Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олексієнко Мусій Петрович (або Овсієнко) (17 листопада 1871 — 8 березня 1945) — український бандурист та торбаніст з Ромен. Вчитель Є. Адамцевича. Торбан Олексієнка зберігається в роменському краєзнавчому музеї.
| Олексієнко Мусій Петрович | |
|---|---|
 | |
| Бандурист М. Олексієнко | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Мусій Петрович Олексієнко |
| Дата народження | 17 листопада 1871 |
| Місце народження | село Процівка (нині частина Ромен), Полтавська губернія, Російської імперії |
| Дата смерті | 8 березня 1945 (73 роки) |
| Місце смерті | Ромни |
| Громадянство |  УРСР |
| Національність | українець |
| Професія | телеграфіст |
| Інструменти | Торбан, скрипка, гітара, мандоліна, духові інструменти |
| Жанр | Народна інструментальна музика |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
Дитинство та юність
Народився 17 листопада 1871 р. у селі Процівка, що пізніше злилося з Ромнами. Батько його рано помер, мати працювала хатньою робітницею в місті. Довелося звичайно зазнавати і злигоднів, але малий Мусій все ж успішно закінчив народне училище, а потім пішов працювати учнем до садівника при поміщицький садибі.
З раннього дитинства з'явилася в нього велика любов до музики та пісні. Все це в значній мірі перейшло від матері, яка мала гарний голос, любила співати народних пісень, яких знала безліч. Підлітку надзвичайно подобалась музика, яку часто слухав під вікном будинку, де грав на скрипці прибулий із Києва брат поміщиці, що вчився в одному з музичних закладів. Він помітив зацікавлення підлітка-садівника і запросив його до себе, почав навчати грати на скрипці, розуміти ноти. Тоді ж вітчим, який був неабияким майстром, виготовив йому скрипку.
Навчання та початок музичної творчості
У 1892 р. М. П. Олексієнко поступив учнем телеграфіста на станцію Ромни Любаво-Роменської залізниці та незабаром освоїв цю професію. Ним і працював все життя. А ще постійно займався самоосвітою, дуже багато читав, особливо художню літературу, книги по історії, цікавився театральним мистецтвом, але найбільше любив народну та класичну музику, народні пісні.
Слухаючи гру кобзарів, які часто бували на роменських ярмарках, Мусій Петрович зацікавився їх ремеслом, купив стару бандуру і скоро вивчився грати на ній і від багатьох народних співців засвоював, розширював свій власний репертуар. Ще з молоду почав записувати ноти та слова пісень і дум. Мусій Петрович дорожив своїм пісенним скарбом. Свої записи він розпочав із пісень, котрі співала його рідна матінка, від різних літніх людей, чия пам'ять зберегла старі народні пісні. А ще спеціально подорожував селами Роменщини, розшукував співаків, що тримали в пам'яті багато пісень та записував слова і ноти.
Через все життя проніс М. П. Олексієнко любов до історії, літератури, театру, але найбільше — любов до музики. Грати любив за будь-яких обставин, окрім скрипки опанував гру на гітарі, мандоліні, духових інструментах. У вільний від основної роботи час він заробляв на прожиття, настроюючи роялі та піаніно в сім'ях заможних городян, а ще купував ноти, книги, музичні інструменти.
Перша вистава, як повідомляв журнал «Київська старовина», відбулася в лютому 1899 р. Любителями тоді була поставлена «Наталка-Полтавка» Котляревського. Після вистави народний хор Процівки виконав кілька творів Миколи Лисенка. Повідомляючи про цю виставу, журнал відзначив прекрасну гру кількох селян і, насамперед, М. Олексієнка.
У період перших визвольних змагань
Особливо великого розмаху набрала творчість кобзаря в період визвольних змагань 1917–1921 рр., коли активізувалось театральне мистецтво, освітній і національний рух. У цей час він повертається до Ромен із станції Ромодан, на якій працював, і активно включається в мистецьке життя міста.
