Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

розмір зображення конфесія Макс ФольмерНародився3 травня 1885 1885 05 03 Гільден Меттман Дюссельдорф Рейнська провінція

Макс Фольмер

Макс Фольмер

Макс Фольмер
image
Народився3 травня 1885(1885-05-03)
Гільден, Меттман, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1][2]
Помер3 червня 1965(1965-06-03) (80 років)
Потсдам, НДР[3][2]
Країнаimage НДР
Діяльністьхімік, викладач університету, фізик, фізико-хімік
Alma materМарбурзький університет
Лейпцизький університет (1910)
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Галузьфізична хімія[3]
ЗакладГамбурзький університет[2]
d[4]
HU Berlin[4]
Лейпцизький університет
Університет Фрідріха-Вільгельма[d]
d
Посадаекстраординарний професор[2], професор[4], декан[4], декан[4], професор[4], президент[5][3] і віцепрезидент
Науковий ступіньd[3][2][4] (1910) і професор[3][4]
ЧленствоАкадемія наук НДР
Леопольдина[6]
Російська академія наук
Q18616234?
d
Нагороди
image

d (1960)

 image

d (1950)

d (3 травня 1955)

d (1955)

d (1959)

image Макс Фольмер у Вікісховищі

Макс Фольмер (Німецька: ; нар. 3 травня 1885(1885травня03)— пом. 3 червня 1965) — німецький фізико-хімік, який зробив важливий внесок в електрохімію, зокрема в кінетику електродів. Він спільно розробив рівняння Батлера–Фольмера. Фольмер очолював і був директором Інституту фізичної хімії та електрохімії Берлінської вищої технічної школи в Шарлоттенбурзі. Після Другої світової війни поїхав до Радянського Союзу, де очолив конструкторське бюро з виробництва важкої води. Після повернення до НДР через десять років він став професором Берлінського університету імені Гумбольдта та президентом Академії наук НДР.

Освіта

З 1905 до 1908 рік Фольмер вивчав хімію в Марбурзькому університеті імені Філіппа. Після цього він поїхав до Лейпцизького університету, де здобув докторський ступінь у 1910 році за дисертацію про фотохімічні реакції у високому вакуумі. У 1912 році він став асистентом викладача в Лейпцигу, а після закінчення там габілітації у 1913 році став приват-доцентом університету.

Кар'єра

Перші роки

У 1916 році Фольмер почав працювати над військовими дослідженнями в Інституті фізичної хімії Університету Фрідріха-Вільгельма (сьогодні Берлінський університет імені Гумбольдта). З 1918 до 1920 рік він проводив дослідження в галузі промисловості в Auergesellschaft у Берліні. У 1919 році він винайшов ртутний паровий ежектор й опублікував статтю разом з Отто Штерном, у якій було описано рівняння, яке назвали прізвищами авторів. Крім того, він описав ізотерму Фольмера.

У 1920 році Фольмера призначили екстраординарним професором фізичної хімії та електрохімії у Гамбурзькому університеті. У 1922 році він отримав посади ординарного професора та директора Інституту фізичної хімії та електрохімії Берлінської вищої технічної школи (Шарлоттенбург); посаду раніше обіймав Вальтер Нернст. Саме під час перебування там він відкрив міграцію адсорбованих молекул, відому як дифузія Фольмера. У 1930 році він опублікував статтю, у якій описав рівняння Батлера-Фолмера, на основі більш ранньої роботи Джона Альфреда Валентина Батлера. Ця робота лягла в основу феноменологічної кінетичної електрохімії.

