Мішель Фуко | |
---|---|
фр. Michel Foucault | |
Ім'я при народженні | фр. Paul-Michel Foucault[1][2] |
Народився | 15 жовтня 1926 Пуатьє, Франція |
Помер | 25 червня 1984 (57 років) Париж, Франція ·(синдром набутого імунного дефіциту) |
Поховання | Q110358956? |
Країна | Франція |
Діяльність | філософ |
Alma mater | Ліцей Генріха IV Вища нормальна школа Паризький університет |
Галузь | західна філософія, структуралізм, постструктуралізм, постмодернізм |
Заклад | Університет Каліфорнії (Берклі) d Університет в Буффало Колеж де Франс[3] Університет Париж VIII Університет Уппсала Варшавський університет d |
Науковий ступінь | доктор філософії |
Вчителі | Жан Іпполіт d Моріс Мерло-Понті[4] Жорж Канґієм і Луї Альтюссер[4] |
Відомі учні | Жиль Дельоз, Джорджо Агамбен, Тоні Негрі, Ненсі Фразер, Роберто Еспозито |
Членство | d[5] |
Партія | Французька комуністична партія (1953) |
Батько | d |
Автограф | |
Висловлювання у Вікіцитатах Мішель Фуко у Вікісховищі |
Поль-Міше́ль Фуко́ (фр. Paul-Michel Foucault; 15 жовтня 1926, Пуатьє — 25 червня 1984, Париж) — французький філософ та історик ХХ ст. Мішель Фуко насамперед знаний завдяки критичним дослідженням соціальних інституцій, психіатрії, медицини, наук про людину, системи тюрем, а також завдяки своїм роботам з історії сексуальності.
Біографія
Дитинство та юність
Мішель Фуко народився 15 жовтня 1926 р. в Пуатьє в провінційній аристократичній родині. Його батько Поль Фуко, відомий хірург, сподівався що його син наслідує цю професію. Але тільки його молодший брат Деніс долучився до батьківської справи, Фуко ж швидко зацікавився історією. Потім він відмовився від частинки «Поль» у своєму імені, щоб залишатися осторонь слави батька.
Його навчання у юності коливалося від успіху до невдач, аж доки він не вступив до християнського Колежу Святого Станісласа, де й відзначився. В цей час Пуатьє входить до складу Вішістської республіки Режим Віші, а потім було окуповане Німеччиною. Після Другої світової війни вступив на підготовчий курс у ліцей Генріха IV. Перша спроба вступити до престижну Вищої нормальної школи в Парижі, яка традиційно вважалась прямим шляхом для академічної кар'єри у гуманітарних науках, була невдалою. Успіху досяг наступного, 1946 року.
У Вищій нормальній школі
Час навчання був складним для Фуко, він хворів на клінічну депресію. У 1948 і 1950 роках робив спроби самогубства. Нетривалий курс відвідування психіатра доктора Гайота сприяв його зацікавленню психологією. В 1952 він одержав ступені з психології та філософії. З 1950 по 1953 рр. Фуко був членом Комуністичної партії Франції, перебуваючи під впливом свого вчителя Луї Альтюсера, але з часом його політико-філософські погляди розійшлися із загальнопартійними, особливо після його ознайомлення з реальним станом речей у Радянському союзі та діяльності ГУЛАГ.
Дебют у кар'єрі
Працюючи репетитором у Вищій нормальній школі, він погодився викладати філософію в університеті у Ліллі. Саме в цей період він зав'язує дружбу з композитором Жаном Барраком. У 1954 публікує свою першу книгу скеровану Луї Альтюсером «Психічна хвороба і особистість», пізніше Фуко відмовляється від поглядів цієї праці. В цьому ж році отримує запрошення на викладання французької літератури до Швеції у місті Уппсала як культурний представник. У 1958 виїжджає до Варшави, де займається поновленням Центру французької культури. У 1960 через непорозуміння з поліцією Гомулки повертається до Франції. На Батьківщині закінчує свою докторську і з 1962;— професор в . У Клермон-Ферран його запросив завідувач кафедри філософії університету Жуль Вуєльман, в майбутньому — його близький друг. І саме тут він зустрів свого супутника на все життя — філософа . Син доктора, він цікавився епістемологією медицини, 1963 року пише роботу «Народження клініки: археологія медичного погляду». На початку цього року він вступає до редакційної ради журналу «Critique» разом із Роланом Бартом, Мішелем Дегі під керівництвом Жана Піеля, який очолив журнал після смерті Жоржа Батая.
1964 року Деферт обирає добровольчу роботу замість військової служби у Тунісі, Фуко слідує за ним і отримує посаду в Туніському університеті у 1965. У січні він призначається у Комісію реформи вищої освіти за ініціативи міністра освіти Крістіана Фуше, реформа була зреалізована через 2 роки. У 1966 публікує «Слова і речі», відому працю, яка мала великий успіх у світі. У часи, коли структуралізм занепав, Фуко швидко повернув до нього увагу дослідників і філософів, таких як Жак Дерріда, Клод Леві-Строс, Ролан Барт, які надали поштовху для нової хвилі мислення після вибухів екзистенціалізму натхненних Жаном-Полем Сартром. В цей час Фуко бере активну участь в дебатах та інтерв'ю, а характеристика «структураліст» міцно закріплюється за Фуко. 1966 року ще одне хвилювання[], яке не мало собі рівних у гуманітарних науках: Жак Лакан, Леві-Строс Клод, Бенвенист, Жерар Женетт, Дубровский, Тодоров, Ролан Барт публікують одні із найважливіших зі своїх праць. Мішель Фуко все ще залишається у Тунісі під час травневих заворушень, але він дуже стурбований заколотом місцевих студентів. Восени 1968 року він повертається до Франції та публікує «Археологію знання», свою відповідь на критику «Слова і речі».
Після 1968. Активна позиція Фуко
Після подій 1968 уряд вирішив створити експериментальний університет у Венсенні. Фуко отримав там посаду завідувача кафедри філософії. У грудні цього року він запросив кафедру багато молодих «лівих» викладачів. Радикалізм однієї з них, філософа Юдіт Міллер, призвів до відмови Міністерства Освіти у її акредитації, звинувативши її у занадто частому використанні терміну марксист-ленініст у лекціях. Фуко приєднався до студентів, які окупували адміністрацію гуртожитків і протистояли поліції. У Венсенні довго не затримався і вже у 1970 році його було обрано до Колеж де Франс, найпрестижнішого навчального закладу країни, на посаду професора історії систем мислення (назва яку він обрав). Його кандидатуру підтримав Жюль Вуєльман. Як інавгураційну лекцію він читав свою нову роботу «Воля до істини. Порядок дискурсу».
Політична спрямованість Фуко в той час змінюється, Даніель Деферт приєднався до Лівих пролетаріїв, таємного маїстському руху. У лютому 1971 року Фуко оголошує про створення «Групи інформації про в'язниці», щоб дозволити в'язням повідомляти про умови ув'язнення (активісти підготовлювали таємні анкети для в'язнів). У липні 1970, після численних публікацій і розвідок Групи інформації про в'язнів, у в'язницях були дозволені преса і радіо. У листопаді 1972, він зорганізовує Комітет дій в'язнів (CAP) з Сержем Лівзоре. Розмисли Фуко щодо цієї проблеми призвели до написання його книги «Наглядати і карати: народження в'язниці», яку він закінчив 1975. Це був нарис про структури мікровлади, які розвивалися у європейських суспільствах XVIII сторіччя, із докладним екскурсом історії в'язниць і виховних закладів. У 1971 він бере участь у демонстрації на розі вулиць Полонсо і Гут-Д'Ор у Парижі, де й брав участь і Сартр, тому демонстрація мала мирний характер — поліції було наказано його не чіпати. На цьому виступі створюється найвідоміша серія фотографій: Фуко і Сартр з мікрофонами у руках. 1977 року комісія французького Парламенту обговорює реформу Карного кодексу, Фуко підписує петицію з Жаком Дерріда і Луї Альтюсером; серед іншого у ній вимагалося скасувати деякі статті закону щодо криміналізації усіх узгоджених особистих відносин дорослих від 15 років (вік згоди у Франції). Оцінюючи карну систему він вказував, що вона тяжіє до заміни покарання кримінальних злочинів створенням образу небезпечної для суспільства особи. Система не піклується про справжній злочин, вона залякує: «Суспільство у небезпеці!». Сексуальність стає видом «загрози-волоцюги» (фр. «danger errant»), «фантомом». Він підкреслює, що це могло б стати великою можливістю для установ для «нової медичної влади», яка цікавиться прибутками з використання цієї «небезпечної особи».
