Доміні́к де Гусма́н (ісп. Domingo de Guzmán, італ. Domenico di Guzmán, лат. Dominicus, 1170 — 6 серпня 1221) — кастильський католицький священник, проповідник, засновник Ордену проповідників, відомішого як Орден домініканців. Народився у Калеруезі, Кастилія. Представник кастильського шляхетного роду Гусманів. Служив каноніком катедри єпископа Осми, допомагав реформувати місцевий клір (1194). Заснував монастир у Прулі за підтримки єпископа Фулькона Тулузького (1205). Отримав у Римі від папи Іннокентія III дозвіл на створення Ордену домініканців на основі статуту святого Августина. У 1217—1218 роках мешкав у Тулузі. З 1218 року жив у Римі, був придворним проповідником папи. Провів життя у місіонерській діяльності, вів боротьбу з катарськими єресями. Поширив у Західній Європі молитву на розарії. Помер у Болоньї, Італія.
Домінік де Гусман | |
---|---|
ісп. Domingo de Guzmán італ. Domenico di Guzmán лат. Dominicus | |
Народився | 8 серпня 1170 Калеруега, Кастильське королівство |
Помер | 6 серпня 1221 (50 років) Болонья, Священна Римська імперія |
Поховання | Гробниця святого Домініка |
Країна | Леонське королівство |
Діяльність | католицький священник, founder of Catholic religious community, мандрівний брат |
Alma mater | d |
Знання мов | іспанська |
Посада | d |
Конфесія | католицтво |
Рід | d |
Мати | d |
Брати, сестри | d |
|
Канонізований 1234 року римським папою Григорієм IX. День вшанування — 8 серпня; до 1970 року — 4 серпня. В іконописі та живописі зображається ченцем з тонзурую, в домініканському білому габіті й чорному плащі, з книгою, лілією, зіркою або собакою. Патрон астрономії та астрономів, учених, Домініканської республіки тощо.
Також — святий Домінік, Домінік де Гусман-Гарсес (ісп. Domingo de Guzmán Garcés).
Ранні роки
Домінік народився близько 1170 року в Калеруезі в Кастильському королівстві. Його батьками були Фелікс Гусман та Хуанна Гарсес, представники кастильських шляхетних родів. Навчався в школі в Паленсії, де впродовж 10 років вивчав вільне мистецтво і теологію. 1196 року Доміник був висвячений в священники і став членом капітула регулярних каноників в м. Осма.
У 1203 році єпископ Діего де Асеведа був надісланий кастильським королем Альфонсо IX в Данію з дипломатичною місією, щоб добитися згоди на шлюб данської принцеси з іспанським принцем. Домінік був включений у склад цього посольства. Прямуючи до Данії через територію Південної Франції, єпископ і його супутники були вражені розмахом поширення на цій території еретичного вчення альбігойців. На зворотному шляху єпископ де Асеведа і Домінік зустрілися з ченцями-цистерціанцями, яких папа Інокентій III надіслав проповідувати проти катарів, християнської релігійної секти з гностичними та дуалістичними віруваннями, які католицька церква вважала єретичними. Домінік і Дієго де Асебо пояснювали відсутність успіху цистерціанців їх зарозумілістю та пишністю, які виглядали недолуго на фоні аскетизму катарів. Вони вирішили залишилитися в Південній Франції, прийняти аскетичніший спосіб життя і розпочати на півдні Франції програму навернення катарів шляхом проповіді Євангелія і боротьби з єрессю. Католицько-катарські дебати відбулись у Верфеї, Пам'є та Монреалі.
У 1206 році вони заснували жіночу громаду в Пруйле, що складалася з дочок дворян-католиків і жінок, що відмовились від єресі. Єпископ скоро був відкликаний папою, але Домінік залишився у Франції і продовжував свою діяльність.
У 1209—1213 роках Домінік знову проповідує в Лангедоці під час хрестового походу проти альбігойцев, який пізніше очолив граф Симон де Монфор.
Заснування ордену проповідників
У 1214 році з'являється перша община в Тулузі, шестеро однодумців з цієї общини згодом стали ядром Ордену проповідників.
У 1215 році, під час роботи IV Латеранського Собору, Домінік прибув в Рим і звернувся до папи Іннокентія III з проханням затвердити статут Ордена. Статут нового ордена був затверджений в 1216 році, вже наступним папою Гонорієм III в буллі «Religiosam vitam». Орден отримав ім'я Орден Проповідників (лат. Ordo Praedicatorum, OP), надалі його стали називати Орденом Домініканцев за іменем засновника. Главними завданнями ордену були проповідування Євангелія і вивчення наук.