У Радянському Союзі

Фольмер, Манфред фон Арденне, директор його приватної лабораторії Forschungslaboratoriums für Elektronenphysik, Густав Герц, лауреат Нобелівської премії та директор дослідницької лабораторії II у Siemens, і Петер Адольф Тіссен, ординарний професор Берлінського університету Гумбольдта та директор Інституту фізичної хімії та електрохімії Кайзера у Далемі уклали угоду. Пакт був запорукою того, що той, хто першим вступить у контакт з Радянським Союзом, буде говорити за решту. Вони переслідували три цілі: (1) запобігти розграбовуванню їхніх інститутів, (2) продовжувати їхню роботу з мінімальними перервами та (3) захистити себе від судового переслідування за будь-які політичні дії минулого. До кінця Другої світової війни Тіссен, член нацистської партії, мав контакти з комуністами. 27 квітня 1945 року Тіссен прибув до інституту фон Арденна на броньованій машині з майором Радянської Армії, який також був провідним радянським хіміком. Усіх чотирьох учасників пакту вивезли до Радянського Союзу. Герц став головою Інституту G в Агудзері (Agudzery), близько 10 км на південний схід від Сухумі та передмістя Гульрипши. Фольмера спочатку призначили в інститут Герца. Теми, доручені Інституту Густава Герца G: (1) Розділення ізотопів шляхом дифузії в потоці інертних газів, під керівництвом Густава Герца, (2) Розробка конденсаційного насоса, на чолі з Юстусом Мюленпфордтом, (3) Розробка та створення мас-спектрометру для визначення ізотопного складу урану, керівником якого був Вернер Шютце, (4) Розробка безкаркасних (керамічних) дифузійних перегородок для фільтрів, очолював Рейнхольд Райхман, та (5) Розробка теорії стійкості та управління дифузійним каскадом, керівником якої був Хайнц Барвіч; Барвич був заступником Герца в Siemens. Фон Арденне став на чолі Інституту А в Сінопі, передмісті Сухумі.

Наприкінці січня 1946 року Фольмера направили до Науково-дослідного інституту-9 (НДІ-9, НДІ № 9) у Москві. Фольмер отримав конструкторське бюро для роботи з виробництва важкої води; Роберт Депель також працював у НДІ-9. Група Фольмера у складі фізико-хіміка Віктора Баєрля та фізика Густава Ріхтера, очолювані О. М. Розеном, розробила процес виробництва важкої води, шляхом дистилювання аміаку. Будівництво заводу з виробництва в Норильську завершили у 1948 році, після чого група Фольмера працювала з групою Зінаїди Єршової, яка займалася отриманням ізотопів плутонію.

Повернення до Німеччини

У березні 1955 року Фольмер повернувся до НДР. Він отримав національну премію Радянського Союзу першого ступеня «Hervorragender Wissenschaftler des Volkes» («Видатний учений народу»). 1 травня 1955 року він став ординарним професором Берлінського університету імені Гумбольдта. 10 листопада 1955 року став членом Вищої ради з атомної енергетики при Раді міністрів Німецької Демократичної Республіки. З 8 грудня 1955 до 1959 рік він обіймав посаду президента Німецької академії наук, потім — віцепрезидента до 1961 року. З 27 серпня 1957 року він став першим членом Forschungsrat НДР.

У Берлінському технічному університеті, де Фольмер працював стільки років, на його честь назвали лабораторію з біофізичної хімії. Також на честь Фольмера назвали вулиці в Адлерсхофі, Потсдамі та Гільдені.

Особисте життя

Фольмер одружився з фізико-хіміком Лотте Пуш. Макс і Лотте знали та спілкувалися з фізиком Лізою Майтнер і хіміком Отто Ганом з 1920-х років.

Вибіркова бібліографія

Статті

  • O. Stern and M. Volmer Über die Abklingzeit der Fluoreszenz, Physik. Zeitschr. 20 183—188 (1919), як цитується в Mehra and Rechenberg, том 1, частина 2, 2001, 849.
  • T. Erdey-Grúz і M. Volmer Z. Phys. Chem. 150 (A) 203—213 (1930)

Книги

  • Макс Фольмер, Kinetik der Phasenbildung (1939)
  • Макс Фольмер, Zur Kinetik der Phasenbildung und der Elektrodenreaktionen. Acht Arbeiten. (Akademische Verlagsgesellschaft Geest & Portig K.-G., 1983)
  • Макс Фольмер і Л. Дунш, Zur Kinetik der Phasenbildung und Elektrodenreaktion. Acht Arbeiten. (Deutsch Harri GmbH, 1983)
  • Heinemann-Grüder, Andreas Keinerlei Untergang: German Armaments Engineers during the Second World War and in the Service of the Victorious Powers in Monika Renneberg and Mark Walker (editors) Science, Technology and National Socialism 30–50 (Cambridge, 2002 paperback edition)
  • Hentschel, Klaus (editor) and Ann M. Hentschel (editorial assistant and translator) Physics and National Socialism: An Anthology of Primary Sources (Birkhäuser, 1996)
  • Kruglov, Arkadii The History of the Soviet Atomic Industry (Taylor and Francis, 2002)
  • Mehra, Jagdish, and Rechenberg, Helmut The Historical Development of Quantum Theory. Volume 1 Part 2 The Quantum Theory of Planck, Einstein, Bohr and Sommerfeld 1900—1925: Its Foundation and the Rise of Its Difficulties. (Springer, 2001)
  • Naimark, Norman M. The Russians in Germany: A History of the Soviet Zone of Occupation, 1945—1949 (Hardcover — Aug 11, 1995) Belknap
  • Sime, Ruth Lewin Lise Meitner: A Life in Physics (University of California, First Paperback Edition, 1997)
  • Oleynikov, Pavel V. German Scientists in the Soviet Atomic Project, The Nonproliferation Review Volume 7, Number 2, 1 — 30 (2000). The author has been a group leader at the Institute of Technical Physics of the Russian Federal Nuclear Center in Snezhinsk (Chelyabinsk-70).

