Діонісіос Лавранґас (грец. Διονύσιος Λαυράγκας, * 17 жовтня 1860, Аргостоліон,— 18 липня 1941, Разата біля Аргостоліону) — грецький композитор, диригент і музичний педагог. Один із пізніх представників .
В дитинстві отримав надзвичайне враження від гастролей на своїх рідних островах італійських оперних труп і почав займатися музикою. Грі на скрипці навчався в такого собі Надзаро чи Ладзаро Серао, а гармонії — в Олів’єрі та Дзаніса-Метаксаса. Продовжив навчання в Неаполі (чи то з 1878, чи то з 1882 року) — спочатку приватно, потім в консерваторії Сан-П’єтро а Маєлла. Там він брав уроки з фортепіано, гармонії, контрапункту та композиції. Приблизно 1885 року поїхав до Парижа; близько трьох місяців навчався в Лео Деліба, а відтак у Жуля Массне, (гармонія) та Сезара Франка (орган). Під час навчання іноді приїздив на рідну Кефаллінію і там диригував, навіть заснував хор (1889), а закінчивши навчання, зв’язав свою долю з французькою мандрівною оперою. Був і диригентом, і скрипалем, і піаністом; гастролював; працював оперним диригентом в Турині та Венеції. 1890 року в Неаполі було виставлено його першу оперу «Elda di Vorn», ще італійську, написану приблизно 1886 року. Тоді ж написав він і ще дві італійські опери, «Galatea» («Галатея», близько 1887) та «La vita è un sogno» («Життя — це сон», 1891, за знаменитою п’єсою Кальдерона). Ці його твори не збереглися, крім (частково) опери «Життя — це сон»: її останній акт композитор переробив на одноактну оперу «Чаклунка» («Μάγισσα»), яку було поставлено в Афінах 8 жовтня 1901, а 1939 було виконано сюїту з музики опери «Життя — це сон».
Нарешті Лавранґас повернувся до Греції (1894), оселився в Афінах і очолив Філармонічне товариство. 1896 року на урочистостях I Олімпійських ігор було виконано його великий твір для солістів, хору і оркестру «П’ятиборство» («Πένταθλον»). Потім, разом із диригентом Лудовікосом Спінеллісом він заснував мандрівну оперну трупу (Ελληνικό Μελόδραμα), яка розпочала діяльність 1900 року виставою Пуччінієвої «Богеми». З 1899 по 1935 рік він самовіддано працював у цій трупі, виконуючи функції інтенданта, диригента, режисера; за цей час було поставлено 13 грецьких та 38 італійських та інших закордонних опер. Трупа співала і в Афінах, і в провінційній Греції, і за кордоном (Стамбул, Одеса, міста Румунії, Смірна, Александрія, Каїр тощо). Праця Лавранґаса з цим колективом дуже сприяла становленню національної опери в Греції.
Лавранґас був серед перших грецьких композиторів, які всерйоз звернулися до чисто інструментальної музики: принаймні його Перша оркестрова сюїта була опублікована ще перед 1904 роком (Друга — 1923). Для оркестру написано також його «Релігійні враження» (1920) та Східна (або Грецька) увертюра, Наваррська хота тощо. Він широко використовував грецький народний мелос у своїх творах, але їхня яскрава інструментовка, яка дещо компенсувала нескладність гармонії та розробки, була переважно запозиченням у таких французьких майстрів, як Бізе та Деліб. Композитор добре засвоїв (і під час навчання, і під час юнацьких мандрів-гастролей) прийоми не тільки французької, але й італійської оперної музики, так у мелодичному аспекті, як і в чисто драматургічному: вплив Пуччіні дослідники спостерігають у сцені самоспалення в його найкращій опері «Дидона» («Διδώ», 1909), а його пізня комедія «Факанапас» («Φακανάπας», 1935, виставлена посмертно 1950) позначена россініївськими рисами.
Він також віддав належне жанру оперети і є автором музики до першого грецького звукового фільму «Ο αγαπητικός τής βοσκόπουλας» («Коханець чередничики», прем’єра в Афінах 25 січня 1932).