Хоча він багато подорожував, щоб підтримувати зв'язок зі своїм зростаючою общиною братів, Домінік розмістив свою штаб-квартиру в Римі. 1219 року Папа Гонорій III запросив Домініка та його супутників оселитися в давньоримській базиліці Санта-Сабіна, що вони зробили на початку 1220 року. До цього часу монахи мали лише тимчасове проживання в Римі в монастирі Сан-Сісто Веккіо, який Гонорій III надав Домініку приблизно в 1218 році, маючи намір зробити його монастирем для реформованих під керівництвом Домініка черниць у Римі. Хоча брати оселилися в базилиці Санта-Сабіна вже в 1220 році, офіційне заснування домініканського монастиря в Санта-Сабіна з його studium conventuale, першим навчальним закладом домініканців в Римі, відбулося 5 червня 1222 року, після узаконення передачі власності на це майно Ордену проповідників від Папи Гонорія III.
Інквізиція
Домінік зазвичай, але апокрифично, асоціюється з інквізицією. Історичні джерела часів Домініка нічого не говорять про його причетність до інквізиції.[ Домінік помер у 1221 році, а офіси інквізиції були створені в Ломбардії не раніше 1231 року та в Лангедоку не раніше 1234 року.
Канон 27 Третього Латеранського собору 1179 року підкреслював обов'язок князів придушувати єресь і засуджував «брабантців, арагонців, басків, наварців та інших, які виявляють таку жорстокість по відношенню до християн, що не поважають ні церков, ні монастирів, не шкодують ні вдів, ні сирот, ні віку, ні статі, але по-язичницькому все знищуть і руйнуютье». За ним у 1184 році вийшла декреталія Папи Луція III «Ad abolendam». В ньому вказувалось, що єпископи повинні досліджувати наявність єресі у своїх єпархіях. Практика та процедури єпископської інквізиції могли відрізнятися від однієї єпархії до іншої, залежно від ресурсів, доступних для окремих єпископів, та їх відносної зацікавленості чи незацікавленості. Переконавшись, що вчення Церкви містить відкриту істину, першим заходом єпископів було переконання. За допомогою бесіди, дебатів і проповідей вони намагалися надати краще пояснення вчення Церкви. Цей підхід часто виявився досить успішним.
У 1231 р. Папа Григорій IX призначив ряд папських інквізиторів, переважно домініканців і францисканців, для різних регіонів Європи. Будучи жебраками, вони звикли подорожувати. На відміну від несистемних єпископських методів, папська інквізиція була ретельною і систематичною, вела детальні записи. Цей трибунал або суд функціонував у Франції, Італії та деяких частинах Німеччини і практично припинив свою діяльність на початку XIV століття.
У XV столітті іспанська інквізиція доручила художнику зобразити Домініка, який головує на процесі аутодафе. Таким чином, іспанські інквізитори створили і поширили історичну легенду заради самовиправдання. Реагуючи проти іспанських трибуналів, протестантські полемісти 16-17 століть із задоволенням розвивали та увічнювали легенду про Домініка-Інквізитора. Цей образ дав німецьким протестантським критикам католицької церкви аргумент проти домініканців, чия проповідь виявилася грізним противником на землях Реформації. Як зазначає Едвард Пітерс: «У протестантській історіографії XVI століття виріс своєрідний антикульт святого Домініка».
Житіє
Бачачи зло єресі альбігойців (катарів), що поширювалася, вирішив присвятити себе апостольській праці серед тих, хто заблукав. Робив це словом, але особливо прикладом життя. Для кращої організації справи проповідництва заснував орден, який отримав назву Проповідників. Святий Домінік жив у великій дружбі зі Франциском Ассізьким.
Домінік нагадує св. Павла своїм апостольським запалом і обширом територій, на яких він проголошував Євангеліє. Зрештою, листи Апостола народів разом із Євангелієм від Матея були його постійною лектурою. Домінік не пішов дорогою батька-лицаря. Певне, був призначений до духовної кар'єри: незабаром Домініка було спочатку вислано на науку до дядька-священика, а пізніше — до відомої школи у Валенсії. Там він насамперед здобув загальну освіту, а потім — теологічну. З 25-ти років Домінік залишається каноніком при кафедрі в Осмі.
Життя Домініка було зразковим, без конфліктів. Поза своїми душпастирськими обов'язками він мав багато часу на молитву й студіювання теології. Свідки залишили нам опис дій Домініка, що характеризують його вразливість щодо людської недолі. Під час страждань від голоду він продав найцінніший свій скарб — пергаментні книги. Працьовитий і побожний священик, шанований усіма довкола, він міг досягнути ще більших церковних почестей, як канонік і єпископ він міг добре прислужитися Церкві та її вірним.
