Е́двард Дже́ннер (англ. Edward Jenner; 17 травня 1749, Берклі (Глостершир) — 26 січня 1823, Берклі) — англійський лікар, який першим винайшов і застосував щеплення коров'ячої віспи людям від натуральної віспи, що була тривалий час (VI—XVIII ст.) найбільшою причиною смертності в людській популяції серед усіх інфекційних хвороб. За часів Дженнера натуральна віспа знищила близько 10 % британського населення, а у містах забирала життя 20 %, тому що там легше поширювалася.
Едвард Дженнер | |
---|---|
англ. Edward Jenner | |
Народився | 17 травня 1749[1][2][…] Берклі, Королівство Велика Британія |
Помер | 26 січня 1823[4][5][…] (73 роки) Берклі, Сполучене Королівство ·інсульт |
Країна | Сполучене Королівство |
Діяльність | лікар, натураліст, біолог |
Alma mater | d Університет Сент-Ендрюса d d |
Галузь | медицина |
Вчителі | d[7] |
Членство | Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук |
Батько | d[7] |
Мати | d[3][7] |
Брати, сестри | d |
У шлюбі з | d |
Діти | d[3] d[3] d[3] |
Нагороди | |
Автограф | |
Едвард Дженнер у Вікісховищі |
У 1796 році Дженнер відкрив і експериментально підтвердив, що щеплення коров'ячої віспи створює у людини імунітет від натуральної віспи. Термін «вакцинація» (від лат. variola vaccinia — коров'яча віспа), як означення усіх заходів створення штучного імунітету завдяки введенню вакцин ввів Луї Пастер наприкінці XIX століття.
Біографія
Народився восьмим з дев'яти дітей у сім'ї преподобного Стівена Дженнера, ректора Рокгемптона, вікарія Берклі, релігійного художника і Сари Гід. Батько Дженнера володів значними ділянками землі в околицях Берклі. У 1754 році, коли Едварду було п'ять років, обидва батьки померли протягом декількох тижнів один від одного, і він потрапив під опіку свого старшого брата, преподобного Стівена Дженнера, який змінив їхнього батька на ректорстві Рокгемптона. Едвард отримав міцну базову освіту. Перше навчання Дженнера отримав від преподобного містера Кліссольда в сусідньому селі Воотон-андер-Едж. Пізніше його направили в гімназію доктора Васбурна в Сіренсестрі. Потім він був поміщений під опіку священнослужителів у Воотон-андер-Еджі, який дали йому навички у класичних знаннях. За цей час йому прищепили натуральну віспу методом варіоляції, що на все життя вплинуло на нього.
Виростаючи в глибині сільської місцевості, в оточенні природи Дженнер розвинув любов до неї, яку він зберіг упродовж свого життя. Він міг розпізнати голос кожної птиці та назвати кожну рослину, що росла поруч з його будинком. Одним з його улюблених юнацьких заходів був пошук скам'янілостей серед скель сільської місцевості.
У віці 13 років він став учнем Даніеля Ладлоу, хірурга Чіппінг Содбері, Південний Глостершир, де він за 7 років здобув більшу частину досвіду, необхідного аби стати хірургом. Саме тоді він почув, як одна доярка сказала: «Я ніколи не хворіла на натуральну віспу, бо у мене була коров'яча віспа. Я ніколи не матиму потворного обличчя». У цей час навчання на медичному факультеті університету було і дорогим, і досить теоретичним, і тому найкраща можливість для подальшої освіти була в одній з лондонських лікарень. Лондон тоді не мав університету.
У 1770 році Дженнер став учнем з хірургії та анатомії хірурга Джона Гантера в лікарні Сент-Джорджа. Гантер щойно перебрав великий будинок свого брата Вільяма на вулиці Джерміна, а Дженнер став одним із перших його вихованців. З Гантером Дженнер засвоїв хірургічну техніку і, що важливіше, використання наукового методу, який його інструктор узагальнив так: «Нащо думати; чому б не спробувати експеримент?» Дженнер також був помічником Гантера з анатомії, препарував зоологічні зразки, привезені Джозефом Бенксом під час першого плавання з капітаном Джеймсом Куком у 1772 році. Тісна дружба між учнем і вчителем тривала до того, як Гантер помер від стенокардії в 1793 році. Дженнер зробив клінічні спостереження щодо стенокардії, але не опублікував того, що стосувалося Джона Гантера, який, як він знав, що страждає на цю хворобу.
Дженнер відмовився від пропозиції Кука взяти участь у другому плаванні і через два роки навчання в Лондоні, в 1773 році повернувся в Берклі, де він жив зі своїм старшим братом. Повернувшись до рідної сільської місцевості Дженнер став успішним сімейним лікарем та хірургом, який практикував у Берклі. Медична практика залишила йому достатньо вільного часу для діяльності в місцевих медичних товариствах. Дженнер та інші лікарі утворили «Медичне товариство Глостершир» або «Медичне товариство Фліс», так зване тому, що лікарі зустрічалися в салоні готелю «Фліс Інн», Родборо (Глостершир). Учасники вечеряли разом і читали документи з медичної тематики. Дженнер представив інформацію про стенокардію, деякі запальні хвороби очей та хвороби серцевих клапанів, прокоментував коров'ячу віспу. Він також належав до аналогічного товариства, яке зустрічалося в Альвестоні, поблизу Брістоля.
Він став майстром масоном 30 грудня 1802 року в ложі Віри та дружби № 449. З 1812—1813 років був майстром Королівської ложі Віри і дружби Берклі.
