Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дмитро́ Миха́йлович Дяче́нко (26 серпня (7 вересня) 1887, Таганрог, Область Війська Донського — 21 травня 1942, Саратовська область) — український архітектор і громадський діяч, засновник стилю українського необароко. Професор, член-кореспондент Академії архітектури СРСР (1935). Жертва сталінського терору.
| Дмитро Михайлович Дяченко | |
|---|---|
 | |
| Народження | 26 серпня (7 вересня) 1887 |
| Смерть | 21 травня 1942 (54 роки) |
| Країна |  Російська імперія →  УНР →  СРСР |
| Навчання | Петербурзький інститут цивільних інженерів |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Полтава (1915—1917), Київ (1917—1937), Москва (1937—1941) |
| Архітектурний стиль | Українське необароко, конструктивізм |
| Найважливіші споруди | Національний університет біоресурсів і природокористування України |
Біографія
Народився в місті Таганрог в багатодітній родині швеця, який переїхав на Дон із села Патлаївки на Полтавщині. Перші роки свого життя Дмитро Дяченко провів у Новочеркаську, де здобув початкову освіту: закінчив спочатку церковно-приходську школу, а потім — гімназію. Літа проводив у селі Патлаївці під Полтавою — на батьківщині батьків.
У 1907 році Дмитро закінчив Таганрозьке 8-класне технічне училище, вступив до Харківського технологічного інституту, а вже через рік — до Академії художеств та Інституту цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі. 1909-го очолив місцеву студентську «Громаду», зусилями якої в 1912-му році організовано першу в Російській імперії професійну виставку української архітектури. Члени гуртка їздили в Україну, досліджували архітектурні пам'ятки та замальовували старовинні будівлі, церкви, дзвіниці, монастирі, вітряки тощо.
Ще за часів студіювання Дмитро Дяченко спроєктував приміщення земської лікарні в Лубнах. Молодий архітектор тоді вперше у своїй роботі звернувся до народних мотивів української архітектури. У 1913 році за ескізами Дяченка була зведена брама, яка мала вигляд еліптичної арки, обабіч неї стояли накриті дахами дві вежі. Ця споруда будувалася для Всеросійської сільськогосподарської виставки в Москві.
У селі Круглик архітектор, на замовлення, звів будинок Климова. Саме з цієї будівлі розпочалося формування нової течії в архітектурі — українського необароко. За два роки зодчий звів ще два приміщення — церковно-археологічний музей у Кам'янці-Подільському та будинок міської управи в Ковелі, за які отримав перші премії. У той період проєкт Дяченка переміг на конкурсі, і йому доручили зведення меморіальної каплиці та церкви в Харкові.
Після успішного закінчення Інституту цивільних інженерів у 1914 році працював земським інженером спочатку Полтавської, потім Київської губернії.
До 1917-го жив у Полтаві, потім перебрався до Києва. У 1917 році, зокрема, проживав за адресою вул. Паньківська, 9, п. 22 (будинок Грушевського). 1918 року став головою Товариства українських архітекторів (1918—1920).
Дяченко — фундатор і ректор Українського архітектурного інституту в Києві (1918—1922), у 1925–1930 — професор Української сільськогосподарської академії (тепер Національний університет біоресурсів і природокористування України), 1932—1937 — Київського художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Провадив велику громадську роботу.
1924-го року у родині Дмитра Михайловича народився син Василь — майбутній відомий антрополог. До 1937 року продовжував займатися педагогічною діяльністю.
У 1926 і 1930 роках архітектор розробив і видав альбоми типових проектів колгоспного житла для УСРР.
У 1930-х роках праці Дяченка засуджені більшовицькою критикою як вияв українського націоналізму. Сміливі виступи та стійкість творчих переконань — різкої критики за використання історичного стилю українського бароко зазнав комплекс споруд у місцевості Голосіїв — зробили неможливим його перебування в Києві.
Протягом 1932–1935 років Дяченко викладав архітектурне проектування в майстерні Київського художнього інституту. У 1935 році обраний членом-кореспондентом Академії архітектури.
Під загрозою арешту у 1937 році переїхав до Москви, де працював над новими проектами сільських осель, клубами, створив інтер'єр книгарні «Українська книга».
