Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Це́рква Вознесі́ння Госпо́днього (Свято-Вознесенська церква, Вознесенська церква, Вознесенська Старокиївська церква) — православний храм у Києві на Лук'янівці, по Львівській вулиці (нині вулиця Січових Стільців), збудований впродовж 1863—1870 років (в деяких джерелах рік завершення будівництва — 1872) та зруйнований у 1930-ті роки. Розташовувалась у садибі між будинками № 44-48, яка примикала до території Покровського жіночого монастиря.
| Вознесенська церква | |
|---|---|
 Вознесенська церква | |
| 50°27′23″ пн. ш. 30°29′37″ сх. д. / 50.45658400002777455° пн. ш. 30.49365300002777701° сх. д.Координати: 50°27′23″ пн. ш. 30°29′37″ сх. д. / 50.45658400002777455° пн. ш. 30.49365300002777701° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Київ |
| Архітектор | П. Спарро; В. Моцок (реконструкція 1908–1909 рр.) |
| Початок будівництва | 9 травня 1863 |
| Кінець будівництва | 1870 |
| Зруйновано | середина 1930-х |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Стиль | псевдоросійський |
| Належність | православ'я |
| Адреса | Львівська, 44 (зараз Січових Стрільців, 46) |
| Епонім | Вознесіння Господнє |
  Вознесенська церква (Лук'янівка) (Київ) | |
Історія
У XVIII — 2-й половині XIX ст. дерев'яна церква Вознесіння Господнього розташовувалася на Вознесенському узвозі, на ділянці між будівлею Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури та будинком № 18.
З 1830-х років київські околиці Лук'янівка і Кудрявець стали стрімко забудовуватися, населення почало зростати, тому з'явилася потреба у нових храмах на місцях нової забудови. Після перепланування міста та упорядкування церковних парафій Вознесенська Кудрявська церква опинилася на краю своєї парафії, що створювало певні незручності для мешканців. Як наслідок, назріла необхідність облаштувати нову церкву за колишньою Житомирською заставою, на місці Кудрявського (Старокиївського) кладовища по вулиці Житомирській (сучасна вулиця Січових Стрільців), відкритого наприкінці XVIII століття за межами тогочасного міста і ліквідованого згідно проєкту реконструкції міста 1832 року. Первісно планувалося перенести на незабудовану ділянку кладовища стару дерев'яну Вознесенську церкву, але ріст населення вимагав більшого, просторішого храму. У 1862 році єпархіальний архітектор Павло Спарро розробив проєкт нової мурованої церкви Вознесіння, яка стала парафіяльним храмом для мешканців Львівської вулиці. Наріжний камінь заклали 9 травня 1863 року, але через брак коштів будівництво йшло повільно і завершилося лише 1872 року. Попри те, що новозбудована церква опинилася на території новоствореної Лук'янівської поліцейської дільниці, вона отримала назву Вознесенської Старокиївської, за одним із варіантів назви кладовища, де була зведена.
Близько 1898 року при церкві звели низку службових будинків, зокрема, сторожку біля брами. У 1908—1909 роках церкву значно розширили та прикрасили, зокрема, на бажання церковної громади добудували два бічних вівтарі. Під одним із них, освяченого в ім'я Івана Богослова, пізніше поховали міщанина Івана Жуліду, який пожертвував велику суму на перебудову церкви. Будівельними роботами керував архітектор В. Моцок, у процесі реконструкції були застосовані залізобетонні склепінчасті конструкції. Перебудова церкви супроводжувалася скандалом: проєкт перебудови склав на прохання парафії єпархіальний архітектор Євген Єрмаков, він швидко підготував і передав настоятелю церкви о. Миколі Клітину відповідні креслення, попрохавши за свою працю гонорар у сумі 400 рублів. Натомість, настоятель видав архітектору лише 50 рублів, мотивуючи це тим, що проєкт перебудови ще не погоджений з усіма інстанціями. Решту грошей Єрмаков так і не отримав, адже замовники заявили, що його проєкт відхилений і його послуги більше непотрібні. Насправді замовники запросили іншого спеціаліста — губернського архітектора В. Моцока, а при перебудові церкви використали саме проєкт Єрмакова із незначними змінами.
