Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Французька шістка (фр. Les Six) — творча група шести французьких композиторів, об'єднаних новаторським підходом до музики. Існувала у 1917—1925 роках. Групу створили учні та послідовники композитора Еріка Саті. Аналогічно «Російськії п'ятірці» (фр. Les cinq), що існувала півстоліттям раніше, учасники групи відстоювали національну специфіку музичної мови проти іноземних впливів — у цьому випадку, проти пізнього вагнеріанства й шенбергівської атональності.
До складу групи входили:
- Жорж Орік (Georges Auric) — (1899—1983)
- Луї Дюрей (Louis Durey) — (1888—1979)
- Артур Онеґґер (Arthur Honegger) — (1892—1955)
- Даріус Мійо (Darius Milhaud) — (1892—1974)
- Франсіс Пуленк (Francis Poulenc) — (1899—1963)
- Жермен Тайфер (Germaine Tailleferre) — (1892—1983) (єдина жінка у групі)
Створення групи
Ідейним натхненником, старшим товаришем групи вважався композитор Ерік Саті саме він намагався зібрати у групу «Нові молоді» (фр. Les Nouveaux Jeunes) ще 1917 року. Так, ще в червні 1917 року (майже за чотири роки до маніфесту «Шістки») під егідою Еріка Саті в Парижі відбувся спільний концерт, що містив у собі сюїту з балета «Парад» (Саті), фортепіанне тріо Жоржа Оріка й «Дзвони» Луї Дюрея. У різних комбінаціях імен і творів такі концерти відбувалися регулярно. Однак потім різні особисті обставини й конфлікти цьому перешкодили, і роль ідейного натхненника молодих композиторів перейшла до Жана Кокто, що, на думку деяких фахівців, і інспірував статтю Колле. При цьому практично всі члени групи «Шести» неодноразово у своєму житті заявляли про деяку умовність цього об'єднання, зробленого в чисто рекламних, газетних цілях. Так, в силу чистої випадковості до групи не був «зарахований» Жак Ібер або , молоді композитори, дуже близькі за духом до «Шістки» й Еріка Саті, що неодноразово виступали разом з ними у загальних акціях та концертах.
Естетика та діяльність
Спочатку з усієї музики старшого покоління члени «Шістки» визнають для себе цінною творчу спадщину лише двох композиторів — Ігоря Стравінського та Еріка Саті, з яким у більшості з них склалися свої особливі, часто дуже складні й навіть конфліктні стосунки. Зокрема відправними точками творчого шляху шістки вважають «реалістичний балет» «Парад» (1917), своєрідний маніфест хльосткого примітивізму, в якому відчутний вплив «Весни Священної» І.Стравінського, а також кантату «Сократ» (1918), один з перших зразків неокласицизму. Іншим яскравим захопленням молодих композиторів групи став американський джаз, що проникнув у Францію після 1918 року.
Протягом майже десятка років Жан Кокто, фактично незалежно від членів «Шістки» продовжував активно просувати ідеологію цієї напівуяваної групи. Майже дослівно повторюючи легендарну тезу Саті про утилітарне значення музики, що «…повинна бути непомітною, як шпалери й зручною, як меблі в кімнаті», Кокто вигукує: «Музика не завжди буває гондолою…, іноді вона повинна ставати стільцем». І це не просто епатаж, але ідеологічна теза, відповідно до якої музика повинна опуститися до повсякденності на противагу урочистому й піднесеному відношенню старшого покоління до призначення мистецтва. «Нам потрібний музичний хліб!» — вимагає Кокто. І Даріус Мійо у своїх «Етюдах» майже дослівно повторює його слова: «Хліба замість ананасів!»
