Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

псевдонім мова Гітта СереніНародилася13 березня 1921 1921 03 13 Відень Перша Австрійська Республіка 1 Померла14 червня 2

Гітта Серені

Гітта Серені

Гітта Серені
Народилася13 березня 1921(1921-03-13)
Відень, Перша Австрійська Республіка[1]
Померла14 червня 2012(2012-06-14) (91 рік)
Кембридж, Англія, Велика Британія
Країнаimage Велика Британія[2]
image Угорщина
image Австрія[2]
Діяльністьжурналістка, письменниця, історик, нехудожня письменниця, біограф
Alma materСемінар Макса Райнгардта[3] і Паризький університет[3]
Мова творіванглійська
Матиd
У шлюбі зДон Ганімен (1948—2011)
Нагороди

Гітта Серені, ОБІ (нар. 13 березня 1921(19210313) – пом. 14 червня 2012) — австрійсько-британський біограф, історик і журналіст-розслідувач, яка стала відомою своїми інтерв'ю та нарисами про сумнозвісних особистостей, зокрема Мері Белл, засуджену у 1968 році за вбивство двох дітей, коли вона сама була дитиною, Франца Штангля, комендант табору смерті Треблінка.

Вона народилася та росла в Австрії. Вона — авторка п'яти книг, зокрема «Справа Мері Белл: Портрет дитини-вбивці» (1972) та «Альберт Шпеер: Його битва з правдою» (1995).

Серені отримала нагороду Даффа Купера та Меморіальну премію Джеймса Тейта Блека за її книгу про Альберта Шпеера у 1995 році та премію Стіга Дагермана у 2002 році. У 2004 році вона стала командором ордена Британської імперії за заслуги в журналістиці.

Біографія

Серені народилася у Відні, Австрія, у 1921 році. Її батьком був угорський протестантський аристократ Фердинанд Серені, який помер, коли їй було два роки. Її мати була колишньою акторкою з Гамбурга, Маргіт Герцфельд, мала німецьке походження. Вітчимом Гітти Серені став економіст Людвіг фон Мізес.

У тринадцять років її відправили до школи-інтернату у Велику Британію. Дорогою потяг затримався в Нюрнберзі, де вона відвідала один із щорічних Імперських партійних з'їздів. Вона написала про захід для класного завдання, вчитель дав їй прочитати «Моя боротьба», щоб Серені змогла зрозуміти побачене. Після захоплення Австрії нацистами у 1938 році вона переїхала до Франції, де працювала з сиротами під час німецької окупації, поки їй не довелося втекти з країни через її зв'язок із французьким Опором.

Після Другої світової війни вона працювала в Адміністрації ООН для допомоги та відбудови з біженцями в окупованій союзниками Німеччині. Серед її завдань було возз'єднання дітей, викрадених нацистами з метою виховання «арійців», з їхніми біологічними родинами. Це могло стати травматичним досвідом, оскільки діти не завжди пам'ятали своїх рідних, але коли вона супроводжувала потяг із такими дітьми назад до Польщі, вона побачила радість від возз'єднання дітей з сім'єю.

Серені була присутня на Нюрнберзькому процесі протягом чотирьох днів у 1945 році як спостерігач, де вона вперше побачила Альберта Шпеера, про якого пізніше написала книгу «Альберт Шпеер: Його битва з правдою». Саме ця книга принесла їй Меморіальну премію Джеймса Тейта Блека у 1995 році. Пізніше Девід Едгар адаптував її у п'єсу «Альберт Шпеер», яку поставив Тревор Нанн у Національному театрі у 2000 році.

У 1948 році вона вийшла заміж за Дона Ганімана та переїхала до Лондона, де вони виховували двох дітей. Дон Ганіман (помер 1 червня 2011 року) працював фотографом, зокрема для «Вог», «Дейлі телеграф» і «Санді таймс». Його найвідоміша робота — плакат Че Гевари на червоному фоні (1968).

З середини 60-х і протягом 1970-х років вона багато писала для «Дейлі телеграф» під редакцією Джона Ансті. Її статті часто стосувалися молоді, соціальних служб, дітей та їхніх стосунків з батьками та суспільством. Це призвело до того, що вона висвітлювала судовий процес над одинадцятирічною Мері Белл (визнаною винною у вбивстві двох дітей). Справа дівчинки-вбивці лягла в основу її першої книги.