З часом при Вознесенській церкві, незважаючи на заборону з 1871 року здійснювати поховання біля культових споруд, виник стихійний церковний цвинтар, закритий наприкінці 1920-х років. Частина поховань була перенесена на Лук'янівське кладовище, а інша знищена. Серед знищених — поховання української письменниці Грицько Григоренко (Олександри Євгенівнки Судовщикової-Косач, дружини рідного брата Лесі Українки Михайла (Обачного)) і поета В. М. Отроковського.
У 1920-х роках, після встановлення в Києві радянської влади, Вознесенську церкву закрили. 30 червня 1931 року Народний комісаріат освіти дозволив Київській краєвій інспектурі охорони пам'яток культури знести, з-поміж інших культових споруд, і церкву Вознесіння. У середині 1930-х років храм і кладовище навколо знищили, сторожку при вході до церковної садиби розібрали лише у 1978 році. Від храмового комплексу зберіглася лише цегляна огорожа з брамою та ажурними ґратами.
Настоятелі
Серед священиків церкви відомі, зокрема, настоятель отець Лаврентій Данилович Козловський і отець Павло Ілларіонович Старовойтенко, батько одного з голів Держплану УРСР, Івана Павловича Старовойтенка. Отець Павло деякий час працював тюремним священиком у розташованій поряд Київській губернській тюрмі, викладав Закон Божий у сусідній гімназії Жекуліної, де однією з його учениць стала Надія Хазіна, дружина Осипа Мандельштама. Під час репресій проти духовенства отець Павло зник безвісти наприкінці 1920-х — на початку 1930-х років.
Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (по 1919 рік) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України).
Настоятелі до 1917 року
- Михайловський Кондрат Максимович (1801—1847)
- Михайловский Костянтин Кодратович (1847—1886) — помер 17 січня 1891 року у віці 77 років
- настоятель церкви, священик Василь Феодорович Птіцин (1871—1886) — помер 11 лютого 1887 року від водяної хвороби у віці 54-х років;
- настоятель церкви, священик Микола Михайлович Клітін (1886—1912);
- настоятель церкви, священик Козловський Лаврентій Данилович (1913—1917).
- священик Старовойтенко Павло Ілларіонович (1914)
Опис
Спочатку Вознесенська церква була однобанною, із цибулястою цегляною (у первісному проєкті — дерев'яною) банею, бабинець увінчувала шатрова двоярусна дзвіниця. Центральна нава була у плані квадратна, до неї прилучалися притвор і три апсиди. Церква була декорована у спрощених формах російсько-візантійського стилю. Після реконструкції 1908—1909 років до церкви за рішенням громади додали два бічних вівтарі з апсидами обабіч центральної нави. Один з бічних вівтарів у жовтні 1909 року освятили на честь апостола і євангеліста Івана Богослова, інший — на честь святого Миколая. Завершення центрального об'єму з однобанного перетворили на п'ятибанний, також із цибулястими невеликими банями у російському стилі на круглих барабанах та невеликою маківкою над центральною апсидою. На північному та південному фасадах були прибудовані ґанки із шатровим завершенням. Стіни були декоровані цегляним декором у псевдоросійському стилі — лиштвами, кокошниками, кілеподібними сандриками тощо.
Церковну територію оточувала зведена наприкінці XIX — на початку XX століття цегляна огорожа із трипрогонною арковою брамою на високому цоколі, яка зберіглася після зруйнування церкви. Центральний проїзд брами завершений трилопатевим фронтоном з круглим віконцем, нижчі бічні хвіртки — напівкруглими фронтонами. Також збереглися ажурні металеві ґрати.
Подальша доля садиби
У 1948 року на місці храму було зведено за проєктом архітектора Анатолія Добровольського невеликий двоповерховий особняк, що призначався для удови генерала Миколи Ватутіна, який помер і був похований у Києві. Проте вдова відмовилася жити в ньому і переїхала до Москви. Згодом в особняк переселився голова Спілки письменників України, драматург Олександр Корнійчук із дружиною, польською письменницею Вандою Василевською.
Коментарі
- із розширенням міста кладовище опинилося у межах житлової забудови
- за старим стилем, на свято Вознесіння
Примітки
- Третяк, 2004, с. 20.
- Кальницький, 2012, с. 70.
- Захарченко, 1888, с. 92.
- Кальницький, 2012, с. 105.
- Похилевич, 1865, с. 81.
- Закревский, 1868, с. 434.
- Захарченко, 1888, с. 226.
- Проценко, 1994, с. 222.
- Кальницький, 2012, с. 106.
- Малаков, 2015, с. 53.
