Дубрівний Павло Омелянович

Дубрі́вний Павло Омеля́нович — (14 січня 1894, с. Синявка Сосницького повіту Чернігівської губернії — 10 липня 1975, , Нью-Джерсі, США) — український військовик, старшина 1-ї козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії.

Дубрівний Павло Омелянович
Сірожупанник Павло Дубрівний
Народження	14 січня 1894(1894-01-14) Синявка
Смерть	10 липня 1975(1975-07-10) (81 рік) , Нью-Джерсі
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Рід військ	піхота
Роки служби	1918–1920
Член	Наукове товариство імені Шевченка
Звання	Скарбник дивізії
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна Перший зимовий похід
Нагороди	Орден «Залізний хрест» (УНР) «Воєнний хрест» (УНР)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дубрівний.

Учасник Першого зимового походу Армії УНР, за який отримав Залізного хреста.

Життєпис

Народився в козацькій родині в містечку Синявка Сосницького повіту Чернігівської губернії. 1914 року закінчив Новомлинську вчительську семінарію. До 1915 року працював учителем у залізничній школі на ст. Чарджоу в Середній Азії. Звідти був покликаний до російської армії. У березні того ж року в Карпатах потрапив у полон до австрійців.

Перебував у таборі військовополонених Фрайштадт, українізованому Союзом визволення України. До 1918 року брав активну участь у культурному й громадському житті. Був почесним членом фрайштадтської «Просвіти» ім. Михайла Драгоманова (1918) та активним учасником формування українських військових частин (з полонених колишньої російської армії). У березні 1918 року в складі Січового куреня ім. гетьмана Петра Дорошенка прибув до Володимира-Волинського.

Зі спогадів Павла Омеляновича Дубрівного:

	По приїзді вже сформованої дивізії сірожупанників на Україну я звільнився з війська і у вересні місяці 1918 р. вступив слухачем на Київські інструкторсько-кооперативні курси при Центральному Українському Кооператиному Комітеті, де прослухав повний курс. Але хвиля повстання проти «Скоропадщини» захопила (мене) і знову кинула до лав Української Армії. Ввесь час української визвольної боротьби знаходився в рядах козацтва дивізії сірожупанників, займаючи ріжні старшинські посади: ад'ютанта, інструктора, скарбника дивізії, державного інспектора полку, начальника культурно-освітнього відділу та ін. В листопаді 1920 р. з армією УНР був інтернований поляками до табору Каліш. В червні 1922 р. був прийнятий на матуральні курси при Українській господарській академії в ЧСР, де склав іспит зрілості 26 червня 1923 р.
— Особова справа студента факультету агрономічно-лісового, агрономічного відділу Дубрівного Павла. ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1801.

Після завершення академії працював у Львові в товаристві «Сільський господар» редактором журналу «Сільський господар». Згодом влаштувався в Яворові у філії «Сільського господаря», а потім повітовим агрономом у Калуші. З 1944 року проживав у таборі в Німеччині. Викладав в Українському технічно-господарському інституті в Реґенсбурзі. Переїхавши до США, був активним в УВАН і НТШ в Нью-Йорку. Упродовж року очолював Товариство українських інженерів у Філадельфії.

Помер 10 липня 1975 року у (штат Нью-Джерсі). Похований у Баунд-Бруку.

З творчого доробку

• Павло Дубрівний.  — Торонто, 1964.

Джерела

• Тернистий шлях кубанця Проходи: Документальний роман / Вступ. слово Р. Коваля. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2007. — 404 с.