Вранці 1 липня 1941 року в комунальній квартирі № 1 у Бабушкиному провулку (зараз — вулиця Олександра Лук'янова), 5 був заарештований. Після двогодинного обшуку його відправили до Бутирки. Півроку його тримали у Лефортово, де ґрунтовно підірвали здоров'я. Постановою Особливої ради НКВС СРСР звинувачений у «націоналістичній діяльності», архітектор отримав вісім років таборів. 21 травня 1942 року Дяченко «достроково» помер від «пелагри III ступеня виснаження» в концтаборі НКВС Саратовської області. Тіло було поховане в братській могилі разом з іншими в'язнями.
Реабілітований Верховним Судом СРСР у 1957 році.
Творчість
Архітектура
Низку його архітектурних творів визнано пам'ятками культурної спадщини. Серед найкращих проектів — ансамбль нинішнього Національного аграрного університету в Голосіївському лісі — усі споруди муровані, дво- та триповерхові, симетрично-вісьової композиції, вирішені за останнім словом будівництва науки і техніки того часу, водночас органічно поєднані формами, деталями в стилі українського бароко (модернові фронтони, аркади, високі мансардові дахи з заломами і люкарнами). Брав активну участь в архітектурних конкурсах, проектуючи будівлі та споруди в українському стилі. На відміну від інших колег (В. Г. Кричевського, О. Г. Сластіона) орієнтувався не на селянську архітектуру, а на високопрофесійне зодчество Мазепинської доби, на стилістику Мазепинського бароко, вбачаючи в цьому втілення української державницької традиції. Активно відстоював цю позицію в архітектурних дискусіях 1920-х ― 1930-х, за що постійно зазнавав нещадної критики як провідник шкідливого «буржуазно-націоналістичного напряму» в українській радянській архітектурі.
Практичний інтерес Дяченка до української архітектури доби Гетьманщини найяскравіше проявився в архітектурному ансамблі Української сільськогосподарської академії у тодішній околиці Києва Голосієвому. Його створення за більшовицького режиму стало можливим як наслідок периферійного розташування та високої оцінки, яку отримав проект у закордонній пресі. Дяченку належать багато нереалізованих проектів. Його творчому впливу завдячуємо прекрасно прорисованим фронтоном на чолі споруди залізничного вокзалу в Києві, яка без цього знакового українського елементу лишилась би безликим конструктивістським об'єктом 1930-х.
Головні роботи Дмитра Дяченка:
- земська лікарня в Лубнах, 1913—1915 рр., вул. Льва Толстого, 16/27 (Київ);
- комплекс споруд Української сільськогосподарської академії та корпуси інститутів ветеринарії, тваринництва в Голосієві (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України; 1926—1929);
- житловий будинок кооперативу «Науковий працівник», 1928—1930 рр., Пушкінська вул., 7 (Київ);
- Санаторій № 19 ВЦСПС, 1934—1935 рр., проспект Леніна, 21 (Кисловодськ)
- Українська академія радянської торгівлі (нині — Міністерство освіти і науки України), 1935—1938 рр. (реконструкція, арх. Фадеїчев В., 1958 г.), просп. Перемоги, 10 (Київ);
- сільськогосподарський інститут у Ташкенті, 1936—1937 рр., вул. Університет, 2;
- гідромеліоративний технікум у Поті, 1936—1939 рр.
Праці
- Будова села. Київ: Червоний шлях, 1924;
- Проекти з сільського будівництва. Київ, 1926.
Пам'ять
У Києві з 2019 року існує вулиця Архітектора Дяченка.
Примітки
- Шевелєва, Мар'яна (28 серпня 2022). Дмитро Дяченко – засновник українського необароко. Український інтерес. Процитовано 13 березня 2023.
- Український архітектор Дмитро Дяченко — творець навчальних корпусів НУБіП України. nubip.edu.ua. Процитовано 13 березня 2023.
- Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). — С. 207.
- Нова Рада. — 1917. — № 175.
- Дяченко Дмитро Михайлович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 13 березня 2023.
- Дяченко, Дмитро Михайлович. ВУЕ (укр.). Процитовано 13 березня 2023.
- Черкаська, Ганна (28 серпня 2017). Дмитро Дяченко. UAHistory (укр.). Процитовано 13 березня 2023.
Література
- Балабко О. В. «Київ, Іринінська, Лифарям…». Повість за листами митця — Чернівці : Букрек, 2011. — 236 с.: іл.