Останні роки життя
Наприкінці 70-х років активна політична діяльність сходить нанівець, з розчаруванням багатьох діячів у лівих силах, деякі роблять ідеологічний поворот на 180°, молоді філософи все частіше цитують Фуко, вже визнаного корифея. У 1976 виходить перший том його «Історії сексуальності». Другий і третій томи «Використання задоволення» і «Піклування про себе» вийшли у 1984 році. Фуко проводить дедалі більше часу у США, в університеті Баффало (де він провів конференцію під час свого першого візиту в США в 1970), і в університеті Берклі, де студенти асистують у його численних конференціях. Наприкінці 1978 після різні у Залеху він вирушає до Тегерана. Після повернення пише багато палких статей про Іранську революцію, що розпалило гарячу полеміку. Незабаром він вирушає вже вдруге до Японії, виражаючи зацікавленість у «межах західної раціональності» (нотатка «Неминуче питання, чому Японія не протилежна західній раціональності»). З 1970 по квітень 1984 він продовжував свої лекції (і новий курс біополітики протягом 1978—1979) в Колеж де Франс, де студенти стояли на принципах підтримки уряду. 2 червня 1984 року Фуко зомлів і був госпіталізований. Останні 2 роки перед смертю часто хворів. 25 червня 1984 року помер від СНІДу.
Філософія
Напрями. Теми. Ідеї
Фуко широко відомий в Європі, США, Японії, Австралії, перш за все своїм критичним підходом до психіатрії і медицини, карної системи, ідеями розвитку історії сексуальності, загальними теоріями стосовно влади і відносин між владою і пізнанням, зображенням «смерті людини» (фр. «la mort de l'homme») прогнозованої у «Словах і речах», проблема суб'єктивації, актуалізована у «Піклуванні про себе». Його філософські праці тісно пов'язані з актуальною дійсністю, проблема його постійної уваги, особливо як безпосереднього учасника руху гомосексуалів — суспільної ідентичності і політичної динаміки. Здається, що «ідентичність» у визначенні статики і об'єкта, Фуко цікавило перш за все як «моделі життя» і процеси суб'єктивації. Перед своїми дослідженнями Фуко ставив такі завдання:
- Поновити археологію сучасних знань про суб'єкт
- Розшифрувати генеалогію сучасної влади і усієї сучасної західної цивілізації
- Написати особливу онтологію сучасності, яка мислиться сферою перехрещень інших онтологій: онтології суб'єкта по відношенню до себе, онтології суб'єкта у його відношенні до інших і інститутам у галузі влади, онтологію суб'єкта у його відношенні до істини у галузі знання.
Творчість Фуко будується на засадах трьох Кантівських питань:
- Що можна знати?
- Що слід робити?
- Що є людина?
Згідно з цією послідовністю історія думки самого Фуко розподіляється на три періоди: — «археологічний» — «генеалогічний» — «період естетик існування». У своїй творчості Фуко розвивав основний фонд ідей французького і європейського Просвітництва у реаліях західної культури другої половини XX сторіччя. Основний об'єкт досліджень Фуко — вивчення різних історичних епох, і цей інтерес зближує його з Франкфуртською школою. У шістдесяті роки Фуко розробляє концепцію європейської науки на засадах «археології знання», у серцевині якої «знання-мова». Усі відомі теорії науки і культури Фуко відносить до «доксології». У 70-ті на перший план у його працях виходить тема «знання-насилля», «знання-влада». У 80-х у творчості філософа з'являється поняття «суб'єкта» і розглядається тема сексуальності, а разом із нею — питання етики, моралі, свободи.
Основні роботи
- Історія божевілля в класичну епоху (1961) Histoire de la folie à l'âge classique. Folie et déraison
- Народження клініки: Археологія лікарського погляду (1963) Naissance de la clinique. Une archéologie du regard médical
- Слова і речі (1966) Les mots et les choses. Une archéologie des sciences humaines
- Археологія знання (1969) L'archéologie du savoir
- Наглядати і карати (1975) Surveiller et punir. Naissance de la prison
- Історія сексуальності (1976—1984) Histoire de la sexualité. 3 томи, український переклад — Харків: , 1997—2000.
- т. 1 Жага пізнання,
- т. 2 Інструмент насолоди,
- т. 3 Турбота про себе.
- Дискурс і істина (цикл лекцій, 1983)
Переклади українською
- Мішель Фуко. Правила промови. — К.: Дух і літера, 1993. — 61 с.
- Мішель Фуко. Наглядати й карати / пер. з фр. Петра Таращука. — К.: Основи, 1998. — 392 с.
- Мішель Фуко. Історія сексуальності. — Т. 1: Жага пізнання. — Х.: , 1997. — 235 с.
- Мішель Фуко. Історія сексуальності. — Т. 2: Інструмент насолоди. — Х.: , 1999. — 288 с.
- Мішель Фуко. Історія сексуальності. — Т. 3: Плекання себе. — Х.: , 2000. — 264 с.