Творчий доробок

Книги

«Справа Мері Белл» вперше вийшла друком у 1972 році після суду над Мері Белл; у ній Серені брала інтерв'ю у її сім'ї, друзів і спеціалістів, які доглядали за дівчинкою під час суду над нею. Редагуванням книги займалася Діана Атілл, яка також редагувала книгу Серені «У ту темряву».

«У ту темряву» (також після початкової статті для «Дейлі телеграф») розглядала провину Франца Штангля, коменданта таборів смерті Треблінка та Собібор. Для статті вона брала у нього інтерв'ю у в'язниці протягом 70 годин, і коли вона закінчила, він нарешті визнав свою провину; через дев'ятнадцять годин він помер від серцевого нападу.

«Альберт Шпеер: Його битва з правдою» (1995) — біографічна робота про Альберта Шпеера, міністра озброєнь Німеччини під час Другої світової війни. У ній Серені досліджує, як багато Шпеер знав про Голокост. Під час Нюрнберзького процесу Шпеер уникнув смертного вироку через його постійні твердження, що він нічого про нього не знав. Однак, Серені зробила висновок, що Шпеер володів інформацією, про що свідчить його лист єврейській громаді в Південній Африці (після війни) та факт, що його найближчий помічник був присутній на Ванзейській конференції (на якій розроблялись деталі геноциду євреїв) і не міг не повідомити його про процес.

У 1998 році її друга книга про Мері Белл, «Непочуті крики», викликала суперечки в британській пресі, оскільки гонорар видавництва від Macmillan Publishers був розділений з Мері Белл за співпрацю над книгою. Британська преса та британський уряд з самого початку критикували Серені, хоча книга швидко стала та залишається стандартним текстом для професіоналів, які працюють з проблемними дітьми.

Серені написала про свою останню книгу «Німецька травма» (2002): «Усі дев'ятнадцять розділів цієї книги тісно пов'язані з Німеччиною періодами до, під час і після розпаду Третього рейху, вони більш-менш послідовно описують те, що я побачила та чого навчилася з 1938 по 1999 роки, тобто майже за все життя».

Девід Ірвінг про наклеп

Британський заперечувач Голокосту Девід Ірвінг порушив справу про наклеп проти Серені та Guardian Media Group через два огляди в «Обзервері», в яких вона стверджувала, що він навмисно фальсифікував історичні записи задля реабілітації нацистів. Ірвінг підтримував особисту неприязнь до Серені, яку він назвав «зморщеним мисливцем на нацистів», за успішне спростування його заяв після публікації його книги «Війна Гітлера». У 1977 році Серені перехресно перевірила джерело, на яке він посилався для свого твердження, що Гітлер нічого не знав про «Остаточне рішення», а отже, не міг віддати наказ. Гітта Серені довела, що Ірвінг зробив додаткове твердження, яке суперечило його заявам; «Я знаю багатьох таких же людей, як і він, які були з оточення Гітлера…». Пізніше пані Серені сказала: «Це для нього страшно. Каже, ми штовхаємося біля одного корита. Різниця в тому, що він любить те корито, а я ні. Я думаю, що для нього [Девіда Ірвінга] у всьому цьому є відчай». Хоча справа не дійшла до суду, витрати Guardian Media Group на підготовку свого правового захисту склали 800 000 фунтів стерлінгів.

Смерть

Гітта Серені померла після тривалої хвороби 14 червня 2012 року у віці 91 року в лікарні Адденбрук, Кембридж.

Бібліографія

Серед її творів:

  • Серені, Гітта (13 лютого 1995). Справа Мері Белл. Т. 158 of Pimlico (Series). United Kingdom: Random House. ISBN .
  • Into That Darkness: from Mercy Killing to Mass Murder, a study of Franz Stangl, the commandant of Treblinka (1974, second edition 1995)
  • The Invisible Children: Child Prostitution in America, West Germany and Great Britain (1984)
  • Albert Speer: His Battle with Truth (1995, 1996 paperback)
  • Cries Unheard: The Story of Mary Bell (1998)
  • The German Trauma: Experiences and Reflections, 1938—2001 (2002)

У друге видання «Справи Мері Белл» доданий додаток про вбивство Джеймса Балджера.