Як музичний педагог Лавранґас викладав у Афінській консерваторії (фортепіано, гармонію та хоровий спів) та у Пірейській (1905–1910); очолював у Еллінській консерваторії оперну студію (1919–1924), а в Національній консерваторії викладав сольфеджіо та читання з аркуша (1926–1934). Він опублікував підручник з гармонії (1903), посібник із читання партитур (1912) та довідник з музичного мистецтва (1937); приблизно від 1900 року завідував музичним відділом видавництва «Фексіс», дописував до періодичних видань (музична критика), а також є автором вже згадуваних мемуарів («Τ’απομνημονεύματα μου», 1937 або 1940); загалом же ставився до своїх писань та рукописів недбало, залишав їх абиде, й багато з них загубилося, а деякі, мабуть, загинули під час землетрусу на Іонічних островах 1953 року (див: ).
Лавранґаса вважають за одного зі створювачів сучасного грецького музичного стилю (особливо відзначається його роль у становленні національної опери; в області власне композиції він дещо поступається Каломірісу). Багатолітня виконавча, творча, адміністративна та педагогічна діяльність Лавранґаса дуже допомогла розвиткові грецького музичного мистецтва, створенню вітчизняного репертуару, підготовці музичних кадрів і взагалі виникненню щільної атмосфери музичного життя в країні. Він був нагороджений Золотим хрестом ордена Георга I (див. el:Τάγμα του Γεωργίου Α') та Національною премією в галузі мистецтв і літератури (1919), але помер самотнім та забутим.
Інші твори
- Два брати (Δύο αδέλφια), опера (Афіни, прем’єра 22 липня 1900).
- Чорний метелик (Μαύρη πεταλούδα), опера (Афіни, 1928).
- Казка (Ένα παραμύθι), комічна опера (1930).
- Рятівник (Λυτρωτής), опера (Керкіра, 1935).
- Ніч у Севільї, балет (1933).
- Персефона, балет (1936).
- Біла волосина (Άσπρη τρίχα), оперета (Афіни, 1915).
- Подвійний вогонь (Διπλή φωτιά), оперета (Афіни, 1918).
- Sporting club, оперета (грецька, але з англійською назвою; Афіни, 1919).
- Σατωρέ (навспак прочитане слово έρωτας, кохання), оперета (Афіни, 1927).
- Співачка казино (Τραγουδιστής του καζίνου), оперета (Афіни, прем’єра 7 липня 1934).
- Урочиста меса (для хору і оркестру; 1931).
- Візантійська меса (для хору a capella; 1938).
Також фортепіанні, скрипкові та інші інструментальні і ансамблеві твори, хори, пісні тощо.
Джерела
- Б. С. Штейнпресс. Лаврангас Дионисиос (Денис) // Музыкальная энциклопедия. Москва: Советская энциклопедия, 1976, т. 3, стлб. 126–127.
- M. Honegger. Dictionnaire de la musique. Paris: Bordas, 1970, t. 2, p. 612.
- Baker’s Biographical Dictionary of Musicians / Revised by Nicolas Slonimsky. New York: Schirmer Books, 1984, p. 1293.
- Музыкальный энциклопедический словарь. Москва: Советская энциклопедия, 1990, с. 290.
- Dionysios Lavrangas [ 8 вересня 2011 у Wayback Machine.] (нід.).
- [[https://web.archive.org/web/20120413155346/http://www.musipedia.gr/wiki/Λαυρ%CE%ACγκας_Διον%CF%8Dσιος Архівовано 13 квітня 2012 у Wayback Machine.] Біографія на грецькому сайті musipedia] (гр.).