- Мішель Фуко. Проблеми методу: Інтерв’ю з Мішелєм Фуко. Пер. з французької Віталій Лях. У вид. Після філософії: Кінець чи трансформація? – Київ: Четверта хвиля, 2000.
- Мішель Фуко. Археологія знання. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. — 326 с.
- Мішель Фуко. Наглядати й карати / пер. з фр. Петра Таращука. — Київ: Комубук, 2020 (перевидання перекладу Таращука, вперше опублікованого 1998 року у видавництві «Основи»).
Примітки
- Eribon D. Michel Foucault, 1926-1984 — Flammarion, 2011. — P. 16.
- Fichier des personnes décédées
- Список професорів Колеж де Франс
- https://www.oxfordbibliographies.com/view/document/obo-9780195396577/obo-9780195396577-0128.xml
- https://bibsaulchoir.hypotheses.org/la-bibliotheque/michel-foucault-et-la-bibliotheque-du-saulchoir
- . Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 1 вересня 2019.
Джерела
- В. Кулик. Фуко Мішель // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.755
- Фуко, Мішель-Поль // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 692. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
- Рыклин М. Сексуальность и власть: Антирепрессивная гипотеза Мишеля Фуко // Логос. — 1994. — № 5. — С. 197—206.
- Визгин В. П. Онтологические предпосылки «генеалогической» истории Мишеля Фуко // Вопросы философии. — 1998. — № 1.
- Делёз Ж. Фуко / Пер. с фр. Семиной под ред. И. П. Ильина. — М.: Изд-во гуманит. лит-ры, 1998.
- Михель Д. Мишель Фуко в стратегиях субъективации: от «Истории безумия» до «Заботы о себе». — Саратов, 1999.
- Миллер Дж. Будьте жестокими! Интеллектуальная биография Мишеля Фуко // Логос. — 2002. — № 5—6. — С. 331—381.
- Бланшо М. Мишель Фуко, каким я его себе представляю. — СПб.: Machina, 2002. — 96 с. — (Критическая библиотека.)
- Автономова Н. С. Концепция «археологического знания» М. Фуко // Вопросы философии. — 1972. — № 10. — С. 142—150.
- Автономова Н. С. От «археологии знания» к «генеалогии власти»// Вопросы философии. — 1978. — № 2. — С. 145—152.
- Визгин В. П. Мишель Фуко — теоретик цивилизации знания // Вопросы философии. — 1995. — № 4. — С. 116—126.
- Визгин В. П. Онтологические предпосылки «генеалогической» истории Мишеля Фуко // Вопросы философии. — 1998. — № 1. — С. 170—176.
- Фурс В. Полемика Хабермаса и Фуко и идея критической социальной теории // Логос. — 2002. — № 2. — С. 120—152.
- Фливбьерг Б. Хабермас и Фуко: мыслители для гражданского общества // Вопросы философии. — 2002. — № 2. — С. 137—157.
- Самора Д. Можно ли критиковать Фуко? [ 15 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Спільне. — 11.10.2016.
Посилання
- Диспозитив // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 284.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Мішель Фуко |
- Foucault.info [ 10 грудня 2002 у Wayback Machine.]
- The Foucault Society [ 31 березня 2010 у Wayback Machine.]