Окрім того, все, що він робив, було дійсно добрим і по-своєму досконалим. А проте достатньо було однієї подорожі, аби змінилося ціле життя і набуло нового виміру його служіння Богові та Церкві. Це була подорож до невідомої сьогодні землі на півночі Європи, куди Домінік попрямував у 1203 році як товариш свого єпископа, котрого було туди призначено послом. Щоб досягти мети, а потім дістатися до Рима й повернутися до Іспанії, вони мусили пройти через Південну Францію, охоплену рухом катарів. 1206 року він рішуче розпочав місію проголошення істини серед відступників.
Тут пригадується інша подорож. Подорож побожного й старанного сповідника правдивого Бога, знавця Св. Письма Савла з Тарса, який їхав до Дамаска ні для чого іншого, як для того, щоб служити Богу, перемагати тих, котрих він уважав за блюзнірів. На тому шляху він упав на землю під впливом видіння, завдяки якому дізнався, що його служіння має виглядати зовсім по-іншому, бо все, що він робив раніше, було переслідуванням Бога. Від того часу він, правовірний єврей, став апостолом Христа, до того ж серед поган.
Катари
Розпочалися роки важкої та небезпечної апостольської праці на тих теренах, де скінчилися невдачею попередні місії папських легатів, де ситуацію ускладнювали ще й збройні хрестові походи. Першою причиною успіху їхньої діяльності був той факт, що Домінік та його товариші намагалися відповідати моральним вимогам, які висував загал до проповідників. Вони відмовилися від багатства й розкоші, вели суворий спосіб життя.
Домінік вдається до Рима, щоб добитися затвердження своєї групи вже як Ордену Братів Проповідників. Щойно це сталося, Домінік відразу розпорошив свою кільканадцятиособову групу. Семеро прямують до Парижа, четверо — до Іспанії, сам Домінік з одним товаришем — до Рима. Завдяки цьому швидко постали нові осередки.
Щоб зміцнити новацію, Домінік відкинув звичну в чернечих спільнотах засаду фізичної праці. Урочисте відправлення літургії, збережене як істотний елемент спільного життя проповідників, теж узгоджено з вимогами апостольського життя. Зменшено кількість псалмів для промовляння, спрощено проведення обрядів. Монастирі мали бути насамперед спільнотами євангельського життя та школами, які духовно й інтелектуально готували б проповідників до їхньої апостольської праці. Останні роки життя Домінік присвятив насамперед зміцненню Ордену, який швидко розвивався. Він мандрує від монастиря до монастиря, навчає братів і стверджує їх в апостольському покликанні. При нагоді й сам апостольствує. Надалі мріє також про особисту участь у місіях серед поган. Карта його перших мандрівок Західною Європою є досить розлогою.
Смерть
Помирає Домінік у Болоньї, вільний від будь-яких матеріальних залежностей. Останніми роками життя він не мав навіть власної келії і власного ліжка. Однак помирає серед братів, і поховано його поряд із ними, як він і бажав. На той час число братів нараховувало вже кілька сотень, і жили вони в сімдесяти домах. Ці брати продовжили Домінікову справу. Земне життя закінчив у Болоньї в 1221 році.
Родина
Домінік мав 2-х молодших братів Антоніо та Манеса, які були знані побожністю. Перший став священником і присвятив себе роботі з хворими та бідними; другий став членом Ордену домініканців й був беатифікований папою Григорієм XVI. Матір святого в 1828 році беатифікував папа Лев XII.
Патрон
Примітки
- O'Connor, John Bonaventure. St. Dominic // The Catholic Encyclopedia. Vol. 5. New York: Robert Appleton Company, 1909.
- Див: Bernard Hamilton (1981) The Medieval Inquisition, pp. 36–37, New York: Holmes & Meier; Simon Tugwell (1982) Early Dominicans: Selected Writings, p. 114, note 90, Ramsey, New Jersey: Paulist Press
- Guy Bedouelle (1981) St. Dominic: The Grace of the Word, p. 185, San Francisco: Ignatius Press
- Sullivan, Karen. Truth and the heretic: crises of knowledge in medieval French literature, (University of Chicago Press, 2005) p. 120
- Peters, Edward (1988). Inquisition. Berkeley and Los Angeles, CA: University of California Press.
Джерела
- O'Connor, John Bonaventure. St. Dominic [ 22 серпня 2014 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 5. New York: Robert Appleton Company, 1909.
