Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Герман Ергардт нім Hermann Ehrhardt 29 листопада 1881 27 вересня 1971 німецький військово морський і політичний діяч кор

Герман Ергардт (офіцер)

Герман Ергардт (офіцер)

Герман Ергардт (нім. Hermann Ehrhardt; 29 листопада 1881 — 27 вересня 1971) — німецький військово-морський і політичний діяч, корветтен-капітан.

Герман Ергардт
нім. Hermann Ehrhardt
image
Народився29 листопада 1881(1881-11-29)[4][1][…]
Гоберг
Помер27 вересня 1971(1971-09-27)[1][2][3] (89 років)
d, Кремс-Ланд, Нижня Австрія, Австрія
ПохованняНижня Австрія
Країнаimage Німеччина
Діяльністьофіцер ВМФ Німеччини
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна
Членствоd, d і d
Роки активностіз 1899
Військове званняКорветтен-капітан
У шлюбі зd
Дітиd[4] і d[4]
Нагороди
image
Залізний хрест 1-го класу
image
Залізний хрест 2-го класу
image
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
image
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
image
Командорський хрест 1-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне
image
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Біографія

Син протестантського священика.

Військова служба

У 1899 році Ергардт вступив на службу в кайзерліхмаріне кадетом. У складі десантного корпусу оберст-лейтенанта Людвіга фон Ешторффа Ергардт в 1904 році, будучи в чині лейтенанта, брав участь в придушенні повстання племені хереро в Німецькій Південно-Західній Африці. Напередодні Першої світової війни служив на міноносці в чині капітан-лейтенанта.

З початком війни в серпні 1914 року Ерхардт був призначений командиром 20-ї напівфлотиліі міноносців. Під час війни брав участь у військових діях на Північному і Балтійському морях, учасник Ютландської битви. В цій битві загін Ергардта потопив британський есмінець Nomad, втративши при цьому лише свій флагманський міноносець V-27. У жовтні 1916 року напівфлотилія Ергардта була переведена до Фландрії, де здійснювала операції проти ворожих підводних човнів в Ла-Манші. У вересні 1917 року призначений командиром 9-ї флотилії міноносців, якою командував до кінця війни.

Після укладення Комп'єнського перемир'я в 1918 флотилія Ергардта була направлена у Скапа-Флоу, де була роззброєна англійцями. На шляху до Вільгельмсгафена на пароплаві, де знаходилися екіпажі роззброєних кораблів, виникли революційні заворушення. Ергардт прийняв команду над пароплавом і швидко навів на ньому порядок.

Політичний лідер

Ергардт прибув у Вільгельмсгафен, коли вже була заснована Вільна держава Ольденбург. 27 січня 1919 року комуністи проголошували Радянську Вільгельмсгафенську республіку, після чого Ергардт об'єднав під своєю командою близько 300 осіб (більшість — ветерани війни), на чолі яких атакував казарми революційних матросів, яких було більше 1000 чоловік. Він успішно використовував зняті з кораблів гармати і зміг зломити опір комуністів. Після цього він почав розширювати свій загін.

«2-га Вільгельмсгафенська морська бригада» була сформована 17 лютого 1919 року з колишніх військовослужбовців кайзерліхмаріне. Відповідний заклик (Aufruf zur Bildung einer Regierungstruppe in Wilhelmshaven) був розміщений 13 лютого 1919 року в місцевій газеті «Die Republik» за підписом начальника військово-морської бази Північного моря віце-адмірала : «Мною отримано наказ уряду про формування у Вільгельмсгафені урядового загону з прямим підпорядкуванням державній владі для захисту східних кордонів.».

У наступних зверненнях до патріотично налаштованого населення Вільгельмсгафена в якості завдань додалося і «упокорення заколотів всередині країни».

Повністю завершивши формування в квітні 1919 року, бригада Ергардта складалася з офіцерської штурмової роти, роти «Вільгельмсгафен», 3-го і 4-го морських полків, вогнеметного взводу, 1-ї і 2-ї мінометних рот, 1-ї і 2-ї саперних рот, батареї 155-мм польових гаубиць і батареї 77-мм польових гармат. Всього в бригаді було близько 1500 чоловік. Після завершення підготовки в квітні 1919 року бригада перейшла в підпорядкування генералу Георгу Меркеру і взяла участь в придушенні повстань в Брауншвейгу, комуністи ніякого опору не чинили і втекли.

