Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Мегалодон | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Otodus megalodon (Agassiz, 1843) | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||
|
Мегалодон (Otodus megalodon, від дав.-гр. μεγας — «великий» та οδους — «зуб») — вимерлий вид акул із ряду ламноподібних. Існував у міоцені та пліоцені, близько 20—3 млн років тому (є й суперечливі дані про більш давні та новіші знахідки). Його представники були одними з найбільших акул всіх часів. Розмір їхніх зубів може сягати 17—18 см, а хребців — 23 см; максимальну довжину тіла за цими даними оцінюють приблизно у 20 м.
Класифікація
Мегалодона описав Луї Агассіз у книзі 1843 року. Він зарахував його до одного роду з сучасною білою акулою (Carcharodon carcharias) через дещо подібний вигляд зубів і назвав Carcharodon megalodon. 1960 року бельгійський дослідник Едгар Казьє дійшов висновку, що мегалодон не є близьким родичем білої акули, і виділив його зі спорідненими видами в новий рід Procarcharodon (відповідно, назвою виду стало Procarcharodon megalodon). 1964 року радянський палеонтолог Леонід Глікман відніс мегалодона з родичами до нової родини й нового роду Megaselachus, перейменувавши вид на Megaselachus megalodon. 1987 року французький вчений Анрі Каппетта вирішив, що Procarcharodon та Megaselachus є синонімами описаного ще 1923 року роду і, відповідно, перейменував мегалодона на Carcharocles megalodon. 2012 року Каппетта включив його з усіма близькими видами до його предківського роду , а Carcharocles та Megaselachus оголосив підродами цього роду. Таким чином, у цій системі мегалодон називається Otodus megalodon.
В еволюції Otodus та його нащадків йшло поступове збільшення та розширення зубів, поява на їх лезі дрібних зазублин, а згодом — втрата пари бічних зубців. Відмінність згаданих класифікацій спричинена зокрема тим, що різні дослідники надавали різним ознакам різну вагу: Глікман виокремлював рід Megaselachus, серед іншого, на втраті (в більшості випадків) бічних зубців, а Каппетта (1987), не вважаючи цю ознаку достатньо важливою, включив у рід Carcharocles усі близькі до мегалодона види з зазубленим лезом; тому в перший рід потрапили лише два види, тоді як у другий — більше.
І Глікман, і Каппетта зараховують мегалодона до родини Otodontidae, і цей варіант нині має найбільше визнання. Стара версія про його близьку спорідненість із білою акулою (належність до роду Carcharodon родини Lamnidae) має небагато прихильників, хоча вони є й серед відомих спеціалістів.
Опис
Найчастіше від мегалодона зберігаються зуби, що є найбільшими зубами акул за всю історію Землі. Вони мають трикутну форму й численні дрібні зазублини вздовж краю. Їх найбільший розмір (від верхівки до одного з відгалужень кореня) іноді сягає 17—18 см. На відміну від близьких видів, мегалодон у дорослому віці не мав пари зубців по краях зубів; це є його головною відмінністю від його ймовірного предка Carcharocles chubutensis. Втрата бічних зубців йшла поступово: в олігоцені їх відсутність була рідкістю, в міоцені стала нормою, а до раннього пліоцену бічні зубці зникли навіть у молодих особин (втім, могли зберігатися на задніх зубах).
Крім зубів, від мегалодона іноді зберігаються хребці. Зрідка трапляються навіть частини його хребта з багатьма хребцями; найповнішою з таких знахідок є стовп, що містить близько 150 хребців діаметром до 15,5 см, знайдений у міоценових відкладах Бельгії. Відомі й хребці діаметром 23 см.
Довжину тіла мегалодона можна лише приблизно оцінити за розмірами його зубів та хребців. Цим питанням займалися чимало дослідників, які отримували різні формули зв'язку цих величин. Більшість сучасних оцінок його максимальної довжини лежать у межах 15—20 м; давніші оцінки сягають 39 м.
Поширення й час існування
Мегалодон був розповсюджений дуже широко: він жив у субтропічних та помірних водах обох півкуль, там, де температура води, згідно з оцінками, лежала в межах 12—27 °C. Рівень моря тоді був вищий, ніж зараз, і тому його зуби трапляються в багатьох місцях, що зараз є суходолом.
