Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Степан Порфирович Витвицький гербу Сас (13 березня 1884, с. Угорники, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 9 жовтня 1965, Нью-Йорк, США) — український політичний діяч, правник, журналіст, член УНДП, 2-й Президент УНР у вигнанні.
| Степан Порфирович Витвицький | |
|---|---|
 | |
 2-й Президент УНР у вигнанні  | |
| 17 січня 1954 — 9 жовтня 1965 | |
| Попередник | Лівицький Андрій Миколайович |
| Наступник | Лівицький Микола Андрійович |
| | |
| Народився | 13 березня 1884 с. Угорники, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер | 9 жовтня 1965 (81 рік) Нью-Йорк, США |
| Похований | Цвинтар святого Андрія |
| Відомий як | дипломат, адвокат, правник, політик, журналіст |
| Громадянство |  Австро-Угорщина ЗУНР США |
| Національність | українець |
| Політична партія | Українська національно-демократична партія і УНДО |
| У шлюбі з | Меланія Витвицька (Стельмах) |
| Релігія | православний |
| Нагороди |  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
Народився у селі Угорники на Станиславівщині, нині село Івано-Франківської міськради (тоді — Станиславівський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина) у сім'ї управителя школи. Навчався у Львівському і Віденському університетах. Під час навчання, крім юриспруденції, отримав всебічну освіту, був активним у культурному житті українського студентства: відвідував лекції Кирила Студинського, Михайла Грушевського і О. Колесси; співав у студентському хорі «Академічної громади», виступав у аматорському театрі, режисером якого був Володимир Винниченко. На знак протесту проти антиукраїнської політики адміністрації університету, С. Витвицький, разом з іншими українськими студентами, у 1904 році залишає Львівський університет і переводиться до Віденського університету. Голова «Академічної громади» у Львові та товариства «Січ» у Відні. Докторат права захистив 1910 (1912)року. Згодом брав участь у культурному житті на Дрогобиччині, вступив у ряди Українського січового союзу. Власну адвокатську канцелярію відкрив у Дрогобичі 1914 року, проводив активну українську громадсько-культурну діяльність на Дрогобиччині.
З початком Першої світової війни вступив до легіону Українських січових стрільців, відбуваючи службу в інформаційному відділі УСС — Пресовій Квартирі. В 1915–1918 роках — член редакції газет «Діло» і «Свобода» у Львові, з 1918 року — член політичного комітету, що підготував акт 1 листопада 1918 року.
У 1918 році — делегат Національної Ради ЗУНР. Був одним з організаторів возз'єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року. Згодом — державний секретар закордонних справ ЗУНР (листопад 1918 — липень 1919 р.), голова місії ЗУНР в Парижі і Лондоні.
У квітні 1922 року був у складі дипломатичної делегації ЗУНР на Міжнародній конференції в Генуї, на якій обговорювався статус Східної Галичини. Восени 1924 р. повернувся з еміграції до Дрогобича, відновив адвокатську діяльність; спочатку спільно з Володимиром Темницьким, пізніше у власній канцелярії; вів активну громадсько-політичну та культурно-просвітницьку діяльність — голова товариства «Просвіта» у Дрогобичі.
У 1925–1939 роках — діяч УНДО. В 1926—1939 роках очолював філії українських товариств та установ «Сільського господаря», «Маслосоюзу», «Рідної школи». В 1935–1939 — посол (депутат) до польського Сейму, з 1938 року — заступник голови УНДО та Української Парляментарної Репрезентації. У 1935-39 роках був віце-бурмістром Дрогобича. Як адвокат, виступав захисником українського населення від переслідування з боку польського режиму: захищав 16 мешканців села Добрівляни, яких незаконно арештувала в 1929 р. польська поліція під час зборів читальні «Просвіти», мешканців села Брониця, жорстоко побитих польською поліцією у 1938 році під час посвячення читальні «Просвіти».
На еміграції з 1945 року. Брав участь в організації Центрального представництва української еміграції в Німеччині (заступник голови) і створенні Української національної ради; від 1949 року — заступник голови виконавчого органу Української національної ради і керівник відділу закордонних справ, від 1951 року — представник виконавчого органу Української національної ради у США. У 1954—1965 роках — 2-й Президент УНР в екзилі.
Помер 9 жовтня 1965 року у Нью-Йорку, похований на українському православному цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).