- Бондаренко Р. І. Дяченко Дмитро Михайлович // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — . — С. 511.
- Вечерський В. В. Дяченко Дмитро Михайлович [ 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
- Київ. Провідник. — К., 1930.
- Словник художників України. — К., 1973.
- Чепелик В. В. Триумф и трагедия зодчего // Строительство и архитектура. — 1987. — № 11. (рос.)
- Асеев Ю. С., Дяченко Б. М. Украинский зодчий Дмитро Дяченко // Строительство и архитектура. — 1990. — № 5. (рос.)
- Дяченко Дм. Будова села / Д. Дяченко. — К. : Червоний шлях, 1924. — 92 с. [ 20 липня 2018 у Wayback Machine.]
Посилання
- Дяченко Дмитро Михайлович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Д. М. Дяченко на сайті ДНАББ [ 26 грудня 2014 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dyachenko Dmitro Miha jlovich Dyache nko 26 serpnya 7 veresnya 1887 Taganrog Oblast Vijska Donskogo 21 travnya 1942 1942 05 21 Saratovska oblast ukrayinskij arhitektor i gromadskij diyach zasnovnik stilyu ukrayinskogo neobaroko Profesor chlen korespondent Akademiyi arhitekturi SRSR 1935 Zhertva stalinskogo teroru Dmitro Mihajlovich DyachenkoNarodzhennya 26 serpnya 7 veresnya 1887 Taganrog Oblast Vijska Donskogo Rosijska imperiyaSmert 21 travnya 1942 1942 05 21 54 roki Saratovska oblast RRFSR SRSRKrayina Rosijska imperiya UNR SRSRNavchannya Peterburzkij institut civilnih inzhenerivDiyalnist arhitektorPracya v mistah Poltava 1915 1917 Kiyiv 1917 1937 Moskva 1937 1941 Arhitekturnij stil Ukrayinske neobaroko konstruktivizmNajvazhlivishi sporudi Nacionalnij universitet bioresursiv i prirodokoristuvannya UkrayiniBiografiyaNarodivsya v misti Taganrog v bagatoditnij rodini shvecya yakij pereyihav na Don iz sela Patlayivki na Poltavshini Pershi roki svogo zhittya Dmitro Dyachenko proviv u Novocherkasku de zdobuv pochatkovu osvitu zakinchiv spochatku cerkovno prihodsku shkolu a potim gimnaziyu Lita provodiv u seli Patlayivci pid Poltavoyu na batkivshini batkiv U 1907 roci Dmitro zakinchiv Taganrozke 8 klasne tehnichne uchilishe vstupiv do Harkivskogo tehnologichnogo institutu a vzhe cherez rik do Akademiyi hudozhestv ta Institutu civilnih inzheneriv u Sankt Peterburzi 1909 go ocholiv miscevu studentsku Gromadu zusilyami yakoyi v 1912 mu roci organizovano pershu v Rosijskij imperiyi profesijnu vistavku ukrayinskoyi arhitekturi Chleni gurtka yizdili v Ukrayinu doslidzhuvali arhitekturni pam yatki ta zamalovuvali starovinni budivli cerkvi dzvinici monastiri vitryaki tosho She za chasiv studiyuvannya Dmitro Dyachenko sproyektuvav primishennya zemskoyi likarni v Lubnah Molodij arhitektor todi vpershe u svoyij roboti zvernuvsya do narodnih motiviv ukrayinskoyi arhitekturi U 1913 roci za eskizami Dyachenka bula zvedena brama yaka mala viglyad eliptichnoyi arki obabich neyi stoyali nakriti dahami dvi vezhi Cya sporuda buduvalasya dlya Vserosijskoyi silskogospodarskoyi vistavki v Moskvi U seli Kruglik arhitektor na zamovlennya zviv budinok Klimova Same z ciyeyi budivli rozpochalosya formuvannya novoyi techiyi v arhitekturi ukrayinskogo neobaroko Za dva roki zodchij zviv she dva primishennya cerkovno arheologichnij muzej u Kam yanci Podilskomu ta budinok miskoyi upravi v Koveli za yaki otrimav pershi premiyi U toj period proyekt Dyachenka