Джованні Сегантіні італ Giovanni Segantini 15 січня 1858 Арко біля Тренто 28 вересня 1899 Понтрезіна Швейцарія італійськ

Джованні Сегантіні (італ. Giovanni Segantini; 15 січня 1858, Арко біля Тренто — 28 вересня 1899, Понтрезіна, Швейцарія) — італійський художник, представник символізму в живописі. Малював портрети, пейзажі, жанрові композиції, картини з символічним забарвленням.

Джованні Сегантіні
Giovanni Segantini

Автопортрет, 1895 року
При народженні	Giovanni Segantini
Народження	15 січня 1858(1858-01-15) Арко біля Тренто
Смерть	28 вересня 1899(1899-09-28) (41 рік)
	Понтрезіна, Швейцарія
Поховання	^d
Національність	італієць
Країна	Італія
Жанр	живопис
Навчання	Мілан
Діяльність	художник, унаочнювач
Напрямок	символізм, Декаданс
Роки творчості	1878—1899
Вплив	Реалізм Мак'яйолі
Твори	портрети, пейзажі, жанрові твори
Діти	^d і ^d
Роботи в колекції	галерея Бельведер, Штедель, ^d, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Рейксмузей, ^d, ^d, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Галерея мистецтв Вокера, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Міський музей (Амстердам)^[2], ^d, Художня галерея Південної Австралії, Музей образотворчих мистецтв, ^d, Баварські державні колекції картин, Клівлендський музей мистецтв, Гаазький муніципальний музей, Національний музей у Варшаві, ^d, Королівські музеї витончених мистецтв^[3], Національний музей образотворчого мистецтва^[4], Стара національна галерея, Музей Ґетті, ^d, Музей Бойманса - ван Бенінгена^[5], Kunst Museum Winterthur \| Reinhart am Stadtgarten^[d] і ^d


Джованні Сегантіні у Вікісховищі

Біографія і творчість

Джованні Сегантіні. «Хор церкви Сант Антоніо в Мілані» (1879)

Джованні Сегантіні. «Селянка тягне дрова взимку» або «Повернення з лісу».

Народився в бідній родині поблизу Тренто. Відсутність значних мистецьких центрів в краї спонукала перебратися в Мілан, де отримав художнє навчання в вечірній школі Академії Брера в місті Мілан.

Серед друзів митця — художник Еміліо Лонгоні, з яким він працював разом. Серед знайомих митців — брати Альберто і Вітторе Грубічі, власники художньої галереї, яка стане також архівом молодих художників.

Одна з перших картин Сегантіні — «Хор церкви Сант Антоніо» (1879) цілком жанрова, реалістича. Художника привабив мотив освітлення з вікна, що по різному відбився на віконній завісі, картині в важкій рамі, різблених лавах церкви.

Художник, що виріс в провінції, що знав злидні і важку працю сусідів, часто малював сільські сцени — «Збирання сіна», «Плугатар», «На водопої», «Селянка тягне дрова взимку». Одна з найпоетичніших картин Сегантіні в його сільській тематиці — «Дві матері», що подає кормилицю корову з телям і селянку з немовлям як рідних, нерозривно пов'язаних живих істот. І без туманних натяків і темних символів картина стала символом сільського життя взагалі, на яке так рідко могло спромогтися мистецтво всього 19 століття. До 1888 року Segantini стиснув в Мілані міцну дружбу з художником, який вже досяг великої популярності Франче́ско Филиппи́ни, який присвятив оперу «Враження лагуни». На картинах Сегантіні незвична, позбавлена екзотики, провінційна Італія прикордонних, гірських районів з бідною рослинністю, майже пустельна, позбавлена картинності Тоскани, Венето, Кампаньї, як в бідних краєвидах, так і в одязі персонажів. В картинах часто присутні гори з нетанучими снігами Альп.

Цікавим є порівняння малюнка Сегантіні «Сіяч» з декількома творами ван Гога на цю ж тему. Але Сегантіні вирішує свій твір в реалістичнішій манері.

Навчання в Мілані, стикання з новою буржуазною культурою відбилося в наверненні до незвичних тем, далеких від реалізму ранішніх творів, і насичених символами, таємицями, натяками на ускладненість життя і внутрішнього світу сучасників. Але картини Сегантіні позбавлені надриву, відкритого зображення страждань, хоча настрій його картин далекий від радості.

Однією з провідних тем Сегантіні стала смерть. Він звертався до цієї теми на різних етапах творчості від цілком реалістичних зображень («Голова померлого») до визнаних творів в стилістиці символізму («Смерть», 1899).

Художня манера Сегантіні була делікатна, він малював невеликими мазками і крапками (техніка пуантілізму). На багатьох його творах можна добре розгледіти крапки і риски. Але ці риски невеликі, ідуть за формою речей чи гір і далекі від розхристаної віртуозності Джованні Болдіні.

Визнання

Визнання як художник, Сегантіні отримав на виставці в Амстердамі у 1883 р, де представив свою картину «Аве Марія», мотив якої перегукувався з відомим твором Франсуа Мілле «Анжелюс». Але Сегантіні переніс сюжет на човен, що перевозить вівці по воді. На обрії височить церква в дивному сонячному сяйві, що і надало картині символічного забарвлення і філософських узагальнень. Серед нагород художника — золота медаль в Парижі у 1889 р., золота медаль на виставці в Турині у 1892 р.

Смерть

Нагла смерть забрала художника у віці 41 рік. Він захворів, коли перебував високо у горах і не було можливості транспортувати хворого униз у долину, де був лікар. Несподівана смерть виглядала незрозумілою і за припущеннями була викликана отруєнням від свинцю, котрий тоді додавали у фарби. На аутопсії, однак, знайшли запалення апендицита і художник помер від його ускладнень.