Найдавніші знайдені рештки мегалодона, за різними даними, належать до нижнього або середнього міоцену; є й повідомлення про олігоценові й навіть еоценові знахідки. Така неясність пов'язана не лише з проблемами визначення віку знахідок, а й з відсутністю чіткої межі між мегалодоном та його ймовірним предком Carcharocles chubutensis: ознаки зубів у ході еволюції змінювалися поступово (див. вище).
Зник мегалодон, імовірно, на межі пліоцену та плейстоцену, близько 2,6 млн років тому, хоча є й низка повідомлень про плейстоценові знахідки. Іноді називають цифру 1,6 млн років тому. Для піднятих із дна океану зубів деякі дослідники, спираючись на швидкість їх обростання мінеральною кіркою, отримували вік у десятки тисяч або навіть сотні років, але цей метод визначення віку ненадійний: кірка може рости з різною швидкістю навіть на різних ділянках одного зубу, а може й припиняти ріст із невідомих причин.
Розквіту мегалодон досяг у міоцені, близько 16 млн років тому. В цей час він мешкав у північній півкулі, насамперед біля узбережжя Північної Америки та Європи, а також в Індійському океані. З часом він поширився на південь — до Південної Америки та Південно-Східної та Східної Азії. Середина міоцену відмічена найбільшою чисельністю цієї акули[].
Найдовше за все вони затрималися в Південній Півкулі. Вони були мисливцями на примітивних китів, особливо на цетотеріїв (дрібні стародавні вусаті кити). Його жертви населяли мілководні теплі шельфові моря.
Тривалий час вважалося, що причиною зникнення мегалодону є зміна клімату. Під час похолодання клімату в пліоцені льодовики «зв'язали» величезні водні маси й багато шельфових морів зникли. Карта океанських течій змінилася. Океани стали прохолоднішими. Кити змогли вижити, сховавшись в багатих планктоном холодних водах. Для мегалодонів це виявилося смертним вироком. Свою роль могли відіграти й косатки, що з'явилися тоді ж, поїдаючи памолодь мегалодонів. Проте ця теорія виявилася хибною.
У 2015—2016 роках вчені з Цюріхського університету прийшли до думки, що причиною зникнення є значне зменшення чисельності здобичі мегалодона: зникли морські ссавці — жертви акули, водночас з'явилися предки косаток та великих білих акул, що виявилися успішними суперниками мегалодона, відтіснивши його від харчових ресурсів.
У криптозоології популярна думка, що мегалодон міг зберегтися дотепер. Вона базується на повідомленнях про зустрічі людей із дуже великими акулами та на випадках збереження в глибинах океанів тварин із переважно вимерлих груп (подібно до виявленої 1938 року латимерії, представника лопатеперих риб, що вважалися вимерлими понад 75 млн років тому). Так, у книзі Девіда Стеда «Акули й скати австралійських морів» наводиться розповідь про зустріч з велетенською акулою ловців омарів в 1918 році.
Примітки
- Great White Sharks: The Biology of Carcharodon carcharias / A. Peter Klimley, David G. Ainley. — Academic Press, 1998. — P. 31–32, 55–63. — .
- Kowinsky J. The Size of Megalodons. How large was the megalodon that your fossil tooth came from?. www.fossilguy.com. оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 14 березня 2016.
- Trif N., Ciobanu R., Codrea V. The first record of the giant shark Otodus megalodon (Agassiz, 1835) from Romania // Brukenthal. Acta Musei. — 2016. — Т. 11, № 3. — С. 507—526.
- Jim Bourdon (2009). Carcharocles. The Life and Times of Long Dead Sharks. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 20 лютого 2017.
- R. Aidan Martin. Carcharodon versus Carcharocles: What’s in a name?. ReefQuest Centre for Shark Research. Архів оригіналу за 23.02.2017. Процитовано 23.02.2017.
- Pimiento C., MacFadden B. J., Clements C. F. et al. Geographical distribution patterns of Carcharocles megalodon over time reveal clues about extinction mechanisms // Journal of Biogeography. — 2016. — Т. 43, № 8. — С. 1645—1655. — DOI:.