peremig na konkursi i jomu doruchili zvedennya memorialnoyi kaplici ta cerkvi v Harkovi Pislya uspishnogo zakinchennya Institutu civilnih inzheneriv u 1914 roci pracyuvav zemskim inzhenerom spochatku Poltavskoyi potim Kiyivskoyi guberniyi Do 1917 go zhiv u Poltavi potim perebravsya do Kiyeva U 1917 roci zokrema prozhivav za adresoyu vul Pankivska 9 p 22 budinok Grushevskogo 1918 roku stav golovoyu Tovaristva ukrayinskih arhitektoriv 1918 1920 Dyachenko fundator i rektor Ukrayinskogo arhitekturnogo institutu v Kiyevi 1918 1922 u 1925 1930 profesor Ukrayinskoyi silskogospodarskoyi akademiyi teper Nacionalnij universitet bioresursiv i prirodokoristuvannya Ukrayini 1932 1937 Kiyivskogo hudozhnogo institutu teper Nacionalna akademiya obrazotvorchogo mistectva i arhitekturi Provadiv veliku gromadsku robotu 1924 go roku u rodini Dmitra Mihajlovicha narodivsya sin Vasil majbutnij vidomij antropolog Do 1937 roku prodovzhuvav zajmatisya pedagogichnoyu diyalnistyu U 1926 i 1930 rokah arhitektor rozrobiv i vidav albomi tipovih proektiv kolgospnogo zhitla dlya USRR U 1930 h rokah praci Dyachenka zasudzheni bilshovickoyu kritikoyu yak viyav ukrayinskogo nacionalizmu Smilivi vistupi ta stijkist tvorchih perekonan rizkoyi kritiki za vikoristannya istorichnogo stilyu ukrayinskogo baroko zaznav kompleks sporud u miscevosti Golosiyiv zrobili nemozhlivim jogo perebuvannya v Kiyevi Protyagom 1932 1935 rokiv Dyachenko vikladav arhitekturne proektuvannya v majsterni Kiyivskogo hudozhnogo institutu U 1935 roci obranij chlenom korespondentom Akademiyi arhitekturi Pid zagrozoyu areshtu u 1937 roci pereyihav do Moskvi de pracyuvav nad novimi proektami silskih osel klubami stvoriv inter yer knigarni Ukrayinska kniga Vranci 1 lipnya 1941 roku v komunalnij kvartiri 1 u Babushkinomu provulku zaraz vulicya Oleksandra Luk yanova 5 buv zaareshtovanij Pislya dvogodinnogo obshuku jogo vidpravili do Butirki Pivroku jogo trimali u Lefortovo de gruntovno pidirvali zdorov ya Postanovoyu Osoblivoyi radi NKVS SRSR zvinuvachenij u nacionalistichnij diyalnosti arhitektor otrimav visim rokiv taboriv 21 travnya 1942 roku Dyachenko dostrokovo pomer vid pelagri III stupenya visnazhennya v konctabori NKVS Saratovskoyi oblasti Tilo bulo pohovane v bratskij mogili razom z inshimi v yaznyami Reabilitovanij Verhovnim Sudom SRSR u 1957 roci TvorchistKorpus Lisotehnichnogo institutu 1925 27 v KiyeviArhitektura Nizku jogo arhitekturnih tvoriv viznano pam yatkami kulturnoyi spadshini Sered najkrashih proektiv ansambl ninishnogo Nacionalnogo agrarnogo universitetu v Golosiyivskomu lisi usi sporudi murovani dvo ta tripoverhovi simetrichno visovoyi kompoziciyi virisheni za ostannim slovom budivnictva nauki i tehniki togo chasu vodnochas organichno poyednani formami detalyami v stili ukrayinskogo baroko modernovi frontoni arkadi visoki mansardovi dahi z zalomami i lyukarnami Brav aktivnu uchast v arhitekturnih konkursah proektuyuchi budivli ta sporudi v ukrayinskomu stili Na vidminu vid inshih koleg V G Krichevskogo O G Slastiona oriyentuvavsya ne na selyansku arhitekturu a na visokoprofesijne zodchestvo Mazepinskoyi dobi na stilistiku Mazepinskogo baroko vbachayuchi v comu vtilennya ukrayinskoyi derzhavnickoyi tradiciyi Aktivno vidstoyuvav cyu poziciyu v arhitekturnih