Зоологічні дослідження
Едвард Дженнер був обраний членом Королівського товариства (FRS) в 1788 році після публікації ретельного дослідження раніше неправильно трактованого життя Звичайної зозулі, дослідження, яке поєднувало спостереження, експеримент та розтин. Він спостеріг і описав, як пташеня зозулі, що щойно вилупилося, виштовхувала з гнізда яйця і пташенят хазяїна гнізда (всупереч існуючій думці, що це робила доросла зозуля. Спостерігаючи за такою поведінкою, Дженнер виявив анатомічну адаптацію до неї — у пташеня зозулі було поглиблення на спині, яке щезало до 12-го дня життя. Це дозволяє зозулиному пташеняті викидати з гнізда яйця та інших пташенят. Доросла зозуля не залишається досить довго в районі, де підкинула яйця. Висновки Дженнера були опубліковані у «Філософських працях Королівського товариства» (Philosophical Transactions of the Royal Society) в 1788 році. У досліди Дженнера щодо поведінки зозулі не вірили повністю, поки художниця Джемайма Блекберн, пильний спостерігач за життям птахів, не побачила сліпого пташеня, що виштовхує яйце з хазяйського гнізда. Її опису та ілюстрації цього було достатньо, щоб переконати Чарлза Дарвіна переглянути своє новітнє видання «Походження видів».
Інтерес Дженнера до зоології зіграв велику роль у його першому експерименті зі щепленням. Він не тільки глибоко розумів анатомію людини завдяки своїй медичній підготовці, але також розумів біологію тварин та її роль у міжвидових кордонах людини та тварин у передачі хвороби. У той час не було можливості знати, наскільки важливий цей зв'язок для відкриття щеплень.
Здобуття докторського ступеня
Він здобув ступінь доктора медицини в Університеті Сент-Ендрюса в 1792 році. Йому приписують перше поняття стенокардії. У своєму листуванні з Вільямом Геберденом він писав: «Наскільки серце мусить страждати від коронарних артерій, не здатних виконувати свої функції».
Історія відкриття вакцинації
Ще в давнину намагалися боротися з натуральною віспою. Індійці та китайці оберігалися від неї вводячи підсохлі струпи, отримані зі шкіри хворих, в носові ходи здорових людей. Жителі Персії втирали заразний матеріал в шкіру нехворівших на неї людей. Черкеси, бажаючи зберегти красу своїх дочок, тобто убезпечити від спотворюючих рубців — віспин, робили на закритих частинах тіла спеціальні насічки кинджалом, вістря якого було змочене у віспяному гної. Але при цьому нерідко виникала тяжка, навіть смертельна хвороба.
До досліджень Дженнера був поширений один метод запобігання натуральній віспі — варіоляція (інокуляція), яка на XVIII століття була вже традиційною практикою, але тягнула за собою такі ж серйозні ризики, як і прадавні методи, в тому числі можливість розвитку тяжкої форми хвороби та смерті щепленого; ще одним ризиком був страх, що ті, хто щеплені, потім перенесуть хворобу до тих, хто їх оточує, через те, що вони внаслідок варіоляції стануть переносниками хвороби. У 1721 році леді Мері Вортлі Монтегю імпортувала варіоляцію до Великої Британії після того, як спостерігала це в Константинополі.
До 1768 року англійський лікар Джон Фестер зрозумів, що зараження людини коров'ячою віспою робить її несприйнятливою до натуральної віспи. У наступні роки принаймні п'ять дослідників в Англії та Німеччині (Севел, Дженсен, Джесті, 1774; Ренделл, Плетт, 1791) успішно випробували на людях введення матеріалу від хворих на коров'ячу віспу проти натуральної віспи. Але лише після роботи Дженнера процедура отримала широке сприйняття. Дженнер, імовірно, знав про такі дослідження та їхні результати. Він спочатку використовував варіоляцію, але незабаром виявив, що деякі пацієнти повністю стійкі до захворювання. Запитавши їх він з'ясував, що у цих пацієнтів раніше була коров'яча віспа. Дженнер, знайомий з цим раніше, зробив висновок, що коров'яча віспа не тільки захищає від натуральної, але може бути передана від однієї людини до іншої як цілеспрямований механізм захисту. Дженнер заявив, що от доярки несприйнятливі до натуральної віспи через те, що до них потрапляв гній з пухирів коров'ячої віспи, але тільки якщо був взятий з тих пухирів, що тільки-но з'явилися.
У той період натуральна віспа була не поширена в долині Берклі, і пройшов деякий час, перш ніж він міг випробувати свою теорію. У 1791 році селянку на ім'я Мері Бердж, яка хворіла раніше на коров'ячу віспу, він прищепив вміст пухиря, взятого у хворого на натуральну віспу. Блідо-червоне запалення з'явилося на місці щеплення і поширилося широко, але воно зникло впродовж кількох днів. Дженнер відзначив, наскільки чудовим є те, що субстрат натуральної віспи спричинює таке запалення швидше, ніж саму натуральну віспу. Він також зауважив, що хоч субстрат від коров'ячої віспи надає захист проти натуральної віспи, він не спричинює захист від самої коров'ячої віспи.
14 травня 1796 року Дженнер отримав згоду на ризикований експеримент від батьків Джеймса Фіппса (батько був садівником у Дженнера), восьмирічного хлопчика. Того дня він перевірив свою гіпотезу, прищепивши Джеймса, який не мав в анамнезі ані натуральної, ані коров'ячої віспи. Дженнер узяв гній з пухирів коров'ячої віспи на руках Сари Нельмес, доярки, яка заразилася від корови під ім'я Блоссом, шкура якої наразі висить на стіні бібліотеки медичної школи Святого Георгія. Випадок Фіппса — це 17-й випадок, описаний у першій праці Дженнера про щеплення. Того дня Дженнер зробив щеплення Фіппсу в обидві руки. Згодом у Фіппса з'явилася гарячка і деяка тривожність, але не було симптомів натуральної віспи.