- Carrillo-Briceño J. D., Argyriou T., Zapata V. A New Early Miocene (Aquitanian) Elasmobranchii Assemblage from the la Guajira Peninsula, Colombia // Ameghiniana. — 2016. — Т. 53, № 2. — С. 77—99. — DOI:.
- Yabe H., Goto M., Kaneko N. Age of Carcharocles megalodon (Lamniformes: Otodontidae) : A review of the stratigraphic records // Fossils. — 2004. — Т. 75. — С. 7—15.
- Renz M. Megalodon: Hunting the Hunter. — PaleoPress, 2002. — 159 p. — .
- Gottfried M.D., Fordyce R.E. (2001). An Associated Specimen of Carcharodon angustidens (Chondrichthyes, Lamnidae) from the Late Oligocene of New Zealand, with Comments on Carcharodon Interrelationships. Journal of Vertebrate Paleontology. 21 (4): 730—739. doi:10.1671/0272-4634(2001)021[0730:AASOCA]2.0.CO;2.
- Pimiento C., Clements C. F. When Did Carcharocles megalodon Become Extinct? A New Analysis of the Fossil Record // PLOS One. — 2014. — Т. 9, № 10. — DOI:.
- Brown, Robin (2008). Florida's Fossils. Pineapple Press. с. 76. ISBN .
- R. Aidan Martin. The Extinction of Megalodon. ReefQuest Centre for Shark Research. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 19 лютого 2017.
- Roux C., Geistdoerfer P. Dents de requins et bulles tympaniques de cétacés : noyaux de nodules polymétalliques récoltés dans l'océan Indien // Cybium. — 1988. — Т. 12, № 2. — С. 129—137. з джерела 20 лютого 2017. Процитовано 2017-02-23.
- Беляев Г. М., Гликман Л. С. О геологическом возрасте зубов акулы Megaselachus megalodon (Ag.) // Труды Института океанологии АН СССР. — 1970. — Т. 88. — С. 277—281.
Література
- Great White Sharks: The Biology of Carcharodon carcharias / A. Peter Klimley, David G. Ainley. — Academic Press, 1998. — P. 31–32, 55–63. — .
- Arnold C. Giant Shark: Megalodon, Prehistoric Super Predator. — Houghton Mifflin Harcourt, 2000. — .
- Renz M. Megalodon: Hunting the Hunter. — PaleoPress, 2002. — 159 p. — .
Посилання
- Гігантська акула меґалодон — гроза океану Тетіс [ 24 серпня 2011 у Wayback Machine.] (стаття про зуб, знайдений у Тернопільській області)
- Ancient shark had colossal bite [ 17 грудня 2008 у Wayback Machine.] // BBC News
- Megalodon shark // San Diego Natural History Museum (архів)
- Мегалодон на сайті ВВС [ 9 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Реконструкція щелепи мегалодона в South Carolina State Museum [ 16 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Реконструкція щелепи мегалодона, виконана Vito Bertucci [ 16 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Стала известна причина вымирания самой большой акулы на Земле [ 27 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Відео
- Колись в Чесапікській затоці [ 7 січня 2009 у Wayback Machine.] // Discovery Channel
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Megalodon Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Pidcarstvo Spravzhni bagatoklitinni Eumetazoa Tip Hordovi Chordata Pidtip Cherepni Craniata Nadklas Shelepni Gnathostomata Klas Hryashovi ribi Chondrichthyes Pidklas Plastinozyabrovi Elasmobranchii Nadryad Akuli Selachimorpha Ryad Lamnopodibni Lamniformes Rodina Rid Vid Megalodon Binomialna nazva Otodus megalodon Agassiz 1843 Posilannya Vikishovishe Megalodon Vikividi Otodus megalodon Fossilworks 202672 Megalodon Otodus megalodon vid dav gr megas velikij ta odoys zub vimerlij vid akul iz ryadu lamnopodibnih Isnuvav u mioceni ta plioceni blizko 20 3 mln rokiv tomu ye j