Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Кримські сонети» — цикл, який складається з 18 віршів, написаний Адамом Міцкевичем під враженням від двомісячної подорожі Кримом.
| Кримські сонети | ||||
|---|---|---|---|---|
| пол. Sonety krymskie | ||||
 | ||||
| Жанр | сонет | |||
| Автор | Адам Міцкевич | |||
| Мова | польська | |||
| Написано | 1825-1826 | |||
| Опубліковано | 1826 | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Видання | 1826 | |||
| Переклад | Максим Рильський, Микола Зеров, Борис Тен | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Епіграфом до «Кримських сонетів» Адам Міцкевич обрав слова німецького поета Гете:
 | Хто хоче поета зрозуміти, той повинен поїхати в його країну |  |
Історична основа
У жовтні 1823 р. поет потрапив в ув'язнення за участь у таємних політичних спілках. Через рік йому був винесений жорстокий вирок: заслання в Росію, де він провів 4,5 роки свого життя. У цей час жив у таких містах як: Петербург, Одеса, Москва, які на той час були центрами культурного та духовного життя Росії. Саме ці роки й стали періодом розквіту його таланту та принесли Міцкевичу світову славу. У Петербурзі Міцкевич швидко знайшов спільну мову з декабристами, які побачили у ньому свого однодумця. У липні 1825 р. поет здійснив подорож до Криму. Він був вражений місцевою красою: контрастом моря та гір, дивовижною флорою та фауною та загадковою атмосферою півдня. Під впливом побаченого поет вирішує написати збірку «Кримські сонети».
Зміст сонетів
Цикл «Кримські сонети», до якого входить 18 віршів, написаний Міцкевичем під враженням двомісячної подорожі Кримом. Головним героєм «Кримських сонетів» є мандрівник. Буйна природа Криму — це фон його роздумів, спільниця його тривожних снів, джерело жаданої душевної рівноваги .
Перебуваючи в Криму в 1825 році, Міцкевич писав «Кримські сонеті». Цикл викликав неоднозначні відгуки сучасників, особливо поляків. Поетові закидали, що в його творах надто багато екзотики : «Усе це, можливо, кримське, турецьке, татарське, але не польське…Наперекір доброму смаку й розуму, Міцкевич несе щось незрозуміле, дике, даючи мішанину зі слів незрозумілої мови», — писав один з його співвітчизників. Подібна реакція не стала для Міцкевича несподіваною. «Сентиментальні дами засудили мене за надто земні почуття, салони — за вирази в стилі покоївок, учені-класики — за татарщину, мовознавці — за помилки», — написав він в одному з листів.
«Кримські сонети», для яких поет обрав форму італійських сонетів, вперше були надруковані у грудні 1826 р. в Москві, а через кілька місяців з'явився переклад на російську мову, що дав змогу перекладачеві назвати Міцкевича уособленням літературної слави і порівняти деякі його сонети «з найкращими строфами Байрона».
Епіграфом до «Кримських сонетів» Адам Міцкевич обрав слова німецького поета Гете: «Хто хоче поета зрозуміти, той повинен поїхати в його країну». Ці слова стали прямим натяком на патріотичну символіку циклу.
Ліричний герой збірки — пілігрим, мандрівник-вигнанець. Буйна і незвична для нього природа Криму є одночасно джерелом жаданої душевної рівноваги, тлом для його роздумів, німим свідком тривожних снів. Щоб не зустрічав ліричний герой під час своєї подорожі, які б незвичайні картини йому не супроводжували, скрізь відчувається туга за далекою батьківщиною та сумні роздуми про долю вигнанця.
«Кримські сонети» постають своєрідним поетичним щоденником ліричного героя, і самого Міцкевича, сторінки якого наповнені спогадами про рідну Литву-Польщу. Подорожі по Криму, споглядання казкової природи півострова, зустріч з минулою славою колись могутнього Кримського ханства зміцнили ліричного героя. В останніх сонетах розповіді це вже не той необізнаний юнак, який почав подорож далеким екзотичним краєм («Сходом в мініатюрі») не знаючи, що його чекає, а особистість, яка прагне активного життя. Зміцнівши не тільки фізично, але і збагатившись духовно: відкривши красу чужій землі, він навчився цінувати свою рідну землю.
Основні мотиви «Кримських сонетів» Міцкевича — це самотність людини, відірваної від рідної землі, занедбаного на чужину, туга за батьківщиною — Литві, про улюблених людей, з якими розлучений .
Сонети дуже мелодійні, глибоко ліричні та романтичні. В кожному з них відчутний дух Півдня. Вони є своєрідним потаємним щоденником відвертого поета.
Ліричний герой
Головним героєм «Кримських сонетів» є мандрівник-вигнанець, який уособлює внутрішній порив автора до рідної землі, від якої він був силоміць відірваний. Величні гори, бурхливе море, казкові кримські ландшафти, кримські ночі — це фон його роздумів, спільниця його тривожних снів, джерело жаданої душевної рівноваги. Природа в сонетах Міцкевича нерозривна з душею людини. Проводиться паралель між морем та думкам, між рішучим духом і вітрилом. Своєрідна природа півострова та місця з історичною цінністю надихали поета на глибокі філософські роздуми.
Сонети
- Аккерманські степи
- Морська тиша
- Плавба
- Буря
- Гірський краєвид зі степів Козлова
- Бахчисарай
- Бахчисарай уночі
- Гробниця Потоцької
- Могили гарему
- Байдари
- Алушта вдень
- Алушта вночі
- Чатирдаг
- Пілігрим
- Дорога над прірвою в Чуфут-Кале
- Гора Кікінеїс
- Руїни замку в Балаклаві
- Аю-Даг
Сонет «Буря»
За основу сонета «Буря» взято автобіографічні мотиви. Під час однієї морської подорожі Міцкевича потрапив у шторм. Він був таким сильним, що всі, утративши надію на порятунок, чекали смерті. Почуття й переживання поета стали основою цього сонета.
Буря — один з улюблених романтиками образів — набуває символічного значення. Це стихія, якій неможливо протистояти: Вітрила зірвано, ревіння, шум завії, Тривожні голоси і помп зловісний рик, Із рук матросових останок линви зник, Згасає сонця диск — і гаснуть з ним надії.
В тріумфі бурянім, серед шумливих стін, Що вгору зносяться в безумній круговерті, Ступив на корабель жорстокий геній смерті, Як воїн, що іде на приступ між руїн.
Півмертві там лежать; той руки он ламає, А той товаришам прощання посилає, Той ревно молиться, щоб гибелі втекти.
Один лиш із гурта — самотній чужаниця —
Гадає: щастя той у світі міг найти, Хто друзів має ще, хто може ще молиться.
Неймовірна сила бурі підкреслюється надзвичайно яскравими метафорами: величезні хвилі навколо — шумливі стіни, «що вгору зносяться в безумній круговерті». Це природне явище уособлює «жорстокий геній смерті», що ступив на корабель і, як воїн, іде на приступ, сіючи навколо відчай і жіх. По-різному поводяться приречені на загибель люди: Півмертві там лежать; той руки он ламає, А той товаришам прощання посилає, Той ревно молиться, щоб гибелі втекти.
Однак є на кораблі «самотній чужаниця», який не підкорився загальним настроям, він наче знаходиться осторонь, спостерігаючи, що відубувається навколо, ніби цей шторм зовсім його не стосується. Він, самотній серед гурту людей, з якими його не змогло об'єднати навіть спільне нещастя, перемагає бурю, адже вірить у щастя для тих, хто не втратив надії, «хто друзів має ще, хто може ще молиться».
«Пілігрим»
У циклі «Кримські сонети» вірш «Пілігрим» займає особливе місце. Внутрішній сюжет циклу розвивається як подорож ліричного героя Кримом. Проте він не просто подорожній, а пілігрим, тобто людина, яка мандрує до святих місць. У вірші, що будується як роздуми ліричного героя, читачі знаходять відповіді на запитання, які турбують пілігрима.
У сонеті «Пілігрим» лунає мотив єдності людини й природи. Навколишні краєвиди не лише чарують ліричного героя, а й нагадують про рідну землю. «Країна розкоші» з її ясною блакиттю й чарівними обличчями, казкове урочище Байдари, що заворожує всіх співами, та інші красоти примушують ще більше захоплюватися природою рідного краю.
