У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім ям Григорій Остик У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ости

Політичну кар'єру розпочав при дворі великого князя литовського Олександра Ягеллончика. 1492 року став маршалком двірським (господарським), 10 травня 1494 року, після запровадження посади маршалка двірного (надвірного) литовського, першим обійняв її. Тоді ж став старостою анікштанським, отримав староство мерецьке, володів останнім з перервами протягом 1494, 1495—1500 та 1514 років. Був одним із найближчих соратників великого князя Олександра.

Брав участь у московсько-литовських війнах (1487–1494, 1500–1503). У битві над Ведрошею 14 липня 1500 року, під час якої керував одним із відділів литовського війська, разом із гетьманом Костянтином Острозьким, Яном Літавором Хребтовичем, ^[be], Міколаєм Радзивілом та іншими Григорій Остик потрапив до московського полону. У вересні 1507 року, після втечі з полону князя Костянтина Острозького, інших полонених закували в кайдани, а деяких великий князь московський Василій III хотів скарати на смерть, зокрема й Григорія Остика. Останній був звільнений з полону в квітні 1509 року. Вийти на волю допомогла вдова Олександра Ягеллончика, сестра Василія III, княгиня Олена.

Після повернення з полону Остик повернув собі посаду двірного маршалка. 2 травня 1510 року Сигізмунд I Старий надав йому староства ушпольське та пенянське, підкресливши в документі надання, що ті староства тримав ще його дід Христин Остик. Навесні того ж року він, імовірно, перебував у складі литовської делегації в Кракові, яка обговорювала з польськими панами спільну боротьбу проти кримських татар. 20 червня цього року він став воєводою троцьким.

1511 року разом із воєводою віленським Міколаєм Радзивілом Григорій Остик виступив проти княгині Олени, запідозривши її в бажанні втекти до брата в Москву; він унеможливив її поїздку до Браслава й змусив залишитися в Троках.

Помер Григорій Остик у січні 1519 року в Кєрнові.

Сім'я

Григорій Остик був одружений двічі. Вперше одружився наприкінці XV століття з Олександрою, донькою князя Петра Романовича Свірського. Подружжя мало трьох синів і доньку:

^[be] (пом. 1557) — крайчого литовського, воєводу новогрудського, каштеляна віленського, старосту ковенського та упитського;
^[be] (пом. 1519) — крайчого литовського, воєводу полоцького, старосту пенянського й ушпольського;
^[be] (пом. 1546) — маршалка господарського, державцю анікштанського, ^[lt].
Альжбету (Єлизавету) — дружину Міколая Станіславовича Кезґайла.

Другою дружиною Остика не раніше 1518 року стала вдова по Іванові Сапізі (пом. 1517) А(Е)льжбета (Єлизавета) (пом. між 1548 і 1552), донька воєводи полоцького ^[pl]. Спільних дітей не мали.

Маєтності

Дідичні маєтності Григорія Остика знаходилися переважно у Вількомирському повіті, де він володів ^[lt] і Коварськом. Також, його володіння простягалися в Кєрновському, Упитському та Пенянському повітах. Наприкінці XV століття отримав як посаг за дружиною частину маєтку Мядель-Кобильнік (тепер — Нароч). 1494 року отримав привілей на маєтки ^[lt] з ^[lt], данниками Пусікєвичами та пущу над Німаном. Привілеєм від 21 вересня 1499 року великий князь надав Остикові великі пущі на інфлянтському кордоні з двором і людьми, осілими над Віжуоною й дозволив йому локацію міста Ганусішки (тепер — ^[lt]). Від тещі Олени з Довґірдів отримав запис у тестаменті на 50 данників у Спяглі, на ^[be] та Кривому (чи Красному). 1516 року придбав частини ^[be] у родичів дружини. Викупив також у належні канонікові Анджеєві (Андрієві) Свірському частини Сирмежа і Мяделя. За надану під час війни позичку він отримав від великого князя Дарсунішки, а 1517 року Сигізмунд I надав йому ^[lt]; мав також землі біля Мушніків.

Примітки

Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 57–58, 178.
d:Track:Q123243396
Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 85. — 586 с. —
d:Track:Q19720386d:Track:Q122382124
Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 76.
Agnieszka Winiarska, Grzegorz (Hrehory Stankowicz) Ościk (Ościkowicz, Ostikowicz, Ostyk) h. Trąby. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
Рыбчонак С. Бітва на Вядрошы 1500 г.: рэальныя і міфічныя удзельнікі // Ваенныя трыумфы Вялікага Княства Літоўскага: зб. навук. арт. / Уст. "Музей «Замкавы комплекс „Мір“»"; Польскі інст-т у Мінску; навук. рэд. М. Н. Гальпяровіч. — Мір: Музей «Замкавы комплекс „Мір“», 2018. — С. 20.
Agnieszka Michno, Wielkoksiążęcy zarządcy litewskiego Merecza od schyłku XV do początku XVII wieku, [w:] Komunikaty Mazursko-Warmińskie 2 (272), 2011, s. 306, 308.
Krzysztof Pietkiewicz, Wielkie księstwo litewskie pod rządami Aleksandra Jagiellończyka: studia nad dziejami państwa i społeczeństwa, Poznań, Wydawnystwo Naukowe, 1995, s. 97.
Рыбчонак С. Бітва на Вядрошы 1500 г.: рэальныя і міфічныя удзельнікі // Ваенныя трыумфы Вялікага Княства Літоўскага: зб. навук. арт. / Уст. "Музей «Замкавы комплекс „Мір“»"; Польскі інст-т у Мінску; навук. рэд. М. Н. Гальпяровіч. — Мір: Музей «Замкавы комплекс „Мір“», 2018. — С. 21.
Henrikas Valeika. Grigalius Astikas // Visuotinė lietuvių enciklopedija, T. II (Arktis-Beketas). — Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2002. 96 psl.
Adam Boniecki, Poczet rodów w Wielkiém Księstwie Litewskiém w XV i XVI wieku, Warszawa, 1887, s. XXVI (dodatek).
Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 57-58.
Wojciech Budzisz, Spadkobiercy wojewody wileńskiego Dowgirda, [w:] Rocznik Lituanistyczny, nr. 2, 2016, s. 40, 41-42.
Krzysztof Pietkiewicz, Wielkie księstwo litewskie pod rządami Aleksandra Jagiellończyka: studia nad dziejami państwa i społeczeństwa, Poznań, Wydawnystwo Naukowe, 1995, s. 95.