Примітки

  1. Фольмер Макс // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  2. Hamburger Professorinnen- und Professorenkatalog
    d:Track:Q105707667
  3. Deutsche Nationalbibliothek Record #124962971 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  4. Catalogus Professorum (TU Berlin)
    d:Track:Q112704133
  5. https://www.bbaw.de/die-akademie/akademie-historische-aspekte/mitglieder-historisch/historisches-mitglied-max-volmer-2890
  6. www.leopoldina.org
    d:Track:Q107212858
  7. Volmer [ 2008-03-09 у Wayback Machine.] — Technical University Berlin
  8. Volmer [ 2007-12-05 у Wayback Machine.] — Institute of Chemistry, University of Jerusalem and Volmer [Архівовано 2013-01-26 у Archive.is] — Incredible People.
  9. Volmer — Volmer.biz.
  10. O. Stern and M. Volmer Über die Abklingzeit der Fluoreszenz, Physik. Zeitschr. 20 183—188 (1919) as cited in Mehra and Rechenberg, Volume 1, Part 2, 2001, 849.
  11. Stern–Volmer Constant [ 2007-12-22 у Wayback Machine.] — Kutztown University.
  12. Volmer [ 2007-12-05 у Wayback Machine.] — Institute of Chemistry, University of Jerusalem and Volmer [Архівовано 2013-01-26 у Archive.is] — Incredible People.
  13. Volmer [ 2012-09-26 у Wayback Machine.] — Adlershof Aktuell, p. 12.
  14. Volmer [ 2008-03-09 у Wayback Machine.] — Technical University Berlin.
  15. T. Erdey-Gruz and M. Volmer Z. Phys. Chem. 150 (A) 203—213 (1930).
  16. Butler-Volmer Equation — Encyclopædia Britannica.
  17. J. A. V. Butler Trans. Faraday Society, 19 729 (1924).
  18. Heinemann-Grüder, 2002, 44.
  19. Hentschel, 1996, Appendix F; see the entry for Thiessen.
  20. Oleynikov, 2000, 5.
  21. Oleynikov, 2000, 11-12.
  22. Naimark, 1995, 213.
  23. Oleynikov, 2000, 12-13 and 18.
  24. Kruglov, 2002, 131.
  25. Naimark, 1995, 209.
  26. Goals of Manfred von Ardennne's Institute A included: (1) Electromagnetic separation of isotopes, for which von Ardenne was the leader, (2) Techniques for manufacturing porous barriers for isotope separation, for which Peter Adolf Thiessen was the leader, and (3) Molecular techniques for separation of uranium isotopes, for which was the leader. In his first meeting with , von Ardenne was asked to participate in building the bomb, but von Ardenne quickly realized that participation would prohibit his repatriation to Germany, so he suggested isotope enrichment as an objective, which was agreed to. By the end of the 1940s, nearly 300 Germans were working at the institute, and they were not the total work force. See Oleynikov, 2000, 10-11.
  27. Institute A was used as the basis for the Sukhumi Physical-Technical Institute. See Oleynikov, 2000, 12.
  28. Today, NII-9 is the Bochvar All-Russian Scientific Research Institute of Inorganic Materials, Bochvar VNIINM. See Oleynikov, 2000, 4.
  29. Kruglov, 2002, 131 and 167.
  30. Oleynikov, 2000, 13.
  31. MVL [ 2007-10-02 у Wayback Machine.] — Max Volmer Laboratory for Biophysical Chemistry at the TU Berlin.
  32. Sime, 1997, 367.