- Bedouelle, Guy (1995). Saint Dominic: The Grace of the Word. Ignatius Press. ISBN . An excerpt is available online:
- Finn, Richard (2016). . London: Catholic Truth Society. ISBN . Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 20 лютого 2016.
- Goergen, Donald J. (2016). Saint Dominic: The Story of a Preaching Friar. New York: The Paulist Press. ISBN .
- Guiraud, Jean (1913). Saint Dominic. Duckworth.
- Francis C. Lehner, ed., St Dominic: biographical documents. Washington: Thomist Press, 1964
- McGonigle, Thomas; Zagano, Phyllis (2006). The Dominican Tradition. Collegeville, MN: The Liturgical Press. ISBN .
- Pierre Mandonnet, M. H. Vicaire, St. Dominic and His Work. Saint Louis, 1948 Full text at Dominican Central[недоступне посилання]
- Catholic Encyclopedia: St. Dominic [ 22 серпня 2014 у Wayback Machine.] by John B. O'Conner, 1909.
- Tugwell, Simon (1982). . New York: Paulist Press. ISBN . Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 10 грудня 2017.
- Vicaire, M.H. (1964). Saint Dominic and his Times. Translated by Kathleen Pond. Green Bay, Wisconsin: Alt Publishing. ASIN B0000CMEWR.
- Wishart, Alfred Wesley (1900). . Freely available eText. Project Gutenberg. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 10 грудня 2017.
- Friedrich Wilhelm Bautz. Домінік де Гусман. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon., Sp. 1356–1358}}.
- Guy Bedouelle: Dominikus — Von der Kraft des Wortes. Styria, Graz/ Wien/ Köln 1984, .
- Jean-René Bouchet: Dominikus: Gefährte der Verirrten. from the Franz. von Michael Marsch. publisher's current texts, Heiligenkreuztal, 1989, .
- Peter Dyckhoff: Mit Leib und Seele beten. Illustrations and text of a mediaeval manuscript about the new form of prayer by Saint Dominic. .
- Paul D. Hellmeier: Dominikus begegnen. St.Ulrich Verlag, Augsburg, 2007, .
- Wolfram Hoyer (ed.): Jordan von Sachsen. Von den Anfängen des Predigerordens. (Dominikanische Quellen und Zeugnisse; Vol. 3). Benno, Leipzig, 2002, .
- Meinolf Lohrum: Dominikus. Benno, Leipzig, 1987, .
- Meinolf Lohrum: Dominikus. Beter und Prediger. M. Grünewald, Mainz, 1990, .
Посилання
- Домінік Ґусман // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Домінік де Гусман
- Доминик // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Святий Домінік [ 18 травня 2014 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Dominik Domini k de Gusma n isp Domingo de Guzman ital Domenico di Guzman lat Dominicus 1170 6 serpnya 1221 kastilskij katolickij svyashennik propovidnik zasnovnik Ordenu propovidnikiv vidomishogo yak Orden dominikanciv Narodivsya u Kaleruezi Kastiliya Predstavnik kastilskogo shlyahetnogo rodu Gusmaniv Sluzhiv kanonikom katedri yepiskopa Osmi dopomagav reformuvati miscevij klir 1194 Zasnuvav monastir u Pruli za pidtrimki yepiskopa Fulkona Tuluzkogo 1205 Otrimav u Rimi vid papi Innokentiya III dozvil na stvorennya Ordenu dominikanciv na osnovi statutu svyatogo Avgustina U 1217 1218 rokah meshkav u Tuluzi Z 1218 roku zhiv u Rimi buv pridvornim propovidnikom papi Proviv zhittya u misionerskij diyalnosti viv borotbu z katarskimi yeresyami Poshiriv u Zahidnij Yevropi molitvu na rozariyi Pomer u Bolonyi Italiya Dominik de Gusmanisp Domingo de Guzman ital Domenico di Guzman lat DominicusNarodivsya 8 serpnya 1170 Kaleruega Kastilske korolivstvoPomer 6 serpnya 1221 50 rokiv Bolonya Svyashenna Rimska imperiyaPohovannya Grobnicya svyatogo DominikaKrayina Leonske korolivstvoDiyalnist katolickij svyashennik founder of Catholic religious community mandrivnij bratAlma mater dZnannya mov ispanskaPosada dKonfesiya katolictvoRid