Валентин Смирнитський

Валентин Георгійович Смирнитський (нар. 10 червня 1944, Москва) — радянський і російський актор театру та кіно, Заслужений артист РРФСР (1991), Народний артист Російської Федерації (2005).

Смирнитський Валентин Георгійовичрос. Валентин Георгиевич СмирнитскийДата народження10 червня 1944(1944-06-10) (80 років)Місце народженняМосква, СРСРГромадянство СРСР
 РосіяAlma materТеатральний інститут імені Бориса ЩукінаПрофесіяактор, актор дубляжу, телеакторНагороди

IMDbID 0807018smirnitskiy.ru  Смирнитський Валентин Георгійович у Вікісховищі

Біографія

Валентин Смирнитський народився 10 червня 1944 року у Москві.

У 1965 році він закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (курс Віри Львової).

Одночасно з Валентином Смирнитським у «Щуці» вчилися Андрій Миронов, Анастасія та Маріанна Вертинські, Валентина Малявіна, Інна Гулая, Микита Міхалков (його, правда, пізніше відрахували за погану поведінку, і він вступив до ВДІКу).

Театр

Після закінчення училища молодого актора запросили три московських театри та один ленінградський — Театр імені Лєнсовета. Смирнитський обрав Московський театр імені Ленінського комсомолу (з 1991 року — «Ленком»), яким у той час керував Анатолій Ефрос. На сцені цього театру Валентин Георгійович дебютував у ролі Треплєва у виставі «Чайка» за однойменною п'єсою А. Чехова. Потім послідували ролі і в інших виставах — Андрій Прозоров в «Трьох сестрах», мольєрівський Дон-Жуан, Кассіо в «Отелло», Меркуціо в «Ромео і Джульєтті», Кочкарьов в «Одруженні».

На початку 1967 року Ефрос був відсторонений від керівництва театром і переведений до Театру на Малій Бронній, але вже не головним, а штатним режисером. Разом з Ефросом до цього театру переходять ще дванадцять акторів з «Ленкому», в числі яких був і Смирнитський. Він працював у цьому театрі до 1999 року, потім перейшов в Театр Луни під керуванням Сергія Проханова, де зіграв у виставах «Подорож дилетантів» (роль російського імператора Миколи I) та «Ніч ніжна». Оскільки Валентин Смирнитський, як сам він зізнався в одному з інтерв'ю, все життя хотів бути незалежним, а, крім того, позначилися особисті розбіжності з головним режисером Сергієм Прохановим, то в 2004 році він залишає Театр Луни і з тих пір грає лише в антрепризах — «LA'Театрі», в незалежній антрепризі Юрія Малакянца та інших.

Кіно

У кіно Валентин Смирнитський дебютував, будучи ще студентом театрального училища: спочатку в 1963 році був зовсім маленький епізод у фільмі «Я крокую по Москві», а потім у 1965 році були вже більш помітні образи у фільмах «Останній місяць осені» та «Двоє». Популярність прийшла до актора, коли він зіграв в декількох картинах — «Королівська регата», у комедії Євгена Карелова «Сім старих та одна дівчина», в спортивній камеді Віктора Садовського «Удар! Ще удар!», у військово-пригодницьких фільмах та «Ад'ютант його превосходительства».

У той час Валентин Смирнитський був надзвичайно затребуваний в кіно. Він вже був кумиром багатомільйонних глядачів Радянського Союзу (у кінці 1960-х — початку 1970-х рр. багато хто навіть про Андрія Миронова говорили, що цей молодий актор схожий на Валентина Смирнитського), коли в 1978 році режисер Георгій Юнгвальд-Хількевич запросив його на роль Портоса в свій музичний телефільм «Д'Артаньян та три мушкетери». Фільм виявився для актора самим зоряним, він популярний, як це не парадоксально, досі, а Валентин Смирнитський для багатьох телеглядачів назавжди залишився бравим Портосом. За період тих зйомок актори, що виконували ролі мушкетерів, стали друзями на довгі роки. Цікавий той факт, що з Михайлом Боярським, який грав Д'артаньяна, Валентин Георгійович через три роки знявся в картині Юнгвальд-Хількевича, але вже зовсім іншого жанру — ліричної музичної комедії «Куди він дінеться!» (1981), де, як і в «Мушкетерах», Боярський виконував пісні Максима Дунаєвського.

