Вук Стефанович Ка́раджич (серб. Вук Стефановић Караџић/Vuk Stefanović Karadžić; 26 жовтня (6 листопада) 1787, Трщич, Османська імперія — 15 (26) січня 1864, Відень, Австрійська імперія) — сербський лінгвіст, письменник, мислитель, діяч національного відродження.
Вук Караджич | |
---|---|
латиниця: Vuk Stefanović Karadžić кирилиця: Вук Стефановић Караџић | |
Народився | 26 жовтня (6 листопада) 1787[2] d, Османська імперія[2][4] |
Помер | 26 січня 1864[2][3] (76 років) або 7 лютого 1864[4] (76 років) Відень, Австрійська імперія[2][5][4] |
Поховання | Собор святого Архангела Михаїла (Белград)[6] |
Країна | Османська імперія Князівство Сербія |
Діяльність | мовознавець, історик, перекладач, письменник, перекладач Біблії, дипломат, збирач казок, антрополог, філолог, етнограф, фольклорист |
Галузь | мовознавство, фольклористика і етнографія |
Alma mater | d |
Знання мов | німецька і сербська[7][8] |
Заклад | Белградський університет |
Членство | d (26 січня 1864), Російська академія наук, Прусська академія наук і d[4] |
Посада | d |
Конфесія | Сербська православна церква |
У шлюбі з | d[9] |
Діти | Міна Караджич і d |
|
Життєпис
Народився в сім'ї Стефана та Єгди (до шлюбу Зрнич) Караджич у селищі Тршич біля Лозниці, яке розташовувалось на території сучасної Сербії (тоді в складі Османської імперії). В його батьків часто вмирали новонароджені діти, тому його назвали Вуком (серб. 'вовк'), щоб злі духи та сили не завдали йому шкоди.
В основному, він здобував знання самостійно. Недовго навчався у родича, потім у монастирі Троноша. В 19 років - у гімназії в місті Сремські Карловці. Потім декілька місяців вивчав латинську та німецьку мови у Петрині. Поїхав до Белграда, сподіваючись навчатись у Обрадовича, але цього не вдалося досягти. Нарешті, 1808 року став одним із перших студентів Белградської вищої школи. Невдовзі він захворів та вирушив на лікування до Нови-Саду та Пешта, але не вилікувався й залишився кульгавим. Повернувшись до Сербії 1810 року, деякий час працював у Белграді вчителем початкової школи. 1813 року переїхав до Відня, де зустрівся зі словенським мовознавцем Єрнеєм Копітаром.
З 1814 р. розпочав літературну діяльність. В 1814-1815 роках Вук Караджич видав два томи сербських народних пісень (надалі їх кількість зросла до дев'яти).
Реформував сербську літературну мову і стандартизував сербську кирилицю. В основу сербського правопису поклав принцип «як чуємо, так і пишемо» (серб. «пиши као што говориш, а читај као што је написано»). В 1814 він видав першу сербську граматику. Також створив перший словник сербської мови (перше видання у Відні у 1818 р., друге 1852), переклав Новий Заповіт (1847). Його творчість вплинула на розвиток галицького літературного відродження 1830-х.
Караджича обирали на дійсного члена Одеського товариства історії та старожитностей (1842), члена багатьох європейських АН, зокрема Віденської (1848), Прусської в Берліні (1850), чужоземний член-кореспондент Петербурзької АН (1851), почесний член Харківського університету (1846).
1861 року Вуку Караджичу було надано звання почесного громадянина міста Загреб.
Після смерті похований на цвинтарі Святого Марка у Відні. 1897 року був урочисто перепохований поряд з могилою Доситея Обрадовича навпроти Собору св. Архангела Михаїла у Белграді.
Твори
- Малий слов'яносербський пісенник простого народу (1814);
- Сербські народні казки (1821);
- Сербські народні пісні (т. 1-4; 1823—1833).
Див. також
Примітки
- Ир. Половинкин Караджич, Вук // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIV. — С. 421–424.
- Кравцов Н. И. Караджич // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 3.
- Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/karadzic-wuk-stefanovic/
- Караджич Вук Стефанович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Find a Grave — 1996.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- CONOR.Sl
- https://data.matricula-online.eu/de/oesterreich/wien/03-landstrasse-st-rochus/02-04/?pg=58 — Т. 4.
- Граматика української (руської) мови / уложили: С. Смаль-Стоцький, Ф. Гартнер. - Історія українського правопису: XVI - XX століття. Упор. Німчук В. В. - К.: Наукова думка, 2004. - С. 114.
Джерела та література
- К. В. Колибанова. Караджич Вук Стефанович [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 101. — .
- Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с
Посилання
- і (англ.)