dMati dBrati sestri d Mediafajli u Vikishovishi Kanonizovanij 1234 roku rimskim papoyu Grigoriyem IX Den vshanuvannya 8 serpnya do 1970 roku 4 serpnya V ikonopisi ta zhivopisi zobrazhayetsya chencem z tonzuruyu v dominikanskomu bilomu gabiti j chornomu plashi z knigoyu liliyeyu zirkoyu abo sobakoyu Patron astronomiyi ta astronomiv uchenih Dominikanskoyi respubliki tosho Takozh svyatij Dominik Dominik de Gusman Garses isp Domingo de Guzman Garces Ranni rokiDominik narodivsya blizko 1170 roku v Kaleruezi v Kastilskomu korolivstvi Jogo batkami buli Feliks Gusman ta Huanna Garses predstavniki kastilskih shlyahetnih rodiv Navchavsya v shkoli v Palensiyi de vprodovzh 10 rokiv vivchav vilne mistectvo i teologiyu 1196 roku Dominik buv visvyachenij v svyashenniki i stav chlenom kapitula regulyarnih kanonikiv v m Osma U 1203 roci yepiskop Diego de Aseveda buv nadislanij kastilskim korolem Alfonso IX v Daniyu z diplomatichnoyu misiyeyu shob dobitisya zgodi na shlyub danskoyi princesi z ispanskim princem Dominik buv vklyuchenij u sklad cogo posolstva Pryamuyuchi do Daniyi cherez teritoriyu Pivdennoyi Franciyi yepiskop i jogo suputniki buli vrazheni rozmahom poshirennya na cij teritoriyi eretichnogo vchennya albigojciv Na zvorotnomu shlyahu yepiskop de Aseveda i Dominik zustrilisya z chencyami cisterciancyami yakih papa Inokentij III nadislav propoviduvati proti katariv hristiyanskoyi religijnoyi sekti z gnostichnimi ta dualistichnimi viruvannyami yaki katolicka cerkva vvazhala yeretichnimi Dominik i Diyego de Asebo poyasnyuvali vidsutnist uspihu cistercianciv yih zarozumilistyu ta pishnistyu yaki viglyadali nedolugo na foni asketizmu katariv Voni virishili zalishilitisya v Pivdennij Franciyi prijnyati asketichnishij sposib zhittya i rozpochati na pivdni Franciyi programu navernennya katariv shlyahom propovidi Yevangeliya i borotbi z yeressyu Katolicko katarski debati vidbulis u Verfeyi Pam ye ta Monreali U 1206 roci voni zasnuvali zhinochu gromadu v Prujle sho skladalasya z dochok dvoryan katolikiv i zhinok sho vidmovilis vid yeresi Yepiskop skoro buv vidklikanij papoyu ale Dominik zalishivsya u Franciyi i prodovzhuvav svoyu diyalnist U 1209 1213 rokah Dominik znovu propoviduye v Langedoci pid chas hrestovogo pohodu proti albigojcev yakij piznishe ocholiv graf Simon de Monfor Zasnuvannya ordenu propovidnikivDim Dominika v Tuluzi U 1214 roci z yavlyayetsya persha obshina v Tuluzi shestero odnodumciv z ciyeyi obshini zgodom stali yadrom Ordenu propovidnikiv U 1215 roci pid chas roboti IV Lateranskogo Soboru Dominik pribuv v Rim i zvernuvsya do papi Innokentiya III z prohannyam zatverditi statut Ordena Statut novogo ordena buv zatverdzhenij v 1216 roci vzhe nastupnim papoyu Gonoriyem III v bulli Religiosam vitam Orden otrimav im ya Orden Propovidnikiv lat Ordo Praedicatorum OP nadali jogo stali nazivati Ordenom Dominikancev za imenem zasnovnika Glavnimi zavdannyami ordenu buli propoviduvannya Yevangeliya i vivchennya nauk Hocha vin bagato podorozhuvav shob pidtrimuvati zv yazok zi svoyim zrostayuchoyu obshinoyu brativ Dominik rozmistiv svoyu shtab kvartiru v Rimi 1219 roku Papa Gonorij III zaprosiv Dominika ta jogo suputnikiv oselitisya v davnorimskij bazilici Santa Sabina sho voni zrobili na pochatku 1220 roku Do cogo chasu monahi mali lishe timchasove prozhivannya v Rimi v monastiri San Sisto Vekkio yakij Gonorij III nadav Dominiku priblizno v 1218 roci mayuchi namir zrobiti jogo monastirem dlya reformovanih pid kerivnictvom Dominika chernic u Rimi Hocha brati oselilisya v bazilici Santa Sabina vzhe v 1220 roci oficijne zasnuvannya dominikanskogo monastirya