Дженнер після успішного проведення експерименту над ще 13 щепленими наприкінці 1796 року подав до Королівського товариства звіт, в якому докладно описав це. Однак сер Джозеф Бенкс, президент Королівського товариства та сер Еверард Гоум відхилили рукопис для публікації у «Філософських роздумах». Рада Королівського товариства відмовила Дженнеру через за те, що він «суперечив усталеним знанням» і «це неможливе». Крім того, Дженнера було попереджено: «Йому краще не оприлюднювати таку дику ідею, щоб це не пошкодило його стабільній репутації». Назва його рукопису була «Довідка з природної історії хвороби, відомої в Глостерширі під назвою коров'яча віспа».
Дженнер не зміг відновити свої експерименти до весни 1798 року, оскільки поблизу не зафіксовано нових випадків коров'ячої віспи. У червні 1798 року він опублікував за власний рахунок невелику книгу на 75 сторінках, де виклав свої висновки щодо 23 випадків щеплень, включаючи свого 11-місячного сина Роберта. Для опису речовини, що виробляє коров'яча віспа, Дженнер ввів термін «вірус», стверджуючи, що він повинен бути отриманий від корови і забезпечує постійний захист від натуральної віспи. В описі 4-го випадку свого спостереження Дженнер виклав прояви такої реакції, яка наразі відома як анафілаксія, реакція гіперчутливості організму на чужорідний білок або лікарський засіб.
Публікація Дженнера була не відразу добре сприйнята, і його робота зазнала запеклої критики. Деякі лікарі були скептичними; інші мали фінансовий інтерес до варіоляції. Він поїхав до Лондона, щоб знайти добровольців для вакцинації, але за три місяці не знайшов жодного.
У Лондоні вакцинацію зробили популярною інші, зокрема хірург Генрі Клайн (1750—1827), лікарі Джордж Пірсон (1751—1828) з лікарні Сент-Джорджа та Вільям Вудвіл (1752—1805), голова лондонської лікарні. Виникли певні труднощі, з яких деякі були дуже неприємні. Пірсон, який почав вакцинувати в 1799 році, намагався вкрасти честь відкриття у Дженнера.
У 1799 році Вільям Вудвілл вакцинував близько 600 осіб, але забруднив субстрат коров'ячої віспи речовиною натуральної віспи, і, таким чином, випадково прищепив своїх хворих вірусом натуральної віспи при спробі вакцинації, що призвело до серйозних випадків хвороби і однієї смерті.
Під час цього раннього етапу розробки вакцини, ймовірно, допускалися помилки. У деяких випадках висип натуральної віспи сплутували з висипом коров'ячої віспи, що призводило до використання не того матеріалу для вакцинації. Іншим можливим джерелом помилок було забруднення матеріалу для вакцинації вірусом натуральної віспи, оскільки однакові ланцети використовували як для варіоляції, так і для вакцинації.
Дональд Гопкінс написав: «Унікальний внесок Дженнера полягав не в тому, що він прищепив кільком людям вірус коров'ячої віспи, а потім довів [наступними діями], що вони імунні до натуральної віспи. Більше того, він продемонстрував, що захисний гній від коров'ячої віспи може бути ефективно прищеплений від людини до людини, а не тільки безпосередньо від великої рогатої худоби».
Відомий лікар того часу, сер [en] запропонував Дженнеру, що якщо той віддасть йому секрет щеплення, то Фаркхар може заплатити йому приголомшливу для того часу суму в сто тисяч фунтів, але Дженнер відмовився і вирішив подарувати своє відкриття світові.
Методика Дженнера виявила свою цінність, і Дженнер став надзвичайно активним у просуванні вакцинації. Цей метод був застосований не тільки лікарями, але й країнами, джентльменами, священнослужителями та шкільними учителями. Дженнер встановив, що лімфу, взяту з пустул коров'ячої віспи, можна сушити в скляній пробірці або кишці й зберігати впродовж трьох місяців, вакцина не втрачала своєї ефективності. Таким чином, висушену вакцину можна було відправити на великі відстані. Жан де Карро, швейцарський лікар, який проживав у Відні, запровадив вакцинацію на континентальній Європі і сприяв надсиланню вакцинного вірусу до Італії, Німеччини, Польщі та Туреччини.
У 1801 році лорд Елгін, британський посол у Константинополі надіслав вакцину до Буссори (Басра), а звідти до Бомбея. Маркіз Велслі, генеральний губернатор Індії, активно сприяв поширенню вакцини, і протягом наступних кількох років в Індії були вакциновані багато тисяч людей.
У штаті Массачусетс Бенджамін Вотергаус (1754—1846), професор теорії та практики фізики Гарвардської медичної школи, був одним з перших, хто переконався у цінності роботи Дженнера, і ввів вакцинацію в США вакциною, отриманою від Дженнера. 8 липня 1800 року він вакцинував свого п'ятирічного сина Даніеля Олівера Вотергауса, який таким чином став першою людиною, якій зробили щеплення в Америці. Після того, як Бенджамін Вотергаус успішно вакцинував свого сина та двох невільників, їм було введено матеріал від хворого на натуральну віспу з негативними результатами. Дженнер також надіслав вакцину президенту Томасу Джефферсону, у якого було щеплено 18 членів його сім'ї та деяких їхніх сусідів у Монтічелло. З цього приводу останній живий представник місцевого племені могікан також був щеплений. Пізніше цей могіканин був увічнений книгою Джеймса Фенімора Купера «Останній з могікан» 1826 року.
У 1802 році британський парламент проголосував за грант для Дженнера у розмірі 10 000 фунтів стерлінгів на знак його відкриття, а в 1806 році — додатковий грант у 20 000 фунтів стерлінгів. У 1803 році в Лондоні було засновано Королівське Дженнеріанське товариство для сприяння вакцинації бідних, і Дженнер взяв велику участь у її справах. Її було замінено в 1808 році національною програмою вакцинації, Національним вакцинним закладом.
Незважаючи на те, що Велика Британія та Франція воювали, у 1804 році Наполеон викарбував медаль на честь відкриття Дженнера, а в 1805 році зробив вакцинацію обов'язковою у французькій армії. Наполеон на прохання Дженнера звільнив його родича капітана Мільмана, англійського військовополоненого, і дозволив йому повернутися додому. Наполеон зауважив, що не може «ні в чому відмовити одному з найбільших благодійників людства».