В ті роки в цьому невеличкому провінційному містечку діяли кілька театральних колективів, багато аматорських гуртків, утворених місцевими «Просвітами» та іншими культурно-мистецькими товариствами і гуртками. Тоді ж в місті була утворена мандрівна капела імені Леонтовича, що пізніше реорганізувалась у професійний колектив, який гастролював не лише по Україні, але й далеко за її межами.
М.Олексієнко в ці роки виступає з бандурою в роменському Народному будинку, в процівському сільському театрі, на численних ярмарках, що так часто проводилися в Ромні та в багатьох навколишніх селах. У цей буремний час він знайомиться і підтримує творчі зв'язки із славетною Ганною Петрівною Затиркевич-Карпинською, скульптором і режисером одного з роменських театрів Іваном Кавалерідзе, майбутніми відомими акторами, а тоді ще аматорами Степаном Шкуратом, Іриною Воликівською, Василем Яременком та багатьма іншими творчими особистостями, що в ті роки жили в Ромні.
Особливо пам'ятним став для роменського кобзаря Мусія Олексієнка жовтень 1918 р., коли І. П. Кавалерідзе завершив спорудження першого монументального пам'ятника Тарасу Шевченку. В урочистому концерті, що відбувся того дня, виступав і він: сольно, з бандурою, в хорі під час театральної вистави. Запам'ятався цей день для бандуриста ще й тим, що відбулася його зустріч із 92-річним приятелем Тараса Шевченка Григорієм Станіславовичем Вашкевичем, котрий у той час жив поблизу Ромен на своєму хуторі в с. Шумську. Талановита гра місцевого музики справила велике враження на старого Г. Вашкевича. Розчулений дідусь запросив після того пам'ятного концерту на свій хутір аматорів-акторів і кобзаря, де вручив тоді М. Олексієнку торбан Т. Шевченка. До 1935 р. зберігав він цей торбан (і не просто зберігав, а грав на ньому), а потім передав Шевченкову пам'ятку до Роменського краєзнавчого музею.
За часів УРСР
Мусій Олексієнко не лише добре грав на багатьох музичних інструментах, але, водночас, був і чудовим вчителем. Багатьох юнаків в Ромні він навчив грати на скрипці, гітарі, на різних духових інструментах, довгий час керував у Процівці біля Ромен оркестром народних інструментів, котрий успішно виступав не лише в його рідному селі, але й у багатьох містах і селах округи.
Своїм численним учням (а серед них були й діти самого кобзаря) Мусій Петрович Олексієнко передав у спадок любов до народної музики, до української народної пісні. Він віддавав увесь свій великий талант, досвід і знання, щоб з них вийшли прекрасні люди і музики. Серед синів особливо слід згадати Олександра і Миколу, які успадкували від батька його хист і любов до музики. Вони вміло грали в духовому оркестрі 21-го стрілецького полку, що дислокувався в довоєнні роки в Ромнах.
Незадовго перед Другою світовою війною старший син роменського бандуриста Олександр, який керував оркестром в одній з військових частин, забрав їх до Ленінграду, щоб спробувати їх видати. Але розпочалася війна і разом із сином кобзаря вони загинули у лихолітті війни в блокованому місті. Лише мізерна частина їх нині збереглася. Мусій Олексієнко брав якнайдіяльнішу участь у просвітньому драматичному гуртку, який виник в кінці минулого століття в селі Процівці і в який увійшли процівські селяни-любителі.
Останні роки життя кобзаря припали на суворі воєнні роки. Давалися взнаки два роки окупації, хворе серце боліло за синами, що перебували на фронті та в евакуації. Запізніла вістка про загибель старшого Олександра остаточно підірвала його здоров'я. Не стало Мусія Петровича Олексієнка 8 березня 1945 р. Тоді ж його й було поховано на одному з роменських міських цвинтарів.
Наставництво Адамцевича
Серед його учнів було багато бандуристів, зокрема, роменські кобзарі Іван Петренко, Іван Бедрін та інші. Але найкращим учнем з-поміж них був славетний Євген Адамцевич. Сини кобзаря Олексієнка розповідали, що добре пам'ятають той день, коли до них з товаришем завітав тоді ще молодий Євген і попросив батька заграти на бандурі. Мусій Петрович заграв і заспівав для них кілька народних жартівливих пісень та думу «Про трьох братів Азовських», які втікали з турецької неволі. Тоді сліпий юнак почав прохати його, щоб він навчив його грі на бандурі. Спочатку Мусій Петрович вагався, бо дуже важко вчити незрячого, однак погодився. Учень виявився надзвичайно здібним і наполегливим, за що його полюбив учитель, віддавав йому багато часу і терпіння, а до того ж ще й вчив безкоштовно.