В 1980-ті роки актор продовжував активно зніматися, однак, головних ролей на його рахунку залишалося не багато. Як в одному з інтерв'ю сказав сам герой статті, було мало цікавих робіт. Однією з удач для нього став фільм Юрія Єгорова «Батьки і діди» (1982). Серед інших помітних картин можна назвати «Прохіндіада, або Біг на місці» (1984), «Артистка з Грибова» (1988) та «Візит дами» (1989).

Валентин Смирнитський повернувся до образу Портоса в телефільмах «Мушкетери двадцять років потому» (1992) і «Таємниця королеви Анни, або Мушкетери тридцять років потому» (1993). А в 2007 році він зіграв улюбленого глядачами француза в завершальній кіноепопею картині — «Повернення мушкетерів, або Скарби кардинала Мазаріні».

Протягом 1990-х років актор практично не знімався внаслідок складної ситуацією у кінематографі. В той час, основною справою для нього став дубляж іноземних фільмів, мультфільмів та телесеріалів, чим герой статті раніше займався лише періодично. Декілька разів пан озвучував Портоса в різних зарубіжних екранізаціях «Трьох мушкетерів», найбільш відома — фільм 1998 року «Людина в залізній масці» (роль Жерара Депардьє). Після 2004 року актор припинив роботу в дубляжі через виниклі проблеми із зором.

В даний час артист знімається в основному у телесеріалах.

Родина

• Батько — Георгій Смирнитський (1905—1964), радянський кіносценарист.
• Сестра — Марія Смирнитська
• Перша дружина (з 1973 по 1975 рік) — Пашкова Людмила Анатоліївна (нар. 7 серпня 1942), актриса.
• Друга дружина (з 1974 по 1980 рік) — Ірина Смирнитська (Коваленко) (1941—1997), перекладачка
  • Син — Іван Смирнитський (1973—2000).
• Третя дружина — Шапоріна Олена Григорівна (нар. 7 червня 1937), економістка
  • Прийомна онука— Марфа (нар. 25 липня 1984).
• Четверта дружина (з 2004 року) — Рябцева Лідія Миколаївна, у дівоцтві Садєкова (нар. 1958) — заступник директора «Театру Луни», до 2004 року.

Ролі в театрі і кіно

Московський театр імені Ленінського комсомолу

• «Чайка» — Трепльов
• «Три сестри» — Андрій Прозоров
• «Отелло» — Кассіо
• «Ромео і Джульєтта» — Меркуцціо
• «Одруження» — Кочкарьов

Театр на Малій Бронній

• «Три сестри» — Андрій Прозоров
• «Отелло» — Кассіо
• «Ромео і Джульєтта» — Меркуццио
• «Одруження» — Кочкарьов
• «Дон Жуан» — Дон Жуан

Театр Луни

• «Подорож дилетантів» — імператор Микола I
• «Ніч ніжна» — Девре Воррен

Антрепризні вистави

LA' ТЕАТР (Москва):

• «Безіменна зірка» (М. Себастьяна) — Гріг (реж. — Ольга Анохіна)
• «Ці вільні метелики» (Л. Герша) — Ральф Остін (постановка — Андрій Житинкін)
• «Чутки» (Н. Саймон) — Ерні Кьюзак (постановка В. Ф. Дубровицького)

Ролі в кіно і телесеріалах

1. 1963 — Я крокую по Москві — міліціонер у відділі грамплатівок
2. 1965 — Двоє — Сергій
3. 1965 — Останній місяць осені — Серафим
4. 1966 — Королівська регата — Вася
5. 1968 — Сім старих та одна дівчина — Володя
6. 1968 — Удар! Ще удар! — Сергій Таманцев
7. 1968 — Щит і меч — курсант «Фаза»
8. 1969 —  — Ростовцев
9. 1970 —  — тато Дениски
10. 1970 —  — німець
11. 1971 — Дорога на Рюбецаль — Бєльчик
12. 1971 —  — Маслов
13. 1972 —  — Борис Ладигін
14. 1973 — Зупиніть Потапова! — Потапов
15. 1974 — Перший сніг
16. 1976 — Пригоди Нукі — Валя Григор'єв, тато Альоші
17. 1978 — Д'Артаньян і три мушкетери — Портос
18. 1978 — П'ята пора року
19. 1980 — Одного разу двадцять років потому — Коля
20. 1981 — Куди він дінеться! — Андрій
21. 1981 — Особисте життя директора — Вадим Черепанов
22. 1982 — (к / м) — доміношники
23. 1982 — Батьки і діди — батько Луків
24. 1982 — Шурочка — Володимир Юхимович Миколаїв
25. 1983 — Комета — Чернов
26. 1984 — Межа можливого — Семен Куликов
27. 1984 — Прохіндіада, або Біг на місці — Олег Арбатов
28. 1984 — Третій у п'ятому ряду — фотограф
29. 1984 — Мідний янгол — Владислав
30. 1985 — Щиро Ваш… — відвідувач в ресторані
31. 1985 — Набат на світанку — Серебряков вчений
32. 1985 — Стрибок
33. 1985 — Лиха біда початок — Павло Федорович
34. 1986 — Тихе розслідування — інженер
35. 1987 — Візит до Мінотавра — Содому
36. 1987 — Поразка — Микола Миколайович Возніцин
37. 1987 — Розірване коло — Смирнов
38. 1987 — Стара абетка — пан
39. 1987 — Перекид через голову — господар кішки Пенелопи
40. 1988 — Артистка з Грибова — Артамонов
41. 1988 — Аеліто, не приставай до чоловіків — Апокін
42. 1988 — Подія в Утіноозьорську — помічник директора хімкомбінату
43. 1988 —  — Іван
44. 1988 —  — епізод
45. 1989 — Я в повному порядку — Кока
46. 1989 — 2005 — Єралаш (№ 72 «Сьогодні в світі», № 77 «Інтриган», № 88 «Влип», № 180 « Догори ногами»)
47. 1989 — Вхід до лабіринту — Окунь
48. 1989 — Візит дами — доктор
49. 1990 — Система «Ніпель» — Вова
50. 1990 — Остання осінь — підполковник Кравцов
51. 1991 — Вербувальник — Михайло Іванович Єгоров
52. 1991 — Щен із сузір'я Гончих Псів — редактор
53. 1992 — Мушкетери двадцять років потому — Портос
54. 1993 —  — Філіп Ілліч
55. 1993 — Таємниця королеви Анни, або Мушкетери тридцять років потому — Портос
56. 1993 —  — колишній міністр
57. 1993 —
58. 1996 —
59. 1996 —  — Сергій Сергійович
60. 1996 —  — депутат
61. 1997 —  — Стів
62. 1997 —  — падре Перес
63. 1999 —  — батько Семенова
64. 2000 —  — міліціонер
65. 2000 — Марш Турецького — Віталій Федорович Проскурец компаньйон Волкова
66. 2001 —  — Лев
67. 2001 —  — Валентин Іванович Питін видавець Питін
68. 2001 —  — Черкас
69. 2001 —
70. 2002 —  — Всеволод Еміль Оболенський
71. 2002 —  — депутат Лазарєв
72. 2002 —  — Назаров
73. 2002 —  — ректор
74. 2002 —  — Віталій Віталійович
75. 2002 — 2003 Дружна сімейка — полковник міліції
76. 2003 —  — Вестфален
77. 2003 —  — полковник Тимошевський
78. 2003 —  — Черкас
79. 2003 —  — Новицький
80. 2003 —  — Халуповіч
81. 2003 —  — Золотарьов
82. 2003 —  — Іван Олександрович Полторацький
83. 2003 — (Італія-США-РФ) — картяр
84. 2003 —  — помічник Г. Алієва
85. 2004 —  — губернатор
86. 2004 —  — # 2004 —  — інтендант
87. 2004 —  — Черкас
88. 2004 —  — Уваров
89. 2004 —  — Яновський
90. 2005 —  — Микола Сидоркин
91. 2005 —  — Олексій Дикий
92. 2005 —  — Павло Федорович
93. 2005 — Майстер і Маргарита — Аркадій Аполлонович Семплеяров
94. 2005 —  — Володимир Георгійович Терьохін, батько Вікторії
95. 2005 —  — генерал Павло Золотарьов
96. 2005 —  — режисер фільму
97. 2005 —  — генерал
98. 2005 —  — Микола Іванович Павлюченко
99. 2005 — 2006 —  — Аркадій, батько Роми
100. 2006 —  — Костянтин Творчий безлад | 22-га серія (немає в титрах)
101. 2006 —  — режисер фільму
102. 2006 —  — режисер фільму
103. 2006 —  — Роман Вікторович Шматов
104. 2006 —  — Мінін
105. 2006 —  — Андрій
106. 2006 —  — Пачовський
107. 2006 — 2007 —  — Роман Вікторович Шматов
108. 2007 —  —
109. 2007 —  — Володецкій, глава великої будівельної фірми (5-я серія «Дельфін»)
110. 2008 — Дві сестри — Анатолій Ілліч
111. 2008 —  — В'ячеслав Анатолійович Каштанов
112. 2009 — Повернення мушкетерів, або Скарби кардинала Мазаріні — Портос
113. 2009 —  — (не був завершений)
114. 2009 —  — Анатолій Ілліч
115. 2009 —  — Геннадій Тимофійович Харитонов
116. 2009 —  — Олег Євгенович
117. 2009 —  — Олексій Сергійович Князєв
118. 2009 —  — Василь Іванович
119. 2009 — 2014 —  — # 2009 — 2010 — Татусеві дочки — (Михайло Казимирович Антонов)
120. 2010 —  — Мікульонок
121. 2010 — Стівен Камерон — (не був завершений)
122. 2010 — (не був завершений)
123. 2010 —  — Костянтин шлюбний аферист
124. 2010 —  — Леонід Ілліч Брежнєв
125. 2011 —  — батько Сергія Добролюбова
126. 2011 —  — Дорошин оперний співак, батько Ігоря
127. 2011 —  — Ілля Ілліч
128. 2011 —  — Петро Андрійович
129. 2011 —  — Поздняков
130. 2011 — Найкращий фільм 3-ДЕ — Едуард Риков
131. 2012 — Джентльмени, удачі! — батько Ірини, генерал МВС
132. 2012 — Легенда № 17 — голова
133. 2013 — (8 серія) — Федір Олегович
134. 2013 —  — В'ячеслав Володимирович Коляда
135. 2013 —  — Юрій Федорович Івашов
136. 2013 —  — Антон
137. 2014 —  — батько Василя
138. 2014 —  — дядько Воліна
139. 2014 —  — Аркадій Свєтін, мер
140. 2014 —  — Михайло Миколайович
141. 2014 — Кураж — Михайло Андрійович
142. 2014 —  — Петро Сергійович
143. 2014 —  — генерал
144. 2014 — Чиста вода біля витоку — Андрій Сергійович
145. 2015 —  — дідусь Тоні
146. 2015 —  — Віктор Васильович Сердюк
147. 2015 — Петля Нестерова — Леонід Брежнєв
148. 2015 —  — Славський
149. 2016 —  — Борис Миколайович
150. 2016 —  — Пал Палич
151. 2016 —  — Лев Семенович Костолевський
152. 2016 —  — Леонід Брежнєв
153. 2017 —  — Решетніков