v Santa Sabina z jogo studium conventuale pershim navchalnim zakladom dominikanciv v Rimi vidbulosya 5 chervnya 1222 roku pislya uzakonennya peredachi vlasnosti na ce majno Ordenu propovidnikiv vid Papi Gonoriya III InkviziciyaPedro Berrugete Svyatij Dominik golovuye na procesi autodafe 1495 Sakristiya cerkvi Sv Tomi v Avili Dominik zazvichaj ale apokrifichno asociyuyetsya z inkviziciyeyu Istorichni dzherela chasiv Dominika nichogo ne govoryat pro jogo prichetnist do inkviziciyi Dominik pomer u 1221 roci a ofisi inkviziciyi buli stvoreni v Lombardiyi ne ranishe 1231 roku ta v Langedoku ne ranishe 1234 roku Kanon 27 Tretogo Lateranskogo soboru 1179 roku pidkreslyuvav obov yazok knyaziv pridushuvati yeres i zasudzhuvav brabantciv aragonciv baskiv navarciv ta inshih yaki viyavlyayut taku zhorstokist po vidnoshennyu do hristiyan sho ne povazhayut ni cerkov ni monastiriv ne shkoduyut ni vdiv ni sirot ni viku ni stati ale po yazichnickomu vse znishut i rujnuyute Za nim u 1184 roci vijshla dekretaliya Papi Luciya III Ad abolendam V nomu vkazuvalos sho yepiskopi povinni doslidzhuvati nayavnist yeresi u svoyih yeparhiyah Praktika ta proceduri yepiskopskoyi inkviziciyi mogli vidriznyatisya vid odniyeyi yeparhiyi do inshoyi zalezhno vid resursiv dostupnih dlya okremih yepiskopiv ta yih vidnosnoyi zacikavlenosti chi nezacikavlenosti Perekonavshis sho vchennya Cerkvi mistit vidkritu istinu pershim zahodom yepiskopiv bulo perekonannya Za dopomogoyu besidi debativ i propovidej voni namagalisya nadati krashe poyasnennya vchennya Cerkvi Cej pidhid chasto viyavivsya dosit uspishnim U 1231 r Papa Grigorij IX priznachiv ryad papskih inkvizitoriv perevazhno dominikanciv i franciskanciv dlya riznih regioniv Yevropi Buduchi zhebrakami voni zvikli podorozhuvati Na vidminu vid nesistemnih yepiskopskih metodiv papska inkviziciya bula retelnoyu i sistematichnoyu vela detalni zapisi Cej tribunal abo sud funkcionuvav u Franciyi Italiyi ta deyakih chastinah Nimechchini i praktichno pripiniv svoyu diyalnist na pochatku XIV stolittya U XV stolitti ispanska inkviziciya doruchila hudozhniku zobraziti Dominika yakij golovuye na procesi autodafe Takim chinom ispanski inkvizitori stvorili i poshirili istorichnu legendu zaradi samovipravdannya Reaguyuchi proti ispanskih tribunaliv protestantski polemisti 16 17 stolit iz zadovolennyam rozvivali ta uvichnyuvali legendu pro Dominika Inkvizitora Cej obraz dav nimeckim protestantskim kritikam katolickoyi cerkvi argument proti dominikanciv chiya propovid viyavilasya griznim protivnikom na zemlyah Reformaciyi Yak zaznachaye Edvard Piters U protestantskij istoriografiyi XVI stolittya viris svoyeridnij antikult svyatogo Dominika ZhitiyeBachachi zlo yeresi albigojciv katariv sho poshiryuvalasya virishiv prisvyatiti sebe apostolskij praci sered tih hto zablukav Robiv ce slovom ale osoblivo prikladom zhittya Dlya krashoyi organizaciyi spravi propovidnictva zasnuvav orden yakij otrimav nazvu Propovidnikiv Svyatij Dominik zhiv u velikij druzhbi zi Franciskom Assizkim Dominik nagaduye sv Pavla svoyim apostolskim zapalom i obshirom teritorij na yakih vin progoloshuvav Yevangeliye Zreshtoyu listi Apostola narodiv razom iz Yevangeliyem vid Mateya buli jogo postijnoyu lekturoyu Dominik ne pishov dorogoyu batka licarya Pevne buv priznachenij do duhovnoyi kar yeri nezabarom Dominika bulo spochatku vislano na nauku do dyadka svyashenika a piznishe do vidomoyi shkoli u Valensiyi Tam vin nasampered zdobuv zagalnu osvitu a potim teologichnu Z 25 ti rokiv Dominik zalishayetsya kanonikom pri kafedri v Osmi Zhittya Dominika bulo zrazkovim bez konfliktiv Poza svoyimi dushpastirskimi obov yazkami vin mav bagato chasu na molitvu j studiyuvannya teologiyi Svidki zalishili nam opis dij Dominika sho harakterizuyut jogo vrazlivist shodo lyudskoyi nedoli Pid chas strazhdan vid golodu vin prodav najcinnishij svij skarb pergamentni knigi Pracovitij i pobozhnij svyashenik shanovanij usima dovkola vin mig dosyagnuti she bilshih cerkovnih pochestej yak kanonik i yepiskop vin mig dobre prisluzhitisya Cerkvi ta yiyi virnim Okrim togo vse sho vin robiv bulo dijsno dobrim i po svoyemu doskonalim A prote dostatno bulo odniyeyi podorozhi abi zminilosya cile zhittya i nabulo novogo vimiru jogo sluzhinnya Bogovi ta Cerkvi Ce bula podorozh do nevidomoyi sogodni zemli na pivnochi Yevropi kudi Dominik popryamuvav u 1203 roci yak tovarish svogo yepiskopa kotrogo bulo tudi priznacheno poslom Shob dosyagti meti a potim distatisya do Rima j povernutisya do Ispaniyi voni musili projti cherez Pivdennu Franciyu ohoplenu ruhom katariv 1206 roku vin rishuche rozpochav misiyu progoloshennya istini sered vidstupnikiv Disput Svyatogo Dominika z albigojcyami knigi oboh grup buli vkineni u vogon prote knigi Svyatogo Dominika v divnij sposib ne zgorili Tut prigaduyetsya insha podorozh Podorozh pobozhnogo j starannogo spovidnika pravdivogo Boga znavcya Sv Pisma Savla z Tarsa yakij yihav do Damaska ni dlya chogo inshogo yak dlya togo shob sluzhiti Bogu peremagati tih kotrih vin uvazhav za blyuzniriv Na tomu shlyahu vin upav na zemlyu pid vplivom vidinnya zavdyaki yakomu diznavsya sho jogo sluzhinnya maye viglyadati zovsim po inshomu bo vse sho vin robiv ranishe bulo peresliduvannyam Boga Vid togo chasu vin pravovirnij yevrej stav apostolom Hrista do togo zh sered pogan Katari Rozpochalisya roki vazhkoyi ta nebezpechnoyi apostolskoyi praci na tih terenah de skinchilisya nevdacheyu poperedni misiyi papskih legativ de situaciyu uskladnyuvali she j zbrojni hrestovi pohodi Pershoyu prichinoyu uspihu yihnoyi diyalnosti buv toj fakt sho Dominik ta jogo tovarishi namagalisya vidpovidati moralnim vimogam yaki visuvav zagal do propovidnikiv Voni vidmovilisya vid bagatstva j rozkoshi veli suvorij sposib zhittya Dominik vdayetsya do Rima shob dobitisya zatverdzhennya svoyeyi grupi vzhe yak Ordenu Brativ Propovidnikiv Shojno ce stalosya Dominik vidrazu rozporoshiv svoyu kilkanadcyatiosobovu grupu Semero pryamuyut do Parizha chetvero do Ispaniyi sam Dominik z odnim tovarishem do Rima Zavdyaki comu shvidko postali novi oseredki Shob zmicniti novaciyu Dominik vidkinuv zvichnu v chernechih spilnotah zasadu fizichnoyi praci Urochiste vidpravlennya liturgiyi zberezhene yak istotnij element spilnogo zhittya propovidnikiv tezh uzgodzheno z vimogami apostolskogo zhittya Zmensheno kilkist psalmiv dlya promovlyannya sprosheno provedennya obryadiv Monastiri mali buti nasampered spilnotami yevangelskogo zhittya ta shkolami yaki duhovno j intelektualno gotuvali b propovidnikiv do yihnoyi apostolskoyi praci Ostanni roki zhittya Dominik prisvyativ nasampered zmicnennyu Ordenu yakij shvidko rozvivavsya Vin mandruye vid monastirya do monastirya navchaye brativ i stverdzhuye yih v apostolskomu poklikanni Pri nagodi j sam apostolstvuye Nadali mriye takozh pro osobistu uchast u misiyah sered pogan Karta jogo pershih mandrivok Zahidnoyu Yevropoyu ye dosit rozlogoyu Raka svyatogo Dominika v cerkvi San Domeniko v Bolonyi Nikola Pizano Arnolfo di Kambio Smert Pomiraye Dominik u Bolonyi vilnij vid bud yakih materialnih zalezhnostej Ostannimi rokami zhittya vin ne mav navit vlasnoyi keliyi i vlasnogo lizhka Odnak pomiraye sered brativ i pohovano jogo poryad iz nimi yak vin