Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гірські хвойні та листяні ліси Південної Анатолії (ідентифікатор WWF: PA1220) — палеарктичний екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований у Східному Середземномор'ї.
 Божествений кедровий ліс поблизу Бішарі (Ліван) | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | PA1220 |
| Межі | Мішані та склерофільні ліси Егеї та Західної Туреччини Анатолійські хвойні та листяні мішані ліси Рідколісся та степи Центральної Анатолії Листяні ліси Східної Анатолії Хвойні та широколистяні ліси Східного Середземномор'я |
| Площа, км² | 76 408 |
| Країни | Туреччина, Сирія, Ліван, Ізраїль |
| Охороняється | 216 км² (>1 %) |
 Розташування екорегіону (жовтим) | |
Географія
Екорегіон гірських хвойних та листяних лісів Південної Анатолії охоплює територію площею 76 408 км², розташовану переважно на півдні Туреччині, а також на заході Сирії, в Лівані та на крайній півночі Ізраїля.
Більша частина екорегіону розташована в Таврських горах, які простягаються в Південній Анатолії паралельно узбережжю Середземного моря. Ці гори діляться на три гірські хребти — Західний, або Ісаврійський Тавр, найвищою вершиною якого є гора Кізларсіврісі висотою 3086 м, Центральний, або Лікійський Тавр, найвищою вершиною якого є гора [en] висотою 3524 м, та Східний, або Кілікійський Тавр, найвищою верщиною якого є гора Демірказик висотою 3756 м.
Екорегіон також охоплює високогір'я гірського хребта Нур, відомого як Аманос, розташованого на заході турецько-сирійського кордону, а також гори Сирійського прибережного хребта, відомого як Аль-Аншарійя, та гори Ліван і Антиліван, що простягаються в регіоні Леванту паралельно східному узбережжю Середземного моря. Найвищою вершиною гір Нур є Боздаг висотою 2262 м, а найвищою вершиною гір Леванту — Курнат-ас-Сауда в Північному Лівані висотою 3088 м. Найпоширенішими гірськими породами екорегіону є вапняки, хоча також часто зустрічаються серпентиніти та інші офіоліти.
На північ від регіону, на Анатолійському плоскогір'ї, поширені хвойні ліси, сухі широколистяні ліси та степи. На середземноморському узбережжі та в низовинах і передгір'ях Леванту поширені хвойні та широколистяні ліси Східного Середземномор'я.
Клімат
В межах екорегіону панує гірський середземноморський клімат. Середньорічна кількість опадів коливається від 800 до 2000 мм. Зима – найвологіша пора року, а літо – найсухіша. Південно-західні вітри, що дмуть з Середземного моря, взимку часто приносять дощі. На південних і західних схилах гір зазвичай випадає більше опадів, ніж на північних і східних схилах. Середні температури різняться залежно від висоти над рівнем моря. На високогір'ях спостерігається нижча температура, ніж на більш низьких висотах, а взимку регулярно спостерігаються морози та випадає сніг. Близькість до моря пом'якшує зимові температури, а внутрішні частини екорегіону мають більш континентальний клімат із холоднішими зимами.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є хвойні ліси, листопадні широколистяні ліси, альпійські луки та чагарники.
Найбільше поширення в регіоні мають хвойні ліси, де ростуть чорні сосни (Pinus nigra), знамениті ліванські кедри (Cedrus libani), малоазійські ялиці (Abies cilicica), смердючі яловці (Juniperus foetidissima) та високі яловці (J. excelsa). Ліванські кедри віддають перевагу районам, де панує середземноморський клімат, тоді як чорні сосни більше зустрічаються у внутрішніх частинах екорегіону, де клімат більш континентальний. Яловці переважають у високогір'ях, біля верхньої межі лісу. На південних схилах Таврських гір ця межа проходить на висоті 2000 м над рівнем моря, а у внутрішній частині регіону — на висоті від 2200 до 2400 м над рівнем моря. Загалом, чим вища середньорічна температура та чим менше річна кількість опадів — тим верхня межа лісу розташована на більшій висоті.
