У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Заводівка Заво дівка раніше Зава дівка Петрі вка село Раухівської с

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Заводівка.

Заво́дівка (раніше Зава́дівка, Петрі́вка) — село Раухівської селищної громади у Березівському районі Одеської області в Україні. Дворів — 570, населення — 1349 чоловік.

село Заводівка
Руїни гробівця Раухів та церкви Петра і Павла Руїни гробівця Раухів та церкви Петра і Павла
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Березівський район
Громада	Раухівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51020210040014305
Облікова картка	Заводівка
Основні дані
Засноване	1799
Населення	1349
Площа	2,852 км²
Густота населення	473 осіб/км²
Поштовий індекс	67313
Телефонний код	+380 4856
Географічні дані
Географічні координати	47°13′35″ пн. ш. 30°48′44″ сх. д. / 47.22639° пн. ш. 30.81222° сх. д. / 47.22639; 30.81222Координати: 47°13′35″ пн. ш. 30°48′44″ сх. д. / 47.22639° пн. ш. 30.81222° сх. д. / 47.22639; 30.81222
Середня висота над рівнем моря	9 м
Водойми	Тилігул, Сліпуха


Місцева влада
Адреса ради	67313,Одеська обл., Березівський р-н, с. Заводівка
Карта
Заводівка
Заводівка
Мапа

Заводівка у Вікісховищі

Короткий опис

В селі є середня школа, сільський будинок культури із залом на 600 місць, при якому на громадських засадах створені краєзнавчий музей та картинна галерея. Працюють три бібліотеки з загальним книжковим фондом 40,3 тис. примірників, лікарська амбулаторія, дитячі ясла, шевська та швейна майстерні, перукарня, дев'ять магазинів, відділення зв'язку та ощадкаса.

Історія

Село засноване в 1799 році вихідцями з Чернігівської та інших губерній. Наприкінці 18-го століття ці землі належали графу Петру Завадовському, в ім'я якого село дістало назву Петрівка. Брат Петра Завадовського, , у 1808 році розбудував у селі церкву Святих Петра і Павла, руїни якої і досі збереглися. У той же рік був збудований міст через річку Тилігул, який зберігся до сьогодні. Після смерті Петра Завадовського в 1812 р. село перейшло у володіння конезаводчикам братам ^[en] і ^[en]. З тих чатів існує два варіанти назви села: Завадівка — в честь Завадовських, і сучасне Заводівка — в честь конезаводу братів Демидових. На місцевому конезаводі вирощували орловських рисаків, верхових коней і різної породи ваговозів. Після Демидових, у 1851 році, село перейшло до ^[de]. Раухами був збудований маєток (збереглася брама), існував родинний склеп, руїни якого збереглися до сьогодні.

У 1905 році в селі утворився марксистський гурток, який проводив агітаційну роботу серед селян. У грудні 1917 року в Заводівці був організований червоногвардійський загін, що влився пізніше в 2-й Вознесенський революційний полк. Радянська влада встановлена в січні 1918 року.

У селі в 1918 році містилася Перша бригада добровольчої Сербської дивізії.

За радянських часів у селі Заводівка знаходилася центральна садиба колгоспу ім. Кірова, за яким було закріплено 6467 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3278 га орної землі. Господарство займалося виробництвом зерна і м'ясо-молочним тваринництвом. Тут були лісопильня, столярна майстерня, кам'яний та піщаний кар'єри.

У 1924 році в селі був заснований Заводівський зоотехнічний технікум. Спочатку це була сільськогосподарська школа наймитської молоді, а з 1930 — технікум, що випускав агрономів-рільників, овочівників, виноградарів, пасічників і меліораторів. З 1961 року тут на стаціонарному та заочному відділеннях готували тільки зоотехніків. У післявоєнні роки технікум випустив 3306 фахівців для сільського господарства. У 1977 році в ньому навчалося 360 учнів і працювало 26 викладачів. Технікум мав 167 га землі і ферму великої рогатої худоби.

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 8 жителів села.

631 житель села брав участь у Другій світовій війні, 323 із них за мужність і відвагу удостоєні урядових нагород, 305 загинули в боях. За мужність, виявлену при форсуванні Дніпра, П. В. Дроздову присвоєно (посмертно) звання Героя Радянського Союзу, його ім'я носить місцева середня школа; звання Героя Радянського Союзу удостоєний також уродженець села штурман М. В. Федоренко, який мав на своєму рахунку 122 бойових вильотів.

Під час німецької окупації в Заводівці діяли дві групи радянських партизанів з 17 осіб, керовані Ф. М. Ковбасюком і В. І. Науменком. Встановивши влітку 1942 року зв'язок з Березівською підпільною групою, заводівські підпільники перешкоджали вивозу ворогами продовольства, допомагали радянським військовополоненим втікати з полону. У лютому-березні 1943 року групи були розкриті, а їхніх керівників страчено.

Колишній орган місцевого самоврядування — Заводівська сільська рада.

Географія

Розташована на лівому березі річки Тилігул, за 9 км від районного центру і залізничної станції Березівка. Поблизу села розташований Заводівський ландшафтний заказник місцевого значення.

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1395 осіб, з яких 617 чоловіків та 778 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1349 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	94,37 %
російська	4 %
румунська	0,74 %
гагаузька	0,52 %
болгарська	0,22 %

Відомі мешканці

Народились

Дроздов Петро Володимирович — учасник німецько-радянської війни, молодший лейтенант РСЧА, Герой Радянського Союзу.
Федоренко Микола Володимирович — радянський льотчик-бомбардувальник, під час Німецько-радянської війни головний штурман 3-го бомбардувального авіаційного корпусу 16-ї повітряної армії 1-го Білоруського фронту. Герой Радянського Союзу.

Галерея

^[en]
Руїни церкви Петра і Павла
Старий міст через річку Тилігул
Будинок культури
Річка Тилігул біля Заводівки

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

Примітки

https://www.048.ua/news/579433/odessa-incognita-selo-osnovannoe-favoritom-imperatricy
Заводівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.^{[недоступне посилання]}
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.

Джерела

История городов и сел Украинской ССР^{[недоступне посилання]}
Завадовский, Пётр Васильевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Сёла Одесской области становятся «призраками»: фоторепортаж
Землевладельцы Ананьевского уезда 1856 г. [ 30 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Завадовский и его могила [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ttps://www.048.ua/news/579433/odessa-incognita-selo-osnovannoe-favoritom-imperatricy

[Голодомор_УІНП-2] Заводівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.^{[недоступне посилання]}

[населення_1989-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.

[населення_2001-4] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.

[населення_2001_мова-5] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.