Музей красних мистецтв (Севілья)

Музей красних мистецтв, Севілья (ісп. Museo de Bellas Artes de Sevilla) — другий за значимістю художній музей у Іспанії за збірками вітчизняних художників після столичного музею Прадо у Мадриді.

Музей красних мистецтв, Севілья
ісп. Museo de Bellas Artes de Sevilla^[1]^[2]
37°23′33″ пн. ш. 6°00′00″ зх. д. / 37.39265415102037338° пн. ш. 6.0001261186999874653° зх. д. / 37.39265415102037338; -6.0001261186999874653Координати: 37°23′33″ пн. ш. 6°00′00″ зх. д. / 37.39265415102037338° пн. ш. 6.0001261186999874653° зх. д. / 37.39265415102037338; -6.0001261186999874653
Тип	музей пам'ятник^[3] жіночий монастир (1602)^[1] і художня галерея^[2]
Статус спадщини	^d^[3], ^d^[1] і ^d^[1]
Частина від	^d^[1]
Країна	Іспанія^[3]^[1]
Розташування	Севілья, Іспанія
Адреса	41001 Севілья, Плаза дель Музей, 9
Засновано	1835
Відкрито	1841
Відвідувачі	290 742 на один рік
Сайт	www.museosdeandalucia.es
Музей красних мистецтв (Севілья) (Іспанія)
Музей красних мистецтв у Вікісховищі

Споруда музею

Король Фернандо ІІІ з армією відвоював місто у арабів у листопаді 1248 року і віддав земельну ділянку під монастир. Монастир, що належав ордену Мерсед Кальсада де ла Асунсьйон, заснував Петро Ноласко.

Перебудову монастирського комплексу розпочав Алонсо де Монрой, генерал ордена з 1602 року. Будівельними роботами керував архітектор Хуан де Овьєдо, що дотримувався стилю мудехар. Будівництво йшло з перервами і було завершене лише 1668 року. 1625 року в монастирі мешкав іспанський драматург Тірсо де Моліна, що був ченцем ордену Милосердя. За судовим рішенням його відправили у заслання із Мадрида у Севілью.

Військове захоплення міста вояками Наполеона Бонапарта 1810 року супроводжувалось грабунками мистецьких скарбів та пошкодженням споруд монастиря. По відновленню королівської влади був виданий наказ від 16 вересня 1835 року про заснування у спорудах колишнього монастиря Музею живопису. Новостворений музей підпорядкували севільській Академії мистецтв з 1849 року. Проведена інвентаризація нарахувала наявність 2050 творів мистецтва.

Комплекс споруд колишнього монастиря був перебудований у період 1868—1869 рр. Фасад на площу отримав декор у стилістиці пізнього класицизму. Був збережений лише головний портал у стилістиці бароко, що контрастував зі стриманим новим декором.

На 1993 рік від первісної колекції музею було збережено близько 300 творів.

В Севільї було засноване Товариство друзів Музею красних мистецтв, котре подбало про придбання для закладу декількох сотень експонатів, цікавих для музею.

Внутрішні дворики музею

Зали експозицій

Декор стелі колишнього монастирського храму

• № 1 Середньовічне мистецтво Іспанії
• № 2 Мистецтво Іспанії доби відродження
• № 3 Франсіско Пачеко та його школа
• № 4 Невеликі за розмірами шедеври
• № 5 Славнозвісні майстри Севільї (релігійний живопис в колишньому храмі монастиря)
• № 6 Бароко у Севільї
• № 7 Мурільйо та його школа
• № 8 Хуан де Вальдес Леаль
• № 9 Майстри західноєвропейського бароко
• № 10 Франсіско де Сурбаран та релігійна скульптура
• № 11 Живопис Іспанії 18 століття
• № 12 Севільський живопис 19 століття (романтизм, академізм, реалізм)
• № 13 Живопис доби романтизму
• № 14 Севільський живопис 20 століття

Іспанські майстри в музейній збірці

Франсіско Баррера. «Весна», серія «Пори року», 1638 р.

Дієго Веласкес. «Святий Ільдефонсо отримує ризи від Богородиці», 1620 р.

• Хуан Іспанський. «Архангел Михаїл», 15 ст.
• Алехо Фернандес. «Благовіщення», 1508 р.
• Алонсо Васкес. «Таємна вечеря»
• Крістобаль де Моралес. «Покладання Христа у труну», 1525 р.
• Хуан де Роелас. «Мучеництво Св. Серапія», 1612 р.
• Франсіско де Сурбаран. «Св. Амвросій», до 1627 р.
• Бартоломео Естебан Мурільйо. «Мадонна непорочного зачаття», 1650 р.
• Хосе де Рібера. «Апостол Яків», 1634 р.

Іспанські кольорові кахлі в музеї

• «Св. Інеса з Монепульчано» (кольорові кахлі)
• Декоративне панно
• «Св. Клара з Монтефалько»
• Кольорові кахлі другої половини 17 ст. у внутрішньому дворику колишнього монастиря

Західноєвропейські майстри інших країн

Себастьян Вранкс. «Баталія у дюнах при Ньюпорті» (Тридцятирічна війна), 1640 р.

• Амброзіус Бенсон. «Мадонна з немовлям», 1550 р.
• Франс Франкен старший. Триптих «Страсті Господні», 1585 р.
• Корнеліс де Вос. «Портрет шляхетної пані», 1630 р.
• Ян Брейгель Старший. «Парадіз», 1620 р.
• Матіа Преті. «Іван Хреститель соромить царя Ірода», до 1660 р.

Майстри Іспанії 18—19 ст.

Хосе Кордеро Вільєгас. «Смерть матадора» (1884 р.

• Худ. Бернардо Герман де Льоренте. «Принц Феліпе дитиною, майбутній герцог Пармський», 1730 р.
• Мануель Баррон і Карільо. «Природний грот у Куева дель Гато. Андалузія», 1860 р.
• Мануель Гарсія і Родрігес. «Севільський Алькасар», 1921 р.
• Хосе Гарсія Рамос. «Булеріас» (швидкий фламенко), 1884 р.

Див. також

• Мистецтво Іспанії
• Іспанське бароко

Примітки

1. Digital Guide to the Cultural Heritage of Andalusia
   d:Track:Q5758805
2. Directorio de Museos y Colecciones de España
   d:Track:Q56246649
3. Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
   d:Track:Q28563569d:Track:Q4580425

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей красних мистецтв (Севілья)

Джерела

• офіційний сайт музею
• Никитюк О.Д. Кордова Гранада Севилья (древние центры Андалусии) / Редактор Л.М.Азарова, художественный редактор Л.А.Иванова. — М.: Искусство, 1972. — 190 с. — (Города и музеи мира). — 50 000 экз.

Посилання