Після цього бригада в кінці квітня 1919 року прибула до Мюнхена, де з 30 квітня по 2 травня брала участь в розгромі Баварської радянської республіки. У червні бригада була використана владою для розгону страйку транспортників в Берліні, а в серпні — в боях проти поляків у Верхній Сілезії. В кінці 1919 року бригада була посилена прибалтійськими частинами і її чисельність досягла 4000 чоловік. Взимку 1919/20 років бригада розмішати на полігоні Деберіц.

image
Герман Ергардт (другий ліворуч) під час Каппського заколоті (Берлін, 1920).

Ергардт зблизився з генералом Вальтером фон Лютвіцом, разом з яким вони почали готувати військовий переворот. Після того як керівництво Військового міністерства в березні 1920 року прийняв про рішення розформувати бригаду Ергардта, вона взяла у повному складі участь в Каппському путчі, ставши його головною ударною силою. 13 березня Лютвіц очолив бригаду Ергардта і захопив владу в Берліні, уряд Веймарської республіки втік в Дрезден, а звідти в Штутгарт.

Знаменитими стали слова, з якими він звернувся 13 березня 1920 року біля Бранденбурзьких воріт до «рейхсканцлеру» : «Ми благополучно доставили вас сюди, тепер покажіть, що ви вмієте керувати державою.».

Не підтриманий населенням, путч провалився, почався загальний страйк, після чого рейхсвер також не підтримав новий уряд. 17 березня Вольфганг Капп капітулював, а бригада була виведена в Деберіц. 30 березня 1920 року Ергардт прийняв останній парад бригади. 31 травня бригада була розпущена, а Ергардт 10 вересня 1920 був звільнений зі служби. Ще раніше було видано наказ про його арешт, проте Ергардту вдалося втекти в Мюнхен.

Із залишків своїх підлеглих Ергардт восени 1920 року створив ультраправу підпільну організацію «Консул», яка розпочала підготовку терактів.

26 серпня 1921 року члени «Консула» скоїли вбивства . 24 червня 1922 року вбили Вальтера Ратенау. 4 червня 1922 року вчинили замах на колишнього прем'єр-міністра Філіппа Шайдемана. Після вбивства Ерцбергера Ергардт, побоюючись арешту, втік до Угорщини, без нього «Консул» почав розпадатися. Щоб об'єднати своїх колишніх підлеглих, Ергардт створив «Новонімецький союз». У 1922 році він повернувся до Німеччини і в листопаді був заарештований.

Тим часом «Новонімецький союз» був перетворений в «Союз Вікінг», який об'єднував у своїх рядах до 10 000 членів. У липні 1923 року Ергардт втік з в'язниці і сховався в Швейцарії. 29 вересня повернувся в Мюнхен, де виступив на підтримку державного комісара Баварії Густава Ріттера фон Кара. Під час «Пивного путчу» 8-9 листопада 1923 року Ергардт почав стягувати свої війська з «Союзу Вікінг» у Верхній Франконії, щоб йти на Мюнхен і розігнати нацистів.

Ергардт відмовився контактувати з Адольфом Гітлером і Ернстом Ремом, і сам спробував очолити ультраправий націоналістичний рух в країні. Однак цю партію Ергардт програв, а багато хто з його підлеглих по бригаді стали видатними діячами нацистського руху. У 1924 року Ергардт знову був змушений тікати за кордон в Австрію. Повернувся в жовтні 1926 роки після амністії; проте за цей час «Союз Вікінг» сильно здав свої позиції і 27 квітня 1928 року було нарешті розпущений. До 1931 року чисельність прихильників Ергардта становила близько 2 000 осіб.

У 1933 році Ергардт влаштувався в маєтку графа фон Бредова в Клессені. Після цього Ерхардт заявив, що готовий вступити в НСДАП і перейти в підпорядкування рейхсфюрера СС, однак Генріха Гіммлера це не зацікавило. Під час «Ночі довгих ножів» в 1934 році Ергардт отримав інформацію, що його ім'я знаходиться в списку жертв. Він зумів втекти від посланих до нього вбивць і сховатися в лісі, звідки перебрався до Швейцарії.

Подальша доля

У 1936 році Ергардт переїхав до Австрії, де займався сільським господарством і купив замок Брунн на Дунаї, відійшов від політики і пізніше переслідуванням не піддавався. Після замаху на Гітлера 20 липня 1944 року Ерхардт, як людина з оточення Вільгельма Канаріса, був тимчасово заарештований. У 1948 році Ергардт став австрійським громадянином.