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

rozmir zobrazhennya konfesiya Maks FolmerNarodivsya3 travnya 1885 1885 05 03 Gilden Mettman Dyusseldorf Rejnska provinciya Korolivstvo Prussiya Nimecka imperiya 1 2 Pomer3 chervnya 1965 1965 06 03 80 rokiv Potsdam NDR 3 2 Krayina NDRDiyalnisthimik vikladach universitetu fizik fiziko himikAlma materMarburzkij universitet Lejpcizkij universitet 1910 Myunhenskij universitet Lyudviga MaksimilianaGaluzfizichna himiya 3 ZakladGamburzkij universitet 2 d 4 HU Berlin 4 Lejpcizkij universitet Universitet Fridriha Vilgelma d dPosadaekstraordinarnij profesor 2 profesor 4 dekan 4 dekan 4 profesor 4 prezident 5 3 i viceprezidentNaukovij stupind 3 2 4 1910 i profesor 3 4 ChlenstvoAkademiya nauk NDR Leopoldina 6 Rosijska akademiya nauk Q18616234 dNagorodid 1960 d 1950 d 3 travnya 1955 d 1955 d 1959 Maks Folmer u Vikishovishi Maks Folmer Nimecka ˈfɔlmɐ nar 3 travnya 1885 1885travnya03 pom 3 chervnya 1965 nimeckij fiziko himik yakij zrobiv vazhlivij vnesok v elektrohimiyu zokrema v kinetiku elektrodiv Vin spilno rozrobiv rivnyannya Batlera Folmera Folmer ocholyuvav i buv direktorom Institutu fizichnoyi himiyi ta elektrohimiyi Berlinskoyi vishoyi tehnichnoyi shkoli v Sharlottenburzi Pislya Drugoyi svitovoyi vijni poyihav do Radyanskogo Soyuzu de ocholiv konstruktorske byuro z virobnictva vazhkoyi vodi Pislya povernennya do NDR cherez desyat rokiv vin stav profesorom Berlinskogo universitetu imeni Gumboldta ta prezidentom Akademiyi nauk NDR OsvitaZ 1905 do 1908 rik Folmer vivchav himiyu v Marburzkomu universiteti imeni Filippa Pislya cogo vin poyihav do Lejpcizkogo universitetu de zdobuv doktorskij stupin u 1910 roci za disertaciyu pro fotohimichni reakciyi u visokomu vakuumi U 1912 roci vin stav asistentom vikladacha v Lejpcigu a pislya zakinchennya tam gabilitaciyi u 1913 roci stav privat docentom universitetu Kar yeraPershi roki U 1916 roci Folmer pochav pracyuvati nad vijskovimi doslidzhennyami v Instituti fizichnoyi himiyi Universitetu Fridriha Vilgelma sogodni Berlinskij universitet imeni Gumboldta Z 1918 do 1920 rik vin provodiv doslidzhennya v galuzi promislovosti v Auergesellschaft u Berlini U 1919 roci vin vinajshov rtutnij parovij ezhektor j opublikuvav stattyu razom z Otto Shternom u yakij bulo opisano rivnyannya yake nazvali prizvishami avtoriv Krim togo vin opisav izotermu Folmera U 1920 roci Folmera priznachili ekstraordinarnim profesorom fizichnoyi himiyi ta elektrohimiyi u Gamburzkomu universiteti U 1922 roci vin otrimav posadi ordinarnogo profesora ta direktora Institutu fizichnoyi himiyi ta elektrohimiyi Berlinskoyi vishoyi tehnichnoyi shkoli Sharlottenburg posadu ranishe obijmav Valter Nernst Same pid chas perebuvannya tam vin vidkriv migraciyu adsorbovanih molekul vidomu yak difuziya Folmera U 1930 roci vin opublikuvav stattyu u yakij opisav rivnyannya Batlera Folmera na osnovi bilsh rannoyi roboti Dzhona Alfreda Valentina Batlera Cya robota lyagla v osnovu fenomenologichnoyi kinetichnoyi elektrohimiyi U Radyanskomu Soyuzi Folmer Manfred fon Ardenne direktor jogo privatnoyi laboratoriyi Forschungslaboratoriums fur Elektronenphysik Gustav Gerc laureat Nobelivskoyi premiyi ta direktor doslidnickoyi laboratoriyi II u Siemens i Peter Adolf Tissen ordinarnij profesor Berlinskogo universitetu Gumboldta ta direktor Institutu fizichnoyi himiyi ta elektrohimiyi Kajzera u Dalemi uklali ugodu Pakt buv zaporukoyu togo sho toj hto pershim vstupit u kontakt z Radyanskim Soyuzom bude govoriti za reshtu Voni peresliduvali tri cili 1 zapobigti rozgrabovuvannyu yihnih institutiv 2 prodovzhuvati yihnyu robotu z