Кузнєцови (рос. Кузнєцови) — рід купців та фабрикантів Російської імперії, які спеціалізувалися на порцеляновому та фаянсовому виробництві у XIX—XX ст. Родина була старообрядницькою.
Рід | Кузнєцови |
---|---|
Титул | Постачальник Двору Його Імператорської Величності (1902) |
Період | з XIX ст. |
Місце походження | с. Новохаритоново, Гжельська волость, Бронницький повіт |
Держава | Російська імперія |
Родоначальник | Яків Васильович Кузнєцов |
Громадянська діяльність | купці, меценати |
Підприємства Кузнєцових (вже як державні) існували за часів СРСР, та у країнах, які з'явилися на його руїнах. В Україні серед таких підприємств були Будянський фаянсовий та Слов'янський порцеляновий заводи.
Історія роду
Засновником роду майбутніх «порцелянових королів» був Яків Васильович Кузнєцов (1761—1816/23) який походив з кріпацької родини старообрядців попівців.
У 1810 році викупив себе у поміщика і почав власну справу, відкрив невеликий завод по виробництву порцелянових виробів. Яків Васильович залучив до справи своїх двох синів: Терентія та Онисима.
У 1832 році Терентій Якович Кузнєцов відкриває завод у Дульово Володимирської губернії, в майбутньому Дульовський порцеляновий завод.
У 1840—1850 роках Терентій Якович купує завод, який раніше належав Сафронову, в селі Коротково. Приблизно в цей час Сидір Кузнєцов будує поблизу Риги, Ліфляндської губернії, новий завод. У 1853 році відбувся поділ майна між спадкоємцями Терентія і Онисима Яковичів: сини Терентія Яковича, Сидір і Омелян взяли заводи в Дульово і Ризі. Справи у синів Онисима Яковича, Миколи і Адріана, розвивалися не так успішно, як у Терентійовичів, особливо у Сидора (1806-1864), який зумів розвинути справу своїх батька і діда.
У 1846 році у родині Сидора Терентійовича народжується син Матвій. Матвій Сидорович був єдиним сином у родині. Після смерті батька у 1864 році Матвій Сидорович став керувати батьківськими справами, але під опікою трьох зятів (чоловіків його двох старших сестер і однієї молодшої сестри) — М. В. Анісімова, А. Я. Щепетильникова і С. В. Балашова — до свого повноліття. З 1867 року Матвій Сидорович став повновладним власником батьківського спадку.
У 1867 році Матвій Сидорович засновує фаянсову фабрику в селі Байрак Харківської губернії.
У 1870 році М. С. Кузнєцов придбав порцеляновий завод Ауербаха (пізніше Тверська фабрика чи Конаковський фаянсовий завод).
У 1886 році фаянсову фабрику в с. Байрак (Харківська губернія) було перенесено з села Байрак до села Буди. У 1887 році почала роботу «Ново-Харківська фабрика М. С. Кузнєцова в селі Буди» (пізніше Будянський фаянсовий завод). Вона стала четвертою, яка увійшла до порцелянової імперії Кузнєцових.
У 1891 році М. С. Кузнєцов придбав порцеляновий завод Ф. Я. Гарднера у Вербілках, заснований в 1766 році (сучасний «Фарфор Вербілок»). Це підприємство, засноване у 1766 році, мало довгу історію і коло постійних клієнтів, отож Матвій Сидорович зберіг торгову марку, включивши завод до своєї імперії.
У 1889 році було засноване «Товариство порцелянових і фаянсових виробів М. С. Кузнєцова».
З 1902 року М. С. Кузнєцов — «Постачальник Двору Його Імператорської Величності».
Після Жовтневого заколоту 1917 року) майже всі підприємства Кузнєцових, крім фабрики у Ризі (яка стала столицею нової Латвійської республіки), були націоналізовані. Більшість представників родини до 1921 року оселяються у Латвії. У цей період було створено латвійське «Товариство М. С. Кузнєцова». Представники родини, які зосталися у Радянській Росії, були репресовані та попадають до таборів. Миколу Миколайовича засуджують на 15 років. Георгія Матвійовича та його племінника Миколу Олександровича у 20-х роках було засуджено як латвійських шпигунів та вислано до Тобольська. До Миколи Олександровича приїздить дружина Софія Олександрівна. У 1925 році Миколі Олександровичу з родиною було дозволено виїхати до Латвії.