Широколистяні ліси переважають в районах з більшою кількістю опадів (1500-2000 мм), на навітряних північно-східниих схилах гір, зокрема в горах [tr] у Західному Таврі та в горах Нур. Серед листяних порід дерев в екорегіоні поширені східні граби (Carpinus orientalis), звичайні хмелеграби (Ostrya carpinifolia), різні породи дубів, зокрема бурґундські дуби (Quercus cerris), ліванські дуби (Q. libani), македонські дуби (Q. trojana) та скельні дуби (Q. petraea ssp. pinnatiloba), а також різні породи кленів, зокрема балканські клени (Acer hyrcanum), звичайні клени (A. platanoides), польові клени (A. campestre) та французькі клени (A. monspessulanum)
Склерофітні альпійські луки поширені на високогір'ях вище верхньої межі лісу. Вони характеризуються невисокими напівчагарниками і [en] та різноманітними геофітами, зокрема різними видами астрагалів (Astragalus spp.).
Найбільше лісовий покрив зберігся в Таврських горах та в горах Нур, однак в горах Леванту також можна знайти ділянки лісу. На горі Бабадаг у Західному Таврі ростуть ліси ендемічних бабадазьких кленів (Acer undulatum) у поєднанні з ліванськими кедрами (Cedrus libani), малоазійськими ялицями (Abies cilicica), турецькими соснами і яловцями (Juniperus spp.). В горах Аль-Аншарійя в Сирії на вологих східних схилах ростуть ліванські кедри, на північних та західних схилах — малоазійські ялиці, а на південних схилах, звернених до степу або до Сирійської пустелі, — різні види яловців.
Однією з головних особливостей екорегіону є його високий рівень флористичного ендемізму, що значною мірою пояснюється ландшафтом — високими скелястими горами з глибокими карстовими долинами, а також впливом Ірано-Туранської фітогеографічної області у північній частині регіону. Загалом понад 30 % видів із загальної флори регіону є ендеміками, більше ніж у будь-якому іншному регіоні Середземномор'я. Особливо багатий регіон на цибулинні рослини. Більшість ендемічних рослин регіону належать до родин Глухокропивові (Lamiaceae) та Шорстколисті (Boraginaceae).
Фауна
Тваринний світ екорегіону є особливо багатим, оскільки гірська місцевість значно обмежує людський вплив. Основними хижими тваринами регіону є [en] (Ursus arctos syriacus), азійські вовки (Canis lupus pallipes), євразійські рисі (Lynx lynx) та звичайні каракали (Caracal caracal). У 1950-х роках найрідкіснішим хижим видом, що зустрічався у регіоні, був каспійський тигр (Panthera tigris virgata), але останній екземпляр цього підвиду був застрелений у 1960 році. Наразі найрідкіснішим видом хижаків екорегіону є анатолійський леопард (Panthera pardus tulliana), що перебуває під загрозою зникнення. Серед травоїдних присутні звичайні козли (Capra aegagrus) та європейські лані (Dama dama dama ). Остання популяція ланей Туреччини вижила в заповіднику Дюзлерчамі, на території [en]. Лані потрапили до гір Туреччини під час останнього льодовикового періоду, однак наразі в Туреччині нараховується менше 50 особин цього виду.
Гори Нур були визнані важливою орнітологічною територією (IBA) через те, що вони розташовані вздовж міграційних шляхів, якими птахи зі Східної Європи прямують до Африки. Тут зустрічаються білі лелеки (Ciconia ciconia), чорні лелеки (Ciconia nigra), рожеві пелікани (Pelecanus onocrotalus) та багато хижих птахів. В гірських хвойних лісах Лівану гніздяться рідкісні [en] (Serinus syriacus). Серед рідкісних ендемічних видів плазунів і амфібій, поширених в екорегіоні, слід навести таврську жабу (Rana holtzi), болкарську гадюку (Montivipera bulgardaghica) та ліванську гадюку (Montivipera bornmuelleri).