- Галайба В. . grad.kiev.ua. Фотоспомин: Київ, якого немає. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022 року.
- Третяк, 1998, с. 75.
- Кальницкий, 2012, с. 130.
- Третяк, 2004, с. 21.
- Третяк, 1998, с. 29.
- Звід, 1999, с. 175.
- Друг, Малаков, 2004, с. 619.
- . www.petergen.com. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 16 лютого 2022 року. (рос.)
- . www.old.kiev.ua. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022 року.
- Прокопенко В. В. Лукьяновский университет // Заговор.
- . drevo-info.ru. Древо: открытая православная энциклопедия. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022 року. (рос.)
- . Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 лютого 2022 року.
- ЦДІАК України, Ф.127, оп.1078, спр.786, арк.803зв
- ЦДІАК України Ф.127, оп.1078, спр.786, арк.662зв
Посилання
- Михаил Кальницкий. . «Газета по-киевски». Архів оригіналу за 1 вересня 2012. Процитовано 16 лютого 2022 року.
Джерела
- Малаков Д. В. Від Кудрявця до Лук'янівки. — К. : Либідь, 2015. — 80 с. — (Твій Київ) — .
- Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — .
- Грачова Л., Меркатун І., Толочко Л. Особняк 1945, в якому проживали Василевська В. Л., Корнійчук О. Є. // Київ: Кн. 1, ч. 1: А—Л Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — 608 с. — 3900 прим. — .
- Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — .
- Третяк К. О. Київ: путівник по зруйнованому місту. — К. : Редакційно-видавничий центр «Київський університет», 1998. — 159 с. — 1000 прим. — .
- Проценко Л. А. Київський некрополь: путівник-довідник. — К. : Український письменник, 1994. — 334 с. — 15000 прим. — .
- Друг О. М., Малаков Д. В. АРТЕМА, 46 (кол. Львівська, 44) // Особняки Києва. — К. : Кий, 2004. — 823 с. — .
- Кальницкий М. Б. Зодчество и зодчие. — К. : ВАРТО, 2012. — 336 с. — (Киевские истории) — 1500 прим. — . (рос.)
- Захарченко М. М. Кіевъ теперь и прежде. — К. : С. В. Кульженко, 1888. (рос. дореф.)
- Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
- Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 1. — 455 с. (рос. дореф.)
- Вознесенская [церковь]. (Львовская, 44) // Православные церкви Киева 1037–1917 гг. : энциклопедический справочник / . — Симферополь : [б. и.], 2020. — С. 272–273. — . (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Voznesenska cerkva Ce rkva Voznesi nnya Gospo dnogo Svyato Voznesenska cerkva Voznesenska cerkva Voznesenska Starokiyivska cerkva pravoslavnij hram u Kiyevi na Luk yanivci po Lvivskij vulici nini vulicya Sichovih Stilciv zbudovanij vprodovzh 1863 1870 rokiv v deyakih dzherelah rik zavershennya budivnictva 1872 ta zrujnovanij u 1930 ti roki Roztashovuvalas u sadibi mizh budinkami 44 48 yaka primikala do teritoriyi Pokrovskogo zhinochogo monastirya Voznesenska cerkvaVoznesenska cerkva50 27 23 pn sh 30 29 37 sh d 50 45658400002777455 pn sh 30 49365300002777701 sh d 50 45658400002777455 30 49365300002777701 Koordinati 50 27 23 pn sh 30 29 37 sh d 50 45658400002777455 pn sh 30 49365300002777701 sh d 50 45658400002777455 30 49365300002777701Tip sporudicerkvaRoztashuvannya Ukrayina KiyivArhitektorP Sparro V Mocok rekonstrukciya 1908 1909 rr Pochatok budivnictva9 travnya 1863Kinec budivnictva1870Zrujnovanoseredina 1930 hVidbudovanone vidbudovuvalasStilpsevdorosijskijNalezhnistpravoslav yaAdresaLvivska 44 zaraz Sichovih Strilciv 46 EponimVoznesinnya GospodnyeVoznesenska cerkva Luk yanivka Kiyiv IstoriyaBrama Voznesenskoyi cerkvi suchasnij viglyad U XVIII 2 j polovini XIX st derev yana cerkva Voznesinnya Gospodnogo roztashovuvalasya na Voznesenskomu uzvozi na dilyanci mizh budivleyu Nacionalnoyi akademiyi obrazotvorchogo mistectva i arhitekturi ta budinkom 18 Z 1830 h rokiv kiyivski okolici Luk yanivka i Kudryavec stali strimko zabudovuvatisya naselennya pochalo zrostati tomu z yavilasya potreba u novih hramah na miscyah novoyi zabudovi Pislya pereplanuvannya mista ta uporyadkuvannya cerkovnih parafij Voznesenska Kudryavska cerkva opinilasya na krayu svoyeyi parafiyi sho stvoryuvalo pevni nezruchnosti dlya meshkanciv Yak naslidok nazrila neobhidnist oblashtuvati novu cerkvu za kolishnoyu Zhitomirskoyu zastavoyu na misci Kudryavskogo Starokiyivskogo kladovisha po vulici Zhitomirskij suchasna vulicya Sichovih Strilciv vidkritogo naprikinci XVIII stolittya za mezhami togochasnogo mista i likvidovanogo zgidno proyektu rekonstrukciyi mista 1832 roku Pervisno planuvalosya perenesti na nezabudovanu dilyanku kladovisha staru derev yanu Voznesensku cerkvu ale rist naselennya vimagav bilshogo prostorishogo hramu U 1862 roci yeparhialnij arhitektor Pavlo Sparro rozrobiv proyekt novoyi murovanoyi cerkvi Voznesinnya yaka stala parafiyalnim hramom dlya meshkanciv Lvivskoyi vulici Narizhnij kamin zaklali 9 travnya 1863 roku ale cherez brak koshtiv budivnictvo jshlo povilno i zavershilosya lishe 1872 roku Popri te sho novozbudovana cerkva opinilasya na teritoriyi novostvorenoyi Luk yanivskoyi policejskoyi dilnici vona otrimala nazvu Voznesenskoyi Starokiyivskoyi za odnim iz variantiv nazvi kladovisha de bula zvedena Blizko 1898 roku pri cerkvi zveli nizku sluzhbovih budinkiv zokrema storozhku bilya brami U 1908 1909 rokah cerkvu znachno rozshirili ta prikrasili zokrema na bazhannya cerkovnoyi gromadi dobuduvali dva bichnih vivtari Pid odnim iz nih osvyachenogo v im ya Ivana Bogoslova piznishe pohovali mishanina Ivana Zhulidu yakij pozhertvuvav veliku sumu na perebudovu cerkvi Budivelnimi robotami keruvav arhitektor V Mocok u procesi rekonstrukciyi buli zastosovani zalizobetonni sklepinchasti konstrukciyi Perebudova cerkvi suprovodzhuvalasya skandalom proyekt perebudovi sklav na prohannya parafiyi yeparhialnij arhitektor Yevgen Yermakov vin shvidko pidgotuvav i peredav nastoyatelyu cerkvi o Mikoli Klitinu vidpovidni kreslennya poprohavshi za svoyu pracyu gonorar u sumi 400 rubliv Natomist nastoyatel vidav arhitektoru lishe 50 rubliv motivuyuchi ce tim sho proyekt perebudovi she ne pogodzhenij z usima instanciyami Reshtu groshej Yermakov tak i ne otrimav adzhe zamovniki zayavili sho jogo proyekt vidhilenij i jogo poslugi bilshe nepotribni Naspravdi zamovniki zaprosili inshogo specialista gubernskogo arhitektora V Mocoka a pri perebudovi cerkvi vikoristali same proyekt Yermakova iz neznachnimi zminami Z chasom pri Voznesenskij cerkvi nezvazhayuchi na zaboronu z 1871 roku zdijsnyuvati pohovannya bilya kultovih sporud vinik stihijnij cerkovnij cvintar zakritij naprikinci 1920 h rokiv Chastina pohovan bula perenesena na Luk yanivske kladovishe a insha znishena Sered znishenih pohovannya ukrayinskoyi pismennici Gricko Grigorenko Oleksandri Yevgenivnki Sudovshikovoyi Kosach druzhini ridnogo brata Lesi Ukrayinki