- Сам Лавранґас у своїх надзвичайно плутаних спогадах подає як рік народження 1864, але дослідники це спростовують.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dionisios Lavrangas grec Dionysios Layragkas 17 zhovtnya 1860 Argostolion 18 lipnya 1941 Razata bilya Argostolionu greckij kompozitor dirigent i muzichnij pedagog Odin iz piznih predstavnikiv V ditinstvi otrimav nadzvichajne vrazhennya vid gastrolej na svoyih ridnih ostrovah italijskih opernih trup i pochav zajmatisya muzikoyu Gri na skripci navchavsya v takogo sobi Nadzaro chi Ladzaro Serao a garmoniyi v Oliv yeri ta Dzanisa Metaksasa Prodovzhiv navchannya v Neapoli chi to z 1878 chi to z 1882 roku spochatku privatno potim v konservatoriyi San P yetro a Mayella Tam vin brav uroki z fortepiano garmoniyi kontrapunktu ta kompoziciyi Priblizno 1885 roku poyihav do Parizha blizko troh misyaciv navchavsya v Leo Deliba a vidtak u Zhulya Massne garmoniya ta Sezara Franka organ Pid chas navchannya inodi priyizdiv na ridnu Kefalliniyu i tam diriguvav navit zasnuvav hor 1889 a zakinchivshi navchannya zv yazav svoyu dolyu z francuzkoyu mandrivnoyu operoyu Buv i dirigentom i skripalem i pianistom gastrolyuvav pracyuvav opernim dirigentom v Turini ta Veneciyi 1890 roku v Neapoli bulo vistavleno jogo pershu operu Elda di Vorn she italijsku napisanu priblizno 1886 roku Todi zh napisav vin i she dvi italijski operi Galatea Galateya blizko 1887 ta La vita e un sogno Zhittya ce son 1891 za znamenitoyu p yesoyu Kalderona Ci jogo tvori ne zbereglisya krim chastkovo operi Zhittya ce son yiyi ostannij akt kompozitor pererobiv na odnoaktnu operu Chaklunka Magissa yaku bulo postavleno v Afinah 8 zhovtnya 1901 a 1939 bulo vikonano syuyitu z muziki operi Zhittya ce son Nareshti Lavrangas povernuvsya do Greciyi 1894 oselivsya v Afinah i ocholiv Filarmonichne tovaristvo 1896 roku na urochistostyah I Olimpijskih igor bulo vikonano jogo velikij tvir dlya solistiv horu i orkestru P yatiborstvo Penta8lon Potim razom iz dirigentom Ludovikosom Spinellisom vin zasnuvav mandrivnu opernu trupu Ellhniko Melodrama yaka rozpochala diyalnist 1900 roku vistavoyu Puchchiniyevoyi Bogemi Z 1899 po 1935 rik vin samoviddano pracyuvav u cij trupi vikonuyuchi funkciyi intendanta dirigenta rezhisera za cej chas bulo postavleno 13 greckih ta 38 italijskih ta inshih zakordonnih oper Trupa spivala i v Afinah i v provincijnij Greciyi i za kordonom Stambul Odesa mista Rumuniyi Smirna Aleksandriya Kayir tosho Pracya Lavrangasa z cim kolektivom duzhe spriyala stanovlennyu nacionalnoyi operi v Greciyi Lavrangas buv sered pershih greckih kompozitoriv yaki vserjoz zvernulisya do chisto instrumentalnoyi muziki prinajmni jogo Persha orkestrova syuyita bula opublikovana she pered 1904 rokom Druga 1923 Dlya orkestru napisano takozh jogo Religijni vrazhennya 1920 ta Shidna abo Grecka uvertyura Navarrska hota tosho Vin shiroko vikoristovuvav greckij narodnij melos u svoyih tvorah ale yihnya yaskrava instrumentovka yaka desho kompensuvala neskladnist garmoniyi ta rozrobki bula perevazhno zapozichennyam u takih francuzkih majstriv yak Bize ta Delib Kompozitor dobre zasvoyiv i pid chas navchannya i pid chas yunackih mandriv gastrolej prijomi ne tilki francuzkoyi ale j italijskoyi opernoyi muziki tak u melodichnomu aspekti yak i v chisto dramaturgichnomu