Збереження
Знищення та деградація природних середовищ внаслідок людської діяльності є дуже давнім явищем в горах екорегіону, яке бере свій початок ще з Бронзової доби. Однак, незважаючи на довгу історію проживання та експлуатації цієї території людиною, природа екорегіону є більш недоторканою, ніж природа сусідніх регіонів, оскільки гірська місцевість стримує людське втручання.
Оцінка 2017 року показала, що 216 км², або 1 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], Природний парк каньйону Кьопрюлю та [en] в Західному Таврі, [en] і Природний парк Топашир в Центральному Таврі, а також Природний кедровий заповідник Аль-Шуф в Лівані. У 1998 році Хорш-Арз-ель-Раб або Божествений кедровий ліс, розташований в Лівані, був визнаний Світовою спадщиною ЮНЕСКО.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 01 серпня 2023.
Посилання
- «Southern Anatolian montane conifer and deciduous forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Southern Anatolian Montane Conifer and Deciduous Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Girski hvojni ta listyani lisi Pivdennoyi Anatoliyi identifikator WWF PA1220 palearktichnij ekoregion seredzemnomorskih lisiv ta chagarnikiv roztashovanij u Shidnomu Seredzemnomor yi Girski hvojni ta listyani lisi Pivdennoyi Anatoliyi Bozhestvenij kedrovij lis poblizu Bishari Livan Ekozona PalearktikaBiom Seredzemnorski lisi ridkolissya ta chagarnikiStatus zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF PA1220Mezhi Mishani ta sklerofilni lisi Egeyi ta Zahidnoyi Turechchini Anatolijski hvojni ta listyani mishani lisi Ridkolissya ta stepi Centralnoyi Anatoliyi Listyani lisi Shidnoyi Anatoliyi Hvojni ta shirokolistyani lisi Shidnogo Seredzemnomor yaPlosha km 76 408Krayini Turechchina Siriya Livan IzrayilOhoronyayetsya 216 km gt 1 Roztashuvannya ekoregionu zhovtim Chorni sosni Pinus nigra v Tavrskih gorahZasnizhenij kedrovij lis v LivaniVisokogir ya Al Anshariyi poblizu mista en Siriya GeografiyaEkoregion girskih hvojnih ta listyanih lisiv Pivdennoyi Anatoliyi ohoplyuye teritoriyu plosheyu 76 408 km roztashovanu perevazhno na pivdni Turechchini a takozh na zahodi Siriyi v Livani ta na krajnij pivnochi Izrayilya Bilsha chastina ekoregionu roztashovana v Tavrskih gorah yaki prostyagayutsya v Pivdennij Anatoliyi paralelno uzberezhzhyu Seredzemnogo morya Ci gori dilyatsya na tri girski hrebti Zahidnij abo Isavrijskij Tavr najvishoyu vershinoyu yakogo ye gora Kizlarsivrisi visotoyu 3086 m Centralnij abo Likijskij Tavr najvishoyu vershinoyu yakogo ye gora en visotoyu 3524 m ta Shidnij abo Kilikijskij Tavr najvishoyu vershinoyu yakogo ye gora Demirkazik visotoyu 3756 m Ekoregion takozh ohoplyuye visokogir ya girskogo hrebta Nur vidomogo yak Amanos roztashovanogo na zahodi turecko sirijskogo kordonu a takozh gori Sirijskogo priberezhnogo hrebta vidomogo yak Al Ansharijya ta gori Livan i Antilivan sho prostyagayutsya v regioni Levantu paralelno shidnomu uzberezhzhyu Seredzemnogo morya Najvishoyu vershinoyu gir Nur ye Bozdag visotoyu 2262 m a najvishoyu vershinoyu gir Levantu Kurnat as Sauda v Pivnichnomu Livani visotoyu 3088 m Najposhirenishimi girskimi porodami ekoregionu ye vapnyaki hocha takozh chasto zustrichayutsya