Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вірменознавсто Вірменологія Вірменістика вірм Հայագիտություն англ Armenology напрямок науки що займається вивченням вірм

Вірменістика

Вірменістика

Вірменознавсто, Вірменологія, Вірменістика (вірм. Հայագիտություն, англ. Armenology) — напрямок науки, що займається вивченням вірменської мови, історії та культури вірменського народу та Вірменії загалом. 

image
Цими сходами можна потрапити до найбагатшої у світі колекції вірменських манускриптів, що зберігається в Інституті рукописів Матенадаран, Єреван

Історія та розвиток. XVII — початок XX століття

image
 — один із центрів розвитку вірменознавства з початку XVIII століття

Як самостійний напрямок науки вірменознавство сформувалося в XVII — XVIII століттях, хоча інтерес до Вірменії та вірменського народу спостігався ще з античності. До XX століття вірменознавство розвивалося переважно за межами Вірменії — в Європі та Росії. Серед головних його центрів були Венеція, Відень, Москва, Санкт-Петербург, Тифліс, Константинополь, Париж, Лондон, Берлін, Лейпциг, у самій Вірменії — Вагаршапат. 

Вірменознавство тісно взаємопов'язане з візантологією, кавказологією, урартологією, сходознавством та іншими напрямками науки. 

Мовознавство

Докладніше: Вірменська мова, Вірменська література та Історія вірменської лінгвістики
image
Німецький вірменолог

Уже на рубежі XVII–XVIII століть вірменські мислителі працювали на підступах до порівняльно-історичного мовознавства ((наукове вивчення вірменської мови) бере початок з V століття). У вірменознавстві лінгвістика починає розвиватися у XVIII — XIX століттях. Вона досягає нового рівня завдяки (1676–1749), Геворг Чамічяну, Габріелю Аветікяну, А. Айтіняну, Арсену Багратуни (1843–1911) та ін. 

Значний внесок у розвиток вірменської лексикографії зробили М. Себастаці, Г. Аветікян, Г. Сюрмелян, М. Авгерян (1762–1854), М. Каджуні, М. Магак-Теопілянц, М. Бжшкян, М. Потурян, М. Джахджахян, Г. Авгерян (1750–1827), А. Азарян, А. Дузян, Є. Франгян, Г. Дагбашян, Т. Толакідес (Чолагян) та ін.

Порівняльно-історичне вивчення вірменської мови розвивалося в працях Г. Петермана, Ф. Віндшмана, Ф. Боппа, Ф. Мюллера, П. Лагард, К. Патканова, С. Тервішяна, М. Лауер, С. Бугге, Г. Хюбшмана, та ін. Особливо вагомий внесок у вірменське мовознавство зробив французький філолог А. Мейє. 

Серед інших відомих дослідників вірменської мови слід згадати Г. Ачаряна, М. Абегяна, П, Єнсенса, М. Бітнера, К. Броскельмана, Г. Батрупяна, Г. Педерсена, Н. Марра та ін.. 

Джерелознавство  

Одним з центральних питань вірменознавства було і залишається наукове вивчення, видання та переклади давньовірменських істориків.  Вірменське наукове джерелознавство бере свій початок з видання у Амстердамі 1695 року «Історії Вірменії» Мовсеса Хоренаці. 

У цій галузі вірменознавства значний внесок зробили К. Патканян, М. Емін, Г. Алішан, М. Абегян, Г. Ачарян, В. Лангула, , Г. Інчічян, , Ф. Конібер, Н. Бюзандаці, Г. Ташчян, М. Броссе, Г. Маркварт та ін. 

Географія

image
Гевонд Алішан

Ще в кінці XVIII століття С. Агонц та розпочинають роботу над створенням багатотомника «Географія світу з чотирьох частин» (т. 1 — 10, 1802–1806), з якого починається новий етап наукового вивчення географії Вірменії (ще з середньовіччя були відомі «Ашхарацуйц» , праці Аревелці та ін.). 

У цій галузі особливо вагомий внесок зробив Г. Алішан, автор праць «Топоніміка Великої Вірменії» (1853), «Сісеван»  (1885), «Ширак» (1881) «Айрарат» (1890), «Сісакан» (1893), тощо. 

Етнографія та філологія

image
Ярослав Дашкевич

Вивченням вірменської етнографії та філології почали займатися . Ці дослідження особливо розвинулися починаючи з 1870-х років, коли Гарегін Срвандзтян зібрав та видав з різних провінції історичної Вірменії багаті етнографічні та філологічні матеріали  («Гроцій-броц», 1874, «Хноц-нороц», 1874, «Манана», 1876, «Амов-отов», 1884, «Торос Ахбар», т. 1 — 2, 1879–1887). Пізніше значну роботу в цьому напрямку проробили , Г. Шеренц, М. Мірахорян, Г. Чанікян, Є. Лалалян, Ф. Ленорман, Ж. Морган та ін. 

