Гула Інна Йосипівна 9 травня 1940 Харків УРСР СРСР 28 травня 1990 Москва СРСР радянська акторка театру і кіно Заслужена

Гула Інна Йосипівна (9 травня 1940, Харків, УРСР, СРСР — 28 травня 1990, Москва, СРСР) — радянська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1976).

Гула Інна Йосипівна

Народилася	9 травня 1940(1940-05-09) Харків, СРСР
Померла	28 травня 1990(1990-05-28) (50 років) Москва, СРСР
Поховання	^d
Громадянство	СРСР
Діяльність	акторка
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	1966—1990
Чоловік	Геннадій Шпаликов
Діти	(актриса)
Провідні ролі	Наташа («Коли дерева були великими»), Олена ()
IMDb	ID 0347667

Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гулий.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гула.

Біографія

Творча кар'єра

Після закінчення школи вступила до студії при Центральному дитячому театрі. Навчалася в Театральному училищі ім. Щукіна в 1962–1964 роках.

У 1960 році дебютувала в кіно, виконавши головну роль Олі Рижкової у фільмі Василя Ординського «Хмари над Борськом». У 1961 році, у творчому дуеті з Юрієм Нікуліним, зіграла найзначнішу свою роль в фільмі Льва Куліджанова «Коли дерева були великими» (у 1962 році картина брала участь в основному конкурсному показі Каннського кінофестивалю). Грала у фільмах провідних радянських режисерів — В. Ординського, Г. Натансона, А. Ефроса, М. Швейцера, .

Служила в . У 1966—1990 рр. — актриса Театру-студії кіноактора.

Акторська гра Інни відрізнялася високим психологізмом і глибоким зануренням в образ персонажу.

(Талант) Інни, який був її важким тягарем і ярмом, поневолював і мучив її та її близьких. Вона поширювала занепокоєння і дискомфорт, що потім виявився в сімейній драмі Інни і Гени Шпаликова. Якась у ній була «чорна діра», яку з першого погляду не вгадаєш. Було щось оманливе в її привабливій зовнішності, бездонних виразних очах. У роботі Інна була нещадна до себе, не боялася бути некрасивою, морщила ніс і волочила ноги.

Приватне життя

Дочка Дарина Шпаликова народилася 19 березня 1963 року в Москві.

У 1974 році повісився її чоловік Геннадій Шпаликов, а через 16 років, в 1990 році, покінчила життя самогубством і сама Інна. Обставини її смерті досі достеменно невідомі. За однією з версій, актриса страждала від незатребуваності в кіно, за іншою — причиною стало передозування снодійного.

Пішла з життя 28 травня 1990 року в Москві. Похована на Домодєдовському кладовищі в Підмосков'ї (ділянка 38).

Фільмографія

Рік	Назва	Роль
1960	«Хмари над Борськом»	Оля Рижкова
1960	«Шумний день»	Марьяна
1961	«Коли дерева були великими»	Наталя
1962	«Велика дорога»	Шура, дружина Гашека
1964
1965	«Часе, вперед!»	Шура Солдатова
1966		Олена (Лена)
1969		Анна (короткометражний)
1971	«Якщо ти чоловік...»	Маша
1971	«Пристань на тому березі»	Маруся
1975	«Втеча містера Мак-Кінлі»	секретарка
1977	«Ходіння по муках»	Єлизавета Київна Расторгуєва
1979	«Маленькі трагедії»	Цариця ночі
1984	«Мертві душі»	епізод
1987	«Крейцерова соната»	епізод, дама з лорнетом

Пам'ять

1994 — У російському документальному телепроєкті (рос.)«Чтобы помнили» одна з серій присвячена актрисі: (рос.)«Инна Гулая. Фильм 1».

Примітки

. Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 23 липня 2013.
. Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 23 липня 2013.

Література

Полухина Л. С. Инна Гулая и Геннадий Шпаликов. — 2007. — .

Посилання

Інна Гула на сайті IMDb (англ.)
Фільмографія на Кіно-Театр.ру [ 31 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
Могила І. Гулої на Домодєдовському кладовищі [ 6 квітня 2013 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 23 липня 2013.

[2] . Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 23 липня 2013.