serpentiniti ta inshi ofioliti Na pivnich vid regionu na Anatolijskomu ploskogir yi poshireni hvojni lisi suhi shirokolistyani lisi ta stepi Na seredzemnomorskomu uzberezhzhi ta v nizovinah i peredgir yah Levantu poshireni hvojni ta shirokolistyani lisi Shidnogo Seredzemnomor ya KlimatV mezhah ekoregionu panuye girskij seredzemnomorskij klimat Serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 800 do 2000 mm Zima najvologisha pora roku a lito najsuhisha Pivdenno zahidni vitri sho dmut z Seredzemnogo morya vzimku chasto prinosyat doshi Na pivdennih i zahidnih shilah gir zazvichaj vipadaye bilshe opadiv nizh na pivnichnih i shidnih shilah Seredni temperaturi riznyatsya zalezhno vid visoti nad rivnem morya Na visokogir yah sposterigayetsya nizhcha temperatura nizh na bilsh nizkih visotah a vzimku regulyarno sposterigayutsya morozi ta vipadaye snig Blizkist do morya pom yakshuye zimovi temperaturi a vnutrishni chastini ekoregionu mayut bilsh kontinentalnij klimat iz holodnishimi zimami FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye hvojni lisi listopadni shirokolistyani lisi alpijski luki ta chagarniki Najbilshe poshirennya v regioni mayut hvojni lisi de rostut chorni sosni Pinus nigra znameniti livanski kedri Cedrus libani maloazijski yalici Abies cilicica smerdyuchi yalovci Juniperus foetidissima ta visoki yalovci J excelsa Livanski kedri viddayut perevagu rajonam de panuye seredzemnomorskij klimat todi yak chorni sosni bilshe zustrichayutsya u vnutrishnih chastinah ekoregionu de klimat bilsh kontinentalnij Yalovci perevazhayut u visokogir yah bilya verhnoyi mezhi lisu Na pivdennih shilah Tavrskih gir cya mezha prohodit na visoti 2000 m nad rivnem morya a u vnutrishnij chastini regionu na visoti vid 2200 do 2400 m nad rivnem morya Zagalom chim visha serednorichna temperatura ta chim menshe richna kilkist opadiv tim verhnya mezha lisu roztashovana na bilshij visoti Shirokolistyani lisi perevazhayut v rajonah z bilshoyu kilkistyu opadiv 1500 2000 mm na navitryanih pivnichno shidniih shilah gir zokrema v gorah tr u Zahidnomu Tavri ta v gorah Nur Sered listyanih porid derev v ekoregioni poshireni shidni grabi Carpinus orientalis zvichajni hmelegrabi Ostrya carpinifolia rizni porodi dubiv zokrema burgundski dubi Quercus cerris livanski dubi Q libani makedonski dubi Q trojana ta skelni dubi Q petraea ssp pinnatiloba a takozh rizni porodi kleniv zokrema balkanski kleni Acer hyrcanum zvichajni kleni A platanoides polovi kleni A campestre ta francuzki kleni A monspessulanum Sklerofitni alpijski luki poshireni na visokogir yah vishe verhnoyi mezhi lisu Voni harakterizuyutsya nevisokimi napivchagarnikami i en ta riznomanitnimi geofitami zokrema riznimi vidami astragaliv Astragalus spp Najbilshe lisovij pokriv zberigsya v Tavrskih gorah ta v gorah Nur odnak v gorah Levantu takozh mozhna znajti dilyanki lisu Na gori Babadag u Zahidnomu Tavri rostut lisi endemichnih babadazkih kleniv Acer undulatum u poyednanni z livanskimi kedrami Cedrus libani maloazijskimi yalicyami Abies cilicica tureckimi sosnami i yalovcyami Juniperus spp V gorah Al Ansharijya v Siriyi na vologih shidnih shilah rostut livanski kedri na pivnichnih ta zahidnih shilah maloazijski yalici