Джерела

Agnieszka Winiarska, Ościk Grzegorz (zm. 1518), [w:] Polski słownik biograficzny T. 24: Olszamkowski Bolesław — Padlewski Zygmunt, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979, s. 609—610)(пол.)
Henrikas Valeika. Grigalius Astikas // Visuotinė lietuvių enciklopedija, T. II (Arktis-Beketas). V.: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2002, 96 psl.(лит.)
Пазднякоў Валерый. Осцікі // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — . — С. 380.(біл.)
Рыбчонак С. Бітва на Вядрошы 1500 г.: рэальныя і міфічныя удзельнікі // Ваенныя трыумфы Вялікага Княства Літоўскага: зб. навук. арт. / Уст. "Музей «Замкавы комплекс „Мір“»"; Польскі інст-т у Мінску; навук. рэд. М. Н. Гальпяровіч. — Мір: Музей «Замкавы комплекс „Мір“», 2018. — С. 7-45.(біл.)

Посилання

Agnieszka Winiarska, Grzegorz (Hrehory Stankowicz) Ościk (Ościkowicz, Ostikowicz, Ostyk) h. Trąby. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q123243396">[https://pbc.biaman.pl/dlibra/publication/1390/edition/1506/content_Senatorowie_i_dygnitarze_Wielkiego_Księstwa_Litewskiego_1386—1795]<span_class="wef_low_priority_links">_/_за_ред._[[:Юзеф_Вольф|J.&nbsp;Wolff]]_—_[[:Краків|Kraków]]:_1885._—_С.&nbsp;57–58,_178.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q123243396]]</div>-1] Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 57–58, 178.
d:Track:Q123243396

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7433672"_data-entity-id="Q122382124">[[:d:Q122382124|Гісторыя_Сапегаў_:_жыццяпісы,_маёнткі,_фундацыі]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Мінськ|Мінск]]:_[[:be:Віктар_Уладзіміравіч_Хурсік|Віктар_Хурсік]],_2017._—_С.&nbsp;85._—_586&nbsp;с._—_ISBN_978-985-7025-75-6</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19720386]][[d:Track:Q122382124]]</div>-2] Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 85. — 586 с. —
d:Track:Q19720386d:Track:Q122382124

[3] Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 76.

[IPSB-4] Agnieszka Winiarska, Grzegorz (Hrehory Stankowicz) Ościk (Ościkowicz, Ostikowicz, Ostyk) h. Trąby. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.

[5] Рыбчонак С. Бітва на Вядрошы 1500 г.: рэальныя і міфічныя удзельнікі // Ваенныя трыумфы Вялікага Княства Літоўскага: зб. навук. арт. / Уст. "Музей «Замкавы комплекс „Мір“»"; Польскі інст-т у Мінску; навук. рэд. М. Н. Гальпяровіч. — Мір: Музей «Замкавы комплекс „Мір“», 2018. — С. 20.

[6] Agnieszka Michno, Wielkoksiążęcy zarządcy litewskiego Merecza od schyłku XV do początku XVII wieku, [w:] Komunikaty Mazursko-Warmińskie 2 (272), 2011, s. 306, 308.

[Pietkiewicz97-7] Krzysztof Pietkiewicz, Wielkie księstwo litewskie pod rządami Aleksandra Jagiellończyka: studia nad dziejami państwa i społeczeństwa, Poznań, Wydawnystwo Naukowe, 1995, s. 97.

[Рыбчонак21-8] Рыбчонак С. Бітва на Вядрошы 1500 г.: рэальныя і міфічныя удзельнікі // Ваенныя трыумфы Вялікага Княства Літоўскага: зб. навук. арт. / Уст. "Музей «Замкавы комплекс „Мір“»"; Польскі інст-т у Мінску; навук. рэд. М. Н. Гальпяровіч. — Мір: Музей «Замкавы комплекс „Мір“», 2018. — С. 21.

[Valeika-9] Henrikas Valeika. Grigalius Astikas // Visuotinė lietuvių enciklopedija, T. II (Arktis-Beketas). — Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2002. 96 psl.

[10] Adam Boniecki, Poczet rodów w Wielkiém Księstwie Litewskiém w XV i XVI wieku, Warszawa, 1887, s. XXVI (dodatek).

[11] Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 57-58.

[12] Wojciech Budzisz, Spadkobiercy wojewody wileńskiego Dowgirda, [w:] Rocznik Lituanistyczny, nr. 2, 2016, s. 40, 41-42.

[13] Krzysztof Pietkiewicz, Wielkie księstwo litewskie pod rządami Aleksandra Jagiellończyka: studia nad dziejami państwa i społeczeństwa, Poznań, Wydawnystwo Naukowe, 1995, s. 95.

[1]

[2]