Це незавершена стаття про літератора. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vuk Stefanovich Ka radzhich serb Vuk Stefanoviћ Karaџiћ Vuk Stefanovic Karadzic 26 zhovtnya 6 listopada 1787 17871106 Trshich Osmanska imperiya 15 26 sichnya 1864 Viden Avstrijska imperiya serbskij lingvist pismennik mislitel diyach nacionalnogo vidrodzhennya Vuk Karadzhichlatinicya Vuk Stefanovic Karadzic kirilicya Vuk Stefanoviћ KaraџiћNarodivsya26 zhovtnya 6 listopada 1787 2 d Osmanska imperiya 2 4 Pomer26 sichnya 1864 1864 01 26 2 3 76 rokiv abo 7 lyutogo 1864 1864 02 07 4 76 rokiv Viden Avstrijska imperiya 2 5 4 PohovannyaSobor svyatogo Arhangela Mihayila Belgrad 6 Krayina Osmanska imperiya Knyazivstvo SerbiyaDiyalnistmovoznavec istorik perekladach pismennik perekladach Bibliyi diplomat zbirach kazok antropolog filolog etnograf folkloristGaluzmovoznavstvo folkloristika i etnografiyaAlma materdZnannya movnimecka i serbska 7 8 ZakladBelgradskij universitetChlenstvod 26 sichnya 1864 Rosijska akademiya nauk Prusska akademiya nauk i d 4 PosadadKonfesiyaSerbska pravoslavna cerkvaU shlyubi zd 9 DitiMina Karadzhich i d Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNarodivsya v sim yi Stefana ta Yegdi do shlyubu Zrnich Karadzhich u selishi Trshich bilya Loznici yake roztashovuvalos na teritoriyi suchasnoyi Serbiyi todi v skladi Osmanskoyi imperiyi V jogo batkiv chasto vmirali novonarodzheni diti tomu jogo nazvali Vukom serb vovk shob zli duhi ta sili ne zavdali jomu shkodi Ridnij budinok V Karadzhicha u selishi Trshich V osnovnomu vin zdobuvav znannya samostijno Nedovgo navchavsya u rodicha potim u monastiri Tronosha V 19 rokiv u gimnaziyi v misti Sremski Karlovci Potim dekilka misyaciv vivchav latinsku ta nimecku movi u Petrini Poyihav do Belgrada spodivayuchis navchatis u Obradovicha ale cogo ne vdalosya dosyagti Nareshti 1808 roku stav odnim iz pershih studentiv Belgradskoyi vishoyi shkoli Nevdovzi vin zahvoriv ta virushiv na likuvannya do Novi Sadu ta Peshta ale ne vilikuvavsya j zalishivsya kulgavim Povernuvshis do Serbiyi 1810 roku deyakij chas pracyuvav u Belgradi vchitelem pochatkovoyi shkoli 1813 roku pereyihav do Vidnya de zustrivsya zi slovenskim movoznavcem Yerneyem Kopitarom Vuk Karadzhich blizko 1850 r Z 1814 r rozpochav literaturnu diyalnist V 1814 1815 rokah Vuk Karadzhich vidav dva tomi serbskih narodnih pisen nadali yih kilkist zrosla do dev yati Reformuvav serbsku literaturnu movu i standartizuvav serbsku kirilicyu V osnovu serbskogo pravopisu poklav princip yak chuyemo tak i pishemo serb pishi kao shto govorish a chitaј kao shto јe napisano V 1814 vin vidav pershu serbsku gramatiku Takozh stvoriv pershij slovnik serbskoyi movi pershe vidannya u Vidni u 1818 r druge 1852 pereklav Novij Zapovit 1847 Jogo tvorchist vplinula na rozvitok galickogo literaturnogo vidrodzhennya 1830 h Karadzhicha obirali na dijsnogo chlena Odeskogo tovaristva istoriyi ta starozhitnostej 1842 chlena bagatoh yevropejskih AN zokrema Videnskoyi 1848 Prusskoyi v Berlini 1850 chuzhozemnij chlen korespondent Peterburzkoyi AN 1851 pochesnij chlen Harkivskogo universitetu 1846 1861 roku Vuku Karadzhichu bulo nadano zvannya pochesnogo gromadyanina mista Zagreb Pislya smerti pohovanij na cvintari Svyatogo Marka u Vidni 1897 roku buv urochisto perepohovanij poryad z mogiloyu Dositeya Obradovicha navproti Soboru sv Arhangela Mihayila u Belgradi TvoriMalij slov yanoserbskij pisennik prostogo narodu 1814 Serbski narodni kazki 1821 Serbski narodni pisni t 1 4 1823 1833 Div takozhLyudevit GajPrimitkiIr Polovinkin Karadzhich Vuk Enciklopedicheskij slovar SPb Brokgauz Efron 1895 T XIV S 421 424 d Track Q15720379d Track Q656d Track Q602358d Track Q19908137d Track Q24435751d Track Q23892921 Kravcov N I Karadzhich Kratkaya literaturnaya enciklopediya Moskva Sovetskaya enciklopediya 1962 T 3 d Track Q4239850d Track Q649 Brozovic D Ladan T Hrvatska enciklopedija LZMK 1999 9272 s d Track Q1264934d Track Q429032d Track Q18446d Track Q1789619 http tnk krakow pl czlonkowie karadzic wuk stefanovic Karadzhich Vuk Stefanovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Find a Grave 1996 d Track Q63056 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 CONOR Sl d Track Q16744133 https data matricula online eu de oesterreich wien 03 landstrasse st rochus 02 04 pg 58 T 4 Gramatika ukrayinskoyi ruskoyi movi ulozhili S Smal Stockij F Gartner Istoriya ukrayinskogo pravopisu XVI XX stolittya Upor Nimchuk V V K Naukova dumka 2004 S 114 Dzherela ta literaturaK V Kolibanova Karadzhich Vuk Stefanovich 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 101 ISBN 978 966 00 0692 8 Volodimir Ivanovich Vernadskij i Ukrayina T 1 kn 2 Volodimir Ivanovich Vernadskij Vibrani praci K 2011 584 sPosilannyai angl Ce nezavershena stattya pro literatora Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi