Євген Федорович Верховський 27 листопада 1915 23 жовтня 1986 радянський партизан часів Другої світової війни Герой Радян

Євген Федорович Верховський (27 листопада 1915 — 23 жовтня 1986) — радянський партизан часів Другої світової війни. Герой Радянського Союзу (1945).

Євген Федорович Верховський

Народження

27 листопада 1915
Наріжжя, Горошинська волость, Хорольський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія

Смерть

23 жовтня 1986 (70 років)
Салькове, Гайворонський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР

Національність

українець

Країна

СРСР

Роки служби

1941—1945

Звання

Лейтенант

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня

Життєпис

Народився в селі Наріжжя, нині Оболонської сільської громади Кременчуцького району Полтавської області в селянській родині. Рано залишившись без батьків, виховувався у дитячому будинку.

У 1931 році закінчив Охтирський автомобільний технікум, працював автомеханіком у гаражі Гомельського спиртотресту.

З початком німецько-радянської війни призваний до лав РСЧА, проходив службу водієм при армійському шпиталі. У листопаді 1941 року потрапив у полон, звідки здійснив втечу. Організував і очолив партизанську групу, яка займалась диверсіями на шосейних автошляхах Гомель — Брянськ і Гомель — Бахмач. Незабаром група увійшла до складу Чернігівського обласного партизанського загону під командуванням О. Ф. Федорова, який навесні 1942 року реорганізований у Чернігівсько-Волинське партизанське з'єднання. Восени 1942 року під час бою отримав важке поранення, був евакуйований для лікування в радянський тиловий шпиталь. Член ВКП(б) з 1943 року.

Після одужання у травні 1943 року призначений командиром партизанського загону «Червонний», що увійшов до складу партизанського з'єднання під командуванням М. І. Наумова. На чолі партизанського загону протягом липня — грудня 1943 року здійснив рейд по тилам супротивника.

Після закінчення війни вийшов у запас. Працював заступником директора Веселоподільського цукрового комбінату Семенівського району Полтавської області, а з 1951 року — директором Сальківського цукрового заводу Гайворонського району Кіровоградської області.

Мешкав у смт Салькове, де й помер.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 травня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у тилу супротивника та виявлені при цьому відвагу і героїзм й за особливі заслуги в розвитку партизанського руху на Україні» Верховському Євгену Федоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7484).

Також нагороджений орденами Червоного Прапора (07.03.1943), двома Вітчизняної війни 1-го ступеня (07.08.1944, 11.03.1985), Червоної Зірки, двома «Знак Пошани» і медалями.

Посилання

Енциклопедія сучасної України.