Жульєн Дюпре фр Julien Dupré 19 березня 1851 Париж 3 квітня 1910 Париж французький художник реаліст розробляв сільську т

Жульєн Дюпре (фр. Julien Dupré 19 березня 1851, Париж — 3 квітня 1910, Париж) — французький художник, реаліст, розробляв сільську тематику та анімалістичний жанр.

Жульєн Дюпре
Julien Dupré


фотопортрет художника

При народженні	Julien Dupré
Народження	19 березня 1851(1851-03-19) Париж
Смерть	3 квітня 1910(1910-04-03) (59 років)
	Париж
Поховання	Пер-Лашез і ^d
Національність	Франція
Країна	Франція
Жанр	побутовий жанр, анімалістичний жанр
Навчання	Париж
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм
Роки творчості	1875—1909
Вчитель	^d і ^d
Відомі учні	^d
Твори	^d, Q17492423? і Q17492927?
У шлюбі з	^d
Діти	^d
Роботи в колекції	^d, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Музей образотворчих мистецтв, ^d, Художній музей Сент-Луїса, Вустерський музей мистецтв, Музей д'Орсе, ^d, ^d, ^d^[1], Бостонський музей образотворчих мистецтв, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Нагороди



Жульєн Дюпре у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дюпре.

Життєпис

Народився в Парижі. Син Полін Бульє та ювеліра Жана Дюпре. Юнаком почав працювати в крамниці мережива, а надалі планував працювати у бізнес-справі батька.

Зміна планів

Плани молодика з буржуазної родини змінила франко-прусська війна (1870—1871). Війну розпочали політики Франції, але перемогу вибороли пруссаки. Париж був у облозі і 1871 року буржуазна родина Дюпре зачинила крамницю через припинення продажів. У молодика вивільнився час і він почав відвідувати вечірні уроки у паризькій Школі декоративних мистецтв. Його вчителі у школі Ісідор Пілз (1813—1875) та Анрі Леманн (1814—1882).

Навчання продовжив в Пікардії в майстерні художника-натураліста Дезіре Франсуа Дюже (1823—1896). Пізніше він узяв шлюб з донькою майстра. Дивним чином син ювеліра і паризький буржуа зацікавився реалізмом і сільською тематикою.

Чиновник від мистецтва

До мистецтва Жульєн Дюпре ставився як до чиновницької кар'єри: ця художня галузь у Франції давно сформувалась як чергова чиновницька галузь з власним департаментом (академія мистецтв), полем діяльності (виставки в Паризькому Салоні) і державними нагородами, якщо художник демонстрував відданість до політичного режиму і ретельно обслуговував або політиків, або черговий політичний режим. Жульєн Дюпре стає черговим чиновником від живопису, постійно, практично до власної смерті виставляє картини в Паризькому Салоні, не хапає зірок з неба і нешукає нових шляхів в живопису, роками чекає державних нагород.

Його мало зачіпали політичні новини і бурхливе соціальне життя країни у другій половині XIX ст. Він добре ставився до творчості Франсуа Мілле та , але бере від них лише поверхневість сюжетів і пише їх фахово, але з холодним серцем стороннього і чужого до селян спостерігача. З картини в картину у нього переходила одна й та ж молоденька модель-селянка у синьому фартусі. Раз від разу він заміняв хіба що її позу та колір хустки на голові. Жульєн Дюпре практично художник однієї теми (сільські літні теми-сюжети), котру експлуатував роками. В житті покинутих богом і політиками Франції селян Жульєн Дюпре не побачив (чи не захотів бачити) ні гіркоти стану, ні драм, ні безперспективності, як то було в творах Франсуа Мілле, Джованні Сегантіні, у картинах Вінсента ван Гога.

Бурхливі події у Франції 19 ст. руйнували долі митців і калічили їх творчу свідомість. Тому так багато митців зі здібностями витратили роки на формальні пошуки то у стилі ампір, то у стилі помертвілого класицизму і академізму. Правда, Жульєн Дюпре вже не пише Гекторів чи Ганімедів, але монотонно виводить побутові сцени сільського життя.

Він таки дочекався нагород і отримав орден Почесного легіону у 1892 році. Помер у Парижі 1910 року.