Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ляхович Костянтин Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 6 серпня 1885 місто Острог, Острозький повіт, Волинська губернія, Російська імперія |
| Помер | 16 квітня 1921 (35 років) Полтава, Полтавська губернія, Українська Соціалістична Радянська Республіка |
| Країна |  Російська імперія →  СРСР |
| Національність | українець |
| Alma mater | Тулузький університет |
| Галузь | архівознавство |
Костянти́н Іва́нович Ляхо́вич (6 серпня 1885 — 16 квітня 1921) — український архівіст, журналіст, громадський і політичний діяч. Зять письменника Володмира Короленка.
Життєпис
Народився 6 серпня 1885 року у Острозі Острозького повіту Волинської губернії Російської імперії (тепер — місто Рівненського району Рівненської області України) у сім'ї міщанина-підприємця (за деякими архівними документами як місце народження вказано Хорол Полтавської губернії). Батько, Іван Ілліч Ляхович, мешкав у селі Аврамівка Хорольського повіту Полтавської губернії, був гласним Хорольського повітового земства, а згодом — жив у селі Півнева Гора поблизу Острога, де орендував млин.
Мав брата Миколу та сестру Анастасію.
За однією із версій — через те, що дядько Костянтина — Григорій Ілліч — працював управителем в села Пологи Миргородського повіту, а брат і сестра теж жили на Полтавщині (Микола служив у Хорольській земській управі, а Анастасія вчителювала в селі Кибинці Миргородського повіту), він не поїхав з батьком в Острог, а залишився в Полтаві.
У 1904 році — закінчив Полтавське Олександрівське реальне училище. Заробляв на життя приватними уроками.
Політична, журналістська і громадська діяльність
Був членом РСДРП (меншовиків). Брав участь у революційних подіях 1905 року у Полтаві. Цього ж року був заарештований за те, що 26 грудня в місті Костянтинограді на мітингу в народному домі «висловлював судження, що спонукали до неплатежів податків і невиконання військового обов'язку, а також до повалення існуючого державного устрою». Після звільнення в травні 1906 року продовжував партійну діяльність під безпосереднім керівництвом лідера полтавських меншовиків Арона Сандомирського.
Товаришував із письменником Володимиром Короленком, одружився з його дочкою Наталею (*1888-†1950).
У жовтні 1909 року — за політичну діяльність засуджений до довічного ув'язнення — поселення у Сибіру. Ляхович це рішення оскаржив. До закінчення розгляду справи його увязнили в полтавській тюрмі, а пізніше, як хворого на порок серця, під вартою помістили на лікування в Полтавський богоугодний заклад. За сприяння родини Короленків 16 грудня 1909 року Ляхович утік з-під варти й емігрував до Франції. Жив також і в Італії. Працював журналістом у соціалістичних газетах. Закінчив історичний факультет Тулузького університету.
У 1914 році до Ляховича і доньки приїздив Володимир Короленко. Ляхович допомагав Короленку збирати матеріали для публіцистичних робіт.
25 травня 1917 року — повернувся до Полтави. Очолював місцеву організацію РСДРП (меншовиків). Жовтневий переворот у Петрограді засудив як «безглузду і авантюристичну витівку змовників».
Із 1917 по 1919 рік — співпрацював із газетою небільшовицьких соціалістичних партій, що виходила під різними назвами: «Свободная мысль», «Наша мысль», «Вольная мысль», «Свободная жизнь».
У 1917–1918, 1919, 1920 роках — депутат Ради робітничих і селянських депутатів, з якої двічі виключався за критику радянської влади.
Навесні 1918 року Полтаву зайняли німці і гайдамаки. У юнкерському училищі, де розмістився штаб, почали катувати підозрюваних у більшовизмі. Ляхович неодноразово викривав знущання, вчинені над мешканцями Полтави, на засіданнях міської думи і в газеті «Свободная мысль». За це 6 серпня його арештували і відправили до концтабору у Брест-Литовський край. Від смерті врятувала революція у Німеччині. Разом із звільненими політв'язнями 8 грудня 1918 року Ляхович повернувся до Полтави.
У 1918 році став засновником, а з серпня 1918 року — першим директором Центрального історичного архіву Полтавщини.