У 1940 році СРСР окупує Латвію, після цього на родину посипалися нові неприємності. Підприємство в Ризі було націоналізовано, а самі представники родини привернули увагу радянських органів держбезпеки. Георгій Матвійович з Миколою Олександровичем були вислані до табору в Солікамську. Дружина Георгія Матвійовича, Марія Іванівна, 13 років прожила у спецпоселенні у Томській області, де й померла у 1954 році. Родина не мала дітей. У 1943 році Миколі Олександровичу дозволили переїхати до Нарима, куди пізніше переїхала його родина, Софія Олександрівна та діти Марина і Кирило. Тільки на початку 80-х років Софії Олександрівні з донькою Мариною Олександрівною та внуком Вадимом дозволили повернутися до Риги. Її син Кирило Олександрович залишився у мешкати у Москві.
Під час Другої світової війни більшість Кузнєцових виїхали з Латвії на Захід.
Представники родини
- Яків Васильович (1) (1761—1816/23) — засновник роду. Почав працювати у порцеляновій індустрії. Засновник першого заводу з майбутньої «порцелянової імперії Кузєцових». Мав двох синів Терентія та Онисима.
- Терентій Якович (2) (1781—1848)
- Сидір Терентійович (3) (1806-1864)
- Матвій Сидорович (4) (1846—1911)
- Клавдія Матвіївна (5) (1867—1936)
- Микола Матвійович (5) (1868—1938)
- Микола Миколайович (6) — у 1920 році був засуджений ВЧК на 15 років
- Сергій Матвійович (5) (1869—1945)
- Олександр Матвійович (5) (1870—1937)
- Микола Олександрович (6) (помер 1.12.1943) — у 20-х роках репресовано. Вислано до Тобольську як «латвійського шпигуна». У 1925 році виїхав з дружиною до Риги. Пізніше був знову засланий. Одружений з Софією Олександрівною.
- Марина Олександрівна (7)
- Кирило Олександрович (7)
- Наталія Тримайлова — донька Софії Олександрівни від першого шлюбу.
- Микола Олександрович (6) (помер 1.12.1943) — у 20-х роках репресовано. Вислано до Тобольську як «латвійського шпигуна». У 1925 році виїхав з дружиною до Риги. Пізніше був знову засланий. Одружений з Софією Олександрівною.
- Костянтин Матвійович (5) (1873—1874)
- Георгій Матвійович (5) (1875—1941) — репресовано. Родина дітей не мала.
- Іван Матвійович (5) (1874—1898)
- Павло Матвійович (5) (1877—1902)
- Михайло Матвійович (5) (1880—1938)
- Ганна Матвіївна (5) (1882—1964)
- Матвій Сидорович (4) (1846—1911)
- Омелян Терентійович (3)
- Сидір Терентійович (3) (1806-1864)
- Онисим Якович (2) (1786—1850)
- Микола Онисимович (3)
- Адріан Онисимович (3)
- Терентій Якович (2) (1781—1848)
Див. також
Примітки
- Галкина Е., Мусина Р. Кузнецовы. Династия. Семейное дело. М.: Времена года, 2005.С. 19
Література
- Цуренко И.Г., Насонова И.С., Насонов С.М. Русский фаянс и фарфор. Империя Кузнецовых и Конаково. — М. : Среди коллекционеров, 2010. — 510 с. — .(рос.)
- Цуренко И.Г., Насонова И.С., Насонов С.М. Русский фаянс и фарфор Империи Кузнецовых (частное собрание). Из прошлого в будущее (Книга вторая). — М. : Среди коллекционеров, 2015. — 516 с. — .(рос.)
- Галкина Е., Мусина Р. Кузнецовы. Династия и семейное дело. — М. : Галерея «Времена года», 2005. — 402 с. — .(рос.)