a na pivdennih shilah zvernenih do stepu abo do Sirijskoyi pusteli rizni vidi yalovciv Odniyeyu z golovnih osoblivostej ekoregionu ye jogo visokij riven floristichnogo endemizmu sho znachnoyu miroyu poyasnyuyetsya landshaftom visokimi skelyastimi gorami z glibokimi karstovimi dolinami a takozh vplivom Irano Turanskoyi fitogeografichnoyi oblasti u pivnichnij chastini regionu Zagalom ponad 30 vidiv iz zagalnoyi flori regionu ye endemikami bilshe nizh u bud yakomu inshnomu regioni Seredzemnomor ya Osoblivo bagatij region na cibulinni roslini Bilshist endemichnih roslin regionu nalezhat do rodin Gluhokropivovi Lamiaceae ta Shorstkolisti Boraginaceae FaunaTvarinnij svit ekoregionu ye osoblivo bagatim oskilki girska miscevist znachno obmezhuye lyudskij vpliv Osnovnimi hizhimi tvarinami regionu ye en Ursus arctos syriacus azijski vovki Canis lupus pallipes yevrazijski risi Lynx lynx ta zvichajni karakali Caracal caracal U 1950 h rokah najridkisnishim hizhim vidom sho zustrichavsya u regioni buv kaspijskij tigr Panthera tigris virgata ale ostannij ekzemplyar cogo pidvidu buv zastrelenij u 1960 roci Narazi najridkisnishim vidom hizhakiv ekoregionu ye anatolijskij leopard Panthera pardus tulliana sho perebuvaye pid zagrozoyu zniknennya Sered travoyidnih prisutni zvichajni kozli Capra aegagrus ta yevropejski lani Dama dama dama Ostannya populyaciya lanej Turechchini vizhila v zapovidniku Dyuzlerchami na teritoriyi en Lani potrapili do gir Turechchini pid chas ostannogo lodovikovogo periodu odnak narazi v Turechchini narahovuyetsya menshe 50 osobin cogo vidu Gori Nur buli viznani vazhlivoyu ornitologichnoyu teritoriyeyu IBA cherez te sho voni roztashovani vzdovzh migracijnih shlyahiv yakimi ptahi zi Shidnoyi Yevropi pryamuyut do Afriki Tut zustrichayutsya bili leleki Ciconia ciconia chorni leleki Ciconia nigra rozhevi pelikani Pelecanus onocrotalus ta bagato hizhih ptahiv V girskih hvojnih lisah Livanu gnizdyatsya ridkisni en Serinus syriacus Sered ridkisnih endemichnih vidiv plazuniv i amfibij poshirenih v ekoregioni slid navesti tavrsku zhabu Rana holtzi bolkarsku gadyuku Montivipera bulgardaghica ta livansku gadyuku Montivipera bornmuelleri ZberezhennyaZnishennya ta degradaciya prirodnih seredovish vnaslidok lyudskoyi diyalnosti ye duzhe davnim yavishem v gorah ekoregionu yake bere svij pochatok she z Bronzovoyi dobi Odnak nezvazhayuchi na dovgu istoriyu prozhivannya ta ekspluataciyi ciyeyi teritoriyi lyudinoyu priroda ekoregionu ye bilsh nedotorkanoyu nizh priroda susidnih regioniv oskilki girska miscevist strimuye lyudske vtruchannya Ocinka 2017 roku pokazala sho 216 km abo 1 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en Prirodnij park kanjonu Kopryulyu ta en v Zahidnomu Tavri en i Prirodnij park Topashir v Centralnomu Tavri a takozh Prirodnij kedrovij zapovidnik Al Shuf v Livani U 1998 roci Horsh Arz el Rab abo Bozhestvenij kedrovij lis roztashovanij v Livani buv viznanij Svitovoyu spadshinoyu YuNESKO PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 01 serpnya 2023 Posilannya Southern Anatolian montane conifer and deciduous forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Southern Anatolian Montane Conifer and Deciduous Forests One Earth