superechlivi dani pro bilsh davni ta novishi znahidki Jogo predstavniki buli odnimi z najbilshih akul vsih chasiv Rozmir yihnih zubiv mozhe syagati 17 18 sm a hrebciv 23 sm maksimalnu dovzhinu tila za cimi danimi ocinyuyut priblizno u 20 m Porivnyannya rozmiriv megalodona sirij i chervonij rizni ocinki najbilshogo rozmiru kitovoyi akuli fioletovij biloyi akuli zelenij i lyudiniZub iz perednogo boku pustelya Atakama Zub iz zadnogo boku Pivnichna Karolina Rekonstrukciya shelepKlasifikaciyaMegalodona opisav Luyi Agassiz u knizi 1843 roku Vin zarahuvav jogo do odnogo rodu z suchasnoyu biloyu akuloyu Carcharodon carcharias cherez desho podibnij viglyad zubiv i nazvav Carcharodon megalodon 1960 roku belgijskij doslidnik Edgar Kazye dijshov visnovku sho megalodon ne ye blizkim rodichem biloyi akuli i vidiliv jogo zi sporidnenimi vidami v novij rid Procarcharodon vidpovidno nazvoyu vidu stalo Procarcharodon megalodon 1964 roku radyanskij paleontolog Leonid Glikman vidnis megalodona z rodichami do novoyi rodini j novogo rodu Megaselachus perejmenuvavshi vid na Megaselachus megalodon 1987 roku francuzkij vchenij Anri Kappetta virishiv sho Procarcharodon ta Megaselachus ye sinonimami opisanogo she 1923 roku rodu i vidpovidno perejmenuvav megalodona na Carcharocles megalodon 2012 roku Kappetta vklyuchiv jogo z usima blizkimi vidami do jogo predkivskogo rodu a Carcharocles ta Megaselachus ogolosiv pidrodami cogo rodu Takim chinom u cij sistemi megalodon nazivayetsya Otodus megalodon V evolyuciyi Otodus ta jogo nashadkiv jshlo postupove zbilshennya ta rozshirennya zubiv poyava na yih lezi dribnih zazublin a zgodom vtrata pari bichnih zubciv Vidminnist zgadanih klasifikacij sprichinena zokrema tim sho rizni doslidniki nadavali riznim oznakam riznu vagu Glikman viokremlyuvav rid Megaselachus sered inshogo na vtrati v bilshosti vipadkiv bichnih zubciv a Kappetta 1987 ne vvazhayuchi cyu oznaku dostatno vazhlivoyu vklyuchiv u rid Carcharocles usi blizki do megalodona vidi z zazublenim lezom tomu v pershij rid potrapili lishe dva vidi todi yak u drugij bilshe I Glikman i Kappetta zarahovuyut megalodona do rodini Otodontidae i cej variant nini maye najbilshe viznannya Stara versiya pro jogo blizku sporidnenist iz biloyu akuloyu nalezhnist do rodu Carcharodon rodini Lamnidae maye nebagato prihilnikiv hocha voni ye j sered vidomih specialistiv OpisNajchastishe vid megalodona zberigayutsya zubi sho ye najbilshimi zubami akul za vsyu istoriyu Zemli Voni mayut trikutnu formu j chislenni dribni zazublini vzdovzh krayu Yih najbilshij rozmir vid verhivki do odnogo z vidgaluzhen korenya inodi syagaye 17 18 sm Na vidminu vid blizkih vidiv megalodon u doroslomu vici ne mav pari zubciv po krayah zubiv ce ye jogo golovnoyu vidminnistyu vid jogo jmovirnogo predka Carcharocles chubutensis Vtrata bichnih zubciv jshla postupovo v oligoceni yih vidsutnist bula ridkistyu v mioceni stala normoyu a do rannogo pliocenu bichni zubci znikli navit u molodih osobin vtim mogli zberigatisya na zadnih zubah Krim zubiv vid megalodona inodi zberigayutsya hrebci Zridka traplyayutsya navit chastini jogo hrebta z bagatma hrebcyami najpovnishoyu z takih znahidok ye stovp sho mistit blizko 150 hrebciv diametrom do 15 5 sm znajdenij u miocenovih vidkladah Belgiyi Vidomi j hrebci diametrom 23 sm Dovzhinu tila megalodona mozhna lishe priblizno ociniti za rozmirami jogo zubiv ta hrebciv Cim pitannyam