Вшанування пам'яті
У кількох населених пунктах України існують вулиці, названі на честь Степана Витвицького.
20 жовтня 2022 року вулицю Михайла Лермонтова у Дрогобичі було перейменовано на вулицю Степана Витвицького.
Примітки
- . Архів оригіналу за 18 червня 2007. Процитовано 24 квітня 2015.
- Мельничук Б. Витвицький Степан Порфирович… — C. 263.
Джерела
- Біляїв Володимир На неокраянім крилі… — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с.
- Волинець С. Передвісники і творці листопадового зриву. — Вінніпег, 1965.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
- Мельничук Б. Витвицький Степан Порфирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 263. — .
- В. І. Головченко. Витвицький Степан // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х.
Посилання
- Витвицький Степан // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.67-68
- В. І. Горинь. Витвицький Степан [ 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 515. — .
- Час і події [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Попередник Андрій Лівицький |  | 2-й Президент УНР 1954-1965 | | Наступник Микола Лівицький |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vitvickij Stepan Porfirovich Vitvickij gerbu Sas 13 bereznya 1884 18840313 s Ugorniki Stanislavivskij povit Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro Ugorshina 9 zhovtnya 1965 Nyu Jork SShA ukrayinskij politichnij diyach pravnik zhurnalist chlen UNDP 2 j Prezident UNR u vignanni Stepan Porfirovich VitvickijStepan Porfirovich Vitvickij2 j Prezident UNR u vignanni17 sichnya 1954 9 zhovtnya 1965Poperednik Livickij Andrij MikolajovichNastupnik Livickij Mikola AndrijovichNarodivsya 13 bereznya 1884 1884 03 13 s Ugorniki Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro UgorshinaPomer 9 zhovtnya 1965 1965 10 09 81 rik Nyu Jork SShAPohovanij Cvintar svyatogo AndriyaVidomij yak diplomat advokat pravnik politik zhurnalistGromadyanstvo Avstro Ugorshina ZUNR SShANacionalnist ukrayinecPolitichna partiya Ukrayinska nacionalno demokratichna partiya i UNDOU shlyubi z Melaniya Vitvicka Stelmah Religiya pravoslavnijNagorodi Voyennij hrest UNR Mediafajli u VikishovishiZhittyepisU pershomu ryadi zliva napravo Sidir Golubovich Stepan Vitvickij Yevgen Petrushevich Stefan Chmelik Yaroslav Selezinka Chleni delegacij na peremovinah pro pripinennya vognyu Lviv palac Potockih 26 02 1919 rik Pershij ryad zliva napravo Volodimir Temnickij Volodimir Ohrimovich golova francuzkoyi misiyi general Zhozef Bartelemi kerivnik britanskoyi misiyi general major Adrian Karton de Viart italijskij major Dzhuzepe Stabile Stepan Vitvickij Drugij ryad Alfons Erle otec Franc Ksaverij Bonn Robert Govard Lord SShA Osip Burachinskij Kostyantin Slyusarchuk Teodor Rozhankivskij Tretij ryad stoyit tretij otec Antin Kalyata chetvertij britanskij polkovnik Smajs shostij Narodivsya u seli Ugorniki na Stanislavivshini nini selo Ivano Frankivskoyi miskradi todi Stanislavivskij povit Korolivstvo Galichini i Volodimiriyi Avstro Ugorshina u sim yi upravitelya shkoli Navchavsya u Lvivskomu i Videnskomu universitetah Pid chas navchannya krim yurisprudenciyi otrimav vsebichnu osvitu buv aktivnim u kulturnomu zhitti ukrayinskogo studentstva vidviduvav lekciyi Kirila Studinskogo Mihajla Grushevskogo i O Kolessi spivav u studentskomu hori Akademichnoyi gromadi vistupav u amatorskomu teatri rezhiserom yakogo buv Volodimir Vinnichenko Na znak protestu proti antiukrayinskoyi politiki administraciyi universitetu S Vitvickij razom z inshimi ukrayinskimi studentami u 1904 roci zalishaye Lvivskij universitet i perevoditsya do Videnskogo universitetu Golova Akademichnoyi gromadi u Lvovi ta tovaristva Sich u Vidni