Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії Будь ласка допоможіть додаванням доречних вну

Клаузнер Йосип Львович

Клаузнер Йосип Львович
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або . (лютий 2014)

Клаузнер Йосип Львович (Йосиф Гедалія) (1874–1958) — єврейський історик, літературознавець, лінгвіст, сходознавець, , гебраїст.

Клаузнер Йосип Львович
image
Ім'я при народженні нім. Josef Gedalja Klausner
Народився 14 серпня 1874(1874-08-14)[1][2]
d, Троцький повіт (Віленська губернія), Віленська губернія, Російська імперія
Помер 27 жовтня 1958(1958-10-27)[1][2][3] (84 роки)
Єрусалим
Поховання Гар ха-Менухот
Країна image Ізраїль
image Російська імперія
image Підмандатна Палестина
Діяльність історик, педагог, письменник, викладач університету, редактор газети, філософ, літературний теоретик, історик літератури
Галузь історія єврейського народу[4], література івритом[4], історія літератури[4] і сіонізм[4]
Відомий завдяки література івритом
Alma mater Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Знання мов іспанська, німецька[1][4], російська[1], їдиш[1], іврит[1][4] і латина[4]
Заклад Єврейський університет
Членство Американська академія мистецтв і наук
Конфесія юдаїзм
Нагороди

Премія імені Хаїма Нахмана Бялика (1949)

 image

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d] (1954)

d

Життєпис та науковий доробок

Народився у 1874 у містечку Олькеники Віленської губ. (Литва) в заможній єврейській родині.

Коли йому було 11 років, разом з батьками переїхав до Одеси, де загалом провів 24 роки. Середню освіту здобув в одеський єшиві. 1896 (за іншими джерелами — 1897) поїхав до Німеччини, де став студентом Хайдельберзького університету. Вивчав іврит, арабську, ефіопську, сирійську мови, ассирійський клинопис під керівництвом відомого сходознавця Карла Бецольда. Слухав лекції видатних вчених свого часу: з філософії — Куно Фішера та Пауля Вензеля, з історії — . Закінчив університет із відзнакою (1902). Його докторська дисертація вийшла друком у Берліні (1904) і здобула схвальні відгуки корифеїв світової орієнталістики Е. Шюрфа і Ж. Галеві. Продовженням дисертації стала монографія «Історія єврейської месіанології» (1909).

З 1903 мешкає у Варшаві, редагує науково-літературний часопис на івриті «Хашилоах» в якому друкує дослідження із стародавньої історії країн Близького Сходу, переклади давніх текстів з арабської та ефіопської мов, розшифровку клинописного надпису царя Ассирії Санхереба з історико-лінгвистичним коментарем.

1907 переїхав до Одеси, де вів активну наукову, викладацьку та просвітницьку діяльність. Тут виходять його книги російською мовою з історії, літератури, писемності, філософії: «Еврейская история» (1909), «Происхождение и характер древнееврейской писменности» (1911), «Ново-Еврейская литература» (1912), «Сущность еврейской этики» (1916), «Х. Н. Бялик и трагедия галута» (1917), друкується низка новатарських статей на шпальтах «Еврейской энциклопедии» (-Спб.), в яких він починає розрабляти ранню історію християнства, яка висунула його в класики біблеїстики.

В Одесі він став членом Товариства аматорів єврейської мови, товариства розповсюдження освіти серед євреїв, Єврейського літературного товариства, виступав із лекціями та доповідями. Палкий прихильник відродження івриту і єврейської держави в Палестині. Брав активну участь у сіоністському русі, був делегатом майже всіх сіоністських конгресів, починаючи з Базельського.

До 1917, з відомих причин, не залучався до викладацької роботи в ВНЗ Одеси. Тільки після Лютневої 1917 революції він був запрошений як викладач на Одеські вищі жіночі курси.

Наприкінці 1919 емігрував до Палестини, де продовжив наукові дослідження стародавньої історії і культури, став одним із засновників, пізніше — президентом Академії івритської мови, відновив випуск журналу «Хашилоах» (1921–1926).

1925 посів посаду завідувача кафедри івритської літератури в Єврейському університеті в Єрусалимі, з 1944 — кафедри історії Другого Храму. 1946 опублікував автобілграфію «Шляхом відродження й визволення» (на івриті).