minimalnimi perervami ta 3 zahistiti sebe vid sudovogo peresliduvannya za bud yaki politichni diyi minulogo Do kincya Drugoyi svitovoyi vijni Tissen chlen nacistskoyi partiyi mav kontakti z komunistami 27 kvitnya 1945 roku Tissen pribuv do institutu fon Ardenna na bronovanij mashini z majorom Radyanskoyi Armiyi yakij takozh buv providnim radyanskim himikom Usih chotiroh uchasnikiv paktu vivezli do Radyanskogo Soyuzu Gerc stav golovoyu Institutu G v Agudzeri Agudzery blizko 10 km na pivdennij shid vid Suhumi ta peredmistya Gulripshi Folmera spochatku priznachili v institut Gerca Temi dorucheni Institutu Gustava Gerca G 1 Rozdilennya izotopiv shlyahom difuziyi v potoci inertnih gaziv pid kerivnictvom Gustava Gerca 2 Rozrobka kondensacijnogo nasosa na choli z Yustusom Myulenpfordtom 3 Rozrobka ta stvorennya mas spektrometru dlya viznachennya izotopnogo skladu uranu kerivnikom yakogo buv Verner Shyutce 4 Rozrobka bezkarkasnih keramichnih difuzijnih peregorodok dlya filtriv ocholyuvav Rejnhold Rajhman ta 5 Rozrobka teoriyi stijkosti ta upravlinnya difuzijnim kaskadom kerivnikom yakoyi buv Hajnc Barvich Barvich buv zastupnikom Gerca v Siemens Fon Ardenne stav na choli Institutu A v Sinopi peredmisti Suhumi Naprikinci sichnya 1946 roku Folmera napravili do Naukovo doslidnogo institutu 9 NDI 9 NDI 9 u Moskvi Folmer otrimav konstruktorske byuro dlya roboti z virobnictva vazhkoyi vodi Robert Depel takozh pracyuvav u NDI 9 Grupa Folmera u skladi fiziko himika Viktora Bayerlya ta fizika Gustava Rihtera ocholyuvani O M Rozenom rozrobila proces virobnictva vazhkoyi vodi shlyahom distilyuvannya amiaku Budivnictvo zavodu z virobnictva v Norilsku zavershili u 1948 roci pislya chogo grupa Folmera pracyuvala z grupoyu Zinayidi Yershovoyi yaka zajmalasya otrimannyam izotopiv plutoniyu Povernennya do Nimechchini U berezni 1955 roku Folmer povernuvsya do NDR Vin otrimav nacionalnu premiyu Radyanskogo Soyuzu pershogo stupenya Hervorragender Wissenschaftler des Volkes Vidatnij uchenij narodu 1 travnya 1955 roku vin stav ordinarnim profesorom Berlinskogo universitetu imeni Gumboldta 10 listopada 1955 roku stav chlenom Vishoyi radi z atomnoyi energetiki pri Radi ministriv Nimeckoyi Demokratichnoyi Respubliki Z 8 grudnya 1955 do 1959 rik vin obijmav posadu prezidenta Nimeckoyi akademiyi nauk potim viceprezidenta do 1961 roku Z 27 serpnya 1957 roku vin stav pershim chlenom Forschungsrat NDR U Berlinskomu tehnichnomu universiteti de Folmer pracyuvav stilki rokiv na jogo chest nazvali laboratoriyu z biofizichnoyi himiyi Takozh na chest Folmera nazvali vulici v Adlershofi Potsdami ta Gildeni Osobiste zhittyaFolmer odruzhivsya z fiziko himikom Lotte Push Maks i Lotte znali ta spilkuvalisya z fizikom Lizoyu Majtner i himikom Otto Ganom z 1920 h rokiv Vibirkova bibliografiyaStatti O Stern and M Volmer Uber die Abklingzeit der Fluoreszenz Physik Zeitschr 20 183 188 1919 yak cituyetsya v Mehra and Rechenberg tom 1 chastina 2 2001 849 T Erdey Gruz i M Volmer Z Phys Chem 150 A 203 213 1930 Knigi Maks Folmer Kinetik der Phasenbildung 1939 Maks Folmer Zur Kinetik der Phasenbildung und der Elektrodenreaktionen Acht Arbeiten Akademische Verlagsgesellschaft Geest amp Portig K G 1983 Maks Folmer i L Dunsh Zur Kinetik der Phasenbildung und Elektrodenreaktion Acht Arbeiten Deutsch Harri GmbH 1983 Heinemann Gruder Andreas Keinerlei Untergang German Armaments Engineers during the Second World War and in the Service of the Victorious Powers in Monika Renneberg and Mark Walker editors Science Technology and National Socialism 30 50 Cambridge 2002 paperback edition ISBN 0 521 52860 7 Hentschel Klaus editor