Mihajla Obachnogo i poeta V M Otrokovskogo U 1920 h rokah pislya vstanovlennya v Kiyevi radyanskoyi vladi Voznesensku cerkvu zakrili 30 chervnya 1931 roku Narodnij komisariat osviti dozvoliv Kiyivskij krayevij inspekturi ohoroni pam yatok kulturi znesti z pomizh inshih kultovih sporud i cerkvu Voznesinnya U seredini 1930 h rokiv hram i kladovishe navkolo znishili storozhku pri vhodi do cerkovnoyi sadibi rozibrali lishe u 1978 roci Vid hramovogo kompleksu zberiglasya lishe ceglyana ogorozha z bramoyu ta azhurnimi gratami NastoyateliSered svyashenikiv cerkvi vidomi zokrema nastoyatel otec Lavrentij Danilovich Kozlovskij i otec Pavlo Illarionovich Starovojtenko batko odnogo z goliv Derzhplanu URSR Ivana Pavlovicha Starovojtenka Otec Pavlo deyakij chas pracyuvav tyuremnim svyashenikom u roztashovanij poryad Kiyivskij gubernskij tyurmi vikladav Zakon Bozhij u susidnij gimnaziyi Zhekulinoyi de odniyeyu z jogo uchenic stala Nadiya Hazina druzhina Osipa Mandelshtama Pid chas represij proti duhovenstva otec Pavlo znik bezvisti naprikinci 1920 h na pochatku 1930 h rokiv Spovidni rozpisi metrichni knigi i klirovi vidomosti cerkvi po 1919 rik zberigayutsya v Centralnomu derzhavnomu istorichnomu arhivi Ukrayini m Kiyiv CDIAK Ukrayini Nastoyateli do 1917 roku Mihajlovskij Kondrat Maksimovich 1801 1847 Mihajlovskij Kostyantin Kodratovich 1847 1886 pomer 17 sichnya 1891 roku u vici 77 rokiv nastoyatel cerkvi svyashenik Vasil Feodorovich Pticin 1871 1886 pomer 11 lyutogo 1887 roku vid vodyanoyi hvorobi u vici 54 h rokiv nastoyatel cerkvi svyashenik Mikola Mihajlovich Klitin 1886 1912 nastoyatel cerkvi svyashenik Kozlovskij Lavrentij Danilovich 1913 1917 svyashenik Starovojtenko Pavlo Illarionovich 1914 OpisSpochatku Voznesenska cerkva bula odnobannoyu iz cibulyastoyu ceglyanoyu u pervisnomu proyekti derev yanoyu baneyu babinec uvinchuvala shatrova dvoyarusna dzvinicya Centralna nava bula u plani kvadratna do neyi priluchalisya pritvor i tri apsidi Cerkva bula dekorovana u sproshenih formah rosijsko vizantijskogo stilyu Pislya rekonstrukciyi 1908 1909 rokiv do cerkvi za rishennyam gromadi dodali dva bichnih vivtari z apsidami obabich centralnoyi navi Odin z bichnih vivtariv u zhovtni 1909 roku osvyatili na chest apostola i yevangelista Ivana Bogoslova inshij na chest svyatogo Mikolaya Zavershennya centralnogo ob yemu z odnobannogo peretvorili na p yatibannij takozh iz cibulyastimi nevelikimi banyami u rosijskomu stili na kruglih barabanah ta nevelikoyu makivkoyu nad centralnoyu apsidoyu Na pivnichnomu ta pivdennomu fasadah buli pribudovani ganki iz shatrovim zavershennyam Stini buli dekorovani ceglyanim dekorom u psevdorosijskomu stili lishtvami kokoshnikami kilepodibnimi sandrikami tosho Cerkovnu teritoriyu otochuvala zvedena naprikinci XIX na pochatku XX stolittya ceglyana ogorozha iz triprogonnoyu arkovoyu bramoyu na visokomu cokoli yaka zberiglasya pislya zrujnuvannya cerkvi Centralnij proyizd brami zavershenij trilopatevim fron tonom z kruglim vikoncem nizhchi bichni hvirtki napiv kruglimi frontonami Takozh zbereglisya azhurni metalevi grati Podalsha dolya sadibiDokladnishe Sichovih Strilciv 46 U 1948 roku na misci hramu bulo zvedeno za proyektom arhitektora Anatoliya Dobrovolskogo nevelikij dvopoverhovij osobnyak sho priznachavsya dlya udovi generala Mikoli Vatutina yakij pomer i buv