Doktorat prava zahistiv 1910 1912 roku Zgodom brav uchast u kulturnomu zhitti na Drogobichchini vstupiv u ryadi Ukrayinskogo sichovogo soyuzu Vlasnu advokatsku kancelyariyu vidkriv u Drogobichi 1914 roku provodiv aktivnu ukrayinsku gromadsko kulturnu diyalnist na Drogobichchini Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni vstupiv do legionu Ukrayinskih sichovih strilciv vidbuvayuchi sluzhbu v informacijnomu viddili USS Presovij Kvartiri V 1915 1918 rokah chlen redakciyi gazet Dilo i Svoboda u Lvovi z 1918 roku chlen politichnogo komitetu sho pidgotuvav akt 1 listopada 1918 roku U 1918 roci delegat Nacionalnoyi Radi ZUNR Buv odnim z organizatoriv vozz yednannya UNR i ZUNR 22 sichnya 1919 roku Zgodom derzhavnij sekretar zakordonnih sprav ZUNR listopad 1918 lipen 1919 r golova misiyi ZUNR v Parizhi i Londoni U kvitni 1922 roku buv u skladi diplomatichnoyi delegaciyi ZUNR na Mizhnarodnij konferenciyi v Genuyi na yakij obgovoryuvavsya status Shidnoyi Galichini Voseni 1924 r povernuvsya z emigraciyi do Drogobicha vidnoviv advokatsku diyalnist spochatku spilno z Volodimirom Temnickim piznishe u vlasnij kancelyariyi viv aktivnu gromadsko politichnu ta kulturno prosvitnicku diyalnist golova tovaristva Prosvita u Drogobichi U 1925 1939 rokah diyach UNDO V 1926 1939 rokah ocholyuvav filiyi ukrayinskih tovaristv ta ustanov Silskogo gospodarya Maslosoyuzu Ridnoyi shkoli V 1935 1939 posol deputat do polskogo Sejmu z 1938 roku zastupnik golovi UNDO ta Ukrayinskoyi Parlyamentarnoyi Reprezentaciyi U 1935 39 rokah buv vice burmistrom Drogobicha Yak advokat vistupav zahisnikom ukrayinskogo naselennya vid peresliduvannya z boku polskogo rezhimu zahishav 16 meshkanciv sela Dobrivlyani yakih nezakonno areshtuvala v 1929 r polska policiya pid chas zboriv chitalni Prosviti meshkanciv sela Bronicya zhorstoko pobitih polskoyu policiyeyu u 1938 roci pid chas posvyachennya chitalni Prosviti Na emigraciyi z 1945 roku Brav uchast v organizaciyi Centralnogo predstavnictva ukrayinskoyi emigraciyi v Nimechchini zastupnik golovi i stvorenni Ukrayinskoyi nacionalnoyi radi vid 1949 roku zastupnik golovi vikonavchogo organu Ukrayinskoyi nacionalnoyi radi i kerivnik viddilu zakordonnih sprav vid 1951 roku predstavnik vikonavchogo organu Ukrayinskoyi nacionalnoyi radi u SShA U 1954 1965 rokah 2 j Prezident UNR v ekzili Pomer 9 zhovtnya 1965 roku u Nyu Jorku pohovanij na ukrayinskomu pravoslavnomu cvintari svyatogo Andriya u Saut Baund Bruku shtat Nyu Dzhersi Vshanuvannya pam yatiU kilkoh naselenih punktah Ukrayini isnuyut vulici nazvani na chest Stepana Vitvickogo 20 zhovtnya 2022 roku vulicyu Mihajla Lermontova u Drogobichi bulo perejmenovano na vulicyu Stepana Vitvickogo Primitki Arhiv originalu za 18 chervnya 2007 Procitovano 24 kvitnya 2015 Melnichuk B Vitvickij Stepan Porfirovich C 263 DzherelaBilyayiv Volodimir Na neokrayanim krili Doneck Shidnij vidavnichij dim 2003 348 s Volinec S Peredvisniki i tvorci listopadovogo zrivu Vinnipeg 1965 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Melnichuk B Vitvickij Stepan Porfirovich Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 T 1 A J S 263 ISBN 966 528 197 6 V I Golovchenko Vitvickij Stepan Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760 s ISBN 966 316 039 H PosilannyaVitvickij Stepan Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 5 Biografichna chastina A M Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2014 s 67 68 V I Gorin Vitvickij Stepan 2 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 515 ISBN 966 00 0734 5 Chas i podiyi 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Poperednik Andrij Livickij 2 j Prezident UNR 1954 1965 Nastupnik Mikola Livickij