Із 1919 року — завідувач підвідділу літератури та мистецтва Полтавського губернського відділу освіти. Організував збір у Полтаві і Полтавській губернії документів з історії краю та революційного руху, дбав про їх збереження. Передав до Полтавського краєзнавчого музею значну колекцію мистецьких творів і старожитностей. Голова Полтавського губернського виконавчого комітету Яків Дробніс писав про Ляховича:
 | Жертвуючи всім, часто з небезпекою для життя, збирав у скарбницях мистецтва все те, що можна було врятувати з хаосу руйнування та розгрому. |  |
Входив до Товариства любителів природи, яке ставило на меті створення в Полтаві центру наукової роботи. Статут Товариства написав основоположник геохімії, біогеохімії, автор теорії ноосфери, філософ і мислитель Володимир Вернадський, який мешкав на той час в Полтаві.
Із грудня 1920 року — секретар Володимира Короленка.
Останні місяці життя
У березні 1921 році — заарештований більшовиками. Прохання Володимира Короленка про домашній арешт для Ляховича, з огляду на його хворобу, — спочатку не задовольнили. Але згодом голова Всеукраїнської надзвичайної комісії (ВУЧК) Василь Манцев надіслав до Полтави термінову телеграму:
| | Одержанням цього негайно звільніть утримуваних у вас під арештом гр. Ляховича і Кривинську згідно з постановою Політбюро ЦВК КПУ. Повідомте, у чому вони звинувачуються. | |
8 квітня 1921 року Ляховича звільнили, але в ув'язненні він захворів на сипний тиф. 9 квітня — Ляховича перенесли з тюрми додому, в будинок Володимира Короленка. В ніч на 16 квітня — Ляхович помер.
Похорони, які відбулись 17 квітня, вилилися у велику демонстрацію, в якій взяли участь близько 20 тисяч полтавців, переважно робітників. З Харкова прибув лідер меншовиків Сандомирський. Керував процесією меншовик Владовський, працівник губернської Ради профспілок.
У доповідній записці начальнику політвідділу ВУЧК зазначалося:
| | Зі смертю гр. Ляховича Полтавську організацію [РСДР] можна вважати обезголовленою. За винятком гр.гр. Гольденберга, Силенчука, Карлінського і Курбатова, переважна більшість членів полтавської організації РСДРП за своїм політичним вихованням і практичним застосуванням меншовицьких ідей не становить собою серйозної сили. Вони занадто молоді і «політично істеричні», щоб у процесі своєї діяльності не дискредитували свою партію. | |
Примітки
- Коротенко В. ЛЯХОВИЧ Костянтин Іванович // Українські архівісти (XIX–XX ст.): Біобібліографічний довідник / Упоряд.: І.Б. Матяш (кер.), С.Л. Зворський, Л.Ф. Приходько, Р.В. Романовський, Л.М. Федорова. Держкомархів України. УНДІАСД. — Київ, 2007. — С. 368.
- Граб В. В лавах революційної демократії (К.І. Ляхович) // Архівний збірник до 80-річчя Державного архіву Полтавської області [матеріали наукової конференції]. — Полтава, 1998. — С. 57.
- Граб В. В лавах революційної демократії (К.І. Ляхович) // Архівний збірник до 80-річчя Державного архіву Полтавської області [матеріали наукової конференції]. — Полтава, 1998. — С. 58.
- Граб В. В лавах революційної демократії (К.І. Ляхович) // Архівний збірник до 80-річчя Державного архіву Полтавської області [матеріали наукової конференції]. — Полтава, 1998. — С. 60.
- Граб В. В лавах революційної демократії (К.І. Ляхович) // Архівний збірник до 80-річчя Державного архіву Полтавської області [матеріали наукової конференції]. — Полтава, 1998. — С. 61.
- Граб В. В лавах революційної демократії (К.І. Ляхович) // Архівний збірник до 80-річчя Державного архіву Полтавської області [матеріали наукової конференції]. — Полтава, 1998. — С. 64.
- Граб В. В лавах революційної демократії (К.І. Ляхович) // Архівний збірник до 80-річчя Державного архіву Полтавської області [матеріали наукової конференції]. — Полтава, 1998. — С. 65-66.
Джерела
- Граб В. В лавах революційної демократії (К.І. Ляхович) // Архівний збірник до 80-річчя Державного архіву Полтавської області [матеріали наукової конференції]. — Полтава, 1998. — С. 57-67.