and Ann M Hentschel editorial assistant and translator Physics and National Socialism An Anthology of Primary Sources Birkhauser 1996 ISBN 0 8176 5312 0 Kruglov Arkadii The History of the Soviet Atomic Industry Taylor and Francis 2002 Mehra Jagdish and Rechenberg Helmut The Historical Development of Quantum Theory Volume 1 Part 2 The Quantum Theory of Planck Einstein Bohr and Sommerfeld 1900 1925 Its Foundation and the Rise of Its Difficulties Springer 2001 ISBN 0 387 95175 X Naimark Norman M The Russians in Germany A History of the Soviet Zone of Occupation 1945 1949 Hardcover Aug 11 1995 Belknap Sime Ruth Lewin Lise Meitner A Life in Physics University of California First Paperback Edition 1997 Oleynikov Pavel V German Scientists in the Soviet Atomic Project The Nonproliferation Review Volume 7 Number 2 1 30 2000 The author has been a group leader at the Institute of Technical Physics of the Russian Federal Nuclear Center in Snezhinsk Chelyabinsk 70 PrimitkiFolmer Maks Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Hamburger Professorinnen und Professorenkatalog d Track Q105707667 Deutsche Nationalbibliothek Record 124962971 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Catalogus Professorum TU Berlin d Track Q112704133 https www bbaw de die akademie akademie historische aspekte mitglieder historisch historisches mitglied max volmer 2890 www leopoldina org d Track Q107212858 Volmer 2008 03 09 u Wayback Machine Technical University Berlin Volmer 2007 12 05 u Wayback Machine Institute of Chemistry University of Jerusalem and Volmer Arhivovano 2013 01 26 u Archive is Incredible People Volmer Volmer biz O Stern and M Volmer Uber die Abklingzeit der Fluoreszenz Physik Zeitschr 20 183 188 1919 as cited in Mehra and Rechenberg Volume 1 Part 2 2001 849 Stern Volmer Constant 2007 12 22 u Wayback Machine Kutztown University Volmer 2007 12 05 u Wayback Machine Institute of Chemistry University of Jerusalem and Volmer Arhivovano 2013 01 26 u Archive is Incredible People Volmer 2012 09 26 u Wayback Machine Adlershof Aktuell p 12 Volmer 2008 03 09 u Wayback Machine Technical University Berlin T Erdey Gruz and M Volmer Z Phys Chem 150 A 203 213 1930 Butler Volmer Equation Encyclopaedia Britannica J A V Butler Trans Faraday Society 19 729 1924 Heinemann Gruder 2002 44 Hentschel 1996 Appendix F see the entry for Thiessen Oleynikov 2000 5 Oleynikov 2000 11 12 Naimark 1995 213 Oleynikov 2000 12 13 and 18 Kruglov 2002 131 Naimark 1995 209 Goals of Manfred von Ardennne s Institute A included 1 Electromagnetic separation of isotopes for which von Ardenne was the leader 2 Techniques for manufacturing porous barriers for isotope separation for which Peter Adolf Thiessen was the leader and 3 Molecular techniques for separation of uranium isotopes for which was the leader In his first meeting with von Ardenne was asked to participate in building the bomb but von Ardenne quickly realized that participation would prohibit his repatriation to Germany so he suggested isotope enrichment as an objective which was agreed to By the end of the 1940s nearly 300 Germans were working at the institute and they were not the total work force See Oleynikov 2000 10 11 Institute A was used as the basis for the Sukhumi Physical Technical Institute See Oleynikov 2000 12 Today NII 9 is the Bochvar All Russian Scientific Research Institute of Inorganic Materials Bochvar VNIINM See Oleynikov 2000 4 Kruglov 2002 131 and 167 Oleynikov 2000 13 MVL 2007 10 02 u Wayback Machine Max Volmer Laboratory for Biophysical Chemistry at the TU Berlin Sime 1997 367 Posilannya

Дата публікації:
Топ