Література
- Кирдан Б., Омельченко А. «Народні співці-музиканти в Україні». К., 1980;
- Діброва Г. «Роменський кобзар Мусій Олексієнко» / Г. Діброва // Народна творчість та етнографія. — 1991. — № 2. — С. 87-94.
- «Біографія кобзаря Олексієнка Мусія Петровича, написана його синами Костем та Миколою» (Знаходиться в архіві Г. Діброви)
- «Народна творчість та етнографія» — 1987. — № 5. — С. 63.
- Торбан Шевченка: Спогади братів Костя та Миколи Олексієнків (Знаходяться в архіві Г. Діброви).
Посилання
- Олексієнко (Овсієнко) Мусій Петрович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 404.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksiyenko Musij Petrovich abo Ovsiyenko 17 listopada 1871 8 bereznya 1945 ukrayinskij bandurist ta torbanist z Romen Vchitel Ye Adamcevicha Torban Oleksiyenka zberigayetsya v romenskomu krayeznavchomu muzeyi Oleksiyenko Musij PetrovichZobrazhennyaBandurist M OleksiyenkoOsnovna informaciyaPovne im yaMusij Petrovich OleksiyenkoData narodzhennya17 listopada 1871 1871 11 17 Misce narodzhennyaselo Procivka nini chastina Romen Poltavska guberniya Rosijskoyi imperiyiData smerti8 bereznya 1945 1945 03 08 73 roki Misce smertiRomniGromadyanstvo URSRNacionalnistukrayinecProfesiyatelegrafistInstrumentiTorban skripka gitara mandolina duhovi instrumentiZhanrNarodna instrumentalna muzika Fajli u VikishovishiBiografiyaDitinstvo ta yunist Narodivsya 17 listopada 1871 r u seli Procivka sho piznishe zlilosya z Romnami Batko jogo rano pomer mati pracyuvala hatnoyu robitniceyu v misti Dovelosya zvichajno zaznavati i zligodniv ale malij Musij vse zh uspishno zakinchiv narodne uchilishe a potim pishov pracyuvati uchnem do sadivnika pri pomishickij sadibi Z rannogo ditinstva z yavilasya v nogo velika lyubov do muziki ta pisni Vse ce v znachnij miri perejshlo vid materi yaka mala garnij golos lyubila spivati narodnih pisen yakih znala bezlich Pidlitku nadzvichajno podobalas muzika yaku chasto sluhav pid viknom budinku de grav na skripci pribulij iz Kiyeva brat pomishici sho vchivsya v odnomu z muzichnih zakladiv Vin pomitiv zacikavlennya pidlitka sadivnika i zaprosiv jogo do sebe pochav navchati grati na skripci rozumiti noti Todi zh vitchim yakij buv neabiyakim majstrom vigotoviv jomu skripku Navchannya ta pochatok muzichnoyi tvorchosti U 1892 r M P Oleksiyenko postupiv uchnem telegrafista na stanciyu Romni Lyubavo Romenskoyi zaliznici ta nezabarom osvoyiv cyu profesiyu Nim i pracyuvav vse zhittya A she postijno zajmavsya samoosvitoyu duzhe bagato chitav osoblivo hudozhnyu literaturu knigi po istoriyi cikavivsya teatralnim mistectvom ale najbilshe lyubiv narodnu ta klasichnu muziku narodni pisni Sluhayuchi gru kobzariv yaki chasto buvali na romenskih yarmarkah Musij Petrovich zacikavivsya yih remeslom kupiv staru banduru i skoro vivchivsya grati na nij i vid bagatoh narodnih spivciv zasvoyuvav rozshiryuvav svij vlasnij repertuar She z molodu pochav zapisuvati noti ta slova pisen i dum Musij Petrovich dorozhiv svoyim pisennim skarbom Svoyi zapisi vin rozpochav iz pisen kotri spivala jogo ridna matinka vid riznih litnih lyudej chiya pam yat