У 1840 році уряд Великої Британії заборонив варіоляцію. Відкриття Дженнера незабаром поширилося по всій Європі і масово використовувалося в трирічній місії до обох Америк, Філіппін, Макао, Китай під керівництвом доктора Франциско Хав'єра де Бальміс з метою надати тисячі доз вакцини проти натуральної віспи. Експедиція пройшла успішно, і Дженнер написав: «Я не бачу, щоб літописи історії показували такий благородний приклад філантропії, як оцей».
Незважаючи на деякі помилки та випадковості, процес вакцинації швидко поширився і рівень летальності від натуральної віспи знизився. Ускладнень, однак, було багато. Вакцинація здавалася простою, але величезна кількість людей, які її практикували, не обов'язково дотримувались процедури, яку рекомендував Дженнер, і навмисні та неузгоджені нововведення часто погіршували ефективність. Чисту вакцину не завжди було легко отримати, також її не було легко зберегти або передати. Крім того, біологічні фактори імунітету ще не були зрозумілі.
Процес всесвітньої вакцинації проти натуральної віспи зрештою призвів до ерадикації збудника з природи наприкінці 1970-х років.
Сімейне життя
Дженнер одружився з Кетрін Кінгскот у березні 1788 року. Він, імовірно, познайомився з нею, коли з іншими товаришами експериментував з повітряними кулями. Випробувальна куля Дженнера спустилася в парк Кінгскот (Глостершир), що належали Ентоні Кінгскоту, однією з дочок якого була Кетрін.
Він грав на скрипці в музичному товаристві. Також складав вірші, які мають просту красу, його найкращі вірші — «Звернення до Робіна» та «Знаки дощу», обидва демонструють його любов до села.
Вшанування
Його сучасники назвали «Благодійник людства». 1813 року йому присуджено почесний ступінь доктора медицини Оксфордського університету.
На його честь назвали астрономічні об'єкти:
- астероїд 5168 Дженнер
- місячний кратер Дженнер.
На його честь назвали наукову премію Лондонського королівського наукового товариства — медаль Дженнера.
2002 року було створено список 100 великих британських героїв усіх часів, де Дженнера поставлено на 78-у позицію.
Примітки
- SNAC — 2010.
- Find a Grave — 1996.
- Lundy D. R. The Peerage
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Who Named It?
- Енциклопедія Брокгауз
- Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- Hopkins, Donald R. (2002). The greatest killer: smallpox in history, with a new introduction. Chicago: University of Chicago Press. p. 80. . OCLC 49305765. (англ.)
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — . (англ.)
- Jenner. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program. (англ.)
- Presentation of the Jenner Medal Proc R Soc Med. 1912; 5(Sect Epidemiol State Med): 149. [1] (англ.)
- 100 great British heroes [ 4 листопада 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
Джерела
- (Whonamedit?)- A dictionary of medical eponyms. Edward Jenner [2] [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms. Jennerian vaccination [3] [ 23 березня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Едвард Дженнер |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
E dvard Dzhe nner angl Edward Jenner 17 travnya 1749 17490517 Berkli Glostershir 26 sichnya 1823 Berkli anglijskij likar yakij pershim vinajshov i zastosuvav sheplennya korov yachoyi vispi lyudyam vid naturalnoyi vispi sho bula trivalij chas VI XVIII st najbilshoyu prichinoyu smertnosti v lyudskij populyaciyi sered usih infekcijnih hvorob Za chasiv Dzhennera naturalna vispa znishila blizko 10 britanskogo naselennya a u mistah zabirala zhittya 20 tomu sho tam legshe poshiryuvalasya Edvard Dzhennerangl Edward JennerNarodivsya 17 travnya 1749 1749 05 17 1 2 Berkli Korolivstvo Velika BritaniyaPomer 26 sichnya 1823 1823 01 26 4 5 73 roki Berkli Spoluchene Korolivstvo insultKrayina Spoluchene KorolivstvoDiyalnist likar naturalist biologAlma mater d Universitet Sent Endryusa d dGaluz medicinaVchiteli d 7 Chlenstvo Londonske korolivske tovaristvo Shvedska korolivska akademiya nauk Amerikanska akademiya mistectv i naukBatko d 7 Mati d 3 7 Brati sestri dU shlyubi z dDiti d 3 d 3 d 3 Nagorodi chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva 1789 Chlen Amerikanskoyi akademiyi mistectv i nauk d Chlen Linneyivskogo tovaristva d 1798 dAvtograf Edvard Dzhenner u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dzhenner U 1796 roci Dzhenner vidkriv i eksperimentalno pidtverdiv sho sheplennya korov yachoyi vispi stvoryuye u lyudini imunitet vid naturalnoyi vispi Termin vakcinaciya vid lat variola vaccinia korov yacha vispa yak oznachennya usih zahodiv stvorennya shtuchnogo imunitetu zavdyaki vvedennyu vakcin vviv Luyi Paster naprikinci XIX stolittya BiografiyaNarodivsya vosmim z dev yati ditej u sim yi prepodobnogo Stivena Dzhennera