В той же час більшість учасників групи заперечували наявність спільних ідеологічних засад в групі. Зокрема у 1949 році один із її учасників, Даріус Мійо писав:
«... хаотично вибрав шість імен: Оріка, Дюрея, Онеггера, Пуленка, Тайефер і моє власне, просто тому, що ми знали один одного, були добрими товаришами й фігурували в тих самих концертних програмах, - не зваживши на те, що у нас зовсім різні темпераменти і жодної подібності в натурах! Якщо Орік і Пуленк у цілому поділяли ідеї Кокто, то Онеґґер тяжів до німецького романтизму, а я - до середземноморської лірики. Я рішуче відкидав усяку спільність естетичних теорій і розглядав їх як обмеження, як нерозумні пута, гальмо, що сковує уяву художника, що повинен знаходити для кожного свого нового твору свої (і часом навіть протилежні) засоби вираження. Однак, справу було зроблено і опиратися стало марно! Стаття Колле одержала настільки широку популярність, що група "Шести" була створена і я входив до неї незалежно від того, хотів я цього чи ні. А оскільки це вже відбулося, ми й вирішили давати "Концерти Шістки"...
У тому ж дусі висловлював свою думку і Франсіс Пуленк:
«Ще кілька слів про «Шістку»... Ця група при своєму виникненні під час війни не мала ніяких інших цілей, крім чисто дружнього, а зовсім не ідейного об'єднання. Потім, потроху, у нас склалися також і загальні ідеї, що міцно зв'язали нас, такі, як, наприклад - неприйняття всього розпливчастого (антиімпресіонізм), повернення до мелодії й контрапунктів, до чіткості, простоти і так далі...»
Рішучіше й раніше за всіх формулює своє ставлення до «загальних принципів» й ідеології «Шістки» найбільш незалежний та самостійний з її учасників, Артур Онеґґер. Ще 1924 року він висловив у своїй статті, що відповідає на рецензію в «Times» усього кілька слів, які повністю відбивають його ставлення до групи, учасником якої він сам був:
«... наша група - це асоціація не однодумців, а друзів, так що "Півень й Арлекін" Кокто ніколи не був нашим спільним прапором. У нас не було й немає ніякої єдиної естетики!»
Діяльність групи
Спільні акції «Шістки» були нечисленні. У 1921 році вони опублікували «Альбом Шістки» (фр. L'Album des six) — збірник п'єс для фортепіано соло, що включав здобутки всіх шести композиторів. У тому ж році п'ятеро композиторів із шести (крім Дюрея, що поїхав із Парижа в той момент) брали участь у роботі над музикою до балету «Одружені на Ейфелевій вежі» (фр. Les Mariés de la Tour Eiffel) на лібрето Кокто. Надалі учасники Шістки працювали індивідуально й зустрілися всі разом тільки через тридцять років.
Джерела
- Филенко Г. Э. Сати//Вопросы теории и эстетики музыки, в. 5. — Л., 1967;
- Филенко Г. «Французская музыка первой половины ХХ века». Очерки. Л., Музыка, 1983.
- Шнеерсон Г. Французская музыка XX века, 2 изд. — М., 1970;
Примітки
- Ornella Volta. Satie/Cocteau — les malentendus d'une entente: avec des lettres et des textes inédits d'Erik Satie, Jean Cocteau, Valentine Hugo et Guillaume Apollinaire. — Bordeaux: Castor Astral, 1993.
- Milhaud D. "Notes sans Musique". Paris. 1949. p.111.