vpliv Puchchini doslidniki sposterigayut u sceni samospalennya v jogo najkrashij operi Didona Didw 1909 a jogo piznya komediya Fakanapas Fakanapas 1935 vistavlena posmertno 1950 poznachena rossiniyivskimi risami Vin takozh viddav nalezhne zhanru opereti i ye avtorom muziki do pershogo greckogo zvukovogo filmu O agaphtikos ths boskopoylas Kohanec cherednichiki prem yera v Afinah 25 sichnya 1932 Yak muzichnij pedagog Lavrangas vikladav u Afinskij konservatoriyi fortepiano garmoniyu ta horovij spiv ta u Pirejskij 1905 1910 ocholyuvav u Ellinskij konservatoriyi opernu studiyu 1919 1924 a v Nacionalnij konservatoriyi vikladav solfedzhio ta chitannya z arkusha 1926 1934 Vin opublikuvav pidruchnik z garmoniyi 1903 posibnik iz chitannya partitur 1912 ta dovidnik z muzichnogo mistectva 1937 priblizno vid 1900 roku zaviduvav muzichnim viddilom vidavnictva Feksis dopisuvav do periodichnih vidan muzichna kritika a takozh ye avtorom vzhe zgaduvanih memuariv T apomnhmoneymata moy 1937 abo 1940 zagalom zhe stavivsya do svoyih pisan ta rukopisiv nedbalo zalishav yih abide j bagato z nih zagubilosya a deyaki mabut zaginuli pid chas zemletrusu na Ionichnih ostrovah 1953 roku div Lavrangasa vvazhayut za odnogo zi stvoryuvachiv suchasnogo greckogo muzichnogo stilyu osoblivo vidznachayetsya jogo rol u stanovlenni nacionalnoyi operi v oblasti vlasne kompoziciyi vin desho postupayetsya Kalomirisu Bagatolitnya vikonavcha tvorcha administrativna ta pedagogichna diyalnist Lavrangasa duzhe dopomogla rozvitkovi greckogo muzichnogo mistectva stvorennyu vitchiznyanogo repertuaru pidgotovci muzichnih kadriv i vzagali viniknennyu shilnoyi atmosferi muzichnogo zhittya v krayini Vin buv nagorodzhenij Zolotim hrestom ordena Georga I div el Tagma toy Gewrgioy A ta Nacionalnoyu premiyeyu v galuzi mistectv i literaturi 1919 ale pomer samotnim ta zabutim Inshi tvoriDva brati Dyo adelfia opera Afini prem yera 22 lipnya 1900 Chornij metelik Mayrh petaloyda opera Afini 1928 Kazka Ena paramy8i komichna opera 1930 Ryativnik Lytrwths opera Kerkira 1935 Nich u Sevilyi balet 1933 Persefona balet 1936 Bila volosina Asprh trixa opereta Afini 1915 Podvijnij vogon Diplh fwtia opereta Afini 1918 Sporting club opereta grecka ale z anglijskoyu nazvoyu Afini 1919 Satwre navspak prochitane slovo erwtas kohannya opereta Afini 1927 Spivachka kazino Tragoydisths toy kazinoy opereta Afini prem yera 7 lipnya 1934 Urochista mesa dlya horu i orkestru 1931 Vizantijska mesa dlya horu a capella 1938 Takozh fortepianni skripkovi ta inshi instrumentalni i ansamblevi tvori hori pisni tosho DzherelaB S Shtejnpress Lavrangas Dionisios Denis Muzykalnaya enciklopediya Moskva Sovetskaya enciklopediya 1976 t 3 stlb 126 127 M Honegger Dictionnaire de la musique Paris Bordas 1970 t 2 p 612 Baker s Biographical Dictionary of Musicians Revised by Nicolas Slonimsky New York Schirmer Books 1984 p 1293 Muzykalnyj enciklopedicheskij slovar Moskva Sovetskaya enciklopediya 1990 s 290 Dionysios Lavrangas 8 veresnya 2011 u Wayback Machine nid https web archive org web 20120413155346 http www musipedia gr wiki Layr CE ACgkas Dion CF 8Dsios Arhivovano13 kvitnya 2012 u Wayback Machine Biografiya na greckomu sajti musipedia gr Sam Lavrangas u svoyih nadzvichajno plutanih spogadah podaye yak rik narodzhennya 1864 ale doslidniki ce sprostovuyut