rektora Rokgemptona vikariya Berkli religijnogo hudozhnika i Sari Gid Batko Dzhennera volodiv znachnimi dilyankami zemli v okolicyah Berkli U 1754 roci koli Edvardu bulo p yat rokiv obidva batki pomerli protyagom dekilkoh tizhniv odin vid odnogo i vin potrapiv pid opiku svogo starshogo brata prepodobnogo Stivena Dzhennera yakij zminiv yihnogo batka na rektorstvi Rokgemptona Edvard otrimav micnu bazovu osvitu Pershe navchannya Dzhennera otrimav vid prepodobnogo mistera Klissolda v susidnomu seli Vooton ander Edzh Piznishe jogo napravili v gimnaziyu doktora Vasburna v Sirensestri Potim vin buv pomishenij pid opiku svyashennosluzhiteliv u Vooton ander Edzhi yakij dali jomu navichki u klasichnih znannyah Za cej chas jomu prishepili naturalnu vispu metodom variolyaciyi sho na vse zhittya vplinulo na nogo Virostayuchi v glibini silskoyi miscevosti v otochenni prirodi Dzhenner rozvinuv lyubov do neyi yaku vin zberig uprodovzh svogo zhittya Vin mig rozpiznati golos kozhnoyi ptici ta nazvati kozhnu roslinu sho rosla poruch z jogo budinkom Odnim z jogo ulyublenih yunackih zahodiv buv poshuk skam yanilostej sered skel silskoyi miscevosti U vici 13 rokiv vin stav uchnem Danielya Ladlou hirurga Chipping Sodberi Pivdennij Glostershir de vin za 7 rokiv zdobuv bilshu chastinu dosvidu neobhidnogo abi stati hirurgom Same todi vin pochuv yak odna doyarka skazala Ya nikoli ne hvorila na naturalnu vispu bo u mene bula korov yacha vispa Ya nikoli ne matimu potvornogo oblichchya U cej chas navchannya na medichnomu fakulteti universitetu bulo i dorogim i dosit teoretichnim i tomu najkrasha mozhlivist dlya podalshoyi osviti bula v odnij z londonskih likaren London todi ne mav universitetu U 1770 roci Dzhenner stav uchnem z hirurgiyi ta anatomiyi hirurga Dzhona Gantera v likarni Sent Dzhordzha Ganter shojno perebrav velikij budinok svogo brata Vilyama na vulici Dzhermina a Dzhenner stav odnim iz pershih jogo vihovanciv Z Ganterom Dzhenner zasvoyiv hirurgichnu tehniku i sho vazhlivishe vikoristannya naukovogo metodu yakij jogo instruktor uzagalniv tak Nasho dumati chomu b ne sprobuvati eksperiment Dzhenner takozh buv pomichnikom Gantera z anatomiyi preparuvav zoologichni zrazki privezeni Dzhozefom Benksom pid chas pershogo plavannya z kapitanom Dzhejmsom Kukom u 1772 roci Tisna druzhba mizh uchnem i vchitelem trivala do togo yak Ganter pomer vid stenokardiyi v 1793 roci Dzhenner zrobiv klinichni sposterezhennya shodo stenokardiyi ale ne opublikuvav togo sho stosuvalosya Dzhona Gantera yakij yak vin znav sho strazhdaye na cyu hvorobu Dzhenner vidmovivsya vid propoziciyi Kuka vzyati uchast u drugomu plavanni i cherez dva roki navchannya v Londoni v 1773 roci povernuvsya v Berkli de vin zhiv zi svoyim starshim bratom Povernuvshis do ridnoyi silskoyi miscevosti Dzhenner stav uspishnim simejnim likarem ta hirurgom yakij praktikuvav u Berkli Medichna praktika zalishila jomu dostatno vilnogo chasu dlya diyalnosti v miscevih medichnih tovaristvah Dzhenner ta inshi likari utvorili Medichne tovaristvo Glostershir abo Medichne tovaristvo Flis tak zvane tomu sho likari zustrichalisya v saloni gotelyu Flis Inn Rodboro Glostershir Uchasniki vecheryali razom i chitali dokumenti z medichnoyi tematiki Dzhenner predstaviv informaciyu pro stenokardiyu deyaki zapalni hvorobi ochej ta hvorobi sercevih klapaniv prokomentuvav korov yachu vispu Vin takozh nalezhav do analogichnogo tovaristva yake zustrichalosya v Alvestoni poblizu Bristolya Manuskript Dzhennera z opisom provedenoyi nim pershoyi vakcinaciyi proti naturalnoyi vispi Vin stav majstrom masonom 30 grudnya 1802 roku v lozhi Viri ta druzhbi 449 Z 1812 1813 rokiv buv majstrom Korolivskoyi lozhi Viri i druzhbi Berkli Zoologichni doslidzhennya Edvard Dzhenner buv obranij chlenom Korolivskogo tovaristva FRS v 1788 roci pislya publikaciyi retelnogo doslidzhennya ranishe nepravilno traktovanogo zhittya Zvichajnoyi zozuli doslidzhennya yake poyednuvalo sposterezhennya eksperiment ta roztin Vin sposterig i opisav yak ptashenya zozuli sho shojno vilupilosya vishtovhuvala z gnizda yajcya i ptashenyat hazyayina gnizda vsuperech isnuyuchij dumci sho ce robila dorosla zozulya Sposterigayuchi za takoyu povedinkoyu Dzhenner viyaviv anatomichnu adaptaciyu do neyi u ptashenya zozuli bulo pogliblennya na spini yake shezalo do 12 go dnya zhittya Ce dozvolyaye zozulinomu ptashenyati vikidati z gnizda yajcya ta inshih ptashenyat Dorosla zozulya ne zalishayetsya dosit dovgo v rajoni de pidkinula yajcya Visnovki Dzhennera buli opublikovani u Filosofskih pracyah Korolivskogo tovaristva Philosophical Transactions of the Royal Society v 1788 roci U doslidi Dzhennera shodo povedinki zozuli ne virili povnistyu poki hudozhnicya Dzhemajma Blekbern pilnij sposterigach za zhittyam ptahiv ne pobachila slipogo ptashenya sho vishtovhuye yajce z hazyajskogo gnizda Yiyi opisu ta ilyustraciyi cogo bulo dostatno shob perekonati Charlza Darvina pereglyanuti svoye novitnye vidannya Pohodzhennya vidiv Interes Dzhennera do zoologiyi zigrav veliku rol u jogo pershomu eksperimenti zi sheplennyam Vin ne tilki gliboko rozumiv anatomiyu lyudini zavdyaki svoyij medichnij pidgotovci ale takozh rozumiv biologiyu tvarin ta yiyi rol u mizhvidovih kordonah lyudini ta tvarin u peredachi hvorobi U toj chas ne bulo mozhlivosti znati naskilki vazhlivij cej zv yazok dlya vidkrittya sheplen Zdobuttya doktorskogo stupenya Vin zdobuv stupin doktora medicini v Universiteti Sent Endryusa v 1792 roci Jomu pripisuyut pershe ponyattya stenokardiyi U svoyemu listuvanni z Vilyamom Geberdenom vin pisav Naskilki serce musit strazhdati vid koronarnih arterij ne zdatnih vikonuvati svoyi funkciyi Istoriya vidkrittya vakcinaciyi Pustulozni urazhennya na soskah koriv hvorih na korov yachu vispu Dzhenner viyaviv sho doyarki yaki pislya doyinnya takih hvorih koriv perenosili cyu hvorobu nadali ne zahvoryuvali na naturalnu vispu Pismovij visnovok pro todishnye rozuminnya uspishnosti vakcinaciyi pidpisanij 120 chlenami Londonskogo tovaristva fizikiv She v davninu namagalisya borotisya z naturalnoyu vispoyu Indijci ta kitajci oberigalisya vid neyi vvodyachi pidsohli strupi otrimani zi shkiri hvorih v nosovi hodi zdorovih lyudej Zhiteli Persiyi vtirali zaraznij material v shkiru nehvorivshih na neyi lyudej Cherkesi bazhayuchi zberegti krasu svoyih dochok tobto ubezpechiti vid spotvoryuyuchih rubciv vispin robili na zakritih chastinah tila specialni nasichki kindzhalom vistrya yakogo bulo zmochene u vispyanomu gnoyi Ale pri comu neridko vinikala tyazhka navit smertelna hvoroba Do doslidzhen Dzhennera buv poshirenij odin metod zapobigannya naturalnij vispi variolyaciya inokulyaciya yaka na XVIII stolittya bula vzhe tradicijnoyu praktikoyu ale tyagnula za soboyu taki zh serjozni riziki yak i pradavni metodi v tomu chisli mozhlivist rozvitku tyazhkoyi formi hvorobi ta smerti sheplenogo she odnim rizikom buv strah sho ti hto shepleni potim perenesut hvorobu do tih hto yih otochuye cherez te sho voni vnaslidok variolyaciyi stanut perenosnikami hvorobi U 1721 roci ledi Meri Vortli Montegyu importuvala variolyaciyu do Velikoyi Britaniyi pislya togo yak sposterigala ce v Konstantinopoli Do 1768 roku anglijskij likar Dzhon Fester zrozumiv sho zarazhennya lyudini korov yachoyu vispoyu robit yiyi nesprijnyatlivoyu do naturalnoyi vispi U nastupni roki prinajmni p yat doslidnikiv v Angliyi ta Nimechchini Sevel Dzhensen Dzhesti 1774 Rendell Plett 1791 uspishno viprobuvali na lyudyah vvedennya materialu vid hvorih na korov yachu vispu proti naturalnoyi vispi Ale lishe pislya roboti Dzhennera procedura otrimala shiroke sprijnyattya Dzhenner imovirno znav pro taki doslidzhennya ta yihni rezultati Vin spochatku vikoristovuvav variolyaciyu ale nezabarom viyaviv sho deyaki paciyenti povnistyu stijki do zahvoryuvannya Zapitavshi yih vin z yasuvav sho u cih paciyentiv ranishe bula korov yacha vispa Dzhenner znajomij z cim ranishe zrobiv visnovok sho korov yacha vispa ne tilki zahishaye vid naturalnoyi ale mozhe buti peredana vid odniyeyi lyudini do inshoyi yak cilespryamovanij mehanizm zahistu Dzhenner zayaviv sho ot doyarki nesprijnyatlivi do naturalnoyi vispi cherez te sho do nih potraplyav gnij z puhiriv korov yachoyi vispi ale tilki yaksho buv vzyatij z tih puhiriv sho tilki no z yavilisya U toj period naturalna vispa bula ne poshirena v dolini Berkli i projshov deyakij chas persh nizh vin mig viprobuvati svoyu teoriyu U 1791 roci selyanku na im ya Meri Berdzh yaka hvorila ranishe na korov yachu vispu vin prishepiv vmist puhirya vzyatogo u hvorogo na naturalnu vispu Blido chervone zapalennya z yavilosya na misci sheplennya i poshirilosya shiroko ale vono zniklo vprodovzh kilkoh dniv Dzhenner vidznachiv naskilki chudovim ye te sho substrat naturalnoyi vispi sprichinyuye take zapalennya shvidshe nizh samu naturalnu vispu Vin takozh zauvazhiv sho hoch substrat vid korov yachoyi vispi nadaye zahist proti naturalnoyi vispi vin ne sprichinyuye zahist vid samoyi korov yachoyi vispi 14 travnya 1796 roku Dzhenner otrimav zgodu na rizikovanij eksperiment vid batkiv Dzhejmsa Fippsa batko buv sadivnikom u Dzhennera vosmirichnogo hlopchika Togo dnya vin pereviriv svoyu gipotezu prishepivshi Dzhejmsa yakij ne mav v anamnezi ani naturalnoyi ani korov yachoyi vispi Dzhenner uzyav gnij z puhiriv korov yachoyi vispi na rukah Sari Nelmes doyarki yaka zarazilasya vid korovi pid im ya Blossom shkura yakoyi narazi visit na stini biblioteki medichnoyi shkoli Svyatogo Georgiya Vipadok Fippsa ce 17 j vipadok opisanij