«Дзяди» (1823—1832)
«Дзяди» — масштабний твір, складний комплекс різночасових поетичних і драматичних фрагментів. Над ним поет працював кілька років, але так і не закінчив його. Твір поділяється на чотири частини, названі за місцем створення. Головний герой — юнак Густав, який страждає через нерозділене кохання, згодом опиняється в царському казаметі. Герой переймається долею людства, тож він бере собі нове ім'я — Конрад. Душа юнака стає полем бою між Богом і дияволом. Долаючи власний егоїзм, герой уступає в боротьбу і саме в ній знаходить сенс життя.
Українські переклади
Українською «Кримські сонети» перекладали Максим Рильський, Борис Тен, Микола Зеров, Олександр Астаф'єв і Марія Слободяник.
Джерела
- Міцкевич Адам. Вибране: Поетичні твори.- К.: «Веселка», 1984.
- Третє століття. Поезія в перекладах Марії Слободяник. — Хмельницький: Лілія, 2019. -60 с.
- Ковбасенко Ю. І. Зарубіжна література: Підручн. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. — К.: Грамота, 2009. — 304 с.: іл.
Посилання
- «Кримські сонети» у перекладі Максима Рильського [ 6 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Міцкевичева строфа // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 56.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Krimski soneti cikl yakij skladayetsya z 18 virshiv napisanij Adamom Mickevichem pid vrazhennyam vid dvomisyachnoyi podorozhi Krimom Krimski sonetipol Sonety krymskieTitulna storinka pershogo vidannyaZhanrsonetAvtorAdam MickevichMovapolskaNapisano1825 1826Opublikovano1826Krayina Rosijska imperiyaVidannya1826PerekladMaksim Rilskij Mikola Zerov Boris Ten Cej tvir u Vikishovishi Epigrafom do Krimskih sonetiv Adam Mickevich obrav slova nimeckogo poeta Gete Hto hoche poeta zrozumiti toj povinen poyihati v jogo krayinu Jogann GeteIstorichna osnovaU zhovtni 1823 r poet potrapiv v uv yaznennya za uchast u tayemnih politichnih spilkah Cherez rik jomu buv vinesenij zhorstokij virok zaslannya v Rosiyu de vin proviv 4 5 roki svogo zhittya U cej chas zhiv u takih mistah yak Peterburg Odesa Moskva yaki na toj chas buli centrami kulturnogo ta duhovnogo zhittya Rosiyi Same ci roki j stali periodom rozkvitu jogo talantu ta prinesli Mickevichu svitovu slavu U Peterburzi Mickevich shvidko znajshov spilnu movu z dekabristami yaki pobachili u nomu svogo odnodumcya U lipni 1825 r poet zdijsniv podorozh do Krimu Vin buv vrazhenij miscevoyu krasoyu kontrastom morya ta gir divovizhnoyu floroyu ta faunoyu ta zagadkovoyu atmosferoyu pivdnya Pid vplivom pobachenogo poet virishuye napisati zbirku Krimski soneti Zmist sonetivCikl Krimski soneti do yakogo vhodit 18 virshiv napisanij Mickevichem pid vrazhennyam dvomisyachnoyi podorozhi Krimom Golovnim geroyem Krimskih sonetiv ye mandrivnik Bujna priroda Krimu ce fon jogo rozdumiv spilnicya jogo trivozhnih sniv dzherelo zhadanoyi dushevnoyi rivnovagi Perebuvayuchi v Krimu v 1825 roci Mickevich pisav Krimski soneti Cikl viklikav neodnoznachni vidguki suchasnikiv osoblivo polyakiv Poetovi zakidali sho v jogo tvorah nadto bagato ekzotiki Use ce mozhlivo krimske turecke tatarske ale ne polske Naperekir dobromu smaku j rozumu Mickevich nese shos nezrozumile dike dayuchi mishaninu zi sliv nezrozumiloyi movi pisav odin z jogo spivvitchiznikiv Podibna reakciya ne stala dlya Mickevicha nespodivanoyu Sentimentalni dami zasudili mene za nadto zemni pochuttya saloni za virazi v stili pokoyivok ucheni klasiki za tatarshinu movoznavci za pomilki napisav vin v odnomu z listiv Krimski soneti dlya yakih poet obrav formu italijskih sonetiv vpershe buli nadrukovani u grudni 1826 r v Moskvi a cherez kilka misyaciv z yavivsya pereklad na rosijsku movu sho dav zmogu perekladachevi nazvati Mickevicha uosoblennyam literaturnoyi slavi i porivnyati deyaki jogo soneti z najkrashimi strofami Bajrona Epigrafom do Krimskih sonetiv Adam Mickevich obrav slova nimeckogo poeta Gete Hto hoche poeta zrozumiti toj povinen poyihati v jogo krayinu Ci slova stali pryamim natyakom na patriotichnu simvoliku ciklu Lirichnij geroj zbirki piligrim mandrivnik vignanec Bujna i nezvichna dlya nogo priroda Krimu ye odnochasno dzherelom zhadanoyi dushevnoyi rivnovagi tlom dlya jogo rozdumiv nimim svidkom trivozhnih sniv Shob ne zustrichav lirichnij geroj pid chas svoyeyi podorozhi yaki b nezvichajni kartini jomu ne suprovodzhuvali skriz vidchuvayetsya tuga za dalekoyu batkivshinoyu ta sumni rozdumi pro dolyu vignancya Krimski soneti postayut svoyeridnim poetichnim shodennikom lirichnogo geroya i samogo Mickevicha storinki yakogo napovneni spogadami pro ridnu Litvu Polshu Podorozhi po Krimu spoglyadannya kazkovoyi prirodi pivostrova zustrich z minuloyu slavoyu kolis mogutnogo Krimskogo hanstva zmicnili lirichnogo geroya V ostannih sonetah rozpovidi ce vzhe ne toj neobiznanij yunak yakij pochav podorozh dalekim ekzotichnim krayem Shodom v miniatyuri ne znayuchi sho jogo chekaye a osobistist yaka pragne aktivnogo zhittya Zmicnivshi ne tilki fizichno ale i zbagativshis duhovno vidkrivshi krasu chuzhij zemli vin navchivsya cinuvati svoyu ridnu zemlyu Osnovni motivi Krimskih sonetiv Mickevicha ce samotnist lyudini vidirvanoyi vid ridnoyi zemli zanedbanogo na chuzhinu tuga za batkivshinoyu Litvi pro ulyublenih lyudej z yakimi rozluchenij Soneti duzhe melodijni gliboko lirichni ta romantichni V kozhnomu z nih vidchutnij duh Pivdnya Voni ye svoyeridnim potayemnim shodennikom vidvertogo poeta Lirichnij gerojGolovnim geroyem Krimskih sonetiv ye mandrivnik vignanec yakij uosoblyuye vnutrishnij poriv avtora do ridnoyi zemli vid yakoyi vin buv silomic vidirvanij Velichni gori burhlive more kazkovi krimski landshafti krimski nochi ce fon jogo rozdumiv spilnicya jogo trivozhnih sniv dzherelo zhadanoyi dushevnoyi rivnovagi Priroda v sonetah Mickevicha nerozrivna z dusheyu lyudini Provoditsya paralel mizh morem ta dumkam mizh rishuchim duhom i vitrilom Svoyeridna priroda pivostrova ta miscya z istorichnoyu cinnistyu nadihali poeta na gliboki filosofski rozdumi SonetiAkkermanski stepi Morska tisha Plavba Burya Girskij krayevid zi stepiv Kozlova Bahchisaraj Bahchisaraj unochi Grobnicya Potockoyi Mogili garemu Bajdari Alushta vden Alushta vnochi Chatirdag Piligrim Doroga nad prirvoyu v Chufut Kale Gora Kikineyis Ruyini zamku v Balaklavi Ayu DagSonet Burya Za osnovu soneta Burya vzyato avtobiografichni motivi Pid chas odniyeyi morskoyi podorozhi Mickevicha potrapiv u shtorm Vin buv takim silnim sho vsi utrativshi nadiyu na poryatunok chekali smerti Pochuttya j perezhivannya poeta stali osnovoyu cogo soneta Burya odin z ulyublenih romantikami obraziv nabuvaye simvolichnogo znachennya Ce