i bazhav Na toj chas chislo brativ narahovuvalo vzhe kilka soten i zhili voni v simdesyati domah Ci brati prodovzhili Dominikovu spravu Zemne zhittya zakinchiv u Bolonyi v 1221 roci RodinaDominik mav 2 h molodshih brativ Antonio ta Manesa yaki buli znani pobozhnistyu Pershij stav svyashennikom i prisvyativ sebe roboti z hvorimi ta bidnimi drugij stav chlenom Ordenu dominikanciv j buv beatifikovanij papoyu Grigoriyem XVI Matir svyatogo v 1828 roci beatifikuvav papa Lev XII Patron Portugaliya Kashtanyejra de PeraPrimitkiO Connor John Bonaventure St Dominic The Catholic Encyclopedia Vol 5 New York Robert Appleton Company 1909 Div Bernard Hamilton 1981 The Medieval Inquisition pp 36 37 New York Holmes amp Meier Simon Tugwell 1982 Early Dominicans Selected Writings p 114 note 90 Ramsey New Jersey Paulist Press Guy Bedouelle 1981 St Dominic The Grace of the Word p 185 San Francisco Ignatius Press Sullivan Karen Truth and the heretic crises of knowledge in medieval French literature University of Chicago Press 2005 p 120 Peters Edward 1988 Inquisition Berkeley and Los Angeles CA University of California Press ISBN 0 520 06630 8DzherelaO Connor John Bonaventure St Dominic 22 serpnya 2014 u Wayback Machine The Catholic Encyclopedia Vol 5 New York Robert Appleton Company 1909 Bedouelle Guy 1995 Saint Dominic The Grace of the Word Ignatius Press ISBN 0 89870 531 2 An excerpt is available online Finn Richard 2016 London Catholic Truth Society ISBN 9781784691011 Arhiv originalu za 15 listopada 2019 Procitovano 20 lyutogo 2016 Goergen Donald J 2016 Saint Dominic The Story of a Preaching Friar New York The Paulist Press ISBN 978 08091 4954 4 Guiraud Jean 1913 Saint Dominic Duckworth Francis C Lehner ed St Dominic biographical documents Washington Thomist Press 1964 McGonigle Thomas Zagano Phyllis 2006 The Dominican Tradition Collegeville MN The Liturgical Press ISBN 978 0 8146 1911 7 Pierre Mandonnet M H Vicaire St Dominic and His Work Saint Louis 1948 Full text at Dominican Central nedostupne posilannya Catholic Encyclopedia St Dominic 22 serpnya 2014 u Wayback Machine by John B O Conner 1909 Tugwell Simon 1982 New York Paulist Press ISBN 978 0 8091 2414 5 Arhiv originalu za 23 lyutogo 2022 Procitovano 10 grudnya 2017 Vicaire M H 1964 Saint Dominic and his Times Translated by Kathleen Pond Green Bay Wisconsin Alt Publishing ASIN B0000CMEWR Wishart Alfred Wesley 1900 Freely available eText Project Gutenberg Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 10 grudnya 2017 Friedrich Wilhelm Bautz Dominik de Gusman Biographisch Bibliographisches Kirchenlexikon Sp 1356 1358 Guy Bedouelle Dominikus Von der Kraft des Wortes Styria Graz Wien Koln 1984 ISBN 3 222 11513 3 Jean Rene Bouchet Dominikus Gefahrte der Verirrten from the Franz von Michael Marsch publisher s current texts Heiligenkreuztal 1989 ISBN 3 921312 37 X Peter Dyckhoff Mit Leib und Seele beten Illustrations and text of a mediaeval manuscript about the new form of prayer by Saint Dominic ISBN 3 451 28231 3 Paul D Hellmeier Dominikus begegnen St Ulrich Verlag Augsburg 2007 ISBN 978 3 936484 92 2 Wolfram Hoyer ed Jordan von Sachsen Von den Anfangen des Predigerordens Dominikanische Quellen und Zeugnisse Vol 3 Benno Leipzig 2002 ISBN 3 7462 1574 9 Meinolf Lohrum Dominikus Benno Leipzig 1987 ISBN 3 7462 0047 4 Meinolf Lohrum Dominikus Beter und Prediger M Grunewald Mainz 1990 ISBN 3 7867 1136 4 PosilannyaDominik Gusman Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Dominik de Gusman Dominik Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref Svyatij Dominik 18 travnya 2014 u Wayback Machine