diskusiyah 1920 h 1930 h za sho postijno zaznavav neshadnoyi kritiki yak providnik shkidlivogo burzhuazno nacionalistichnogo napryamu v ukrayinskij radyanskij arhitekturi Praktichnij interes Dyachenka do ukrayinskoyi arhitekturi dobi Getmanshini najyaskravishe proyavivsya v arhitekturnomu ansambli Ukrayinskoyi silskogospodarskoyi akademiyi u todishnij okolici Kiyeva Golosiyevomu Jogo stvorennya za bilshovickogo rezhimu stalo mozhlivim yak naslidok periferijnogo roztashuvannya ta visokoyi ocinki yaku otrimav proekt u zakordonnij presi Dyachenku nalezhat bagato nerealizovanih proektiv Jogo tvorchomu vplivu zavdyachuyemo prekrasno prorisovanim frontonom na choli sporudi zaliznichnogo vokzalu v Kiyevi yaka bez cogo znakovogo ukrayinskogo elementu lishilas bi bezlikim konstruktivistskim ob yektom 1930 h Golovni roboti Dmitra Dyachenka zemska likarnya v Lubnah 1913 1915 rr vul Lva Tolstogo 16 27 Kiyiv kompleks sporud Ukrayinskoyi silskogospodarskoyi akademiyi ta korpusi institutiv veterinariyi tvarinnictva v Golosiyevi nini Nacionalnij universitet bioresursiv i prirodokoristuvannya Ukrayini 1926 1929 zhitlovij budinok kooperativu Naukovij pracivnik 1928 1930 rr Pushkinska vul 7 Kiyiv Sanatorij 19 VCSPS 1934 1935 rr prospekt Lenina 21 Kislovodsk Ukrayinska akademiya radyanskoyi torgivli nini Ministerstvo osviti i nauki Ukrayini 1935 1938 rr rekonstrukciya arh Fadeyichev V 1958 g prosp Peremogi 10 Kiyiv silskogospodarskij institut u Tashkenti 1936 1937 rr vul Universitet 2 gidromeliorativnij tehnikum u Poti 1936 1939 rr Praci Budova sela Kiyiv Chervonij shlyah 1924 Proekti z silskogo budivnictva Kiyiv 1926 Pam yatU Kiyevi z 2019 roku isnuye vulicya Arhitektora Dyachenka PrimitkiShevelyeva Mar yana 28 serpnya 2022 Dmitro Dyachenko zasnovnik ukrayinskogo neobaroko Ukrayinskij interes Procitovano 13 bereznya 2023 Ukrayinskij arhitektor Dmitro Dyachenko tvorec navchalnih korpusiv NUBiP Ukrayini nubip edu ua Procitovano 13 bereznya 2023 Bilousko O A Yermak O P Reveguk V Ya Novitnya istoriya Poltavshini I polovina HH st S 207 Nova Rada 1917 175 Dyachenko Dmitro Mihajlovich Enciklopediya Suchasnoyi Ukrayini esu com ua Procitovano 13 bereznya 2023 Dyachenko Dmitro Mihajlovich VUE ukr Procitovano 13 bereznya 2023 Cherkaska Ganna 28 serpnya 2017 Dmitro Dyachenko UAHistory ukr Procitovano 13 bereznya 2023 LiteraturaBalabko O V Kiyiv Irininska Lifaryam Povist za listami mitcya Chernivci Bukrek 2011 236 s il Bondarenko R I Dyachenko Dmitro Mihajlovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini redkol V A Smolij ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D 518 s il ISBN 966 00 0405 2 S 511 Vecherskij V V Dyachenko Dmitro Mihajlovich 30 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Kiyiv Providnik K 1930 Slovnik hudozhnikiv Ukrayini K 1973 Chepelik V V Triumf i tragediya zodchego Stroitelstvo i arhitektura 1987 11 ros Aseev Yu S Dyachenko B M Ukrainskij zodchij Dmitro Dyachenko Stroitelstvo i arhitektura 1990 5 ros Dyachenko Dm Budova sela D Dyachenko K Chervonij shlyah 1924 92 s 20 lipnya 2018 u Wayback Machine PosilannyaDyachenko Dmitro Mihajlovich Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Portal Arhitektura Portal Biografiyi D M Dyachenko na sajti DNABB 26 grudnya 2014 u Wayback Machine