u pershij praci Dzhennera pro sheplennya Togo dnya Dzhenner zrobiv sheplennya Fippsu v obidvi ruki Zgodom u Fippsa z yavilasya garyachka i deyaka trivozhnist ale ne bulo simptomiv naturalnoyi vispi Dzhenner pislya uspishnogo provedennya eksperimentu nad she 13 sheplenimi naprikinci 1796 roku podav do Korolivskogo tovaristva zvit v yakomu dokladno opisav ce Odnak ser Dzhozef Benks prezident Korolivskogo tovaristva ta ser Everard Goum vidhilili rukopis dlya publikaciyi u Filosofskih rozdumah Rada Korolivskogo tovaristva vidmovila Dzhenneru cherez za te sho vin superechiv ustalenim znannyam i ce nemozhlive Krim togo Dzhennera bulo poperedzheno Jomu krashe ne oprilyudnyuvati taku diku ideyu shob ce ne poshkodilo jogo stabilnij reputaciyi Nazva jogo rukopisu bula Dovidka z prirodnoyi istoriyi hvorobi vidomoyi v Glostershiri pid nazvoyu korov yacha vispa Dzhenner ne zmig vidnoviti svoyi eksperimenti do vesni 1798 roku oskilki poblizu ne zafiksovano novih vipadkiv korov yachoyi vispi U chervni 1798 roku vin opublikuvav za vlasnij rahunok neveliku knigu na 75 storinkah de viklav svoyi visnovki shodo 23 vipadkiv sheplen vklyuchayuchi svogo 11 misyachnogo sina Roberta Dlya opisu rechovini sho viroblyaye korov yacha vispa Dzhenner vviv termin virus stverdzhuyuchi sho vin povinen buti otrimanij vid korovi i zabezpechuye postijnij zahist vid naturalnoyi vispi V opisi 4 go vipadku svogo sposterezhennya Dzhenner viklav proyavi takoyi reakciyi yaka narazi vidoma yak anafilaksiya reakciya giperchutlivosti organizmu na chuzhoridnij bilok abo likarskij zasib Publikaciya Dzhennera bula ne vidrazu dobre sprijnyata i jogo robota zaznala zapekloyi kritiki Deyaki likari buli skeptichnimi inshi mali finansovij interes do variolyaciyi Vin poyihav do Londona shob znajti dobrovolciv dlya vakcinaciyi ale za tri misyaci ne znajshov zhodnogo U Londoni vakcinaciyu zrobili populyarnoyu inshi zokrema hirurg Genri Klajn 1750 1827 likari Dzhordzh Pirson 1751 1828 z likarni Sent Dzhordzha ta Vilyam Vudvil 1752 1805 golova londonskoyi likarni Vinikli pevni trudnoshi z yakih deyaki buli duzhe nepriyemni Pirson yakij pochav vakcinuvati v 1799 roci namagavsya vkrasti chest vidkrittya u Dzhennera U 1799 roci Vilyam Vudvill vakcinuvav blizko 600 osib ale zabrudniv substrat korov yachoyi vispi rechovinoyu naturalnoyi vispi i takim chinom vipadkovo prishepiv svoyih hvorih virusom naturalnoyi vispi pri sprobi vakcinaciyi sho prizvelo do serjoznih vipadkiv hvorobi i odniyeyi smerti Pid chas cogo rannogo etapu rozrobki vakcini jmovirno dopuskalisya pomilki U deyakih vipadkah visip naturalnoyi vispi splutuvali z visipom korov yachoyi vispi sho prizvodilo do vikoristannya ne togo materialu dlya vakcinaciyi Inshim mozhlivim dzherelom pomilok bulo zabrudnennya materialu dlya vakcinaciyi virusom naturalnoyi vispi oskilki odnakovi lanceti vikoristovuvali yak dlya variolyaciyi tak i dlya vakcinaciyi Donald Gopkins napisav Unikalnij vnesok Dzhennera polyagav ne v tomu sho vin prishepiv kilkom lyudyam virus korov yachoyi vispi a potim doviv nastupnimi diyami sho voni imunni do naturalnoyi vispi Bilshe togo vin prodemonstruvav sho zahisnij gnij vid korov yachoyi vispi mozhe buti efektivno prisheplenij vid lyudini do lyudini a ne tilki bezposeredno vid velikoyi rogatoyi hudobi Vidomij likar togo chasu ser en zaproponuvav Dzhenneru sho yaksho toj viddast jomu sekret sheplennya to Farkhar mozhe zaplatiti jomu prigolomshlivu dlya togo chasu sumu v sto tisyach funtiv ale Dzhenner vidmovivsya i virishiv podaruvati svoye vidkrittya svitovi Metodika Dzhennera viyavila svoyu cinnist i Dzhenner stav nadzvichajno aktivnim u prosuvanni vakcinaciyi Cej metod buv zastosovanij ne tilki likaryami ale j krayinami dzhentlmenami svyashennosluzhitelyami ta shkilnimi uchitelyami Dzhenner vstanoviv sho limfu vzyatu z pustul korov yachoyi vispi mozhna sushiti v sklyanij probirci abo kishci j zberigati vprodovzh troh misyaciv vakcina ne vtrachala svoyeyi efektivnosti Takim chinom visushenu vakcinu mozhna bulo vidpraviti na veliki vidstani Zhan de Karro shvejcarskij likar yakij prozhivav u Vidni zaprovadiv vakcinaciyu na kontinentalnij Yevropi i spriyav nadsilannyu vakcinnogo virusu do Italiyi Nimechchini Polshi ta Turechchini U 1801 roci lord Elgin britanskij posol u Konstantinopoli nadislav vakcinu do Bussori Basra a zvidti do Bombeya Markiz Velsli generalnij gubernator Indiyi aktivno spriyav poshirennyu vakcini i protyagom nastupnih kilkoh rokiv v Indiyi buli vakcinovani bagato tisyach lyudej U shtati Massachusets Bendzhamin Votergaus 1754 1846 profesor teoriyi ta praktiki fiziki Garvardskoyi medichnoyi shkoli buv odnim z pershih hto perekonavsya u cinnosti roboti Dzhennera i vviv vakcinaciyu v SShA vakcinoyu otrimanoyu vid Dzhennera 