У 1947 р. обрано почесним членом Американської академії мистецтв і наук, 1958 одержав Національну премію Ізраїлю.

Один з провідних теоретиків історичного напрямку в світовій біблеїстиці. В сучасному Ізраїлі шанується як видатний вчений світового рівня. Основні напрямки досліджень — історія єврейської літератури і мови, стародавньої Палестини і єврейського народу, Біблія і раннє християнство, життя Ісуса Христа та пророка Павла. Чимало наукових робіт перекладено на англійську, німецьку, французьку та інші мови.

Праці

  • Die messianischen Vorstellungen des Judischen Volkes in Zeitalterdes Tannaiten. -Berlin, 1904; Еврейская история. — Т. 1-2. — Одесса, 1909;
  • Происхождение и характер древнееврейской писменности. — Одесса, 1911;
  • Jesus of Nazareth. — Jerusalem, 1925; From Jesus to Paul. — Jerusalem, 1943;
  • Когда нация борется за свою свободу: Сб. статей. — Иерусалим, 1978.

Література

  • Еврейская Энциклопедия. — СПб., б.г. — Т. 9. — С.542;
  • Encyglopaedia Judaica. — Jerusalem, 1975. — T. 10. — P. 1091–1095 ;
  • Урсу Д. П. З історії сходознавства на Півдні України// Східний світ. — 1994. — № 1-2. — С. 140–141; * Hausmann G. Universitat und Stadtlische Gesellshaft in Odessa. — Stuttgart. 1998. — S. 458–459;
  • Урсу Д. П. Одесские годы Йосифа Клаузнера// Дерибасовская — Ришельевская. — 2009. — № 36