zberegla stari narodni pisni A she specialno podorozhuvav selami Romenshini rozshukuvav spivakiv sho trimali v pam yati bagato pisen ta zapisuvav slova i noti Cherez vse zhittya pronis M P Oleksiyenko lyubov do istoriyi literaturi teatru ale najbilshe lyubov do muziki Grati lyubiv za bud yakih obstavin okrim skripki opanuvav gru na gitari mandolini duhovih instrumentah U vilnij vid osnovnoyi roboti chas vin zaroblyav na prozhittya nastroyuyuchi royali ta pianino v sim yah zamozhnih gorodyan a she kupuvav noti knigi muzichni instrumenti Persha vistava yak povidomlyav zhurnal Kiyivska starovina vidbulasya v lyutomu 1899 r Lyubitelyami todi bula postavlena Natalka Poltavka Kotlyarevskogo Pislya vistavi narodnij hor Procivki vikonav kilka tvoriv Mikoli Lisenka Povidomlyayuchi pro cyu vistavu zhurnal vidznachiv prekrasnu gru kilkoh selyan i nasampered M Oleksiyenka U period pershih vizvolnih zmagan Osoblivo velikogo rozmahu nabrala tvorchist kobzarya v period vizvolnih zmagan 1917 1921 rr koli aktivizuvalos teatralne mistectvo osvitnij i nacionalnij ruh U cej chas vin povertayetsya do Romen iz stanciyi Romodan na yakij pracyuvav i aktivno vklyuchayetsya v mistecke zhittya mista V ti roki v comu nevelichkomu provincijnomu mistechku diyali kilka teatralnih kolektiviv bagato amatorskih gurtkiv utvorenih miscevimi Prosvitami ta inshimi kulturno misteckimi tovaristvami i gurtkami Todi zh v misti bula utvorena mandrivna kapela imeni Leontovicha sho piznishe reorganizuvalas u profesijnij kolektiv yakij gastrolyuvav ne lishe po Ukrayini ale j daleko za yiyi mezhami M Oleksiyenko v ci roki vistupaye z banduroyu v romenskomu Narodnomu budinku v procivskomu silskomu teatri na chislennih yarmarkah sho tak chasto provodilisya v Romni ta v bagatoh navkolishnih selah U cej buremnij chas vin znajomitsya i pidtrimuye tvorchi zv yazki iz slavetnoyu Gannoyu Petrivnoyu Zatirkevich Karpinskoyu skulptorom i rezhiserom odnogo z romenskih teatriv Ivanom Kavaleridze majbutnimi vidomimi aktorami a todi she amatorami Stepanom Shkuratom Irinoyu Volikivskoyu Vasilem Yaremenkom ta bagatma inshimi tvorchimi osobistostyami sho v ti roki zhili v Romni Osoblivo pam yatnim stav dlya romenskogo kobzarya Musiya Oleksiyenka zhovten 1918 r koli I P Kavaleridze zavershiv sporudzhennya pershogo monumentalnogo pam yatnika Tarasu Shevchenku V urochistomu koncerti sho vidbuvsya togo dnya vistupav i vin solno z banduroyu v hori pid chas teatralnoyi vistavi Zapam yatavsya cej den dlya bandurista she j tim sho vidbulasya jogo zustrich iz 92 richnim priyatelem Tarasa Shevchenka Grigoriyem Stanislavovichem Vashkevichem kotrij u toj chas zhiv poblizu Romen na svoyemu hutori v s Shumsku Talanovita gra miscevogo muziki spravila velike vrazhennya na starogo G Vashkevicha Rozchulenij didus zaprosiv pislya togo pam yatnogo koncertu na svij hutir amatoriv aktoriv i kobzarya de vruchiv todi M Oleksiyenku torban T Shevchenka Do 1935 r zberigav vin cej torban i ne prosto zberigav a grav na nomu a potim peredav Shevchenkovu pam yatku do Romenskogo krayeznavchogo muzeyu Za chasiv URSR Musij Oleksiyenko ne lishe dobre grav