- Гудим В. Державний архів Полтавської області: на шляху становлення та утвердження (До 100-річчя з дня заснування)// Зоря Полтавщини. — 2018. — 14 серпня.
- Короленко С. В. Книга об отце. — Ижевск, 1968. — С. 233-371.
- Коротенко В.В. Костянтин Ляхович — перший завідувач Центрального історичного архіву Полтавщини // Архівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань (1917-1921 рр.). — Київ, 1998. — С. 247-250.
- Коротенко В. ЛЯХОВИЧ Костянтин Іванович // Українські архівісти (XIX–XX ст.): Біобібліографічний довідник / Упоряд.: І.Б. Матяш (кер.), С.Л. Зворський, Л.Ф. Приходько, Р.В. Романовський, Л.М. Федорова. Держкомархів України. УНДІАСД. — Київ, 2007. — С. 368-369.
- Ольховська Л.В. Ляхович Костянтин Іванович// Енциклопедія Сучасної України [електронна версія] / ред.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lyahovich Im ya Lyahovich Kostyantin IvanovichNarodivsya6 serpnya 1885 1885 08 06 misto Ostrog Ostrozkij povit Volinska guberniya Rosijska imperiyaPomer16 kvitnya 1921 1921 04 16 35 rokiv Poltava Poltavska guberniya Ukrayinska Socialistichna Radyanska RespublikaKrayinaRosijska imperiya SRSRNacionalnistukrayinecAlma materTuluzkij universitetGaluzarhivoznavstvo Kostyanti n Iva novich Lyaho vich 6 serpnya 1885 18850806 16 kvitnya 1921 ukrayinskij arhivist zhurnalist gromadskij i politichnij diyach Zyat pismennika Volodmira Korolenka Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Politichna zhurnalistska i gromadska diyalnist 1 2 Ostanni misyaci zhittya 2 Primitki 3 DzherelaZhittyepisred Narodivsya 6 serpnya 1885 roku u Ostrozi Ostrozkogo povitu Volinskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi teper misto Rivnenskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti Ukrayini u sim yi mishanina pidpriyemcya za deyakimi arhivnimi dokumentami yak misce narodzhennya vkazano Horol Poltavskoyi guberniyi 1 Batko Ivan Illich Lyahovich meshkav u seli Avramivka Horolskogo povitu Poltavskoyi guberniyi buv glasnim Horolskogo povitovogo zemstva a zgodom zhiv u seli Pivneva Gora poblizu Ostroga de orenduvav mlin Mav brata Mikolu ta sestru Anastasiyu Za odniyeyu iz versij cherez te sho dyadko Kostyantina Grigorij Illich pracyuvav upravitelem v ekonomiyi sela Pologi Mirgorodskogo povitu a brat i sestra tezh zhili na Poltavshini Mikola sluzhiv u Horolskij zemskij upravi a Anastasiya vchitelyuvala v seli Kibinci Mirgorodskogo povitu vin ne poyihav z batkom v Ostrog a zalishivsya v Poltavi 2 U 1904 roci zakinchiv Poltavske Oleksandrivske realne uchilishe Zaroblyav na zhittya privatnimi urokami Politichna zhurnalistska i gromadska diyalnistred Buv chlenom RSDRP menshovikiv Brav uchast u revolyucijnih podiyah 1905 roku u Poltavi Cogo zh roku buv zaareshtovanij za te sho 26 grudnya v misti Kostyantinogradi na mitingu v narodnomu domi vislovlyuvav sudzhennya sho sponukali do neplatezhiv podatkiv i nevikonannya vijskovogo obov yazku a takozh do povalennya isnuyuchogo derzhavnogo ustroyu 3 Pislya zvilnennya v travni 1906 roku prodovzhuvav partijnu diyalnist pid bezposerednim kerivnictvom lidera poltavskih menshovikiv Arona Sandomirskogo Tovarishuvav iz pismennikom Volodimirom Korolenkom odruzhivsya z jogo dochkoyu Nataleyu 1888 1950 U zhovtni 1909 roku za politichnu diyalnist zasudzhenij do