zajmalisya chimalo doslidnikiv yaki otrimuvali rizni formuli zv yazku cih velichin Bilshist suchasnih ocinok jogo maksimalnoyi dovzhini lezhat u mezhah 15 20 m davnishi ocinki syagayut 39 m Poshirennya j chas isnuvannyaMegalodon buv rozpovsyudzhenij duzhe shiroko vin zhiv u subtropichnih ta pomirnih vodah oboh pivkul tam de temperatura vodi zgidno z ocinkami lezhala v mezhah 12 27 C Riven morya todi buv vishij nizh zaraz i tomu jogo zubi traplyayutsya v bagatoh miscyah sho zaraz ye suhodolom Najdavnishi znajdeni reshtki megalodona za riznimi danimi nalezhat do nizhnogo abo serednogo miocenu ye j povidomlennya pro oligocenovi j navit eocenovi znahidki Taka neyasnist pov yazana ne lishe z problemami viznachennya viku znahidok a j z vidsutnistyu chitkoyi mezhi mizh megalodonom ta jogo jmovirnim predkom Carcharocles chubutensis oznaki zubiv u hodi evolyuciyi zminyuvalisya postupovo div vishe Znik megalodon imovirno na mezhi pliocenu ta plejstocenu blizko 2 6 mln rokiv tomu hocha ye j nizka povidomlen pro plejstocenovi znahidki Inodi nazivayut cifru 1 6 mln rokiv tomu Dlya pidnyatih iz dna okeanu zubiv deyaki doslidniki spirayuchis na shvidkist yih obrostannya mineralnoyu kirkoyu otrimuvali vik u desyatki tisyach abo navit sotni rokiv ale cej metod viznachennya viku nenadijnij kirka mozhe rosti z riznoyu shvidkistyu navit na riznih dilyankah odnogo zubu a mozhe j pripinyati rist iz nevidomih prichin Rozkvitu megalodon dosyag u mioceni blizko 16 mln rokiv tomu V cej chas vin meshkav u pivnichnij pivkuli nasampered bilya uzberezhzhya Pivnichnoyi Ameriki ta Yevropi a takozh v Indijskomu okeani Z chasom vin poshirivsya na pivden do Pivdennoyi Ameriki ta Pivdenno Shidnoyi ta Shidnoyi Aziyi Seredina miocenu vidmichena najbilshoyu chiselnistyu ciyeyi akuli dzherelo Najdovshe za vse voni zatrimalisya v Pivdennij Pivkuli Voni buli mislivcyami na primitivnih kitiv osoblivo na cetoteriyiv dribni starodavni vusati kiti Jogo zhertvi naselyali milkovodni tepli shelfovi morya Trivalij chas vvazhalosya sho prichinoyu zniknennya megalodonu ye zmina klimatu Pid chas poholodannya klimatu v plioceni lodoviki zv yazali velichezni vodni masi j bagato shelfovih moriv znikli Karta okeanskih techij zminilasya Okeani stali proholodnishimi Kiti zmogli vizhiti shovavshis v bagatih planktonom holodnih vodah Dlya megalodoniv ce viyavilosya smertnim virokom Svoyu rol mogli vidigrati j kosatki sho z yavilisya todi zh poyidayuchi pamolod megalodoniv Prote cya teoriya viyavilasya hibnoyu U 2015 2016 rokah vcheni z Cyurihskogo universitetu prijshli do dumki sho prichinoyu zniknennya ye znachne zmenshennya chiselnosti zdobichi megalodona znikli morski ssavci zhertvi akuli vodnochas z yavilisya predki kosatok ta velikih bilih akul sho viyavilisya uspishnimi supernikami megalodona vidtisnivshi jogo vid harchovih resursiv U kriptozoologiyi populyarna dumka sho megalodon mig zberegtisya doteper Vona bazuyetsya na povidomlennyah pro zustrichi lyudej iz duzhe velikimi akulami ta na vipadkah zberezhennya v glibinah okeaniv tvarin iz perevazhno vimerlih grup podibno do viyavlenoyi 1938 roku latimeriyi predstavnika lopateperih rib sho vvazhalisya vimerlimi ponad 75 mln rokiv tomu Tak u knizi Devida Steda Akuli j skati avstralijskih moriv navoditsya rozpovid pro zustrich z veletenskoyu akuloyu lovciv omariv v 1918 roci PrimitkiGreat White Sharks The Biology of Carcharodon carcharias