08 Arhiv originalu PDF za 7 veresnya 2018 a b v Arp G Blumenberg M Hansen B T Jung D Kolepka C Lenz O Nolte N Poschlod K Reimer A Thiel V 2013 Chemical and ecological evolution of the Miocene Ries impact crater lake Germany A reinterpretation based on the Enkingen SUBO 18 drill core Geological Society of America Bulletin 125 7 8 1125 1145 Bibcode 2013GSAB 125 1125A doi 10 1130 B30731 1 a b The Formation of the Ries Crater Geopark Ries Arhiv originalu za 18 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 Bohme M Gregor H J Heissig K The Ries and Steinheim Meteorite Impacts and their Effect on Environmental Conditions in Time and Space Geological and Biological Effects of Impact Events E Buffetaut C Koeberl Springer 2002 P 217 235 ISBN 978 3 642 63960 9 DOI 10 1007 978 3 642 59388 8 10 Arhivovano z dzherela 6 veresnya 2018 Kolbl Ebert M A New Routine From Local Patriotism to a Planetary Perspective Ashgate Publishing Limited 2015 P 324 329 ISBN 9781317132097 Sapers H M Osinski G R Buitenhuis E Banerjee N R Flemming R L Hainge J Blain S 2015 Impact Generated Hydrothermal Activity Beyond the Ries Crater Rim PDF 46th Lunar and Planetary Science Conference held March 16 20 2015 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1832 p 2917 Bibcode 2015LPI 46 2917S Der Daniel in Nordlingen Bayerisches Landesamt fur Umwelt 2018 Arhiv originalu za 29 06 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 Geology and Architecture Geopark Ries Arhiv originalu za 29 grudnya 2018 Von Caspers C Entdeckung des Feuerduftsteins im Herzogthum Pfalz Neuburg Ingolstadt 1792 29 s a b v g d von Engelhardt W 1982 Hypotheses on the origin of the Ries Basin Germany from 1792 to 1960 Geologische Rundschau 71 2 475 485 Bibcode 1982GeoRu 71 475E doi 10 1007 BF01822378 Kolbl Ebert M Early impactists and their sources From Local Patriotism to a Planetary Perspective Ashgate Publishing Limited 2015 P 27 51 ISBN 9781317132097 Cokinos C 2009 The Fallen Sky Penguin ISBN 9781101133224 Kolbl Ebert M Artificial Boundaries and their Influence on Geological Research From Local Patriotism to a Planetary Perspective Ashgate Publishing Limited 2015 P 62 75 ISBN 9781317132097 a b Kolbl Ebert M Setting the Stage From Local Patriotism to a Planetary Perspective Ashgate Publishing Limited 2015 P 171 189 ISBN 9781317132097 Kolbl Ebert M Dismissing Impact II From Local Patriotism to a Planetary Perspective Ashgate Publishing Limited 2015 P 205 245 ISBN 9781317132097 Kolbl Ebert M From Local Patriotism to a Planetary Perspective From Local Patriotism to a Planetary Perspective Ashgate Publishing Limited 2015 P 335 342 ISBN 9781317132097 Geologica Bavarica Band 61 Das Ries Geologie Geophysik und Genese eines Kraters Bayerisches Geologisches Landesamt Munchen 1969 478 s Arhivovano z dzherela 17 grudnya 2018 Geologica Bavarica Band 75 Ergebnisse der Ries Forschungsbohrung 1973 Struktur des Kraters und Entwicklung des Kratersees Bayerisches Geologisches Landesamt Munchen 1977 470 s Arhivovano z dzherela 17 grudnya 2018 a b v Posges G 2005 The Ries Crater Museum in Nordlingen Bavaria Germany Meteoritics amp Planetary Science 40 9 10 1555 1557 Bibcode 2005M amp PS 40 1555P doi 10 1111 j 1945 5100 2005 tb00417 x Kolbl Ebert M Astronauts at the Ries Crater From Local Patriotism to a Planetary Perspective Ashgate Publishing Limited 2015 P 310 319 ISBN 9781317132097 Ries Krater Museum Nordlingen Arhiv originalu za 16 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 Science Geopark Ries Arhiv originalu za 20 grudnya 2018 Posilannyared Ries Krater Museum Nordlingen Arhiv originalu za 16 grudnya 2018 Geopark Ries Arhiv originalu za 20 kvitnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2018 The Ries impact structure Germany Ernstson Claudin impact structures meteorite craters Arhiv originalu za 30 grudnya 2018 The Explorer s Guide to Impact Craters Ries virtual tour Planetary Science Institute Arhiv originalu za 29 grudnya 2018 Ries Germany Lunar and Planetary Institute Arhiv originalu za 8 veresnya 2017 Procitovano 31 grudnya 2018 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Nerdlinger Ris amp oldid 43830174

Дата публікації: Листопад 22, 2024, 13:24 pm
Найбільш читані
  • Листопад 11, 2024

    Pterophoridae

  • Листопад 19, 2024

    Proterotheriidae

  • Листопад 19, 2024

    Proeuphractus

  • Листопад 12, 2024

    Prodán

  • Листопад 22, 2024

    Pistosauroidea

Щодня

  • Автобан

  • Президентські вибори в Молдові 2024

  • Rammstein

  • Кінча

  • Друга Чехословацька Республіка

  • 1960

  • Вибори Президента України 2004

  • How to Dismantle an Atomic Bomb

  • Ратко Младич

  • Шарль де Голль

NiNa.Az - Студія

  • Вікіпедія

Підписка на розсилку

Підписавшись на нашу розсилку, ви завжди будете отримувати від нас найсвіжіші новини.
Будемо на зв`язку
Зв`яжіться з нами
DMCA Sitemap Feeds
© 2019 nina.az - Всі права захищені.
Авторське право: Dadaş Mammedov
Топ