- Michel Foucault: Resources [ 9 травня 2008 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Fuko portret Mishel Fukofr Michel FoucaultIm ya pri narodzhenni fr Paul Michel Foucault 1 2 Narodivsya 15 zhovtnya 1926 1926 10 15 Puatye FranciyaPomer 25 chervnya 1984 1984 06 25 57 rokiv Parizh Franciya sindrom nabutogo imunnogo deficituPohovannya Q110358956 Krayina FranciyaDiyalnist filosofAlma mater Licej Genriha IV Visha normalna shkola Parizkij universitetGaluz zahidna filosofiya strukturalizm poststrukturalizm postmodernizmZaklad Universitet Kaliforniyi Berkli d Universitet v Buffalo Kolezh de Frans 3 Universitet Parizh VIII Universitet Uppsala Varshavskij universitet dNaukovij stupin doktor filosofiyiVchiteli Zhan Ippolit d Moris Merlo Ponti 4 Zhorzh Kangiyem i Luyi Altyusser 4 Vidomi uchni Zhil Deloz Dzhordzho Agamben Toni Negri Nensi Frazer Roberto EspozitoChlenstvo d 5 Partiya Francuzka komunistichna partiya 1953 Batko dAvtografVislovlyuvannya u Vikicitatah Mishel Fuko u Vikishovishi Pol Mishe l Fuko fr Paul Michel Foucault 15 zhovtnya 1926 Puatye 25 chervnya 1984 Parizh francuzkij filosof ta istorik HH st Mishel Fuko nasampered znanij zavdyaki kritichnim doslidzhennyam socialnih institucij psihiatriyi medicini nauk pro lyudinu sistemi tyurem a takozh zavdyaki svoyim robotam z istoriyi seksualnosti BiografiyaDitinstvo ta yunist Mishel Fuko narodivsya 15 zhovtnya 1926 r v Puatye v provincijnij aristokratichnij rodini Jogo batko Pol Fuko vidomij hirurg spodivavsya sho jogo sin nasliduye cyu profesiyu Ale tilki jogo molodshij brat Denis doluchivsya do batkivskoyi spravi Fuko zh shvidko zacikavivsya istoriyeyu Potim vin vidmovivsya vid chastinki Pol u svoyemu imeni shob zalishatisya ostoron slavi batka Jogo navchannya u yunosti kolivalosya vid uspihu do nevdach azh doki vin ne vstupiv do hristiyanskogo Kolezhu Svyatogo Stanislasa de j vidznachivsya V cej chas Puatye vhodit do skladu Vishistskoyi respubliki Rezhim Vishi a potim bulo okupovane Nimechchinoyu Pislya Drugoyi svitovoyi vijni vstupiv na pidgotovchij kurs u licej Genriha IV Persha sproba vstupiti do prestizhnu Vishoyi normalnoyi shkoli v Parizhi yaka tradicijno vvazhalas pryamim shlyahom dlya akademichnoyi kar yeri u gumanitarnih naukah bula nevdaloyu Uspihu dosyag nastupnogo 1946 roku U Vishij normalnij shkoli Chas navchannya buv skladnim dlya Fuko vin hvoriv na klinichnu depresiyu U 1948 i 1950 rokah robiv sprobi samogubstva Netrivalij kurs vidviduvannya psihiatra doktora Gajota spriyav jogo zacikavlennyu psihologiyeyu V 1952 vin oderzhav stupeni z psihologiyi ta filosofiyi Z 1950 po 1953 rr Fuko buv chlenom Komunistichnoyi partiyi Franciyi perebuvayuchi pid vplivom svogo vchitelya Luyi Altyusera ale z chasom jogo politiko filosofski poglyadi rozijshlisya iz zagalnopartijnimi osoblivo pislya jogo oznajomlennya z realnim stanom rechej u Radyanskomu soyuzi ta diyalnosti GULAG Debyut u kar yeri Pracyuyuchi repetitorom u Vishij normalnij shkoli vin pogodivsya vikladati filosofiyu v universiteti u Lilli Same v cej period vin zav yazuye druzhbu z kompozitorom Zhanom Barrakom U 1954 publikuye svoyu pershu knigu skerovanu Luyi Altyuserom Psihichna hvoroba i osobistist piznishe Fuko vidmovlyayetsya vid poglyadiv ciyeyi praci V comu zh roci otrimuye zaproshennya na vikladannya francuzkoyi literaturi do Shveciyi u misti Uppsala yak kulturnij predstavnik U 1958 viyizhdzhaye do Varshavi de zajmayetsya ponovlennyam Centru francuzkoyi kulturi U 1960 cherez neporozuminnya z policiyeyu Gomulki povertayetsya do Franciyi Na Batkivshini zakinchuye svoyu doktorsku i z 1962 profesor v U Klermon Ferran jogo zaprosiv zaviduvach kafedri filosofiyi universitetu Zhul Vuyelman v majbutnomu jogo blizkij drug I same tut vin zustriv svogo suputnika na vse zhittya filosofa Sin doktora vin