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #123296501 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. LIBRIS — 2012.
    d:Track:Q1798125
  3. Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
    d:Track:Q17565097d:Track:Q5145336d:Track:Q34217d:Track:Q217595
  4. Schoenfeld, Gabriel (23 грудня 2001). Into That Darkness, Again. The New York Times.
  5. The legacy of Ludwig Von Mises by Peter J. Boettke, Peter T. Leeson, p. xiv
  6. Gitta Sereny : The German Trauma – Spike Magazine.
  7. , Cruel World: The Children of Europe in the Nazi Web p 511
  8. . National Theatre. Архів оригіналу за 16 June 2012. Процитовано 18 червня 2012.
  9. Mandy Honeyman (2 липня 2006). Don Honeyman with the 1st Che poster he created | Flickr – Photo Sharing!. Flickr. Процитовано 18 червня 2012.
  10. Neild, Barry. «Gitta Sereny dies at 91», The Guardian, 18 June 2012.
  11. Sereny, G. (1983). Into that darkness. 1st ed. New York: Vintage Books, p.14.
  12. Newsmakers | April: Gitta Sereny. BBC News. 22 грудня 1998. Процитовано 24 червня 2012.
  13. BBC News | UK | Gitta Sereny: Biographer with bite.
  14. The German Trauma pp xi Introduction by Gitta Sereny
  15. Tim Adams (24 лютого 2002). Memories are made of this. The Observer. Процитовано 28 вересня 2010.
  16. Cahal Milmo (30 квітня 2012). Veteran journalist Gitta Sereny dies age 91 – News – People. The Independent. Процитовано 18 червня 2012.
  17. Gitta Sereny. Telegraph. 18 червня 2012. Процитовано 18 червня 2012.
  18. Sereny, Gitta (2002). The healing wound : experience and reflections, Germany, 1938–2001 (вид. Reprint). New York, N.Y.: W.W. Norton. ISBN .

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

psevdonim mova Gitta SereniNarodilasya13 bereznya 1921 1921 03 13 Viden Persha Avstrijska Respublika 1 Pomerla14 chervnya 2012 2012 06 14 91 rik Kembridzh Angliya Velika BritaniyaKrayina Velika Britaniya 2 Ugorshina Avstriya 2 Diyalnistzhurnalistka pismennicya istorik nehudozhnya pismennicya biografAlma materSeminar Maksa Rajngardta 3 i Parizkij universitet 3 Mova tvorivanglijskaMatidU shlyubi zDon Ganimen 1948 2011 Nagorodid d d Zolotij kindzhal dlya nehudozhnih tvoriv 1998 Gitta Sereni OBI nar 13 bereznya 1921 19210313 pom 14 chervnya 2012 avstrijsko britanskij biograf istorik i zhurnalist rozsliduvach yaka stala vidomoyu svoyimi interv yu ta narisami pro sumnozvisnih osobistostej zokrema Meri Bell zasudzhenu u 1968 roci za vbivstvo dvoh ditej koli vona sama bula ditinoyu Franca Shtanglya komendant taboru smerti Treblinka Vona narodilasya ta rosla v Avstriyi Vona avtorka p yati knig zokrema Sprava Meri Bell Portret ditini vbivci 1972 ta Albert Shpeer Jogo bitva z pravdoyu 1995 Sereni otrimala nagorodu Daffa Kupera ta Memorialnu premiyu Dzhejmsa Tejta Bleka za yiyi knigu pro Alberta Shpeera u 1995 roci ta premiyu Stiga Dagermana u 2002 roci U 2004 roci vona stala komandorom ordena Britanskoyi imperiyi za zaslugi v zhurnalistici BiografiyaSereni narodilasya u Vidni Avstriya u 1921 roci Yiyi batkom buv ugorskij protestantskij aristokrat Ferdinand Sereni yakij pomer koli yij bulo dva roki Yiyi mati bula kolishnoyu aktorkoyu z Gamburga Margit Gercfeld mala nimecke pohodzhennya Vitchimom Gitti Sereni stav ekonomist Lyudvig fon Mizes U trinadcyat rokiv yiyi vidpravili do shkoli internatu u Veliku Britaniyu Dorogoyu potyag zatrimavsya v Nyurnberzi de vona vidvidala odin iz shorichnih Imperskih partijnih z yizdiv Vona napisala pro zahid dlya klasnogo zavdannya vchitel dav yij prochitati Moya borotba shob Sereni zmogla zrozumiti pobachene Pislya zahoplennya Avstriyi nacistami u 1938 roci vona pereyihala do Franciyi de pracyuvala z sirotami pid chas nimeckoyi okupaciyi poki yij ne dovelosya vtekti z krayini cherez yiyi zv yazok iz francuzkim Oporom Pislya Drugoyi svitovoyi vijni vona pracyuvala v Administraciyi OON dlya dopomogi ta vidbudovi z bizhencyami v okupovanij soyuznikami Nimechchini Sered yiyi zavdan bulo vozz yednannya ditej vikradenih nacistami z metoyu vihovannya arijciv z yihnimi biologichnimi rodinami Ce moglo stati travmatichnim dosvidom oskilki diti ne zavzhdi pam yatali svoyih ridnih ale koli vona suprovodzhuvala potyag iz takimi ditmi nazad do Polshi vona pobachila radist vid vozz yednannya ditej z sim yeyu Sereni bula prisutnya na Nyurnberzkomu procesi protyagom chotiroh dniv u 1945 roci yak sposterigach de vona vpershe pobachila Alberta Shpeera pro yakogo piznishe napisala knigu Albert Shpeer Jogo bitva z pravdoyu Same cya kniga prinesla yij Memorialnu premiyu Dzhejmsa Tejta Bleka u 1995 roci Piznishe Devid Edgar adaptuvav yiyi u p yesu Albert Shpeer yaku postaviv Trevor Nann u Nacionalnomu teatri u 2000 roci U 1948 roci vona vijshla zamizh za Dona Ganimana ta pereyihala do Londona de voni vihovuvali dvoh ditej Don Ganiman pomer 1 chervnya 2011 roku pracyuvav fotografom zokrema dlya Vog Dejli telegraf i Sandi tajms Jogo najvidomisha robota plakat Che Gevari na chervonomu foni 1968 Z seredini 60 h i protyagom 1970 h rokiv vona bagato pisala dlya Dejli telegraf pid redakciyeyu Dzhona Ansti Yiyi statti chasto stosuvalisya molodi socialnih sluzhb ditej ta yihnih stosunkiv z batkami ta suspilstvom Ce prizvelo do togo sho vona visvitlyuvala sudovij proces nad odinadcyatirichnoyu Meri Bell viznanoyu vinnoyu u vbivstvi dvoh ditej Sprava divchinki vbivci lyagla v osnovu yiyi pershoyi knigi Tvorchij dorobokKnigi Sprava Meri Bell vpershe vijshla drukom u 1972 roci pislya sudu nad Meri Bell u nij Sereni brala interv yu u yiyi sim yi druziv i specialistiv yaki doglyadali za divchinkoyu pid chas sudu nad neyu Redaguvannyam knigi zajmalasya Diana Atill yaka takozh redaguvala knigu Sereni U tu temryavu U tu temryavu takozh pislya pochatkovoyi statti dlya Dejli telegraf rozglyadala provinu Franca Shtanglya komendanta taboriv smerti Treblinka ta Sobibor Dlya statti vona brala u nogo interv yu u v yaznici protyagom 70 godin i koli vona zakinchila vin nareshti viznav svoyu provinu cherez dev yatnadcyat godin vin pomer vid sercevogo napadu Albert Shpeer Jogo bitva z pravdoyu 1995 biografichna robota pro Alberta Shpeera ministra ozbroyen Nimechchini pid chas Drugoyi svitovoyi vijni U nij Sereni doslidzhuye yak bagato Shpeer znav