Помер 27 вересня 1971 року. Похований разом із дружиною на парафіяльному кладовищі Ліхтенау у Вальдфіртелі.

Сім'я

13 серпня 1927 року в Нойруппіні (Бранденбург) Екгардт одружився з принцесою Маргаритою Вікторією Гоенлое-Ерінген (1894-1976). У них було двоє дітей: Марі-Єлизавета і Герман-Георг.

Нагороди

Бібліографія

  • Deutschlands Zukunft. Aufgaben und Ziele, 1921

Література

  • Залесский К.А. Военная элита Германии 1870-1945 энциклопедический справочник. М.: Вече, 2011.-560 с.: ил.
  • Gabriele Krüger: Die Brigade Ehrhardt, Hamburg 1971, ISBN 3-87473-003-4, S. 24-25.
  • Friedrich Freksa: Kapitän Ehrhardt. Abenteuer und Schicksale, 1924

Посилання

  • Біографія Германа Ергардта. [ 4 жовтня 2021 у Wayback Machine.]

Примітки

  1. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  3. Munzinger Personen
    d:Track:Q107343683
  4. Lundy D. R. The Peerage
    d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

German Ergardt nim Hermann Ehrhardt 29 listopada 1881 27 veresnya 1971 nimeckij vijskovo morskij i politichnij diyach korvetten kapitan German Ergardtnim Hermann EhrhardtNarodivsya29 listopada 1881 1881 11 29 4 1 GobergPomer27 veresnya 1971 1971 09 27 1 2 3 89 rokiv d Krems Land Nizhnya Avstriya AvstriyaPohovannyaNizhnya AvstriyaKrayina NimechchinaDiyalnistoficer VMF NimechchiniZnannya movnimeckaUchasnikPersha svitova vijnaChlenstvod d i dRoki aktivnostiz 1899Vijskove zvannyaKorvetten kapitanU shlyubi zdDitid 4 i d 4 NagorodiZaliznij hrest 1 go klasu Zaliznij hrest 2 go klasu Licarskij hrest ordena domu Gogencollerniv z mechami na vijskovij strichci Nagrudnij znak Za poranennya v sribli Komandorskij hrest 1 go klasu ordena domu Saksen Ernestine Pochesnij hrest veterana vijni dlya uchasnikiv bojovih dij Mediafajli u VikishovishiBiografiyaSin protestantskogo svyashenika Vijskova sluzhba U 1899 roci Ergardt vstupiv na sluzhbu v kajzerlihmarine kadetom U skladi desantnogo korpusu oberst lejtenanta Lyudviga fon Eshtorffa Ergardt v 1904 roci buduchi v chini lejtenanta brav uchast v pridushenni povstannya plemeni herero v Nimeckij Pivdenno Zahidnij Africi Naperedodni Pershoyi svitovoyi vijni sluzhiv na minonosci v chini kapitan lejtenanta Z pochatkom vijni v serpni 1914 roku Erhardt buv priznachenij komandirom 20 yi napivflotilii minonosciv Pid chas vijni brav uchast u vijskovih diyah na Pivnichnomu i Baltijskomu moryah uchasnik Yutlandskoyi bitvi V cij bitvi zagin Ergardta potopiv britanskij esminec Nomad vtrativshi pri comu lishe svij flagmanskij minonosec V 27 U zhovtni 1916 roku napivflotiliya Ergardta bula perevedena do Flandriyi de zdijsnyuvala operaciyi proti vorozhih pidvodnih chovniv v La Manshi U veresni 1917 roku priznachenij komandirom 9 yi flotiliyi minonosciv yakoyu komanduvav do kincya vijni Pislya ukladennya Komp yenskogo peremir ya v 1918 flotiliya Ergardta bula napravlena u Skapa Flou de bula rozzbroyena anglijcyami Na shlyahu do Vilgelmsgafena na paroplavi de znahodilisya ekipazhi rozzbroyenih korabliv vinikli revolyucijni zavorushennya Ergardt prijnyav komandu nad paroplavom i shvidko naviv na nomu poryadok Politichnij lider Ergardt pribuv u Vilgelmsgafen koli vzhe bula zasnovana Vilna derzhava Oldenburg 27 sichnya 1919 roku komunisti progoloshuvali Radyansku Vilgelmsgafensku respubliku pislya chogo Ergardt ob yednav pid svoyeyu komandoyu blizko 300 osib bilshist