Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Зоряна маса — маса зорі. Зазвичай подається в масах Сонця M☉. Сіріус має масу близько 2,02 M☉. Маса зорі змінюється протягом її існування, оскільки вона втрачається зоряним вітром або викидається внаслідок пульсації, або якщо у неї збільшується маса, наприклад, від зорі-супутника.
Властивості
Іноді зорі групують за масою на основі їхньої еволюційної поведінки в міру того, як вони наближаються до кінця свого існування, пов'язаного з ядерним синтезом.
Зорі з дуже малою масою менш як 0,5 M☉ не виходять на асимптотичну гілку гігантів (AGB), а еволюціонують безпосередньо в білих карликів. (Принаймні теоретично; тривалість існування таких зір більша, ніж теперішній вік Всесвіту, тому жодна з них ще не встигла проеволюціонувати до такого стану).
Зорі малої маси приблизно до 1,8—2,2 M☉ (залежно від хімічного складу) потрапляють в AGB, де у них утворюється гелієве ядро.
Зорі середньої маси зазнають потрійну гелієву реакцію і утворюють вироджене вуглецево-кисневе ядро.
Масивні зорі мають мінімальну масу 5-10 M☉. У цих зорях відбувається синтез вуглецю, а їхнє існування закінчується спалахом наднової з колапсом ядра. Чорні діри, що утворюються в результаті колапсу зорі, називаються чорними дірами зоряної маси.
Поєднання радіуса й маси зорі визначає поверхневу гравітацію. Зорі-гіганти мають набагато меншу поверхневу гравітацію, ніж зорі головної послідовності, тоді як для вироджених, компактних зір, таких як білі карлики, спостерігається протилежна картина. Поверхнева гравітація може впливати на вигляд спектра зорі, причому вища гравітація спричиняє розширення ліній поглинання .
Формули
- Формулу можна використати для обчислення маси 𝑀 зорі (або планети) з урахуванням орбітального періоду 𝑇 та 𝑟 об’єкта, який рухається по коловій орбіті навколо них, G - гравітаційна стала.
Діапазон
Однією з наймасивніших відомих зір є Ета Кіля масою 100—200 M☉; тривалість її існування дуже коротка — максимум кілька мільйонів років. Дослідження скупчення Арки припускає, що 150 M☉ є верхньою межею для зір у поточній ері Всесвіту . Причина цієї межі точно не відома, але вона частково пов'язана зі світністю Еддінгтона, яка визначає максимальну світність, що може пройти крізь атмосферу зорі без викиду газів у космос. Однак зоря R136a1 у зоряному скупченні була виміряна у 215 M☉, що ставить цю межу під сумнів. Дослідження показало, що зорі, масивніші за 150 M☉ в R136, утворюються шляхом зіткнення й злиття масивних зір у тісних подвійних системах, що дає можливість обійти межу в 150 M☉.
Перші зорі, що утворилися після Великого вибуху, могли бути масивнішими, до 300 M☉ або більше, через повну відсутність у їхньому складі елементів, важчих за літій. Однак це покоління надмасивних зір популяції III вже давно вимерло і наразі існує лише теоретично.
Маючи масу лише в 93 рази більшу за масу Юпітера (МJ), або 0,09 M☉, , супутник , є найменшою відомою зорею, в ядрі якої відбувається ядерний синтез . Для зір із металічністю, подібною до Сонця, теоретична мінімальна маса, за якої в ядрі зорі все-таки відбувається ядерний синтез, становить близько 75 МJ. Однак, коли металічність дуже низька, дослідження найслабших зір показало, що мінімальний розмір зорі становить близько 8,3% маси Сонця, або близько 87 МJ. Менші тіла називають коричневими карликами, які займають проміжну зону між зорями й газовими гігантами.
Зміна
Сонце втрачає масу через випромінювання електромагнітної енергії та викидання речовини з сонячним вітром. Воно втрачає близько (2-3)×10-14 M☉ на рік. Втрата маси збільшиться, коли Сонце перейде на стадію червоного гіганта, до (7-9)×10-14 М☉/рік, коли воно досягне вершини гілки червоних гігантів. На асимптотичній гілці гігантів вона зросте до 10-6 M☉/рік, а потім досягне піку від 10-5 до 10-4 M☉/рік, коли Сонце утворить планетарну туманність. На той час, коли Сонце стане виродженим білим карликом, воно втратить 46% своєї початкової маси .
Джерела
- Liebert; James; Young; Patrick A; Arnett, David; Holberg, Jay B (2005). "The Age and Progenitor Mass of Sirius B". The Astrophysical Journal. Bibcode:2005ApJ...630L..69L. doi:10.1086/462419.
- Kwok, Sun (2000). The origin and evolution of planetary nebulae. Cambridge University Press. с. pp. 103–104. ISBN .
{{}}
:|pages=
має зайвий текст () - Unsöld, Albrecht (2001). The New Cosmos. New York: Springer. с. pp. 180–185, 215—216. ISBN .
{{}}
:|pages=
має зайвий текст () - Question Video: Calculating the Mass of a Star Given a Planet's Orbital Period and Radius. Nagwa.
- Kroupa, P. (2005). Stellar mass limited. Nature. 434 (7030): 148—149. doi:10.1038/434148a. PMID 15758978.
- Figer, D.F. (2005). An upper limit to the masses of stars. Nature. 434 (7030): 192—194. arXiv:astro-ph/0503193. Bibcode:2005Natur.434..192F. doi:10.1038/nature03293. PMID 15758993.
- LiveScience.com, "Mystery of the 'Monster Stars' Solved: It Was a Monster Mash", Natalie Wolchover, 7 August 2012
- Weighing the Smallest Stars. 19 січня 2005.
- David Shiga (17 серпня 2006). . NewScientist SPACE. Архів оригіналу за 14 листопада 2006. Процитовано 10 липня 2023.
- Schröder; Smith, Robert Connon (May 2008). Distant future of the Sun and Earth revisited. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. с. pp. 155-163. Bibcode:2008MNRAS.386..155S. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13022.x.
{{}}
:|pages=
має зайвий текст ()
Посилання
- Будова зорі
- Маса Сонця
- Чорна діра зоряної маси
- YouTube.How we weigh stars?
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ce nezavershena stattya z astronomiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Zoryana masa masa zori Zazvichaj podayetsya v masah Soncya M Sirius maye masu blizko 2 02 M Masa zori zminyuyetsya protyagom yiyi isnuvannya oskilki vona vtrachayetsya zoryanim vitrom abo vikidayetsya vnaslidok pulsaciyi abo yaksho u neyi zbilshuyetsya masa napriklad vid zori suputnika VlastivostiDiagrama Gercshprunga Rassela Inodi zori grupuyut za masoyu na osnovi yihnoyi evolyucijnoyi povedinki v miru togo yak voni nablizhayutsya do kincya svogo isnuvannya pov yazanogo z yadernim sintezom Zori z duzhe maloyu masoyu mensh yak 0 5 M ne vihodyat na asimptotichnu gilku gigantiv AGB a evolyucionuyut bezposeredno v bilih karlikiv Prinajmni teoretichno trivalist isnuvannya takih zir bilsha nizh teperishnij vik Vsesvitu tomu zhodna z nih she ne vstigla proevolyucionuvati do takogo stanu Zori maloyi masi priblizno do 1 8 2 2 M zalezhno vid himichnogo skladu potraplyayut v AGB de u nih utvoryuyetsya geliyeve yadro Zori serednoyi masi zaznayut potrijnu geliyevu reakciyu i utvoryuyut virodzhene vuglecevo kisneve yadro Masivni zori mayut minimalnu masu 5 10 M U cih zoryah vidbuvayetsya sintez vuglecyu a yihnye isnuvannya zakinchuyetsya spalahom nadnovoyi z kolapsom yadra Chorni diri sho utvoryuyutsya v rezultati kolapsu zori nazivayutsya chornimi dirami zoryanoyi masi Poyednannya radiusa j masi zori viznachaye poverhnevu gravitaciyu Zori giganti mayut nabagato menshu poverhnevu gravitaciyu nizh zori golovnoyi poslidovnosti todi yak dlya virodzhenih kompaktnih zir takih yak bili karliki sposterigayetsya protilezhna kartina Poverhneva gravitaciya mozhe vplivati na viglyad spektra zori prichomu visha gravitaciya sprichinyaye rozshirennya linij poglinannya Formuli Formulu M 4 p 2 r 3 G T 2 displaystyle M frac 4 pi 2 mathbf r 3 G mathbf T 2 mozhna vikoristati dlya obchislennya masi 𝑀 zori abo planeti z urahuvannyam orbitalnogo periodu 𝑇 ta 𝑟 ob yekta yakij ruhayetsya po kolovij orbiti navkolo nih G gravitacijna stala Porivnyannya mas i svitnosti dlya bilshosti zir viyavili taku zalezhnist svitnist priblizno proporcijna chetvertomu stupenyu masi L L M M 4 displaystyle L L bigodot approx M M bigodot 4 DiapazonOdniyeyu z najmasivnishih vidomih