- Poulenc Fr. “Entretiens avec Claude Rostand”. Paris, 1954, p.31
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Francuzka shistka fr Les Six tvorcha grupa shesti francuzkih kompozitoriv ob yednanih novatorskim pidhodom do muziki Isnuvala u 1917 1925 rokah Grupu stvorili uchni ta poslidovniki kompozitora Erika Sati Analogichno Rosijskiyi p yatirci fr Les cinq sho isnuvala pivstolittyam ranishe uchasniki grupi vidstoyuvali nacionalnu specifiku muzichnoyi movi proti inozemnih vpliviv u comu vipadku proti piznogo vagnerianstva j shenbergivskoyi atonalnosti Kokto predstavlyaye Eriku Sati grupu Shistka karikatura z gazeti 1921 Do skladu grupi vhodili Zhorzh Orik Georges Auric 1899 1983 Luyi Dyurej Louis Durey 1888 1979 Artur Onegger Arthur Honegger 1892 1955 Darius Mijo Darius Milhaud 1892 1974 Fransis Pulenk Francis Poulenc 1899 1963 Zhermen Tajfer Germaine Tailleferre 1892 1983 yedina zhinka u grupi Stvorennya grupiIdejnim nathnennikom starshim tovarishem grupi vvazhavsya kompozitor Erik Sati same vin namagavsya zibrati u grupu Novi molodi fr Les Nouveaux Jeunes she 1917 roku Tak she v chervni 1917 roku majzhe za chotiri roki do manifestu Shistki pid egidoyu Erika Sati v Parizhi vidbuvsya spilnij koncert sho mistiv u sobi syuyitu z baleta Parad Sati fortepianne trio Zhorzha Orika j Dzvoni Luyi Dyureya U riznih kombinaciyah imen i tvoriv taki koncerti vidbuvalisya regulyarno Odnak potim rizni osobisti obstavini j konflikti comu pereshkodili i rol idejnogo nathnennika molodih kompozitoriv perejshla do Zhana Kokto sho na dumku deyakih fahivciv i inspiruvav stattyu Kolle Pri comu praktichno vsi chleni grupi Shesti neodnorazovo u svoyemu zhitti zayavlyali pro deyaku umovnist cogo ob yednannya zroblenogo v chisto reklamnih gazetnih cilyah Tak v silu chistoyi vipadkovosti do grupi ne buv zarahovanij Zhak Iber abo molodi kompozitori duzhe blizki za duhom do Shistki j Erika Sati sho neodnorazovo vistupali razom z nimi u zagalnih akciyah ta koncertah Estetika ta diyalnistSpochatku z usiyeyi muziki starshogo pokolinnya chleni Shistki viznayut dlya sebe cinnoyu tvorchu spadshinu lishe dvoh kompozitoriv Igorya Stravinskogo ta Erika Sati z yakim u bilshosti z nih sklalisya svoyi osoblivi chasto duzhe skladni j navit konfliktni stosunki Zokrema vidpravnimi tochkami tvorchogo shlyahu shistki vvazhayut realistichnij balet Parad 1917 svoyeridnij manifest hlostkogo primitivizmu v yakomu vidchutnij vpliv Vesni Svyashennoyi I Stravinskogo a takozh kantatu Sokrat 1918 odin z pershih zrazkiv neoklasicizmu Inshim yaskravim zahoplennyam molodih kompozitoriv grupi stav amerikanskij dzhaz sho proniknuv u Franciyu pislya 1918 roku Shistka i Zhan Kokto Parizh 1951 rik Protyagom majzhe desyatka rokiv Zhan Kokto faktichno nezalezhno vid chleniv Shistki prodovzhuvav aktivno prosuvati ideologiyu ciyeyi napivuyavanoyi grupi Majzhe doslivno povtoryuyuchi legendarnu tezu Sati pro utilitarne znachennya muziki sho povinna buti nepomitnoyu yak shpaleri j zruchnoyu yak mebli v kimnati Kokto vigukuye Muzika ne zavzhdi buvaye gondoloyu inodi vona povinna stavati stilcem I ce ne prosto epatazh ale ideologichna teza vidpovidno do yakoyi muzika povinna opustitisya do povsyakdennosti na protivagu urochistomu j pidnesenomu vidnoshennyu