Колядин

Коля́дин (Колядський, Колядсько-Онопрієвський) — село в Чернігівській області України. За адміністративним поділом до липня 2020 року село входило до Талалаївського району, а після укрупнення районів входить до Прилуцького району. Входить до складу Талалаївської селищної громади. Розташоване на лівому березі річки Лисогору, за 18 км від залізничної станції Талалаївки і за 3 км від села Березівки. Населення — 37 осіб, площа — 5,04 км².

село Колядин
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Прилуцький район
Громада	Талалаївська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA74080190130014204
Основні дані
Засноване	до 1932
Населення	37
Площа	5,04 км²
Густота населення	7,34 осіб/км²
Поштовий індекс	17252
Телефонний код	+380 4634
Географічні дані
Географічні координати	50°44′10″ пн. ш. 32°57′42″ сх. д. / 50.73611° пн. ш. 32.96167° сх. д. / 50.73611; 32.96167Координати: 50°44′10″ пн. ш. 32°57′42″ сх. д. / 50.73611° пн. ш. 32.96167° сх. д. / 50.73611; 32.96167
Середня висота над рівнем моря	146 м
Водойми	річка Лисогір
Найближча залізнична станція	Талалаївка
Відстань до залізничної станції	18 км
Місцева влада
Адреса ради	17252, село Березівка, вулиця Слави, 2
Карта
Колядин
Колядин
Мапа

Історія

Село, як хутір без назви, вперше згадується під 1869 роком. Входив до складу до Прилуцького повіту Полтавської губернії.

1886 року в хуторі Колядському налічувалось 13 дворів козаків, 14 хат, 78 жителів. Входив до Березівської волості 2-го стану. За 1 версту від нього містився хутір Онопрієв, в якому 1886 року було 2 двори козаків, 3 хати, 14 жителів. До 1908 року обидва хутори згадуються в історичних джерелах окремо (Колядський — 28 жителів, Онопрієв — 61 житель), 1910 року — вже разом під назваю хутір Колядсько-Онопрієвський: 17 господарств, з них козаків — 16, селян — 1, налічувалось 98 жителів, у тому числі 4 ткачі, 1 візник, 5 поденників, 4 займалися іншими неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством. Було 104 десятини придатної землі.

У 1911 році на хуторі Онопрієв жило 100 осіб (44 чоловічої та 46 жиночої статі)

З приходом радянської влади, у 1923 року село відійшло до Роменської округи УСРР.

В складі України

З 1991 року село у складі України. У 1996 році в селі було 20 дворів, мешкало 39 жителів.

До 2020 року було підпорядковане Березівській сільській раді.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

Примітки

1. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 травня 2008.
2. . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
3. Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (Російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 304 з 562.

Література

• Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина : енциклопедичний довідник / за ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. — 560 с. — .