pro Golokost Pid chas Nyurnberzkogo procesu Shpeer uniknuv smertnogo viroku cherez jogo postijni tverdzhennya sho vin nichogo pro nogo ne znav Odnak Sereni zrobila visnovok sho Shpeer volodiv informaciyeyu pro sho svidchit jogo list yevrejskij gromadi v Pivdennij Africi pislya vijni ta fakt sho jogo najblizhchij pomichnik buv prisutnij na Vanzejskij konferenciyi na yakij rozroblyalis detali genocidu yevreyiv i ne mig ne povidomiti jogo pro proces U 1998 roci yiyi druga kniga pro Meri Bell Nepochuti kriki viklikala superechki v britanskij presi oskilki gonorar vidavnictva vid Macmillan Publishers buv rozdilenij z Meri Bell za spivpracyu nad knigoyu Britanska presa ta britanskij uryad z samogo pochatku kritikuvali Sereni hocha kniga shvidko stala ta zalishayetsya standartnim tekstom dlya profesionaliv yaki pracyuyut z problemnimi ditmi Sereni napisala pro svoyu ostannyu knigu Nimecka travma 2002 Usi dev yatnadcyat rozdiliv ciyeyi knigi tisno pov yazani z Nimechchinoyu periodami do pid chas i pislya rozpadu Tretogo rejhu voni bilsh mensh poslidovno opisuyut te sho ya pobachila ta chogo navchilasya z 1938 po 1999 roki tobto majzhe za vse zhittya Devid Irving pro naklep Britanskij zaperechuvach Golokostu Devid Irving porushiv spravu pro naklep proti Sereni ta Guardian Media Group cherez dva oglyadi v Obzerveri v yakih vona stverdzhuvala sho vin navmisno falsifikuvav istorichni zapisi zadlya reabilitaciyi nacistiv Irving pidtrimuvav osobistu nepriyazn do Sereni yaku vin nazvav zmorshenim mislivcem na nacistiv za uspishne sprostuvannya jogo zayav pislya publikaciyi jogo knigi Vijna Gitlera U 1977 roci Sereni perehresno perevirila dzherelo na yake vin posilavsya dlya svogo tverdzhennya sho Gitler nichogo ne znav pro Ostatochne rishennya a otzhe ne mig viddati nakaz Gitta Sereni dovela sho Irving zrobiv dodatkove tverdzhennya yake superechilo jogo zayavam Ya znayu bagatoh takih zhe lyudej yak i vin yaki buli z otochennya Gitlera Piznishe pani Sereni skazala Ce dlya nogo strashno Kazhe mi shtovhayemosya bilya odnogo korita Riznicya v tomu sho vin lyubit te korito a ya ni Ya dumayu sho dlya nogo Devida Irvinga u vsomu comu ye vidchaj Hocha sprava ne dijshla do sudu vitrati Guardian Media Group na pidgotovku svogo pravovogo zahistu sklali 800 000 funtiv sterlingiv SmertGitta Sereni pomerla pislya trivaloyi hvorobi 14 chervnya 2012 roku u vici 91 roku v likarni Addenbruk Kembridzh BibliografiyaSered yiyi tvoriv Sereni Gitta 13 lyutogo 1995 Sprava Meri Bell T 158 of Pimlico Series United Kingdom Random House ISBN 978 0 7126 6297 0 Into That Darkness from Mercy Killing to Mass Murder a study of Franz Stangl the commandant of Treblinka 1974 second edition 1995 The Invisible Children Child Prostitution in America West Germany and Great Britain 1984 Albert Speer His Battle with Truth 1995 1996 paperback Cries Unheard The Story of Mary Bell 1998 The German Trauma Experiences and Reflections 1938 2001 2002 U druge vidannya Spravi Meri Bell dodanij dodatok pro vbivstvo Dzhejmsa Baldzhera PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 123296501 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 LIBRIS 2012 d Track Q1798125 Oxford Dictionary of National Biography C Matthew Oxford OUP 2004 d Track Q17565097d Track Q5145336d Track Q34217d Track Q217595 Schoenfeld Gabriel 23 grudnya 2001 Into That Darkness Again The New York Times The legacy of Ludwig Von Mises by Peter J Boettke Peter T Leeson p xiv Gitta Sereny The German Trauma Spike Magazine Cruel World The Children of Europe in the Nazi Web p 511 ISBN 0 679 77663 X National Theatre Arhiv originalu za 16 June 2012 Procitovano 18 chervnya 2012 Mandy Honeyman 2 lipnya 2006 Don Honeyman with the 1st Che poster he created Flickr Photo Sharing Flickr Procitovano 18 chervnya 2012 Neild Barry Gitta Sereny dies at 91 The Guardian 18 June 2012 Sereny G 1983 Into that darkness 1st ed New York Vintage Books p 14 Newsmakers April Gitta Sereny BBC News 22 grudnya 1998 Procitovano 24 chervnya 2012 BBC News UK Gitta Sereny Biographer with bite The German Trauma pp xi Introduction by Gitta Sereny Tim Adams 24 lyutogo 2002 Memories are made of this The Observer Procitovano 28 veresnya 2010 Cahal Milmo 30 kvitnya 2012 Veteran journalist Gitta Sereny dies age 91 News People The Independent Procitovano 18 chervnya 2012 Gitta Sereny Telegraph 18 chervnya 2012 Procitovano 18 chervnya 2012 Sereny Gitta 2002 The healing wound experience and reflections Germany 1938 2001 vid Reprint New York N Y W W Norton ISBN 0 393 32382 X Posilannya

Дата публікації:
Топ