zir ye Eta Kilya masoyu 100 200 M trivalist yiyi isnuvannya duzhe korotka maksimum kilka miljoniv rokiv Doslidzhennya skupchennya Arki pripuskaye sho 150 M ye verhnoyu mezheyu dlya zir u potochnij eri Vsesvitu Prichina ciyeyi mezhi tochno ne vidoma ale vona chastkovo pov yazana zi svitnistyu Eddingtona yaka viznachaye maksimalnu svitnist sho mozhe projti kriz atmosferu zori bez vikidu gaziv u kosmos Odnak zorya R136a1 u zoryanomu skupchenni bula vimiryana u 215 M sho stavit cyu mezhu pid sumniv Doslidzhennya pokazalo sho zori masivnishi za 150 M v R136 utvoryuyutsya shlyahom zitknennya j zlittya masivnih zir u tisnih podvijnih sistemah sho daye mozhlivist obijti mezhu v 150 M Pershi zori sho utvorilisya pislya Velikogo vibuhu mogli buti masivnishimi do 300 M abo bilshe cherez povnu vidsutnist u yihnomu skladi elementiv vazhchih za litij Odnak ce pokolinnya nadmasivnih zir populyaciyi III vzhe davno vimerlo i narazi isnuye lishe teoretichno Mayuchi masu lishe v 93 razi bilshu za masu Yupitera MJ abo 0 09 M suputnik ye najmenshoyu vidomoyu zoreyu v yadri yakoyi vidbuvayetsya yadernij sintez Dlya zir iz metalichnistyu podibnoyu do Soncya teoretichna minimalna masa za yakoyi v yadri zori vse taki vidbuvayetsya yadernij sintez stanovit blizko 75 MJ Odnak koli metalichnist duzhe nizka doslidzhennya najslabshih zir pokazalo sho minimalnij rozmir zori stanovit blizko 8 3 masi Soncya abo blizko 87 MJ Menshi tila nazivayut korichnevimi karlikami yaki zajmayut promizhnu zonu mizh zoryami j gazovimi gigantami ZminaSonce vtrachaye masu cherez viprominyuvannya elektromagnitnoyi energiyi ta vikidannya rechovini z sonyachnim vitrom Vono vtrachaye blizko 2 3 10 14 M na rik Vtrata masi zbilshitsya koli Sonce perejde na stadiyu chervonogo giganta do 7 9 10 14 M rik koli vono dosyagne vershini gilki chervonih gigantiv Na asimptotichnij gilci gigantiv vona zroste do 10 6 M rik a potim dosyagne piku vid 10 5 do 10 4 M rik koli Sonce utvorit planetarnu tumannist Na toj chas koli Sonce stane virodzhenim bilim karlikom vono vtratit 46 svoyeyi pochatkovoyi masi DzherelaLiebert James Young Patrick A Arnett David Holberg Jay B 2005 The Age and Progenitor Mass of Sirius B The Astrophysical Journal Bibcode 2005ApJ 630L 69L doi 10 1086 462419 Kwok Sun 2000 The origin and evolution of planetary nebulae Cambridge University Press s pp 103 104 ISBN 0 521 62313 8 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a pages maye zajvij tekst dovidka Unsold Albrecht 2001 The New Cosmos New York Springer s pp 180 185 215 216 ISBN 3540678778 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a pages maye zajvij tekst dovidka Question Video Calculating the Mass of a Star Given a Planet s Orbital Period and Radius Nagwa Kroupa P 2005 Stellar mass limited Nature 434 7030 148 149 doi 10 1038 434148a PMID 15758978 Figer D F 2005 An upper limit to the masses of stars Nature 434 7030 192 194 arXiv astro ph 0503193 Bibcode 2005Natur 434 192F doi 10 1038 nature03293 PMID 15758993 LiveScience com Mystery of the Monster Stars Solved It Was a Monster Mash Natalie Wolchover 7 August 2012 Weighing the Smallest Stars 19 sichnya 2005 David Shiga 17 serpnya 2006 NewScientist SPACE Arhiv originalu za 14 listopada 2006 Procitovano 10 lipnya 2023 Schroder Smith Robert Connon May 2008 Distant future of the Sun and Earth revisited Monthly Notices of the Royal Astronomical Society s pp 155 163 Bibcode 2008MNRAS 386 155S doi 10 1111 j 1365 2966 2008 13022 x a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a pages maye zajvij tekst dovidka PosilannyaBudova zori Masa Soncya Chorna dira zoryanoyi masi YouTube How we weigh stars