na bagatoh muzichnih instrumentah ale vodnochas buv i chudovim vchitelem Bagatoh yunakiv v Romni vin navchiv grati na skripci gitari na riznih duhovih instrumentah dovgij chas keruvav u Procivci bilya Romen orkestrom narodnih instrumentiv kotrij uspishno vistupav ne lishe v jogo ridnomu seli ale j u bagatoh mistah i selah okrugi Svoyim chislennim uchnyam a sered nih buli j diti samogo kobzarya Musij Petrovich Oleksiyenko peredav u spadok lyubov do narodnoyi muziki do ukrayinskoyi narodnoyi pisni Vin viddavav uves svij velikij talant dosvid i znannya shob z nih vijshli prekrasni lyudi i muziki Sered siniv osoblivo slid zgadati Oleksandra i Mikolu yaki uspadkuvali vid batka jogo hist i lyubov do muziki Voni vmilo grali v duhovomu orkestri 21 go strileckogo polku sho dislokuvavsya v dovoyenni roki v Romnah Nezadovgo pered Drugoyu svitovoyu vijnoyu starshij sin romenskogo bandurista Oleksandr yakij keruvav orkestrom v odnij z vijskovih chastin zabrav yih do Leningradu shob sprobuvati yih vidati Ale rozpochalasya vijna i razom iz sinom kobzarya voni zaginuli u liholitti vijni v blokovanomu misti Lishe mizerna chastina yih nini zbereglasya Musij Oleksiyenko brav yaknajdiyalnishu uchast u prosvitnomu dramatichnomu gurtku yakij vinik v kinci minulogo stolittya v seli Procivci i v yakij uvijshli procivski selyani lyubiteli Ostanni roki zhittya kobzarya pripali na suvori voyenni roki Davalisya vznaki dva roki okupaciyi hvore serce bolilo za sinami sho perebuvali na fronti ta v evakuaciyi Zapiznila vistka pro zagibel starshogo Oleksandra ostatochno pidirvala jogo zdorov ya Ne stalo Musiya Petrovicha Oleksiyenka 8 bereznya 1945 r Todi zh jogo j bulo pohovano na odnomu z romenskih miskih cvintariv Nastavnictvo AdamcevichaSered jogo uchniv bulo bagato banduristiv zokrema romenski kobzari Ivan Petrenko Ivan Bedrin ta inshi Ale najkrashim uchnem z pomizh nih buv slavetnij Yevgen Adamcevich Sini kobzarya Oleksiyenka rozpovidali sho dobre pam yatayut toj den koli do nih z tovarishem zavitav todi she molodij Yevgen i poprosiv batka zagrati na banduri Musij Petrovich zagrav i zaspivav dlya nih kilka narodnih zhartivlivih pisen ta dumu Pro troh brativ Azovskih yaki vtikali z tureckoyi nevoli Todi slipij yunak pochav prohati jogo shob vin navchiv jogo gri na banduri Spochatku Musij Petrovich vagavsya bo duzhe vazhko vchiti nezryachogo odnak pogodivsya Uchen viyavivsya nadzvichajno zdibnim i napoleglivim za sho jogo polyubiv uchitel viddavav jomu bagato chasu i terpinnya a do togo zh she j vchiv bezkoshtovno LiteraturaKirdan B Omelchenko A Narodni spivci muzikanti v Ukrayini K 1980 Dibrova G Romenskij kobzar Musij Oleksiyenko G Dibrova Narodna tvorchist ta etnografiya 1991 2 S 87 94 Biografiya kobzarya Oleksiyenka Musiya Petrovicha napisana jogo sinami Kostem ta Mikoloyu Znahoditsya v arhivi G Dibrovi Narodna tvorchist ta etnografiya 1987 5 S 63 Torban Shevchenka Spogadi brativ Kostya ta Mikoli Oleksiyenkiv Znahodyatsya v arhivi G Dibrovi PosilannyaOleksiyenko Ovsiyenko Musij Petrovich Ukrayinska muzichna enciklopediya T 4 N O Gol redkol G Skripnik Kiyiv IMFE NANU 2016 S 404