cikavivsya epistemologiyeyu medicini 1963 roku pishe robotu Narodzhennya kliniki arheologiya medichnogo poglyadu Na pochatku cogo roku vin vstupaye do redakcijnoyi radi zhurnalu Critique razom iz Rolanom Bartom Mishelem Degi pid kerivnictvom Zhana Pielya yakij ocholiv zhurnal pislya smerti Zhorzha Bataya 1964 roku Defert obiraye dobrovolchu robotu zamist vijskovoyi sluzhbi u Tunisi Fuko sliduye za nim i otrimuye posadu v Tuniskomu universiteti u 1965 U sichni vin priznachayetsya u Komisiyu reformi vishoyi osviti za iniciativi ministra osviti Kristiana Fushe reforma bula zrealizovana cherez 2 roki U 1966 publikuye Slova i rechi vidomu pracyu yaka mala velikij uspih u sviti U chasi koli strukturalizm zanepav Fuko shvidko povernuv do nogo uvagu doslidnikiv i filosofiv takih yak Zhak Derrida Klod Levi Stros Rolan Bart yaki nadali poshtovhu dlya novoyi hvili mislennya pislya vibuhiv ekzistencializmu nathnennih Zhanom Polem Sartrom V cej chas Fuko bere aktivnu uchast v debatah ta interv yu a harakteristika strukturalist micno zakriplyuyetsya za Fuko 1966 roku she odne hvilyuvannya sho ce yake ne malo sobi rivnih u gumanitarnih naukah Zhak Lakan Levi Stros Klod Benvenist Zherar Zhenett Dubrovskij Todorov Rolan Bart publikuyut odni iz najvazhlivishih zi svoyih prac Mishel Fuko vse she zalishayetsya u Tunisi pid chas travnevih zavorushen ale vin duzhe sturbovanij zakolotom miscevih studentiv Voseni 1968 roku vin povertayetsya do Franciyi ta publikuye Arheologiyu znannya svoyu vidpovid na kritiku Slova i rechi Pislya 1968 Aktivna poziciya Fuko Pislya podij 1968 uryad virishiv stvoriti eksperimentalnij universitet u Vensenni Fuko otrimav tam posadu zaviduvacha kafedri filosofiyi U grudni cogo roku vin zaprosiv kafedru bagato molodih livih vikladachiv Radikalizm odniyeyi z nih filosofa Yudit Miller prizviv do vidmovi Ministerstva Osviti u yiyi akreditaciyi zvinuvativshi yiyi u zanadto chastomu vikoristanni terminu marksist leninist u lekciyah Fuko priyednavsya do studentiv yaki okupuvali administraciyu gurtozhitkiv i protistoyali policiyi U Vensenni dovgo ne zatrimavsya i vzhe u 1970 roci jogo bulo obrano do Kolezh de Frans najprestizhnishogo navchalnogo zakladu krayini na posadu profesora istoriyi sistem mislennya nazva yaku vin obrav Jogo kandidaturu pidtrimav Zhyul Vuyelman Yak inavguracijnu lekciyu vin chitav svoyu novu robotu Volya do istini Poryadok diskursu Politichna spryamovanist Fuko v toj chas zminyuyetsya Daniel Defert priyednavsya do Livih proletariyiv tayemnogo mayistskomu ruhu U lyutomu 1971 roku Fuko ogoloshuye pro stvorennya Grupi informaciyi pro v yaznici shob dozvoliti v yaznyam povidomlyati pro umovi uv yaznennya aktivisti pidgotovlyuvali tayemni anketi dlya v yazniv U lipni 1970 pislya chislennih publikacij i rozvidok Grupi informaciyi pro v yazniv u v yaznicyah buli dozvoleni presa i radio U listopadi 1972 vin zorganizovuye Komitet dij v yazniv CAP z Serzhem Livzore Rozmisli Fuko shodo ciyeyi problemi prizveli do napisannya jogo knigi Naglyadati i karati narodzhennya v yaznici yaku vin zakinchiv 1975 Ce buv naris pro strukturi mikrovladi yaki rozvivalisya u yevropejskih suspilstvah XVIII storichchya iz dokladnim ekskursom istoriyi v yaznic i vihovnih zakladiv U 1971 vin bere uchast u demonstraciyi na rozi vulic Polonso i Gut D Or u Parizhi de j brav uchast i Sartr tomu demonstraciya mala mirnij harakter policiyi bulo nakazano jogo ne chipati Na comu vistupi stvoryuyetsya najvidomisha seriya fotografij Fuko i Sartr z mikrofonami u rukah 1977 roku komisiya francuzkogo Parlamentu obgovoryuye reformu Karnogo kodeksu Fuko pidpisuye peticiyu z Zhakom Derrida i Luyi Altyuserom sered inshogo u nij vimagalosya skasuvati deyaki statti zakonu shodo kriminalizaciyi usih uzgodzhenih osobistih vidnosin doroslih vid 15 rokiv vik zgodi u Franciyi Ocinyuyuchi karnu sistemu vin vkazuvav sho vona tyazhiye do zamini pokarannya kriminalnih zlochiniv stvorennyam obrazu nebezpechnoyi dlya suspilstva osobi Sistema ne pikluyetsya pro spravzhnij zlochin vona zalyakuye Suspilstvo u nebezpeci Seksualnist staye vidom zagrozi volocyugi fr danger errant fantomom Vin pidkreslyuye sho ce moglo b stati velikoyu mozhlivistyu dlya ustanov dlya novoyi medichnoyi vladi yaka cikavitsya pributkami z vikoristannya ciyeyi nebezpechnoyi osobi Ostanni roki zhittya Naprikinci 70 h rokiv aktivna politichna diyalnist shodit nanivec z rozcharuvannyam bagatoh diyachiv u livih silah deyaki roblyat ideologichnij povorot na 180 molodi filosofi vse chastishe cituyut Fuko vzhe viznanogo korifeya U 1976 vihodit pershij tom jogo Istoriyi seksualnosti Drugij i tretij tomi Vikoristannya zadovolennya i Pikluvannya pro sebe vijshli u 1984 roci Fuko provodit dedali bilshe chasu u SShA v universiteti Baffalo de vin proviv konferenciyu pid chas svogo pershogo vizitu v SShA v 1970 i v universiteti Berkli de studenti asistuyut u jogo chislennih konferenciyah Naprikinci 1978 pislya rizni u Zalehu vin virushaye do Tegerana Pislya povernennya pishe bagato palkih statej pro Iransku revolyuciyu sho rozpalilo garyachu polemiku Nezabarom vin virushaye vzhe vdruge do Yaponiyi virazhayuchi zacikavlenist u mezhah zahidnoyi racionalnosti notatka Neminuche pitannya chomu Yaponiya ne protilezhna zahidnij racionalnosti Z 1970 po kviten 1984 vin prodovzhuvav svoyi lekciyi i novij kurs biopolitiki protyagom 1978 1979 v Kolezh de Frans de studenti stoyali na principah pidtrimki uryadu 2 chervnya 1984 roku Fuko zomliv i buv gospitalizovanij Ostanni 2 roki pered smertyu chasto hvoriv 25 chervnya 1984 roku pomer vid SNIDu FilosofiyaNapryami Temi Ideyi Fuko shiroko vidomij v Yevropi SShA Yaponiyi Avstraliyi persh za vse svoyim kritichnim pidhodom do psihiatriyi i medicini karnoyi sistemi ideyami rozvitku istoriyi seksualnosti zagalnimi teoriyami stosovno vladi i vidnosin mizh vladoyu i piznannyam zobrazhennyam smerti lyudini fr la mort de l homme prognozovanoyi u Slovah i rechah problema sub yektivaciyi aktualizovana u Pikluvanni pro sebe Jogo filosofski praci tisno pov yazani z aktualnoyu dijsnistyu problema jogo postijnoyi uvagi osoblivo yak bezposerednogo uchasnika ruhu gomoseksualiv suspilnoyi identichnosti i politichnoyi dinamiki Zdayetsya sho identichnist u viznachenni statiki i ob yekta Fuko cikavilo persh za vse yak modeli zhittya i procesi sub yektivaciyi Pered svoyimi doslidzhennyami Fuko staviv taki zavdannya Ponoviti arheologiyu suchasnih znan pro sub yekt Rozshifruvati genealogiyu suchasnoyi vladi i usiyeyi suchasnoyi zahidnoyi civilizaciyi Napisati osoblivu ontologiyu suchasnosti yaka mislitsya sferoyu perehreshen inshih ontologij ontologiyi sub yekta po vidnoshennyu do sebe ontologiyi sub yekta u jogo vidnoshenni do inshih i institutam u galuzi vladi ontologiyu sub yekta u jogo vidnoshenni do istini u galuzi znannya Tvorchist Fuko buduyetsya na zasadah troh Kantivskih pitan Sho mozhna znati Sho slid robiti Sho ye lyudina Zgidno z ciyeyu poslidovnistyu istoriya dumki samogo Fuko rozpodilyayetsya na tri periodi arheologichnij genealogichnij period estetik isnuvannya U svoyij tvorchosti Fuko rozvivav osnovnij fond idej francuzkogo i yevropejskogo Prosvitnictva u realiyah zahidnoyi kulturi drugoyi polovini XX storichchya Osnovnij ob yekt doslidzhen Fuko vivchennya riznih istorichnih epoh i cej interes zblizhuye jogo z Frankfurtskoyu shkoloyu U shistdesyati roki Fuko rozroblyaye koncepciyu yevropejskoyi nauki na zasadah arheologiyi znannya u sercevini yakoyi znannya mova Usi vidomi teoriyi nauki i kulturi Fuko vidnosit do doksologiyi U 70 ti na pershij plan u jogo pracyah vihodit tema znannya nasillya znannya