Гавайська підобласть підобласть Австралійської зоогеографічної області суші що займає територію гавайських островів що м

Гавайська підобласть — підобласть Австралійської зоогеографічної області суші, що займає територію гавайських островів, що мають вулканічні походження. Гавайські острови входять в Орієнтальне (Азійське) біогеографічне царство, Тихоокеанську область.

Є одним з найбільш типових і характерних прикладів острівної фауни і за своїм походженням близька до фауни Полінезії (плазуни), частково — Америки (птахи).

Місцеві ссавці відсутні, крім кажана. З наявних видів всі завезені полінезійцями — щур, собака, свиня, європейцями — хатня миша, або з метою акліматизації — худоба, мангуст. Також мешкає один вид кажанів з американського роду Lasiurus . На узбережжі зустрічається Гавайський тюлень-монах.

Серед птахів, крім океанічних, що мешкають на узбережжях і зимуючих наземних, мешкає близько 40 родів осілих наземних птахів, що гніздяться, наприклад гавайські квіткарки. Також є 4 ендемічних роди з інших родин. На островах мешкає 105 ендемічних видів. Серед ендемічних видів слід відзначити , гавайського гусака і гавайських квіткарок.

Плазуни представлені геконами переважно з родів Hemidactylus і Lepidodactylus і сцинками з родів Ablepharus, Lygosoma, всі 9 видів з яких є завезеними. Також завезений 1 вид прісноводної черепахи.

Змії, крім 1 завезеного виду, крокодили і наземні черепахи відсутні. Земноводні налічують 8 видів — усі завезені.

Риби, що мешкають у прісних водоймах, є представниками морських родин.

95 % предків гавайських членистоногих потрапили на острови із західної частини Тихого океану і з Азії. Ендеміки складають 98 % серед комах. Налічується близько 3325 видів, з яких 2700 видів є ендеміками Гавайських островів. З 200 видів жалких перетинчастокрилих — 170 видів ендемічні. Денні метелики представлені десятком видів.

Молюсків близько 400 видів, практично всі — ендеміки. Більшість з яких — 300 видів у складі 14 родів, належить до ендемічної родини Achatinellidae.

Примітки

Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография [ 17 травня 2017 у Wayback Machine.] Учебник для вузов. — М.: Владос-Пресс, 2001. 302, 2 с. : 8 л. ил.
Ziegler A.C. Hawaiian natural history, ecology, and evolution. University of Hawai'i Press. 2002. Honolulu. 478 p.

[1] Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография [ 17 травня 2017 у Wayback Machine.] Учебник для вузов. — М.: Владос-Пресс, 2001. 302, 2 с. : 8 л. ил.

[2] Ziegler A.C. Hawaiian natural history, ecology, and evolution. University of Hawai'i Press. 2002. Honolulu. 478 p.