Телеспектаклі

1. 1970 — Борис Годунов. Сцени з трагедії — Курбського
2. 1971 — Що робити? — Сторешников
3. 1972 — Мобі Дік — Ізмаїл
4. 1973 — В номерах — Кикин
5. 1975 — Шагренева шкіра — епізод
6. 1977 — Любов Ярова — Кузьма Ілліч Костюмів каптенармус обозу 2-го розряду
7. 1977 — Розповідь від першої особи — Євген Олександрович
8. 1979 — Дачна життя — супутник Маші художник-жанрист
9. 2004 — Мідна бабуся — Соболевський

Озвучування кіно і мультфільмів

1.  —  — морж Уоллі, Базз Баззард, все чоловічі ролі («Селена Інтернешнл» на замовлення ОРТ, 1996 р.)
2. 1958 —  — Вайлс Оуенс
3. 1959 —  — директор ФБР Хеккет
4. 1972 —  — Токаж Аттіла
5. 1972 — 1973 —  — Филеас Фогг (дубляж ОРТ)
6. 1973 — Зануда
7. 1974 —  — Геги
8. 1977 —
9. 1978 — Ралі — посередник
10. 1978 — 1979 —  — половина всіх персонажів (разом з Володимиром Ферапонтовим)
11. 1979 —  — все ролі (одноголосий закадровий переклад кіностудії «Союзмультфільм», 1980 г.)
12. 1979 —  — Канчо пів
13. 1985 —
14. 1986 — Безжальні люди — шеф поліції Генрі Бентон
15. 1987 — 1990 —  — Сем Дентон
16. 1987 —  — Карл
17. 1989 — 1990 —  — (НТВ)
18. 1989 —  — Пітер Фельдман
19. 1990 —  — Спенсер Барнс
20. 1990 — Вид на проживання — Гірський
21. 1990 —  — технік моніторів
22. 1991 — Біжи — Марв
23. 1991 —  — Луїджі Фінуччі
24. 1991 —  — Стів Діром
25. 1991 — (А як же Боб?) — Карсвелл Фенстервальд
26. 1991 —  — Діксі Дейвіс
27. 1992 — Том і Джеррі: Фільм — Том (ОРТ)
28. 1993 — 1994 —
29. 1993 —  — Стівен Тауер
30. 1993 — На відстані удару — детектив Едді Айлер
31. 1994 — 1995 — Аладдін — Піщаний монстр («Пісок атакує»), Хамед ("День засновника "), різні персонажі
32. 1994 — 1995 —  — Капітан де Тревіль, Портос
33. 1995 — 1996 —
34. 1995 —  — дядько Джордж (дубляж ОРТ)
35. 1996 —
36. 1996 — 1999 —  — Роджер Ті. Беннон (Селена Інтернешнл)
37. 1996 — Народ проти Ларрі Флінта — Честер
38. 1997 — Анаконда — Пол Сарон
39. 1997 — П'ятий елемент — генерал Манро
40. 1997 — Гаттака — Антоніо Фріман , німець
41. 1997 — Адвокат диявола — Едді Барзун
42. 1997 — Шакал — директор ФБР Картер Престон
43. 1998 — Великий Лебовські — чувак Лебовські
44. 1998 — Людина в залізній масці — Портос
45. 1998 — 2005 —  — Кот
46. 1998 —  — Стронгхолд
47. 1998 — Знайомтеся — Джо Блек — Квінс
48. 1998 —  — мавпа Телон
49. 1999 — 2000 —  — капітан Редберд , Базз Баззерд
50. 1999 — Подвійний прорахунок
51. 1999 —  — преподобний Стінвік
52. 2000 —  — Вернон
53. 2000 — Втеча з курника — Фаулер (дубляж студії «Піфагор»)
54. 2000 —  — Марк Аврелій
55. 2000 — Малена — адвокат Центорбі
56. 2001 — Щоденник Бріджит Джонс — батько Бріджит
57. 2001 — Даун Хаус — генерал Иволгин
58. 2003 — Одинак — Тай Фрост
59. 2003 — Фанфан-тюльпан
60. 2004 — Троя — Нестор

Озвучування комп'ютерних ігор

• 1997 — ^[en] — Джек Орландо
• 2005 — ^[en] — Портос

Факти

В лютому 2014 року Валентина Смирнитського та його дружину затримали в аеропорту «Домодєдово» після відвідування ними іспанських володінь за бешкет на борту літака рейсу Аліканте — Москва. Суд оштрафував актора на 1000 рублів.

Визнання і нагороди

• Заслужений артист РРФСР (1991)
• Народний артист Російської Федерації (2005)

Посилання

• Офіційний сайт Валентина Смирнитского [ 2 вересня 2018 у Wayback Machine.]
• Валентин Смирнитський [ 31 серпня 2018 у Wayback Machine.] на Ruskino.ру
• Валентин Смирнитський [ 4 вересня 2018 у Wayback Machine.] на peoples.ru
• Валентин Смирнитський [ 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на kinopoisk.ru
• «Д' Артаньян і три мушкетери», «Мушкетери 20 — 30 років потому», «Повернення мушкетерів»: кіноляпи, пісні, кадри, анімації та ін. [ 5 серпня 2018 у Wayback Machine.] // mushketers.narod.ru

Примітки

1. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 15 января 1991 г. «О присвоении почётного звания „Заслуженный артист РСФСР“ Смирнитскому В. Г.»
2. Указ Президента РФ от 21.05.2005 № 191 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [ 02.04.2015, у Wayback Machine.](рос.)
3. . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
4. Биография Валентина Смирнитского [ 10 березня 2018 у Wayback Machine.] на сайте РОССИЙСКИЕ И СОВЕТСКИЕ АКТЁРЫ
5. . Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
6. . Архів оригіналу за 17 червня 2013. Процитовано 19 серпня 2018.
7. . Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
8. . Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 19 серпня 2018.
9. . Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
10. Смирнитский в кино [ 7 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Официальный сайт Валентина Смирнитского
11. . Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 19 серпня 2018.
12. . Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
13. Георгий и Наталия Юнгвальд-Хилькевич. {{{Заголовок}}}. — .
14. . Комсомольская правда. 6 січня 2016. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
15. http://www.7d.org.ua/?news=films&id=11912 [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] Валентин Смирнитский не может простить себе гибель сына
16. «Валентин Смирнитский. Самое ценное» [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Караван историй
17. . Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 19 серпня 2018.
18. . Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 19 серпня 2018.
19. История Театра на Малой Бронной. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 19 серпня 2018.
20. . Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
21. . Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 19 серпня 2018.
22. . Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
23. Актера Смирнитского оштрафовали на 1000 рублей за дебош на борту [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — LIFE_NEWS