vlada U 80 h u tvorchosti filosofa z yavlyayetsya ponyattya sub yekta i rozglyadayetsya tema seksualnosti a razom iz neyu pitannya etiki morali svobodi Osnovni robotiIstoriya bozhevillya v klasichnu epohu 1961 Histoire de la folie a l age classique Folie et deraison Narodzhennya kliniki Arheologiya likarskogo poglyadu 1963 Naissance de la clinique Une archeologie du regard medical Slova i rechi 1966 Les mots et les choses Une archeologie des sciences humaines Arheologiya znannya 1969 L archeologie du savoir Naglyadati i karati 1975 Surveiller et punir Naissance de la prison Istoriya seksualnosti 1976 1984 Histoire de la sexualite 3 tomi ukrayinskij pereklad Harkiv 1997 2000 t 1 Zhaga piznannya t 2 Instrument nasolodi t 3 Turbota pro sebe Diskurs i istina cikl lekcij 1983 Perekladi ukrayinskoyuMishel Fuko Pravila promovi K Duh i litera 1993 61 s Mishel Fuko Naglyadati j karati per z fr Petra Tarashuka K Osnovi 1998 392 s Mishel Fuko Istoriya seksualnosti T 1 Zhaga piznannya H 1997 235 s Mishel Fuko Istoriya seksualnosti T 2 Instrument nasolodi H 1999 288 s Mishel Fuko Istoriya seksualnosti T 3 Plekannya sebe H 2000 264 s Mishel Fuko Problemi metodu Interv yu z Mishelyem Fuko Per z francuzkoyi Vitalij Lyah U vid Pislya filosofiyi Kinec chi transformaciya Kiyiv Chetverta hvilya 2000 Mishel Fuko Arheologiya znannya K Vid vo Solomiyi Pavlichko Osnovi 2003 326 s Mishel Fuko Naglyadati j karati per z fr Petra Tarashuka Kiyiv Komubuk 2020 perevidannya perekladu Tarashuka vpershe opublikovanogo 1998 roku u vidavnictvi Osnovi PrimitkiEribon D Michel Foucault 1926 1984 Flammarion 2011 P 16 d Track Q3117417d Track Q945597 Fichier des personnes decedees d Track Q80900474 Spisok profesoriv Kolezh de Frans d Track Q3253460 https www oxfordbibliographies com view document obo 9780195396577 obo 9780195396577 0128 xml https bibsaulchoir hypotheses org la bibliotheque michel foucault et la bibliotheque du saulchoir Arhiv originalu za 27 serpnya 2019 Procitovano 1 veresnya 2019 DzherelaV Kulik Fuko Mishel Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 755 ISBN 978 966 611 818 2 Fuko Mishel Pol Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 S 692 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Ryklin M Seksualnost i vlast Antirepressivnaya gipoteza Mishelya Fuko Logos 1994 5 S 197 206 Vizgin V P Ontologicheskie predposylki genealogicheskoj istorii Mishelya Fuko Voprosy filosofii 1998 1 Delyoz Zh Fuko Per s fr Seminoj pod red I P Ilina M Izd vo gumanit lit ry 1998 Mihel D Mishel Fuko v strategiyah subektivacii ot Istorii bezumiya do Zaboty o sebe Saratov 1999 Miller Dzh Budte zhestokimi Intellektualnaya biografiya Mishelya Fuko Logos 2002 5 6 S 331 381 Blansho M Mishel Fuko kakim ya ego sebe predstavlyayu SPb Machina 2002 96 s Kriticheskaya biblioteka Avtonomova N S Koncepciya arheologicheskogo znaniya M Fuko Voprosy filosofii 1972 10 S 142 150 Avtonomova N S Ot arheologii znaniya k genealogii vlasti Voprosy filosofii 1978 2 S 145 152 Vizgin V P Mishel Fuko teoretik civilizacii znaniya Voprosy filosofii 1995 4 S 116 126 Vizgin V P Ontologicheskie predposylki genealogicheskoj istorii Mishelya Fuko Voprosy filosofii 1998 1 S 170 176 Furs V Polemika Habermasa i Fuko i ideya kriticheskoj socialnoj teorii Logos 2002 2 S 120 152 Flivberg B Habermas i Fuko mysliteli dlya grazhdanskogo obshestva Voprosy filosofii 2002 2 S 137 157 Samora D Mozhno li kritikovat Fuko 15 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Spilne 11 10 2016 PosilannyaDispozitiv Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 284 Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Mishel FukoFoucault info 10 grudnya 2002 u Wayback Machine The Foucault Society 31 bereznya 2010 u Wayback Machine Michel Foucault Resources 9 travnya 2008 u Wayback Machine