Еміль Яннінгс

Емі́ль Я́ннінгс (нім. Emil Jannings, справжнє ім'я — Теодор Фрідріх Еміль Яненц; 23 липня 1884(18840723), Роршах — 2 січня 1950, Зальцкаммергут) — німецький актор, продюсер. Перший лауреат премії «Оскар за найкращу чоловічу роль»

Еміль Яннінгс
нім. Emil Jannings
Ім'я при народженні	Теодор Фрідріх Еміль Яненц
Народився	23.7.1884венде Роршах, Санкт-Галлен, Швейцарія^[1]
Помер	2 січня 1950(1950-01-02) Штробль-ам-Вольфгангзеє, Зальцбург-Умгебунг, Зальцбург, Австрія рак печінки
Громадянство	Австрія
Діяльність	актор
Роки діяльності	1914—1945
У шлюбі з	^d, ^d і ^d
Брати / сестри	^d
IMDb	ID 0417837
Автограф
Нагороди та премії
«Оскар» (1928)
Еміль Яннінгс у Вікісховищі

Життєпис

Теодор Фрідріх Еміль Яненц народився 23 липня 1884 року в Роршаху (кантон Санкт-Галлен, Швейцарія) у сім'ї німецько-американського купця Еміля Яненца і його дружини Маргарети Швабе; дитинство провів у Лейпцизі і Герліці. Полишив навчання в гімназії, служив корабельним юнгою. У 1900 році був волонтером у міському театрі в Герліці, у 1901—1914 роках — актором у провінції. У 1914 році переїхав до Берліна і поступив в трупу театру Макса Рейнгардта. У 1916 році зробив першу самостійну постановку в . З 1917 року грав великі ролі. Влітку 1918 року перейшов до Королівського театру. Наприкінці 1918 року повернувся в театр Рейнгардта, в якому працював до 1920 року.

З 1916 року регулярно знімався в кіно, в основному у мелодрамах про пристрасть, любов, гроші і злочин. У 1919 році виконав роль Людовика XV у фільмі «Мадам Дюбаррі» Ернста Любіча. Завдяки міжнародному успіху цього фільму став кінозіркою. Робота в театрі відійшла на другий план.

У 1922 році Яннінгс зіграв головну роль в історичній драмі «Петро Великий» Дмитра Буховецького. У 1924 році він знявся в ролі розжалуваного портьє у фільмі «Остання людина» Фрідріха Вільгельма Мурнау, а також в ролі артиста, що через ревнощі став вбивцею, у фільмі «Вар'єте» Евальда Андре Дюпона. У 1925—1926 роках він знову працював з Мурнау, зігравши Тартюфа в однойменному фільмі, а потім Мефістофеля у фільмі «Фауст».

У жовтні 1926 року Яннінгс вирушив до Голлівуду. Його американські фільми були орієнтовані передусім на «Останню людину» і «Вар'єте»: Яннінгс грав людей, що втратили своє суспільне положення і що живуть у злиднях. З приходом звукового кіно його становище в Голлівуді ускладнилося через його німецький акцент, і у травні 1929 року він повернувся до Німеччини.

Взимку 1929—1930 року виконав роль викладача гімназії Рата у фільмі Джозефа фон Штернберга «Блакитний ангел», знятому за романом Генріха Манна «Учитель Унрат, або Кінець одного тирана». Фільм, який повинен був святкувати повернення Яннінгса до Німеччини, дав поштовх голлівудській кар'єрі Марлен Дітріх, яка затьмарила його. З 1930 року Яннінгс знову регулярно з'являвся на сцені, як правило, у виставах за п'єсами Герхарта Гауптмана. У травні 1934 року він увійшов до трупи Державного театру. У 1936 році востаннє вийшов на сцену в ролі Бісмарка.

У період націонал-соціалізму Яннінгс знову став великою кінозіркою. У 1936 році його призначили в наглядову раду фірми Тобіс, головою якої він став у 1938 році. Спочатку як «головний художній керівник», а пізніше і самостійний продюсер він міг офіційно вплинути на концепцію і режисуру своїх фільмів. У 1940—1941 роках Яннінгс відповідав за випуск антибританського фільму (Ohm Krüger, в радянському прокаті — «Трансвааль у вогні», 1948), одній з найдорожчих німецьких постановок цього періоду.

У січні 1945 року через хворобу Яннінгса знімання його останнього (незавершеного) фільму були призупинені. У 1946 році він пройшов процес «денацифікації». У 1947 році отримав австрійське громадянство. 2 січня 1950 року помер на своїй віллі на Вольфгангзее у Зальцкаммергуті.

Обрана фільмографія

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1914	ф	Бідна Єва	Arme Eva
1919	ф	Вендета	Vendetta	Томассо
1919	ф	Мадам Дюбаррі	Madame DuBarry	Людовик XV
1920	кф	Дочки Колхізела	Kohlhiesels Töchter	Петер Ксавер
1921	ф		Anna Boleyn/Deception	Генріх VIII
1921	ф		Die Brüder Karamasoff	Дмитро Карамазов
1921	ф		Danton	Дантон
1921	ф	Пацюки	Die Ratten	Бруно
1922	ф	Графиня Паризька	Die Gräfin von Paris
1922	ф	Дружина фараона	Das Weib des Pharao	фараон Аменес
1922	ф		Othello	Отелло
1922	ф		Peter der Große	Петро Великий
1923	ф	Трагедія кохання	Tragödie der Liebe	Омбраде
1924	ф	Кабінет воскових фігур	Das Wachsfigurenkabinett	Гарун аль-Рашид
1924	ф	Ню	Nju - Eine unverstandene Frau	Ехеманн
1925	ф	Вар'єте	Varieté	бос Гуллер
1925	ф		Quo Vadis?	Нерон
1925	ф	Остання людина	Der Letzte Mann	швейцар
1926	ф		Herr Tartüff	Тартюф
1926	ф	Фауст, німецька народна легенда	Faust	Мефістофель
1927	ф	Дорога, якою йдуть усі	The Way of All Flesh	Аугуст Шиллінг
1927	ф		The Last Command	князь Долгорукий
1928	ф	Гріхи батьків	Sins of the Fathers	Вільгельм Шпенглер
1928	ф	Патріот	The Patriot	імператор Павло I
1929	ф	Зрада	Betrayal	Польді Мозер
1930	ф	Блакитний ангел	Der blaue Engel	професор Рат
1930	ф		Liebling der Götter	Альберт Вінкельман
1937	ф		Der Herrscher	Матіас Клаузен
1937	ф		Der zerbrochene Krug	Адам, Дорфрітчер
1939	ф		Robert Koch, der Bekämpfer des Todes	Роберт Кох
1941	ф	Дядечко Крюгер	Ohm Krüger	Ом Крюгер
1945	ф	Де пан Беллінг?	Wo ist Herr Belling?	Еберхард Беллінг

Примітки

1. Яннингс Эмиль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135

Посилання

• Яннінґс // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Photographs of Emil Jannings [ 14 лютого 2009 у Wayback Machine.]