Кокорудз Ілля

Ілля́ Кокору́дз (1 серпня 1857, Яворів — 1933, Львів) — український галицький педагог, професор, спричинився до розвитку української школи, дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка, товариства «Просвіта», «Руського клубу», голова «Руської Бесіди» (1920—1932, з 1928 року «Українська бесіда»), товариства «Рідна школа У. П. Т.» (відроджене 1920 Українське Педагогічне Товариство і перейменоване 1926 року), одним із засновників товариства «Учительська громада».

Ілля Кокорудз
Ілля Кокорудз у своєму кабінеті
Народився	1 серпня 1857(1857-08-01) Яворів
Помер	2 червня 1933(1933-06-02) (75 років) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар^[1]
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР
Національність	українець
Діяльність	педагог, літературознавець, меценат, adult educator, вчитель, літературознавець
Галузь	літературознавство^[2], освіта^[d]^[2] і меценатство^[2]
Alma mater	Львівський університет
Знання мов	польська, німецька, старослов’янська і українська^[2]
Заклад	Державна гімназія імені Юзефа Коженьовського у Бродах і Львівська академічна гімназія
Членство	Наукове товариство імені Шевченка і Рідна школа
У шлюбі з	Іванна Кокорудз
Звання	професор
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Ілля Кокорудз народився 1 серпня 1857 року в м. Яворові (нині Львівська область, Україна, тоді Австрійська імперія) у родині міщан.

Навчання в Академічній гімназії у Львові завершив у 1879 році з відзнакою. Навчався на філософському факультеті Львівського університету, який завершив 1884 року. Після складення екзамену працював учителем у німецькій гімназії в Бродах (1885). Склавши професорський іспит, отримав звання ЦК професора і став працювати в гімназії в Станиславові, де познайомився та в 1982 році одружився з , сестрою дослідника Лева-Володимира Чачковського, з якою у 1895 році переїхав до Львова, де він викладав українську мову та літературу, старослов'янську граматику в Академічній гімназії, директором якої був у 1911—1927 роках.

Займався дослідженнями у галузях класичної філософії, педагогіки, історії української літератури. Був автором наукових розвідок з літератури, рецензій, які публікували у часописах «Зоря», «Правда», «Діло», «Записках НТШ». Як учасник «Руської бесіди» брав активну участь у театральному житті краю, морально і матеріально підтримуючи театральні колективи.

Подружжя Кокорудзів було бездітним і при виході на емеритуру (пенсію) Ілля Кокорудз у заповіті відписав свій двоповерховий будинок на вул. 29 Листопада (Коновальця), 40 з місячним прибутком у 996 злотих на користь стипендійного фонду імені Іллі й Іванни Кокорудзів для студентів вищих шкіл під наглядом НТШ; парцелю на вул. Моджейевського (Кокорудзів) на власність «Рідної школи У. П. Т.» для закладення на ній будівлі школи; маєтності у с. Дора для ремісничої школи під опікою Монастиря студитів в Уневі; свої збереження на будівництво школи, Видавничої спілки «Діло», Задопомоговому товариству при Академічній гімназії. Виконавцем заповіту була призначена його дружина Іванна Кокорудз.

Просвітянський діяч Степан Шах у спогадах писав, що Ілля Кокорудз «…останній традиційний галицький патріот XIX ст., що ціле життя щадив на це, щоб опісля віддати заощаджений гріш своїй вбогій суспільності».

За погодженням з митрополитом Андреєм Шептицьким у с. Дора біля Яремча (тепер Івано-Франківська область) була закладена 3-річна фахова школа з кравецтва, шевства, кушнірства, для якої збудували приміщення школи і бурси для учнів, дерев'яну церкву Св. Іллі в гуцульському стилі, присвячену на честь покійного фундатора. Опіку над школою і церквою виконували оо. студити.

Завдяки заощадливості Ілля Кокорудз разом з дружиною Іванною заклав «Фундацію Іллі й Іванни Кокорудз», на кошти якої було куплено земельну ділянку, де було збудовано будівлю для Дівчачих приватних гімназійних курсів «Рідної школи». Згодом її реорганізували у Приватну Дівочу гімназію «Рідної школи», якій 8 вересня 1934 присвоїли ім'я Іванни та Іллі Кокорудзів, а за часів СРСР перетворили на російськомовну школу № 5.

Вшанування пам'яті

У Львові на честь Іллі Кокорудза 1992 року була названа вулиця, на якій знаходиться школа № 5 з поглибленим вивченням англійської мови. Школа з 1992 стала україномовною і 1996 їй було повернуто назву імені Іванни та Іллі Кокорудзів.

Галерея

• Школа №5
• Барельєф фундаторам школи №5
• Будівля Академічної гімназії
• Монастир Св. Іллі студитів
• Інтер'єр церкви Св. Іллі

Примітки

1. Вічна Ватра на Личакові: могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар» — Львів: 2007. — С. 68. — 76 с.
   d:Track:Q36036d:Track:Q65564948
2. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863

Джерела

• Ілля та Іванна Кокорудзи — засновники та фундатори приватної дівочої гімназії: 160-літтю від народження І. Кокорудза / З. Служинська, Р. Поліщук, І.-О. Матешук-Грицина. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка: Галицька видавнича спілка, 2017. — 694 с. — .
• Приватна дівоча гімназія «Рідної школи» Українського педагогічного товариства імені Іллі та Іванни Кокорудзів у Львові. — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997. — 352 с. — .

Посилання

• Вулиця Іллі Кокорудза [ 11 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Монастир оо студитів у с. Дора [ 14 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Монахи-студити у Дорі
• Пам'яті праведного Порфирія [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]