Вознесенський узвіз

Вознесе́нський узві́з — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Кудрявець. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до Глибочицької вулиці, сполучаючи Кудрявець з Подолом.

Вознесенський узвіз Київ
Місцевість	Кудрявець
Район	Шевченківський
Назва на честь	Вознесенської церкви (зруйнована)
Колишні назви
Вознесенський узвіз, Іларіонівський узвіз, вулиця ім. Смирнова, узвіз Смирнова-Ласточкіна, вулиця Смирнова-Ласточкіна
Загальні відомості
Протяжність	865 м
Координати початку	50°27′20″ пн. ш. 30°30′17″ сх. д. / 50.455782694° пн. ш. 30.5048111° сх. д. / 50.455782694; 30.5048111Координати: 50°27′20″ пн. ш. 30°30′17″ сх. д. / 50.455782694° пн. ш. 30.5048111° сх. д. / 50.455782694; 30.5048111
Координати кінця	50°27′45″ пн. ш. 30°30′23″ сх. д. / 50.46263000° пн. ш. 30.506608500° сх. д. / 50.46263000; 30.506608500
поштові індекси	04053
Транспорт
Найближчі станції метро	«Золоті ворота»  «Лук'янівська»  «Контрактова площа»
Автобуси	А 119 (по Глибочицькій вулиці)
Трамваї	Т 14, 18 (по Глибочицькій вулиці)
Тролейбуси	Тр 6, 16, 18 (по вулиці Січових Стрільців)
Маршрутні таксі	Мт 181, 439 (по вулиці Січових Стрільців) Мт 417, 432 (по Глибочицькій вулиці) Приміський 302, 820 (по Глибочицькій вулиці)
Зупинки громадського транспорту	«Вознесенський узвіз» (А 119; Т 14, 18; Мт 302, 417, 432, 820); «Львівська площа» (Тр 6, 16, 18; Мт 181, 439)
Рух	односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми	церква св. Василія (УГКЦ)
Навчальні заклади	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Медичні заклади	Лікарня для вчених НАН України
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11561
У проєкті OpenStreetMap	r2177521
Мапа
Вознесенський узвіз у Вікісховищі

Прилучаються провулки Несторівський та Киянівський, вулиці Вознесенський Яр і Кудрявська.

Історія

Вулиця виникла на давньому шляху від Подолу до Старого Києва. З XVIII століття відома під назвою Вознесенський узвіз — від Вознесенської церкви, розташованої на ньому у 1718–1879 роках; від неї ж набули назви і прилеглі до Вознесенського узвозу — Вознесенський провулок (тепер Киянівський провулок) і вулиця Вознесенський Яр.

У 1863 році офіційно перейменована на Іларіонівський узвіз, за ім'ям померлого київського генерал-губернатора Іларіона Іларіоновича Васильчикова (за його розпорядженням вулицю було впорядковано і вимощено бруківкою). Проте частина «парного» боку вулиці між Львівською вулицею (тепер вулиця Січових Стрільців) і будівлею Київської духовної академії (тепер тут розміщується Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) і надалі зберігала назву Вознесенський узвіз.

Наприкінці 1920-х років узвіз було названо на честь професійного революціонера Івана Смирнова-Ласточкіна — з 1928 року (спочатку названа як вулиця ім. Смірнова), а 1931 році перейменована на узвіз Смирнова. Під час нацистської окупації міста в 1941–1943 роках вулиця знову мала назву Вознесенський узвіз. З 1944 року — узвіз Смірнова-Ласточкіна, але назва «узвіз» у практиці не узвичаїлася. Назва вулиця Смирнова-Ласточкіна офіційно вживалася з 1950-х років.

У 2008 Комісія з перейменування вулиць, встановлення пам'ятних знаків і меморіальних дощок Київської державної адміністрації рекомендувала Київраді перейменувати вулицю Смирнова-Ласточкіна на Вознесенський узвіз, однак офіційне перейменування не відбулося.

Історичну назву узвозу було відновлено 2015 року.

Забудова

Територія вулиці входить до заповідної зони. За часів Київської Русі тут знаходилося торгово-ремісниче передмістя — Копирів кінець. Пам'яткою про ті часи є фундамент церкви XII століття, який розкопано на території Академії мистецтв України.

За міським розкладом належала до 4-го розряду, 1914 року частково переведена до 2-го розряду. Чітко поділяється на дві частини: порівняно рівну вулицю від нинішньої вулиці Січових Стрільців до Академії мистецтв України та стрімкий узвіз із тісними садибами й невисокою забудовою.

На вулиці залишилося кілька будівель XIX століття. Будинок № 13 зведений у 1893 році у стилі історизм, будинок № 18 — у 1895 році. Будинок № 26 зведено наприкінці XIX — початку XX століття у цегляному стилі з елементами ренесансу.