- Пухляк О. Матвей Сидорович Кузнецов. Сайт Русского культурного наследия Латвии. [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kuznyecovi ros Kuznyecovi rid kupciv ta fabrikantiv Rosijskoyi imperiyi yaki specializuvalisya na porcelyanovomu ta fayansovomu virobnictvi u XIX XX st Rodina bula staroobryadnickoyu Kuznyecovi rodina RidKuznyecoviTitulPostachalnik Dvoru Jogo Imperatorskoyi Velichnosti 1902 Periodz XIX st Misce pohodzhennyas Novoharitonovo Gzhelska volost Bronnickij povitDerzhavaRosijska imperiyaRodonachalnikYakiv Vasilovich KuznyecovGromadyanska diyalnistkupci mecenati Pidpriyemstva Kuznyecovih vzhe yak derzhavni isnuvali za chasiv SRSR ta u krayinah yaki z yavilisya na jogo ruyinah V Ukrayini sered takih pidpriyemstv buli Budyanskij fayansovij ta Slov yanskij porcelyanovij zavodi Zmist 1 Istoriya rodu 2 Predstavniki rodini 3 Div takozh 4 Primitki 5 LiteraturaIstoriya rodured nbsp Kuznyecov Matvij Sidorovich 1911 rik nbsp Reklama Tovaristva Kuznyecova M S 1917 rik Zasnovnikom rodu majbutnih porcelyanovih koroliv buv Yakiv Vasilovich Kuznyecov 1761 1816 23 yakij pohodiv z kripackoyi rodini staroobryadciv popivciv U 1810 roci vikupiv sebe u pomishika i pochav vlasnu spravu vidkriv nevelikij zavod po virobnictvu porcelyanovih virobiv Yakiv Vasilovich zaluchiv do spravi svoyih dvoh siniv Terentiya ta Onisima U 1832 roci Terentij Yakovich Kuznyecov vidkrivaye zavod u Dulovo Volodimirskoyi guberniyi v majbutnomu Dulovskij porcelyanovij zavod U 1840 1850 rokah Terentij Yakovich kupuye zavod yakij ranishe nalezhav Safronovu v seli Korotkovo Priblizno v cej chas Sidir Kuznyecov buduye poblizu Rigi Liflyandskoyi guberniyi novij zavod U 1853 roci vidbuvsya podil majna mizh spadkoyemcyami Terentiya i Onisima Yakovichiv sini Terentiya Yakovicha Sidir i Omelyan vzyali zavodi v Dulovo i Rizi 1 Spravi u siniv Onisima Yakovicha Mikoli i Adriana rozvivalisya ne tak uspishno yak u Terentijovichiv osoblivo u Sidora 1806 1864 yakij zumiv rozvinuti spravu svoyih batka i dida U 1846 roci u rodini Sidora Terentijovicha narodzhuyetsya sin Matvij Matvij Sidorovich buv yedinim sinom u rodini Pislya smerti batka u 1864 roci Matvij Sidorovich stav keruvati batkivskimi spravami ale pid opikoyu troh zyativ cholovikiv jogo dvoh starshih sester i odniyeyi molodshoyi sestri M V Anisimova A Ya Shepetilnikova i S V Balashova do svogo povnolittya Z 1867 roku Matvij Sidorovich stav povnovladnim vlasnikom batkivskogo spadku U 1867 roci Matvij Sidorovich zasnovuye fayansovu fabriku v seli Bajrak Harkivskoyi guberniyi U 1870 roci M S Kuznyecov pridbav porcelyanovij zavod Auerbaha piznishe Tverska fabrika chi Konakovskij fayansovij zavod U 1886 roci fayansovu fabriku v s Bajrak Harkivska guberniya bulo pereneseno z sela Bajrak do sela Budi U 1887 roci pochala robotu Novo Harkivska fabrika M S Kuznyecova v seli Budi piznishe Budyanskij fayansovij zavod Vona stala chetvertoyu yaka uvijshla do porcelyanovoyi imperiyi Kuznyecovih U 1891 roci M S Kuznyecov pridbav porcelyanovij zavod F Ya Gardnera u Verbilkah zasnovanij v 1766 roci suchasnij Farfor Verbilok Ce pidpriyemstvo zasnovane u 1766 roci malo dovgu istoriyu i kolo postijnih kliyentiv otozh Matvij Sidorovich zberig torgovu marku vklyuchivshi zavod do svoyeyi imperiyi U 1889 roci bulo zasnovane Tovaristvo porcelyanovih i fayansovih virobiv M S Kuznyecova Z 1902 roku M S Kuznyecov Postachalnik Dvoru Jogo Imperatorskoyi Velichnosti Pislya Zhovtnevogo zakolotu 1917 roku majzhe vsi pidpriyemstva Kuznyecovih krim fabriki u Rizi