dovichnogo uv yaznennya poselennya u Sibiru Lyahovich ce rishennya oskarzhiv Do zakinchennya rozglyadu spravi jogo uvyaznili v poltavskij tyurmi a piznishe yak hvorogo na porok sercya pid vartoyu pomistili na likuvannya v Poltavskij bogougodnij zaklad Za spriyannya rodini Korolenkiv 16 grudnya 1909 roku Lyahovich utik z pid varti j emigruvav do Franciyi Zhiv takozh i v Italiyi Pracyuvav zhurnalistom u socialistichnih gazetah Zakinchiv istorichnij fakultet Tuluzkogo universitetu U 1914 roci do Lyahovicha i donki priyizdiv Volodimir Korolenko Lyahovich dopomagav Korolenku zbirati materiali dlya publicistichnih robit 25 travnya 1917 roku povernuvsya do Poltavi Ocholyuvav miscevu organizaciyu RSDRP menshovikiv Zhovtnevij perevorot u Petrogradi zasudiv yak bezgluzdu i avantyuristichnu vitivku zmovnikiv 4 Iz 1917 po 1919 rik spivpracyuvav iz gazetoyu nebilshovickih socialistichnih partij sho vihodila pid riznimi nazvami Svobodnaya mysl Nasha mysl Volnaya mysl Svobodnaya zhizn U 1917 1918 1919 1920 rokah deputat Radi robitnichih i selyanskih deputativ z yakoyi dvichi viklyuchavsya za kritiku radyanskoyi vladi Navesni 1918 roku Poltavu zajnyali nimci i gajdamaki U yunkerskomu uchilishi de rozmistivsya shtab pochali katuvati pidozryuvanih u bilshovizmi Lyahovich neodnorazovo vikrivav znushannya vchineni nad meshkancyami Poltavi na zasidannyah miskoyi dumi i v gazeti Svobodnaya mysl Za ce 6 serpnya jogo areshtuvali i vidpravili do konctaboru u Brest Litovskij kraj Vid smerti vryatuvala revolyuciya u Nimechchini Razom iz zvilnenimi politv yaznyami 8 grudnya 1918 roku Lyahovich povernuvsya do Poltavi U 1918 roci stav zasnovnikom a z serpnya 1918 roku pershim direktorom Centralnogo istorichnogo arhivu Poltavshini Iz 1919 roku zaviduvach pidviddilu literaturi ta mistectva Poltavskogo gubernskogo viddilu osviti Organizuvav zbir u Poltavi i Poltavskij guberniyi dokumentiv z istoriyi krayu ta revolyucijnogo ruhu dbav pro yih zberezhennya Peredav do Poltavskogo krayeznavchogo muzeyu znachnu kolekciyu misteckih tvoriv i starozhitnostej Golova Poltavskogo gubernskogo vikonavchogo komitetu Yakiv Drobnis pisav pro Lyahovicha nbsp Zhertvuyuchi vsim chasto z nebezpekoyu dlya zhittya zbirav u skarbnicyah mistectva vse te sho mozhna bulo vryatuvati z haosu rujnuvannya ta rozgromu 5 nbsp Vhodiv do Tovaristva lyubiteliv prirodi yake stavilo na meti stvorennya v Poltavi centru naukovoyi roboti Statut Tovaristva napisav osnovopolozhnik geohimiyi biogeohimiyi avtor teoriyi noosferi filosof i mislitel Volodimir Vernadskij yakij meshkav na toj chas v Poltavi Iz grudnya 1920 roku sekretar Volodimira Korolenka Ostanni misyaci zhittyared U berezni 1921 roci zaareshtovanij bilshovikami Prohannya Volodimira Korolenka pro domashnij aresht dlya Lyahovicha z oglyadu na jogo hvorobu spochatku ne zadovolnili Ale zgodom golova Vseukrayinskoyi nadzvichajnoyi komisiyi VUChK Vasil Mancev nadislav do Poltavi terminovu telegramu nbsp Oderzhannyam cogo negajno zvilnit utrimuvanih u vas pid areshtom gr Lyahovicha i Krivinsku zgidno z postanovoyu Politbyuro CVK KPU Povidomte u chomu voni zvinuvachuyutsya 6 nbsp 8 kvitnya 1921 roku Lyahovicha zvilnili ale v uv yaznenni vin zahvoriv na sipnij tif 9 kvitnya Lyahovicha perenesli z tyurmi dodomu v budinok Volodimira Korolenka