veterani vijni na choli yakih atakuvav kazarmi revolyucijnih matrosiv yakih bulo bilshe 1000 cholovik Vin uspishno vikoristovuvav znyati z korabliv garmati i zmig zlomiti opir komunistiv Pislya cogo vin pochav rozshiryuvati svij zagin 2 ga Vilgelmsgafenska morska brigada bula sformovana 17 lyutogo 1919 roku z kolishnih vijskovosluzhbovciv kajzerlihmarine Vidpovidnij zaklik Aufruf zur Bildung einer Regierungstruppe in Wilhelmshaven buv rozmishenij 13 lyutogo 1919 roku v miscevij gazeti Die Republik za pidpisom nachalnika vijskovo morskoyi bazi Pivnichnogo morya vice admirala Mnoyu otrimano nakaz uryadu pro formuvannya u Vilgelmsgafeni uryadovogo zagonu z pryamim pidporyadkuvannyam derzhavnij vladi dlya zahistu shidnih kordoniv U nastupnih zvernennyah do patriotichno nalashtovanogo naselennya Vilgelmsgafena v yakosti zavdan dodalosya i upokorennya zakolotiv vseredini krayini Povnistyu zavershivshi formuvannya v kvitni 1919 roku brigada Ergardta skladalasya z oficerskoyi shturmovoyi roti roti Vilgelmsgafen 3 go i 4 go morskih polkiv vognemetnogo vzvodu 1 yi i 2 yi minometnih rot 1 yi i 2 yi sapernih rot batareyi 155 mm polovih gaubic i batareyi 77 mm polovih garmat Vsogo v brigadi bulo blizko 1500 cholovik Pislya zavershennya pidgotovki v kvitni 1919 roku brigada perejshla v pidporyadkuvannya generalu Georgu Merkeru i vzyala uchast v pridushenni povstan v Braunshvejgu komunisti niyakogo oporu ne chinili i vtekli Pislya cogo brigada v kinci kvitnya 1919 roku pribula do Myunhena de z 30 kvitnya po 2 travnya brala uchast v rozgromi Bavarskoyi radyanskoyi respubliki U chervni brigada bula vikoristana vladoyu dlya rozgonu strajku transportnikiv v Berlini a v serpni v boyah proti polyakiv u Verhnij Sileziyi V kinci 1919 roku brigada bula posilena pribaltijskimi chastinami i yiyi chiselnist dosyagla 4000 cholovik Vzimku 1919 20 rokiv brigada rozmishati na poligoni Deberic German Ergardt drugij livoruch pid chas Kappskogo zakoloti Berlin 1920 Ergardt zblizivsya z generalom Valterom fon Lyutvicom razom z yakim voni pochali gotuvati vijskovij perevorot Pislya togo yak kerivnictvo Vijskovogo ministerstva v berezni 1920 roku prijnyav pro rishennya rozformuvati brigadu Ergardta vona vzyala u povnomu skladi uchast v Kappskomu putchi stavshi jogo golovnoyu udarnoyu siloyu 13 bereznya Lyutvic ocholiv brigadu Ergardta i zahopiv vladu v Berlini uryad Vejmarskoyi respubliki vtik v Drezden a zvidti v Shtutgart Znamenitimi stali slova z yakimi vin zvernuvsya 13 bereznya 1920 roku bilya Brandenburzkih vorit do rejhskancleru Mi blagopoluchno dostavili vas syudi teper pokazhit sho vi vmiyete keruvati derzhavoyu Ne pidtrimanij naselennyam putch provalivsya pochavsya zagalnij strajk pislya chogo rejhsver takozh ne pidtrimav novij uryad 17 bereznya Volfgang Kapp kapitulyuvav a brigada bula vivedena v Deberic 30 bereznya 1920 roku Ergardt prijnyav ostannij parad brigadi 31 travnya brigada bula rozpushena a Ergardt 10 veresnya 1920 buv zvilnenij zi sluzhbi She ranishe bulo vidano nakaz pro jogo aresht prote Ergardtu vdalosya vtekti v Myunhen Iz zalishkiv svoyih pidleglih Ergardt voseni 1920 roku stvoriv ultrapravu pidpilnu organizaciyu Konsul yaka rozpochala pidgotovku teraktiv 26 serpnya 1921 roku chleni Konsula skoyili vbivstva 24 chervnya 1922 roku vbili Valtera Ratenau 4 chervnya 1922 roku vchinili zamah na kolishnogo prem yer ministra Filippa Shajdemana Pislya vbivstva Ercbergera Ergardt poboyuyuchis areshtu vtik do Ugorshini bez nogo Konsul pochav rozpadatisya Shob ob yednati svoyih kolishnih pidleglih Ergardt stvoriv Novonimeckij soyuz U 1922 roci vin povernuvsya do Nimechchini i v listopadi buv zaareshtovanij Tim chasom Novonimeckij soyuz buv peretvorenij v Soyuz Viking yakij ob yednuvav u svoyih ryadah do 10 000 chleniv U lipni 1923 roku Ergardt vtik z v yaznici i shovavsya v Shvejcariyi 29 veresnya povernuvsya v Myunhen de vistupiv na pidtrimku derzhavnogo komisara Bavariyi Gustava Rittera fon Kara Pid chas Pivnogo putchu 8 9 listopada 1923 roku Ergardt pochav styaguvati svoyi vijska z Soyuzu Viking u Verhnij Frankoniyi shob jti na Myunhen i rozignati nacistiv Ergardt vidmovivsya kontaktuvati z Adolfom Gitlerom i Ernstom Remom i sam sprobuvav ocholiti ultrapravij nacionalistichnij ruh v krayini Odnak cyu partiyu Ergardt prograv a bagato hto z jogo pidleglih po brigadi stali vidatnimi diyachami nacistskogo ruhu U 1924 roku Ergardt znovu buv zmushenij tikati za kordon v Avstriyu Povernuvsya v zhovtni 1926 roki pislya amnistiyi prote za cej chas Soyuz Viking silno zdav svoyi poziciyi i 27 kvitnya 1928 roku bulo nareshti rozpushenij Do 1931 roku chiselnist prihilnikiv Ergardta stanovila blizko 2 000 osib U 1933 roci Ergardt vlashtuvavsya v mayetku grafa fon Bredova v Klesseni Pislya cogo Erhardt zayaviv sho gotovij vstupiti v NSDAP i perejti v pidporyadkuvannya rejhsfyurera SS odnak Genriha Gimmlera ce ne zacikavilo Pid chas Nochi dovgih nozhiv v 1934 roci Ergardt otrimav informaciyu sho jogo im ya znahoditsya v spisku zhertv Vin zumiv vtekti vid poslanih do nogo vbivc i shovatisya v lisi zvidki perebravsya do Shvejcariyi Podalsha dolya U 1936 roci Ergardt pereyihav do Avstriyi de zajmavsya silskim gospodarstvom i kupiv zamok Brunn na Dunayi vidijshov vid politiki i piznishe peresliduvannyam ne piddavavsya Pislya zamahu na Gitlera 20 lipnya 1944 roku Erhardt yak lyudina z otochennya Vilgelma Kanarisa buv timchasovo zaareshtovanij U 1948 roci Ergardt stav avstrijskim gromadyaninom Pomer 27 veresnya 1971 roku Pohovanij razom iz druzhinoyu na parafiyalnomu kladovishi Lihtenau u Valdfirteli Sim ya13 serpnya 1927 roku v Nojruppini Brandenburg Ekgardt odruzhivsya z princesoyu Margaritoyu Viktoriyeyu Goenloe Eringen 1894 1976 U nih bulo dvoye ditej Mari Yelizaveta i German Georg NagorodiZaliznij hrest 2 go i 1 go klasu Korolivskij orden domu Gogencollerniv licarskij hrest z mechami Morskij nagrudnij znak Za poranennya v sribli Vidznaka Za zaslugi 2 yi morskoyi brigadi Ergardt Orden domu Saksen Ernestine komandorskij hrest 1 go klasu z mechami 1933 nagorodzhenij gercogom Karlom Eduardom Saksen Koburg Gotskim Pochesnij hrest veterana vijni z mechamiBibliografiyaDeutschlands Zukunft Aufgaben und Ziele 1921LiteraturaZalesskij K A Voennaya elita Germanii 1870 1945 enciklopedicheskij spravochnik M Veche 2011 560 s il ISBN 978 5 9533 5035 8 Gabriele Kruger Die Brigade Ehrhardt Hamburg 1971 ISBN 3 87473 003 4 S 24 25 Friedrich Freksa Kapitan Ehrhardt Abenteuer und Schicksale 1924PosilannyaBiografiya Germana Ergardta 4 zhovtnya 2021 u Wayback Machine PrimitkiEnciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Munzinger Personen d Track Q107343683 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824

Дата публікації:
Топ