Культура ямково-гребінцевої кераміки

Я́мково-гребінце́вої кера́міки культу́ра — археологічна культура доби пізнього неоліту (4 і 3 тисячоліття до н. е.), поширена на північному сході Європи й на північному заході Азії. На заході охоплює фінське узбережжя Ботнічної затоки, північ Скандинавії, на півдні у долині Вісли, на сході переходить за Уральські гори до Барабинського степу та Алтаю.

Ямково-гребінцевої кераміки культура 4 тисячоліття до н. е.

Ямково-гребінцевої кераміки культура у другій половині 4 тисячоліття до н. е.

В Україні була поширена в північній лісовій частині Лівобережжя (стоянки Погорілівка, та інші).

Відомі залишки поселень на берегах річок або на піщаних підвищеннях біля озер і боліт.

Населення цієї культури жило з мисливства і рибальства, зауважено зародки скотарства і хліборобства, споруджувало наземні житла і напівземлянки, переходячи від підокруглих будівель до підпрямокутних.

Знаряддя праці були з кременю, кістки і рогу, посуд виготовлявся з глини з домішкою піску, прикрашався орнаментом із ямок, поділених рядами гребінцевих відтисків, чим культура і завдячує своїй назві.

Змінилася культурами епохи бронзи.

Ямково-гребінцевої кераміки культурно-історична область

Об'єднує пам'ятки доби неоліту зі знахідками керамічного посуду, прикрашеного ямковим орнаментом, розташовані в лісовій та лісостеповій зоні Східної Європи — від Західної Двіни та Дніпра на заході до Уральських гір на сході, від Карелії на півночі до Середнього Дону на півдні. Датується 5—3 тис. до н. е. Складається з ряду археологічних культур та локальних типів пам'яток.

На території України виявлено понад 70 невеликих поселень ямково-гребінцевої кераміки культурно-історичної області. У Подесенні більш ранні з них відносяться до пам'яток типу Вирчище, пізніші — до деснянської культури з ромбоямковою керамікою. У лісостеповому Лівобережжі Дніпра та у верхній течії Сіверського Дінця (правої притоки Дону) поширені пам'ятки з ямковою та ямково-накольчастою керамікою, споріднені з рязансько-долговською культурою Верхнього Дону. Поселення розташовані на піщаних підвищеннях біля водоймищ. Розкопувалися Вирчище, Гришівка, Лисогубівка, Луком'я, Скуносове.

Житла наземні стовпові або напівземлянкові. З кременю і кварциту виготовлялися скребачки, ножі, різці, свердла, двобічнооброблені листоподібні підтрикутні вістря списів та стріл, клини, жолобчасті долота, сокири; з кістки і рогу — гарпуни, риболовні гачки. Керамічний посуд — ліпні гостро- та округлодонні слабопрофільовані горщики, прикрашені горизонтальними або геометричними зонами з ямкових вдавлень, що перемежовуються неорнаментованою поверхнею або зонами відбитків гребінцевого штампа.

Господарство переважно рибальсько-мисливське, але під впливом контактів із носіями трипільської культури поширюються землеробство і скотарство.

На терени України людність культури ямково-гребінцевої кераміки потрапила з північніших територій унаслідок кількох хвиль міграцій. Її представники належать до лапаноїдного антропологічного типу. Більшість дослідників вважають відповідне населення носіями уральських мов. На території України пам'ятки цієї культури досліджували М.Рудинський, , Д.Телегін.

Джерела та література

• Д. Л. Гаскевич. Ямково-гребінцевої кераміки культурно-історична область [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 738. — .
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
• Культура ямково-гребінцевої кераміки / Археологія Української РСР. Том 1. К., 1971.
• Неприна В. И., Неолит ямочно-гребенчатой керамики на Украине. — Киев: Наукова думка, 1976.

Посилання

1. Просто підібрала гарний камінець: дівчинка випадково виявила стародавній артефакт. 07.05.2023, 06:02