V nich na 16 kvitnya Lyahovich pomer Pohoroni yaki vidbulis 17 kvitnya vililisya u veliku demonstraciyu v yakij vzyali uchast blizko 20 tisyach poltavciv perevazhno robitnikiv Z Harkova pribuv lider menshovikiv Sandomirskij Keruvav procesiyeyu menshovik Vladovskij pracivnik gubernskoyi Radi profspilok U dopovidnij zapisci nachalniku politviddilu VUChK zaznachalosya nbsp Zi smertyu gr Lyahovicha Poltavsku organizaciyu RSDR mozhna vvazhati obezgolovlenoyu Za vinyatkom gr gr Goldenberga Silenchuka Karlinskogo i Kurbatova perevazhna bilshist chleniv poltavskoyi organizaciyi RSDRP za svoyim politichnim vihovannyam i praktichnim zastosuvannyam menshovickih idej ne stanovit soboyu serjoznoyi sili Voni zanadto molodi i politichno isterichni shob u procesi svoyeyi diyalnosti ne diskredituvali svoyu partiyu 7 nbsp Primitkired Korotenko V LYaHOVICh Kostyantin Ivanovich Ukrayinski arhivisti XIX XX st Biobibliografichnij dovidnik Uporyad I B Matyash ker S L Zvorskij L F Prihodko R V Romanovskij L M Fedorova Derzhkomarhiv Ukrayini UNDIASD Kiyiv 2007 S 368 Grab V V lavah revolyucijnoyi demokratiyi K I Lyahovich Arhivnij zbirnik do 80 richchya Derzhavnogo arhivu Poltavskoyi oblasti materiali naukovoyi konferenciyi Poltava 1998 S 57 Grab V V lavah revolyucijnoyi demokratiyi K I Lyahovich Arhivnij zbirnik do 80 richchya Derzhavnogo arhivu Poltavskoyi oblasti materiali naukovoyi konferenciyi Poltava 1998 S 58 Grab V V lavah revolyucijnoyi demokratiyi K I Lyahovich Arhivnij zbirnik do 80 richchya Derzhavnogo arhivu Poltavskoyi oblasti materiali naukovoyi konferenciyi Poltava 1998 S 60 Grab V V lavah revolyucijnoyi demokratiyi K I Lyahovich Arhivnij zbirnik do 80 richchya Derzhavnogo arhivu Poltavskoyi oblasti materiali naukovoyi konferenciyi Poltava 1998 S 61 Grab V V lavah revolyucijnoyi demokratiyi K I Lyahovich Arhivnij zbirnik do 80 richchya Derzhavnogo arhivu Poltavskoyi oblasti materiali naukovoyi konferenciyi Poltava 1998 S 64 Grab V V lavah revolyucijnoyi demokratiyi K I Lyahovich Arhivnij zbirnik do 80 richchya Derzhavnogo arhivu Poltavskoyi oblasti materiali naukovoyi konferenciyi Poltava 1998 S 65 66 Dzherelared Grab V V lavah revolyucijnoyi demokratiyi K I Lyahovich Arhivnij zbirnik do 80 richchya Derzhavnogo arhivu Poltavskoyi oblasti materiali naukovoyi konferenciyi Poltava 1998 S 57 67 Gudim V Derzhavnij arhiv Poltavskoyi oblasti na shlyahu stanovlennya ta utverdzhennya Do 100 richchya z dnya zasnuvannya Zorya Poltavshini 2018 14 serpnya Korolenko S V Kniga ob otce Izhevsk 1968 S 233 371 Korotenko V V Kostyantin Lyahovich pershij zaviduvach Centralnogo istorichnogo arhivu Poltavshini Arhivna ta bibliotechna sprava v Ukrayini dobi vizvolnih zmagan 1917 1921 rr Kiyiv 1998 S 247 250 Korotenko V LYaHOVICh Kostyantin Ivanovich Ukrayinski arhivisti XIX XX st Biobibliografichnij dovidnik Uporyad I B Matyash ker S L Zvorskij L F Prihodko R V Romanovskij L M Fedorova Derzhkomarhiv Ukrayini UNDIASD Kiyiv 2007 S 368 369 Olhovska L V Lyahovich Kostyantin Ivanovich Enciklopediya Suchasnoyi Ukrayini elektronna versiya red I M Dzyuba A I Zhukovskij M G Zheleznyak ta in Kiyiv Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2017 T 18 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Lyahovich Kostyantin Ivanovich amp oldid 38201876