8 lipnya 1800 roku vin vakcinuvav svogo p yatirichnogo sina Danielya Olivera Votergausa yakij takim chinom stav pershoyu lyudinoyu yakij zrobili sheplennya v Americi Pislya togo yak Bendzhamin Votergaus uspishno vakcinuvav svogo sina ta dvoh nevilnikiv yim bulo vvedeno material vid hvorogo na naturalnu vispu z negativnimi rezultatami Dzhenner takozh nadislav vakcinu prezidentu Tomasu Dzheffersonu u yakogo bulo shepleno 18 chleniv jogo sim yi ta deyakih yihnih susidiv u Montichello Z cogo privodu ostannij zhivij predstavnik miscevogo plemeni mogikan takozh buv sheplenij Piznishe cej mogikanin buv uvichnenij knigoyu Dzhejmsa Fenimora Kupera Ostannij z mogikan 1826 roku U 1802 roci britanskij parlament progolosuvav za grant dlya Dzhennera u rozmiri 10 000 funtiv sterlingiv na znak jogo vidkrittya a v 1806 roci dodatkovij grant u 20 000 funtiv sterlingiv U 1803 roci v Londoni bulo zasnovano Korolivske Dzhennerianske tovaristvo dlya spriyannya vakcinaciyi bidnih i Dzhenner vzyav veliku uchast u yiyi spravah Yiyi bulo zamineno v 1808 roci nacionalnoyu programoyu vakcinaciyi Nacionalnim vakcinnim zakladom Nezvazhayuchi na te sho Velika Britaniya ta Franciya voyuvali u 1804 roci Napoleon vikarbuvav medal na chest vidkrittya Dzhennera a v 1805 roci zrobiv vakcinaciyu obov yazkovoyu u francuzkij armiyi Napoleon na prohannya Dzhennera zvilniv jogo rodicha kapitana Milmana anglijskogo vijskovopolonenogo i dozvoliv jomu povernutisya dodomu Napoleon zauvazhiv sho ne mozhe ni v chomu vidmoviti odnomu z najbilshih blagodijnikiv lyudstva U 1840 roci uryad Velikoyi Britaniyi zaboroniv variolyaciyu Vidkrittya Dzhennera nezabarom poshirilosya po vsij Yevropi i masovo vikoristovuvalosya v tririchnij misiyi do oboh Amerik Filippin Makao Kitaj pid kerivnictvom doktora Francisko Hav yera de Balmis z metoyu nadati tisyachi doz vakcini proti naturalnoyi vispi Ekspediciya projshla uspishno i Dzhenner napisav Ya ne bachu shob litopisi istoriyi pokazuvali takij blagorodnij priklad filantropiyi yak ocej Nezvazhayuchi na deyaki pomilki ta vipadkovosti proces vakcinaciyi shvidko poshirivsya i riven letalnosti vid naturalnoyi vispi znizivsya Uskladnen odnak bulo bagato Vakcinaciya zdavalasya prostoyu ale velichezna kilkist lyudej yaki yiyi praktikuvali ne obov yazkovo dotrimuvalis proceduri yaku rekomenduvav Dzhenner i navmisni ta neuzgodzheni novovvedennya chasto pogirshuvali efektivnist Chistu vakcinu ne zavzhdi bulo legko otrimati takozh yiyi ne bulo legko zberegti abo peredati Krim togo biologichni faktori imunitetu she ne buli zrozumili Proces vsesvitnoyi vakcinaciyi proti naturalnoyi vispi zreshtoyu prizviv do eradikaciyi zbudnika z prirodi naprikinci 1970 h rokiv Simejne zhittya Dzhenner odruzhivsya z Ketrin Kingskot u berezni 1788 roku Vin imovirno poznajomivsya z neyu koli z inshimi tovarishami eksperimentuvav z povitryanimi kulyami Viprobuvalna kulya Dzhennera spustilasya v park Kingskot Glostershir sho nalezhali Entoni Kingskotu odniyeyu z dochok yakogo bula Ketrin Vin grav na skripci v muzichnomu tovaristvi Takozh skladav virshi yaki mayut prostu krasu jogo najkrashi virshi Zvernennya do Robina ta Znaki doshu obidva demonstruyut jogo lyubov do sela VshanuvannyaJogo suchasniki nazvali Blagodijnik lyudstva 1813 roku jomu prisudzheno pochesnij stupin doktora medicini Oksfordskogo universitetu Na jogo chest nazvali astronomichni ob yekti asteroyid 5168 Dzhenner misyachnij krater Dzhenner Na jogo chest nazvali naukovu premiyu Londonskogo korolivskogo naukovogo tovaristva medal Dzhennera 2002 roku bulo stvoreno spisok 100 velikih britanskih geroyiv usih chasiv de Dzhennera postavleno na 78 u poziciyu PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Find a Grave 1996 d Track Q63056 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Who Named It d Track Q66683 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Oxford Dictionary of National Biography C Matthew Oxford OUP 2004 d Track Q17565097d Track Q5145336d Track Q34217d Track Q217595 Hopkins Donald R 2002 The greatest killer smallpox in history with a new introduction Chicago University of Chicago Press p 80 ISBN 978 0 226 35168 1 OCLC 49305765 angl Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 angl Jenner Gazetteer of Planetary Nomenclature USGS Astrogeology Research Program angl Presentation of the Jenner Medal Proc R Soc Med 1912 5 Sect Epidemiol State Med 149 1 angl 100 great British heroes 4 listopada 2010 u Wayback Machine angl DzherelaWhonamedit A dictionary of medical eponyms Edward Jenner 2 26 veresnya 2020 u Wayback Machine angl Whonamedit A dictionary of medical eponyms Jennerian vaccination 3 23 bereznya 2020 u Wayback Machine angl Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Edvard Dzhenner