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  4. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti lyutij 2014 Klauzner Josip Lvovich Josif Gedaliya 1874 1958 yevrejskij istorik literaturoznavec lingvist shodoznavec gebrayist Klauzner Josip LvovichIm ya pri narodzhenni nim Josef Gedalja KlausnerNarodivsya 14 serpnya 1874 1874 08 14 1 2 d Trockij povit Vilenska guberniya Vilenska guberniya Rosijska imperiyaPomer 27 zhovtnya 1958 1958 10 27 1 2 3 84 roki YerusalimPohovannya Gar ha MenuhotKrayina Izrayil Rosijska imperiya Pidmandatna PalestinaDiyalnist istorik pedagog pismennik vikladach universitetu redaktor gazeti filosof literaturnij teoretik istorik literaturiGaluz istoriya yevrejskogo narodu 4 literatura ivritom 4 istoriya literaturi 4 i sionizm 4 Vidomij zavdyaki literatura ivritomAlma mater Gajdelberzkij universitet Ruprehta KarlaZnannya mov ispanska nimecka 1 4 rosijska 1 yidish 1 ivrit 1 4 i latina 4 Zaklad Yevrejskij universitetChlenstvo Amerikanska akademiya mistectv i naukKonfesiya yudayizmNagorodi Premiya imeni Hayima Nahmana Byalika 1949 pochesnij doktor Yevrejskogo universitetu v Yerusalimi d 1954 d Mediafajli u VikishovishiZhittyepis ta naukovij dorobokNarodivsya u 1874 u mistechku Olkeniki Vilenskoyi gub Litva v zamozhnij yevrejskij rodini Koli jomu bulo 11 rokiv razom z batkami pereyihav do Odesi de zagalom proviv 24 roki Serednyu osvitu zdobuv v odeskij yeshivi 1896 za inshimi dzherelami 1897 poyihav do Nimechchini de stav studentom Hajdelberzkogo universitetu Vivchav ivrit arabsku efiopsku sirijsku movi assirijskij klinopis pid kerivnictvom vidomogo shodoznavcya Karla Becolda Sluhav lekciyi vidatnih vchenih svogo chasu z filosofiyi Kuno Fishera ta Paulya Venzelya z istoriyi Zakinchiv universitet iz vidznakoyu 1902 Jogo doktorska disertaciya vijshla drukom u Berlini 1904 i zdobula shvalni vidguki korifeyiv svitovoyi oriyentalistiki E Shyurfa i Zh Galevi Prodovzhennyam disertaciyi stala monografiya Istoriya yevrejskoyi mesianologiyi 1909 Z 1903 meshkaye u Varshavi redaguye naukovo literaturnij chasopis na ivriti Hashiloah v yakomu drukuye doslidzhennya iz starodavnoyi istoriyi krayin Blizkogo Shodu perekladi davnih tekstiv z arabskoyi ta efiopskoyi mov rozshifrovku klinopisnogo nadpisu carya Assiriyi Sanhereba z istoriko lingvistichnim komentarem 1907 pereyihav do Odesi de viv aktivnu naukovu vikladacku ta prosvitnicku diyalnist Tut vihodyat jogo knigi rosijskoyu movoyu z istoriyi literaturi pisemnosti filosofiyi Evrejskaya istoriya 1909 Proishozhdenie i harakter drevneevrejskoj pismennosti 1911 Novo Evrejskaya literatura 1912 Sushnost evrejskoj etiki 1916 H N Byalik i tragediya galuta 1917 drukuyetsya nizka novatarskih statej na shpaltah Evrejskoj enciklopedii Spb v yakih vin pochinaye rozrablyati rannyu istoriyu hristiyanstva yaka visunula jogo v klasiki bibleyistiki V Odesi vin stav chlenom Tovaristva amatoriv yevrejskoyi movi tovaristva rozpovsyudzhennya osviti sered yevreyiv Yevrejskogo literaturnogo tovaristva vistupav iz lekciyami ta dopovidyami Palkij prihilnik vidrodzhennya ivritu i yevrejskoyi derzhavi v Palestini Brav aktivnu uchast u sionistskomu rusi buv delegatom majzhe vsih sionistskih kongresiv pochinayuchi z Bazelskogo Do 1917 z vidomih prichin ne zaluchavsya do vikladackoyi roboti v VNZ Odesi Tilki pislya Lyutnevoyi 1917 revolyuciyi vin buv zaproshenij yak vikladach na Odeski vishi zhinochi kursi Naprikinci 1919 emigruvav do Palestini de prodovzhiv naukovi doslidzhennya starodavnoyi istoriyi i kulturi stav odnim iz zasnovnikiv piznishe prezidentom Akademiyi ivritskoyi movi vidnoviv vipusk zhurnalu Hashiloah 1921 1926 1925 posiv posadu zaviduvacha kafedri ivritskoyi literaturi v Yevrejskomu universiteti v Yerusalimi z 1944 kafedri istoriyi Drugogo Hramu 1946 opublikuvav avtobilgrafiyu Shlyahom vidrodzhennya j vizvolennya na ivriti U 1947 r obrano pochesnim chlenom Amerikanskoyi akademiyi mistectv i nauk 1958 oderzhav Nacionalnu premiyu Izrayilyu Odin z providnih teoretikiv istorichnogo napryamku v svitovij bibleyistici V suchasnomu Izrayili shanuyetsya yak vidatnij vchenij svitovogo rivnya Osnovni napryamki doslidzhen istoriya yevrejskoyi literaturi i movi starodavnoyi Palestini i yevrejskogo narodu Bibliya i rannye hristiyanstvo zhittya Isusa Hrista ta proroka Pavla Chimalo naukovih robit perekladeno na anglijsku nimecku francuzku ta inshi movi PraciDie messianischen Vorstellungen des Judischen Volkes in Zeitalterdes Tannaiten Berlin 1904 Evrejskaya istoriya T 1 2 Odessa 1909 Proishozhdenie i harakter drevneevrejskoj pismennosti Odessa 1911 Jesus of Nazareth Jerusalem 1925 From Jesus to Paul Jerusalem 1943 Kogda naciya boretsya za svoyu svobodu Sb statej Ierusalim 1978 LiteraturaEvrejskaya Enciklopediya SPb b g T 9 S 542 Encyglopaedia Judaica Jerusalem 1975 T 10 P 1091 1095 Ursu D P Z istoriyi shodoznavstva na Pivdni Ukrayini Shidnij svit 1994 1 2 S 140 141 Hausmann G Universitat und Stadtlische Gesellshaft in Odessa Stuttgart 1998 S 458 459 Ursu D P Odesskie gody Josifa Klauznera Deribasovskaya Rishelevskaya 2009 36PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Czech National Authority Database d Track Q13550863

Дата публікації:
Топ