yaka stala stoliceyu novoyi Latvijskoyi respubliki buli nacionalizovani Bilshist predstavnikiv rodini do 1921 roku oselyayutsya u Latviyi U cej period bulo stvoreno latvijske Tovaristvo M S Kuznyecova Predstavniki rodini yaki zostalisya u Radyanskij Rosiyi buli represovani ta popadayut do taboriv Mikolu Mikolajovicha zasudzhuyut na 15 rokiv Georgiya Matvijovicha ta jogo pleminnika Mikolu Oleksandrovicha u 20 h rokah bulo zasudzheno yak latvijskih shpiguniv ta vislano do Tobolska Do Mikoli Oleksandrovicha priyizdit druzhina Sofiya Oleksandrivna U 1925 roci Mikoli Oleksandrovichu z rodinoyu bulo dozvoleno viyihati do Latviyi U 1940 roci SRSR okupuye Latviyu pislya cogo na rodinu posipalisya novi nepriyemnosti Pidpriyemstvo v Rizi bulo nacionalizovano a sami predstavniki rodini privernuli uvagu radyanskih organiv derzhbezpeki Georgij Matvijovich z Mikoloyu Oleksandrovichem buli vislani do taboru v Solikamsku Druzhina Georgiya Matvijovicha Mariya Ivanivna 13 rokiv prozhila u specposelenni u Tomskij oblasti de j pomerla u 1954 roci Rodina ne mala ditej U 1943 roci Mikoli Oleksandrovichu dozvolili pereyihati do Narima kudi piznishe pereyihala jogo rodina Sofiya Oleksandrivna ta diti Marina i Kirilo Tilki na pochatku 80 h rokiv Sofiyi Oleksandrivni z donkoyu Marinoyu Oleksandrivnoyu ta vnukom Vadimom dozvolili povernutisya do Rigi Yiyi sin Kirilo Oleksandrovich zalishivsya u meshkati u Moskvi Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni bilshist Kuznyecovih viyihali z Latviyi na Zahid Predstavniki rodinired Yakiv Vasilovich 1 1761 1816 23 zasnovnik rodu Pochav pracyuvati u porcelyanovij industriyi Zasnovnik pershogo zavodu z majbutnoyi porcelyanovoyi imperiyi Kuzyecovih Mav dvoh siniv Terentiya ta Onisima Terentij Yakovich 2 1781 1848 Sidir Terentijovich 3 1806 1864 Matvij Sidorovich 4 1846 1911 Klavdiya Matviyivna 5 1867 1936 Mikola Matvijovich 5 1868 1938 Mikola Mikolajovich 6 u 1920 roci buv zasudzhenij VChK na 15 rokiv Sergij Matvijovich 5 1869 1945 Oleksandr Matvijovich 5 1870 1937 Mikola Oleksandrovich 6 pomer 1 12 1943 u 20 h rokah represovano Vislano do Tobolsku yak latvijskogo shpiguna U 1925 roci viyihav z druzhinoyu do Rigi Piznishe buv znovu zaslanij Odruzhenij z Sofiyeyu Oleksandrivnoyu Marina Oleksandrivna 7 Kirilo Oleksandrovich 7 Nataliya Trimajlova donka Sofiyi Oleksandrivni vid pershogo shlyubu Kostyantin Matvijovich 5 1873 1874 Georgij Matvijovich 5 1875 1941 represovano Rodina ditej ne mala Ivan Matvijovich 5 1874 1898 Pavlo Matvijovich 5 1877 1902 Mihajlo Matvijovich 5 1880 1938 Ganna Matviyivna 5 1882 1964 Omelyan Terentijovich 3 Onisim Yakovich 2 1786 1850 Mikola Onisimovich 3 Adrian Onisimovich 3 Div takozhred Budyanskij fayansovij zavod Dulovskij porcelyanovij zavodPrimitkired Galkina E Musina R Kuznecovy Dinastiya Semejnoe delo M Vremena goda 2005 S 19Literaturared Curenko I G Nasonova I S Nasonov S M Russkij fayans i farfor Imperiya Kuznecovyh i Konakovo M Sredi kollekcionerov 2010 510 s ISBN 978 5 904969 05 9 ros Curenko I G Nasonova I S Nasonov S M Russkij fayans i farfor Imperii Kuznecovyh chastnoe sobranie Iz proshlogo v budushee Kniga vtoraya M Sredi kollekcionerov 2015 516 s ISBN 978 5 904969 15 8 ros Galkina E Musina R Kuznecovy Dinastiya i semejnoe delo M Galereya Vremena goda 2005 402 s ISBN 5 9900537 1 1 ros Puhlyak O Matvej Sidorovich Kuznecov Sajt Russkogo kulturnogo naslediya Latvii Arhivovano 2 serpnya 2017 u Wayback Machine ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kuznyecovi rodina amp oldid 41467817