A Peter Klimley David G Ainley Academic Press 1998 P 31 32 55 63 ISBN 9780080532608 Kowinsky J The Size of Megalodons How large was the megalodon that your fossil tooth came from www fossilguy com originalu za 18 sichnya 2017 Procitovano 14 bereznya 2016 Trif N Ciobanu R Codrea V The first record of the giant shark Otodus megalodon Agassiz 1835 from Romania Brukenthal Acta Musei 2016 T 11 3 S 507 526 Jim Bourdon 2009 Carcharocles The Life and Times of Long Dead Sharks Arhiv originalu za 3 chervnya 2012 Procitovano 20 lyutogo 2017 R Aidan Martin Carcharodon versus Carcharocles What s in a name ReefQuest Centre for Shark Research Arhiv originalu za 23 02 2017 Procitovano 23 02 2017 Pimiento C MacFadden B J Clements C F et al Geographical distribution patterns of Carcharocles megalodon over time reveal clues about extinction mechanisms Journal of Biogeography 2016 T 43 8 S 1645 1655 DOI 10 1111 jbi 12754 Carrillo Briceno J D Argyriou T Zapata V A New Early Miocene Aquitanian Elasmobranchii Assemblage from the la Guajira Peninsula Colombia Ameghiniana 2016 T 53 2 S 77 99 DOI 10 5710 AMGH 26 10 2015 2931 Yabe H Goto M Kaneko N Age of Carcharocles megalodon Lamniformes Otodontidae A review of the stratigraphic records Fossils 2004 T 75 S 7 15 Renz M Megalodon Hunting the Hunter PaleoPress 2002 159 p ISBN 0 9719477 0 8 Gottfried M D Fordyce R E 2001 An Associated Specimen of Carcharodon angustidens Chondrichthyes Lamnidae from the Late Oligocene of New Zealand with Comments on Carcharodon Interrelationships Journal of Vertebrate Paleontology 21 4 730 739 doi 10 1671 0272 4634 2001 021 0730 AASOCA 2 0 CO 2 Pimiento C Clements C F When Did Carcharocles megalodon Become Extinct A New Analysis of the Fossil Record PLOS One 2014 T 9 10 DOI 10 1371 journal pone 0111086 Brown Robin 2008 Florida s Fossils Pineapple Press s 76 ISBN 978 1 56164 409 4 R Aidan Martin The Extinction of Megalodon ReefQuest Centre for Shark Research Arhiv originalu za 19 lyutogo 2017 Procitovano 19 lyutogo 2017 Roux C Geistdoerfer P Dents de requins et bulles tympaniques de cetaces noyaux de nodules polymetalliques recoltes dans l ocean Indien Cybium 1988 T 12 2 S 129 137 z dzherela 20 lyutogo 2017 Procitovano 2017 02 23 Belyaev G M Glikman L S O geologicheskom vozraste zubov akuly Megaselachus megalodon Ag Trudy Instituta okeanologii AN SSSR 1970 T 88 S 277 281 LiteraturaGreat White Sharks The Biology of Carcharodon carcharias A Peter Klimley David G Ainley Academic Press 1998 P 31 32 55 63 ISBN 9780080532608 Arnold C Giant Shark Megalodon Prehistoric Super Predator Houghton Mifflin Harcourt 2000 ISBN 9780395914199 Renz M Megalodon Hunting the Hunter PaleoPress 2002 159 p ISBN 0 9719477 0 8 PosilannyaGigantska akula megalodon groza okeanu Tetis 24 serpnya 2011 u Wayback Machine stattya pro zub znajdenij u Ternopilskij oblasti Ancient shark had colossal bite 17 grudnya 2008 u Wayback Machine BBC News Megalodon shark San Diego Natural History Museum arhiv Megalodon na sajti VVS 9 grudnya 2020 u Wayback Machine Rekonstrukciya shelepi megalodona v South Carolina State Museum 16 grudnya 2008 u Wayback Machine Rekonstrukciya shelepi megalodona vikonana Vito Bertucci 16 grudnya 2008 u Wayback Machine Stala izvestna prichina vymiraniya samoj bolshoj akuly na Zemle 27 kvitnya 2016 u Wayback Machine Video Kolis v Chesapikskij zatoci 7 sichnya 2009 u Wayback Machine Discovery Channel