stihiya yakij nemozhlivo protistoyati Vitrila zirvano revinnya shum zaviyi Trivozhni golosi i pomp zlovisnij rik Iz ruk matrosovih ostanok linvi znik Zgasaye soncya disk i gasnut z nim nadiyi V triumfi buryanim sered shumlivih stin Sho vgoru znosyatsya v bezumnij krugoverti Stupiv na korabel zhorstokij genij smerti Yak voyin sho ide na pristup mizh ruyin Pivmertvi tam lezhat toj ruki on lamaye A toj tovarisham proshannya posilaye Toj revno molitsya shob gibeli vtekti Odin lish iz gurta samotnij chuzhanicya Gadaye shastya toj u sviti mig najti Hto druziv maye she hto mozhe she molitsya Nejmovirna sila buri pidkreslyuyetsya nadzvichajno yaskravimi metaforami velichezni hvili navkolo shumlivi stini sho vgoru znosyatsya v bezumnij krugoverti Ce prirodne yavishe uosoblyuye zhorstokij genij smerti sho stupiv na korabel i yak voyin ide na pristup siyuchi navkolo vidchaj i zhih Po riznomu povodyatsya prirecheni na zagibel lyudi Pivmertvi tam lezhat toj ruki on lamaye A toj tovarisham proshannya posilaye Toj revno molitsya shob gibeli vtekti Odnak ye na korabli samotnij chuzhanicya yakij ne pidkorivsya zagalnim nastroyam vin nache znahoditsya ostoron sposterigayuchi sho vid ubuvayetsya navkolo nibi cej shtorm zovsim jogo ne stosuyetsya Vin samotnij sered gurtu lyudej z yakimi jogo ne zmoglo ob yednati navit spilne neshastya peremagaye buryu adzhe virit u shastya dlya tih hto ne vtrativ nadiyi hto druziv maye she hto mozhe she molitsya Piligrim U cikli Krimski soneti virsh Piligrim zajmaye osoblive misce Vnutrishnij syuzhet ciklu rozvivayetsya yak podorozh lirichnogo geroya Krimom Prote vin ne prosto podorozhnij a piligrim tobto lyudina yaka mandruye do svyatih misc U virshi sho buduyetsya yak rozdumi lirichnogo geroya chitachi znahodyat vidpovidi na zapitannya yaki turbuyut piligrima U soneti Piligrim lunaye motiv yednosti lyudini j prirodi Navkolishni krayevidi ne lishe charuyut lirichnogo geroya a j nagaduyut pro ridnu zemlyu Krayina rozkoshi z yiyi yasnoyu blakittyu j charivnimi oblichchyami kazkove urochishe Bajdari sho zavorozhuye vsih spivami ta inshi krasoti primushuyut she bilshe zahoplyuvatisya prirodoyu ridnogo krayu Dzyadi 1823 1832 Dzyadi masshtabnij tvir skladnij kompleks riznochasovih poetichnih i dramatichnih fragmentiv Nad nim poet pracyuvav kilka rokiv ale tak i ne zakinchiv jogo Tvir podilyayetsya na chotiri chastini nazvani za miscem stvorennya Golovnij geroj yunak Gustav yakij strazhdaye cherez nerozdilene kohannya zgodom opinyayetsya v carskomu kazameti Geroj perejmayetsya doleyu lyudstva tozh vin bere sobi nove im ya Konrad Dusha yunaka staye polem boyu mizh Bogom i diyavolom Dolayuchi vlasnij egoyizm geroj ustupaye v borotbu i same v nij znahodit sens zhittya Ukrayinski perekladiUkrayinskoyu Krimski soneti perekladali Maksim Rilskij Boris Ten Mikola Zerov Oleksandr Astaf yev i Mariya Slobodyanik DzherelaMickevich Adam Vibrane Poetichni tvori K Veselka 1984 Tretye stolittya Poeziya v perekladah Mariyi Slobodyanik Hmelnickij Liliya 2019 60 s ISBN 978 617 7744 18 3 Kovbasenko Yu I Zarubizhna literatura Pidruchn dlya 9 kl zagalnoosvit navch zakl K Gramota 2009 304 s il Posilannya Krimski soneti u perekladi Maksima Rilskogo 6 lyutogo 2017 u Wayback Machine Mickevicheva strofa Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 56