Історична наука

Докладніше:

Нове наукове вивчення історії Вірменії почало формуватися на початку XVIII століття. Венеційський мхітарист Мікаель Чамчян на основі вірменських та інших історичних джерел написав загальну історію Вірменії від початку до XVIII сторіччя («Історія Вірменії», т. 1 — 3, 1784–1786). У багатьох питаннях політичної історії ця праця зберігає свою наукову цінність і досі. 

Пізніше загальні огляди з історії Вірменії написали Г. Гатрчян, С. Паласанян, К. Костанянц, К. Басмаджян, , Г. Гелцер, Ж. де Морган, Ф. Турнбіз, та ін. 

Окремі епохи історії Вірменії досліджувалися у працях А. Гарагашяна, Г. Астуряна, Г. Халатянца, Г. Сантлчяна, Н. Акіняна, Н. Адонца, М. Казаряна, Г. Топчяна, Г. Аслана, Ф. Форер, К. Гутербока та ін. Було створено цінні праці, присвячені економічним, культурним та іншим аспектам історії вірменського народу (Є. Хубов, Г. Шаххатунян, С. Джалалянц, Г. Забаналян, Г. Арцруні, С. Єгиазаров, К. Тер-Мкртчян, А. Еріцян, К. Езян, В. Зардарян, Лео, А. Замінян, І. Джавахов, Ш. Діль, К. Ексхард, В. Бернхард, В. Брюсов та ін.). 

Історії було присвячено праці М. Бжкяна, А. Алтуняна, Г. Тер-Ованянца, Г. Шермазаняна, М. Сета, К. Кушнеряна, Г. Говрікяна, Є. Шахазіз, Д. Петікяна, Н. Агазарма, С. Габамачяна, М. Гаспаряна, А. Теодоровича, Х. Лукача, Ф. Бішофа, С. Баронча, Б. Антоновича, Ф. Бруна, Н. Йорга та ін. 

Археологія

У Вірменії археологічні дослідження почали проводити ще на початку XIX століття, проте перші серйозні розкопки було проведено лише з 1870-х років. Особливо важливими виявилися розкопки Миколи Марра в Ані (1892–1893, 1904–1917) а також В. Білки і К. Хехман-Хаупт в Топрак-Кале (Ван). У цій сфері важливу роль мали А.Калантар (керував розкопками в Ані в 1914 року, а потім і в багатьох регіонах Вірменії, заснував кафедру археологіі в Єреванському університеті), Т. Тороманян та ін. 

Вірменознавчі центри, асоціації та програми

image
Матенадаран

Вірменія

Європа і США

Інші країни

Періодичні видання

image
Журнал «Базмавеп», 1845 р.
  • [en] (з 1843 року) 
  • [en] (з 1887 року) 
  • [en] (з 1920 року) 
  • (з 1940 року) 
  • Вісник Матенадарану (вірм., з 1941  року) 
  • [en] (з 1958 року) 
  • Вісник Єреванського університету (з 1967 року) 

Відомі вірменознавці

Примітки

  1. Армянская советская энциклопедия. — Єреван, 1980. — Т. 6.
  2. И.  П.  Сусов. 4.5. Формирование лингвистической мысли в Армении // История языкознания. — 2006.
  3. Эмма Костандян. Человек, который жил жизнью своей нации [ 28 липня 2013 у Wayback Machine.]

Див. також

Посилання

  • Fundamental Scientific Library of the NAS [ 30 січня 2011 у Wayback Machine.]

 * A digital library on Armenian literature, language and history [ 4 березня 2011 у Wayback Machine.]

  • Офіційний сайт [ 23 травня 2010 у Wayback Machine.] Матенадарана
  • Research on Armenian Architecture (RAA) [ 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  •  
  • В Минске прошла Международная научная конференция по арменоведению [ 30 серпня 2016 у Wayback Machine.]
  •  
  • У Київському університеті буде відкрито кафедру [ 23 січня 2014 у Wayback Machine.] 