starshogo pokolinnya do priznachennya mistectva Nam potribnij muzichnij hlib vimagaye Kokto I Darius Mijo u svoyih Etyudah majzhe doslivno povtoryuye jogo slova Hliba zamist ananasiv V toj zhe chas bilshist uchasnikiv grupi zaperechuvali nayavnist spilnih ideologichnih zasad v grupi Zokrema u 1949 roci odin iz yiyi uchasnikiv Darius Mijo pisav haotichno vibrav shist imen Orika Dyureya Oneggera Pulenka Tajefer i moye vlasne prosto tomu sho mi znali odin odnogo buli dobrimi tovarishami j figuruvali v tih samih koncertnih programah ne zvazhivshi na te sho u nas zovsim rizni temperamenti i zhodnoyi podibnosti v naturah Yaksho Orik i Pulenk u cilomu podilyali ideyi Kokto to Onegger tyazhiv do nimeckogo romantizmu a ya do seredzemnomorskoyi liriki Ya rishuche vidkidav usyaku spilnist estetichnih teorij i rozglyadav yih yak obmezhennya yak nerozumni puta galmo sho skovuye uyavu hudozhnika sho povinen znahoditi dlya kozhnogo svogo novogo tvoru svoyi i chasom navit protilezhni zasobi virazhennya Odnak spravu bulo zrobleno i opiratisya stalo marno Stattya Kolle oderzhala nastilki shiroku populyarnist sho grupa Shesti bula stvorena i ya vhodiv do neyi nezalezhno vid togo hotiv ya cogo chi ni A oskilki ce vzhe vidbulosya mi j virishili davati Koncerti Shistki U tomu zh dusi vislovlyuvav svoyu dumku i Fransis Pulenk She kilka sliv pro Shistku Cya grupa pri svoyemu viniknenni pid chas vijni ne mala niyakih inshih cilej krim chisto druzhnogo a zovsim ne idejnogo ob yednannya Potim potrohu u nas sklalisya takozh i zagalni ideyi sho micno zv yazali nas taki yak napriklad neprijnyattya vsogo rozplivchastogo antiimpresionizm povernennya do melodiyi j kontrapunktiv do chitkosti prostoti i tak dali Rishuchishe j ranishe za vsih formulyuye svoye stavlennya do zagalnih principiv j ideologiyi Shistki najbilsh nezalezhnij ta samostijnij z yiyi uchasnikiv Artur Onegger She 1924 roku vin visloviv u svoyij statti sho vidpovidaye na recenziyu v Times usogo kilka sliv yaki povnistyu vidbivayut jogo stavlennya do grupi uchasnikom yakoyi vin sam buv nasha grupa ce asociaciya ne odnodumciv a druziv tak sho Piven j Arlekin Kokto nikoli ne buv nashim spilnim praporom U nas ne bulo j nemaye niyakoyi yedinoyi estetiki Diyalnist grupiSpilni akciyi Shistki buli nechislenni U 1921 roci voni opublikuvali Albom Shistki fr L Album des six zbirnik p yes dlya fortepiano solo sho vklyuchav zdobutki vsih shesti kompozitoriv U tomu zh roci p yatero kompozitoriv iz shesti krim Dyureya sho poyihav iz Parizha v toj moment brali uchast u roboti nad muzikoyu do baletu Odruzheni na Ejfelevij vezhi fr Les Maries de la Tour Eiffel na libreto Kokto Nadali uchasniki Shistki pracyuvali individualno j zustrilisya vsi razom tilki cherez tridcyat rokiv DzherelaFilenko G E Sati Voprosy teorii i estetiki muzyki v 5 L 1967 Filenko G Francuzskaya muzyka pervoj poloviny HH veka Ocherki L Muzyka 1983 Shneerson G Francuzskaya muzyka XX veka 2 izd M 1970 PrimitkiOrnella Volta Satie Cocteau les malentendus d une entente avec des lettres et des textes inedits d Erik Satie Jean Cocteau Valentine Hugo et Guillaume Apollinaire Bordeaux Castor Astral 1993 Milhaud D Notes sans Musique Paris 1949 p 111 Poulenc Fr Entretiens avec Claude Rostand Paris 1954 p 31