Жайворонок лісовий source source Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukar

Жайворонок лісовий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Жайворонкові (Alaudidae)
Рід:	Лісовий жайворонок (Lullula) Kaup, 1829
Вид:	Жайворонок лісовий

Біноміальна назва

Lullula arborea
(Linnaeus, 1758)

Ареал лісового жайворонка Гніздування Проживання впродовж року Міграція Зимування

Посилання

Вікісховище:	Category:Lullula arborea
Віківиди:	Category:Lullula arborea
EOL:	1048050
ITIS:	560894
МСОП:	148914
NCBI:	215315
Fossilworks:	368995

Жа́йворонок лісови́й (Lullula arborea) — невеликий горобцеподібний птах родини жайворонкових (Alaudidae), єдиний живий представник роду лісовий жайворонок (Lullula). В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий вид.

Lullula arborea

Зовнішній вигляд

Маса тіла 24-36 г, довжина тіла до 15 см. Дорослий птах зверху світло-бурий, з чорними рисками; «брови» білуваті, сходяться на потилиці; низ білуватий, воло і боки тулуба з жовтувато-вохристим відтінком і чорними рисками; верхні покривні пера першорядних махових чорні, з білою верхівкою і білою основою; махові пера темно-бурі; центральні стернові пера бурі, інші стернові пера темніші, з білими плямами на верхівці; дзьоб і ноги бурі. У молодого птаха, який подібний до дорослого, пера верху з білою верхівкою; на волі темні плями.

Від польового жайворонка відрізняється меншими розмірами, чіткими білуватими «бровами», чорною з білим плямою на крилі, коротшим хвостом, а також тим, що білий колір є лише на верхівці кількох крайніх стернових пер.

Поширення

Західна Євразія від атлантичного узбережжя на схід до долин Ками, Волги, західного узбережжя північної половини Каспійського моря, Великого Балхана, середньої частини Копетдагу, Хорасана. На північ від Скандинавії і Фінляндії до 62-ї паралелі, до району Архангельська. Далі на схід північна межа ареалу опускається до 60-ї паралелі. На південь до північного узбережжя Середземного моря, вздовж східного узбережжя Середземного моря на південь приблизно до 33-ї паралелі, в північних частинах Сирії й Іраку на південь до 36-ї паралелі, в Ірані до і південного Хорасана. Острови Середземного моря і Британські. Північна Африка від Марокко на схід до Туніса, на північ до узбережжя Середземного моря. На південь в Марокко до 30-ї паралелі, в Алжирі і Тунісі приблизно до 32-ї паралелі.

В Україні гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, крім високогір'я Карпат, а також в північній частині степової смуги і в Кримських горах; мігрує скрізь; зимує в Криму.

Таксономія і систематика

Відомо два підвиди лісового жайворонка:

Lullula arborea arborea — північні регіони Європи, а також Португалія, Іспанія, Італія, Велика Британія і Франція;
Lullula arborea pallida — південна Європа, частково Крим, Кавказ, Іран і Туркменістан.

Чисельність

Чисельність в Європі оцінена в 1,3—3,3 млн пар, в Україні — 8—12 тис. пар. Значне скорочення чисельності в Європі було відмічене протягом 1970–1990 рр.; у 1990-х роках вона залишалася стабільною.

Місця існування

Віддає перевагу світлим негустим лісам (переважно сосновим борам), галявинам, узліссям, заростаючими вирубкам. Тримається розріджених ділянок лісу, що добре прогріваються сонцем. Уникає густих суцільних хвойних масивів, так само як і вологих листяних лісів. Південні популяції можуть бути не пов'язані з лісовою рослинністю.

Гніздування

Гніздиться окремими парами. Гніздо розміщує, як і інші жайворонки, на землі, в ямці, серед невисокої але густої трави, вереску, молодої парості дерев, інколи відкрито або біля основи деревця, невисокого куща. Гніздо чашоподібної форми, зроблене більш ретельно, ніж у польового жайворонка, стінки його більш щільні. Будівельним матеріалом слугують сухі стебла рослин (частіше диких злаків), корінці, мох, у невеликій кількості — сухе листя, лишайники. Лоток гнізда вистелений тонкими сухими стебельцями, інколи кінським волоссям. Середні розміри гнізда: діаметр — 10,5, діаметр лотка — 7,5, глибина лотка — 4,2 см.

У повній кладці 4-5, зрідка 3 або 6 яєць. Шкаралупа злегка блискуча, біла або мутно-білувата, світліша, ніж у полового жайворонка. Поверхня у дрібних, густих сіро-коричневих, оливково-бурих або зрідка червонувато-коричневих плямах; глибока плямистість фіолетово-сірого кольору. Середній розмір яєць 21,25×16,02 мм.

Протягом року зазвичай два виводки. Перші кладки іноді з'являються вже на початку квітня, другі приблизно в середині червня. У випадку загибелі кладки буває повторна. Для неї будують нове гніздо, в іншому місці. Насиджує самка дуже щільно, протягом 13-15, інколи 12 або 16 діб. Самець постійно тримається поблизу від гнізда і приносить самиці корм.

Поведінка

Лісовий жайворонок має характерний токовий політ, який найчастіше можна побачити у травні. Птах злітає майже вертикально, частіше з верхівки дерева. Далі жайворонок облітає гніздову ділянку по колу або по спіралі. Політ при цьому з повільними помахами крил. Завершуючи обліт, жайворонок різко падає до землі і сідає на верхівку дерева, з якої злетів, або на сусідню верхівку, або на землю.

Живлення

Жайворонок лісовий живиться комахами і насінням. Пташенят вигодовує виключно комахами.

Посилання

Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — .
Clements, J.F.; Schulenberg, S.; Iliff, M.J.; Sullivan, B.L.; Wood, C.L.; Roberson, D. (2012). . Cornell Lab of Ornithology. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 28 липня 2013. {{}}: Недійсний |deadurl=404 ()
BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — .

[1] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[Фесенко,_Бокотей-2] Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.

[3] Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — .

[4] Clements, J.F.; Schulenberg, S.; Iliff, M.J.; Sullivan, B.L.; Wood, C.L.; Roberson, D. (2012). . Cornell Lab of Ornithology. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 28 липня 2013. {{}}: Недійсний |deadurl=404 ()

[5] BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

[6] Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — .