Герасимов Євген Володимирович

Євген Володимирович Герасимов (нар. 25 лютого 1951, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, каскадер, кінорежисер, політичний і громадський діяч; народний артист Російської Федерації (1994), лауреат премії Ленінського комсомолу (1980).

Герасимов Євген Володимирович
Евгений Владимирович Герасимов
Зображення
Дата народження	25 лютого 1951(1951-02-25) (73 роки)
Місце народження	Москва, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1972)
Професія	актор кінорежисер, каскадер, депутат (16 грудня 2001 — дотепер)
Кар'єра	1965 — дотепер
Членство	СК СРСР і ^d
Нагороди	Орден Дружби Народний артист Росії Премія Ленінського комсомолу
IMDb	ID 0314048
Герасимов Євген Володимирович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Герасимов.

Депутат Московської міської думи (16 грудня 2001 — т. ч.). Член російської політичної партії «Єдина Росія».

Біографія

Євген Герасимов народився 25 лютого 1951 року в Москві, в робітничій сім'ї. Батько — Володимир Герасимов (помер у 66-річному віці), фронтовик, під час німецько-радянської війни (1941—1945) пішов добровольцем на фронт, воював на 1-му Українському фронті та інших напрямках, незадовго до перемоги отримав важке поранення і втратив ногу (її ампутували у фронтових умовах без анестезії), після війни вивчився кравецькому ремеслу і працював в ательє, став одним з найкращих закрійників радянської столиці. Мати — Раїса Михайлівна, була в усьому опорою батька, виховувала дітей, вела домашнє господарство. Дід (по батьківській лінії) був репресований, загинув в таборах, бабуся (по батьківській лінії) загинула в одній з московських тюрем. Молодша сестра — Олена Володимирівна, вчителька.

У дитинстві Євген навіть не думав ставати актором, захоплювався точними науками і спортом, навчався у фізико-математичній середній школі, брав участь у шкільних олімпіадах і збирався вступати до технічного вишу.

Але, з волі випадку, у чотирнадцятилітньому віці дебютував у кіно, в епізодичній ролі Саньки Римарьова в радянському художньому фільмі «Вони не пройдуть» (1965) режисера Зігфріда Кюна (з НДР), яку отримав завдяки тому, що у дворі будинку на Плющисі його помітила асистент з кіностудії «Мосфільм» і запросила на кінопроби.

У 1966 році зіграв головну роль (Родька Муромцев) у драматичному художньому фільмі режисера Юлія Карасика «Людина, якого я люблю».

У 1968 році вступив, а в 1972 році закінчив акторський факультет Вищого театрального училища імені Б. В. Щукіна при Державному академічному театрі імені Є. Б. Вахтангова в Москві (художній керівник курсу — Анатолій Іванович Борисов).

Після закінчення ВТУ імені Б. В. Щукіна був прийнятий в трупу Московського академічного театру імені Володимира Маяковського під керівництвом Андрія Олександровича Гончарова, де прослужив вісім років.

У 1978 році Євгенія Герасимова запросили на головну роль (Іван Воронецький, секретар райкому комсомолу) в п'ятисерійний військово-драматичний телевізійний художній фільм " Час вибрав нас " (1979) режисера Михайла Пташука виробництва кіностудії «Білорусьфільм». Актор прийняв цю пропозицію, сподіваючись, що ця робота стане для нього проривом. І в цей же час йому надходить ще одна приваблива пропозиція — зіграти головну роль Володимира Шарапова в п'ятисерійному детективному телевізійному художньому фільмі «Місце зустрічі змінити не можна» (1979), який готувався знімати на " Одеській кіностудії " режисер Станіслав Говорухін за сценарієм Аркадія і Георгія Вайнерів, написаному за їхніми романом « Ера милосердя». Герасимов був одним з головних претендентів на роль Шарапова і дуже хотів зніматися в картині, але, щоб не підвести Михайла Пташука і знімальну групу, вирішив вибрати фільм, в якому вже почав зніматися, про що пізніше, звичайно ж, шкодував. У 1980 році за виконання ролі Івана Воронецького в телефільмі «Час вибрав нас» актор був удостоєний премії Ленінського комсомолу в галузі мистецтва.

У 1979—1981 роках Герасимов навчався на Вищих курсах сценаристів і режисерів (ВКСР) у Москві, в майстерні Георгія Миколайовича Данелії і Ельдара Олександровича Рязанова.

Зіграв роль Валентина Рослякова в популярних радянських детективних художніх кінострічках «Петрівка, 38» (1980) і «Огарьова, 6» (1980) режисера Бориса Григор'єва, знятих за однойменною повістю Юліана Семенова. Фільми стали лідерами радянського кінопрокату 1980 (53 мільйони глядачів) і 1981 роки (33 мільйони глядачів) відповідно, а актор здобув широку популярність.

Всесоюзну популярність Євген Герасимов здобув завдяки ролі робота Вертера в дитячому багатосерійному науково-фантастичному телевізійному художньому фільмі «Гостя з майбутнього» (1984) кінорежисера Павла Арсенова .

У 1986 році виконав головну роль, бармена в портовому ресторані Миколи Звєрєва, в детективно-пригодницькому художньому фільмі «Бармен з „Золотого якоря“» режисера Віктора Живолуба.

З 1994 року — автор і ведучий телевізійних програм «Кінескоп», «Парад зірок», «Парад фестивалів».

До 2000 року — віце-президент Гільдії акторів кіно Росії.

До початку політичної діяльності в 2001 році був артистом і кінорежисером-постановником Центральної кіностудії дитячих і юнацьких фільмів імені Максима Горького (місто Москва).

З 16 грудня 2001 року по теперішній час — депутат Московської міської думи (третього (2001—2005), четвертого (2005—2009), п'ятого (2009—2014), шостого (2014—2019) і сьомого (з 2019) скликань), голова Комітету з питань культури і масових комунікацій.

Член Президії політради Московського міського регіонального об'єднання (ММРО) Всеросійської політичної партії «Єдина Росія», заступник секретаря Політради ММРО місцевого відділення Західного адміністративного округу міста Москви.

Був директором Центрального будинку працівників мистецтв (ЦБПМ).

У 2004—2006 роках — президент міжнародного фестивалю «Євразійський телефорум» (творчий конкурс телевізійних фільмів і програм) у Москві.

З 18 жовтня 2005 року по квітень 2006 року виконував обов'язки голови Союзу кінематографістів Російської Федерації під час «творчої відпустки» Микити Михалкова. 4 березня 2015 року обраний головою Московської міської організації ТОВ «Союз кінематографістів Росії». Є дійсним членом Правління і Секретаріату Союзу кінематографістів Російської Федерації.

З 2011 року по теперішній час є президентом Московського кінофестивалю «Будемо жити».

Має розряди з різних видів спорту, володіє прийомами карате (є володарем чорного поясу 5-го дана), не раз сам виконував складні каскадерські трюки в кіно. Майстер спорту з легкої атлетики, кандидат в майстри спорту з авторалі і по кінному спорту .

22 лютого 2015 року обраний президентом регіональної громадської організації «Московська асоціація бойових мистецтв» (МАБМ) .

З 2016 року зайнятий в двох спектаклях Московського державного театру «Ленком» — в ролі льотчика в постановці «Дивний народ ці дорослі» за мотивами повісті Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (автор інсценізації та режисер-постановник — Сергій Дьячковський, прем'єра — 2 жовтня 2016 року) і в ролі короля Людовика Великого в постановці «Сни пана де Мольєра…» за п'єсою Михайла Булгакова «Кабала святош» (постановка — Павло Сафонов, прем'єра — 13 вересня 2017 року).

Особисте життя

• Дружина — Марія Арнольдівна Калініна.
  • Дочка — Ольга Євгенівна Герасимова (нар.. 1977), закінчила Інститут іноземних мов; володіє англійською, французькою та частково іспанською мовами, навчалася також у Дипломатичній академії, має досвід роботи в піарі.
  • Син — Володимир Євгенович Герасимов (нар.. 1983), закінчив МДІМВ, працює юристом-міжнародником, знає іноземні мови.

Творчість

Ролі в театрі

Московський академічний театр імені Володимира Маяковського

Євген Герасимов був прийнятий в трупу театру в 1972 році, відразу після закінчення Вищого театрального училища імені Б. В. Щукіна, і прослужив у ній вісім років, зігравши в наступних спектаклях:

• — — «Розгром» за Олександра Фадєєва (постановка — Марк Захаров) — старий-кореєць (введення)
•  —  — «Медея» за однойменною трагедією Евріпіда (постановка — Микола Охлопков) — Вісник
•  —  — «Аристократи» за однойменною п'єсою Миколи Погодіна (постановка — Микола Охлопков) — Петін
•  —  — «Три хвилини Мартіна Гроу» за однойменною п'єсою (постановка — Андрій Гончаров та Е. І. Красницький) — гример
•  —  — «», мюзикл Дейла Вассермана і Д. Деріона за мотивами роману «Дон Кіхот» Мігеля де Сервантеса (постановка — Андрій Гончаров) — Крихітка
•  —  — «Трамвай „Бажання“» за мотивами однойменної п'єси Теннессі Вільямса (постановка — ) — піаніст
•  —  — «Діти Ванюшина» за однойменною п'єсою Сергія Найдьонова (постановка — Андрій Гончаров) — Олексій
•  —  — «Дума про Британку» за однойменним твором Юрія Яновського (постановка — Андрій Гончаров і Б. С. Кондратьєв) — Грицько
•  —  — «Людина на своєму місці» за однойменною п'єсою Валентина Черних (постановка — ) — Віктор Сомов
•  —  — «Неопублікована репортаж» за однойменною п'єсою Рустама Ібрагімбекова (постановка — Андрій Гончаров і ) — Саша
•  —  — «Проводи» за однойменною п'єсою (постановка — ) — вантажник
•  —  — «Венсеремос!» за п'єсою «Інтерв'ю в Буенос-Айресі» (постановка — Андрій Гончаров і Анатолій Ромашин) — Педро

Московський державний театр «Ленком Марка Захарова»

• 2016 (по т. ч.) — «Дивний народ ці дорослі», сценічна фантазія за мотивами повісті Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (автор інсценізації та режисер-постановник — , прем'єра — 2 жовтня 2016 року) — льотчик
• 2017 (по т. ч.) — «Сни пана де Мольєра…» за п'єсою Михайла Булгакова (постановка — , прем'єра — 13 вересня 2017 року) — Людовик Великий

Фільмографія

Актор

1. 1965 — Вони не пройдуть — Санька Римарьов
2. 1966 — Людина, яку я кохаю — Родька Муромцев
3. 1970 — Звинувачуються в убивстві — Олександр Щетинін
4. 1970 — У лазуровому степу — Яків
5. 1972 — Крапка, крапка, кома… — Саша, піонервожатий
6. 1972 — Літні сни — Андрій Пчолка
7. 1973 — Хмари — Коля
8. 1974 — Ще не вечір — Альоша Ковальов, син
9. 1975 — Моя доля — Михайло Єрмаков (в юності)
10. 1975 — Незнайомий спадкоємець — Сергій Скворцов
11. 1976 — Гранітні острови — замполіт
12. 1976 — Не вір крику нічного птаха —
13. 1977 — Остання двійка — Микола
14. 1977 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Справа № 11. «Любою ціною» — Вадим Холін, студент, підслідний
15. 1978 — Зникнення — Максим Шабанов
16. 1978 — За все у відповіді — Олег Волошин
17. 1978 — Фортеця — Філіппов, лейтенант
18. 1978 — Бунтівна барикада — Клюєв
19. 1978 — Територія — Георгій Апрятін, інженер-геолог
20. 1979 — Час вибрав нас — Іван Воронецький, секретар райкому комсомолу
21. 1979 — Оглядини — Павло
22. 1980 — Петровка, 38 — Валентин Росляков, старший лейтенант карного розшуку
23. 1980 — Огарьова, 6 — Валентин Росляков, капітан ОБХСС
24. 1980 — Вам і не снилося… — дядько Володя, вітчим Каті Шевченко
25. 1981 — Народжені бурею — Раймонд Раєвський
26. 1981 — Наказ: вогонь не відкривати — Соловей, сержант
27. 1982 — Срібне ревю — Самохвалов
28. 1982 — Повернення резидента — Андрій Михайлович Кузнєцов, співробітник КДБ
29. 1982 — Державний кордон. Східний кордон — Жора Скворцов, шанувальник співачки Ольги Анісімової
30. 1983 — Така жорстка гра — хокей — Полуєктов
31. 1983 — Підліток — Сергій, князь
32. 1983 —  — Максим
33. 1983 — Ранок без оцінок — батько Гліба
34. 1984 — Дуже важлива персона — художник
35. 1984 — Гостя з майбутнього — , прибиральник в Інституті часу / голос козла Наполеона (в епізоді, коли козел Наполеон повідомляє Алісі адресу Колі)
36. 1985 — П'ять хвилин страху — Семен Іванович Бугайов, майор міліції, уведений до банди
37. 1985 — Шкідлива неділя — Євген Володимирович, голова журі кінофестивалю
38. 1986 — Бармен із «Золотого якоря» — Микола Звєрєв, бармен у портовому ресторані «Золотий якір»
39. 1986 — Кінець операції «Резидент» — Андрій Михайлович Кузнєцов, співробітник КДБ
40. 1986 — Стороннім вхід дозволений — Юрій Корольов, батько Діми
41. 1987 — Забави молодих — лікар служби швидкої медичної допомоги
42. 1989 — Поїздка у Вісбаден — Донгоф
43. 1990 —  — Ігор
44. 1991 — Вищий клас — Олег Румянцев
45. 1992 —  — Конрад, маркіз Монферратський
46. 1993 —  — Конрад, маркіз Монферратский
47. 1994 — Чарівник Смарагдового міста — Залізний Дроворуб
48. 1997 —  — # 2000 —  — Філіп Ісайович Голощокін, комісар
49. 2000 —  — новий актор / Панталоне
50. 2001 —  — син
51. 2008 —  — Хромов, генерал, начальник 1 -го управління КДБ СРСР
52. 2008 —  — Сава Іванович Мамонтов, російський підприємець і меценат
53. 2009 —  — Юсуп
54. 2010 —  — Алов, працівник видавництва
55. 2012 —  — Кирило Юрійович Брусін, медіамагнат
56. 2019 —

Режисер

1. 1983 — (короткометражний фільм у кіноальманаху «»)
2. 1984 — Дуже важлива персона
3. 1985 — Не ходіть, дівчата, заміж
4. 1987 — Забави молодих
5. 1989 — Поїздка у Вісбаден
6. 1992 —
7. 1993 —
8. 2008 —
9. 2008 —
10. 2012 — (фільм-вистава)

Озвучування

Художні фільми

1. 1968 — Ромео і Джульєтта — Ромео Монтеккі (роль )
2. 1970 —  — # 1972 —  — # 1972 — Коли зацвів мигдаль — Лексо (роль )
3. 1973 —  — П'єро Гобетті (роль )
4. 1974 — Повітряний міст — Ніко (роль )
5. 1977 —  — Вир Сингх (роль )
6. 1977 —  — джигит (роль )
7. 1988 —  — Мік (роль Коліна Фрілза)

Мультиплікаційні фільми

1. 1973 — Персей — Персей
2. 1974 — Прометей — юнак
3. 1974 — Сміливець-молодець — Сміливець-молодець
4. 1981 — Космічні прибульці. фільм 2

Визнання заслуг

Державні нагороди

• 1980 — лауреат премії Ленінського комсомолу в галузі мистецтва — за виконання ролі Івана Воронецького в багатосерійному телевізійному художньому фільмі « Час вибрав нас» (1976, 1978) режисера Михайла Пташука виробництва кіностудії " Білорусьфільм ".
• 1985 — почесне звання " Заслужений артист РРФСР ".
• 1994 — почесне звання " Народний артист Російської Федерації " (11 квітня 1994) — за великі заслуги в галузі кіномистецтва.
• 2001 — орден Пошани (6 вересня 2001) — за багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва, великий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами .
• 2006 — орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2 серпня 2006 року) — за активну участь у законотворчій діяльності та багаторічну сумлінну працю .
• 2011 — орден Дружби (10 травня 2011 року) — за активну участь у законотворчій діяльності та багаторічну сумлінну працю .
• 2018 — орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (30 травня 2018) — за активну законотворчу діяльність та багаторічну сумлінну працю .

Громадські нагороди і звання

• 1989 — золотий знак «За внесок в світову культуру» від Папи Римського Іоанна Павла II — за акторську і режисерську роботу над драматичним художнім фільмом « Поїздка в Вісбаден» (1989) за повістю Івана Тургенєва " Весняні води " .
• 2008 — гран-прі міжнародного фестивалю «Євразійський телефорум» в Москві (9 листопада 2008 року) — за акторську і режисерську роботу над чотирисерійний телевізійним художнім фільмом « Сава», що розповідає про непросту долю відомого російського мецената і промисловця Сави Мамонтова .
• 2009 — приз Гільдії кінорежисерів Росії «За внесок в кіномистецтво» на II Всеросійському кінофестивалі акторів-режисерів «Золотий Фенікс» у Смоленську (19 вересня 2009 року) .
• 2019 — спеціальний приз Вищої школи кіно і телебачення «Останкіно» в Москві (31 серпня 2019 року) .
• звання «Почесний кінематографіст Росії» .
• звання "Почесний член Російської академії мистецтв " .

Примітки

1. Указ Президента Российской Федерации Б. Ельцина от 11 апреля 1994 года № 751 «О присвоении почётного звания „Народный артист Российской Федерации“ Герасимову Е. В.»". [ 30 травня 2016 у Wayback Machine.] Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
2. Герасимов Евгений Владимирович, депутат Московской городской думы. Краткая биография. [ 17 листопада 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт // duma.mos.ru
3. Герасимов Евгений Владимирович. Депутат Московской городской думы, народный артист Российской Федерации. Биография. [ 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт российской политической партии «Единая Россия» // er.ru (15 листопада 2020 року)
4. Евгений Герасимов: «Счастье − ощущение, а не формула!». — На днях Евгений Герасимов − любимый всеми артист, а также депутат Мосгордумы, празднует своё шестидесятилетие. Мы встретились с ним накануне юбилея, чтобы поговорить о жизни, творчестве, депутатской работе. [ 28 квітня 2022 у Wayback Machine.] АО «Редакция газеты „“» // moscvichka.ru (26 февраля 2011 года)
5. Евгений Герасимов: «Отец многому научил меня в жизни своим примером».^{[недоступне посилання]} Официальный сайт газеты «» // a.mospravda.ru (7 мая 2014 года)
6. ВИДЕО. Документальный фильм «Евгений Герасимов. Привычка быть героем» (Россия, ООО «Бис ТВ» по заказу ОАО «ТВ Центр», 2012 год; продолжительность — 00:39:01). [ 18 листопада 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт телекомпании «ТВ Центр» // tvc.ru (25 февраля 2019 года)
7. ВИДЕО. Новости культуры (эфир от 25 февраля 2016 года). Евгений Герасимов отмечает 65-летие. [ 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт телеканала «Россия-Культура» // tvkultura.ru (25 февраля 2016 года)
8. . Официальный сайт // htvs.ru. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 14 вересня 2021.
9. ВИДЕО. «На его месте мог быть я». Документальный фильм о кинопробах (00:51:50). — История кинопроб для съёмок в легендарных советских фильмах: «Место встречи изменить нельзя», «Бумбараш», «Кавказская пленница», «Гусарская баллада», «Бриллиантовая рука», «Чародеи», «Буратино» и «Курьер». [ 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт «Первого канала» // 1tv.ru (31 июля 2014 года). Дата обращения: 26 февраля 2021 года.
10. В Москве завершился VII «Евразийский телефорум». [ 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт телеканала «Россия-Культура» // tvkultura.ru (22 ноября 2004 года)
11. В Москве открылся восьмой Евразийский телефорум. [ 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] // ria.ru (9 ноября 2005 года)
12. Девятый Евразийский телефорум пройдёт в Москве с 1 по 5 ноября 2006 года. [ 28 квітня 2022 у Wayback Machine.] // lenizdat.ru (30 августа 2006 года)
13. . № 196. «Коммерсантъ». 18 октября 2005 года. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 27 квітня 2016.
14. . // gazeta.ru. 18 декабря 2008 года. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 27 квітня 2016.
15. (PDF). газета «СК-Новости» (стр. 2). № 329. официальный сайт // unikino.ru. 19 марта 2015 года. Архів оригіналу (PDF) за 30 квітня 2016. Процитовано 27 квітня 2016.
16. Правление. — Действующий состав Правления Союза кинематографистов Российской Федерации. [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт // unikino.ru (30 марта 2015 года)
17. Секретариат. — Список членов Секретариата, избранных IX Съездом Союза кинематографистов Российской Федерации. [ 25 січня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт // unikino.ru (30 марта 2015 года)
18. Герасимов Евгений Владимирович, президент Московского кинофестиваля «Будем жить». Биография, фильмография. [ 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт Московского кинофестиваля «Будем жить» // budemfestival.ru
19. Турнир, посвящённый Дню города Москвы. — 23 сентября 2018 года во Дворце борьбы имени легендарного борца двукратного олимпийского чемпиона Ивана Ярыгина состоялся турнир по всестилевому каратэ, посвящённый Дню города Москвы на призы Московской городской думы.^{[недоступне посилання]} Официальный сайт Российской ассоциации карате (РАКШ) // shotokan.ru (23 сентября 2018 года)
20. . Сайт «Ассоциация витязей» // asvityazi.ru. 22 февраля 2015 года. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 15 травня 2016.
21. Герасимов Евгений Владимирович. Народный артист России. Биография. [ 15 листопада 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт // lenkom.ru
22. Ольга Мещерякова. ВИДЕО. Новости на телеканале «Россия-24». Актёр, режиссёр, депутат: Евгений Герасимов отмечает 70-летие. [ 26 лютого 2021 у Wayback Machine.] // vesti.ru (25 февраля 2021 года). Дата обращения: 26 февраля 2021 года.
23. Сергей Гончаров. Депутат МГД Евгений Герасимов получил гран-при международного фестиваля «Евразийский телефорум». — В воскресенье, 9 ноября 2008 года, гран-при международного фестиваля «Евразийский телефорум» получил четырёхсерийный телефильм «Савва», снятый при поддержке московского правительства. Высокую награду из рук президента фестиваля Олега Попцова получил режиссёр фильма и исполнитель главной роли, депутат Московской городской думы Евгений Герасимов. [ 17 листопада 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт // duma.mos.ru (10 ноября 2008 года)
24. Указ Президента Российской Федерации В. Путина от 6 сентября 2001 года № 1106 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». [ 30 травня 2016 у Wayback Machine.] Официальный сайт президента Российской Федерации // kremlin.ru
25. Указ Президента Российской Федерации В. Путина от 2 августа 2006 года № 828 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». [ 14 травня 2016 у Wayback Machine.] Официальный сайт президента Российской Федерации // kremlin.ru
26. Указ Президента Российской Федерации Д. Медведева от 10 мая 2011 года № 616 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». [ 14 травня 2016 у Wayback Machine.] Официальный сайт президента Российской Федерации // kremlin.ru
27. Указ Президента Российской Федерации В. Путина от 30 мая 2018 года № 281 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». [ 19 червня 2018 у Wayback Machine.] Официальный интернет-портал правовой информации // publication.pravo.gov.ru
28. Евгений Герасимов получил награду «За вклад в киноискусство». — Президент фестиваля Всеволод Шиловский вручил Народному артисту России Евгению Герасимову приз от Гильдии кинорежиссёров России «За вклад в киноискусство». [ 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] Информационный портал для профессионалов кинобизнеса «Профисинема» // proficinema.ru (21 сентября 2009 года)
29. Фестиваль «Будем жить» вручил награды. — 31 августа в Москве прошла торжественная церемония закрытия VIII кинофестиваля «Будем жить», по традиции приуроченного к Дню российского кино. [ 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] Информационный портал для профессионалов кинобизнеса «Профисинема» // proficinema.ru (2 сентября 2019 года). Дата обращения: 26 февраля 2021 года.
30. К 70-летию Почётного члена РАХ Евгения Владимировича Герасимова. — Президент Российской академии художеств З. К. Церетели и Президиум поздравили Е. В. Герасимова с юбилеем. [ 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт // rah.ru (25 февраля 2021 года). Дата обращения: 26 февраля 2021 года.

Посилання

• Герасимов Евгений Владимирович, депутат Московской городской думы. Краткая биография. [ 17 листопада 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт Московской городской думы // duma.mos.ru
• Герасимов Евгений Владимирович. Биография, фильмография, фотографии актёра, режиссёра. [ 12 червня 2021 у Wayback Machine.] // ruskino.ru
• Ведущая: Наталья Тонких.  ВИДЕО. Программа «Вчера. Сегодня. Завтра. Евгений Герасимов» на телеканале Союза кинематографистов России «Прямой эфир» (00:28:50). на YouTube // youtube.com (пользователь — «UNIKINOTV»; опубликовано 11 сентября 2017 года)
• Телеграмма. Евгению Герасимову, народному артисту России. — Михаил Мишустин поздравил актёра театра и кино, депутата Московской городской думы с 70-летием. [ 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт Правительства Российской Федерации // government.ru (25 февраля 2021 года). Дата обращения: 26 февраля 2021 года.
• Мишустин поздравил Герасимова с юбилеем. — Премьер отметил мастерство импровизации актёра. [ 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] Информационное агентство России «ТАСС» // tass.ru (25 февраля 2021 года). Дата обращения: 26 февраля 2021 года.
• Биография Евгения Герасимова. [ 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] РИА «Новости» // ria.ru (25 февраля 2021 года). Дата обращения: 26 февраля 2021 года.
• Ольга Мещерякова. ВИДЕО. Новости на телеканале «Россия-24». Актёр, режиссёр, депутат: Евгений Герасимов отмечает 70-летие. [ 26 лютого 2021 у Wayback Machine.] // vesti.ru (25 февраля 2021 года). Дата обращения: 26 февраля 2021 года.
• Юлия Богоманшина. ВИДЕО. Новости. В «Ленкоме» дадут бал в честь Евгения Герасимова. — Народному артисту России, режиссёру и политику исполняется 70 лет. [ 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт телекомпании «ТВ Центр» // tvc.ru (25 февраля 2021 года). Дата обращения: 26 февраля 2021 года.
• Светлана Гордеева, корреспондент. ВИДЕО. Новости. В «Ленкоме» дадут бал в честь 70-летия Евгения Герасимова. — Сегодня в театре «Ленком» дадут бал − так коллеги и друзья народного артиста Евгения Герасимова решили отметить его 70-летие. Что такое работа в кино и успех − он узнал ещё в школьном возрасте, но настоящую известность Герасимову принесла роль в детективе «Петровка, 38». [ 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт телекомпании «НТВ» // ntv.ru (25 февраля 2021 года). Дата обращения: 26 февраля 2021 года.