pohovanij u Kiyevi Prote vdova vidmovilasya zhiti v nomu i pereyihala do Moskvi Zgodom v osobnyak pereselivsya golova Spilki pismennikiv Ukrayini dramaturg Oleksandr Kornijchuk iz druzhinoyu polskoyu pismenniceyu Vandoyu Vasilevskoyu Komentariiz rozshirennyam mista kladovishe opinilosya u mezhah zhitlovoyi zabudovi za starim stilem na svyato VoznesinnyaPrimitkiTretyak 2004 s 20 Kalnickij 2012 s 70 Zaharchenko 1888 s 92 Kalnickij 2012 s 105 Pohilevich 1865 s 81 Zakrevskij 1868 s 434 Zaharchenko 1888 s 226 Procenko 1994 s 222 Kalnickij 2012 s 106 Malakov 2015 s 53 Galajba V grad kiev ua Fotospomin Kiyiv yakogo nemaye Arhiv originalu za 17 lyutogo 2022 Procitovano 16 lyutogo 2022 roku Tretyak 1998 s 75 Kalnickij 2012 s 130 Tretyak 2004 s 21 Tretyak 1998 s 29 Zvid 1999 s 175 Drug Malakov 2004 s 619 www petergen com Arhiv originalu za 3 serpnya 2020 Procitovano 16 lyutogo 2022 roku ros www old kiev ua Arhiv originalu za 17 lyutogo 2022 Procitovano 16 lyutogo 2022 roku Prokopenko V V Lukyanovskij universitet Zagovor drevo info ru Drevo otkrytaya pravoslavnaya enciklopediya Arhiv originalu za 17 lyutogo 2022 Procitovano 16 lyutogo 2022 roku ros Zvedenij katalog metrichnih knig klirovih vidomostej ta spovidnih rozpisiv CDIAK Ukrayini Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 16 lyutogo 2022 roku CDIAK Ukrayini F 127 op 1078 spr 786 ark 803zv CDIAK Ukrayini F 127 op 1078 spr 786 ark 662zvPosilannyaMihail Kalnickij Gazeta po kievski Arhiv originalu za 1 veresnya 2012 Procitovano 16 lyutogo 2022 roku DzherelaMalakov D V Vid Kudryavcya do Luk yanivki K Libid 2015 80 s Tvij Kiyiv ISBN 978 966 06 0705 7 Tretyak K O Vtracheni sporudi ta pam yatniki Kiyeva dovidnik K Vidavnicho poligrafichnij centr Kiyivskij universitet 2004 248 s 500 prim ISBN 966 594 548 3 Grachova L Merkatun I Tolochko L Osobnyak 1945 v yakomu prozhiva li Vasilevska V L Kornijchuk O Ye Kiyiv Kn 1 ch 1 A LZvid pam yatok istoriyi ta kulturi Ukrayini Enciklopedichne vidannya U 28 tomah Redkol tomu Vidp red P Tronko ta in Uporyad V Gorbik M Kiporenko L Fedorova K Golov red Zvodu pam yatok istoriyi ta kulturi pri vid vi Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1999 608 s 3900 prim ISBN 966 95478 1 4 Kalnickij M B Zrujnovani svyatini Kiyeva vtrati ta vidrodzhennya K Vidavnichij dim Dmitra Burago 2012 224 s 600 prim ISBN 978 966 489 183 4 Tretyak K O Kiyiv putivnik po zrujnovanomu mistu K Redakcijno vidavnichij centr Kiyivskij universitet 1998 159 s 1000 prim ISBN 966 594 061 9 Procenko L A Kiyivskij nekropol putivnik dovidnik K Ukrayinskij pismennik 1994 334 s 15000 prim ISBN 5 333 00673 3 Drug O M Malakov D V ARTEMA 46 kol Lvivska 44 Osobnyaki Kiyeva K Kij 2004 823 s ISBN 966 7161 60 9 Kalnickij M B Zodchestvo i zodchie K VARTO 2012 336 s Kievskie istorii 1500 prim ISBN 978 966 2321 22 7 ros Zaharchenko M M Kiev teper i prezhde K S V Kulzhenko 1888 ros doref Pohilevich L Monastyri i cerkvi g Kieva Prezhnee i nyneshnee sostoyanie i sredstva soderzhaniya prichtov a takzhe inovercheskie molitvennye doma K V tipografii gubernskogo upravleniya 1865 134 s ros doref Zakrevskij N Opisanie Kieva M Tipografiya V Gracheva i komp 1868 T 1 455 s ros doref Voznesenskaya cerkov Lvovskaya 44 Pravoslavnye cerkvi Kieva 1037 1917 gg enciklopedicheskij spravochnik Simferopol b i 2020 S 272 273 ISBN 978 5 905463 15 0 ros