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Virmenoznavsto Virmenologiya Virmenistika virm Հայագիտություն angl Armenology napryamok nauki sho zajmayetsya vivchennyam virmenskoyi movi istoriyi ta kulturi virmenskogo narodu ta Virmeniyi zagalom Cimi shodami mozhna potrapiti do najbagatshoyi u sviti kolekciyi virmenskih manuskriptiv sho zberigayetsya v Instituti rukopisiv Matenadaran YerevanIstoriya ta rozvitok XVII pochatok XX stolittya odin iz centriv rozvitku virmenoznavstva z pochatku XVIII stolittya Yak samostijnij napryamok nauki virmenoznavstvo sformuvalosya v XVII XVIII stolittyah hocha interes do Virmeniyi ta virmenskogo narodu spostigavsya she z antichnosti Do XX stolittya virmenoznavstvo rozvivalosya perevazhno za mezhami Virmeniyi v Yevropi ta Rosiyi Sered golovnih jogo centriv buli Veneciya Viden Moskva Sankt Peterburg Tiflis Konstantinopol Parizh London Berlin Lejpcig u samij Virmeniyi Vagarshapat Virmenoznavstvo tisno vzayemopov yazane z vizantologiyeyu kavkazologiyeyu urartologiyeyu shodoznavstvom ta inshimi napryamkami nauki Movoznavstvo Dokladnishe Virmenska mova Virmenska literatura ta Istoriya virmenskoyi lingvistiki Nimeckij virmenolog Uzhe na rubezhi XVII XVIII stolit virmenski misliteli pracyuvali na pidstupah do porivnyalno istorichnogo movoznavstva naukove vivchennya virmenskoyi movi bere pochatok z V stolittya U virmenoznavstvi lingvistika pochinaye rozvivatisya u XVIII XIX stolittyah Vona dosyagaye novogo rivnya zavdyaki 1676 1749 Gevorg Chamichyanu Gabrielyu Avetikyanu A Ajtinyanu Arsenu Bagratuni 1843 1911 ta in Znachnij vnesok u rozvitok virmenskoyi leksikografiyi zrobili M Sebastaci G Avetikyan G Syurmelyan M Avgeryan 1762 1854 M Kadzhuni M Magak Teopilyanc M Bzhshkyan M Poturyan M Dzhahdzhahyan G Avgeryan 1750 1827 A Azaryan A Duzyan Ye Frangyan G Dagbashyan T Tolakides Cholagyan ta in Porivnyalno istorichne vivchennya virmenskoyi movi rozvivalosya v pracyah G Petermana F Vindshmana F Boppa F Myullera P Lagard K Patkanova S Tervishyana M Lauer S Bugge G Hyubshmana ta in Osoblivo vagomij vnesok u virmenske movoznavstvo zrobiv francuzkij filolog A Mejye Sered inshih vidomih doslidnikiv virmenskoyi movi slid zgadati G Acharyana M Abegyana P Yensensa M Bitnera K Broskelmana G Batrupyana G Pedersena N Marra ta in Dzhereloznavstvo Odnim z centralnih pitan virmenoznavstva bulo i zalishayetsya naukove vivchennya vidannya ta perekladi davnovirmenskih istorikiv Virmenske naukove dzhereloznavstvo bere svij pochatok z vidannya u Amsterdami 1695 roku Istoriyi Virmeniyi Movsesa Horenaci U cij galuzi virmenoznavstva znachnij vnesok zrobili K Patkanyan M Emin G Alishan M Abegyan G Acharyan V Langula G Inchichyan F Koniber N Byuzandaci G Tashchyan M Brosse G Markvart ta in Geografiya Gevond Alishan She v kinci XVIII stolittya S Agonc ta rozpochinayut robotu nad stvorennyam bagatotomnika Geografiya svitu z chotiroh chastin t 1 10 1802 1806 z yakogo pochinayetsya novij etap naukovogo vivchennya geografiyi Virmeniyi she z serednovichchya buli vidomi Ashharacujc praci Arevelci ta in U cij galuzi osoblivo vagomij vnesok zrobiv G Alishan avtor prac Toponimika Velikoyi Virmeniyi 1853 Sisevan 1885 Shirak 1881 Ajrarat 1890 Sisakan 1893 tosho Etnografiya ta filologiya Yaroslav Dashkevich Vivchennyam virmenskoyi etnografiyi ta filologiyi pochali zajmatisya Ci doslidzhennya osoblivo rozvinulisya pochinayuchi z 1870 h rokiv koli Garegin Srvandztyan zibrav ta vidav z riznih provinciyi istorichnoyi Virmeniyi bagati etnografichni ta filologichni materiali Grocij broc 1874 Hnoc noroc 1874 Manana 1876 Amov otov 1884 Toros Ahbar t 1 2 1879 1887 Piznishe znachnu robotu v comu napryamku prorobili G Sherenc M Mirahoryan G Chanikyan Ye Lalalyan F Lenorman Zh Morgan ta in Istorichna nauka Dokladnishe Nove naukove vivchennya istoriyi Virmeniyi pochalo formuvatisya na pochatku XVIII stolittya Venecijskij mhitarist Mikael Chamchyan na osnovi virmenskih ta inshih istorichnih dzherel napisav zagalnu istoriyu Virmeniyi vid pochatku do XVIII storichchya Istoriya Virmeniyi t 1 3 1784 1786 U bagatoh pitannyah politichnoyi istoriyi cya pracya zberigaye svoyu naukovu cinnist i dosi Piznishe zagalni oglyadi z istoriyi Virmeniyi napisali G Gatrchyan S Palasanyan K Kostanyanc K Basmadzhyan G Gelcer Zh de Morgan F Turnbiz ta in Okremi epohi istoriyi Virmeniyi doslidzhuvalisya u pracyah A Garagashyana G Asturyana G Halatyanca G Santlchyana N Akinyana N Adonca M Kazaryana G Topchyana G Aslana F Forer K Guterboka ta in Bulo stvoreno cinni praci prisvyacheni ekonomichnim kulturnim ta inshim aspektam istoriyi virmenskogo narodu Ye Hubov G Shahhatunyan S Dzhalalyanc G Zabanalyan G Arcruni S Yegiazarov K Ter Mkrtchyan A Ericyan K Ezyan V Zardaryan Leo A Zaminyan I Dzhavahov Sh Dil K Ekshard V Bernhard V Bryusov ta in Istoriyi bulo prisvyacheno praci M Bzhkyana A Altunyana G Ter Ovanyanca G Shermazanyana M Seta K Kushneryana G Govrikyana Ye Shahaziz D Petikyana N Agazarma S Gabamachyana M Gasparyana A Teodorovicha H Lukacha F Bishofa S Baroncha B Antonovicha F Bruna N Jorga ta in Arheologiya U Virmeniyi arheologichni doslidzhennya pochali provoditi she na pochatku XIX stolittya prote pershi serjozni rozkopki bulo provedeno lishe z 1870 h rokiv Osoblivo vazhlivimi viyavilisya rozkopki Mikoli Marra v Ani 1892 1893 1904 1917 a takozh V Bilki i K Hehman Haupt v Toprak Kale Van U cij sferi vazhlivu rol mali A Kalantar keruvav rozkopkami v Ani v 1914 roku a potim i v bagatoh regionah Virmeniyi zasnuvav kafedru arheologii v Yerevanskomu universiteti T Toromanyan ta in Virmenoznavchi centri asociaciyi ta programiMatenadaran Virmeniya Institut davnih rukopisiv Matenadaran imeni sv Mesropa Mashtoca Institut istoriyi NAN Virmeniyi 31 travnya 2011 u Wayback Machine Yevropa i SShA Tovaristvo virmenoznavciv 11 serpnya 2010 u Wayback Machine SAS Garvardskogo universitetu Michiganskogo universitetu Oksfordskogo universitetu Mizhnarodna virmenoznavcha asociaciya 3 zhovtnya 2011 u Wayback Machine I A A S Nacionalna asociaciya virmenoznavchih doslidzhen 1 travnya 2010 u Wayback Machine NAASR Virmenoznavchij nacionalnij centr 12 lipnya 2010 u Wayback Machine AIPRG Virmenskij nacionalnij institut 24 grudnya 2019 u Wayback Machine Institut Komitasa 25 sichnya 1999 u Wayback Machine Naukovo osvitnij fond Noravank 22 kvitnya 2013 u Wayback Machine m Yerevan Inshi krayini Virmenoznavcha programa 24 travnya 2011 u Wayback Machine Yevrejskogo universitetu YerusalimuPeriodichni vidannyaZhurnal Bazmavep 1845 r en z 1843 roku en z 1887 roku en z 1920 roku z 1940 roku Visnik Matenadaranu virm z 1941 roku en z 1958 roku Visnik Yerevanskogo universitetu z 1967 roku Vidomi virmenoznavciYaroslav Dashkevich Klemente Galyano Oleksandr Kadzhan Marij Brosse Mikola Marr Mikola Adonc Gevond Alishan Stepan Malhasyanc Rachya Bartikyan Golger PedersenPrimitkiArmyanskaya sovetskaya enciklopediya Yerevan 1980 T 6 I P Susov 4 5 Formirovanie lingvisticheskoj mysli v Armenii Istoriya yazykoznaniya 2006 Emma Kostandyan Chelovek kotoryj zhil zhiznyu svoej nacii 28 lipnya 2013 u Wayback Machine Div takozhDavnovirmenska istoriografiyaPosilannyaFundamental Scientific Library of the NAS 30 sichnya 2011 u Wayback Machine A digital library on Armenian literature language and history 4 bereznya 2011 u Wayback Machine Oficijnij sajt 23 travnya 2010 u Wayback Machine Matenadarana Research on Armenian Architecture RAA 23 veresnya 2015 u Wayback Machine V Minske proshla Mezhdunarodnaya nauchnaya konferenciya po armenovedeniyu 30 serpnya 2016 u Wayback Machine U Kiyivskomu universiteti bude vidkrito kafedru 23 sichnya 2014 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