Пам'яткою історії та архітектури є будівля колишньої Духовної семінарії, де зараз розташовується Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. Її збудували в цегляному стилі в 1899–1901 роках архітектори ^[ru] та Євген Єрмаков. У 1918–1919 роках тут розміщувалися казарми корпусу Українських січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем і Андрієм Мельником.

Видатні особи, пов'язані з Вознесенським узвозом

У будинку № 13 жили український історик, професор Віктор Романовський та архітектор Іполит Моргілевський (у 1925–1942 роках). У будинку № 18 у 1914–1930 роках мешкав український художник Олександр Богомазов, у будинку № 27 — графік Лесь Лозовський.

Пам'ятники та меморіальні дошки

Меморіальна дошка на честь художника Олександра Богомазова

Пам'ятний знак на честь викладачів та студентів Київського Державного художнього інституту, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни

• буд. № 7 (церква св. Василія) — пам'ятник святому Василію. Встановлений 16 січня 2011 року, скульптор , архітектор Лариса Скорик.
• буд. № 7 (церква св. Василія) — пам'ятний знак на честь 1020-ліття хрещення Київської Русі. Відкрито 24 серпня 2008 року, скульптор Юліан Квасниця, архітектор Лариса Скорик.
• буд. № 7 (церква св. Василія) — меморіальна дошка на честь відвідування церкви св. Василія Папою Римським Іваном-Павлом II 25 червня 2001 року.
• буд. № 13 — меморіальна дошка на честь професора Іполита Моргілевського. Відкрито у 1993 році, скульптор , архітектор .
• буд. № 18 — меморіальна дошка на честь художника Олександра Богомазова. Відкрита 19 листопада 2002 року, скульптор Борис Довгань, архітектор Флоріан Юр'єв.
• буд. № 20 — меморіал художникам — жертвам репресій.
• буд. № 20 — пам'ятник художниці Марії Приймаченко. Відкритий 24 червня 2009 року, скульптор .
• буд. № 20 — пам'ятник Я. С. Приходьку, студенту Київського художнього інституту, який пішов на фронт Другої світової війни та загинув. Відкрито 1963 року, скульптор .
• буд. № 20 — пам'ятний знак на честь викладачів та студентів Київського державного художнього інституту, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни. Відкрито 1978 року.
• буд. № 20 — меморіальна дошка засновникам Академії мистецтв України. Відкрита 1994 року, скульптори Макар , І. Овдійчук, архітектор Володимир Чепелик.

Установи та заклади

• Храм і монастир св. Василія Великого УГКЦ (буд. № 7)
• Український інвестиційний банк (буд. 10а);
• Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (буд. № 20)
• Лікарня для вчених НАН України (буд. № 22)

Зображення

• Храм св. Василія Великого
• № 10а
• Будинок № 13
• Будинок № 14
• № 18
• № 20
• Фундамент храма XI століття (№ 20)
• № 22
• № 23в
• Будинок № 26

Примітки

1. Протокол засідання Президії Київської Міської Ради ІХ скликання від 8 лютого 1928 року Ч. 35, п. 541 «Про перейменування вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 463. Арк. 202, 204. [Архівовано з першоджерела 2 листопада 2015.]
2. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
3. Шулькевич М. М., Дмитренко Т. Д. Київ. Покажчик до плану-схеми. — К. : Держбудвидав УРСР, 1958. — С. 44.
4. Шулькевич М. М. Київ. Архітектурно-історичний нарис / За ред. Г. В. Головка. — К. : Держбудвидав УРСР, 1958. — С. 95.
5. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30 грудня 1962 року № 2216 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 169. Арк. 28–34. [Архівовано з першоджерела 18 липня 2013.]
6. Вулиці, перейменовані протягом 1992–2006 років. Вулиці, перейменовані у 2007–2008 роках // Назви вулиць Києва в конфлікті ідеологій : навч.-метод. довід. — К., 2009. — С. 4–7.
7. Різник О. О. Топонімічний ландшафт Києва і проблеми державної топонімічної політики. [ 23 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
8. Рішення Київської міської ради від 19 березня 2015 року № 269/1134 «Про повернення історичної назви вулиці у місті Києві» // Хрещатик. — 2015. — № 59 (4655). — 24 квітня. — С. 4. [Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.]
9. Пам'ятний знак на честь викладачів та студентів Київського Державного художнього інституту, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни / Звід пам'яток історії та культури

Джерела

• Смирнова-Ласточкіна вулиця // Веб-енциклопедія Києва.
• Смирнова-Ласточкіна вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. О. І. Марчук та ін. — К. : Державне видавництво технічної літератури, 1958. — С. 278.

• Смирнова-Ласточкіна вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 153.

• Смирнова-Ласточкіна вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 204–205. — .
• Вулиця Смирнова-Ласточкіна // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — .
• Смирнова-Ласточкина улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 510. (рос.)

• Смирнова-Ласточкіна вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 257. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Вул. Смирнова-Ласточкіна // Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 190. — .
• Смирнова-Ласточкіна вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».